Оповидання зъ народных устъ (Opovidannja z narodnyx ust)

(Зповидання.

ипивршвдвдйош!

і

Дозволено цензурою. С.-ГІетербург'ь, 10 Апр-Ьля 1902 года

Що Йе ВЬ КНЬІЗИ.

Боки:

Ганна Барвинокь. Б. Гринченка.. У

До Ганньї Барвинокь. П. Кулиша.ХХУГІ

1. Льіхо не безь добра.... . З

Ф Вь -осеньї лито. 8

4 ^’о. Жьідивськьій крипакь.18

4. Зь дорогьі.31

#^43. Сьгритськьій жаль ........ 44

.•Т,.уНе було змалку,—не буде й до ’станку. .61

7- Хатнє льіхо.102

8. Нещасльїва доля. .118

9. Нашь дидь и пипь. . ... . 130

10. Домонтарь.135

11. Трудяшьій шукає доли, а доля трудящого.172

\Г<Ї2) Чорть у крипацтви. 188

^13. Вирна пара. 20©

14. Квиткьі зь сльозами, сльозьі зь квиткамьі.214

15. Перемогла.230

16. Жиноче бидуваннє.263

17. Пьяньїця.270

18. Молотньїкьт. . . ..303

і 19. Половьінщьїкь. . .. 332

147(20,7 Русалка. ..349

/V21. Треба набигтьі тропьі. 402

22. Праправнучка Бабьі Борця.417

23. Молодьіча боротьба ..433

24. Забисована дивчьіна Настуся. . . . . . -445

25. Короливщьіна. . . 469

26. Гречаники .. . . 486

27. Батькова помьілка.. ... 509

28. Сумне подружжє.516

29. Накрьітка. . '. . . 525

30. До иншои ходить.534

Року і86о-го вт> альманаси „Хата“ вперше видруковано
пид'ь двома оповиданнямьі пидпьісь „Ганна Барвинокг. 4 * Сьім ь
псевдонимом'ь *) пидпьзсалася О. М. Кулишева, жинка пись¬
менника II О. Кулиша и сама талановита письменниця. Олек¬
сандра Кулишева народилася 23-го квитняр. 1828-го вт»Черни-
гивщьіни, пидт. Борзною, на хутори Мотронивци,—тамі», де
вона й доси жьіве. Хутирт> сей осадьів'ь батько іи Михайло
Билозерський середі» старого гаю. Се була предкившина його
жинки Мотрони,—тамі» и хутирт», на честь ій, названо Мо-
тронивкою.

Дивчьіну ві> сеьгьи дуже любили змалку—и батьки, и
брати та сестри.

Батько іи хоча* и вчивсь у київській духовній ака¬
демій, але читавь залюбки Вольтера и своєю ос витою й
розумомт». стоявт» вище за тодишнє малоосвичене борзенське
панство. Винт. бувіь повитовнмт> комисарем'ь и шляхетським'ь
маршалом!». Олександрьіна мати, дочка козацького сотника,

') Вона мала ще й другий: А. Нечуй-Вит:рт>. - За видомостьі
життольїсли мушу дякувати самій високоповажній письменники; трохи
кормету мався також-ь и з г коротенького життєпису іи, друкованого вт>
„ІІсторій литературьі* проф. О. Огоновського.

VI

була людьіна серця мтьякого, поетичного, розуму доброго, а
надт, усе премудра господиня. Найлюбише читала романи
Вальтерт>-Скотта вх переклади згь французькои мовьі, цика-
вилася й новими украинськимт, письменством!,, що ледви
народжувалося ще тоди.

У семіти ві> Билозерськихт, не далеко видійшли видт,
простолюдности мовою й звичаями. Сама Мотрона Бшю-
зерська любила ридну мову, кохалась у старосвитськихт,
писняхх та народних!, переказах!, 3 !> тими звичаями, що
Йеднальї давнихт, украинськихт, панивч, зть мужиками. Черезт,
те, ще змалечку, панна Билозерська раз'ь-у-раз'ь чула з'ь
материних!, усті, народни украинськи писни й казки. Виді,
матери, мові, спадщиною, видибрала Ганна Барвинокт, снагу до
такси розмови зт, простолюддємт», що середі, його хвалють
іи за се такть: „Слово мові, тоби зт, усгь виймає. 14

Дивчати було т>ять рокивг, як'ь зустрило іи горе;
вмерт, укоханий батько, що наді, усихт, дитей найбильпте іи
любивсь. Пишовши замижт» чотирнадцятьох!, рокив'ь, Олек-
сандрина мати зосталася тепер!, удовою зт, шистьма синами
й трьома дочками (одна вже пишла замижх). Треба було
дбати про те, щобт, усихт, до розуму но доводити.

Спершу Олександра Билозерська вчилася дома, Читання
й писання навчилася вт, слуги-крипака. "Гелері, треба було
дбати про дальшу освиту, и мати мусила одвезти іи, шестьі-
литку, зт> середущую сестрою Надією до своеи приятельки,
до вдови-полковници Ольги Козаковои в г ь іи сильський
„пансіоні, 44 (вт, с. Кропивному, Прилуцького повиту, ві,
Полтавщини). Сама пани Козакова вчилась у такв званому
„Смольному монастири 44 . Вона мала одну дочку й не хо-
тила за очн іи виддавати до науки, то вчила дома, а щобт,
дочци охвитнише, прийняла ще девт>ятьохт, панночокі>, яко
товаришок!» ій до науки й до днтячои забави.

Про сю пани згадує Олександра Кулишева зі, великою
пошаною й любо в'їло, а про іи побуті,—які, про іцось ве¬
личне, панське. Жити ій тамі, було дуже гарно. Учено ихь,
які, звичайно по тодишнихт, „пансіонахтД французькои й
нимецькои мовьі, спивати, грати на фортешьяно й танцювати.
Учила Козакова сама, а за для нимецькои мовьі, музики й
тандивт, прийиздильї вчьітели. Шановна писателька згадує,
що іи виддано до пансіону бильше на те, щоб'ь сестра не
нудьгувала, и вчилася вона мало, бо й мала ще була.

Хочі, пани Козакова й була зразком!, доброго пансь¬
кого звичаю по всьому повиту, та любила украинськи писни
й почитувала залюбки Котляревського, Артемовського-Гу-
лака, ба й вирши В. Забили, су сиди й родича Билозер-
ськихт,—тилькьі вь своій хати, а не при панночкахт,. А пан¬
ночки пидслухальт, та Надія Билозсрська й почала розмо¬
вляти по вкраинському. Дочулася пани Козакова, и дарма, що
мала прихьільнисть до вкраинськои попзіи, а таки заборонила
панночкамт, розмовляти по мужичому, та й почепила Било-
зерській на шию дощечку зі, написомт,: „Роиг а\ г оіг рагіог

Ш88е. г )

Одначе не довелося сестрами довго заживати гарного
життя н науки у Козаковои, бо ся пани нссподиваио вмерла,
й на 13-му роци Олександра повернулася додому. Трошки
побула вона в'ь „пансіони" 1 Іринцлейна вь Конотопи, та

*) Нема чого дивуватися сій суперечносте! у вчшнкахт»: хоча ігь
ридному слови була принада й солодощьі за для тиха,, хто не втра¬
тив!, смаку до його, та вь тодишнього нашого панства, що ажь
надто хотило показати себе не тидгь, чьімт, було, все жь се була ліу
мини мова. 111,е й доси можно зустритн чимало навить такт, званьїхт,
украинофиливь, що хоч г ь и шанують украинське письменство (часом'ьи
самн письменниками бувають), -та до дитєй не озвуться й словомь рид-

ньшчь.

VIII

його скасовано; трохи повчилась у нимкени—вчительки, що
взяла іи мати до себе додому; але вся освита скинчнлася,
яісь дивчнни бувв чотирнадцятий рик^ь.

Змалечку ще панночка була вельми охоча до госпо¬
дарства, а тепер*ь зовсимт, до його прихилилась, пособляю-
чьі матери. По всякі. часть маючи дило З'ь народомі, могла
панночка Билозерська добре вивчити жнттє нашого селя¬
нина; тоди,—якт> каже одиігь іи біографа,--„здобула вона
соби скарби простолюдного побуту, що розснпани такт,
щедро вь іи оповиданняхт на здобичі и самій зтнографіи“.
Але того часу вона, звисно, и вт голову соби не клала, щобі
стала колись письменницею.

Господарство, читанко, спивт (вона дуже любила спи¬
вати), сильськи знайомости та часомт який ировинціяльннй
балі, на який вола йиздила зі старшою сестрою,—таке бу¬
ло життс.

Видминнлося воно влитку, здається 1845-го року, ЯКІ
прнйихаві у гостину до Мотронивкн браті Василь (потимі
редактора „Основи 44 ) зі своимі товариш емі.

Сей товариші» бувь II. Кулиигь.

Знайомости Кулишевои зі Билозерськьіми до одру-
жгіння було три роки. Бинт часто до ихі пиздиві и маві
у ихі окрему навить за для себе свитлищо, щобі могти
тамі и писати.

Панни Олександри було тоди ще тильки піятнадцять
рокиві, и Кулиигь, здається, бильше накндаві окомі на іи
старшу на два роки сестру, хочі про вжнтокі имі обомі
наансаві исторію Вкраиии та змалюваві девіять портретові
гетьманиві.

Ти мі часомі старша сестра пишла замижі, а менша,
хочі мало про що З'ь Кулишемі розмовляла (здавався вині

IX

ій за для того занадто високим!,), зацикавьіла його своимьі
листами до брата Василя,—сей давав! ихт» читати Кули-
шеви. Одначе мати не схотила виддатьі дочку за його, бо
не мавт> доброи посади. Бинт» иойихав’ь, але за рик! вер¬
нувся З! Петербургу, и тоди мати згодилась. Се було но
дорози за кордоні», і 847 ~ го року. Винчаннп видбулося 22
сичня р. 1847-го вь с. Оленивци (би ля Мотронивкн). Бо¬
ярином! був*ь Тарась Шевченко, и довго, кажуть, беригть
винь тую квитку, що пришпилила йому молода. Які» мо¬
лоди вернулись о/гь винця на хутирт», то Шевченко прнви-
тавт» молоду словами зі» народньои колядки:

— Чи ти царивна, чи коро дивна?

Молодий одповивь, жартуючи:

— На чужий коровай очей не поривай да соби дбай!

Щаслива пара вийихала зі» Василем! Билозсрськнм! до

Варшави, щоб! звидти простувати за кордоні»: туди поси¬
лала Кулиша „Академія науіп»“.

Але се був! страшний 1847-й рикт»...

Тутть нема потреби оіювидати исторію Кьірило-Мето-
діивського братства,—про неи широко оповидано в'ь життє¬
писах! Кулиша, Костомарова, Шевченка та ві» инших г ь пи¬
саннях!.. ] )

Кулиша арештовано в! Варшави и повезено до Петер¬
бургу. Пани Кулишеву нахьіляно йихатьі додому, давано

і ) Дивись: Петрові», Очерки исторіи украинской литератури XIX
ст., и критику на сю книгу проф. Дашкевнча в'ь „Отчеть о 29 нри-
сужденіи наградь гр. Уварова“;—Огоновськьій, Исторія литератури
(роздильї про Костомарова, Кулиша й Шевченка);—Пигшнь, Исторія
славянских'ь литературт»;—Коиисскій, Жизиь украинскаго иозта Т. Г.
Шевченко; —Русскій архивт» 1892, № 7, ст. 3 34—-3 59;—Пищить, Исторія
русской зтнографіи, т. III, та инш.

X

навить скарбови грошьз на се, але вона пойихала тудьт, куди
повезено іи чоловика...

Пробувши вь Петербурзи тяжкий чась, поки видбу-
валося слидство и чоловикь сидивь у тюрми, Олександра
Кулишева виихала вкупк зь имь до Тули, бо туди Кулиша
було вислано.

Зь того часу іи життєпись сплитаеться зь життєпи-
сомь П. О. Кулиша

Ми то бачимо іи, зь имь укупи, вь Петербурзі! чи за
кордоном г ь, то примушують іи недостатки лишатися самій
на хутори й господарювати, поки Кулишт» допевняється вь
Петербурзи або вь Москви заробитку.Іи господарський хисть
добре став'ь им'ь обомь у пригоди пидь чась грошовои
скрути й недостаткивь, якь у Кулиша не було заробитку, и
импь доводилося жити зь шматочка земли.

Вернувшися року 1883-го зо Львова, Кулиши осе¬
лилися в'ь Мотронивци. Вь своій самотини, скрашаючи
житто одне одному, вони обоє працювали за для укра-
инського письменства: за сей чась склала Ганна Барвинокгь
бильшу частину своих'ь оповиданнивь, хочь и мусила, як'ь
и завсигди, дужче дбати про господарство, ниж'ь про пи¬
санко, бо зч, того вони жили...

Тяжка втрата того, хто стався Олександри Кулишевій
найвищими идеалом’ь людини, хочь и страшно вразила іи,
та не вбила вь ій ни живого почування, ни сили. ІІоми-
нувь чась, и вона знову вернулась до письменства и захо¬
дилась зь великою онергіею видавати твори свого чоло¬
вика,—книжка за книжкою йде зь гшд'ь іи рукь...

В'ь передмови до надрукованьїхь вь альманаси „Хата“
першьіхь оповиданнивь Ганни Барвинокь: „Лихо не безь

XI

добра“ та „Вт осеньї лито“ Кулишт оповидае, якт воньї
постали. Авторка чула розмови селянт и селянокт та й
позаписувала ихт. Сама Ганна Барвинокт каже, що II. Ку-
лишт прохав г ь іи й навчавт записувати те, що бачить кругь
себе.

Такьімт побитому Ганна Барвинокт своими оповидан-
нями дає намт записи про справдешни подій зт народнього
життя, яки ій довелося бачити.

Чи можно жт имт у всьому вири дойматн?

Кожна людина подій життьовн приймає й виясняє соби
по своєму. На одно вт неи око йе, а на друге нема: одно
иомитнла, а другого не здолає завважити. Кожний те, що
пєредт имт діється, бачить зт свого погляду, и приймає бачене
тильки зт свого погляду, не видаючи того, що инши люде
бачили з г ь иншого мисця. А инший може на такому не¬
доброму мисци стоить, або такт, йому погано дивитися, що
йому й мало й кепсько видко. А не знаючи того недоба¬
ченого, часто можна зовсим'ь неправдиво вияснити й доба¬
чене > да такт и людямт подати. Здобувши тильіш свою част¬
ку подій и перетворивши іи вт своїй голови, людина пере¬
казує потимт людямт не тс, що справди було, а те, що
сотворилось у неи вт голови зт поводу баченого й чутого,
подає щось уже по своєму перетворене (не обтективний
фактт, й субтективннй твирт). И се навить тоди, коли
хоче ниби то фотографувати дійстнисть. Що жт до спису¬
вання зт народнього життя, то тутт ще й инши труднацій
додаються. „Не всяке зт ішсьменннхт“, — каже ГІ. Кудишт,—
„вибере до дружньои розмови красомовну просту людину,
не всяке й до себе привабить по братерськи, бо до того
потрибни не ласкави словця, не грошн або подарунки" —
до того треба,—се вже я скажу,—такого вже хисту та

XII

вмилнвости. У Ганньї Барвинокі., на щастє, йе й хисті, и
вмилнвисть, тнмт, и маємо іи оповидання.

„Ще жг сього мало",—каже дали Кулиіігь,—„треба
ще вмити вибрать, що записати зі, якихсь ричєй, а що й
одкинути. Не ноженя бо зг сихь красомовнихт, простих!,
людей слово до слова, які, чисте золото до золота, сипле.
Треба зробити гарний вмбирт,, тогли й буде пшениця безт,
полови й куколю. “ *) А вибирт, знову ричт, така, що якть
до чоловика: одьіні, се визьме, а другий покине.

Отожт> навить и ві, оповиданнях'ь, що мають бути
записом ь справди баченого й чутого, не може не бути багато
суб'ьективного, авторського. Вь Ганни Барвинокт, такого суб'є¬
ктивного менше, нижг у инілихт» письменникив'ь. Намагаючись
малювати цилком*ь об'ьективно, вона часом*ь шкодить навить
артистичній вьіроблености твору, подаючи намь трохи не
стенографични записи зі, розмові, своихі. сильськихт, зна¬
йомих!.. То жг, маючи на бачности, яко коррективт,, усе,
про що попереду згадувано, можно оповидання Ганни Бар¬
ви нею» студіювати яко вельми коштовний и правдивий
матеріялт, за для характеристики нашого народнього життя.
А надто, як’ь згадаємо, шо авторка придивлялася до сього
життя й малювала його рокив’ь изт, сорока: почавши ще
за крипацьтва та ажі» до сього часу.

Що жі саме малює Ганна Барвинок'ь, яки подій по¬
дає вона зі» життя до нашои ввагьі, до нашого радиння,
чи сумування? Вона не малює широких!, громадських!,
рухиві,, палкьіхі, вибухиві, народнього почування, —вона
здебильшого говорить намт, про семш, про семйове жьгтте.

1 ) „Хата*, 94 -

ХІД

А в Та жьітти семйовому вона такожт» найбильшу свою ввагу
кладе на жьітте жиноче, на жиноче горюванно, показуючи
намт> разт>-у-разт» пекучи сльозьі жиночи, що зридка тильки,
на недовгу хвилину, висихають за для короткого щасливого
усмиху.

Яко жинка, вона може лиггшс сягати вт> глибишо
жиночои души. Якт> чьітаешт> си прости оповидання про
жиноче горе одно за одннм'ь, то не моженгь не подумати:
скильки працьовьітостн, терплячостн, сили, знергіи заховано
вт> сій простій неосвиченій жинци! Робота зь ранку й до
вечора, зт> початку життя й до кинця, робота, часолгь, серед ь
голоду й холоду, середа штурханпивТ) ОА'ь свекрухи, ол/ь
хазяивь, одт> п'ьяного чоловика! Прочитайте „ї [т^яньтию“.

„Бт>е винг мене, аби я озвалась, що люде роботи на¬
несли,—може бь винт> що вробивь. Коли не кулаком^, то
словомч, приснопить. Никого и соромитись: паеь двоє. Що
дня вже за мене береться... Бт>с и ггьс до загину... Коли
яка копійка йому трапиться,—винь у тій беседи іи й поса¬
дить... Сидить у шинку, не йде до мене. Нозьічу, було, гро¬
шей, та й оддамь своимьі .. Було, кажу: Слухай, Грицю: якт>
ти пусто йдеш'ь, то й я пусто пиду. Виїгь мене коромис-
ломч> якт> опереже!.. А я другою дивчиною ходила... Усе,
що хмала, позаставляла та попродала... Заходився: моя хата!
та ще затіявт> іи продавати. Я пишла до громади просити,
щоб^ь оборонили, а посли й до судли. Ну, вже виїгь мене
колинчив-ь, колинчивт, писля сього!..“

И такч> усе жьггтє, уси дни ігь жьітти! Видч, такого
життя тикають, виїдаються, топляться! А вона жт витерпила
се жнттє, подоводила до розуму дитей, надбала в'ь скриню
дочками. Та й його, тьяньщю-ледашьїцю, годує. Скильки
на се треба сили й знергіи!

XIV

Або огь тая молодиця, що оповидае про свою бороть¬
бу, про „молодичу боротьбу и . Сирота вильна пишла за
крипака, и за те прозвано іи „панською помийницею**. Щастє
розбито зт> початку: укохани чоловикт> и двоє дитей по-
м.*рли. Виддала титка за другого, не питаючись,—пхиць за
першого! Своен хати нема, живуть у сусидахт>. А отт> ихт?
багатство: „у синяхт, стоить кишт> изт борошном'ь, на го-
ршци два винки цибули, рукавець пшона; гарбузи пидт? по¬
ломі? у хати, у торбочци губі? трохи сухихт? та й симня
трохи на коржн баба-сповитуха дала окукамт?.** Замисто
стола—скриня... Сковороди не було, дакт> подарувавт? „ую-
шку*‘ паничт, Коровай: вушко видбнли, то й сковорода. Що
дня вт? тяжкій роботи , а ледви вистачає заробитку , шобь
не ходити голодними та роздягненими. Мабуть у такому
пекельному житти заснидила, цвиллю зацвила душа й ро-
зум-ь у сіеи молодици? А оть що вона каже: „Я зт> долею,
та й зт> людьми, боролась та ниби й гирку долю поборола й
людський недорозум ь.“ Такт» не озивається пригничсна й
пивмертва душа, таке може говорити тилькьі душа жива,
анергьічна. И справди не вбили іи вси льіха та зла, щоден¬
ний клопигь за шматок'ь хлиба не задавивт роботи іи ро¬
зуму. У неи свій погляде на те, якт> треба жити, які? пово¬
дитися зт людьми, якт? викохувати дитьі, —у неи справжня
теорія виховання дитей, и вона свидомо й уперто додер¬
жує іи.

Читайте „Короливщину," „Не було змалку не буде й
до ’станку,“ „Лихо не безт? добра," „Вт? осени лито“—
скризь жинка наша вражає своєю анергією й силою души.
Читаешт>, наприклад!?, „Лихо не безт? добра",— исторію
тяжкои праци й неволи сиритськои,—и дивуєшся, вкупи зт>
Кулишемт?, яку „тиху, ясную душу винесла зг-пидь чужои
кормиги" героиня оповидання! А „Не було змалку, не буде

XV

й до ’станку" або „Перемогла"—се позмн про жиночу знер-
гію, непохитнисть та вирнисгь своій мети! Жинкн зь та¬
кими вдачами стають героинями—тамь, де йє мисце геройству...

Таки жинки повннни бути розумни. И справди, вь
оповиданняхь Ганни Барвинокь жинка наша дуже розумна,
зь великими позтнчнимь почуваннємь. Се заразь видно й
зь мови: дотепнои, ббразнои, вьіразнои. Якь що вона мо¬
лода й весела—у неи такт» и сьшляться искри дотепу—оть
якь у Параски Духанивни („Хатнє лихо"); коли вона по¬
важна, як'ь оть Харитина („Перемогла"), або героиня „Мо-
лодичои боротьби," то зь іи усть чуешь добру, розумну
науку. Вона знає про вшшвь на людей словеснихь творивь
и вживає того впливу за для своеи мети. Героиню „Коро-
ливщини" страшно зраджено, и вона живе зь байстрямь у
хрещеного батька, а той докоряє ій. Вона миркуе: „Хиба
жь воно (дитина) не Божий твирь?... Та щобь донятн якь
небудь хрещеного мого,—а винь бувь соби побожний, що
й казати!—оть я, щобг його навести па праведнищу думку ,
взяла й зложила тнхцемь писню про таку жь, якь и я, не¬
щасливу людину, про Уляну Сотникивну," (що втопила свою
дитину-безбатченка).

Заспи вала вона.

— Що се за писня? Чи не про Уляну Сотникивну се
вже ироложено?—обизвався старий зь нехтуваннємь.

— А вже жь,—кажу.—Бачте? Я не лійшла робомь Уля-
иинимь, а дитину викохала, яко—мовляєте — «душу живу".
(А винь, царство йому небесне, було, й зь Библіи святои
мени почитує).

Оть и годи зь того часу мени прьтжьітньїмь дорикати."

Здається, що слухаешь зовсимь интеллигентну людину.
Тильки якь згадаешь наши народни жиночи писни, повни
благородства й интеллигентности вь почуванни, та дога-

XVI

)

даєшся, шо авторки ихі не могли бь ихі скласти, які би
самн не мали почуття тіеи интеллигентности й благородства,
то тоди поймете вири, що се говорить „проста мужичка."

Ся наша мужичка хочі и побивається середі* иедо-
статкиві, середі* тяжкнхт* обставині* малокультурного жит¬
тя, але виді неп завсигдн віє поззіею. Праця й писня не
розлучаються ві неи николи. И навить щоденна мова ві*
неи здебильшого така образна, така позтнчна, що непомитно
стаеться писнею.

„Иидешт* на музики та, вернувшися, які» почнешт*
плакати, вт* сиру землю битись!... Люде веселяться, долю
мають, а ми робимо й годимо, та намь и свиті*, здається,
не свитнть. Дивчата, які ти бжилки, гудуть, бо вт* ихт*
думокі веселнхт* багато, надій та й надій... Як'ь та веселка
цвитами процвитае... А намі* и вбиратись не вильио. Дарма,
що вт* скрнни які* налито, земли важко, а ми в г ь старому
йдемо, мові зі довгою рукою старий пиді церкву,—йдемо
дивитись на людей, які вони веселяться" г )...

А оті які говорить безщасна „русалка“, Олена Ди-
дусивна:

„Охі, та й тяжко жі мени споминати про моє шастс,
паніечко моя! Мабуть чи не важче, нижі про нещастє. Бо
ві нещастє сама я вбрела и впльїла, нихто не пидмиваві
мене, а щастє втекло хутко, мові та пташка, що крилечками
стрепенула, ві темни луги полинула. Слухайте жі бо таки,
не роните доброи сльози, не вважайте на мене, що я, дурна,
плачу..."

Ще трохи-небагато—и си слова стануть писнею...

Висока й чиста поозія йеднаеться зі благородствомі
души, и се благородство, що завсигдн живе ві кращнхі

*) „Квиткьі зт> сльозами, сльозьі зт> квитками."

XVII

жиночнх! душах'ь нашого народу, дозволяє неосвиченій,
„некультурній/ як! кажуть про таких!, жинци сказати
дилколп» свадомо слова: „Честь мьілійша жнзни." („Квитки
З'ь сльозами, сльози З! квитками").

Яке жь жнттє В! сем!И нашои жинкн, и як! вона
на його дивиться?

Тугь поззія й проза таїсь щиро поєдналися одно З!
однимт?5 що часомі» не можна показати, де кинчаеться одна,
де починається друга. Чи йе що прозаичнише, як! одру-
жиннє героини „Лихо не без! добра?" Вона свого чоло-
вика до заручин! николи не бачила, пишла мовчки, зь при¬
мусу, а вин'ь—„бачивсь,—каже,—на поли, як'ь жала; в!яже
добре; а тут! люде нараяли женитись... я й оженився".
Оженився через!» ТЄ, ЩО Добре ВТ»ЯЖЄ. И ЖИТТЄ В! ИХ!
таке просте, буденне. Отть яісь вона сама оповидае:

„Гомонить виш» до мене, а я усе мовчу. Воно п о ми Ж!»
народом!, пленталось, да й бачило доволи, дакт» и говорить
до меш* а я усе соромляюсь, усе мовчу. Я й роблю, да
мовчу: и соромно воно мени, и страшно и що воно, и якь
його! ...

Було, чодовик! устане да й будить мене: „Пійди,—
каже,—Галочко, подій коривку.“

А я кажу: „Да я вже подоила."

Або: „Ти б г ь пополола бурячки, Галочко."

А я вже й повиполювала. Я все, все зроблю, да тилькн
не гомоню,—соромляюсь.

Оце вжеинавпосляі яісь познайомилися, то ще було й
його вчу як! косити: „Оттаїсь,—кажу,—оттаїсь!" Винь був!
убогий соби сирота, усе ходив! по наймах! у чумаках! да
в! чабанах!, дак! не доводилось йому косити.

Бог! йому спомиг!—вин! соби й хату розгорювавь
и люде його не цурались. Було, поприходять зовици, су-

XVIII

сиде, да посилають—балакають, то я й обизвусь; а то со-
ромляюся. Ото вонн й почнуть: „Да вона вт> тебе скоро
вмре: бачт>, яка хистка."

— Ни,—каже,—ми іи будемо жалувати, то вона й буде
вт> нас'ь жнти“.

Зге, вт> сій буденній розмови чути ПОДЬІХТ» поззіи?
Оттнмт. то й дороги надгь таки оповидання: не важко зма¬
лювати позтнчно кипуче почуваннє палке, або красу над¬
звичайну,—важко буденщьгну зпозшмзуватьг.

Та вже жт> и не всимть такт* нещасливо складається
час^ кохання, Дасть одружиння. Вт> такнхть оповиданняхт,
Ганни Барвиноюь, якт, огь „Хатнє лихо," „Вирна пара“ ба-
чимо малюночки иншого кохання й одружиння. У багатих^
духовно дивчатть се почуваннє виростає осяйно-пьшіннмть,
буйно-запашнимть квитомг. Геройии оповиданнив'ь: „Не було
змалку, не буде й до 'станку/ „Перемогла,“ „Русалка" вид-
дають йому всю силу своси истотн, закрашають його всими
квитками своеи позтнчнои души, и поки живуть, поти
всимть своим'ь життємь спивають хвальний гимнт> могучому
болисно-солодкому почуванню...

Перше оповиданнє належить до найкращнх'ь у нашои
авторки; дуже гарна й „Русалка," де змальовано чаривни-
чий образа нижнои позтичнои дивчини, іи доли й неща¬
сливого й великодушного кохання. Туть почуваннє вихо¬
плюється зь такою великою силою, що катастрофа стає не¬
минучою.

Подужано врешти вси перешкоди, З'єдналася пара.
Яке жт» у неи жнттє?

Усяке буває. Буває гарне, закрашене (навить середа
горя й убозтва) одсвитом'ь вищого сяева—отт> якіз у „Пе¬
ремогла" або вь „Не було змалку, не буде й до 'станку,"
або навить и вт> „Молодичій боротьби"; буває темне, тяжке?

XIX

зт> бійкою та зі, лайкою, які. у нещасльївихт, героинь „Хат¬
нього лиха“, „Жиночого бидування“, чи „1Іьяници“. Зви¬
чайно жинка терпить тяжко, хоча часомт, терпить и чоло-
викь черезт, жинку—чи череві, те, що недотепна господиня
(„Вирна пара“, „ Молотники “), чи черезі, те, що невирна
(„1 Іол овинщьїкі, “).

Неоднакови погляди були на подружжє середі, народу
зі, початку шести десятих!, и вт, кинци восьмидесятих!, ро¬
нивсь минулого вику. Сильський дидт, розмовляє зі, попомі,
та й згадує, які, вині, живі, изт, своєю старою, що одно па
одного й разу не сказали ти:

— И ви таки, шануючи васт, та й Бога, батюшечко, жа¬
луйте свою стару и не кажить на іи ти. („Наші, дидь и

1ІИПТ, “).

А сьогочасній Хвастиісь, нахваляючись бити жинку,
каже: „Такі, шкура на тоби и закипить! Ти моя: я тебе за¬
купив!, за три копійки ще у твоеи матери“. („ 1 Гьяниця“)-

Було й у старовину тяжко жинци. Параска Духанивна
дуже образилася на свого хворого й запального половина,
що той, вернувшись при людяхт, додому, не поздоровкався
зі, нею, налаявсь да ще й пугою за нею по дорози, які, на
отару, ляснуві,.

„У нась, бачте,—виясняє оповидачка,—дома безт, лю¬
дей хочть ві,язьі зверни. Жинка—які, та голубка: хочт, и
тяжко наругу тергшти, а на самоти все знесе виді, любого
чоловика, покирна буде; а при людяхт,—и не посварись.“
(„Хатнє льіхо“)-

Тепері, сього нема. Вь оповиданняхт, у Ганни Барви-
нокт, культурнисть'нашого народу не пишла напереді,, а по¬
далась назадт,: Хвастикт, („Пт>яниця“) не соромиться при-
людно ганьбити й катувати свою жинку,—ми вже бачили,

XX

яке ій жьіттє було. Обурюється жинка протьі такого права
чоловикового надт> нею:

„На що Бог'ь дав'ь такий законе крипкий? И роду й
прароду закажу, ідоб*ь не ходили замижт»".

Але и тоди, вт, старовину, и теперь одно вражає вт»
нашій жинци: се величезна, безмирна сила всепрощення.
Хочх якт> знущається чоловикт» изі» Параски („Хатнє лихо" *)
та зт> Стехи („ГГьяииця"), але николи не здоліють поду¬
жати сіеи сили. Исторія Стехи—се исторія прощення.

Воно стає саможертвою там*ь, де справа зачинає дити.
Дитн, як’ь що их'ь багато, хочт> и тяжка ричт», та завсигди
мила нашій матери. Нема таких'ь сливь ласківихт», такого
пестування нижного. що його не добрала б'ь вона до люб-
ленои дитини. За для дитей вона готова видбуватн—яг<*ь
оть Стеха—всяке лихо, всяке мордуванню... Та се ричь за¬
надто видома, щобт» ище я наводив!» приклади зі» опови-
даннив'ь нашои авторки Але не можу обминути, не зазна¬
чивши, надзвичайно людяного погляду жинокт» з ь оповидан-
нивь Ганни Барвинокт» на покритокт» та байстряті». „Хиба жг
воно не Божий твир г ь?“ каже героиня „Короливщинн"
про байстря, сама не знаючи, до якого високого й широкого
погляду на жнттє пидноситься вона сією думкою. А Стеха-
мати—які» ій тяжко було, що дочка винокт» утратила, то
дивуючи дитину появляе! А все жт> вона каже:

„Я іи уже й не турбую, моеи биднои Катруси, ЩОО'Ь
уже благополучно знайшла."

Може хто докорить Ганну Барвинокь, що занадто
вона идеализуе нашнхт» сильськнх'ь жинокт». Але разі», що
поручі» зі» гарними малює Ганна Барвиноісь и поганих!»—

*) Здається, що вт> сьому, хочт» и гарному частками оповидашш,
божевильство героиіш й кипець не досить умотивовано.

XXI

оть якь Оннлчьшу матирь („Вирна пара“)> „ полови нщнкову 44
жинку, нсвистку вь „Лихо не бсзь добра" та иншнхь. Та
й найкращи зь ихь не минули того, шо неминуче тамь, де
вони живуть: розумна й поетична герошія „Короливщинн"
вирить у видьомь, а онергична, вирна Харьітина („Пере¬
могла “) певна, що шьінкарь може чарами примусити іи чо-
ловика ходьітьі до шинку. Взагали треба сказати, що семйовс
житто малює Ганна Барвинок'Ь сумними хварбами (чоловиїгь
бье жинку, невистка знущається зь сироти, синь зводить
руку на батька, виганяють матирь и т. и.), а нєосвичснисть
и иекультурнисть народня разь-у-разь уражають не тплькьі
вь отихь вируваннях'ь, а й у сумнишихь ще гюдіях'ь, як'ь
оть, наприкладь, що знахари поламали ногу прекрасній ду¬
шею й тиломь ливчини Пасти („Квитки зь сльозами 44 ), або
занапастили люде життє такій поетичній .квитци, як г ь Олен-
ка—тилькьі черєз'ь теу що вона имь здавалась русалкою
(„Русалка").

А друге: йє правда и вь тому, що каже Ганна Барви¬
нок'Ь, и вь тому, що подають автори, яки чорнишими хвар¬
бами малюють нашу жинку, а коли та правда зь сією не
однакова, дакь се тильки черезть те, що кожень малювавь
зь свого пункту: не однакови пункти,—не однакове й видко.
А розумний хай складає докупи та мирить промижь себе
тій неоднакови малювання зь усякьіхь бокивь, то може й
витворить зь ихь соби правдиве розуминнс про ричь. Зь
бильшимь правомь можна було бь докорити Г. Барвинсж'ь
за ясни хварбьі вь якьіхь иншихь випадкахь—див., напр.,
Спіритський жаль (перша редакція „Королившини"), де за¬
надто зьидеализовано життє крепакивь у папи в ь, або дещо
вь новищнхь іи оповиданняхь.

Облишивши те до розгляду кому иншому, хочу ска¬
зати ще про дви-трьі речи. Ось „Вь осенн лито“: старий

XXII

удивець оповидае, якт> виїгь удруге одруживсь. Бинт, дуже
любьівт> свою першу жинку, то його,, смертельна нудьга брала
посли покійнои". А тут г ь баби: „Шукай, Йване, соби пари.
Не довпкуеш'ь тьі такт> вику. Се вт> тебе мабуть така натура,
що самотою тоби не прожити.“ И справди, вь його така на¬
тура. Бинт» зустривь соби пару—Ольгу вдову. Зг великими
артизмомт. и правдою малює авторка гючуванне закоханого
старого селянина: „Чого жт се воно мени такт.? Увесь той
сум'ь мовт> чарами одвело мени. И на вози мени не сндиться...
лучче бт» я пишовг помиж'ь нивами по обмижках'ь, слухавь
би, як 'ь жито шумить, играс колосомт.. Що вже тамт> ті
говорить нсбижт, я його не слухаю,—у мене вт> очу жита,
жита хвилясти... Таке мени привиджується, що Бопь його
знає й що, а самт» такий чогось добрий-добрий^ зробився! И
хочу здержатись, та не впинюсь.

- Оттамж,—кажу,—небоже, вг тебе хливець зовсгімг
свититься, а вь мене два вози лози зосталось одч> весни.

1 [рьшидепгь, такт* забереш^.

И сама* не стямивсь, яісь вихопилось сее слово.

— О, спасиби жт> вамь,—каже,-—дядечку!

Говорить, а я вже його й не слухаю да ище думаю:
„Жьіве коло мене убога вдова, розгорила соби мазанку зть
весни. Треба ій послати мирочожь зо дви житця на ново-
силлє та цямрннку вгь колодизь ій упустити. У неи тильки
хата нова, а хазяйства ніякого... здається, й курка не хо¬
дить; а города того крихта, що ни за що й рукг зачепити
старостю. Ище жт>, думаю, треба й старця Божого, Архьіпа,
запомогти... Думаю, а вона мени, оця Ольга, зт> переди очей
не сходить...“

Здоровими молодими життємт> віє видь сього осин-

нього лита.

XXIII

Гарне оповиданне „ІІоловинщнкіД—чоловик'ь нещасли¬
вий черсзь невирну жинку. Та авторка до свого героя Хар¬
ченка притуляє вилому казку про ге, якт> половина внесено
вт, кули соломи вь хату тоди, які» його жинка гуляла таїть
зь иншьімт, які» чоловик'ь вискочив!» и побнві» ихі» и. т.
и. Вь творови си вси подій стають частиною цилкомь ре¬
ального оповидання. Ся казка належить до циклу опови-
даннивь про невирну жинку, сюжете сей мандрує по вся-
кьіхь народахт>: йе винь у москаливь, полякивь, французи вь,
италіянцивь, грекивь, стриваеться вь Месопотаміи, вь Индіи
и т. и. *) Черезь те дуже чудно читати, якь реальний поло¬
винщика Харченко оповйдае майориш, що винь пиби то
ходнвь до моря, ендивь у кули соломи и т. и.

Зовсимь не идилліею подихає видь Ліьгдивського кре-
пака —оповидання на цилкомь соціальну тему. Похмура по¬
стать панського й жндивського крилака Остапа така ви¬
разна, що стоить передь нами мовь жива...

Уважне око знайде по оповиданняхь нашои авторки
скризь розкидали дуже коштовни риси нашого народнього
життя, иноди дуже оригинальни. Наведу одннь прикладе. Вь
оповиданий „Короливщьша“ авторка занотувала цикаву народ-
ню рису: родоаои гордостьг. Досягти самостайного життя, ге-
роиня починає збирати до купи королавщьгяу , спадщину
батькивську (іи батько майстер!» на призвнще бувь Король):
„Де що було дидивське-короливське, що прашовав'ь-робнв'ь
мій панотець, иовнзнаходила: вь кого днище, вь кого сто¬
ликі», чи ослинчнкь, у кого божннкь, чи мотовило, або во-

Ч Див. Создит, Сопісз рориіаігез сіє Ьоїтаіпе, 1,229; 11,929 —
332;—Сумцовь, Разнсканія в'ь области анекдотич. литературьі, 7 о —83,
та иіі.

XXIV

зочокт»,—я все повьіминювала то за пшоно трудженс, то
видпряду, то поможу конопель типатьі або мочити, щобь
короливське добро, дорога мени короливщнна не, рости-
калась.

Люде, було, й кажуть: „На що вона оце робить? Хай
би В'ьнси була дочка, а то хлогщеви! винь и сама* же майстер¬
ний; а то своє замозолене носить людямь да те паличчє
збирає ".

А я довго вь панивь жила, то й уважала, що вони
що-нсбудь старе материнське або бабине люблять и хра¬
нять.,. и

Що ся риса не йе одначе позиченою в'ь лангівь, видко
зь другого оповидання Ганни Барвинокь „Правнучка баби
Борця", де молодиця пишається своимь родомь и силкуєть¬
ся додержати його поваги.

Одни оповидання Ганни Барзинок'ь оброблени бильнії»
артистично, бильше вони ішли и сюжетомі», и доборомі»
деталивь—се тоди якь авторка видкида все зайве, що не
належить до сюжету („Перемогла", „Не було змалку, не буде
й до 'станку", „Русалка"), в'ь иншихь же багато одхиляння
на бикь, розмові» зовсимі» не належних!» до теми, які, оті»,
наприклад!» вт> „ІІраправнучци баби Борця", або вь „Моло¬
дичій боротьби", найбильше в'ь першій: треба доброи вваги,
щобт» не впустити ниточку оповиди. Придивившись уваж-
нише, бачить, що саме тань и оповидають на сели, що се
за малимь не стенографичний, вельми правдивий, запись; але
саме черезт» те, що се запьгсг, сс не йс творчисть. Вза-
гали, не додержуючи концепцій, шкодить авторка своим'ь
творамь.

XXV

Що до образивь, колориту, то вони скризь вельми на-
родни, реальни, правдиви, а стиль и мова вь високій мири
народни й гарни. Сьому пособляе й форма, яку здебильшого
вживає авторка, даючи слово самому народови.

Читаючи іи оповидання, доходиіігь часомт, до иллюзіи:
мовь не читаешт», а справди чуешь усихть тихь дивчатт>,
молодиць и чоловикивь, справди ихт> переди себе бачить.
Черезь се кращи іи оповидання належать и до кращихть
зразкивь украинського письменства *).

Б. Гринченко.

г ) Килькьі сливх про те, як'ь я впорядкував!, сей том*ь. Вх йому
мистяться оповидання попереду друковани й нови. Зх попереду дру¬
кованого дещо йде безх одминх, а инше ( Жидивський крипсікь, Зг до¬
роги , Нещаслива доля , Половинщьїкг, Молотники, Русалка) подається те-
перх у новій форми, значно видминеній. Оповидання я намагався поста -
вляти порядком^ хронологичньїмх.

До ]^анньі Дарвинокчь

V і.

Які» на тихій зори у досвита протнусь,

То заразт» думкою по всихт> свитах'ь ширяю,

И кгеніямт, добра всесвитнього молюсь,

Що нашими душамт> путь показують до раю.

Тоди я перпгь тебе, Кохана, спогадаю,

Що слизьмьі иноди солодкими заллюсь

Наді. ВНМНСЛОМ'Ь ТВОИМ!, НИЖНЬІМ'Ь и позтнчньімі>,

Одради джерелом!, ЖИВИМ! И виковичннм г ь.

II.

О, ни! зі> тобою ми, І [речиста, не помремо:
Зоставимь дви души у любій Материзни.
Свитнтимуть вони спарованими огнемт>

Народу темному, безбатченку В! Отчнзни.

У ридній мови нась поставлять у главнзни;

Ми З'ь кожними народом^ потомкив! оживемт
И беЗ!) кинця добро, всього дорожче,—волю,

Зт> ним!> розсиватнмемть по предкивському полю.

х ) Си виршьі подано до друку яко нозтнчну передмову П. О.
Кулиша, написану до оповнданнивт, його дружьіньї. Ред.

XXVIII

III.

Ми не „ножи на ним-ь посіевдт> обоюдни,“

Дракона паїгьятку зубатого страшну,

Посіемт» правду вт> цій пустнни многолюдній
И серця й розуму, сусидамь приязну.

На спомині) про свою криваву давнину,

Що списом!» и мечемі) творила суді) безсудньїй.
Поставимо помннкт» труда нерукотворний,

Ііоззіи новий источникт) животворний.

IV.

Нехай из г ь його птдоть уси земни язйкьі
Та згадують, яка була колись орда,

Що зі» краю ридного зробила поле дике
Вадь моря по сами московськії города.

Не вернеться до наст> вовики та бнда,

Бо серденько твоє, нижнє, святе, велике,

Поставило вт» своимі) потомстви вични мури,

Охряну спильнои науки и культури,

V.

Такт>, ми на те у наші, убогий мнр'ь прьшшльї,
Щобь мову зі» мив'ь людськихт», скаличену, забвенну,.
Зт> народннхт> усті» узять и вт> перло возвести:
Нехай живе й цвите вона про всю Вселенну
И розниже колись ту силу сокровенну,

Що на той свиті) занисі» виді, наст>, Бояне, тнї
Потомки древнього Славянського Народу,

За слова стоимо и розуму свободу.

ГТ. О. Кулишть.

уіьіхо не без'ь добра.

кг йшла я замижт», дакь свого женьїха й не ба-
^ ( _ пила. Я осталась шьятн годі, одт, матерн, да ще
було вх мене дви сестри да браті» жонатий; у
^9 його ми й жили. Невистка нами орудувала. Ни-
кого ми йе знали, никудн не ходили. Хто ходить, тому
які, у себе вт> осели, а я було боюсь и за тинь вийти: не¬
воля була; тилькн по воду до колодизя ходила.

Огь одинг разі,, якось таїсь лупилось, у сусидстви
весиллє було. Я й гтишла. Яісь бижьіть невистчинг хло¬
пець:—Йди додому!

Я зараз’ь и йду Звисно, не ридна мати кличе. Йдемо,
ажт бачу—недалеко виді, хати ходить шкапа. Я питаю
хлопця:—Чия то шкапа? де вона взялася?

Бо до нась нихто николн не ходнвг,—такнхть злючнхт»
собака держала невихна,—и ми никого не проводили, то й
людей не бачили.

— А то,—каже,—хтось до наст, прнйихав'ь.

Прийшли в*ь хату, ажть дивлюсь—такого багато лю¬
дей! ну, сказано—багато. Да все локшу крншять. Ажт*
тут*ь невистка мани назустричт:

— Одягайся: пидешт, винчатись.

4

Якт» мени сказано одягайся , тань я й отетерила и отерпла:
ходю по хати, ничого переди собою й не бачу: заверти-
лось-завертилось у голови... Я ничого не знаю. Ну, и на
весиллє прохала—якт» дерев'ьяна була. Сказано—не знаю.

Мене одягльї; хусткьі подавали, а рушникивт» и не да¬
вали. Повели до церкви, на винець постановили—я не бачу,
не чую. Схаменулась тоди, якт» уже опинилась у хати, сама
соби зт» дружиною. Весиллє вже, бачте, закинчали, и лавки
посли приданокт» треба було змивати, то-що. Гомонить винт»
до мене, а я —усе мовчу. Воно помижт» народом!» плента¬
лось, да й бачило доволи, дакт» и говорить до мене, а я
усе соромляюсь, усе мовчу. Я й роблю, да мовчу: и соромно
менй, и страшно, и що воно, и якт> його!

Мени всього тильки було шиснадцять годт», а робити
я все вмію: навчила невистка, рано встаючи, що ще й на
зорю не займається, да пизно лягаючи. Отеє було вона ви¬
спиться, бо ляже ранше за наст», а ми робимо—руки й
ноги не вгавають; а посли встане, да ище струнчить:—Да
ви таки, да сяки, да гладки!—А сама якт» бочка! Якт» йде
по хати, то тильки гупт», гугіт»! такт» и перекидається зт»
боку на бикт». А я така, що тильки снасть моя була, да й
годи. Та^сь за день наробишся, що було невихна изводить
уставать овечокнь доити. Да докоряє:—Да ви робити не хо¬
чете! да повипирала бт> я васт» за старцивт», аби ви мого
хлиба дурно не или да на очахт» у мене якт» бильма не стре-
милн! Да ви мени здоровт»я збавили, якт» я коло васт» по¬
биваюся!

. Оце було коли не зт> добра, а зт» лихои години за¬
ведеш!» писню, то заразт» и репетує:—Не квили! геть изт»
осели!

И тепер!» якт» згадаю, якт» оттии золотий года уплильї,
що зт» дивчатами не гуляла й не спивала! Да оце почую,

5

що йдуть чпоуз-ь двирт> спиваючи, повбирани, позаквичу ва¬
ви,—вибижу на подвир^є, прнмила бг—Господи що робила!
такт> би й поленула! Да вже минулося—не вернеться: дити
плачуть!

Оце жь, кажу вамт>, було чоловикт> устане, да й бу¬
дить мене:—ІІиди,—каже,—Галочко, подій коривку.

А я кажу:—Да я вже й подоила.

Або:—Ти бт> пополола бурячки, Галочко.

А я вже й повиполювала. Я все, все зроблю, да тилькн
не гомоню—соромляюсь.

Оце вже навпосля, якт> познайомилися, то ще було й
його вчу, якгь косити. — Оттакт>,—кажу,—оттакт>! — Виїть
бувг убогий соби сирота, усе ходив'ь по наймахт», у чумз-
ках г ь да вт> чабанах'ь, дакт> не доводилось йому косити.

Боп> йому спомигь—винь соби й хату розгорювавг,
и люде його не цурались. Було поприходять зовнци, сусиде,
да посилають—балакають, то й я обизвусь; ато соромляюсь.
Ото вони, и почнуть:—Да вона вт> тебе скоро вмре. Бачт>,
яка хистка!

— Гін,—каже,—ми іи будемо жалувати, дакт> вона й буде
вь насг жити.

Було почнуть уговорювати, щобт> я балакала, дакг що
жт>? ну, сказано—соромно.

Роспнтують було його люде, якпь винг зо мною спи-
знався.

— Бачивт>,—каже,—-на поли, якт> жала; вт>яже добре; а
тугь люде нараяли женитись; я й оженився.

Воно то добре, кажуть, до готовои колоди огонь пид-
кладатьі, а я ввійшла вт> хату, такт> пусткою пахло; аничо-
гисинького не було. Якть би В'ь його стара мати, то все б'ь
не те... Нами орудували чужи люде,—попрнвикальї мьі дило
робити! Бувало, як^ь прийде оце нсвистчинг батько, да й

6

1

почне вичитувати мойму братови и намь (се ще, якь я
замижь не йшла).—Ви,—каже,—глядить мени, не заижте
моеи днтьіньі: вона одна, а вась четверо—усяке по слову.
Бачь, якь измарнила!—А вона така, якт> кадовба. А брать
мовчить, бо нась троє снрить на його рукахь. А той ба¬
гатий дуже.

Оть же теперь воно намь и здалося. Якь стали ро¬
бити, якь стали, дакь и розжилися. Теперь я вже двад¬
цять лить замужемь и не би дна головочка. Дай, Боже,
щобь и моимь дитямь такь! Дитки зобу ти, зодягнени, ми
хлиба не просимо, сама я не роблю: у мене своихь робит-
никивь три, да четвертого наймаемь. Чоловикь мій да дви
дочки, да наймнть. Коли йе яка думка, дакь те, що чоло-
викови помочи немає. Ось йе хлопьятко, такь бачте—малеє;
ще й не говорить А все знає. Ходити ще не вміє, а до
помийниця якь дочагіаеться, дакь такь и вихлюпоще всю.
Оце, якть тебе укалялн! О, мій пострибунчика! мій коко-
тень маленький!

Я все дома: не хожу на роботу, дитки дрибненьки—
треба його доглядитн, обшити й наварити. Я теперь живу
такь, що й... Сама соби господиня! що схотила, те й зро¬
била,—усе гарно. Де сила, де поставила, не оглядаюся—
нихто мени не указть.

Слава Богу, повнпирала насть изь двора невистка: такь
що ми й не знали, коли и якть вона тни переговори вела.
Ми повиходили замижь—у нась йе й кусокь хлиба, и ско¬
тинка. Чоловики нась шанують, ничьімь не зобиждають.
Сказано—лихо не безь добра. Ну, що якь би ій оце по-
чавь вичитувати, якь вона знущалася надь нами? Да вже
вона дожилась и такь. Брать умерь, вона попродала грунти
да попроминювала: усе розорилось, усе марне пійшло, бо

і

7

робитньакив'ь повипихала. Теперт» и хата іи дивиться якось
сторчт>.

Було, якт» вишле наст» четверо жати, да ще два най¬
мити, дакпь живо ниву знесемо, такт, усю й устелемо сно¬
пами! Серпи тилькьі чншь-чиш'ь-чншт,!... такт* и крешуть,
мові» блискавиця, або якт> сонце грає. Ажт> завидують було
люде. Дакт, добре було жити. А теперь, якт> робитникивт»-
дармоидивг не стало, дакт» и йисти ничого. Дити іи поки¬
дали, одно тилькьі невеличке зі* нею живе, да й то каличка.
Убожество таке! И миста того не иознаемо вже, де жили
колись: усе розплилось!... Якт> дбаешть, такт» и магніт»; якт»
робишть, такт» и ходишт». Богь не скирент», да влучена.

Чи чуєте, цуценя дзяволить и мов'ь щось гейкає? Би-
жн, доню: батько йиде, гостинця зт> ярмарку везе! Одчиняй¬
те, диткьі, ворота, а я кинусь боржій обидати готувати...

1857.

*

Р'Ь-ОСеНЬІ лито.

Ієни б'ь то вже, здавалось, ниби й ніяково моло¬
дого подружжя шукатьі, що й волоса у мене
вже срибломі, прольїскуеться, и симізЯ, слава
Богу, вт> мене не мала. Зь первою жінкою про¬
живе я таки, хвалити Господа, гарно. Дитоіп, позгодову¬
вали и худоби придбали. На все село старий Кавуні, ха-
зяинг. Двома плугами орю; хлибець одт, лита до лита мо¬
лочу. И хати вт, мене, які, бачите, нови, простори. Б'ь Кии-
ви образи покупив!» хороши. Люде мене багатирем!, по
всихт, селахт, славлять.—Що йому, багатьіреви такому? яка
йому журба? Старша дочка на пори, двоє хлопцивт» пидпа-
рубочихі, да наймитивт, двоє,—чого йому вт, свити жу¬
ритись?

А то, знаєте, сумний було хожу я, які, умерла моя
Настя небога. То родички мени й переказують: оттакчь лю¬
де плетуть, мовляв!,. Зге, добре чуже лихо мирятьі,—зми-
ряй своє!...

Отто вмерла моя перва жинка Настя,—дай, Боже, ій
царство небесне! Я ще послужив!» громади зі, пиві, року...
Я, бачте, буві» сотськьімі». Ось моя й грамота. Се мени дала

9

громада. «Ти віз нась, Йване, бувт> радителеміз,—ми тоби
похвалу написали». Такт, я іи оправнвь пидіз скло—нехай
же буде пам'ьять—и висить у мене вт> свитльїци.

Де вже було мени служити? Не то громадського, и
свого дила головою не подужаю. Нудьга мене бере—до
земли никну. Оце жг, думаю, старий года мене крутять:
не пиддаюсь, знаєте, журби. Покинувтз сотникувати, та й
думаю:—Радитиму вже тилькьі дитямг.—Козацтво скилько
мене ни прохало, скилько могоричу того мени не ставили...
ну, й я имі* поставлю, а служити бильше не схотивіз. Думка
така: поживу зі> дитьмн, то подужшаю: не признаюсь и самт»
соби, що червакт> серце точить. Давь ладч> дома... Старша
дочка вт> мене, хвалити Бога, дивка моторна,—якт> мати малимть
дитям'ь; ище не охмаеться й замижчь.—Я,—каже,—татусю,
погуляю віз тебе; надивуюсь и накрасуюсь.

А мени свигь не милий—про те мовчу ій. Сумно ме¬
ни самому виктз кинчатн. Дитн—чужа користь, а найбильшт»
того дочки. Хто сиву голову мою на останци вику мого
догляне? Хто у недузи припаде, таїсь якж вирне подружжє?
И дитн мене не тишять! Дум а вг, вони мене розважять—ни!
Нема моеи голубки Насти! Добра була людина, хай вона
нашими дитямть сниться!

Зробивіз соби труну у клуни, що й дитн не знали.
Пиду було, ляжу в'ь труну, та й замру, хоч г ь би й по¬
ховали.

Дитн було питають:—Де ви, тату, були? ми на васт>
гукали.

— Спавтз,—кажу*—на ожереди.

Така смертельна нудьга брала посли покійнои Насти,—
хай ій земля перомтЛ Я й знаю, що грихть мени такт* убива¬
тись; та що жт>, коли старисть йде, а я одинть!

10

Журюся... А тутт» баби, то дшш, наше інпноане ко¬
зацтво, зійшлись якось святками, випити по чарци й по¬
балакати... Кивають головою, що зо мною сталося! ііидко-
сьіло мене, які» косою; змарнивт и посививь—чого бт
здається? Дивуються, що ві» мене всього доволи, а самі»
хожу, наче чоловика згубив!», або-що. А котори розумнійши,
рають мени:—Шукай, Йване, соби пари. Не довикуеш'ь ти
такт> вику. Се вт> тебе, мабуть, така натура, що самотою
тоби не прожити.

А баби мени ще бильшого жалю завдають:—Що то
вмирати не хотила твоя Настя! Що то ій добре було за
тобою! Повна чаша вт> господи, ласкаве слово одт> чоло¬
вика, кругом г ь диточкн, якт> винокт», и повага жт» яка оді>
усихт»!—Коли бт»,—каже,—мій викі» йшовсь не впередт», а
назадт»! Мени тепер!» саме на веселу жьізнь засвитнлось:
слуги вт мене своя—диткн ридненьки; и слуги вирнии, и
порада й потиха.

Розжалобили мене такими ричами: усе наше життє
любе-хороше які» на папери списали.

Одна баба родичка каже:—Одружись, Йване, бери
Пастухивну—заможня!... ажт скриня трищить, вона тилькн
не признається...

— Отг,—кажу,—хай мене Господь боронить! Я іи зг-мо-
поду знавт>: така скнара! А мени па виїцо те добро? У мене
всього доволи: буде й дитямі>, и мени.

— Ну, такт» ІІетренкову Зиньку. Що за хороша дивчина—
сказати!

— Богь зі» вами! що оце ви торочите! Оце бт» то я 9
старт» чоловикії, занапастив!, молодий викт» дивочий! Ме¬
ни які» би таку, не дуже й молоду: ище лучче, які» би
вдову, хочг ц вбогу, дарма, та щобт» була звичайна, по-

11

важала людей и гриха боялась... А то, що мени взята
мордовану?... Щоби* ище—крьш Господи—на старисть и
свою честь искалятьі? У мене жь дочка на видданни; у ме¬
не сьінн паруб'ьята! Годи, годи!—кажу.—Не одружуся, и
не турбуйте мене. Яки* згадаю свою покійну Настю, хай
ій легенько лежати, такт, ни одна не пидходнть у наст, у
сели.

Бабами, тилькьі натякни, то що-дня бигатьімуть: и та
би* пишла, и друга. А що люблять весилля!... Я все село
своє перебрав!* соби ви* голови,—ни одна не припадає до
серця.

Такт* и пориіпнвн* — не шукати вже пари... Та оце
на Маковія буви* у Крутихт* Байракахп* ярмароки*. Я на
перепутти, йидучн черезп* Вербовци, завернувп* до свого не¬
божа. Тами* наші* бжоляннкп* укупи стоить, такт* за од¬
ними* заходоми*, думаю соби, навидаюсь. Те да се, слово
за слово, почали радитись, щоби, укупи йихати ярмаркува¬
ти. Поєднались; я своихи* воливи* у його покниуви*, а
на небожоводіу вози ми вдвохи* и пойихалн. Говоримо
йидучи; я й сумую, що старисть безн* подружжя трудна й
гирка. Диткн молодий граються, всякн соби забавки та
жарти вигадують, а я, старий, вийду одинокий, сяду на
призьби, зхилюся—ни зи* кьіми* слова мени сказати. Дит¬
кн жп* колись розійдуться: хлоли*ята вже квапляться чумаку¬
вати, а зи* дивчати* яка користь? Розберуть по чужихи* дво- і
рахн*; а я одини* сумоватнму...

Таки* то журюсь соби. Небижи* и накинувся: женись,
дядьку, да й женись!

— Нема,—кажу,—пари мени прнстойнои. У наст* и во
всьому сели нема такои, щоби* уподобань.

12

— Та чого жа. вама. у своєму женитись? Я вама. знайду
таку пристойну пару, дядьку. Та ви, мени здається, не раза.
у наст, іи й бачили. Ольгою звуть.

4 — Хиба ж а.—кажу,—Ольга вдова?

А я бачнва» іи ва. небожа, яка» вона вбивалась за сво-
има, чоловиком'ь: іи половина взяли у москали.

— А вже жа» удова! Прийшла оце бумага за. полку, що
половині» іи по мера». А що то за молодиця, дядьку! Хо¬
роша, хоча» води з а. лиця напийся, а тиха, а роботяща—
сказати!

Справди вона мени й тоди ще ва» око впала, що яке-то
молоде й хороше, та нещасливе!

— Ось зайидьмо,—каже,—буцима», води напитись лшмо-
йиздома», до той вдовиця. Вона живе на рижку, коло ца¬
рини. Та я тама» свій и мишок а» визьму: вона до себе за¬
брала за» лшонома», як'ь товкла ва. нас г ь просо за од-
снігь.

Ота, и двинули, та й зайшли до неи, до оціеи моеи
вже тепера Ольги. Чи думав'ь я, побачивши іи в-перше,
що колись вона мени дружиною буде? Зайшли, а воно со-
би, одиноке, метушиться по иодіжр'ью. Ми на неи почали
гукати:—Молодице, молодице! ось ходить сюди!

Прнбигло воно, такс чепурне, краска така» и горить
на шокаха». Уклонилося намть, и питає: — Чого бажаєте,
дядьку?

А мене наче огнема» у серце проняло вида» іи голосу.

Я—мова, би то води напитись, а небиж'ь—за мишкома».
Забрали й пойихали.

Що жь? цилу дорогу мигтить мени ва» очу, яка. сон¬
це! Само соби снритствуе... Таке молоде, таке звичайне,
таке трудяще! Да така» чогось, ажа> боюсь, щоба» не поспи-

13

тавт мене небижт, якт вона мени здалася. А винт якт на
те жт:—А що, дядьку, вподобали? Гарна вдова?

Я ажт затрясся...

— Молодиця,—кажу,—не вроку ій, гарна! Да що жт? не

мени старому зт нею паруватись. '

А вт голови изновт своє... А якт уклонилось! а якт,
ухопивши коромисло, кинулось за свиженькою водою до
колодизя! а якт, йдучи до наст, сорочку осмикало, бо
пидтикане було и рукавчата закачаии були. Отто пора¬
лось коло чогось! Та 'яке жт соромляже, Боже! А якт, по¬
даючи воду, сказало:—Будьте здорови, пивши!—наче справ¬
ди поздоровшав^, ажт на серци полегшало видь того слова
тихого.

Чого жт се воно мени такт,?... Увесь той сумт мовт
чарами одвело мени. .И на вози мени не сидиться... лучче бт
я пишовт помижт нивами, по обмижкахт, слухавт би, якт
жито шумить, играе колосомт. Що вже тамт ни говорить
небижт, я його не слухаю,—у мене вт очу жита, жита
З^шлясти... Таке мени привиджується, що Богт його знає
й що, а самт такий чогось добрий-добрнй зробився! И хочу
здержатись, та не впинюсь.

— Оттамт,—кажу,—небоже, вт тебе хливець зовсимт
свититься; а вт мене, два вози лози зосталось одт весни;
прийидешт, такт заберешт.

И самт не стямивсь, якт вихопилось сее слово.

— О, спасиби жт вамт,—каже,—дядечку! А я бидка-
юсь, де його мени взяти! Болото сю зиму не замерзало,
дакт я й не внвизт соби, а на зиму ничимт хлива за¬
хистити.

Говорить, а я вже його й не слухаю, да ище думаю:
Живе коло мене убога вдова, розгорила соби мазанку зт

14

«сени. ГпрЛо

Р СОа ш послати ,

СИЛЛЄ та ВДмрннку вг ш Р°чокг зо ДВИ ж

КИ «та нова, а I, ! Л0ДИЗь Й упустити V Н0В °-
ходьіть- -і ' Зя иства ніякого ч ' У Неи тиль-

3 а торода тпгл °- здається й „

чепити старости я КрЬІХТа ’ Що на за Ш о УР * а НЄ
Го - Архипа З тг ' И >кг ’-~лущю,-. треб .. И РУ кг за¬
вала и мох’ ГТИ - Стр иха в . ь Р 6,1 и СГа Рад Божо-

т ^заГ ат гї попр№ -

конопельокг_ л ^ 7У ’ НЄХай полагодить- • г ° ШЛЮ наЙ '

На МН Р г пир1овк1Г аЮ ^' МО>КНа °Р—ти:’ вин^сТТл" И

3 ходитГт а ’ н ‘ь В0НЗ МЄ№ ’ ° од Ольга 37 п

кього, .о :; т г; б а - -** мо ;; р : г г г нс

ПОСЛИ взявт . И>Кг - 1(ом У Я сіма а бИЛІ ’ШТ>

клонить на 1 " ПрїИИГ * на воз Й -щ 0 "° ЙИХавг? '" А

не дивився- СПочнн У троди.-ід?*

^ ЬопГ^^Г° ВЙ ^ — №Нг Н3 —

,ГЬ Сели не пподобавь * а 7 ^ ° ЧЄ >П Моя пара? У

СТ »У. «а Р »к„„ 4 Тугь « Убогій ат „„7 У “*

лаеь. Що У ’ на прнпичку у,.,, ’ Сь 'Р е ль

0} ЖСНО. То ттр У* ^^ІЬІНОЧКЛ ппіл'г.

Ця Ві> ГОЛОВУ о розгуяссно..._н и ^ ТКН У"

нудьг хорошеГ н ,,ривита ло насг, та Щс СПУРНС ’ та яке
° сь ’ набуть," ч /7 ^Укоро ткий ^

К °Рь-ь, а воно й „7зм РН ГОДИ ВДОВ ^ всяке Т

якг-небули збагнеться. И не об иждае,

нсбудь. нигде слова П пп й "опустило Жг ’

кн кажуть- е- "Р° його иєгп’угг с ^ое

нового УД0ВЇ Р ° » богобоязлива По”® ,УТ ® Т “ Л1 "

* -рн ЛГ; г: ~ос Ь ; Лгг “ 6и

ішло зг п , . У ’ все ДО ладу нр г °рлнчка...

“РУб»«н, зг мска Д » ^рнгуяяяо, И

5 якг другИі 30став _

15

шнсь, не то удовами, а скоро тидькьі чоловикьі чуби по¬
кидали...

Повертаючись изть ярмарку, уже й не ічинув'ь іи. Ввій-
шовть у хату, а воно, як'ь квитка, сидить и щось тамч, со-
би корписае. Такт* соби, в'ь запащнни, вх сорочечци и вт>
очипку: звисно дома.

— Здорова була, молодице!

Як'ь схопиться жт> воно зт> лавки, ажт затрусилось...
Хата була настижт., такт» я и ввійшовт» зтнха.

— Будьте здорови, дядьку.

— Помотай би,—кажу.

— Спаснби вамг!;—Изновт, уклонилось, та чогось аж'ь за¬
червонилось... аж'ь жахтить...

Я взявсь іи за руку.—Ольго,—кажу,—моя кралечко! чи
хочеигь ти мени, старому, дружиною бути, старий вик'ь
мій заквитчатн?

А вона, моя горличка, які, заплаче!

— Я,—каже,—сирота, дядьку!—А само труситься.

Вь мене ажт> серце заболило. Я іи прнгорнувт» до се¬
бе, та й кажу:—Будешт», Ольго, моєю вириою дружиною,
моєю дитиною? Буденль?

А воно:—Коли,—каже,—ласка ваша.

— Коли ж'ь- посилати до тебе старостив'ь?

От'ь вона вже тоди й сказала. Я й пишов г ь боржій
изт, хати доганяти небожа, бо винт> пойихавг соби тюпки,
а я нарочито до хати Пишов'ь навпростець, щоб'ь його
посли перенятн.

От'ь прости наши люде кажуть, та правду щиру, шо
по-надоби, то найденгь и вть кадоби. Суженои конемть не
обйидепі'ь.

Догнавг небожа, зайихав'ь до його, забрав!, свою па-
ровицю, та й понихавт, додому, а посли вже вкупи зі,

16

старостами пойихальї до неи, зь хлибомь, зь силлю, на роз¬
глядини, буцимь мени теє треба, а я—аби законе сполни-
тн. Що жт ви думаєте? Само соби робило, а ще не тиль-
кьі прогодувалось, одяглось, обулось,—и вь закроми ще
найшли симь мирокь жита хорошого, сухого, гречки три
миркн, проса дви мирки, ище жь було и непомолочене жи¬
то. И всього потрошку—и конопель, и полотенка, и соро¬
чечки, повимережувани усе ризною мережкою (сокотухи
напій до всього подоглежувались).

От таке то воно в'ь мене! Удовою було, здається, три
годи, а червоного очипка не надило *). Такеє соромляже и
таке любе, звичайне. Мовчки соби побивалось, мовчки у
Бога доли просило. Що то мусило лиха перетерпить] само¬
тою! Ие вь пеи й брата, жонатий; живь поручі» изь нею.
Такт» що жь? у брата—своя симья... Сказано: брать, та не
батько, сестра, та не мати. Було вь брата й воливь не
попросить зорати полице; чужи люде ш зорють и засіють,
а воно вже людям!» одробляе. Такт» тепера» же вже вона
вь мене, слава Богу, господиня не вроку! Одинадцятеро
дитей моихь на тій половини живуть. Старша дочка
порядкує и мальїмь ладь дає. У мене, спаснби Богу, два
наймити и наймичка, свои женпи: дви старший дочки
да ихь троє. Ольга ихь тилькьі жати споряжае, а сама
вже не хиляється. Ие кому робити! Хай одпочине: викь
одьінь, другого не буде. Мьі вже тилькьі порядокь даємо зь
нею вь хазяйстви. Спорядимо дви паровици, накладемо
всього доброго, та й рушай зь Богомь на ниву. Ми, ста¬
рий, тилькьі пойидемо поле зажати—молодижь заохотити.

*) Удова, яісь ''бажає вдруге одружитись, надивае червоний
очшіок'ь у празньїкт» и в'ь будень.

17

Станелгь удвохт> ? по постати прійдемо, нажнемо у-двохт>
снопокт», поблагословимо овоюгь робитникив'ь, та й до¬
дому зь снопом'ь-первачком'ь. Такт* годі, у-годх и живе¬
мо, хвалити Господа! А о де вже Ольга моя й дитину
соби надумала. Такпь то пославт» мени Господь вть-осени
лито!

1857.

Пидь Лубнямьі.

Я(ьідивеьцьій ^рипак'ь.

Урьівокь зь подорожжя.

оштаргв наші, бувт> злющьій на жидивт» и лаявт>
ихь нещадно: Худоби не годують и зовсимт> не
жалують! бий, жени, та й тилькн! имт> аби бильше
заробку,—и видиочннку нема!... О, якт> би мене
настановили отшьгмг! Я бі> на одній гиллюци всихт> жи-
дивт» перевишавт»!

Си слова, внречени такт» просто, ниби про негоду, да¬
вали намт> чути, що знаходимся вт> околици славного вь
писнях'ь и безславного в г ь звичайних^ споминках^ гайда
мацтва.

Бувт> сей погонець взорцемт» дикои краси. Руди вуса
стирчали, якт» у кота; давно не голене сивувате пидбориддя
здавалось йижаком'ь. Очи позападали и блищали вт> запади-
нахт» искрами. Шапка вт> його була „бирка, зверху дирка,
околици дасть Бигь...“ Хильки почула бт> така людина ко-
зацькьій-гайдамацький поклиюь, дакт> не було бт, його злюще
слово марними гукомть. Що зустринеться з'ь жидивськими
будками,—а вони разг-по-разп, намт, стричались,—роздратова¬
ний такг и заверещить:

19

— Звертай, псяюхо! звертай, жьідова проклята! а то го¬
лови поздіймаю!

Витерт» урьгоавт» багацько ричей його, торохтючи ко¬
леса глушили ихт», а то бт> вернув!» намт» образа Хмельни-
щьіни передт» ризаньїною, що такт» іи вславлено ві» лирньї-
кивт» та вт» кобзаривт». Такого ненавидньїка жидивського
помижт» поштарями мени ще не доводилось бачити. Вині»
и своихт» коней лаяв'ь жндовою: „Жндова, не встоишт»!...
засапалась, жндова!... кнваенгь головою, жндова!..."—А да-
лій:—„О, які» бн я бувт» произджающнмтЛ я запригь би
жида вомисто худо бн, дай поганявсь би циду верству!... Ни!
(поправляючись, подумавши) не верству, а ігьять верстові»,
щобт» знавт», які» мучити худобу! 4 *

Дико й сумно намт, було вт> дорози. Ще днкше и
сумнише було ночлигувати. Жьтдивськнй ненавьідникт» про¬
рокував!» нач г ь жндивську корчемну гостину. Було се пизно
восени, вт> заморозки. Доихали до рички—нема перевозу.
Мусили тулитись на згнртш вт> корчми, и що то була за
корчма! Такихіг, мабуть, и не побачиш!» уже тепереньки.
Діялось бо се ще за крипацтва, які* жиді» обдиравсь и пана
й мужика, и самі» носнвт» образі» обидранця зі» усією своєю
худобою. Чого воно такт» було—не моє дило мизкувати.
Моє дило бувальщину згадувати.

Стояла та корчмарака ветха, вузька й довга. Отт» и
все, що я побачила смеркомт». Увиходимо—криша по всихт»
закуткахт» драна, глина по стинахь давно облупилась, стир¬
чало саме клинцювання.. Поки мій товариші» оглядавт по-
кои, де намт» притулитись на ничт», я зосталась у бричци.
Дивлюсь, йде згорблений дидусь и пре на соби два мишки,
а за ньімт» хлопець велику вшізку сина. Тяжко було бид-
нимт» йти проти витру.

20

Питаю вт» хлопця:—Що се дидусь несе пидт, таку
негоду?

— Полову на продажі»,'—видказавт» хлопець нехотя.

— Гукни йому, що нема перевозу.

Хлопець мовчки кивнув^, головою.

— Гукни бо!—кажу,—а то винь даремно зійде зт> такои
слнзькои гори.

Мовчить.

—' Гукни йому, кажу тоби, що нема перевозу.

А снигт» такт. и порощить у лице! витерт» ажт> духт>
зпирае.

— Ище жт» и назадт» йому доведеться вертатись. Гукай!

— Оце жг!

— Да що ’цце ти сердишся на його, чи що?

— ГІи за що мени сердитись. Самі, побачить, що нема
произду, дакт. я вернеться.

— Та подумай, якт> би оце тьі самт» зиходивт» изт> гори?

— И я бт. такт» зробьівь: пишовт» би, побачивсь, що нема
перевозу, та й вернувся б г ь.

Се була байдужнисть крипацька. Люде живуть не
СВОЄЮ волею, не СВОИМТ, розумолгь, не СВОИМТЕ. серцемт,. Такті
я миркувала соби, а тимт> часомг товариша огледивт» у
корчми хатину про наше ночлигування. Вона була вт> ладу
изт» нашими жндоненавидннкомт», и зт> бидньшт. дидусемт»,
и зт> байдужними хлопцемт».

Хата про наст» у жида—рандара була така холодна,
хочт> вовки гони, викна иовибнвани... Комина и грубка—
се були чорни вирла вт> печищи; двоє дверей поїцилянихт.
погрьізенихт», одни двери вт> жидивську комору. Там г ь за
для жидивськои цикавости попродовбувано дирки у шьядь.
Дме вт> ти дирки страшенний витерт», а ще й гирпгь витру
проймають мене жьідивськи очи, и ничнмт» ни позапинати

21

дирокт», ни позатнкатьі. Ничнм*ь и дверей защепнути чи за¬
сунути, а синешннх'ь незмога й видчнннтн. Витерсь дм& зт>
нихт> у комшгь и виганяє вкупи зт> днмомть искрн в'ь хату.
Мени ввьтджалось щось чортивське, пекельне. Не хата й не
хливгь, а холодна й днмувата кузьня! Стинн тонни, скризь
на тебе дме. А ни прнтулочка. Стьонжечка у мойому ка¬
пори ходила ходора ’д витру, хляпала мене по лицю. Ме-
бели ани же! Насилу випрохала дзиглика и два ослинчнкн;
стшгь стоявт» мовг неприкаяний на трьохг ногах?*. От-
такг переночуй ниченьку!

Посуди не дають, бо в'ь нихг усе кашнрне. Не при¬
торкайтесь до жьідовй, самаряне. Ни позичити, ни купити
НИДЄ Й НИ В'Ь кого.

А тут'ь ише й зайшов^ шабапгь. Голодували ми стра¬
шенне и чай пили безт> усякого смаку, одворочало. Жиді*
раз?» по разт> убигавт» зиркнути, чи не вживаємо ми чого
трафного на його гидкому прибори до гидкого самовару.
Тяжко було зглянутн кризь бьггу шибку на жидивське по-
двир'ье! Назимокт» и дви корови стояли безт> захисту одт>
завирюхи. А на двори мовпь демони перекликаються зг де¬
монами: такт* завиває, такт* сумно голосить витерт». Яка не¬
щаслива скотина в'ь жьідивськнх'ь рукахт>! Усе зхудло, ко-
шнляве, зогнуте, смутне, зт> пониклою головою стоить, при¬
тулившись икт> тину. На двори ни деревця а ніякои росли¬
ми,—тилькьі велнчезни будяки по-пшгь виконню та купи
смиття.

А страшниш'ь одть усього бувть сумний и нещасливий
наді, усе жндивський прислужника. Такои людини мени
ще не траплялось бачити. Свита на йому видно колись була
сира. Нитки подилились и вдовнть и впоперек?». Уся сви¬
тина була златкована чорними и рудими латками, одна на
другій, мов?» шари земли або глини зт> попелом?,. Протерти

22

воньї наскризь: все вьісьіть кругомі» якимись мизерними то¬
рочками; все веретище Остаиове держалось тальки латками.

Остапом!» звали зодягненого такеньки жидивського
попихача. Та коли бг не реминний поясь, изг пришитою
пихвою до ножа, дакх и латане бт> давно порозлазилось.
Ся поясина зі» ножсдгь колодієм!» у пихви була єдиним!»
скарбомі» и маеткомі» Остагювим'ь!... Дивно бачити із!» зли¬
даря таку замину всякого иншого добра, бо В!» Остапа не
було бильпгь ничого на земли, и ничого, и ннкого: ни бра¬
та, ни сестри, ни жинкн, ни дитини, ни побратима, ми
приятеля! Остапови (якт> описля ми розпитали) ни до кого
було прихилитись, ОПрИЧ'Ь дирявои жидивськои осели, опричть
нимои стани та нимого язика замученои жидивськои ско¬
тини.

Не мав'ь, кажу, никого... Ни, Остапть маві» пана, мавт»
по неволи таке добро на свити, и воно жгь то зробило
його довичннм'ь крипаком'ь пид'ь назвою вартового.

Из!> ЄДИНИМИ СВОИМ'Ь майном г ь-ножем!» колодієм!», у
своій веретяній свитини, у таких!» постелях!», як*ь ти „чо¬
боти саггьянци, що видко птяти й пальци вь козака нетя¬
ги Остапі;, здавався мени гайдамакою, 'се єсть такими
злидарем!», що „чи вмрепгь, чи повиснеш!»—раз г ь мати ро¬
дила",—здававсь коденськимі», героемть.

Справди обльїчче вт. нього було гайдамацьке.

Шьіроки худорляви плечи, широке костомарувате чо¬
ло— ниби воляче, шнроки груди, хочі» и загіадьісти, схудли
руки, Ьсожи на ковальськи кшщи, брови чорни, густи, на¬
висли над!» глибокими очима, а таких!* сумних!» зморшок'ь^
И сумних!* и СерДИТИХЧ), Я НИКОЛЬІ ще не бачила. До сього
Й ГОЛОС!» глухий, МОВ!» И3!> ЯМИ ХТО ГОВОрИТЬ. КОЛИ б!»
його постоли мокри так:ь не чвякали, дакт> и голос!» и по¬
гляд!. 3 !> пидт. широкого волячого лоба не здавався б!>

23

мени такьім'ь сумннм'ь и гризншгь. А ще до того розхри¬
стана сорочка—сопуха и шаровари з-ь голими колиньми,—
ну такт* наче вчора тилькьі з г ь Кодни втик'ь, наче бачнвть
на свои очи, які» изт» Гонти живого драли ляхьі лика, а
вшгь имт»: „Казали буде боляче, а воно тнльки наче блохи
кусають".

Що я чьітала про гайдамацтво,—все те на жидив-
ському наймитови теперт> мени ввиджадося у сій хатини,
гидкій и страшній, мові» инквизиторська яма.

— Що ти, Остапе,—питаю,—багацько жида грошей

заробляеш'ь?

— Иичого не заробляю: я при коршми за вартового.

— Такт» ти, ничого й не робите?

— Ни, роблю все: йизджу вт» гай по дрова, отоплюю
диявольську корчму, догдядаю гаспидських^ коней, годую
чортови корови, воду ношу, такт» куди пошле жиді» —йду;
на броварню за пнвом'ь, чи що, якь у ночи хто прийиде...
я й стережу двора.

— Ну, та вшгь же хоч г ь у свято дає що-нсбудь?

— Ни, добродійко: другий рикт» служу, а ни одніеи ко¬
пійчини, а нрі подушки, ничого, иичого! Мени звелено
тилькьі стоплювати сю иродову оранду, а виш, мене и до
коней, и до всього.—„Ти— (каже)—дольз&нт» при корцми
все дилать!"—А я, дурний, паиови не жаліюсь. Другй жиди
ще не таки в'ьйдливи були, а сей такт» и бигае, чн не давт»
мени хто шага на моє вбожество. Такт» йому й рупить.
Оце, панн ночують, поставлють на варту... коло зкипажа
вартую... Умовлюся за два злотн, або за три вт» нич'Ь;
що жт>? жидт» и одбере!—„Ти,— (каже) — при корцми со-
стоист», и се все при корцми".

— Де жт> ти обидаенгь, Остапе? ' Чьі зт> жидами, чи
самі» соби варнш'ь?

24

— Я ходжу за верству, тутсь двирт> нашт> панський. А
якт> така хуртовина, як*ь оце сьогодни, дакт> и вечерять не
ходжу. Кавалокт> хлиба сухого ззимт>, та й годи! А вони
ничого не дадуть. Огь служу другий рикт»—чарки горилкн
не пиднесли.

— А положи намсь, Остапе, спасиби тоби, дровг у грубу.

— Напакую, напакую!—сказавсь увичльїво Остапа.—Оце,
чн ночує всь наст> хто, то такт, жидт> и стереже: „сцо зсь
тоби паггь давт>?“—Оце ви поспитали, чи нема пшона. Те-
персь шабашг жидивськьш, жидивка не сміє ничого давати,
бижить услидт» за мною.—„Дай—(каже)—дай, Остапе, гісона
панамсь, а я тоби завтра се псоно верну, а гроси сама зт>
ихсь полуду! “

Ми зт, моим'ь товаришем^ ничого жидивського йисти
не важились, гидуючи: таки вони чепурни й знадвору и
зт> середини. Соби чисто вготовлюють, а християнами аби
які». А вь наст» дорожня харчі* уся витратилась; .мусили
здобувати вг жида, або всь Остапа, и сами соби варити
всь грубий, щоб'ь хочсь теплими погритнсь, а то ендилн вт>
кожухах!», цокаючи зубами, мовт> у лнхоманци. Отть угото¬
вили соби де-що, та яісь його йисти? Хлибг у наст> жьі-
дивськьій, спечений на продажі»,—гидота!

Щоб'ь здобутись на хороший хлибі>, мьі написали ци¬
дулку до найближчого пана, виявивши своє обложне ста¬
новище, и послали Остапа. Жиді> наздогнавсь його, загар¬
бавсь цидулку, чьітав'ь-чьітав'ь, и нюхавг, и вертив'ь кругомсь;
а цидулка була написана такт>, що вишь ничого не второ¬
пав^.

Аж'ь ось приставивт> Остапа хлиба видь свого пана*
Ввичливо видпьісавсь мамсь пані>, жалкуючи, що загнала наст>
негода вт> коршму.

25

Жндк заразк прнбигь, изновт> заходився нагадувати
намт> про свои блюдця, щобт> не потрафовалн кашнрнои
посудьі, а очи такт» и нншпорнльї не то що по столу, та
й погцидт> стиллємк. Таїсь-то йому хотилось довидатьісь,
що прьінист> намт> Остапт,—чн не прннист» горилкьі?

Тьшть часомт> купили ми вт жндовьі предорого новий
глиняний посудт>, бо каширного неможно було взяти й на
часьшочку. Ми були вт» жидови яко самаряне, ихк законе
повеливавк не приторкатись до наст>. Та сякт> такт» пере¬
були свою лиху годину. Жаль намк було покидати Остапа
вт. жидивському крипацтви. Одйизджаючн ми йому подару¬
вали ввесь куплений у жидивть посуде переди жидивськнми
жк таки очима, и сказали своєму землякови, наче родьі-
чеви:

— Гляди жг, Остапе, не ’ддавай >кндам% посуди. Сю
■посуду ми вт> ихт» купили за таки гроти, що можна б г ь
купити й панську. Дакт> ти се знай; отк ми тоби иередть
самими жидами говоримо, щобк не сказали вони, що се
их г ь посудт. и щобк не ’дняли вк тебе.

Якт» на мою ввагу жиди вк корчми, здається, николм
не сплять, не йидять, не сьтдять: така биганина! 1 Іравда, вони
ще моляться Богу. Наслухались ми за ничх, якк вони ще
славили свого Егову дшшм'ь завьіваннемк,* мовк голодни
вовки:—„Дай, дай, длй! та тилькн намк, а все не наше
кодло вьігубн. Нехай нась не тисньїть на лони в г ь Авраама,
якт> тиснило вт> Вавьілони, Рими, вк Нимещини и Москов¬
щини. Тилькн нами, и пристановища на свити, що вт> ля-
хивк 'Добродіивк, вони безк жида й косцьола соби не зму¬
рують**... Таке намк здавалось, нибьі чуємо вт> сумнихк мо-
льітвахк жьідивськихт>.

Холодний вйидлнвьій витерк прьіспивувавк свою безо-
щадну писню до безощадного жндивського благання.

26

За снигомд мокримд у викна свиту Божого було не
видно, стоячи рака похилилась оранда зд нагинать мизер-
ньімд покоемд, ледви держалась на гори.

Витерд заходивд зд усихд бокивд, обднравд гн&лу
дрань зд криши, швьіргавд іи, свнставх на горьици, прони-
зувавд наскризь и, мовд нечиста сила, добивався до насд,
брязкаючи вд побити шибки, що бидахн подорожни, якд и
ми сами, позатулювали вихтмкамн та газетними папирцемд.
Жьідова жх усю ничд не спала и, Богд видає, зд чнмд
клопоталась. Щось наче привезено та й зновд одвезено, зда¬
валось, наче когось душили... Страшенна була ничд! Двери,
зависн, засуви безд пер&стани то вищали, то деренчали, то
грукотилн, и кризь груканне та внщаннє долитавд до насд
голосд ІГЬЯНЬЩЬКИЙ ЗД противнои, черезд шьтроченни сини,
хати. Мени здавалось, що й у самому пекли не така три¬
вога, не такий сумд и лементі?.

Насилу вирушили ми вранци зд тіеи гндкои безодни.
Жндд хотивд узяти зі? насд гроти за пшоно, що ми роз¬
добули вд Остапа.

— Не твоє пшоно,—сказали ми жндови.—Вшгь подару-
вавд намд, якд и ми йому де-що подарували.

— Ну, отд зе винд зд мене буде правити,—верещить
жьідд.

Видний Остапд! чи йому жд то було правити зд
сього коршака, задавленому, замученому! Жндивськнй кре-
пакд ледви одводивд голоса гуторитн зд нами, и слова вд
нього було не лншнього. Винд тилькн й умивд, що- про¬
клинати жидову, а змагатись зд нею' зумивд би хиба „свя-
ченимд“ ножакою, що таки, якд> винд бидаха, роздобули бд
то якд у наед плетуть у-купи зд золотою грамотою вд ца¬
риш* Катерини.

1

27

Мовчки позирав!* сей коденськьш недобиток!* и жи-
дивськьій недоидокт* на свого ката, мові* той воляка вт>
ризници на ризничий обухт*. Здавалось, ниби тильки ми й
чульї серцемт* запизнений видгоминт* гайдамацького гомону,
що мовчали люде, мовчали, та й видумали кровоточивую
поголоску про царицини свячени ножи й золоту грамоту.

Бричку нашу спущено пидт* гору, до рички, и вона
стояла довгенько на берези, ждучи перевозу. Корнету-
ючися зт* перевозу, жиди брали тутт* своє давнє мито й
промито з'ь убогого люду, та зупинили й наст* хитри мт* на¬
товпом!*, що не пускавт* селян!* до другого митарства, до
торгу вт* городи. Отт* тутт*-то ми надивились на жьідивське
шахрайство! Хрестяньїнт* чого небудь не хоче продавать, а
жьідт* кладе перед'ь нимт* гроти, змиркувавши по свойому
цину, и вже забрав!* пшоно, гречку, прядиво, курей,—уже
помчаві*, як!* свою здобич!*. Йноди В!* хрестянина були
руки невильни: держав!* торбу, що приписі,, або що; жид;ь
роздьівлюеться що вт* його вт* торбини та й забирає по
вподоби, не питавшись у мужика, скилькьі убогий крамт*
коштує. Да коли бт* же одмнт* жиді*, а то цила метка. Би-
•даси й наздогнати не можна за жидивськимт* наповномт*,—
не знати, де хапунт* и динеться промижт* герготомт*. Увт*
одного и шапку зняли, подивились, чи нема чого,—нема,
ничого нема—тоди насунули йсгму на очи задомт* на передт*.

Я сидила ві* брьічци и на се все дивилась. Бричку
нашу треба було полегчити видт* ваги, а тоди вже зі* осто¬
рогою перевезти по дошках!*, по леду, по кригахт*, бо на
провесни отт*-0тт> ричка Горьтнь пустить! И переносити
наши чемодани та скриньки поспишильїсь усе таки жиди,
нибьі тильки вони й мали право на заробитокт*. Мижт* ку¬
пою жьідивт* пробрався и москаликт* у своїй шинельци.

28

Жидюга вьшереднв'ь и москалика.—„Васе благородіє! йому
опаско, опасно довиряти весни! “

Не вважаючи на те товариша мій одштовхнува» жнда
и дозволнва» москальїкови поратись; а все таки цила низка
жндива» провожала насть череза, ричку, сшюмиць перено-
сючьі нами пакунки. Жиди рвали ихт> одьіна» ува> одного,
глушачи наст» пекельньїма» гукома», щоба» не досталось ни-
чого никому иншому.

Хто панує тепера на Волини, замисть князива» Ост-
розькнха» та Вишневецькьіха-, шо подали древнюю Русь на
поталу Ляхама», а Ляхи своима» угодннкама» жидами?

Волинь—се бт> то земля воли за> предкувику, ще вида»
Олегива» та Игоривгь... Отеє жть іи й воля!

Шкода нама» жартувати зть сиха» завоевателива» задршть.*
Иха> потуга потужна геть. Иха> кормьіга страшниша за та¬
тарську, литовську и всяку иншу. Орудуючи краема» за»
Його городами й селами, не дають вони процвитатн ни ми-
щанама», ни селянами. Вельми влюбили вони прегарну ко¬
лись, та давно вже зруйновану й понивечену Волинь, яка»
шахтарь любить свою темряву шахту,—не бильигь, и не пе¬
рестануть поратись у нашій темряви поти, поки не внесуть
иза» риднои нашои земли всього іи соку. Отеє жа» на Оста-
пови видко иха» пануваннє.

Вертаючись до нашои домивкн мисяцива» череза» три,
ми зупинились на шляху проти коршмн и послали викли¬
кати до себе Остапа. Була вже половина лита. Остапа»
з’явився до наса» безь своеи мозаичнои свити. Дана» за те
жа» його сорочка и шаровари годились би, щоба» змалювати
за» иха» одежу вбогого Лазаря.

Дуже зрадива» нама» Остапа» та, кланяючись низько,
не прорика» ни слова,—мабуть не вмива» бидаха вимовити
подячного слова, бо змалечку кому й за що прнходилось

29

йому дякувати? Приятелив-ь же вь нього не було такьіхт,,
Щоб'Ь у ннхт, чого доброго повчитись.

— А що, Остапе, посуда?—спитали ми.

- 9, ОДНЯВ'Ь диявольський жидт,! (С& винть умивт, добре

вимовити).

— На що жт, ти оддавт,?

— А що жт, ти зт, ним!» удіешт,? Моя та й моя!

— Ми жт, тоби казали, що за неи велики гроши запла¬
чено!

— То що! хиба жидова сього не чула?

— Да якт, же ти оддавт,?

— А що жт, я зт, ними вдію! Я одннт,, а ихт, сила.

— Ти панови пожалився бт,.

— Що пант,!—сказавт, Остапт,, понуривши голову.

— Винт> би заступився за тебе.

— 9ге!... Жидт, йому нужнищий! Жиди й пана на свити
держять!

Проти сього ничого було казати.

— Ну, а грошей у тебе не одняли?

— Про гроши я не признався. Шукали по кншеняхт,,
дакт, зась! Я взявт, да й заховавт, у колоду на дривитни.

— Що жт, ти соби купивт,, або що купнпгь за ти гроши?

— А що мени треба? Держу про смерть, щобт, було за
що поховати; да якт> говивт,, дак'ь зт, копу попови давт,,
та дякамт, роздавт,, та бублнкивт, за пт,ятака купивт,, людямт,
роздавт,, щобт, на тимт, свити побачитись.

— Отт, же тоби, Остапе, сорочка и штани... Чи не од-
ниме й сього жидт,?

— Ни, вже сього не здере зт, мене, я заразт, надину.
Моє попадалось, дакт, оце, спасиби вамт,, теперть зниму,
виперу да й полатаю. Була вт, мене сорочка й штанивт, пе-

зо

ремина, да вразька жьідивка зняла зт> горища, та й подрала
на ганчиркьі до печи...

Годи, годи!... Прощай, Остапе!... Чьі не краще було
бт> намт> и не знатись зт> тобою, не чувати, що по такнхт>
орандах'ь, мовт> у пущи по звирячихт» застумахх, діється?

Остапа заплакав^. А ми звелилн швидче поштареви
поганяти.

т 861 р.

р "Ь д о р О Г ЬІ.

воляю вашу волю и пшіїу яро свои подорожня
вражиння, не дбаючи чи цикави вони вамт> бу¬
дуть.

Не дойиздючи Нижена верстові, двадцять,
ми зупинились коло Шурши *), щобт, дати конями одсоп-
тнсь, якт> казав!» наші, погоничі,. Я зть подорожньою то¬
варишкою своєю увійшла вт» хату. Ридко можно спиткатн
таку непривитну, смутну, темну, які, тюрма, хату. Викна ве-
лшш,-та заляпани и позаклеювани папером'ь; ледви свиті, за-
ходнві, у жьідивське житло. Вт, хати два столи, два тап¬
чани, а пристановища нема, я що ступненгь, то й спиткнеш-
ся,—усюди баюри пидт, ногами,—уже й не зазнать, коли
доливку мазано. На однимть столи чавуни наваренои тара¬
ни и скилькись пляшок!» запевне водою розведенои горил-
ки, а коло другого столу стоить жьідт,, непевно, зг-пид!,
лоба позираючи, маненького росту, мижі> широкими плечи¬
ма ледви видно голову, ший мало й знати. Биля 'його мо¬
лодиця рокивт, сорока, гарна зт> себе, зх кошикомт», зть дво-

*) Такт, зветься постоянннй двир-ь

32

ма глечиками молока и зи теплими ще паляницями. Прн-
витавшнсь, ми поспитали, де нами одпочити,--бо ще й че-
рези сини була хата. Поки жиди надумавсь одповисти,
землячка наша моторно та зважливо сказала:

— Сюди, сюди просимо покорно одпочити!

Ми зрадили землячци и стали торгувати ви неи па¬
ля ньши.

— Добре, возьмить за пінять шагиви,—ось яка мияка и
легка, яки пухи,—казала вона, стукаючи пиди спиди паляньї-
ци кулакоми.

ІІрожогоми изи сусидньои хати вискочила жндивка:

— Не сміесь ти шли продавать, ти до мене принесла—
таки мени жт> и продай! Я сама ви тебе куплю, а вони то-
ди ви мене куплять.

— Я своє добре усюди смію продавати; та ти мени стиль-
ки й не заплатити;—ну давай по висими шагиви за молоко
и по шисть за паляннтш.

— Сцо ти, зи глузду зсунулась? вони зи у тебе вцо-
расни.

— А щоби тоби таки легко жити, яки вони вчорашни!

— Берн по гтиять сагиви, бильси нихто-зи не дасть.

— Да мени пани бильше дадуть.

— Пани не знать якнхи паляниць йистьі не будуть. Я
подала торгувать, мени и продавай, а другому ви моій корц-
ми не смій. Ми скилько за корцму платимо!

— Давай по висими,—таки мени й пани дають за молоко.

— Ни, бери по сими; я-зи даю добре—дого-зи тоби сце?
Яки бьі сьогоднясни! (кидаючи). Да вазки, яки каминь!

— Оце то кажуть: говорила покійниця до самои смертьі,
та все чор'зна що. Чого би се я тоби по сими дала? що
тьі мени? Коли би це сина завтра не виряджать да на

33

чвертку не треба, я бь до тебе викь не заглянула, каторж¬
ний ридь!

— Ну, оддаесь по симь зь половиною?

— Ну, бери! (А обернувшись до нась и каже:) Ви ій
уже по шажку перекиньте—вона вамь и оддасть, а паля¬
ничку одну таки' у мене визьмете: вона всихь не бере.

— Дай же намь, єврейко, и глечику молока... то тоби
за його?

— Якії не дасте пьятнадцятьі копійокь серєбромь, дакь и
не ’ддалгь.

Землячка наша перехрестилася зь жаху.

— И поганому вьіду нема стиду... А проклятий ридь,
щобь ти видрочивсь! Удвоє хочешь! Йчь, дзога яка! Шобь
ви не диждальї по свиту ходити, людей грабувати! Жндь
брехнею живе, все зь нась тягне. Се, кажуть, нась Мати
Божа прокляла, а ихь благословила. Уродила Вона Христа,
да й послала за жинкамьі; уси за роботою, николн йти:
хто пряде, хто за верстаттю, уси за диломь. Вона й про¬
кляла: щобь ви до вику, каже, робили—не наробилися,
все ривно, якь кинь, щобь йивь—не найився, щобь нмь и
вгаву не було! А послала до жьідивь—вони такь и попри-
бигальт... Ми робимо, ми жнемо, ми вь коломази,—а вони,
не робивши, вихорошуються; старе дрипло—и те шубу яку
напирьіть да й нами повертає!

Жидивка близько гшдступае.

— Хьіба-зь ми не робимо, хьіба-зь не робимо?

— У!! чмарою такь и лизе!

Угамувались... Намь унесено зь брички печеню, масло;
ми почали йистьі.

— Хлибь-силь йижь, а правду рижь,—сказала землячка.

Тьімь часомь жидивка виддала ій грошн.

— Оце жь мени вже пора йти до-дому.

з

34

— Та поседь,—кажу я,—ще трошки, погомониш!, зі»
намьг.

Вона сила биля наст».

— Кудьі жт> оце васт» Богь несе?

— У Нижен'ь. А ти де живеш т»?

— А ту ті» недалечко.

— Які» бьі намт» тебе знайти, ми бт» до тебе вт» гости
завиталн.

— Тилькн попитайте Гальку—и мала дитина покаже;
перейидете мистокі» да садокт», а тамі» вельши нови ворота—
ото й я. Оце й мени завтра треба буде на базарь.

— Прнйиздн, да коли бт» рано додому, щоб'ь ми тебе
застали.

— Я іде два рази звернусь, поки ви прнйидете. Да що!
Хочт» мене й не буде, дакт» моя невистка.

— Ни, ми тебе хочемо бачити вт» господи.

— Моя невистка хороша,—вона вась за гостей пошанує.
Я іи удовою брала. Тамі» диточки! які» благородних!» дер¬
жить. Оце чи даси що, чи попросить чого, то заразі» и
цилуе. Ви—куди? вт» гости?

— Вт» гости.

— Ну, зт> гостей не швидко вивернетесь: гисть-невиль-
ннкт». Я пооддавала своихт» дочокт» вт» одно село. Не любо
вт» одно село оддавати: то бт> туди вт» гости иишовт», а
то бт> туди; а то вт> одному сели, та ще живуть одна про¬
ти другои. При йденгь,—заразі» и збигаються вт» одинт» двирт»;
уже трейтю туди не оддамт». Пора мени додому... Прн-
йиздить же завтра!

— Не йди ще, будь ласкава,—погомони ще годину. Такт»
у мене зуби болять! Ти якт» гомонншт», то мові» замов-

ляешт».

35

— Ви бчь у Прохори пойихали: тамі, дидт, замовляє; а
то такт, усю стину й викрутить, да й зновт, буде зачина¬
тись. У мого старого такт, болилн, що й Боже! не схотивт,
пійтьі; а я скилько паляниць, скилько усячини переносила,
тепер!» у мене й не болять.

Жилі», поки ми розмовляли, усе стоявт, коло груби и
приглядався до мене такт* непевно, пильно, що погляді, його
аж і. дратував?» мои зуби болющи, и я пересила на инше
МІН це.

Галько, посидь же ще коло мене, та роскажн мени
піл иебудь, щобт, не такт» зуби допикалн. У тебе ще єсть
дочки?

— Іхть же, одна на пори, а друга у школу ходить...

І Іора, прощайте! Зайиздить же! Хай Богь вамі» спорить у
дорози.

Вертаючнся, спитали на сели Гальку, и намі, показано
іп хату, додавши: нови велнки ворота.

Вйихали ми у двирт>,—такт» сбби звичайний и грязь¬
кий, бо негода була. До наст, внбигла дочка п'ятнадцяти
годі,,—не вдалася вт> матирт,.

— А мати дома? ^

— Дома.

Та ми вт> симт, и певни були: слово Гальчнне справ¬
дилось: думали ві> неи бути ві> понедилокі», а прьшихали
у вивторокт». Увійшли ми до хати. Почали наст, витати
Галька та іи невистка. Хата у ихт, велика, у кутку коло
дверей внсила колиска и вт, ій дитина двохт, годочкивть,
промижт, великим?, столом?, та лавою, доли, сидила якась
дивна роспатлана истота и пряла; лави лнпови, шнроки,
мало не ві, три четверти завширшки, за сволокомт, багацько
чорнобрнвцивт,. Невистка—дуже хороша жинка й тиха.

36

— Мьі думали, що ви вже до нась, харпакивт*, и не за-
йидете,—сказала невистка.

— А я васт> учора ждала,—додала Галька,—и на базарь
не пойихала; я ще таких!* панив'ь и не бачила; тутт* одннт*
пройиздивт*, дакт> и вь хату не зайшовт>, поки й коней ви¬
лась,—усе сндивт» на приспи.

— Сядьте жт,—казала Галька. —Евдохо (невистка)! На¬
крий настилннкомт* стилт>. Галю, унеси дровець. А я дума¬
ла, що ви вже й не будете... бидна жт> моя гол ивонька! Я
вчора вамт> куриціо спекла, другу залила.

— Да не треба, сгтасиби тоби; ми прийихали, щобт* по-
гуторить, іцобть послухати твоеи ласкавои речи, а не того,
щобт> иопойистн,— те ще вспіемо.

— А то жт>,—щобть гостей не пошанувати!

— Добра ричт* наді* усе краща.

— Воно таки й правда. Иноди недобре слово пада важче
виді* каменю.

— У нась усе єсть,—чи не можна людямт* страви при¬
ставити: ми купили мтьяса и картопли у Нижени, та спи-
знились, длкт> и не варили.

— Та на що? Ми куриціо зарижемо.

— Ни, ни, ми зт> свого.

— Такт* и нехай же ваша риччь на*переди.

Зт> сьімт, и подалась. Невистка й дочка почали чисти¬
ти, перемивати, варити. Внесли бублики и всяку всячину;
дитьі радили, усе низько вклонялись и давали чоломт>, сту¬
каючи лобомгь обт> стилх, бо обоє стояли на лавци биля
столу. Увійшла Гдлька.

— Дай же, будь ласкава, нашими конямть сина.

— Иидять уже.

— А чоловикови коли бть погриться де...

37

— Да виьгь у затишку, як'ь у рай; тамі* и наши моло¬
тять... Оце жт> шкода: Оленка не побачить вась. А то
вчора трошки и вь школу спизнилась—дожидалася васт>...
А, сучий хлопець! покотнв г ь бублика—китт> ухопить!—по¬
сварилась вона на онука и подала йому бубльїкт,; той по-
цилував'ь іи вг обьідви щоки—и не спишеш'ь того радисно-
гордого погляду, що имт> Галька на мене глянула.

Стил'ь заслано, у печи топиться. Галька подала намт>
сметану, масла и холодець и.ть курици; за хвилину поварено
й яйця. ІІисля всього Галька подала намг насиння.

— Спасиби тоби, Галько, що ти нась за гостей маепгь.

— Господеви дякуйте. Вибачайте на сей чась: не ждали,
да сьогодни усе й пойильї, що вчора для васт> наготовили.

Ми зт> собою привезли зт> Книва хрестики, иконки;
пороздавали всимь имт>.

— Се ви видно недавно були у Книви? И я, було, ходжу
що году. У-перше як'ь увійшла... що за городь Нижешь,
вже й гарний! а ввійшла у Козелець—такт* и вт> боку, а
як'ь у Книвт>, такт> и поготовтЛ... Усюди виходила. Оце ви
соби сами и йизднте? А диткн єсть? А батенько, матуся?

Я поодповидала на все.

— Оце жт> того ви усе й йизднте, що у васт> дитокт>
нема, а вт» кого єсть дитки, то того й не заманингь и до
матери часто йиздитн. „Част> вамь добрий,“ думає: „живить
соби, а я буду собй зь диточкамн."

— Дитки мои, пташки,

Ви жт мени не важки,

Ви вь зеленому саду
Щебечете до ладу.

А в'ь кого нема дитей, той' такт> из'ь домивкн й
рветься.

И Галька заспивала:

38

—Чого мени журитися,

Чи у мене малий дити?

Ой вийду я да за воритечка
Свого милого гледити.

Ажт, мій милий, голубонько сизий,

Да й на вороними кони йиде,—

На вороному да кониченьку
У голубому да жупани:

„Чолом!*, чоломт>, моя мьіла,

А чолом!*, моя пани!"

—Ні що мени да чолом!* даенгь?

Щасливая тоби дориженька,

Куди думаеигь-гадаені!*!

Які, думаєш!, у дориженьку- —

Да поможи тоби, Боже;

Як!* думаєш!* та до иншои—

То покарай тебе, Боже!—

— А ну сю заспивай, будь ласкава,—яка жт> гарна
писня!

Галька видразу зминила голос!* и погляді* и заспивала-
—Був!* соби журавель да журавочка,

Наносили синця повни ясельця...

Уся довга да хороша—нумть изнові* 'зі* кинця...

И почала плескати руками и зновт* заспивала ту саму
писню: Бувт* соби журавель да журавочка...

— Оце яктз у васт., що й не лт*ють; покушальї—не пі*е-
те и не гомоните... А у наст* оце якт* би чверточку, до й
писень бьі доси спивали, и гоминт* такий пидняльї бт*.

— Ми не пт>емо, а за чверточкою послати треба, бо ку¬
чері, наші, измерзі*.

— Чи не я жь оце прьіговорьілась?

— Ни, ми бі* и безі* того послали.

39

— Бижьі, дочко!

Горилкн прьінесльї и я почала частувати.

— А ви Ж'ь не кушаете?

— Ни.

— Царство жт> небесне, вичньїй покій вашому батенько-
ви й вашій матуси, а вамт> посилай Богть добреє здоровге!—

Галька ковтнула зт> чарки й заспивала:

И сьогодни сонечко,

И завтра ошьять буде—

Ой, як^ умре моя матинка.

Які, умре моя ридная—

И до вику не буде!

Моя матинко.

Мій дорогий кришталю!

Де тебе виховати

Зт> зими да на литечко?...

— Допивай, Галько!

— Да боюсь, ьцоб'ь не впиться.

Ище раз'ь ковтнула и вертає мени чарку.

— Ну бо, допивай, а то буде чоловича ворка гнаться.

— Ну, будьмо Ж'ь здорови!—Галька допила и ще виплес¬
нула на стелю, приказуючи:—Оттакт» наши вибрикуйте!

Ой випила, вихилила—

Сама себе похвалила,

Бо я доброго роду,

ІГью горилочку, якт> воду...

Оце то кажуть: принеси, Боже, здалека родину, то
ми и вт> будень зробимо недилю.

Другу ча^у я пиднссла невистци, потшгь дочци, а по-
тим'ь гшднесла чудній истоти, що пряла мовчки.

— Да ни, я чужа, я не хочу,—сказала ся жинка:—я чу¬
жа, я чужа,—и закрилася рукою.

40

— Дакі» що ж г ь, що тьі не семт»янннт», а все таки тьі не
чужа: ти моя землячка. Внпьш!

— Ни, я чужа,—сказала вона, и не випила.

Мени росказальї, що вона никольї не пте, що вона си¬
ротою зосталась маленькою; все добро іи—городі». Галька
взяла іи до себе. Бидолаха ся не хоче зодягаться. Хорошу
одежу знимає зі» себе и ходить у дранти. Иноди чого рос-
ходнться на своихт. и кричить: я васі» усихт» на Сибирг
позасилаю: становить мени хату на моєму городи!

— Галько, сядь же коло наст» да поговоримо, а то намт>
часі» до двора.

Галька заспивала:

А вже вечорі» вечоріє,

Да пора мени додомоньку:

Ой йе ві» мене воркуні» дома,

ГІробье мени та головоньку.

„Ой, воркуне да воркуночку.

Не бий мене да ві» головочку!

Мене жт» мати згодувала,

Вт» головоньку да не вбьівала;

Мене мати да годовала
Да ще й жал овал а...

Довелося хазяину
Мною руки да потирати.

„Ой потирай, да, потирачу,

Коли тоби да довелося,

А я буду коритися,

Коли мени горе нялося!..

— Галько, роскажи мени, які» ти замижт» йшла,—чн мо¬
лодою, чи люблячись брались, які» тоби замолоду ту¬
лялося, чьі йе чнмт» згадувати дивованнєчко?

і

41

Очи у Гальки заблищали дуже весело и вона почала:

— Якь я гуляла на вечорньщяхть, дакіа нехай и Богть ми¬
лує! и кинця не буде, якт> усе росказуватн... Якіа не прнй-
дешт, було на вечорньщи—николн (а у шість таке було
житло, що ани вт> руки, убожество)—то що було хлопни
роблять?!... У-ночи ворота зть шьятннкивь издіймугь та й за¬
несуть. Встане мати, та й не знає, на вищо воно таїсь
изроблено; а я й притаюсь. Або, оие, спизнюсь итн на ве¬
чорньщи, або видтиль, то вночи уже ворота и влиплять
грязюкою. Хлопци люблять, щобть було шито й крито, ЩОбіа
не знали, коли йдешть, коли вертаєшся! Я було росержусь
чого, та й не пиду, або й мати таки не пустить, бо пи-
дешть, часть соби згаепгь, и ничого не зробнш'ь; дакч» що
разт> прокляти зробили? Я щось три дни не ходила,—узяли
да вночи викопали соху коло колодизя, да й перевернули
звидг на ульщю. Встала я вранци по воду, до колодизя—и
тягти ничнмт>; тутт> и дивчата сусидськи, и молоднци по-
збигались зть коромислами: соха перевернута и вкопана
зновт», якт» и була.—„Оце, видно",—кажуть молоднци,—
„ти, Галько не вгодила чнмь хлопцям г ь“.

— Не довге моє дивуваниєчко було!... Я мололенькою
прехорошенька була! Шиснадцять лигь мени було, яісь до
мене присватався не молодий уже удовець, да ще трохи и
нога одна корочча; я не хотила йти, а мати каже:—„А йди,
доню; винь хороший чоловикіа и зь першою жинкою такт*
хороше живіа, и багатий,—хазяйкою будєшіа, вить тебе
жалуватиме, якіа дитину".—Я й згодилась.—Отть мени й
ничого, поки дома сидила, а якть винчаться ирийшлось, —
мени такть стидно мижть люде йти зть старнмта та З'ь крн-
вьжь. Стали на винець, мени такть стидно, що й свиту Бо¬
жого не бачу.—ІІовинчавта пить, да й каже: — „Цилуй-
тесь!"—А чоловикіа мій поклонивсь та й каже: - „Нехай

42

уже, батюшко, до завтрього“.—Дакт> батюшка розтопиршть
руки:— ;; Ну, якт> хочете",—каже. З'ь симт> и зт> церквьі
вьійшльї.

— А спаснби Богу, пожьіла З'ь старими, хочт? и не на¬
гулялась: не огледилась, якт> и бабою зробилась... Старощей
материних!» догледила и руки ій зложила,—тутт> у нашій
хати и преставнлась, царство ій небесне! Благодареннє Гос¬
поду, тепсрт» не нарикаючн живу,— усього у мене до схочу,
а то, може, прнйшлось би угольками на тимт> свити роз¬
плачуваться, що попрогулювала бт> на вечорньїцях'ь... Було,
що понапикаемт» паляниць, нлмишованикив'ь!.,. А побрались—
що було я попонужуся, поки не пишльї дитн! Було, чоло-
викчь картає мене, картає, а у мене такт» и преться серце до
дивчатт» (я таки спивуча змолоду була)! Худоба за плечима,
ледащо перед'ь очима,—такий вин'ь мени тоди здався негар¬
ний!—а теперть винь мени якт> орел'ь!

Вь той чась грюкнули двери и ввійшла дивчннка пид-
хожа до молоденького гусеняти,—ігь свитяньци и зт> чер¬
воними з'ь холоду носом'ь та й руками.

— Ось и наша школярка!—зкрнкнула Галька.

Из'ь сусидньои хати виглянуло чотири весели голо¬
ви—старша дочка и невистка, держучи обохгь дитей на ру¬
ках!,.

— Здрастуй, Оленко! Отт> пани тни, що ти хотила ба¬
чити, сказала Галька,—Давай панами чолбмь! Ну, що жт> ти
сьогодни учила,—роскажьі мени.

— Азх, буки, види... .

— Гарно, гарно, люба!—Вона оце й прясти не хоче,—
усе вчиться,—обернула до наст, ричт, Галька.

Я обицяла школярци передати при нагоди, книжку з'ь
малюнками,—вси почали дякувати. Тимь часомт> треба вже
було й у дорогу.

43

— Скилькьі нсь тоби, Галько, за сино й за харчт,?

-- Ничого.

— Ни, не можна такт>,—треба сказати.

— Ничого мєни, ничого,—а синь, якт> знає—за сино.

Передт> симТ) за килькьі хвилиннв прийшові и синив. Пи¬
таю вт> його:— ТІ Т о за сино?

— Ничого.

— Ти жть Його косьівг, поравт,.

— Такт* що? хиба багато ззили кони?

—- Ну, добре жт>: за сино я сама знаю, що заплатити, бо
вь жида платили; а що тоби за клопитнь?

— Ничого!... Ну, слухайте жт>: оце бт> я стала вамть
продавати: що жт> ви тамь искушали? я подала пчьятеро
яєць, двоє скушали?—-іпагь за вами... ха-ха-ха-ха!... сметани
кришечку... ха-ха-ха!... холодцю... отнь и три шаги...

И зареготались уси гуртомт». Зробилось и намив сми-
шно,—та ми сміялись изт> радощивиь, що натрапили такихт>
чеснихт, людей. Одначе, таки наполегальї на ихнь, щобт>
узяльї.

— Ну, коли жт> уже вамиь хочеться, дакчь дайте на чвер¬
точку, що я, як'ь гшду іи куповати, то щобь вас^ь хиба зга¬
дала.

Почали прощатися.

— Прощайте! Дай, Боже, знаться! Якиь прьійидете вдруге,
то й о вест» буде, не то—сино.

Галька винесла паляницю, поцилувала и подала намт>
на дорогу.

— Прощайте! Постричай-же, Господи!

1860. X.

рьіритськьій

}^аль.

Охь и жалю мій, тьі, мій жалю,

Охь и жалю мій не помалу!

Упустила долю, упустила щастя,

Да уже й не піймаю.

І.

йшла у наст, поголоска, що дивчагь у помпатьг
будуть набирати. По другнхт» хатахь матиркьі
трусяться, плачуть; а по мени й никому, а сама
я й байдуже; сироти не вадить: усюди горе.

Я сама соби, дак*ь и не знаю, чого жахатись, чого
й ни. Джт» и година та впала; йизднть прнкащьпсь той
сухоперннй по селу (такт* ми його все звали, бо винт> у
билому сухоперному сиртуци ходнвь), да й зганяє нась у
двирг. Девгять дивчатт, нась набрали.

Привезли, покинули вт> хати. Ждуть вони, ждуть ти
дивчата—не кличуть до комнагь: хоччь би швидче кликали,
то не такт> би вт> голову шибало, Де-яки стоять тайи ба¬
дьориста, бувалий уже при панахт>, та попрошпечувалнсь,
дакт> ихт» и попрогоннли, а други таки понури стоять, якт>
виліі проти ярма.

І

і

І

45

— Дакт> що жт>, хочч> и мене визьмуть,—каже Люба,—
и пиду: треба й панами послужити! ище й тебе бт>, Галю,
або тебе, Присю, треба взяти вт> комнати.

— Спасибу,—кажуть.

А та—як'ь деркачт», та бувалая Люба:—Спасибу,—ка¬
же,—за рибу, а за ракьі—нема й дяки... А вже жь васт>
би двохг треба брати; изч. вашого роду ще нихто не бувт>
при панах'ь.

Инши сміються, що не по ихт> буде, други лаються,
а котри й плачуть. Люба сичеться:—„Цить, не плачт>, ку¬
пить мама калачг, медомт> помаже, тоби покаже—сама
ззистьЛ

Обизвалась Вивдя:—„Казав-ь цнгант>: дми, не дми—не
кь Риздву йде—кт> Великодню; попались ми, якч> раки вт>
ятирть—не виплутаємся.“

Люба перебила:—Мовчи, глуха,—менше гриха! Чого
ви! не журиться, дивчата,—ударте лнхом'ь обт> землю, які»
я!—И пустилась трояча, приспивуючьг-
Танцюй, ковалихо,

Буде тоби лихо,

Танцюй—не журись,

Матери твоїй бисг.

А Секлета яігь вихопиться соби:—Нехай,—каже—тій
плачуть, що замижт> йдуть,—да проти неи, да вт> боки:
Сухе лито було,

Конопель не було.

На сорочку не напряла —

Веретиніу не було!

і Веретена були—

Поламалися;

На сорочку не напряла—

Линувалася...

4

46

Да зновв,—и духу не переведе:

На що жени музики—

Вт> мене свои язики.

Я заграю, поскачу
И никому не плачу.

Вивдя кризь зуби:—Курзу-верзу, Борисихо, дай кути
на гречку... ІІоказилися, чи що? Правда, що вт> одного
льіхо скаче, а вт> другого плаче.

А Секлета зновг почала преставлятн, якт> ото вона
уже буде у панськихт> будинкахт* ходити, изроду тамі* не
бувши, да й пишла—дрибг-дрибт* дрибненько ходити по
хати, да випростається та запутаеться да й упаде; и якч> у
іи вт> рукахт> буде гребинець трястись, якт. буде чесати
пани.

Тугь инши дивчата ще бильнгь стали журитись, ще
бильній симь жалю завдала. А зт> сього да й до смиху дій¬
шло, якт> виступила уже бувалая Люба преставляти справ¬
дешнє дило, якгь пани рядочкомт> сидять, и ото вже, щобь
побачити новобранку, води потребують, буцим'ь-то пити
схотилось усимт> разомт,; як*ь вона подала одній—та до
губт> донесла, да й поставила стакант>; и знов^ь и друга па¬
ни:—И мнЬ, д^вочка, дай, пожайлуста!..—и трейтя, и уси
такт> перебрали:—а вть мене,—каже, —такт> и мутиться в ь
голови: кому на плаття наступиш^—поволоченгь за собою,
кому дуже низько, або високо подносг пидіймеагь, а вони—
чьі пьють, чи ни... а черезт> стаканець,—каже,—дивляться,
и чую,—каже,—якт> шепнуться: „Хорошенька д^вушка, да
ище не натерта^...—Боже мій!—думаю:—що жт> то значить:
не натерта? ище зо мною будуть щось робити! Да які. за-
4 трусяться вт. мене руки, якт> покотиться стаканв зь водою,
якт> кинусь я,—каже,—вт> голось, да зт> хати, а пани такі?
и покотились зо смиху; а вв другій хати стара дивка

47

паніина мене перестрила да за ухо, да такі> добре намт>я-
шкурила.

Такт> ми реготалися зт> іи росказнивтЛ
— Оце жт>!—каже Люба,— якт> довго не кличуть! нумт»
спати лягати, або-що.

А посли й почала спивати:

Два пивникн, два пивннки
Горохгь молотили;

Дви курочки, дви курочки
До млина н осьіяьі;

Козелт, меле, козелі) меле,

Коза насипає,

А маненьке козинятко
Ковіпи одбирае;

Степанчичок'ь ііиді, липкою
У дудочку грає,

А лисиця на полици

Очицями луггь, лугіг,

Изійшовши на столичокть,

Ниженьками тушь, туш>.

А сороки билобоки

І Іи шли танцювати,

А ворони, стари жони,

Пишли доганяти;

А журавель, пидтьїкавшнсь,

ІІишовь переймати.

Да пидобраши поли й пишл а по хати вихилятись, а
за нею й друга каверзниця—Секлета. Де й сльози поди-
лись—уси вт> смиху!

Ажт> винь, той сухоперньїй, сусуль у хату,—ми такт>
и замлили.—Идить,—каже,—до горниць.

48

Мьт одна на ’дну: идьі ти, идьі ти! Не зважимось ні¬
які» ИТЬІ.

Сухоперннй наст» межи плечи, перша розигналась—які»
спотикнеться, и друга за нею сторчт,. Ми вт, смих'ь, а сухо-
перньїй и соби.

ПОКИ ДІЙШЛИ ДО ГОрНицЬ, ДЄ ТОЙ И СМИХ'Ь ІЮДИВСЯ...

наче рукою зняло. Думка за думкою купиться; казавсь би
свою думку—такт» и мови нема. Стоимо у дивочій,—не йде
наша пани. Чуємо—галасі, такий! Пани балакають, чашка¬
ми бряжчять... охі,, лишечко! да якого жт> ихі> багато! Див-
чата кажуть:—IIІо, які, туди покличуть?—Стулились ми
одна до 'дніеи блнзче. Не йде нихто.

Дивчата комнатни сміються зт, наст,,—уже позабу¬
вали, які, сами колись трусились,—а вт, наеь серце які,
птицею не вилине. Думаємо: десь вони не матернни дитн,
десь вони безбатьченки—у бурт,яни виросли; уже й меии
дошкулило, и мени сиритськои обидраиои своеи воли, да
й то чогось стало жаль. А вони стоять таки весели, у
платшяхг уже.

Ажт> чуємо,—пани окликається:—Палагея!

Тугь платппшци почали штовхаться:—Тебе кличуть.

— Да ни, тебе.

Пани вдруге дужченько:—Палагея!

ГІалагея такт, и покотилась у помчати , які, те переко¬
типоле, и витромт, не доженешт».

Видтиль несе попередь, себе подносг изі, чашками, зі,
стаканами.

Господи,—думаю,—які, вона його й не впустить! я б*ь
такі, и бехнула обт, помисгь,—які, у іи руки не трусяться?

Скоро вслидт, вийшла й пани. За нею й пані,; по-
стоявт, трошки и пишовт,, а пани, поздоровкавшись, заразі.

49

одибрала мижт> нами тихт>, що уже були колись вч» комна-
тахч> и оддильїла у-биюь.

— Вась не треба,—каже,—ви уже були в г ь комнатахт>.

Нась сим г ь зосталось. Пани й питає у крайньои:—Тьі

пидешт> до мене вть услуги?

— У мене ридт> великий, жаль кидати.

Пани до другои:—А тьі пидешт>?

— Матери жаль.

— До трейтьои:—А тьі?

— Мати стара, нездужає: никохчу постиль послати.

— А тьі? (усе пидч рядт> питають).

— Мати стара: никому дробини буде гледитьі (а іи ма¬
ти, бачте, птишниця).

Пани усмихнулась.

— хА ти?—у мене питають.

Я мовчу,—стою, кажуть, блида така, якч> хустка. Ме-
ни, дужчаю, никого покидати, никому постилоньки слати.

А пани кивнула головою:—А тьі?—до другои (усе чер¬
гою йдуть).

— У хмене батько й мати нездужають.

Дивчата тій, що оддилени—Федора й Люба—такт> и
загомонильї:—Нездужають! Оце люде! нихто не хоче по¬
служити господамь: аже жч> хмьі служили,—дакт> хто жт
служитиме?

Пани й каже: —Даггь знаєте—що? помиркуйте ви самьі
миж'ь собою, дивчата, и ришить, кого брати зч» вась: я то¬
го й визьму.

И вийшла.

Тугь и почали дивчата на насч:—Чому тоби, або тоби,
не йти? Да ище якч до ихть пани: якт> имт> завгодно, якіь
ихт, мьілость (щобь васт, звирт, иззивть!); ще—сами зч> себе
вибирайте!—Такть и сичуться до наеь, які> чмара та.

і

50

А МИ СТОЙМО МОВЧКИ И НИЧНМ'Ь не поришилн. Мовчи¬
мо, якч> стина.

Ажт> одна:—Охт>!

А Секлета:—Да не вдвохт>!

Изновт> почали ми у мовчана грати, журимось.

И зт> другого кинця котрась:—Охт>, охП

Секлета знов'ь:—Не люби двохг...

Паній довгенько нема. А Любка:—Знаєте,—каже,—аю,
дивчата: будемо гуляти у куми, у кота и хазяйки.

— Аіж, чоргь знає що,—кажемо,—видумала!... Тутгь плака¬
ти хочеться, а вона лизе.

— Огь,—каже—дурни, тугь-то й розважати себе!

Ажт, чуємо, шам'ь-шам'ь плаття,—йде пани. Ми гпь-

рОСТИЧ'Ь.

— А що ви, дивчата, поришнли дило?—питає пани.

Мовчимо.

— Уже жт> когось треба брати. Я бт> сама вибрала, та не
хочу вась обижатн. Ви знаєте лучче ’д г ь мене и достатки
всякого, и душею проти свого брата не покривите. А я и
нехотя зроблю не гаразде.

Ту їж изнов'ь Люба и товаришка іи, Федора, обизва-
лнсь:—Отій би йти, отій: у іи мати здужає, ще й се лито
на жнива ходила... Да ти жт> замиж'ь пидешт,,—такч> по¬
кине шч> свою матиргь,—докладають,—и невистка у вась мо¬
лода: торикт, весилля гуляли... А вт> тіеи и вь тіеи батько зов-
симтг здужає; а та зт> родомт» носиться, якт> зт> писаною тор¬
бою: його усюди З'ь собою не забереш^. )

Пани й каже:—Да годи, не перебивайте мени. Ну,
дивчата, не погнивайтесь же тепер'ь: я сама соби виберу,
коли сами не зхотилн вибирати.

Пани сила на стильци и почала крайню роспитувати:
чи одн& дочка ві> матери, скилькн у іи бративх, чи вт> дво-

51

ри, чи дома живуть; сестри—чи замужомт, чи дивують;
брати—чи жонати, чи парубкують и чи зт матиррю вкупи
живуть; яки маєтки вт> кого, и скильки кому годт, и якимт
ремествомт орудує. И такт» усяку попитають и оддилять.
Посли, помовчавши, подумали, да изт середини її вибрали—
мене, сироту, и ту другу дивчину, що у ихт невистка моло¬
да, торикь брата, и дочка ще друга йе замужомт.

Люде казали посли:—Добре пани розсудили,—йе на
кого матирт кинути; а тій однакт притулку нема: всяке іи
смикало, якт горох'ь при дорози.

Двохт наст и зоставили. . Тимт усимт пани виняла
зт гаманця грошей и намт обомт дала окроме. Зт того часу
я й зосталась у комнатахт до висимнадцятого году.

II.

Змалку тильки свого життя й зазнаю, що все вт кут¬
ку сидила: хто було захоче, той мене й одглушить. Мати
вмерла,—я по сьомому году зосталась, а батько вмерт—
ще раній того. Батько який бувт роботящий! и день и ничт
усе було робить: хто-хто вставт рано, а Иван'ь уже вставт,
писень спиває, а рубанокт тильки дж-ж-ж, дж-ж-ж! а
стружки якт метели здіймаються, а вин'ь и духу не пере¬
веде,—симт и чахотку соби, кажуть, нажива.

Ще оце я зазнаю—якт я чимсь соби руку уризала,
дакт батько лакомт примочу вавт. Теперт що згляну на той
шрамокт, дакт и його згадаю,—царство йому небесне! А
матирт по тимт згадую, що, було, и наст дитей зт собою
забирає, якт йде вт двирт на роботу. И наймичка у наст
була хороша, а не повиряла на іи,

Пани дуже любила мого батька: було що-празника
своеи паски присилає розговлятись; отт, разт прислали,

52

вина, буть недужий,—за, полу пиднявсь:—Розговляйтесь,—
каже,—дитьі,—а сама, и вмера,.

Мати ва, холеру померла. Я недужа лежала на печи, а
тута, дви баби коло матери сьідили. Одна й каже:—Умерла
Тетяна!—А я яка, закричу! А друга каже:—Ни, ни, се вона
заснула.—Усе мене дурили.

Яка» умерла мати, яка, почали наст, грабувати—усе не-
роблящий чорта, побравь, усе пида, себе пидгорнува,. Те¬
пера, уже моя хрещена мати мени ро сказу вала—що добра
усякого у нас’ь було!... Бильш'ь усиха, забрава» су холерний.
Поясива, одньїха, було дванадцять, ище некрашениха,; вовни,
одежини скильки, полотень: сама мати наткала. Скильки
синятокт, було, хустока,, рядена,—все повиволикальї, мене
зоставили беза, усього. Нашу хату оддали кучерови; сухо-
гіерний прислужився, бо за, нима, пили Й гуляли.

Брата, маненький, ода, грудей ще, вмера,. Друга сестра,
чотирьоха, года», у кучера жила: вони за, жинкою и іи згу¬
били, и нашу хату перевели... Було ва, иха, троє дитей...
Сестра моя мала, а вотш на іи й накинули двоха, годь
хлопця гледить.

Раз'ь, ото, пишли ва, гости, а вона його й забрала на
пича, да ва, чимсь и не догледила. Прийшла кучериха до¬
дому пидпивши, и яка, ухопила мою сестру за, печи—така,
вона й покотилась на пила,, а за, полу додолу: писля сього
вона скоро и вмерла...

Ота, же Господь ій, лиходійци, сього й не збачива,:
хочь не скирень, та влучень... Разгь поприходили вони за,
весилля, обоє укинувши. Той уклався спатьі, амвона ще чо¬
гось пишла ва, хижу; вернулась, полизла на пича,, а на печи
у наса» було виконечко за, кватиркою; вона на йому поста¬
вила каганець, та й заснула. Каганець догорива», кгнотика,
спава, на викно, викно занялось, а дели вихопився огонь иза.

63

кватирки и пишов'ь, іірішовт> чухрать очереть кругомь хатні
Повна хата диму,—салять вони! Тутт> йшли люде, почали
стукаться, насилу добудились. Москаль убить у хату, зт>
печи іи стягь, дитей поколошкав^; мале, що З'ь ею на
печи було, до половини пузиромт, знялося; двохт> бильшень-
кихг за руки ведуть, ажі> одно хлопця по шостому году й
каже матери: — Постій, мамо! чобитокг одинь забувсь,—и
випурснувії изг рукч»; за нимт>,—шукати,—налапали вь диму,
чобитокт* у руци, а воно неживе.

Ото воля Божа! Се, може, за мою сестру такт*. Посли
смертн батька й матери и вони, кажуть, руки погрили коло
нашого добра: гаманець знайшли и шистьдесят'ь карбован-
дрівт» грошей, ище зверху й копієчка лежала (то вже имт>
на подзвиннє), та й затаили одь насії. Усе вт> ихт* пого-
рило, усе—и наша хата, до тла. Хто чуже бере , тою й
Богг побге...

Якт> мій батько ту хату бувт> окукобьтвь!—„Не мени,“—
каже,— «буде,—такт» дитям'ь моимтА.. Окльшцювавь іи, гру-
зомії набивсь и обставьівії очєретомії кругом'ь, щобії теїі-
лишії. А саді) який хороший був г ь! винг и невеличкий, да
зелений, пахучий: гарний вншнячокТї, дви яблуни таки ве-
лнки надг самими синьми; груша, лиліясу три кущи велн-
кьіхт» и рози кущії. Соловей усе було тамт> свище, бо вони
такії соби у кинци саду стояли. Було, тихенько пидійдете,
а винії, заплющившись, да якь свище! Мати насії и одведе,
щобг не полохали. Сажалка була,—калина кругом'ь пона¬
висала такії рясно, які» дивочи сльози: то все батько пона-
сажувавь.

И тепер'ь згадую, якії було гуляешії... наймичка по¬
лотна билнть, а посли пид*ь вьішнякомії сидить—пояси
плете. Оце було я гребинку визьму, прив'яжу мичку та й
соби пряду, а батько каже:—Моя дочко, моя панночко! я

54

одкуплю тебе, на волю вьіпущу; пряди мени на ятери—
буду рибу тоби ловити.—Пиде рано-рано, язи позаставляє,
духи позакриває, в'ьюнивт,, карасивь наловить.

А мати каже:—Моя дочко, моя пряшєчко! пряди на
рушники, на хустки: оснуемт, да витчемо.

Батько й скриню гарну на колесахт, зробивт» бувт>
мени... Як'ь би давт> Богт>, ідоб'ь винт> жнвт> бувт>, я бт> те-
перт> ничнмт> не журилась... На жьгшо } мовлявт>, орали , да
й гречки немає...

Як'ь ставт» уже кучері жити вь нашій хати, садь
усохть:—недогляде! вони його не садили, дакь имч» и не
жаль, а батько, було всяку гилечку перемацає, сухе пооб-
пнлюе, пообмазує... По саду якт> пустилась куряча слипота,
глуха кропива, лопуха,; по грядкахь свирипа, гирчиця,—
такть и заглухло все: пидешт, у садт>—такт» вт> репч>яхн и
вберешся,—колючий зробився, мові, йижакть... И людина така
буває, що до його й не доторкнешся... Зт> двора й собаки
наши ггозбигалн. Скоро й зовсимт» садт> вирубали, бадилля
тилькьі стремило.

Тилькн в*ь хати вь ихт, такт, прехороше було! Бож¬
ники ще такт,, якт> при матери, були... Дви скрнни стояло,
а одна вть комори, моя—батькивська. Доливка було ма¬
жеться, лавки хороши, чи липови, чи дубови шнроки...
Усе зпливло!...

Коривь у наст, три було,—батько та мати запрацю¬
вали,—полегкость ихт> дущамт>! Корови наши були гарни,—
мижт> усима пизнаепп,. Як'ь теперг бачу: лиса, руда й сива;
молока по багато давали,—до ихт, и видьми не ходили.
Нангь дніть умивть ихт, замовляти,—тильки треба було три
слови сказати, якт, йти доитьі; бинт, мою й матирт, навчивсь.
Було йде доитьі, да й скаже ти три слова. А пишльї наши
корови по рукахт>, зробились таки позахарчовувану и ' мо-

55

лока стали мало давати, бо вже й до ихт, стали ходити

ВИДЬМЬІ...

Що ви думаєте? якт> видьма на кого да росерднться,
уже оддячить. Вона хоть чимт>, хоть чимт> перевернеться. У
одніеи жинки стоявх москаль,—отт> вона зт> импь чогось и
посварилась (а вона була видьма). Лип» вишь спати, вона
й обернулась мухою: гуде та й гуде—не дає йому спати;
огь винь піймав^ іи, та у пляшечку й зачш-шв'ь. Устає чо-
ловикть тіеи жинки, лежить вона и не дише (у ихт* тилькн
душа вилитае, а тулубт> ихт> зостається). Чоловшгь такь
журиться, що вже свигь, а вона не дише. Отт> москаль и
каже:—Коли вона заприсягне, що такчь робити вже бильїігь
не буде, то я іи тоби й випущу. — Оть чоловикт> знав г ь,
що його жинка видьма, и запрнсягся. Москаль тоди випус¬
тивсь муху зт> пляшечки, вона й загула; а жинку стали бу¬
дити, вона встала и зариклась.

А то одна видьма, нєприрожденна, ходить та й хо¬
дить зт> того свиту до своихт> дитей; у іи невистка була,
сишь жонатий, дитки в~ь ихт> були. Невистка, якт> лягає
спать—оградьіть, було, хрестомт» хату, пила., дитину (ко¬
лиска коло полу у ногах^ь висить); огь свекруха уночи якт>
прийде, то ноги топче-топче невистци: такт» ій нудно, що
дитина висить у колнсци, а доступиться не можна. Дакть
ихт такт» свекруха занудила ходячи, що вони й хату поки¬
нули, и попови сказали. Одкопали яму,—видьма лежить бо-
ком'ь, а краска зт> лиця якт> не присне: кажуть, якт> би
прийшли дви дочки та потерли червоною суконкою, то б'ь
засміялась.

Говорять, що видьмн й на Льісу гору злитаються змо¬
вляться, де що робити. У нась одна жинка хотила навчи¬
тись видьмуватьі; отт>, и гшшла до видьмьі, а видьма й
каже: — Приходь до мене вт> глупу нич'ь, да вже жт>

56

учись.—Добре,—каже. Приходить та жинка. Видьма вий¬
шла на рундукь та якт> свисне! де тая гадина набралася:
такт, сюди й лизе; а вона каже:—Визьмьі й подай всяку га¬
дину... — Та вже ій одказує: — Все тоби, голубочко, од¬
дамо, ТИЛЬКИ пусти ЗЬ душею—не хочу вчиться... То жт
видьмн встають зь того свиту, а то й такт» мерци ходять.
На русалчині, велик-день дитей купатись не пускають, бо
русалки залоскочуть. Наст,, було, н в'ь кинець саду не пуска¬
ють, бо вони и вть саду гуляють, — уси голи... се все дити
нехрещени; у гай хочь не потикайся: хочь и велике, то за¬
лоскочуть.

III.

Оце жь якь я забазикалась! Не про се вь нась ричт,
була...

Забрали ото наст, у комвати,-—Ійени добре було. Може
й того, що хто нового не видав'ь, то й в сто ти радь; зов¬
ете не такий чорть, якь його малюють: тилькн разь
усього мене пань за ухо стрепенувсь, що боса по морозу
бигала. Нудьга тилькн була за отими ігьяльцями ендитн та
вишивати: остогндилн вони мени... Довелось мсни двичи и
на вечорннцяхь, и на досвиткахь побувати,—довелось и
покохатись,—да що зь того? Скажи—лихо, да й мовчи
тихо. Така вже доля моя, що вь мене не загостюеться
щастя... А любо згадати и мени викь той недовгий ди-
вочий...

Оде було якь осинь, то вже дивчата й парубки таїсь
и пропитують на сели, де яка вдова живе да хорошу хату
простирну має, щобь іи просити у досвитчани матери,—да
коли е у іи дочка, то ще имь и лучче. Иноди й дивка стара
буває досвитчаною матирью, отть якь котора сиротою *зо-

57

станеться, а хата йе; іи и обпрядуть и обсвитять,—такт> и
пидживе. Дивчата, що-вивтирка и що-четверга, то й прядуть
досвитчаній матери по три пасми на двохаршинне мото¬
вило,—а литомт, помагають ій полотьі, то одна, то друга,
навпереминку.

Оце, було, що-вечора, якт> пора йти на вечорници, и
чуеш^, то дивчата, то парубки й кричять—ззивають, кого
тамгь нехма: — „Точокь, точокть, побравть хтось дивочоїць!“—А
дивчата кажуть: „парубочокт>“,—якт> довго з-вечора не схо¬
дяться. Оце и сходяться дивчата й парубки. Дивчата й не¬
суть и муку, й яйця, сало, хлибь (матирки дають), - а па¬
рубки вже горилку тилькьі.

Дивчата прядуть соби, а парубки—хто рукавици плете,
хто веретена робить, хто за* свистилкою (хто зт> чимг
прьійшов'ь); росказують, хто що бачивг, що робивь, що
чувт», або й спивають, и якт> розжартуються, то, якчь кому,
то й мички попалють.

Раз'ь, так г ь жартувавши, на вечорннцях'ь дивку запла¬
кали. Жартували, жартували, а посли й кажуть:—„Умри,
Галю: ми по тоби голоситимемо."—Та з г ь смихомт> и лягла.
Вони зложили ій руки, у досвитчанои матери взяли на-
митку и покрили іи, и стали уси дивчата докладати:—„Га¬
лочко й голубонько, стрице наша! на-що жт ти нас'ь по¬
кинула? Якт> бьі жч> ми знали, що тьі на останній дорози,
ми б'ь тебе рядили, ми б:ь тоби годьільї, ми бт> на тебе як’ь
на сонце гледили. Поглянь на наст>, ясочко наша, засвити
своими зорями, ясними очима!..."—А парубки соби:—„Чого
жт> ти, Ганночко, да такть запишалася? устоньок'ь калино-
вихт> своихь да й не одкрьіеш'ь, словонька тихого да й не
промовишт>!“—Дали дивчата вже й годи,—стали іи будити
—не встає; вони іи зь лави волокти,—думка така, що ду¬
рить,—а у іи й духу нема! Боже-свите, якт> полякалися!

58

тоди вже справди ггь голось ударились... Да то давня
ричт*...

Славно буває по вечорницях!*! Оце, вт* недилю, насин-
ня, соняшнику понаносять дивчата, лузають,—гороху, силгья
нажарять. Изт* парубкивт*, хто ще недавно ставт> ходити
на вечорници и на досвиткьі, той такт* сазгь соби дер¬
житься коло порогу, або за столомт*; а хто вже такт», що
й покохався, той и насиння попросить, сяде коло тіеи див-
чинн, що любить,—розмовляє зт> нею, писень укупи спи¬
вають,—а таїть уже й други и трети соби паруються. Див¬
чата у квитках'ь, такт* повбирани, а яка заручена, то квитки
и по всякь день не здіймає; танцюють зт> парубками— тильки
одляски йдуть, а музиіш—такт* кохт> и наскидають грошей!
Якт* вьійдешь, було, за ворота—тильки й чутно тра-та'Та-
та-та-та,— весело такт*! музика грає... зитхнешт*, та й пи-
дешт* до комнагь: неволя! не робота, а неволя... Скилькн
ти корки та пидкивки настукають голову досвитчаній ма-
тери що-недили! Того тамі*, де дитей багато, не буває й
вечорниць... Посли парубки натаскають соломи повну хату,
свитло потуплять, и зостаються зт> тнмт>, хто кого любить,
а однноки нарубки—за шапки та й додому; чи свитт>, чи
зоря, вже й повставали; парубки солохму винесуть, а дивчата
по своихт* хатахт* на роботу, вь помиче матиркамт.

Да не всякого й приймуть на вечорници... Разі* у на¬
шому сели бида скоилась. О дині* багатий парубокт*, ще й
сирота, та дивчьшу гшддурнвт*; и вона тожт* багатого роду,
у іи ще три сестри було й мати.— „Я каже, зі* тобою оже-
нюсь“. Звисно, якт* беруть—сто коней дають, а визьмуть—
и одного не дають; такі* и вині*: не хоче брати за себе
дивчнну (Йивгою звали). Що вона попожурилась!...Бона зро¬
дила сина, а вині»—чутка пишла, шо на другому кутку за¬
лицяється. Иивга й каже:—„Ти станешчь зт* нею пидч> ви-

59

нець,—я прьійду зт> дитиною, зипхну и сама на мисце ста¬
ну".—А мати вть судь стала жалиться, такт» за безчестє вт>
його одибрали пару воливт, и пару коней,—да що зч> того!...
обидьі тіеи не зженеш^, усе памт>ять зостанеться. Йде Йивга
селомг,—іи страмлять матиркн; а парубки його до себе не
приймають: винт> одь вечорниць два годи одбнтнй бувт>.
Ище ій не вся бида снмт. скинчилась: понесла баба до хреста
дитину, а пит> питає:-—„Чи законне?—Ни, паноче.—А пишь
строгий бувіз,—янг за се наказував^»! „Ну, добре— каже да
цилнй пистт> вона и говила, все у куточку стояла, поклони
била... Не дитини жт, соромт>, а батькови: то якт, у його,
зрадника, очи не повискакували одть стиду й жалю!... Хо¬
роша чутка, кажуть, далеко чутна, а погана ще дальше. Та
дивка, до котрои внит, присватувався, прочула про се и не
пишла за його, й хустки одибрала. Огь винт, думавь, ду-
мавт>, да й зновть до першои.

Ти вернись (мовлявт.), жинко, ти до любовн, ти й до

розмови.

Ти й правдивая, ти й любимая!...

А вона йому:

Не вернусь, мужу, не вернусь, друже,

Бо знущався ти зч> ічене дуже...

Да ради дитини вже пишла,—люде умовили.

Мени жт такх, як г ь и ій, доли не було, да й не буде
вже. Не було, кажуть, змалку то й до’станку. ІГьять литл>
я послужила вч> комнатахт». Пани кудись повіялись у чужи
земля; мене одпустили. Я й жила у хрещенои матери,—да
скоро вийшла З'ь комнатч,, мене заразч, и змовили за хоро¬
шого чоловика, за багатого одинця: йому ще й года не
вийшли жениться, а мени—висимнадцятнй пишовгь. Огь,
зробили заручини; я подавала хустки и перейшла до його
матери жить до винця, бо маєтки у хрещенои матери були

60

не вельїки. Жила я вч> ихч>, усе робила и слухалась, якч>
матирч> ридну; дотклива вона була,—да що, думаю: мени
зч имч> жити, а не зч> нею. Отч вийшли йому года, пора
ладитись намч и кч весиллю, а вони тоди:—„Ми вже знай¬
шли соби кращу дивку"... Ото—ри,чч!... Давай мене гнати
зть хати. Я—до його:—„Що се ти, Мнкнточку! Бога бійся!
чи я вч тебе З'ь лиця спала, чи брови зносилися, чи ро¬
бити забулася? Хай", кажу, „твоя мати Бога не має з'ь
животи, а то й ти за ею ручч тягнсш г ь?“... Що жч, яке де¬
рево, таки й одросткн... Силою води не докопаєшся... „Не
по Божому", кажу, „Мнкнточку, ти робншч!...“ Я не послид-
ня була и не яка-нєбудь; дарма, що я вбога н худенька,
якч гнчечка, а коло мене хлопци купцемч: знайшла бч я
соби й другого не згиршт» його! Я б'ь имч подякувала за-
хлиб'ь за-силь, да ничого б'ь не сказавши, и геть зч хати,
коли ви таки; хай вона имч заллється. Да що Ж'ь, коли
моя лиха година!... А мати його грозьбою наказувала:—
„Глядить же мени, дитн!...“ такч що, було, й цилуемось,
захилившись за двери... а тутч>... Такий то невира! ГІокн-
нувч! И повивчавсь изч другою, а я самохить пропала,—
упустила долю, зносила свій сороме, якч батькивщнну.
Свить мени завчязавч, заивч мій викч рожевий...

Батько хрещений и на очи не пустнвч,—цилнй годч
я чужи дворища топтала, да вже якч занедужала вч лю-
дяхч, батько й мати прийшли й забрали мене зч> дитиною
до себе.

Такч то я й добиваю свого молодого пидкошеного
вику!... Може й дитина ся росте мени на великій сльози.
Мене добри люде не цуралися; я слави своеи дивоцькои не
зкаляла, а тильки йому, зрадникови, вири поняла... Охч, жа¬
лю мій, жалю, жалю не по малу!...

1860.

^Іе було змалку—не буде
й до 'станку.

і.

о десятому году я осталась сиротою. Батько й
мати на одними тнжни померли одт якоись про-
моріи,—да мати ще й удуніливенька була: було
всю ниченьку зсидить, усе бухикає. Батько изразу
занедужавт—такт» и занедужавт; мати посли захоровала;
думали, що бинт* скоришт умре за матюрт, а батько ще,
якт мати вмерла, очунявт, уставт, на полу лоседивт, пла-
кавт на наст гледючи (у мене ще сестра и брать були
меньши мене), веливт наварити вечеряти—помтянутьі хматирт.
Якт вечерявт,—тилькн й речи чули. Смертьі —не одпертьі.

Тильки й згадаю теперт про ихт, що оце було ми,
диткора, на печи, або такт, заходимось пустувати,—зикь
такий сколотимо, що хоть изт хати тикай,—отт мати за
деркачт, да до наст прожогохмт такт и кинеться,—ми й
втихнемт; одійшла то печи—ми й зновт за своє. Нехай же
було батько тилькьі озветься, голост подасть,—-уже й не
телехнешт. Тильки й зазнаю про ихь.

62

Ще було, оце, батько пійде вг гости вт> Бахмачн, не-
дилю проходить—байдуже; бо вшгь тилькьг жалував!» одно¬
го Олексаядрнка:—Сей,—каже—мене хлибомь догодує. Та¬
ка бт, то думка: сій дивчата—чужа користь, покинуть,
ростечуться, а хлопець при йому буде, старости догледить.
А мати всихт> однаково жалувала: було іцо-суботн позми¬
ває и порозписує голови, сорочки чьістеньки поналиває, ко-
мирьі було повишиває, а мєни, разі» колись, тильки при¬
стьобала, бо сердилась.

Мати, було, якт> зирветься хочт> на один!» день куди,—
Боже мій! нудим'ь свитомі», вибигаємт, ій назустрич'ь, гу¬
каєм!», прислухуємся до іи голосу,—прнмив:ь би всих!» птиць
изт> гаю порозганявт», щобт» не щебетали, гай би вивернув!»
З!» кориннємт», щоб!» не шумивт»; уши насторошим'ь да й
слухаємо, чи не кашляне, чи не йде мати: сказано—матюрт»
не купити, не заслужити... Оце було йде да й кашляне,—
недужа була: бижимо,—Мамо, мамо!—опадемо іи, улипнемо,
якт> мухи до меду; що зробимо—хвалимось... Боже, яки
ради! Я мала була; нихто вже, якт> я, було, матуси дожи¬
даюсь,—які» оповесни ластивкьі! Жду, пожду, а посли бижу
гаями цилу верству ій назустрич'ь.

Разт> була ажт» заблудилась, блукавши; а тутт> зирва-
лась фуга така, витерт», допгь став!» накрапати,—такт» тем¬
но ві» лиси зробилось, наче вороннє на донгь зкугшлось;
лист» шумить, змерзла я—такт» мене й бт>е; коли жт> наго¬
дились ночлижникн, що знали батька,—такт» мене й забрали
на коня; верхи йихалн, взяли мене, посадили, у мишокт»
угорнули, такт> И довезли додому. Оце, було, ЯК!» мати ку¬
ди пійде, то батько наказував!», щобт> ми у хати ендили, а
я не всижу, бижу вслидт», шукаю, а батько й вийде: огля¬
нусь—вині» за мною, бачу неподалеку зрублену березу, я й
прихилюся наче сплю...

63

Якь бятько й матюрь померли—бигальї ми довго на
могилки, тужимо; ище такт» близько лежали—вь вишне¬
вому саду, коло хати. Кликали й батька й матирь, дакь не
йдуть!... не докличешся вже! Сама, коли не пійду було, дакь
плачу. Все згадую, якь мати було намь каже:—Диточки, за-
побигайте свита, поки служать лита: коли я посварюсь, або
батько, то не на лихо, а на добро вамь, для миру вась го¬
туємо, а тамь усього спиткаеться...— Батькови поставили
хресгь, а матери й ни. Мати попереду вмерла да й хреста
нема! Минуло вже те давно, а серце щемить и доси, якь
згадаю.

Бирко було безь матери жьітьг, щаслива моя сестра,
що Богь іи принявь рано. Всяке пестить по своєму: нема
надь чоловика, нема й надь матюрь, нема й надь дитину.
Якь сю тройцю подожимь, то хочь и самь живий заривай¬
ся вь землю: ни родини, ни доброи години тоди нема. Се
не те, що мете, а те, що зверху йде. Що згляне дитина, то
вже не зглянуть такь чоловикови; що погляне мати, то вже
нихто вь свити такь другий не погляне. Теперь тилькн
моеи и втихи, що дитина: и свить би мени не свитивь, и
зори не сяли , якь би не воно.

Посли смерти батька й матери, взяла мене до себе дя¬
дина замисць дитини. Вона була одинока й заможня, скри-
ни не причинялись одь того добра: усе посповнювано. —
Усе,—каже,—Зиню, тоби буде. Дай Боже мени тильки
здоровья тебе викохати, до розуму довести...—Я пидійма¬
юсь. Вона мене почала прехороше водити. Було мижь див-
чатами такь и зорію. Плахти, знаєте, все хороши, картаць-
ки, старосвицьки; запаски все зь розводами, якь по писан¬
ий. Що недили то й убере. Я іи шанувала за матюрь. Такь
мени любо й весело. ГІидлиткьі мои подруги коло мене, якь

64

бжольї кругомо квитки, опадуть. Вони мене люблять, а
я—ихо.

Гуляємо було; проти Духа, у насо такт» гарно колис¬
ку вишають. Парубки ключино чотири вирубають, гуживками
звояжуть да батогиво два, да на батоги прьівояжуть дошку
да й гойдаються. И веху вт>ють. Колесо надинуть, квитками
вберуть, любнсткомо, чорнобривцями и поставлять на май¬
дани, де ульїця дивчача. Череда йде,—вони ще гуляють, пи-
сень спивають. Хто йде, дако и кажуть: краса яка!...

И туто дивчата не поли ну вались: ішдмичаемо було за
дивчатамьі, за парубками, хто зо кнмо покохається; жар¬
туємо було; пидмичаемь тожо на музикахо, котри лучче
до танциво, и соби у кутку вчимось. Примичаемо, у кого
яка мережка, у кого яки стьожки во косахо. Посядемо
було вси рядомо, лузаємо насиннєчко, и йде мижо нами своя
весела размова!... А во танець, помижо дивчато и парубоцтво,
ище не пускались...

Було, на мои намиста, запаски, личмани заглежуються
и дивчата й молодици и розпиту юті, про дядину, чи вона
мене уже зовсимо за дитину взяла, чи такч>?... про іи доб¬
ро.—Гмо, щаслива,—кажуть на мене:—се все ій буде! Те-
перо, кажуть, да яко рядить! яко вишню... За писаря, або
за якого мящаньїна єднає.

А я: хи-хи! да й захилюся за кого-небудь. Я про се
ще й не думала: мени тилькн весело та любо... Усе ве¬
село, усе кругомо мене мово усмихаеться! Хрущо гуде
надо ухомо, оленка... а мени—що твій соловей... Сказано —
поятнадцятьдй годо постнпь, не мала ще горя... а старе глиб¬
ше запало, дитиною ще минуло...

На Великодни святки—чого во мене нема! самими пи¬
санками обминююсь було, яко христосуюсь изо подругами.
Убере було мене дядина, во дрибушки поплете, стьонжкьі

і

65

до кирокь попустить,—тилькьі квитки робленои було ЩЄ
надиватьі не дає:—Порано ще,—каже,—небого: ще вигуляй¬
ся, пидіймись на кирхх,—тоди й квитки и вь танець до-
зривиш, а то що! нероспуковкою ходити: не на тебе бу¬
дуть дивиться, а на твою квитку.

Я було стьонжкн понадкроюю, дивчатамь пороздаю;
разки понадннзую,— такт, би все й роздилилась изт> ними.
А посли було й сама признаюсь дядини, що надполовинила
а дядина вже сього — ни... „Я,—каже,—дбала, не руки
склавши, а ти його марне порострьінькуслгь... и А мени ажт>
на шии важко.

II.

Огь, на Великдень, пишла я, з*ь сусидомт, и зт> подру¬
гами вгурти, паски святити. У наст, и порося, и сало, й ков¬
баси: спасиби Богу, всього було. Привезли, постали на
цвннтари: я поручь изт* своимт, сусидомт» (виї-гь на своимь
вози й прнвизть, бо моя дядина на хазяйстви зоставалась).
Изь воригь на цвинтарь люде таїсь и точяться, якт> бжоли
зь улля, зт> пасками; ажт» душно зробилось. Кругомт» люде
у два ряди постали рясно, мовь квитокт» хто рядочками
насаджав^, тилькьі помижь пропустили попови зь прнчбтомь
пройти. Почали зь рушннкивь усячину вьівт>язувати; и коло
мене хтось по праву руку ставь, да я й не оглянулась: саме
пипт> изь церкви зь прнчетомь внйшовь и почавь кропити,
йде рядами да все кропить, а туть за ньімь услидь ти¬
тар ь проскури кладе, а одь миру одбирае крашанки, пья-
таччє.

ГІоривнялись изо мною и одь мене одибрали, я й гро¬
ти подала; пидійшли й до мого сусида, що по праву ру¬
ку,—ажь и взяти нипого. Пасочка гішенишна маленька,

5

66

сала шматокі,, пара крашанокт, и хрипу коринчикт,. У мене
ажт, тьохнуло. Зглянула я,—ажт, Боже жт> мій милий! Пару-
бокт,, які, квитка, стоить,—тильки врода його! Узявсь титарь
крашанку, подержавт, у руди, подививсь на його, да й по¬
ложив!, назадт, мовчки.

Бачила я сього парубка на музикахт, и все дивувалась,
чомт вині, не йде у танець, чомть вині, не женихається?
Гордий, думаємо... пишається які, своєю вродою... и пари
соби не добере. Статнишнй оді, усихт,, молодий и худор¬
лявий; чорноуснй, смуглявий, ОЧИ ЯКІ, ТерЄНТї, и кучери по
йому. Тильки на його й дивувалась, а те й байдуже. Див-
чата кажуть: и той гарний, и той багатий,—я на те й не
вважала; тильки тєперт, скинула очима,* що уси жть то в*ь
сннихт, жупанах!,, якт> волошки вт, жити, синіють, а мій—
у такий день у сирячини, да тильки врода його горда й
пишна все скрашає. Стоить, які, мисяць наді, зорями...

Стоить вині, зо мною поручі,. Мени аж*ь жарко стало,
да такі, щось оді, самого серця й покотилося: и жаль мени
чогось, и сама не знаю; и весело й не знаю—куди мени
ОЧИ СВОИ повести? ХОЧ'Ь я й поведу ихт, куди, до все рив-
но—ничого не бачу й не чую. Хотилось би на його... дакт,
вій замнгтять-замигтять—и не згляну, які, на сонце...

Такт» и чую, які, краска мени шибає вгору, ажт, у
очи наллється, да й опуститься... Одхлинуло; я—зиркає
проти мене стоять зі, пасками, а я й забула, де я. Спасиби
имі>, и не дивляться на мене. Я хустину вьіняла, утерлась;
стала затикати за запаніьшу, руки трясуться—не заложу, да
й упустила; винт> нахилився мени пидіймати, а я й соби,—
да які, скинулись зблизька очьіма, такі, я й додому прн-
йихала зі> пасками, ничого не тямивши.

Дядина наст, зустрила: „Що се ти, моя голубко, які,
повна рожа розцвила?..." А я й слова не промовлю. „Охт,,

67

чьі не наглянуло тебе що?“ Сорочку мени заразт> навнво-
рогь надила. Я горила ажть два дни,—тильки крьшіечкою
паски розговилась, и то дядьша вблагала: „Може,—каже,—
одт> свяченого подужчаеш:ь“; а то й рисочки не було вт>
роти.

Зт> того часу вині* уже й навики зоставсь у моєму
серци, зт> тіеи годиночки, якт> зглянулись изт> ним^ь на
цвинтари. Винт> мій, мій! Усе мени стало немиле; його хочу
бачити,—не дядину, не дивчать... його!... сиру вбогу сви¬
тину, кучери... Якт> би крила—поленула бт> до його зозу¬
лею, кувала бт>, визивала бт> його: да куди жь?... У людей
би розпитала—да якт> же його величати?... Боже жт> мій!
сира свитина, чорни кучери, да й тильки:—не врозуміють...
да оце б'ь то имт> и сказати?... Сама зпершу надивлюся,
сама... никому не скажу про його,— буду думкою жити...
Оце то воно й е, що:

Полюбила козаченька,

Не спитала й видки.

III.

Приходять дивчата, кличуть на музики,—я тильки на
третій день пишла. Пидходимть до шинку; на кганкахт, та¬
кого народу зибралось,—музика у синяхт, гуде, дивчата кру-
гомгь одна за однією якчь утки пливуть. Я—тиць на поригь,
а очи зарази и зустрильї, чого бажали. Я ни туди, ни
сюди. Дивчата на мене ззаду: „Що ти прьжипила? йди
швидче!“ А мене ноги не несуть. Силою гурба допхала.

Прийшли, посильї. Уси гомонять,—музика такт> и риже
горлици, журавля; бубонть гуде; а вть мене вь очахт> усе кру¬
титься. Дивчата на мене гукають,—я не чую; котрась мене
зхибнула за плече: „Що це ти, Зинько? нездужаєш^, чи

68

що? Оце хтось наглянув^, або ти ступьіла вть таке мисце
де зла людьіна недобре подумала... Оглухла?!"

Тугь молоднци пидійшли,—кажуть,—чьі не перепо-
лохт*,—що пійтьі бт, до Золотарнхи: вона добре вміє ви¬
ливати, усе роскаже, З'ь чого сталося и чимт> личнтн видт>
якои хороби.

Люде почали потроху збиратись коло нась, а я все
горю. Бидкаюсь, на що мижт> люде пишла! Дакт> и то жть
бида,—його не побачила бт». А тимт» часом'ь за мною по¬
минають. Дивляться на мои щоки, да добре, що не знають,
що серденько моє мени каже; а вт> йому такт* тоби и бо-
лизько, и любо...

Прийшла додому, — невесело мени, не знаю, за що
взятись, и свитчь мени не мьілий. Дядини б'ь одкрити все,
дакть не хочеться: здається, не такт* згляне, яісь я, на його.
Хожу наче вт> пустци, няньчусь изт> своимт> серцемт>, да все
одна думка: якт> би мени його побачити, якт> бьі мени про-
видатьі, де виїть живе, які, його звуть. А тугь дядина все
коло мене клопочеться.—Ничого, титочко,—кажу ій:—се
мене собаки налякали. Я дужа, зовсимт» дужа.

Вийшла увечери, сила на призьби: такх винт> у моихь
очахгь и увиджаеться! Якт> же мени гіровидать, никому. не
казавши? Згадала я, що молодиця про ворожку Золотариху
казали.—Пиду жь, думаю: що Богь-дасть. Хай вона мени
скаже, хто то и де винт».—Та якт> згадаю и про дядину,
що іи дурю, правди не кажу, то ажь серце моє забо¬
лить: такт> мени жаль стане. Думаю соби: скажу ій, а
посли зновії —ни. Тилькьі Золотарьіси одкрию. И тожт>
лихо! Якт> же я прихилюся посли до дядини, що мени
за матюрг стала?

Сиджу, а серце такт> у мене колотиться. Припала я на
холодну прьіспу, ажт> стогну, метушуся. Боже жт> мій!

69

Боже жі> мій! коли бт> хочть разт> поглянути на його без'ь
людей! Одну годиночку, одну хвилечку... А тута соловйи
душу дотинають: умерти мени не хочеться и жить мени
нудно.—Мовчить,—кажу,—соловеєчки; дайте трохи души
утихнути, а то вистановиться... Ох'ь, щобх не затхнутись 7
одь тіеи муки!

А дядина видсунула кватирочку, почула та й почала
гукати:—Зинечко, Зинечко! се ти, моя кришко, таїгь стог-
нешч, и розмовляєш^? зт> кимт> се ти такт*?... зт, зорею ве-
чирньою, чи що?

У мене й духТ) занявся... що се я наробила!

— Ходи сюди, моя доне... Що не на тебе пригодонька?
Завтра пидем'ь до Золотарнхн,—нехай виллє. Вона всю
правду скаже. Колись мени виливала, якт> я ногу звихнула.

Я то колись у гарбузовій гудини заплутавшись упала; бо¬
лить нога та й болить, а хто його знає й чого, яки лики
прикладати?... Йди вчь хату, серце. Коли бь якч» переждати
ничт>: уже пизно, моя дитино. Я прилягла та й заснула,
посли вечери. А ти й не входила и вт. хату доси? поди¬
вись на зори: уже на свигь займається.

— Дяднночко, дяднночко!—кажу, та й слова бильше не
прохмовлю: такт» серце розходилося.

— Що тоби?

— Ничого. Ай!...

— Да таки що жг, моя квиточко?

— Тута щось,—кажу, показуючи на серце. Не вмію га¬
разде и росказати—що.

— Нудно?—каже.

— Нудно.

— Ля жч».

Лягла я; скропила вона мене святою водою, уложнла
спати, сама довго не спала, да й я—ни.

70

V.

Встали рано; дядина скоренько спорядила мене,—ми й
пишльї до Золотарнхьі. Виливала вона зт» воску двичьі:
такт» и запливе й стуманіє. Золотариха ажть головою покру¬
тить и якось ниби жалибно на мене згляне. У третє взяла
та й вилила зт> самого олива, та тоди й каже:—Дивиться
по прикметахт>, чи не згадаєте чого?

Я зглянула да наче на долони все бачу. А дядина моя
толкуе: „Ого, що наче копи здаються, то паски розставле¬
нії,—тамт> іи й наглянуто“.

А я ще й бильше добачаю: що ми зхьілилися, и як ь
винт> мени хустку подави, а ій здається—то ти собаки,
що мене налякали, зип'ьялнсь, гризуться.

А Золотариха на мене зглянула:—А тоби що, доню,
здається?

Я такт> и зачервонилась, да й кажу:—Собаки.

А вона:—Ни: то—парубок^, моя голубко, тоби до нигь
уклоняється.—Готуйся,—каже моїй дядини:—скоро старости
завитають у хату до твоеи небоги, хоть ище й рано, до по¬
ри. И тебе, моя доню, нагляне не одно парубоцьке око и черезт»
се буде твоій молодій голови багато турбу... Що можна, те
одведу, а чого не можна, то й дурьіти, моє серденько, не
стану. Се тильки втретє мени довелось на вику трудно ви¬
ливати, а то—видразу: хочт> и воскомт», то все якт> нама¬
люється.

Да й вислала дядину у другу хату. А мени:—Ляжт>,—

каже.

Я лягла.

Вона налила у стаканець води: навхресгь налипьіла до
стакана чотири страсній свички и запалила. И стала дивьі-

71

тись у воду, а посли поклони покладати; да изновв по¬
гляне у воду та й изновв кладе й хрести й поклони ве-
лики. Посли подержала мене за пвяти, пошептала щось и
сплювала; посли притулила рукою дб очей, до серця, и по¬
чала зновв молитись, а посли звелила мени подуть на свичкьі
и напитись тіеи води.

— Голубко моя,—каже:—жаль мени тебе. Ти,—каже,—ще
дитина, а серденько твоє вже заняте, якв голубка зв гниз-
да випурхнуло. Попоносишся ти зв ннмв,—бодай не ка¬
зати!... Ось же що: дождавши недили, встань уранци, ра¬
но-рано, й пійди до криннци, визьми непочатои води и не
оглядаючись повертайся додому. Пидн до церкви, и якт>
дочитаються до Иже херувими, обійди зв тією водою кру-
гомв церкви три рази.

— Добре,—кажу—бабусю.

Увійшла я вв другу хату, до дядини, и все ій роска-
зала. Дядина подала Золотариси на станокв полотна и копу
грошей. Тильки жт Золотариха не взяла:—„Якв помо-
жеться, тоди,—каже,—й принесите: вкупи хлиба й соли пе¬
рекусимо. Я не за-гроши помичв людямв даю, а зв ласки.
Я рада, що дякують люде и кажуть, що помагаеться. А ми
вси ривни, у Бога, все едини дити“.

Отв и пишла я зв дядиною до церкви, диждавшьісь
недили, и пляшечку з% водою взяла. Цередв тьшв, якв спи¬
вати Иже херувими, я й вийшла зв церкви. Отв, йду.
Обійшла разв кругомв та й думаю: „чи добре жт то мени
буде, ЯКВ Я оджену оту любу МОЮ тугу ВИД'Ь серця, и не
побачу його? Чи йти мени вдруге, втретє, чи ни?

Зупинилась трохи й миркую. Постояла, подумала:—не
пійду бильпгь... Любо за милого й потужити.

Рухнула що6в ити до церкви... Боже мій! ледви зв
нипь не збьтла: винв передо мною! якв изв води вирисв.

72

Потупилась, стою: ни туди, ни сюди, мовч зкаменила.

А винч такч до мене:—Свите мій, свите мій,—каже.
Тьі мени свить завчязала. Поглянь на мене, моя галочко,
ще разч, якч тоди... свитч мени знемнлнла... Станьмо сюди.

Узявч мене за плечьі, одвивч трохи вч бикч (бачте,
село кругомч, люде щобч не нагледилн, а то скажуть:
мала, ще пидлитокч, а вже спизна&ться, й молитву поки¬
нула). Я йду,—слухаюсь... зглянула на його.

А винч изновь:—Рибчино моя, змовч мени одно сло¬
вечко... одно... чия ти? якч звати тебе?

Я трушусь: казала бч, та уста не мовлять. Дивлюсь
на його, упиваюся, й соромно мени, и винч зч мене очей
не зведе. Обвивч рукою кругомч плечей, ДИШЄМ4 ОДНИМЧ
духомч, щоки наши ажч пашуть...

Винч зхнлнвся, бо високий, а я ще недолитокч: ди^-
внмось, дивимось мовчки, дивимось вч вичн одно одному,
ажч хтось зч дзвинкомч шляхомч иробигч,—ми й розій¬
шлись, не промовивши ни слова...

Сила я на рундуку, поки люде стали виходити. До¬
рогою казала дядини, що вч мене голова розсолилась у цер¬
кви,—душно, дакч я й вийшла.

Прийшли додому. Дядина мени и те и се,—розмовляє,
а мени свитч немилий, такч мени нудно, що все перебиває
мени думати про його. Ажч тутч незабаромч бижять див-
чата на музики кликати А, Боже жч мій! що мени ка¬
зати? постережуть якч скажу, що не хочу йти.

— Погуляйте жч; згодомч пидемо...

И дядина таки каже: треба ій юпчину другу зодягти
и грошей узяти на маковньжн, то-що.

— Дяднночко,—кажу,—достаньте зч скрнни все;—а сама
зч хати, та за двери; вч синяхч стала, закрилась руками,

73

и ушьі затулила, й очи заплющила, щоб'ь нихто не поло¬
хавсь; одвернулась у кутокт* та й думаю... Одвела трохи
душу.

Увійшла вт> хату. Прибрала мене дядина и провела
нась ансь у сини за двери, ще й подивилась услидт>,—як'ь-
то мени.

Йдемо дорогою; а нудьга жть яка йти мижсь люде!
Я б'ь тепера у льохг забралась, у гай густий, щобг тилькьі
про його думати.

— Ай, стривайте,—кажу,—сестрнци! ногу пидколола. .

Шкмтнльг'ь-шкитильг'ь!—Ни, не пійду шкнтильгаючи
миж'ь люде,—вернусь! И вернулась.

Дядина трошки злякалась, а посли й ничого: пооби-
дала й лягла спати. Мени й йистн не хочеться, кажу:—див-
чата насиннєм/ь, до-що, нагодували.—А вона дуже й не до¬
магалась:—Да й мени щось на душу не йде; мабуть того,
що порано встали.

Дядина заснула,—я й иишла блукати по двору, по
городу. Журюся, що дурна була—не поспитала, де вии г ь
живе и хто винт>?... А уста мои горять... листєчко рву,
притуляю до губт>,—таксь и скипить, и скипить! Журюся,
никаю, серденько ниє... А й любо жт яксь!... Сонце сяє,
соловги... ажт> лист> розлягається,—вишневи сади всмиха-
ються... квиточкьі, як'ь зирочкьі, понасторошувалнсь,—усе
пригортала б'ь до свого серця, усе б'ь цилувала! Прийшла
до берези, сикт> точиться, пьітн хочу, та й не ш>ю; щоки
пашуть, я гиллєчка молодихг беризокт^ вт> жменю зберу
да притулюю, ихоб'ь прохололи, огортаю соби шию. Здумаю,
як'ь вин'ь мене таксь обнявт>; чую його, бачу як'ь стоить
зо мною, як'ь дивиться,—‘хочу крикнути, назвати його, да
й не вмію. Серце моє, серце моє!... Думаю: якт> не побачу

74

його сьгодни,—побижу селомь, буду кричати, буду звати
кого-небудь, а, може, й винь внрне...

Ой Боже, Боже, коли той вечирь буде!...

Терпитьіму до вечора якь могьі. Буду Бога благати;
а вже на ту водицю, що тилькьі двичн обнесла и вири не
покладала.—Ще поблукала; дали втомилася, зхилнлась на
лису надь дорогою и думаю: у який то винь бикь живе?
усе бь туди дивилась, туди й поленула бь...

V.

Такт» соби стою й загадалась. Туть два диди пидій-
шли, поздоровкались изо мною.

— А що се,—кажуть,—небого, на музики не йдешь? Дя¬
дина не пускає, щобь хто не зурочивь, чи що?

А другий каже:—9! добре робить, добре робить:, ще
порано бигати.

— Ни,—кажу,—дидусю: ногу пидколола, дакь вернулась.

А тамь згодомь старци зь чужого села пройшли, по

шагу подала и спровадила ихь зь бандурою на музики.—
Уси,—думаю,—йдуть, а мого й немає...

Зновь щось куріе,—тилько не туди, а видтиль. Ближче,
ближче, пьіль такий збнва... ближче... Охь, лихо! се жь
вшгь, се жь моє серденько бренить! Я й прнсила за тинь!

Винь за руку:—„Не ховайсь, моя рибонько золотастая...
Ось де тьі живешь, ось! Я зблукавь усе село, обтерь уси
тини лазючи, сполошивь усихь собакь, тебе, моя доле,
шукаючи... на музики двичн забигавь: сидять твои по¬
друженьки,—тебе, моє сонце, не свитнть".

А самь такий блидий; пить по щокахь такь и ко¬
титься, увесь у пилу.— „Ось ти де живешь! и —Окинувь
окомь кругь себе.

75

Я перехилила голову черезт> тьпгь; винт> притулив!»
мою голову до себе, а я—мовч» давно вже зч> имь спизна-
лася!

— Ходимо,—каже,—вч» гай! (а вч» насч», коло села, го-
нивч» два лису)... ходимч» куди-небудь, моя ти доле красная.
Якч» не ти... умру, не буду ничіихч» усгь дилувати. Кажи
мени, що хочч», а я твій; хочч» покинь... дарма, пійду свитт>
за очи, а твій буду,—не покину тебе, моє коханнє...

Да й изнявч» мою каблучку зч» пучки, а свою мени
надивч».

— Дай рученята, я пересаджу тебе.

Я подала, да такт, и перелетила, мовч» не своєю.
Пійшлн.

- Куди Ж'Ь я тебе оце веду? Люде стринуться, побачить,

пійде поголоска... Вернимось, моє серце...

А я йду и земли пидч» собою не чую.—Ни,—думаю,—
не вернусь.—Держу його мицно за руку, мовт> прнкьшила...
Двичи лита не буває...—Ходимт»,—(думаю), а куди—й сама
не знаю, й слова не промовлю.

Винч» мене силою повернув^ И перекинувсь черезч» лису,
и самч, перескочивсь.

У городи вч, наст, стояла повиточка старенька—уже
похилилась.—Колись бжоляннк'ь бувч» при дядьку-покій-
янку; теперч, тамч» тилькн негодящій улли да трискн ле¬
жали. Винч, показує рукою на повиточку: тамч, нестрашно?

Духч» у мене займається. Я тильки кивнула головою.
Винч» узяв^ мене за руку и вбивчі пидч» повитку.

— Тутч» не страшно, моє серце: люде не наглянуть,—
каже;, а я мовчу: мени, думаю, нигде не страшно.

Які* прийшли,—сили у куточку,—винч» одкндавсь трис¬
кн, а зпереду заложнвч» уллямьі—насч, и не видно, хоть би
хто*й ввійшовч»; да тилькн литомч, туди нихто не заглядавсь.

76

Сива* вина,, узява, мене на рукьі до себе:—„Тн моя ди¬
тина, тьі моя зоря небесна) “ — такт, мене пестить!.. —
„Умрема,,—каже,—тута*! и

— Умрема*,—кажу.

— Я знаю, я бидаха, да ще ка* тому й крипака*; твій
рида* такий великий—змагатиметься...

А я до його припала:—я твоя,—кажу...

Обнялись, и ни слова. Вина* мени дивиться ва* вичи,
внглажуе мени брови, цшгуе мене, милує. Боже мій! а що
вже зо мною робиться!... Вин'ь знява* за* пучки з'ьмоеи каб¬
лучку, почепнва* мсни іи на шню на шнурочку, за, образ-
кома* укупи, и свою мени дав’ь; я йому тожа, повисила на
шню...

Яка* дивиться! яка? голубить мене очима своими!...

— Пора,—каже...—А я не хочу йти.—Пора... Яка, же
тебе узивать, рибонько?

— Твоя,—кажу.

— Добре. А я—твій. Прощай, галоиько! Забрана* би тебе
за* собою, да й зайшовт* би, куди зря.—И поцилувава* ме¬
не.—Людей боюся, тебе жалію.—Обнявт, и прихилився до
мене.—Пора!

Ми встали, идема,. Я ступила на порига,,—вин'ь ще
разі* обнява* мене, постоява*, здихнув'ь и шшювт*, задумав¬
шись... и я вслида* за нима*!

— Йди,—каже,—додому.

Я зхопила його за руку...

— Ни, йди, йди! Дивись: село жа* переда, тобою, люде!...

Стриба,—и нема!... Я руки до його... Боже мій,—да¬
леко вже! Я обняла лисочку, дивлюсь,—куріе дорогою, а
посли несеться городами, ледви манячить; она>, става, на
лиси, изнова* зника*, и нема, нема... изнова, буваніе... Боже!...

оце жа* воно:

77

Тудьі пишла—поихала
Любая розмова...

и моє серце несеться вслид'ь. Ось изновь ставь коло хати
на лиси, шапку знявь... чьі бачить же вшгь мене? Я пизнаю
його, да вроди його не бачу, карнхь очей його: зньжт» и
нема... Тепера же я знаю, де винь живе!

VI.

Вернулась я вь хату,—такь мени весело,—ажь усми-
хаюсь, и земли ногами не сягаю,^—такь бьі й кинулась дя¬
дини на шьш и всю бь щьіру правду росказала.

Дядина не спала вже, тилькн лежала. Я ввійшла; вона
й каже:—Скучаепгь, моя голубко? А що, чи скабку виняла зь
ноги? Й

— Уже, кажу: тилькн трошки болить.

Встала вона, погомонила, потимь заходилися вечеряти:
йилось намь обомь такт, смашно; поседили ше биля викна,
послухали соловьивь, що зь гаю аж'ь луна по зори йде.
Наша хата була на вигони и лисок'ь у боку понадь дорогою
недалечко: и вь городи на берези свищуть соловьи, и десь
у кущи щебетавь... послухати любо! Мисяць зійшовь, сви-
тьіть пливе по небу, хмарки легеньки, якь серпанокь, коли-
не-коли перепинають его. У сели почало зтьіхати; тилькн
де-не-где ворота заскриплять, звидь здійметься; овечка заме-
кече; писню зтиха хто, додому вертаючись, заспивае; а дали
все тихше, тихше, и пнль надь дорогою ставь осидатн; роса
спала; свижнй пахучий витерець повіявь, утихло все—тилькн
соловьи ще дужче перекликались и серцю мойму наче одь
мого любого звисточку передавали. Може й винь теперь,—
думаю,— слухає, може й виегь зори личнть и мене згадує.
— Хто?—дядина питає...

А я—якь стрепенулась!

78

— Що се тн? задримала?! Ляжмо спати,—година: вже й
мени часто позихаеться.

Полягали спатьі на полу. Я пидкотилась до дядини,
почала іи пригортати, цилуватьі.—Дядьшочко, кажу,—я по¬
кохала...—да й не домовила: хотила признаться, що покоха¬
лась, а посли прищулилась до іи, да такт» уже й не проси¬
налася до свиту.

Уранци встала, причепурилась; ходжу по городу, пид-
кочу колоду до лиси, зипнусь,—усе на ту хату, усе туди
моя душа рветься! А гаразді», що я знаю, у якій сторони
вині» жьіве! серце що години заходом!» бт»еться—не диждусь
його.—Ну, думаю: до сякі» до такт», до вечора буду
жити, а ві» вечери мій миленькій прибижить. Усе надією
жила.

И дядина прийде, на село погляне,—думає, що й я
того дивлюсь: хто пройде, пройиде. Дорога до миста
мимо насть поляхлш постяглась... День мени годомт» здався,—
нема його! На другий, ще трети пивни не заспивали, я вже
зхопилася, бижу—нема його... не чуть!... Стою, дивлюсь...
тильки груша коло його хати манячить темньшт» стовбомть,
дьім'ь нишовк зі» його бовдура, незабаромі» звидт» звився
вгору и зновь опустивсь...—Хто то йому,—думаю,—хату
затопив ь, водиди витягь?... — Нема й нема! Оце то! кому
щастє, тому й доля! И вечора диждалась, и спати лягла
журячись... Може насміявся... Коли бт» була не любила, го¬
ренька бі» не знала,—такт»—ни!... Побигла бт» по його слиду
стежками, перелазами, да снаги не маю, наче хмелиною ноги
спутано, очи засничено. Де щастє, тамі» и ворога: може
люде що наколотили? не страшно собаки, а звяги його.
Тиняюсь по закуткахт»... Такі» минуло зі» недилю, руки
опустила... які» водою змито—нема й нема!... Тильки й рид-
ного, здається, що те мис течко, що мьі сидили, та лиса, де

79

ми розмовляли. Вже й на другий тиждень повернуло, якч
його не бачила...

Вечирч на двори; дядина заходилась лягати спати, и
я вже розбиралась, ажт щось буртьісь у городів, буртись,
а посли лиса трись... У мене й у души похололо: чи не
вшгь се, думаю. Я такт» до виконця пидійшла, мовч що
беру на лави: бачу, тинь довга постяглась по зелеїшхь гряд-
кахч; вч серце мене закололо... Я—з'ь хати, дядина ще й
завернула:—Надинь, доню, корсетку;—я скинула на плечи
що похватнише, й вибигла необзирч на город'ь, стала ко¬
ло хати да й мимрю:

Ой чи се той Микита,

Що на опашку свита?

Пид'ь виконцемч зогнувся,

Чи не вийде Маруся?

Тильки почала, винч до мене й обизвавсь:

— Моя?—каже.

— Твоя,—да таїсь и приснула до його. Я по сей бшсь
лиси стою, винч по той.

— Тутч видно,—каже.

Ми поступили таїсь, іцобч тини з-за берези не було
видно.

— Де ти бувч, моє серце?

— Боже жч мій—каже,—повернись до мисяця! губоньки
вч тебе якч посмагли!

Пригорнувч мене хрипко.

— Я думала,—кажу,—що ти мене покинувч...

— Ни, ни, моя зоре ясная,—ни! Хиба бч я зкосивсь... и
на одну хвилину тьі вч мене зч серця не зпадала; а мене
такч рано на панщину занято, що я не мавч часу тебе опо-
вистити. На хутори хлибч домолочувати треба було, що
’дч зими зостався. Йду тими полями зеленими, якч на

80

шибеницю. Кажуть, у поли вь козака думка молодіє, а ві>
мене серце болило. Коли бк година, щобт* я тебе олови-
стивт»,—то бг и байдуже. Де робити, до робити,—я дила
не боюся... Летять журавли, гуси изт> вирія, летять галки,
голуби,—гадаю якь не промовлю: накажите моїй дивчини
вирнои, якії моє серце ниє, де я й чого я забарився, и сло¬
ва останнього ій не промовивк .. Оце заразть видтиля по¬
вернулися; я й до батька не заходьте. Думаю: подивлюсь
хочі> на іи виконце, коли спить. И груддєлп» пускав^ у го¬
роде, чи не почує... не йдеппЛ... хотивт, лису зламать -така
мене туга взяла... Прощай, моя голубко! спи... А дядина?

— Лягла,—кажу.

— Идьі жт спочинь: завтра...

Крипко, до любовьг, поцилувальгсь, и розійшлись. Би-
жучн, любисточку рвонула, унесла вк хату.—Оце,—кажу,'—
заслухалась солов г ьивт>, да любисточку ввирвала—у голови
положу, щобт> душило... да любощн снились,—думаю,—да
тихая розмова.—Да й загадала: хто на винець мени судить¬
ся, той сю нич'ь. мени присниться. Прокинулась на зори.
Зновх весело! Стала хлибт> мисьгги, пичт, затопила, ві> хати
убрала,—такт» мени любо! и сонце свитьіть иншії, и хата
свитла, билссенька, мов'ь усмихаеться... Божньїкь квитками
утикала, лавки змила, обидч, застановила, хлибч> посадила
ще кажу дядини: пійду, грядки пополю... Таїсь и знесу,
знесу грядку; а тамт> усе назирцем'ь, чи не йде. . Дядина до
мене вийшла,—скучила. Ажт, и пройшовч», да побачивсь, що
дядина—шапку пиднявтс—Будьте здорови зт> суботою!—и
пишовТ) дали; тилькьі й бачились. Дядина стоить на грядци,
а я такт>, похнюпившись, полю,—займаю не тильки бурі>-
янг, да й буряки, и все, що пидвернеться,—такії и ого¬

лила.

81

А дядьіна каже:—Оце крипакт* пройшовсь, Тьпценковихт* /
панивт*. Таке убожество! Сказано—безт> хазяйки: батько
старий, ни матери, ни сестри нема, сами соби й обидати
варять, хлибі* печуть, варево кладуть. Сей Хведирт* на пан¬
щини, а той старий тильки чоботи на людей ладить. Да й
Хведирт, учився шити; зиму шиє, литомт* у поли ро¬
бить. Що загорюють удвохт*, те й ззидять. Хведирт*
що заробить, то себе трохи спорядить и батька. Да й самі*
то який соби удався: які* тичина, високий, худорлявий,—
не ципомт* би йому й орудувати! Уже скильки було йому
старий каже:—оженись, Хведоре: доки одинокими намі*
жити?—Н и—каже, — ище пара моя десь, видно, на прьіпич-
ку кашу йисть: никого не вподобаю.—Дакі* які* же?! у ро¬
бочу годину и сорочки никому випрати.—Я лучче,—каже,—
самі, виполощу, анижі* визьму . соби не до любови.—Оті*
який вирист*, а ума не винись: таке провадить! зі» душкомт>
удався, які* и мати його.—И полощеться було самі*, наче се-
лехі» на води. Журиться його батько старостю; каже:—Не
доведеться тебе побачити вт* пари. Пидбився я, хиляючись
самі, коло печи...—Иноди й хати не топить, такт* у холод¬
ній и сидить, які* сина нема.

Пишла дядина до хати. А я тильки й бачила його
той день. На другий зустршшсь на одну хвилечку. Все бои-
мось довго вкупи стояти, щобт* люде не помичали, да й
дядина—хто іи знає, що мислить. Не замовила жгь такі,:
оті* які* би ти, небого, стала йому подружжємт*,—старо¬
го бт* доглянула и йому бі*, худорлявому, сорочечку зиоло-
снула, хату бі> вичепурила...—а то й обійшла,—тильки на
язнкі* його взяла...

Побачилась я ще разі* изі* Хведоромі*.—Коли бт, —каже
мени Хведирі*,—пора твоя вийшла: сказавт* би батькови, ста-
ростивт* пославт*. Пійдешт*?

6

82

— ІІійду.

А тутт> до мене старости за старостами: одни вь
хату, други зт> хати, як'ь за при частому. Дядина радіє да
одмовляеться:—Ще ій пора не вийшла.—шиснадцяти нема,—
ще погуляє.—А я шуткую зт> нею да приспивую:

Ой я ж г ь тоби, моя мати, перекирг наряжу:

Повну хату и кимнату женихив'ь наведу;

Ой я тоби, хмоя мати, перекирочку:

Повну хату и кимнату, ще й комирочку!...

А тамть соби радію, що мене не турбують: (сне пора»—и од-
хльїнуть.

VII.

Мннувт> и рикт>. Ми крадькома вбачалися. Ось упавг
мени й симнадцятнй годт>. Умовилась я зт> Хведоромг зу-
стритись у лиси. Убралась я, уквиччалась як'ь на Велнк'ь-
день.—Дай, дядьшочко, зт> шовкомь мени плахту.—Дядина
дала, и роблени квитки достає. —Ни, дяднночко: я свижень-
кнми затикаюсь,—пійду вт> лись.—Йди жть, йди...

Сама такт> радіє, що тутт> то вже натовпе буде старо-
стивт>: пора настигла.

Які. я зрадила, яка, стрились! як'ь я обняла, мого Хведора!

— Се жт> мени,—кажу,—сьогодни упав'ь симнадцятий,—
дядина казала.

А винх каже:—Ти й З'ь будня яке мени свято зро¬
била!...

Гуляли, сьідили, спивали, квитокт» укули нарвали ба¬
гато, виноюь извнлн,—я й йому звила,—поналивали; сиди¬
мо,—сміється винт>!... Здається, що се' все на неби робить¬
ся: тихо вт> серци й кругомть, якть у Бога! пахучо, свижо,
тильки лнстєчко шепчсться; як'ь сонечко по йому грає, про-

83

бнваеться,—и по нась, мовт. що жьіве, бигае,—мьі ловимо;
а на льічмани вь мене,—казавь, Хведир'ь,—якь зора скрнть-
ся, и зглянуть не можна.

ГІогуляльї мьі, суниць набрали, квиток^ — божника
убрати; измовьілись сьогодни старостивь посилати до ме¬
не.—Я,—каже Хведирь,—зт» батьком^ поговорю й пришлю.

Прийшла я додому; дядина коло вареньїкив'ь з'ь яго¬
дами заходилась, я уквиччала всю хату, прибрала, повими-
тала: весели ми таки обьідви! Дядина й каже. Постели на¬
стильника, той, що на еподи у скрини, и хлибть положи
на столи.—Ще сама й вибрала—запечений, легкий.

Уже й надвечирть; я все позираю у виконце. Чуємо—
томить: по той бикт> ульщи, повизг лису хтось береться.
У мене вт> души мовт> занялося,—такт> серце й заколоти¬
лось. Потим'ь гомин'ь зтихт», ажт дивимось—у воротях^,
на двори, показалось двоє поважних'ь чоловикивт»: йдуть з'ь
хлибомг, З'Ь силлю.

Я мисця не знайду. Почервонила, зрадила, ледви у но¬
ги не впала дядини. Снуюся по хати, тиняюсь,—ажт ста¬
рости!... Сама чую, якт> у мене винокч» той труситься, мовт>
уси квиточки зашамотильї.

Ажть и на порози:—Здорови! зт> празникомг! Кланяє¬
мось хлибомт, и силлю. Ми прийшли по вашу Зиньку,—
ихоб'ь вашого хлиба не йила бильнгь, порогив'ь не об¬
бивала.

А вт, мене ажт> ушки сміються.

— Сидайте, добри люде, щобт. усе добре сидало.

— Спасиби вамт>. Сади, Боже, все добре!

А я ажт> руками затулила виді,, бо згорила, да хи-хи
соби потихеньку вь> долони: одт> мого Хведорка,—гадаю...
а вони якг гримнуть:-—Одь Микити Волощенка!—Я за пичх
такг и вхопилась, а потимі, и сила на прнлавок'ь.

84

Дядина всмихнулася:

— Хай Богь помагає, — каже, — зь дорогою душею... А
що, Зине, скажешь?

— Я ще, дядьіночко, погуляю.

— Да воно таки порано.

—• Ничого, голубко,—вси троє загомонильї, мовь у дзво¬
ни вдарили,—можна заручити.

— Ни, дядиночко, ни! мени тоди не вильно буде диви¬
тись, на кого я зхочу.

— Ну, добрьш люде, випийте по чаріш и вареньїчкивь зь
суницями посмакуйте, а се не втече: дасть Богь, не оглє-
дьімось, якь и рикь мине,—майте надію.

Сили вони до тихь вареникивь; дядина имь такт»
годить, а вони ій; вона ихь припрошує, а вони: Да спа-
сиби Богу та й вамь; щобь у вась весь викь такь було
рясно, якь оце теперь на столи.

Ще чарочку, ще!... Да, слава Богу, й здихали ихь.

А мого й немає й немає! Задавь мени думки, клопо¬
ту,—души не стало!... що се винь?!

ІІизненько вийшла, уже перший сонь заснувши, ажь
винь попидтиншо блукає. Я пизнала,—до його.—„Батько
змагається,—не хоче. Я зовсимь того не сподивався.—Що
тьі,—каже,—сорому набратись хочешь? Ти—крипакь, голь-
тяй, поткнешся до багатирки? Вони споконь-вику вольни
козаки, на всю губу. Ти вь ихь нопьіхачемь будешь, якь я
бувь у твоеи жь матери..,. Ни! зь чужого поля ягодьі не
бери; я й зарикь положивь—не женити тебе зь козачкою.
Якь вони зь нась знущаються и панськими помийницями
взивають... пійде, а посли сама й очи вьіисть... пойми ти
мени вири. Лучче мени вь холодній хати сидити, сорочку
коряву носити, нижь тебе втопити, мій сину. Ти стшіьки
ь£ нею будешь бачити того щастя, якь свою потилицю. А

і

85

ридг же іи якг знущатиметься! нетакг пани якг паненята. —
И ни за що, ни за що не зхотивг. Благавг я його, землю
цилувавг: винг усе своє.—Бери убогу, да свою, а не козачку.
Чортг бери й сребро , якг жить не добро. Я старий чоло-
викг, я се добре знаю.—Бій защо! якг завгязано!

— Я скажу сама дядини, що. я тебе покохала, и оповиту
тебе.—■Потим'ь росказала йому, що зо мною було и розій¬
шлися. Якг же мени до іи доступитись, якг замовити?
Страшно!... а якг не зхоче? Да йне кажу день, другий, не-
дилю, мисяць и другий: не приступлю до неи,—усе раджусь
изг Хведоромг якг лучче. А тутг двери, що суботи, не
перестають рипати: старости! Дядина Волощенка уподобала:
багатий и люде його знають.—Багатий,—кажу,—дакг йому
й добро. А на вроду який! увесь поморхг, а хода, а мова
яка! худоба за плечима, а лихо передг очима. Богг изг нимг,
дядиночко: я ни за кого не пиду.

— Що жг ти соби гадаешг, доню?... зробить би за¬
ручини!

— Бій, ни! я його не люблю.

— Дакг що жг ти думаешг? на музики перестала ходи¬
ти, одг дивчатг одбилась,—уже бг и сама у танець
пишла...

— Нащо мени дивчата й музики теперг? Нехай мени й
сонце зникне!...

— Що тоби таке?...

— Я покохала Хведора крипака.

Дядина ажг за голову зхопилась, уся затряслась:

— Отг тоби,—каже,—добулася якг сова на току! Бидна жг
моя голивонько! вси надій мои канули... Ни, доню, ни, серце!
За крипака не пидешг... нашому роду такг не пригоже,—
свои потови скарби у панськи дворища передавати. Ми вг
ихг беремг дивку, то й вьїкупг даемг; а якг у насг, то

86

ще додай,—да вона ще имо и робитиме,—що будемо ихо
дворьі зповнятьі, а свои збиднятн. Що скаже рид/ь, що й
сусиде близькій? И вино хисткий, за витремо би пишово
яко би пустнво! ти за ннмо не наживешся, а краси своеи
збзвншо, замордуєшся: те старе, а те хистке. Ти його тиль-
кн ввечери хиба иобачннгь,—треба панщину зправлятн.

— Ми—кажу,—удвохо ходитимемо, то намо дниво биль-
ше перепадатиме.

— Ни, ни, годи, Зинечко: вибий зо голови сей дуро. Не
гниви Бога й мене. Я тебе за дитину мала, доглядала; а ти
нибн мій найперший ворого заговорила. Увесь ридо згань¬
бити хочешо. Волощенка люде знають,—вино у два плуги
оре; його семоя зроду пишки до церкви не ходила й поваж¬
ного роду: надо такнхо и нема у насо на сели.

— Дядиночко,—сміюся ій:— ми посіемг наволокомь, уро¬
дить якг нарокомг ... якг диждемо лита да нажнемо жита ,
поставимо вг копи да вдаримо гопьг!

— Да ну, годи внтребенькуватн! слухай сюди!... на його
матери яамитка до кироко чепае, а хусткою до церкви й
не повояжеться. Кунтушо, плахта зо шовкомо, усе старо-
свиччинн держиться. А грошн и камень довбають. А що
врода його, да пидстарий... да що, Зиню? жалуватиме бильшо,
за дочку матиме. Вино одино у матери.

А я ій:

Ой ти дубо,—я береза;

Ой ти пояний,—я твереза:

Ой изо тебе, дубе, ничого не буде,

А изо мене, беризки, виннки щ ризкн.

— Ти зовсимо зкоснлася,—зо серцемо промовила дя¬
дина.

Я замовкла: серце зтиснуло...

87

Зновт» лизуть старости зь кинця села.—Щобт>,—я ду¬
маю,—ви дороги не знали ни зі, дому, ни до дому, які, ви
мій викт, заидаете!

Ііидт, повиточку сяду да думу гадаю. Свиті, завт>я-
зала и соби й йому: змучилася такт*! Дядиннни речи наче
гримі, прогремивт,; и його не хочу бачити, смутку йому
завдати. Вині, гнеться які, гнчечка зі, туги, и я затого
звалюся. На край свиту виді, людей би бигла.

VIII.

Дядина бачить, що вже й на висимнадцятий поверну¬
ло, а я не йду,—думає, що я за Волощенка тилькьі не хочу.

— Ну,—каже,—другого вибирай. Правду люде кажуть!
доки сьідитн? Я стара и часто нездужаю...

И той у іи хороший, и той, а Хведора й обійде.

— Боже мій! дяднночко!—кинулась я до неи.—Не крайте
мого серця! Окреме Хведора я никого не люблю, никого! Я
кохаю його вже три роки.

— И мени не казала?! а той волоцюга, костогриза, ще
дитиною тебе зводнві,! а ти й на дядину забула и не при"
знавалася, а горнулася до мене мові, щира правда?!...

— Дяднночко,—кажу, розпинаючись,—простить мене! я
скильки разі, хотила казати, дакт, соромно й страшно...
Мени бажалось самій у йому накохатись. Прости мене, моя
матинко!

— За його не благословлю!. . Дакт, бачт„ як і ь за ридну
дитину стала!... прнгрила сироту... Обдурі,ю тн зо мною
жила и на мои лита не оглянулась!... Не зпиткалася б г ь то-
би така бида, не покохала бт, ти неривню своимт, мальшт,
розумомь...

88

— Винь и теперь и довику буде мени МЬІЛІЙШЬІЙ ОД'Ь
усихь багатиривь...

— Ни, сього не буде! ІІІвндче вмру, нижь благословлю
тебе пидь винець: не зневажу добрьій ридь свій, не стану
костей нашого роду рушнтьі. Се й зь того свиту повстають^
якь бн зкоилось.

— А матиночко жт! ни за кого, якь не за його.

— Кольт мене за матюрь не маепгь, то...—махнула рукою,
и не стала бильше говорити...

Побачилась я З'ь Хведоромь:

— Що робити? Не пиду я ни за кого... и за тебе. Бо¬
же жь мій! на що я іи дурила? Вона жт мене, бидолашну,
взяла, за мат юрт» мени стала, кохала, пестила мене якь! Я
зрадниця іи, не зкрасила іи старого вику, а ще вь дяку й
засмутила... Хведорку, свите мій! на що я зрадила дядину,
матинку мою... Не пиду, мій голубе, проти іи воли: вона
.сього не знесе.

Плакала я гирко, и вь його сльоза на вій повисла.

— Се я з’ь тебе зробивь таку безщасну!...

Обнялися ми й розійшлися зь такьімь смуткомь, що
й не сказати.

Сумна моя дядина, сумна якь ничь! мене острахь бере,
морозомь обдає, а за серце якь пьявки ссуть. А старости—
якь ти репьяхи: изновь одь Волощенка.

— Чи довго твоя небога ростиме та на хустки пряс¬
тиме?

— Да нехай же Богь помагає- Я іи не зпьіняю,—не¬
хай йде.

— Пора вже пару мати и працювати.

Дядина до мене:—За кого ти йдешь?

— Ни за кого!

89

— Дарма—кажуть старости,—ми соби иншу знайдемо, а
ви соби держить на насиннє.—Да й лясь дверима, ажт гли¬
на зь стели посипалась.

— Йди, доню, хоть за Дмитра Муху.—Бога бійся,—пля¬
му на нашь ридь накладати. Будешь якою господинею! ГІо-
двирьє яке широке, зелене! горобина ажь на земли лежить
які*. зоздріе, короливь цвить повився по лиси, вишни по¬
перехилялись... Боже! цвиту того, цвиту! якь молокомь ули¬
то!... и назимочка, и третячокь, и коривка; в'ь засикахь пов¬
но... Чого тоби? и самі) парубокь моторний, и я—все що
вь мене йе—тоби оддамь: скриню и сто цилковихь грошей,
и коривку, а хату, городь и подвирьє по смерти; хочь и йе
вь мене роду доволи, да ти вь мене найближча, найкраща.
Розумна жона ят шуга пшона , а якг нема , дат и
дурна.

— Дядиночко! не кажить мени сього...

— Идьі, кажу! не дурій: тоби не шиснадцятий. Изь пья-
тьохь парь можно вибрати хочь кому: друга й одніеи не ди-
ждеться... и хата поручь—якь близько!

— Близько , да слизько , далеко , да легко. Я лучче ни за
кого не пиду, матинко, якь не за його.

Почмихають було старости, по трьічи ходивши, да й
пидуть. Усе на насиннє мене зоставляють, на висадки...

Дядина, я и Хведирь ходимо таки невесели... А туть
уже й девьятнадцятьш настигь... ходжу дивкою! Люде
заторочили: «чого се, чого?» Дядина стала мене пидстере-
гати, щобь я зь нимь не бачилась, а батько Хведоривь—
соби, бо й правда,—зь нась добра нема: соби свить завья'
зали и имь... Оть, и стали ми ридко вбачатись—у лиси
хьіба, якь зостринемось. У сели, якь на долони, не сховаєш¬
ся. Дядина видсиль постереґае, якь городами йде, а батько
його—видтиль; облавок) стоять,—по мисяцю, було, не бачи-

90

мось, кинемось,—обіймемось, не промовивши слова, и розій¬
демось. Тилькн одннт> Богь знає наши муки! Всюди наче
стережуть, всюди очн. Дядина до мене й речи не оберне.

Зійшлися ми разт>. Хведир'ь мени й каже:

— Изнудився я зовсимт, моє серце, та й надумався:
сьогодни ходнв'ь до. панивт, просився на оброісь, у го-
род г ь... На симт тиждни я батька поховав^. Нема мени доли,
ни складу, ни ладу; кому не було З'ь-малку, то й до 'стан¬
ку: такт» намг обомт. Мабуть я йому немощи додавт». Тливт»
винт> серцем^, глядючи на мене. Хата мени ридна замисть
труни стала... Щобт уже тебе й себе не сушити, пійду
наймуся до шевця и панамі» половину платнтнму. Мо¬
же мени легше буде, якт» я тебе не бачитиму, та й ти очей
своихт» не стиратимеш^.

— Добре, мій голубе! Розійдемось... и я пійду вт> люде.
Щобі» мени й хмистечка того не бачити, де ми спизналн-
ся...—Да такт> и вдарилася обть землю...—Нехай,—кажу,—
моя коса побиліе, а я не буду ничмя бильнії,, якт твоя...

Такт» и поєднали, и розійшлися, якт хмара на неби.

Дядина мовчить,—не замовить. Вь хати мени тисно,
духт спирає, пекельний огонь мене пожьіра...

ЇХ.

Встала я рано, уклонилася дядини мовчки вь ноги, а
вона мовчки поясі» ладиться плести,— тильки здихнула. Пере¬
ступила я поригь,—які» не впаду: завернулась, поцилувала
його, да й пишла, гшшла облогомт,— сама не знаю куда й
до кого, ажт» на край села. Всю дориженьку сльозами зли¬
ла—оплакала свою долю... Загледила хату Золотарьішину,—
биліе, якт> макивка на води... все коханнєчко своє згадала!
Зайду до іи не з'ь тьімт, щобі, хлиба-солн одвидатн, а де

91

МЄНИ ПОДИТНСЬ ИЗТ» СВОИіМТ» горемт»—гришною душею. Йду
поузт» іи двирт», сльозою вмиваюся. Вона мотки вишае, мене
не бачить. Завернула я вт» двирт».

— Бабусенько, бабусенько, де политись?... як'ь се горе
забути?

— На си муки,—одкаже мени Золотарнха,—нема, серце,
зилля: не посіявсь Господь... Хто сьімт» заяедужавт», той и
ві» труну зі» СИМТ» пійде.

— Я пійду мижт» люде вчитьіся свій хлибт» йистн... Дя¬
дина не велить мени бачитись изт» моимт» Хведоромт»; сама
свитомт» нудить и мени докоряє.

— Йди, доню, у шосту хату по праву руку: тамт» няньки
треба.—Тилькн й поради дала.

Пишла я соби; пидійшла мимоходомт» икт» колодизю
до корита, промила очи, щобт, люде не такт» то дозира¬
лись. Прийшла; двоє дитокт> бигае маленькнхт» на подвирт»и,
а третє на рукахт» у молодици: вдовує. Питаю, чи не треба
наймички?

— Ни, стрице, не треба: вчора соби наняла. Да як'ь же
ти зморилась! посидь трошки. ІІійди,—каже,—тутт» не
подали, багатирі» живе,—Свирипенко; винт» по поштах!»
смотрнтелемт» бувт»; ото, зі» червоними виконннцямн, його бу¬
динки и клуня нова.

Я пишла. Тилькн прочинила вт» двирт, хвиртку, собака
за пучку, а посли за запаску, и пошматувала, — трохи
зі» нигь не звалила. Господи! се щось недобре. Де жт» я
притулюся?!...

Тутт, стара дивка вьібигла, да такт» прожогомт» и ли-
зе:—Одт» кого и чого?—каже, да такт» дивиться з-пидт>
лоба.

— Кажуть люде, вамт» наймички треба?

92

— Наїгь и самим!» йистьі вичого.—Такт» мени одмовила.

— Да мени,—кажу,—не багато й треба.

А туть и пидстаркуватнй чоловикт» на кганки вийшов!»:
у жнлетци, В!» кншени руки заложнв!», халяви червоним!»
сап'ьяном'ь обшито, лице блищить.

— Дивчнно, дивчино!—на мене.

Я уклонилась та й кажу:

— Вамт, наймички треба?—А сама такт, и колочусь,—та¬
кий неприязний, Господи!

— Треба. Что жт>! тебі, можегь, много потребується?

Боже мій! да яка ж'ь мова! а кажуть—изт» наших!»!

Свого одбипь,—чужого не доскочив!».

— А скилько ж'ь тебі воспослідуетт» дать вт> годі»
міста?

Висим!» киш»,—кажу,—:да юпчину (вже й не домовила
про чоботи). Я чула вид'ь людей, що такт> платять.

— Изобнлуенгь требованіем'ь жестоко. Три копи... три,
три. Ну? И юпку можна дать, если Хавронья, какт» одхо¬
дила, не захватьіла зт> собою,—можно снабдить... — додав!»,
да ще такт> на носки днбкн зп^явсь и зпустився, и язиком!»
прьщмокнувт>.

— Ну, нехай и по вашому.

— Работать,—каже,—все.

— Добре.

Зосталася... А яки ящурнни вь його очи! яки ж'ь во¬
ни мени не мили!... Посадили мене зараз!» сорочки латати
и духу перевести не дали. Рубець на рубцю, латка на лат-
ци!... Дижу вчинила—пополам!» з!» гречаннм'ь; полягали
спати, и я, такт*, на соломци, юпчину вт> голови. На зори
мене збудили до корови, хлибт» замисьіти, вт» хати прибрати,
страву застановити. Хазяинт» зт» двома хлопцями у поле по-
йихавт». Я вдень, до обид!», гуркн пидбнвала. Поки сама» не

93

повернувся з'ь поля, безт> його й сестра не присолювала, не
затовкувала страви: у самого хазяина ключі> одт> скрини и
все хазяйство: мирою й одсипае. За обидгь посядемо,—такт»
и глипа на всихт>, які. хто ложку до рота несе. Хлибт*
пидт> замкомт>,—скнаристь така! и звичаю сього нема, щобт>
хлибт, на столи бувг на приходящого. Да ще й всмихаеть-
ся до мене, за плече мене:—Косникьі,—каже,—куплю тоби
нови... По щоци мене гладить... Ато, разт>, у синях'ь мене
дбгнавт> З'ь пляхбю превеликою.—„Випий чарку, випьій!“

— И хлибт> твій,—думаю,—ставт> у горли, а не то, щобв
вашу горилку пити... Згинь ти,—думаю соби, — старий
шкарбана, изт> своими жартами!..—Та й покинула ихг черезт>
три дни.

Вийшовши за ворота ажт> сплюнула и ноги отрусила:'
такт> гидко було! Такт* гидко, що спершу й не журилась- и
не думала ни про дядину, ни про Хведора; а посли бигомт>,
бигом'ь, до дядини, — ажь на зустріть пить наші» йде...
Оце жт>,—думаю,—не кинець моій биди,—та до його:

— Батечку—кажу, уклонившись у ноги:—визьмить мене
до себе!

— Що ти? Бога бійся!... а дядина?

— Однакії ішду вь люде, як-ь не визьмете.

— А грихг же стару кидати! Вона жт тоби...

— Я буду молитись... вона й сама одступьіться... визьмите!

— Ну, приходь: однакх мени треба; тильки я не со¬
ви тую.

А я ще разі, пишла до дядини, и зновт> у доги ій.

— Де ти валасалася?... Доню моя, послухайся мене! Кра¬
су свою знивечьшгь, лита свои марне стратьшгь. Йди за
любого,—тильки не за крипака... и духт> мій не дише, якт>'
подумаю... Дитино моя, серце моє, зхаменися!

94

— Ни, матиночко, жьівьі зт> кимт> хочепгь, а я тилькьі
памтьять твою не забуду до вику... Пропхайте! Я йду вт>
люде.

И пишла... и жила у попа дурно, — тильки зодягали.

X.

Дядина взяла до себе двохь родичокт»: таї-гь и вику
дожила... Оце, було, я пиду до церкви—у тій ще запащьт-
ни, що собаки кинець порвали, якт> я знялась изт> дому,—
а тутт> ще не ввернулись справити новои,—огь, виходячи
зх церкви, на цвинтаря, уклонюся ій низько, якть матери,—
поткнуся до неи: вона мовчки рукою й одведе. Мени не
скарбив г ь тихгь жаль, що я тамт> покидала, а такт*,-—іи, и
того, що я іи зобидила, що праця іи пропала ни за що.

Посли й зт> Хведоромт> побачилась, одійшовиш одт>
дядини. Якть зрадила! усе лихо минулось, и на дядьтну за¬
булась...

Прийшла я додому до попа; трохи згодом^, вийшла
за ворота, а Хведирт> мене й постерегавг, на прьігорку, у
який я двир г ь поверну, оддалекьі ставсь и дожидавсь, чи не
пройду я по двору. Я тильки переступила зт> порогу,
заразі* помитила сирячнну; вишь изь пригорка, да й пишовт*
поузт> ворота: мова» не до мене, а своєю дорогою, бо людей
багато по-де-куди гуляло. Поривнявся и каже зтьіха:—При¬
ходь у лись, на старе мисце: цилий день ждатиму.

Я вьізиркала таку годину, що людь поховавсь трохи...
та й у гай: ягид'ь, грибивт*, зилля цилющого пошука¬
ти бт> то.

— Не сподивалась я тебе такт* швидко бачити, серце.

— Ни, моя голубко сьізая,—не стерпивт>: на превелику
силу диждавсь недили.

95

Я йому росказала все своє жштє, що и якь.

— Дакг моя7 —каже.

— Твоя навики.

— Подумай, яка тн стала! нищо на тоби не блищить...

-- Аби я тоби блищала, мій орле!—да й обняла його.

— Колн жть ми поберемося?

— Не зломлю, серце, закону, не буду бильїпе дядиньї
гнивмтьі. Такт> уже й рукьі зложу, якт> не поблагословить.

— Охл>, бида, серце, зт> тобою!—да й замовкне.

Не огледьімось, якт> и повечоріє: тилькьі птиця хиба,
зполохне. Розійдемось. Винт> иіце недалечко поблукає; посли
пихою, на всю ничгь, за десять верстова, на мисто.

Дядина три годи пожила да й переставилась; хай ій
земля пером'ь! мене, сироту, до литт> довела. Умираючи ска¬
зала родичками:—Усе вамт>. Хату й скриню, пт>ятдесят г ь кар-
бованцивт* и товаре; а пт>ятдесяті»—поховати мене, понови,
старцями и на церкву: все на ривни части. Про мене ска¬
зали,—дакт> тильки очьі крипко зтиснула и голову одверну¬
ла. Я гирко плакала, що не довелось мени очьі іи заслони¬
ти: стою, було, в'ь синях'ь, слизно плачу, а до іи й не по¬
ткнулась, шобть на Божій дорози іи не зпьінятн, іи покою
не рушити. Хай іи Господь у царство небесне прийме! До
вику спасиби!

Побачилась я зновг изт> Хведоромт». И Хведирч» жу¬
рився зо мною.

— Зиронько моя,—каже:—кольз тоби сонечко засвитьіть?
Правду сказано: не родись у платтечку , а родись у ща-
стечку: хочь ряба и погана , да іи доля кохана... Журба
тоби за журбою!—Обнимае, цилуе мене, голубить.—Я,—ка¬
же,—надумавсь: мисяця доживу у хазяина, заплачу оброігь

96

панамт, да й старостивт^ до тебе пошлю. И зновт> у сели
зостанусь жити,—панщину буду видроблятн. Ти жт> моя?
— Твоя, серце!

XI.

Диждалн мисяця, Хведирт заплатив^ оброкт, одпро-
сьівся зноїть у село. Самт> хату змазавт, чепурнв'ь такт,,
що!... Люде дивуються:—Боже наші»,—кажуть: якт, то вони
любляться! Вона жт> ище пидлиткомт була, а ось скильки
рокивт лихо терпила, чужи пороги терла посли роскошив'ь
такихт... да й винт> же!... Отт же й диждалн свого. Сам'ь
хату, присну маже,—дожидається своеи голубки...

ГІовинчалн наст.. Весиллє одгуляли тихо, да до любови.
Переступила я поригь у його хату, мовт> у рай Божий. Якт>
покинули наст, уже люде, якт> зостались ми на самоти,—
сини, хату засунульц не змовлявшись, кинулися одно до
’дного, ажт, заплакали: змили той кипоть, що за симт> лить
на серци осив'ь. Цилнй день не йильї й не пили, наче заре¬
клися зпоститн гой день святий и свитльїй. Такт, любо,
такт, тихо на серденьку... Сидимо обнявшись,—и муха не
пролетить, грихт наче... Самі, Богь,„здається, мижт нами.

Пилин мисяць наст, обохт, на панщину не ганяли, од-
починок'ь молодими дали. Ташмт, ясннмт, цвито.мт, зацвила
зновт, наша доля, морозомт прибита... Що то душа набо-
лила, серце намлило!...

Почали мьі порядкувати, а винт, у людей роботу брати
де яку маленьку. Вт, своій хати и кутки, кажуть, помагають.
Що заробимо, то й купнмт, що небудь у хазяйствечко. И
гарно у насуь, и весело. Одну стравочку було постановлю,
юшку, чи борщики, да який же то пресмаїтшнй здасться!

97

На що, кажуть, та й шаноба , якг добреє слово... Я вси ро-
скошьі позабувала! Иноди й вири не доймаемо, що доля
наша така красна. Не треба мени ни золота, ни срибла, що
було дивую людей; ничого мени того не треба,—ничого не
страшно. Чоловиче мій у затуло моя! якг за тебе захилюсь ,
то й пикою не боюсь. На панщину мене не кликали, тилькьі
вь зиму на панивь одпрядала. Хведирь одбувавь свои дни,
а я дома скильки моги працювала.

-Два роки прожили ми одиноки. Не дає намь Богь
дитокь; жаль, да не скушно. Одно тильки горе: згорила
хата у панськнхь людей, дакь удову, зт> трома дитьми, до
нась перевезли, бо у нась просторо було. А де багато го¬
сподинь, тамь хата неметена. Усього було: дити и поб^ють,
и попереставляють усе, и крикь такий складуть, що ажт>
уши, було, затикаешь. У нашій хатини чисто й затишно
було. Хведирь було ажь метушиться: так і, крнкь той його
доймае!

На третій годочок'ь я стала у вази: Господь и мени
давь. Радть мій Хведирко и я рада: своє, то й не вадить.
Ми все зь ннмь живемо дружно. Зродила я дивчятко, На¬
талочкою звали.

— Дай, Боже, долю!—каже Хведирь,—да не таку, якь тоби.

— Що жь, серденько, я теє вже забула. Коли бь тильки
тоби Богь давь здоровлю!...

А мій Хведирко усе марніє. Винь изроду бувь худор¬
лявий, да ставь ще гиршьій. Згадала я тоди дядинине сло¬
во, що не ципомь би йому орудувати, и що й моя праця
марне шйде... Усе справдилось!...

XII.

Втишаємось ми Наталочкою; росте воно, всмихаеться:
рученята дає, уже й дибки, уже й ходити почало, и гово-

7

98

рнтьі. Що вин'ь було ею втишається! Тилькьі горенько жт
моє! я притомилась: пидбнваюся, З'ь нипь валюся, а ни за що
рукії зачепити, бо чоловикт» занепадає; треба и отопнтнсь,
и одягтись, и прогодуватись, а З'ь його помочи ніякои. А
тута—мала дитина: звисно, коло його загаєшся...

Хведирь де дали все хиріє: ягта що болить, то й
сорочка вадить. Прийде зть панщини и ни за холодну воду;
зогнеться, якт> похиле дерево, и сидить. На панщини робить,
а свои дни дома й такт*,—йдуть пусто. Ниє й ниє моє
серце, на його глядючн; тане вин'ь у моихт> очахч» як'ь
внось. А я одт> туги й того бильнгь, одними руками не
вхоплю. Пійде вин'ь зт> двору, а я й свитонька Божого за
сльозами не бачу, и дилечка за йми не вроблю: такт> вин'ь
мене крушить!

Упали його ше три дни незабаром^; ото жт> вин'ь до¬
ма день и другий пробувч,, говорив^ и ходнвт>, зт> печи
злазьіВ'ь, да усе такт> скоресенько. Я З'ь Степаньїдою йому
дви сорочки видризали; снжу, шию; и вин'ь полиияку дровт>,
видерпе води принис'ь, да вже й не здужає,—стогне, и
знов'ь злиз'ь на пич'ь.

— Що в'ь тебе, Хвсдорку, болить?

— Колючка.

— Изварю я тоби узварцю?

Ота горщик’ь наварила, двичн напоила.

— Изведи мене па пил г ь,—каже.

А я зь Наталочкою: у мене таюь тисно! *

— Ни,—кажу,—Хведорку, голубчику, йди:—нигде мени
примоститься З'ь дитиною.

— Дай мени сироватки з'ь хлибомт>.

Я накришила, подала. Вин'ь сьорб'ь-сьорб'ь разив^ З'ь
шьять, да й годи.

— Ой, якт>,—каже,—нудно на печи лежати!...

99

Я послала йому на полу, сила биля його; зчепила рукн;вь
серни мене мовь цуркою крутить; глянула на його да й
и:і\оіп.і ласі., злякалась: такт» винь зминався.

.\М( /Юрку, МІЙ СВИТОИЬКу, ЩО це ЗЬ тобою?

А Ог манила й каже: — Чи не покликати попа? за-
прьіч.пті.11 м, йому п получчае.

Пійдм, к.іу, будь ласкава, Степанидо.

ліь /пір'ї, но'іумь, скоресенько вхопився, перевернувь
««»І м ► 11 , ( »и і и іін,ііім|и)т ь, нашвидку, падита була. Сив ь, си-
/т п , і" ) ьі/іа> пд 11 попа нема! Кинь и лигт. Я ходжу по
•піт, її' шию піп іу. і ти і ні. спити н робити... Я за коджу-
тмпу, па себе, иичь, п \нита така йДс! — да до дяка.
Ним і. меті й кум ь.

Кумочку,- кажу, голубчику, сходите до попа!

А ниігь: -Да уже ігьять разивь ходнвь: попа нашого не¬
ма дома, а до другого ходили на той кутокь—не бачили
і нікого; ходилн-ходили по пидь-виконню,—нема никого:
тильїш гуси да кони, а люде саме облягли—поснули крипко,
не достукаєшся.

Кь короткий викь мій багато карбивь лягло на мойму
сорци, да ще ни одного такого глибокого не було, якь цей
послидиій. Николн не загоишь...

Изборола лиха година... Хведирь у мері.: сама зосталась
на билому свити! Хочь, бачся, й широкий, а нема де ди-
тнсь—безь грошей, безь роду. И хати своеи дружньои од¬
цуралась: у чужий кутокь пійшла доживати, зь Наталоч
кою батька оплакувати...

Такт, жалибно вмиравь!... Я пійшла до дитини,
ажь чую—винь на печи такь стогне. Я припала до його:

— Хведорку, що тоби, мій свите? — (Якь утупнвь у мене
очи, такь якь не пробье). Чи ти мене бачить, Хведорку,
дружино моя вирная? порадь же мене!

100

— Ти вже сама себе пораднш'ь...—Да три рази позих-
нувч>— и Богу душу оддавт>, одч> наст, одклоннвся.

Я такт> и застигла, наче духть у мене вьістановивсь.
Степани да кинулась, сусидок'ь кликнула. Три баби прийшло,
одхаялн мене, його йзряднлн... Якт, живий ходнв'ь... ніякои
йому й пригоди не було. Положили його на покути, на
лави... Наталочка у рученьку його цилуе... припало до його
нигь, обняло да й тягне до себе. А я... и речи у мене нема,
що зо мною тоди діялось! Наталочка, було, що-вечора, тата
гукає... а теперт* и не пом'ьяне... Оце, було, малюсеньке,
встане да й гукає: тато, тато-о-о-о! а теперп спитаю—де
тато, прищулиться до мене, наче знає,—и мовчить. А я—
наче зч> ума зхнбнула... Якч> було вшгь жалує іи!...«Тн жт
моя машосюнечка! Хоча бч> намт>,—бувало каже,—диждатн,
щобт> воно ходило!..»

И диждали жт>, хвалити Бога; а винт.—и не зтямнлась,
якь вишь и вилинув!, изч, моихч, рукт>...

Такт, мени гирко тепер!,, якт> згадаю, що ще вин!,, якт>
дужчий буві>, то я разт> колись йому й сказала: «Боже
мій! тнмт> у нась, Хведорку, ничого й нема, що не хочемо
робити... На городи—посциліє, померзне: ничьімт» ти мени
не запомогаепгь, а я сама не ввернусь. И ти бт,,—кажу,—
Хведорку, копичку накоснвт,,—продали бт,: аже жт>,—кажу,
—на всихть коло кручн, синокосудано».—А винт> мене й
налаяв'ь. Я нищечкомт, и соби; дакі, винт, мене у потили¬
цю: «И ридт> твій не дижде,» каже. А я зт> серця: «Огь,
накаравт, мене Богь такимт, чоловикомт,!» Хильки оце
всього й було мижт, нами сварки... Бинт, жалував!» мене
крипко: е чьімт> згадати!...

Якт, ховали, я дала на Евангелію, а то пипт> самт> одт,
себе чотири прочитав^.—Винт,,—каже,—и на мене облату-

101

вавь, царство йому небесне!—А то свои панн дали пивкар-
бованця грошей, горилкн, дощокь на труну, и чужа одна
пани дала сальця й хлиба помьянути.— Вшгь, — каже,—
якь своихь панивь облатувавь,—такь и мене, спаснби йому.
Хай легенько лежатьі!...

Хведирь не торгувався; мени, було, суднтн кого заборо¬
няє...—Не вчнсь, було—каже,—такь робнтьі. Будешь тнхше
ходити, тоби жь лучче буде...

Я його гарно помьянула и поховала: шпалсркамн зе-
леннмьі труну оббнла, рутою, васильками обложила... Гос¬
поди! все дивованнє своє тоди згадала, сирячнну мою любу
споряжаючи у вичнюю дорогу... припала до його, да на
останній дорози поговорила якь изь жнвнм г ь. Хто жг мени
свититиме тепер'ь, якь вшгь? зь кимь я буду жити, зь
кимь и горювати?... Тоди мени здавалося, що винь те все
чує, що вшгь оглянеться на моє сьіритство!... ажт и тепер'ь
не вдержуся видь слизь... Ни за кого тепер'ь мени захили¬
тись... Не зглянувся на мене Господь! пидлитком ь усе поки¬
нула, писни, музики, жарти дивоцьки... Надь сирячнну не
було мени ничого дорогшого... Заквитчавь винь мій викь
колючими тернами,—не довелось пожити зь любимь моимь
Хведоркомь: самь изсякь и я захирила...

Иноди, якь прийдеться, такь тяжко стане на серци,
що й молю Бога, щобь мени очи заслати; а посли—такь
зробиться Наталочки жалко...

і 86 о.

ат н е льіхо.

і.

а все село була вт> нась колись Параска Духа-
нивна: весела, моторна; брови серпнком'ь, повно¬
вида, краска зт> лиця якть не присне. Ажартов-
лива жт>! Оце, було, сидимо... вь одну хату
наст,, дивчать натириться, було, якт> ракивт, у ятирт>, , на
попрядки,—огь и Духанивна мижь нами пряде; и не згле-
димось, коли вона й вирнула: вскочила вь сини, сорочку
висмикала з-за запащьшн, щобт> слободнійше було, вско¬
чить у хату, визьметься вь боки—гопь-гопь! и пишла гу-
потити и всяки каверзи вироблювати. Що було смиху!

А то ще було до іи увьяжеться напгь Андрій, старий
мирошннкь, трохи вкинувши.

— їй Богу,—каже,'—Параско, ти пійдешь за мого Петру¬
ся: вь мене млини, вь мене каменя... Хочь що-дня йижь
паляниця й кньїши. Гай кругомь великий. А поля—скильки
очима закннешь: усе вамь покину.

А вь його ничого не було,—тильки витрякь, да й то
панський, а винь мирошннкомь.

. Оть, Параска постеригшн його й почне передь дивча-
тами похвалятись:

— Що вх мого Петруся добра! млини, каменя; жита яки»
гречки! я окомь не згледишь; зелено да красно; живи со-

103

би да лгьяки паляньїци йижчь. А одежи, одежьі вг мого
Петруся! жупанив^ь, кужухивт»,—ажгь миль йистьі Пійду за
його! Сьогодни сьіву шапку на бакирт> зверне, помолоднкуе;
на завтра чорну смушеву; а ще жть то якт> дружка квитку
нашиє! А чоботи юхтови, нови, жупань енній, поясь кала¬
майковий, стьонжку згь сорочки червону випустить,—усе
село заломить. Пійду, пійду за Петруся!

Оттаке було коверзує Духанка, похожаючн по хати,
да ще й рукою пидопреться да й внгутурюе; да ще нибн й
загадається. Смиху було! И стари на печи, вовну скубучи,
кьіхкають; а вона й не всмихнеться, мовг сама соби вт> хати.

Да й зновт> почне:

— Засикн повни гречки, вивса! а свиней, а коривт>!...

А вг його таке убожество! тильки одна свитина на
плечахт».

Да почне було прибиратись, мовь до винця, уквит-
чаеться; якь ничим'ь, то хочгь гиллєчка наламле зт» сухихт»
гвозднкивчь, або калиною вбереться да тоди й гукає на
наст>, щобт> ми весильнихт> гшсень спивали. Ми було часто
й одгуляемт, весиллє, и хлибт> баби замисть короваю поди-
лять: ся кого було не пидведе! Що то була за дивчнна! ^
зайде вт> хату, то мовт> зоря зоряє. Переступить черезт, по-
риг:ь—уже й смихть. Та скора жт>, та хистка якт, та ла-
стивка! Куди вбижить на годину— хвить-хвить, —уже бор-
жій и зі) хати.—Да гуляй,—кажуть,—чого поспишаешся?

—Гуляла бт>, да хлиба не брала, а ви не дасте.—Да вже
тильки запащини кинець побачнпгь, уже й зникла. А хто
нагодиться вт> хату на полудень, чи що: хлибт> да силь!—
вона вже й одризала:—Иимо, та свій, а ти вт порога постій.

А то раз'ь вона спорядилась йти храмувати до титки,
вт> друге село. Поки дійшла вона до того села, то трьохт>
соби женихивт. здобула. Оце зайде вчь яку хату по дорози

104

видпочьіти (люде все знакоми),—оть, привитаються; хазяй¬
ський парубокт> те да се, по слову перемовились, а посли
й каже:—Чи пійдеш'ь?—ГІійду, сватай.— Або подруга, що
вкупи зт> нею зажинала:—Огь які* бьі мій братт> тебе взявт»
за себе: якт> бьі ми гарно пожили!—Цурт* йому, пек^ йому!
геть його сюди! Нехай старостив^ь шле—пійду.—Така мордо¬
вана! Поки дійшла до титкн, такт» и третю соби пару спо-
ружила. Одьшь ище вь неи й питає:—Що жт тоби, ІІара-
сочко, подарувати?—Коркови черевики!—каже.

II.

На другий день вернулась наша Ііарася зт> храмування
до господи. Рада мати, що дочка вернулась: ій той день за
два дни здався. Ажт> щось дзелень-дзелень, да пидт двир’ь.
—Що се таке? чи не становий йиде?—каже мати.—Ворота
видчиняються у нангь двирь; тройка коней и ихт> четверо
сидить на вози, мовт> щось не просте... Ой огради жт наст>
Господи!.. Чого його до нась несе?

Параска виглянула да ажг зблидла:

— Матинкої се жт> Ларійоненко З'ь старостами..Я за його
не пійду, не пійду.

— Ти жть по чому се знаеигь, моя донечко? Дай, Боже,
часчь добрий! Благослови Господь: се хочт> кому пара.

— Не пійду, не люблю! хочт, живу вь землю положите!

А тугь старости з'ь хлибомт,, зт» силлю на поригь, и

Ларійоненко З'ь корковими черевиками пидт, плечем'ь. Самт>
такий одягний; синій жупана на йому ажт вилискується,
на всихт> смушеви шапкьт,—багатири! Два дядьки старий
старостами. Привитали, якт> поводиться, матирг.

— Сидайте, люде добри.

— Нехай же з'ь сього часу все добре у вас'ь садовиться-

105

И питають:—Чи оддасте, чи нехай ще пидросте?

А мати каже:

— Випийте по чарци... Сватв не сватів, а добри люде.

До Параски, а вона давай одкндатнсь, да й заховалась
у запичокв. А Ларійоненко іи за рукавв:—Ти жв казала,
щобв прийзднли, ти мени сорому наробила. Я зв города
старостивв напроснвв и коня третього пидпрягти випро-
сьівв. Тепера мене парубоцтво очима буде низать и вдовить
и впоперекв; просвитку мени не буде. За мене ни одна див¬
на теперв не пиде!

А дядьки ничого не сказали, не випили могоричу:
за небожа, за свій хлибв да й пишльї зв хати, не попро¬
щавшись.

Деяки ще збирались йихатн до іи зв хлибОх\гь, зв
силлю, да прочули видв людей, якв верталися зв гарбузомв,
да й остереглись: поклали шапки.

III.

Посли сього вона довго подивувала. Довго обихо-
днли іи парубки. Ажв уже на двадцятому году дождалась
пари,—дожартувалась до свого лиха. ІІрикащицький синв
за цбе іи взявв; и хороший, и заможний, и вони давнень¬
ко накидали окомв одно на ’дного; винв замовлявв иноди
й слбвомв, да тильки Параска про себе се держала, бо й
не сЦодивалась: багатнрь, да й на волю його за батькову
працю випустили панн. Ще жв и те іи трохи зупиняло, (
що відав сердитого батька синв, то й самв мусить бути
сердитий.—Не йди, Парасю,—радять було іи дивчата,—не
догоди|тгь багатиреви.—А винв до неи вже й при людяхв,
якв го^іубв коло голубки, буркоче. Вона й байдуже на
людськії речи, одкрила йому душу... Казала, що иноди було
насилу зупиняє своє серце, якв його де забачить, гцобв не

106

кинутись до його. Люблячись вони соби й побрались, на
диво людя^ть и, здавалось, на вичну втиху матери.

Гарно ззила, гарно й зходьіла Параска. Було пиде до
церкви да вбереться у його матери кунтуші* изт> срибними
вусами, вт> старосвитськьш очипокт* парчевий, намитка ажт>
за колина,—увійде вт> церкву, почне свичку ставити, покло¬
ни покладати,—люде очей не зводять. Прехороша була! По
церкви тилько цок'ь-цок'ь пидкивками: мові* гетьманського
роду; а у іи тильки дидт> бувт* духовного званія,—того
й вона прозивалась Духанкою, або Духанивною.

IV.

Не довго жт вона попишалася! такт*, годочокт» або зо
два. За гарного, кажуть, пійди, гарне лихо буде. Правду
люде казали, що сердитий буде Петро, які* и його батько-
прикащиюь. Разі» вищь приихавт* зт* лугу; вона його й не
сподивалась. Увійшовт, у сирін, а вона зо мною да зт> су-
сидою стоить, балакає. Таки щось, здається, провадила своє,
якт> и дивкою була. А винт> не сказавт* ій ни здорова була,
ничого, да зть серцемт* до неи:—А дитину покинула!—(уже
вт* ихт* и дитинка найшлася). Знаєте, при людяхт* їр по¬
здоровкався, да буцимт* то вже ій дитьіна не така мила,
якіз и йому: уразивсь іи заразом!* двичьі вт* серце. Вона такт*
и згорила, да каже:—Воно гуляє,—я його на полу поісомт*
прші'ьяла.

И пишла слидомт* за Петромі*, наче не своимьі.

Хату непрнчьінену покинули. Я й ухо при/южила;
серце вь мене тильки тьохі*-тьохі*!

Постановила вона обидати на стилт>, да вж|е якось
безт* привиту, ій и вт* душу не йде: слово не такт»! то мо “
виться. А чувати було по людяхт>, що вони живуть соби

107

мовх рьіба З'ь водою; тилькн я щось поминала, та мовчала.
Се вперше чула таки незважени речи.

Вона вже до його и те и се, да ба! сама себе не роз¬
важить.

Винть, Трохи ОДІЙШОВШН, ПОМИТИВХ великий СхЧуТОІОБ
на виду вх Параски, да й спитавх—такт» щиренько:

— Чомх се ти не йиси, Парасочко? хиба пообидала?

— Ни.

Сказати бх, що пообидала: лишенько жх, якх же
його обманити?

— Чомх же се?

— Такт».

— Чого жх се? чи не зобиднвх тебе хто, Парасочко?

— Ни... таїсь.

Жаль ій зробилось його; жаль сказати, що ти мене,
Петрусю, улучивх якх стрилою зг лука,—бо винх на неи
ясненько такх зглянувх,—а все таки вх серци щемить. У
наст> не такх и бійкою, якх словомх дійменгь. Иноди тра¬
плялось, що винх іи дуже налає, хочх и бєзх людей; дакх
посли, якх одійде, пестить було іи всякх: и голубко моя
вирная и ожьінко повная, и нерепилко моя утишная: наче
йому ридна мати на ухо шепче. А якх коли загориться, то
й хата 1 мала. Було виплачеться Параска у комори, випла¬
четься добре, а виді? людей хоронила, що щемить сер¬
денько: пощемьіть, да й забула Параска. Любо зновх у
ихх и хороше вх осели, мовт> соловейки щебечуть! Параска
зновх \весела и гомонлнва и прнвитна, й радіє дитини й
чоловикови.

Ти^ько вже що дальніх, то винх іи то ТЬІМХ, то СЬІМХ
та й шпцгне, а якх коли, то й при людяхх. Посли вже не
скоро, не скоро, зписала вона мени якх на долони своє
жьіттє, а то все було видмовляеться. Чи за дитину, чи за

108

страву, чн за хлибь, що здається йому не вдавсь, да й за¬
ходиться; таїсь що вже у Параски й ноги трусяться. И
вже нема вь його нижного слова до неи; старається вона
якь мога, думає:—Що це я така плоха зробилась! не тильки
чоловикь, було, похваляється людямь мною, а й сусиде,
спасиби имь, мене не обходили добримь словомь... Яшхь
буханцивь, книшивь було вдамь! Поздоровь, Боже, мою ма¬
тусю, що всього навчила на про случай сварлнвои свекру¬
хи... а винь таки усе сипі* да сшгь!

V.

— Охь, мени лишечко,—каже, убигнін разь до мене вь
хату, Параска.—Рука вь мене болить чогось. Учини, сестрице,
будь ласко, паляниця на завтра.

А вона вже соби й вири не доймае: ій здається, що
вона вже ихь не такь постановляє. Що жт? и мои не, впо-
добавь.

Журиться Параска потрошку: примила бь, душу туди
вдихнула, щобь тильки Йому до вподоби було: ни!... Терпить
вона. Защемить трошки, да й забуде. ч Тильки оце думає:
—Сьогодни мій Петрусь таки сердитишенькьш, нижь учора.
Що тамь йому е? хто його такь дратує? Я, здається, ничого
йому не заподіяла и милійший винь мени, нижь свить Бо¬
жий.—Да погляне на свою дьітьіну да ще й поцилуе: воно
на його, бачте, скинулось.

А винь не знає іи думокь такьіхь щирихь про його,
да й гримне (було, все те мени поросказуе):—У ^ати вь
тебе, Параско, якь у сажу: лави не змивани, комийь заку-
ривь, якь у винници.

— Да сьогодни жь субота, а я позавчора ихь змивала...
Пійдешь пообидавши наглядати, якь сино скидатимуть, я

й помию и коминь помажу разомь.

*

/

109

А винь за шапку да й лясь дверима.

Я й стала постерегатн: якь винь изь хати, то я й до
неи. Боже мій! стоить Параска середа хати, ни жива ни
мертва.

— Господи! чи любить мене Петро?—каже.—Чи такь же
годиться гримати! Я жь його не зобиднла ни чимь, а ко¬
ли хотилось йому, щобь я заразь позмивала, дакь хиба жт
я коли його не послухала? Чого йому бажалось? Я бь усю
ниченьку спати не лягла, да все бь йому вробила, чого
йому схотилось. Коли жт його хто другий зобиднвь,—
чимь же я винна? Що ж'ь винь на мене пеню зливає?

Да вже й старе на душу зплнло:—А чи можна жь
таки при людяхь не поздоровкатись? Чого Ж'ь се такт* винь
до мене? Хиба йому вдивовижу, що комина .чорний, якь
його трусять? Хиба ж'ь винь не бачивь, що лавку поза¬
вчора змила и теперь хочь би такт, и кт> Великодню зоста¬
лись, то... нихто бт> и не прнмитивь, що й не мити. Чого Ж'Ь
йому? А винь же мени такий любий, якь и пидь вин-
цемь бувь, або ще й кращий. Дитино моя, чого жь твій
тато мене нивечнть? хиба жь я не твоя мати? Горенько жь
моє, лишенько жь мени!

Да такь почала ниби трохи й марнитн. Почала я до
неи приглядатись. Говорить, було, говорить, да й зага¬
дається. А дивкою суму тому, я думаю, не няла й вири,
що й йе. Було іи якь ворожку пидснлалн до людей, щобь
одводнла тугу видь серця. Такь и зниме ясними очима,
щирими речами.

VI.

Я іи разь поспитала на самоти:—У тебе єсть щось
важке на серци? Скажи мени.

по

— Теперт,, — каже, — пистть, дакі> чого жт» химородн
гнатьі!

А бувало и вт, мт,ясници поспитаю:—Ничі>,—каже,—не
доспала: хтось на дитину наглянувт,,—да ще й сплюне. Така
була!

И за нимі, тоди стали ми приминати, що смихт, зі,
його усті, изпавт,. А тутт, ще пидскочила пригода. Ходивт,
по болоту та, втомившись, на купахт, у очерети й заснувт,,
дакт, йому щось и сталось; почавт, кволитись, що вт, боку
болить. Зт> того часу ставт, ще серднтійшнй. Уже було
ХОЧ'Ь и зі, людьми, то не здержиться. Що ни зробить було
Параска—усе не гаразді, у його. Зт> чужими ще постере¬
жеться, бо ти йому не попустять, а ій доганяє такт,, що!...

Разі, було якесь велике свято. Такий соняшннй день!
Парубки, дивчата й молоднци и стари деяки зійшлись за
ворота коло панського двору; носили на комодкяхту; и я
сидила. Вижить Параска изт, коромисломі, шнрокнмт, дво-
ромт, пидт, ворота до колодизя, така що куди вамИ Свято,
бачте: парчевий очипокт,, які, квитка на голови манячнть;
плахта на ій — павине перо; вишивани рукавчята мають;
намитку вже зняла прийшовши зт> церкви. Витягла води,—
ми зі, колодок'ь гукаемт, на еи, щобі, насі, напоила: вона
передала намт, видро черезт, перелазі,, щобі, не виходити вт,
очипку мижт, люде. Ми іи кличемо, щобі, виходила до
наст, гуляти.

— Добре, каже,—які, дитина прокинеться, то прийду, а
то самого—які, його кидати? Петра нема дома.

А тутт, и Петро йде, за повидт, коня ведучи напро¬
ти наст», узенькою дорижкою З'ь гаю: чогось йиздиві, на
мисто. Поздоровкавсь и зі, празникомт,, а тоди до Параски:—
Чого розбалакалась?... тамі,, може, дитина зайшлась?

111

Ще ж*ь вона не вспила зійтьі зт> перелазу, захилитись
одт> людей, а вишь лясь пугою ззаду по дорози якт> на
отару; а вона ажт спитикнулась, моя голубка, да, забувши
видро й коромисло, з'ь одними видромт> додому побигла.

й не виходила на колодки. Люде почали бубонити:
—Такт^то!—кажуть:—у вирвалась нитка Парасци! От г ь тоби
й кохана пара!—Стари хитали головами, молоди зтнхлн,
дивчата позажурювались; тилькн гай шумивт>, пташки ще¬
бетали-

VII.

Іірнбигла Параска з'ь одним'ь видром'ь додому,—тиль-
ки на дни зосталось: усю вихлюпала. Поставила середа ха¬
ти, кинулась не до дитини, а вт> комору, излнла всю зем¬
лю гиркнмн, билась, яісь обг дорогу горлиця. — Хай бн
хто другий, да не ти, Петрусю наглумився зт мене да
ще й передть людьми! И тебе, и мене осудять, моє серце. Чи
я ж*ь сподивалась, що хочт> одна рисочка, одна сльозиноч-
ка викотиться черезт* тебе? Я думала, що й одт> людей за
тебе захилюся, мій сизий орле!

Я побачила, що вона ажт> спотикнулась... Поседила
ще кришечку, а дали й пишла соби зтьіха мові, у гай, а
тамт> по-за дворомт>, та й до іи вт> кохмору. Винь тьім'ь-ча-
сомт> коня припинав'ь у стійла да сино закладав'ь. Дитина
кричить у колисци, а вона соби по комори тужить да
прикладає. И мене не бачить, и дитини не чує.

— До кого жт> мени прихилитись?—каже.—Кому жт> ме-
ни теперт> всю правду одкрити? Серце жт> моє не пригорнеть¬
ся до те&е, Петрусю, очи не зглянуться.—Да такь зблидла
бидолашня, подалась! а побачивши мене, уже й не хова-

112

лась.—Лучче бт> вшгь мени,—каже,~голову вилтявт*, або вто-
пнвт», нижт> на мене прьі людяхт> руку знявт>...

У нась, бачте, дома без'ь людей хочт, в'ьязьі зверни.
Жинка—якт> та голубка: хочт> и тяжко наругу терпитьі, а
на самоти все знесе видь любого чоловика, покирна буде; а
при людяхт>—и не посварись!...

Три дни очей не показувала людямт> Параска. Висте¬
реже мене коло дверей, махне мени ведромт,, я й дога¬
даюсь: побижу, води ій унесу. Параска ридше до церкви
стала ходити и гарно вбиратись: що вт> свято, ту и вт>
будень одежу носить, або що вт, будень, то й у свято.
А вишь іи докоряє:—Комирг до сорочки не до-ладу при¬
шила...—Ну, чи йому жт> те знати? И те не такть, и се не
такх; те не присолене, те пересолене—Господи! Да, недовго
думавши, и за юпчину насмиче и межи плечн стусоне.—И
не такт> повиваепхь дитину, и високо вт> голови, и вервеч¬
ками дуже розмахуєш^,.—Одштовхне видт> колиски, да самт,
и колише:—Не вмісить! не хочепть!

VIII.

Що вона попоплакала, що попорвалась такт» годивт> зо
три або й зт> чотири! Краску зт> лиця зовсим'ь звела. Було
ще на зорю не здійметься, вона зт> коромислом^ бижить по
воду, щоб*ь людей менше зустринутьі, а посли цилнй день
не вилизе. Огь же, було, й плаче и тужить, и нарикае на
долю, а матери ни вь свити не пожаліється. Оце, було, коли
й мати нагодиться вт> такий чась,-—що ж г ь? де ти й сльози
подинуться! такт* и проглине,—а ни рисочки, и така соби
веселенька, мовт, и ничого. Звисно, жаліє матирт>.

113

А иноди винь ій и боки наб^е так'ь, що вона бижнть
одт> його ослийь, и не постерегаючьісь уже, чи зустрине
кого, чьі ни. Бйльше було на те жаліється, що З'ь дому го¬
ре й радисть треба вьшосьітьі, вт^ людяхч> вшшватьі. Веселеє
дивуваннє зньїкло якч> сон^: не пизнатн було тіеи Параски,
що, було, своимч» Петрусем!» хвалиться.

Було, прийде мижь люде на одну годину, сумна, наче
З'ь могнлокт>, або що. Очипокть на ій пидсунутнй угору;
волоссє по шни висить; спидньщя така якх ганчирка, а кор¬
сета новий галаджовий... Зовсимт» іи знивечнвь. Хто іи не
знавть, що то була зпершу за молодиця, той величава іи
придуркуватою. — Нечупарна, — кажуть було про неи, —не
хазяйка и зовсим'ь неприязна. Чи таку бт> жинку треба
було брати прикащьшькому синови?—Таке то слипи люде
провадили, а іи горе ззшю... свить ій незмнлнвся. Зпала
З'ь льщя дивоцька краса, як'ь изт> трави роса. Бильній того
було, що мовчить; и дитина вже іи не втишала.

Тер пила, терпила Параска, плакала, плакала, а вписля—
наче щось соби надумала: слизг не стало, сама зробилась
ни весела, ни скушна, да мовт> ій трохи зь серця зпало;
говиркійша стала и очн якимсь огнемч> чудннм'ь загори-
лись. А Петро кволиться да й кволиться, а сердитий,—то
ще бильш'ь упадає на сили; насилу було говорить, а дали
крикне на жинку, да й застогне. Таке лихо!

Минуло ще рокит» зо два,—поховала Параска и поло¬
вина й дитину мало не заразом!». И такт» здається спокій¬
ненька соби стала: два чи три тиждни и сльози на ій не
бачили; а посли все було тихенько плаче, все плаче. Ста¬
неш!», було, іи розважати,—вона й ничого,—слухає, наче й
не журиться,—тилькн, було, й скаже тоби:— 9 , сестро! за

гарного пійдн, гарне й лихо буде!.. Да так'ь же то промо-

8

114

ВЬІТЬ теє гирке СЛОВО, МО В'Ь уси боли ІИ раЗОМТї у серци
обизвуться. Оттакч> то Парасчина краса й здоровт>єчко зплив-
ло и ник ому на симт> свити не знадобилось.

Иноди сама було до мене обизветься:—Боже мій, Бо¬
же!—скаже було,—якч> мій викт> молодий зплив'ь! Ни сла¬
ви, ни вжитку. Якч> бьі лишенько зкоилось одт> людей, а
В'Ь господи любо й тихо, то й жалю бь не було. А то—
хатнє лихо—гирше лихо.—Та й замовкне.

Лихо було ій, да й йому жт> не було добра, дивлячись
на іи смутокт». Винь и самт> нудивь свитом'ь; танувь, та¬
ну вть,—мовчки и вмерь.

IX.

Плаче, було, мовчки Параска по йому, по дитини и по
своихь молодихь литяхт>, по своїй краси дивочій, по своє¬
му серденьку веселому, щасливому; все плаче! Де вь іи й
сльози брались! Ажт> страшна стала зт> плачу. Огь мати іи
перебралась до неи. Бо з г ь іи добра вже не було: корову
подоить—мимо, хлиб'ь розчинить,—стилькн наведе, що че~
черезть верхь дижи йде; вона не бачить, ій байдуже! Пичт>
топити—вона й вшшк'ь, и днище, и качалку замисць іюлина
вт> пичь. Лишенько жть наше несподиване й негадане! Уже
й мати, глядючи на неи, кривавими слизьмьі зходшіа. По¬
старила, зогнулась, головою хитати почала. Иноди було й
не плаче, а тилькн на Параску вкаже мовчки, да за своє
серце обома руками вхопиться.

Зь того жалю стара незабавомь- и випростала мисце
на симь свити. Нехай царствує! А я вже до Параски пере¬
бралась изг своєю семпею, ми ж'ь изт, е.ю й дивували. Па¬
раска журилась тимпь же ходомт>, якь и злершу: здається,

115

мовт> и жалю ій бильше не прибуло, а тилькьі робилась зо
дня на день якоюсь нудненькою,—хай Богь милосердний
никого не доводить! Не стала зовсимт, ничого тямити. Ще
на симт> свити вона виддилнлась одт> живихт,. Свитт>
ій затмився. Сидить соби похнюпившись, голову внизь,—
на полу, або на доливди, ноги й руки простягти впо-
довнгь,—и не поворухнеться. Вихудла, якт> мощи. Часто,
було, люде дивляться на неи, хитають головою й кажуть:
«До пори, серденько, злиняли опали твои квитки! прибило
тебе морозомь!» Да оце ій и буханчнюь унесуть, а хто по-
лотенка на станокт», а хто на рукава. Хто якт> зпомигся
(все передт> його душею буде): дають, да все зт> такою ува¬
гою, чи кньішикт>, чи паляничку: пидійде якт> до святои, по¬
ложить перед'ь нею, якт> передчь своєю душею, уклонить¬
ся тихо й низько и пійде соби, ничого не мовивши,
наче приложилось. Було по суботах^ дивчата моло¬
дий чергою ходять: наварять митлю, голову ій змиють, со¬
рочку чисту надинуть, приберуть іи. Дити, було, ій квитокт>
ягидт, понаносять. Боже, якт> коло неи! А якт> хто, то й
зплакне, глядячи на неи. Усе Божа воля! Що 6 т> то, як^ь би
оттакого да не було на свити, а все гарно да тихо, да
щобть убогьіх г ь не було, а все багати, то й Бога бт, забули!...

А други стануть, перехрестяться, молитву сотворять и по¬
думають, щобт> ихт> ,такт> Господь не накаравт,, згадає де про
що, посумує та й простить, коли на кого сварився.

А вона соби була тиха, тиха, якт> весняний витрець. ^
Оце якт, никого нема вт> хати, то вона й голоснише роз¬
мовляє. Огь разь, було, люде порозходились (се було такт,
у жнива, здається, чи вь косовицю); я дома була, треба бу¬
ло дещо пошити.

Я соби шию мовчки, а вона сидить, простягти руки
Й ноги. Очипокт» зовсимт, звись на очьі, волоссє посіялось

116

по ший. У хати тьіхо; ій и здалось, що вона вт> хати сама
одна, та й почала бубонитьг, не пидіймаючьі голови; а я й
духт> прнтаила.

— Що се я?—каже,—сиджу які, ві, яле зиллє поникла? Ду¬
ша моя мов-ь одлстила, серце моє вщухло... Охт>!—та й
здихнула, моя голубка. Да й изновт> почала:—Голова моя
важка, темно; ніяка думка не засяє! я мові* у-ви-сни си¬
джу.—Розципшіа руки и трохи пальцями повела себе по ви¬
ду.—Чи довго меїш ще вик'ь свій коротати?—да зновь и
вмовила. А я, матинко, и не дишу: тильки сльози свои зу¬
пиняю. Боже! які? то вона своє горенько чує. А передь
людьми тильки нудненькою деревиною здається. Прислуха¬
юсь,—вона змові?:

— Чого_ мени свитомт? нудити? харчують, зодягають, не
зобиждають. Чьі я сиджу на лави, чи середі, хати,—всяке
мене обійде, тихенько переступить.—Та й головою зкнвиу-
ла,—сггасиби б'ь то, чи що? Та й здригнула (щось наче
зашелестило). — Чого мени ще? — каже помовчавши. —
Уже жт> не болитиме! усе поховала, усе перебула. О-о-
о-о! як'ь же запекло коло серця! — Ухопилась обома ру¬
ками, голову видкинула, очи заплющила.—Згадала, згадала,—
каже,—усихт? вась разомт, згадала! О-о-о!—застогнала наче
кризь сон'ь. А голова никне на бикт?, никне, а я ни зі? мис-
ця, не зирвусь, наче прнкипила.—Щось мени свиті, мітить¬
ся!—каже, да руки впередч, простягає и наче кого горне до
себе. А посли—бебех і?!

До іи... нежива. Я до су сиди. Саме копи привезли
вв двирт,: покликала чоловикивх, пиднялн, положили іи на
пилі?; дити збигльїсь, полякались; приложьіла я руку до іи
серця,—ще трошечкьі мається. Свичку воскову засвитнлн, за¬
причастили іи. Такг вона ще трьі днн пролежала мовчкьі,

117

хильки водьіци моя Явдошка ложечкою у роть упускала. А
посли, якт> буйньш градини, три сльози викотилось, и не
стало духу. Поховали іи гарно—не такт>, якт> сироту. Всимт>
вона була наче родичка. Знбралось людей, якт> на весиллє,
—прнкладувалнсь до іи старе й мале...

Нещаслива доля.

дХЇ айбильше я зазнайомилась у сели Непроходи-
2 ^Лист., де ми оселилися, зт. Степанидою та зт.
Катериною, двома молодими салдаткамн. Вони

оР 1 були соби подруги и вкупи приходили до мене
на роботу. Ми наймали ихт. мазати хати, рвати вншни та
до иь.шого дила. Одного разу Степаннда була смутна и по¬
чала згадувати своє дивоптво та й усе своє жнттє:

Усе тій, що ііьітн- гуляти,

Та никому сиротини порадоньки дати.

Була я криначка, мене батько викупнвт. изт. неволи;
хороший чоловикт> изт> козакивт. трапився по серцю,—винт.
наст, и одруживт.. Любощи, які. сонт>: не заиси, не засгшшт.:
разі, чоловикт. родиться, разі, и любить... Недовго я по¬
жила зт, ннмт. на воли, и крнламт. не дали розмахатись.
Убигла разі, хутко Катрявт. хату дай каже: «Оттаїгь, стрьі-
це! Наши хлошщ покидали чуби!...» Трохи згодомт. забрали
й мого... Черезт. чотири мнсяци Богь давт> мени дитину,
утиху, розвагу мою. Оце, було, все не сама я вт. хати:
до його й гомоню Воно до мене й озивається. Чи

119

про батька що згадаю: яка то вина тама на чужій сторони,
ва тяжкій неводи обертається, а воно мени малеє плентае ру¬
ченятами: гу, каже, агу!—рада я! Кольї сміюся, а коли, які»
тяжко, то й гиркьімьі обиллюся. Тепера воно, моя дитина, и
помагає мени: оце, чи до овечока рано встати, подоити, чьі
до отари одигнатн,—воно не заспить, мене й збудить; чи
на жнива пиду и його визьму, накинувши колиску на пле-
чи, воно, моє серце, не дасть мени й постати дійти, уже
й гукає. Пиду—його погодую, погомоню й оддишу. Не дило
мене крушило, а туга насердна... Коли то я його побачу!
Жду, не диждусь, яка оба весни ластивкьі... Ота, и на во¬
лю вихопилась... мова из г ь огню да ва полумая! Боже! якьіма
потома батько обливався, корпуючи ту копійку за мою ду¬
шу! Одружитися вдруге затявсь, а ще такий жвавий, що
лучче всякого первоп.вита, сердешний!... Не хочу, каже* па¬
руватись, а хоча одну душу я сам'ь виратую; а то—поки
сонце зійде, роса очи вибае; нехай хоча на онуку постав¬
лять корогбва... да й визволнв'ь мене. Звисло, вси мьі воли
ждали, яка ворона, крови. А вже яка кому на сима свити
не талана, щастя-доли нема, то чи й купиша... а яка ко¬
му на добро кладеться, то й на скипку прядеться... Я все
журюся... Така журба й преться ва хату... Здасться, ажа
оселя лидіймаеться вида потуги... Здається, яка би не хо¬
дила я тоди Галею, яка брали мого Миколу, убилась би,
або втопилася... упину серцю не було, ходорома-ходорома
вилось... Вина каже: не журись, та доглядайдитьшн, а ва
самого серденько, яка рибонька на удонци, трепечеться. Ми
бильше ничого не сказали одно одному. Така наче за мене
за жіивои серце вирвали... До сусида я не вчащаю и до
мене сама Катря частиша довидуеться. Мій чоловика у мо-
скаляха и іи, у їй двоє дитока, у мене одно: така и тишн-
мося за лихою годиною пополама. Уси козачки-дивчата

мене теперв цураються, гримають, а нихтз вже, якв ихв
матиркьі, титкьі.—Винесло тебе, кажуть, изв крипацтва! Щобв
тоби до вику було тамв сморгцкомв сндитн! що жвавого
козака, кажуть, одбьіла. А періть укупи, було, якв ввірвусь,
гуляємо, гомонимо, на Велнкоднихв святкахв у хре¬
щика и вв ворона. Бижнмо, було, узявшись за руки, че-
резв усе село, мовв винокв хто розпустивт,, такт» ти див-
чата, маючи всякнмв цвитомв—плахтами, запасками, стьож¬
ками. Часто, було, розтрусять багато квиток'ь и всякого за¬
пашного зилля, но селу бижучн, мовв справди зв винку по¬
збивалось, а парубоцтво, зачувши наши спиви, повиходять
на колодки; таки огрядни да одягни, чорнобрсви да хоро-
ши, якв одних. Инколи квитки пускають намв у запуски,
а хто якв кого, то й влучить у дивчьіну, да кажуть:—Се
моя сужена загубила квитку, асе, каже, моя, а третій соби.
А якв хто, то й пидниме та й заткне за шапку, та посли
й допитується, котра згубила. Жарти, смихьі поводились.
Якв який дивку любить, то й гроши дає, гцобв музику
наймали и танцювали... Оце жв, було, и па Риздво коля¬
дуємо вкугіи, я було усе березою...—Ну бо, кажуть дивча-
та,—ти починай: у тебе голосв мовв дзвиночокв. Я почну,
а вони й иидхогілять. Було, хочв у чому—я передв веду,
и на весилляхв, то я перша; дарма, що вв крипацтви, бу¬
ла, а голосі, викохався. А теперв ся береза скоро изв коре¬
ня звалиться! Авв церкву якв увійду, то тильки гльїпв-
глипв на мене; оми тій, якв стрили, проймають: то одна,
то друга, а матиркн и поодвертаються, а я пидв собою и
земли не чую, свички хочв передо мною и миготять, да
такв и вернуться колесомв. Снрицтво моє... никому засту¬
питися...

Якв не брали ще мого Миколу вв москали, то й го¬
ре не вв горе. А то вв церкву йдешв, а ноги трусяться’

121

якт у злодія. Да я вже за снмт и не тужу: загубивши
голову, по волосси не плачуть. Наллються очьі жаромт,
та й байдуже: иноди пидт хустину гляну, воно мени ус-
михнеться, мовт сонечко зійде,—такт мени й оди ллє видт> сер¬
ця. Перемагаюся, було, усе його ждучьі. Здається, уси вин¬
на попрогледжувала, його визираючи... Боже! хочт бьі голосе
подавь!... Катря вбижьіть, погомонить, мене розважить,
а крипачки хочт би одна, такт» якт и козачки сердяться;
такт то мій Микола усимт полюбився: краса на все село...
треба жт,—мениупавт! „Ба с гь,“—кажуть,—„батько заможний,
дакт> вона зачазт и видпроторнлась одт наст: ми вже ій
не ривня, вона вже нашои туги, болячокт насерднихт и не
збагне... А якт забрали вт москали мого чоловика, то ля¬
кали, лякали мене: „Ось повернеться зт москаливт!... винт ій
замисць зозули, накує одудомт. А вже бт, кажуть, крипака
видт жинки не вид дали бт. И батько бт іи у латкахт да вт
постоляхт не ходивь, заробитки цили бт були. Добре,—ка¬
жуть, — що шовкови брови удались, хода павина да видт
короливський,—дакт и козака доскочила!... А про свою ма-
тирт и забула?!...

И не ходять, и не ходять до мене...—Не схотила, ка¬
жуть, нашои дильїти тяготи! Мати іи не дилшіа!? що у
приполи й іи саму зь поля, на панщини знайшовши, при¬
телющила, де скокомт, де бокомт та пидбигцємт, несла на¬
вмання то чагарняками, то по-пидт тинню, щобт люде не
назнрили... и душею може того такт скоро наложила. Те-
перт попадешся чортови на волову шкуру, а тоди бт Богт
спаст... янголомт би понеслась твоя душа на небо, ти бт
своє тутт одслужила... Нехай же теперт погуляє на воли...
порадіє черезт тннт, якт ми хиляємось!... Оттакт уси
мени докоряють и цураються. Одризана скиба видт хлиба,—

122

уже не притулить!... Я вже на ихь и не дивлюсь и не
змагаюсь: ми все соби удвохь изь Катрею.

Трохи згодомь занедужала вь Степанидьі дитина. Було
се пизньои осеньї. Витерь зрьівавь уже зь деревь решту
пожовклого листу, крутивь имь у повитри й розносивсь-
по двору. Щось сумне, безрадисне обнимало душу. Довги
темни ночи, вовки виють, вовченята й собаки гавкають, а
витерь до ихь и свого голосу додає. Навкруги, де ни глянь,
на все смутокь налить... Позмовкали писни на сели. Купи
сриблястихь тополь, дубивь та беризь, колись прегарннхь,
чорнили голими стовбурами й гиллємь, мовь мара. Надь
хатами звивавсь угору дьімь. И на хатньому вбранни знати
осинь. Капустяне листе на довгихь шнурахь висить вели¬
кими низками пидь соломьяною стрихою, мовь сердито на¬
сунута шапка; биля його калина, повьязана пучками; кіяки
торочками повисли кругь хати... Все поодцвитало, навить
дивчата мовь изпали зь двиту, помарнили...

Опивдни, якь блисне тепле соняшне проминнє, ста¬
вало веселите. И люде ставали моторниши й жвавиши,
и хати, вже помазани й побиляни на зиму, сяли пидь па¬
мороззю на сонци.

Такого гарного осиннього дня я йшла ще порано по
надь крутимь берегомь глибокои долини до своихь хво-
рихь и знайомихь. Я люблю заходити вь хати до моихь
землячокь: тамь такь гарно! Влитку вони варять обидь у
синяхь, коли не на двори,—черезь те хата якь квитникь.
Чисто, ясно, прохолодно; образи вь квиткахь та вь ши-
тихь рушникахь; за сволокомь сухи гвоздики. По сти-
нахь наивни малюнки божественни, чи смиховинни и
рушники на килочкахь; посередь сволока гвиздокь забито-,
а на йому хазяинова шапка висить; а зь-за сволока вьі

зирае

123

псалтирь у письменного, а в'ь неписьменного—карбижт>, гре¬
бань та днище.

Йду я лисош»; тихо навкруги; тилькн лисгь, покри¬
тий памороззю та замерзлими дощовими краплями, хрущить
пшгь ногами, блнщучн мов'ь каминннє дороге, та иноди
чути, як’ь трищьггь-ламае кущи, блукаючи лисому, товарть,
доидаючи останнє листе зт> молодихт* вить, або пизню тра¬
вичку, де гшдь листомт> заховану...

Я йшла до Степаниди, іцобх подивитися на іи хвору
дитину. Вчора бидолашна Степаннда була дуже сумна. Пид-
ходячи до хати, побачила на приспи іи батька; ликтямн
зиперся на колина, облнччє вт> рукахч> зховалося.—Чого
се,—думаю,— сердега Захарко сумує, чи спить?—Сива шапка
зовсимч> насунулась йому на брови, а вишь и не чує. Якт>
пидійшла до його, почув'ь мою ходу.

— Здорова, Захарку!

Винь зкинувт> шапку, помалу вставть и, ледви кивнувши
головою, показав^ мени на двери, промовивши:

— Идить до хати.

И самх пишовь слидкомт, за мною.

Увійшовши вт» хату, здивувалась: бачила сумного За-
харка, а В'ь Степаниди повно гостей и—диво!—уси вт> квит¬
ках^, мовт> на весилли. Що се?... Чи не вернувсь іи чоло¬
вий?—подумала. Баба тупцяє коло печи,—тилькн оце па-
ляници повиймала; Катерина локшину кришить. Степаннда
обдирає зо споду паляниць перегориле листе, стоючи спи¬
ною до порогу... Як'ь я сказала: — Здорови, Боже по¬
можи!—тоди Степаннда повернулась до мене, вклонилась,
и я побачила, що очи вт> неи дуже заплакани. Я догадалася
що се, ще як'ь Захарка сумного на приспи побачила, то
думка ся промайнула в'ь голови: винт> ридко одвидувавь
Стенаниду з т> того часу, як'ь не поталанило йому бачити

124

іи вт> щасти,—хиб а вже щось надзвичайне. Чи не вмерла
Галя? И я боялася тому вири няти.

Зпершу не розибрала що и як'ь. Дали огледилась. Не
дурно на скрнни лежить купа барвинку, рути й калини: то
лежить Галя вч> рутяному зт> калиною виночку, зг воско
вьімть хрестомт> у рукахт>. По лавахч усе дитн, дити, мали
й велики, починаючи зт> старшои Катерннинои дочки и
ажт> до м^щосинькои. Вси позаквитчувани, вт> намнсти, а
вт> кого намиста не було—разки наннзанои червонои горо¬
бини на шии; вси сидять поважно, а густо—як'ь квитки
одне коло одного. Баба зарази подала мени колива й ва~
ренои.

— Викушайте!—сказала кланяючись.

Степаннда тимт> часомгь змела хусткою лаву и засму¬
чена мовчала... Вперше довелось мени середа народу бути
вт> таку годину. Не знаю що мени робити, що сказати...
Пригубила чарку... Але заразь почали мене гостити варе-
ними яйцями й паляницею. Звичай у народа—святощи: я
не смила зрекатнся. Стегіанида бидолашна хлипає. Я знаю,
ЯК'Ь ій хочеться поговорити про все зо мною (ми зт> нею
дуже приятелювали), та вона не може! Хотила була та не
здолала: боиться заплакати. Таїсь ій гирко, нещасливій.

Я зпнтала вч» баби—чєрезь що се квитки на всих'ь
дивчатахч>?

— Се жт> молода на посади (вона показала на Галю), а
то іи дружечки провожають: все таки весиллє треба видгу-
лятьі. Хто не знавч> весилля, той не живх, кажуть. Се все
ривно, що вона замижт> йде; а якч>-бн хлопець одійшовч»,
то на його шапку пришили бч> квитку, як'ь молодому, и
тую шапку у труну положили бч>.

А Степаннда не змоглась, кинула своє дило, припала
до Гали й почала голосити:

125

— Боже мій! дитино моя ридная! Хто жт> тебе тамі»
привитае?...—Мовчала довго. — Серденько моє, порадо моя
кревная!... у тебе жт> тамі» ни братика, а ни сестрички не¬
має! Хто жі» тоби питоньки подасть? Хто жь тоби голо¬
вочку змиє, мі»яткою да любистечком'ь, щоб'ь и тепло, шобт>
и запашно, щоб'ь и мхягко тоби було, моє серденько,—
твоимі» рученятками, твоимі» ниженькамт»?—Знову замовкла...

— Хочт> би ти диждалася батенька ридного, хочі» би
вині» на тебе зглянувт», хочі» би твоя душечка одійшла зт>
його поглядом!»!...—И затихла на хвилину...

— Не защебече тоби соловейко, не зацвитуть тоби виш¬
невий сади, не зазеленіє ани мжяточка, ани руточка... Не чуло
тьі и не бачило ще ничого, мій королевий цвиту!. .

Захарко ажт> застогнав!» и ледви вимовиві»:—„Годи,—
кажу,—Степанидо, годи, моя безталанная!...“—А вона не
покидала:

— Ти, моя дитино, промитай намі» стежечку, прибирай
же листечко твоій матинци, твоєму батеньковиі

Захарко знову:

— Годи, кажу, голосити: грихт»! зхаменися!

А самі» сидить на лави, закрившися руками, зипер-
шьіся на ципокі», и хитає головою. Степанида тихшимт» го¬
лосом!» знову:

— Матинко моя, зозуленько! (Голосі» перехопило ридан-
нє.) Кквитонько моя, голубко сизая! Куй же ти моїй Галочци,
моій ридній, що-дня и що-вечора. Привитай же, зустричай
же хочі» онучатко своє малеє, хочі» іи доглянь, коли мене
не довелося! Запишалася, одвернулась од"ь наст, ище розпу-
ковкою, первою квиткою, мій дивний квите!...

Захарко ажт» крикнув!» на дочку, уставі» и кризь зуби
промовив^»:

126

— Божевильна! Рознесла моє серце на шматтє! Не тужи,
кажу!

За шапку та й почовгав'ь помалу, ледви переступивши
черезт, поригь.

— Прощайте! тильки мене й бачили!—казавт, виїть баби
вт> синяхт> и такт. махнув*ь шапкою, мов*ь душа його зт>
тнмть махомт. вилинула. Баба сердито махнула йому вслидт,
рукою. Захарко помалу плентавсь, ледви-ледви човгаючи
важкими величезними чобитьмьі полатаними, позатиканими
ззаду соломою, и казавь зтиха:

— Далась мени ваша и воля, и неволя! Упилась у пе-
чинки, якчь гарячи клищи в*ь зализо... Ох*ь, Боже мій, Боже!
Прийми й мене, Господи!

Стспанида припала знеможєна до дитини й ридала...
Баба пидійшла до неи, стала вмовляти: #

— Голубко моя, не тужи такт.! Ти зтяглася зовсим*ь,
извелася на тичиночку. Да*видхилнсь од*ь дитини, бо соро¬
чечку змочишт>, а ій черезт. тебе дорикатнмуть 1 ).

Катерина стояла мовчазна биля Стєпаниди й тихо
плакала.

— Не воруште іи, бабусю, сказала вона,—нехай трохи сльо¬
зою кипоть змиє зт, серця... Скильки горенька та все ра-
зомН... Нехай...

А я подумала не своимт. словом!.:

Вмила матьі бровкг датн.

Кари оченята,

Та не вмила на симть свити
Щастя-доли датьі!

1 ) Народі. каже* Які. буде на тимт. свити, на Великдень, Спаси-
тель диткамт. роздавати яблука, и воно пидійде, а Спаситель йому й
не дасть, помитьівшн мокру сорочку. Скаже: „Твоя мати дуже пла-
кала“. Воно й одійде плачучи. А посли вже, обдильївши всихт., и зжа¬
литься надв нимт., покличе и дасть яблучко.

127

♦

Дитьі розмовляли спокійно промижт* себе, часомь
ладнаючи Гали або одна одній квитки. Вразь убигло двоє
дивчатокь зь двору, кричучьі:

— ІІипь йде, пипь йде...

Я швидче пишла: не змогла бильше тамь бути...

Заспокоившнсь писля свого горя, Стєпанида знову хо¬
дила до нась на роботу вкупи зь Катериною. Журючись,
бувало, по Гали, каже:

— Нихто мене до овечокь не збудить, нихто не загомо¬
нить, не пожалує; хата пусткою пахне, ними стани холодни
мовчать.

Заспокоилась трохи Стєпанида, та не на довго. Про
те, що зт> нею трапилось, такт, потимь росказувала:

— Разь убигла до мене Катря, а я сумую: поседила не
довго й пишла. (Се вже, здається, такь, може, тижднивь три
минуло, якь моя Галочка приставилась). Убигла вдруге,
блида така и якь риба вьяла, що ажь я іи сама стала роз¬
важати: чого ти така? мовь отрухла? Мени вь хати ро¬
биться тисно, які? ти прийдеш^ сумна. Не жартуепгь, не
спиваешт*! (Хочт> и старша вид!* мене була далеко, а така
була жартовльїва,—було, я ій ажт* дивуюся).—И-и що,
каже, плачу не записувати, що я його посіяла!—Чьі не пе¬
рейшло тоби, кажу, що дороги? чи, може, що недобре на¬
глянуло?—Да, розважаючи іи, й соби зробилось ниби весе¬
лиш!». А вона тогди до мене: „Степанидо, оце льіетт* тоби
прислано зт* полку, тамь голова и прочитав!* мени; полкт»
тоби одписуе на твій листь, “

Я такт* и охнулась, и сама не зтямилась якь!—Скажи
мени, будь ласко, що жт* тамт* одписуе полкт*? чьі жьівт*
мій Микола, чи скоро прибуде?—Да не зовсимт* гоже... вь
недузи.,.—Серце у мене тилькш полохь-полохь, та й за-
млило...—-Та що вже, каже, правду таити? не убивайся

128

*

моя стрице, моя голубко... одійшовт>...—ОхП Боже мій,
свите мій! Бодай я воли не знала, які» мени така печаль,
якт> я свита Божого не бачу за гиркьши да за дрибнтш,
зт> зори до зори... Кольї бт» мене сьіра земля приняла! И
сказати вамт> не знаю, що моє серце тогди перенило... свигь
мени незмнльївся... Уже й Гали не стало жаль; хочт> на
могилку пійду,—не за ею свитом'ь нужу... Примила бт>,
сиру землю гризла; ни добитись, ни домовитись до його,
орла сизокрилого!... Такт> и бачу, такт, и чую його передт?
собою!... Чи довго жт ми вкупи прожили?... не обридли,
не ввирьілись ище одно одному... Примила бт>, ухопила бчь
його, пригорнула до себе да й зомлила бт>, зомлила такть
на вики... Ни до кого прихилитися, опричт> сьірои земли,
никому й пожалитися... Я жт його бажала бачити, якть
темний чоловикх свигь Божий!... якт> передт, смертю, при¬
частя...

Степанида не плакала сльозами, тильки зблидла и іи
страшно трусила пропасниця. Здавалося, що спокійно казала,
та мени боязько ставало за неи: гроза знималася, зт> іи
серця чулася.

— ОхтЛ—зитхнула Степанида,—не буду вже вамт, бильше
ничого казати!... Весна разт> красна... обвіялись мои кви-
точки... залюбки витрець обшморгав'ь-^-замисть играшки...

И впала непритомна на грядку, що полола, и стогнала,
лежучн ниць, сипаючьі на соби одежу... Ми дали ій води
холоднои, и я звелила перенести іи вт> хату. Кдтерина мени
каже'.

— И тоди, якт> я ій зпершу була сказала, що Микола
вмерт», то насилу іи видволодали.

Степанида очуняла. Я не нагадувала ій нашои розмови,
ат вона сама заговорила:

129

г

— ІІійшов'ь бьі зх свита, колн 6х було дедитьісь... Кат-
ря два тьіждни мене годувала... пхать день у мене вь роти й
рисочкьі не було... ничого й не роблю... Не дурно мени оця
писня змалечку усе на думци... Кажуть, матуся моя усе спи¬
вала:

Ой жьіттє жт> моє, горюваннєчко!

Кудьі не пиду—щастя не знайду,

Зь кнмт я не стану—славьі достану,

ІІиду до сусидь—талгь норадьі нить...

1862.

^апгь дидгь и пиігь.

о дидт>—голова! Прехороший, прерозумний, про
старовину ваьгь роскаже, говиркий який!... Тамь
и одніеи чарочки доволи. Вишь литому у па-
сиди сидить.

Йесть у його дви невистки,—зі) двома жонатими си¬
нами вшгь и жнвт>: у старшого нема дитей, а у меншого
цила метка — ажт> пт>ятирко! Винь сю й невистку и си¬
на бильше любить. Вона жт>, Боже, якт> йому дого-
жае; а винх онучятокт> своихг такт» уже жалує! Оце
тилькьі видь грудей одлучать, такт» уже воно видь дида й
никудн, — спить изть имт> укупи, поки друге пидросте;
тилькн невистка одлучнть, дидь уже бильшенького видь себе
видстановнть, а другого бере. Оце ждуть дида з г ь пасикн
(харчив^ не стане); отт>, невистка й каже дитямь: сьогодни,
диточки, дидь буде. Отугь уже й скокн й боки.

Отожт, невистка пійде на базарь, рачкивь купить,
^нбки; напече книшив'ь, пирижкивт» буцики.в'ь и плеска-
чивь, кашн наварить и борщу прнстановнть, — стильно
того всього наварить, що мов*ь громади сподиваеться,—и
дитямт, не дасть, усе вь комору поховає: „Йехай, диточки,
дидови буде.*—Прийде дидт>, дитн його зустричатн: „Диду!

131

вамь мати всього наготувала, и кришечки намь не дала".
Дидь ажт зайдеться: „Якь таки дитямь не давала?!"

Виймає и дає имь меду, жалує ихь дуже; ложечокь
иаструже, ночовочокчь. ІІисля пригри, якь має чась, то за¬
рази дбає для нихь. Да жалує жт дида и молода невистка!
Увєчери йому сама й чоботи зниме: „Ляжте, тату, да видпо-
чнньте!" ІІостиль йому постеле, голову йому змиє, вичише.
А та стара—тамь така гриза невистка, така загорьована! Оце
росерднться на дида: „Роздилить и роздилить наст>,—каже,
—не хочу я наймичкувати. Ви ту % любите кращь за наст>.
Викидайте нас'ь хочь пидь тинь, а роздилить."

Якь почали дилити, як'ь стали лайкуватись за тую
диленицю, щобь и лишня ложка не перейшла! Виддилн-
лись, прийшло свято. Огь, жде дидь сина й невистки з*ь
пирогами на свять-вечирь... нема! не йдуть. У дида серце
болить: йому ж.ь и того жаль. Жде вини» другий день,—
нема; третій—нема, а хата ихь близесенько.

Прийшовь пан-отець зь молитвою (а винь зь симь
дидомь и хлибь-силь водили), здивувався батюшка, що
дидь такий неиривитний: зхилився надь стилі» и не зти-
неться, мовь прьіснопило його.

— Що це такь нахмарило? Чого такий сумь на твоєму
чоли, диду?—ІІозирнувь пипь очима по хати.—А дити були
вь тебе святками?

— Зь сими живу, то й були; а ти...—Тильки скинув!*
дидь' очима на той кутокь, де ихь житло.

— З^іразь ихь покликати! Не подобае такт» робити.

— Нехай уже зь йми мирь говорить, батюшка,—оби-*
звався дидь.—Сотворите молитву та йдитє зь Господомь
Богомь; а то вони вась зашляють.

— Ни, пидожду: не по Божому роблять.

132

Небожятко послалн по дядька. Не йде ни синь, ни
невистка; а тнмь часомь дидь згадує, якь винь жнвь изь
своєю старою, що одно на одного и разу не сказали й тьг:

— И ви таки, шануючи вась та й Бога, батюшечка, жа¬
луйте свою стару и не кажить на іи тьг; вона у вась гарна,
трудяща и подилюїда; и молодици похваляються, що вона
обиходльтва зь народомь: и совить, и привить дасть, и зви¬
чай наиш поважає... А тугь, недалечко, у Нехворогцахь, у
одному сели, йесть попадя молода; ій и ганьби не можна ве-
ликои дати; вона, нєвроку ій, и хороша, и хазяйовлива, да
зг людьми вдачи не має якь обійтися. Люде до іи не при¬
хиляються; чи хороба яка, зилля якого треба (хай не
здається!), чи якои поради треба,—обійдуть іи; и матушкою
іи величати не хочуть. Якь іи матушкою величати, коли
вона ходить простоволоса? голови не покриє! Се й наши
дивчата одружяться, да не вподобавши замижжя, очипкн
з'ь себе, та будуть волоссемь свитити; а коли ти ій ска-
жешь, вона на матушку й здасться... А стари тожь обижа-
ються: прийдешь, кажуть, изь панахиди, принесешь паля-
ници... ажь соромно іи, простоволосу, матушкою звеличати
да ще якь почне кривитись: паляници ій саломь пахнуть!...
Уже жь вона не вашій ривня. Таке-то у нась повелось не
до речи народови. йе попади,—сказано—якь ясочки, якь пос-
ланнци Божи. Вийде, и замовить, и посадить, и порадить
и письма прокаже, и болящому поможе, и чарочкою не
обійде. Се й людямь у жадобу, и Богу негнивно... А та ни
цятьшочки на мирь. Товжежь, якь и батюшка іи покличе
запомогти йому що, послухати: воза лоладнатн, або-що, то
наиздиться! И зь ворить не вийде, уже й розсиплеться.

— 9ге, диду! буває. Спасиби: мене мои парахвіяне пова¬
жають. Тьі зь першихь: оть и мою пасичку держить. Спа¬
сиби имь: толокою синце впорали.

133

— Даюь и ви жг, батюшко, не такт>, якт> ннши...

— Гаються жт> твои дитн!... А пійдите скажите, що,
мов^ь, батюшка кличе до христа пршюжитьісь.

Прийшли дитьі.

— Прикладайтесь до христа, а теперт> идитє до батька—
покиньте свою непевну гаду.

Вони стали брати супсреки, а батюшка веливг по¬
коритися ДИДОВИ.

— Батько мене не люблять,—невистка видказуе.

— Дурко, дурко,—каже дидь,—чнм'ь же я тебе зоби-
днвт>? ти до мене така неприхильна. Звисно, я тамь бильше
впадаю, тамт, дитей кутокт>; а ви, спасиби Богу, маєте.

Сшгь у руку цилуе батька: „И мене,—каже,—не жа¬
луєте, тату; до нас г ь обохт> ви якось не прихиляєтесь, ми—
одризана скиба виді* хлиба.“

Батько ажь затрясся.

— Сину, не гнивьт Бога! Чи сіеи пучки виддтяти, чи дру¬
гом,—однаково бо литиме: такт, и ти мени дорогий. Згадай
торишни роки, побиваннс моє вкупи зь старою за тебе?!
Якт> тебе забрали вт* москали, струсонули ми все село: зт>
найомиями все клопотались; сотт> чотири убили ми, або й
бильні- ь. Ни одного спокійного ночивля не мали ми, поки
тебе визволили. Я бигавг за найомцями, мати слизьми
зголовтю обливала, замирала з г ь жаху, — що, може, тимт,-
часомг, якт, ми тутть клопочемось, тебе вже постригли. Що
придбали ми, усе за тебе постановили. Чи ти не згадуепгь
тихт> часив'ь, якт> я зт> матиррю, уже через'ь два мисдци,
вискшіавнш найомдя, прибигли до начальства и, пидйиздю-
чн. пидт> село, якт> вона, побачивши тебе уже на муштри,
зомлила; посли—яісь вона радила, плакала и приказувала?!
„Я жь, — каже,—думала, синочку, що я тебе прикопала."
Якть вона за тобою побивалася! може соби й вику збавила...

134

Дежт> мн тебе не жалуємо?!... А тилькн у васчь усякого
дозвилля, а тамт> дитокчь кутоксь, та ще й дивчатка. Сьтьг
принесуть , а дочки й уїли рознесуть ... Не нарикай, снночку,
зрозумій моє правдиве слово.

Посли сього дитм помирилися, батюшка молитву со¬
творивсь,—и сили дитм вкупи обидатьі.

Домонтарь.

Ірьїцько Шугай жьіве соби на свити, мові» на ве-
силли гуля! Жинка вт> його добра: чи що не
такт», то дуже й не змагалась,—аби зт» ласкою оз¬
вався. Ридко воно такт» трапляється, що чого за-
бажаешт», такт» и зробиться по твоєму. Хто хочт> трохи
поживі» на Божому свити, то се добре знає, а найбильшт»
у такому дили, якть коханнє; а й надто жт» то вт» коханни
винчаному. Грьщько Шугай щаслившнй бувт», нижт» у каз-
ци сказати. ГІокохавт» дивчину іциримт» серцемт», и тихо со-
би, до любови, и побралися; нихто имт» на дорози не сто-
яві», нихто и не позавидуваві», бо пара які» разі» припала.
Живуть соби тихо ві> холодочку, мові» у ярочку.

Хатина ихт», середі» зеленои лощини, биліе які» лебе-
дикт» на води проти сонця.

Утонуло вт» запашному лиси маленьке зелене кругле по-
двирт»є Грицькове Шугаеве. Кругомт» його, мові» захисті», ви¬
сокий дубовий лист», а помижт» дубомт> береза, липина,
кленина. Коло двору вт» одному мисти тильки йесть прога -
лина биля царини, які» вийдешт» за ворота дз за царину, такт»
и розійдуться вт» обидва боки проти тебе весели ниви, а

136

на горбочку притулилась убогенька церкивця. За нею вид¬
ко т'ильки сами димари села Нехворощив'ь та журавля зт>
попового колодязя. Хочт> заховалось за церквою село, та не
закрило видть Грицька Шугая—то ві 3 йому е найкращого; у
йому джерелястий, криничастий ставокт», що пидійшов'ь
пилі» саму горбовину церкивци и висвячує в~ь соби, якт> у
дзеркальця, стареньку похшіеньку церкивцю згь іи трьома
главами (таки вони стари, що вже здаються сушеними вт> по¬
пели грушами) я тьрома чорними хрестами.

Зт> одного жт. боку церковня горбовина, а зі, друго¬
го повиходили зт» села до ставу зелени, сьтвувати верби,
та й позхьілялись косицями вть воду. Тугь утята плетуться,
я гуси кгекгечуть; молодиця, дивчата попид^ь вербами, в г ь
холодочку, зт> жлуктами золять, на кладкахгь зт> прачами по¬
лотно, биллє перуть, писень спивають, а деяки коло казан¬
ка. А дитвори скильки збереться зт> усього села! весели
таки, в'ь билихт, сорочечках^. Ту ті, усяки игрища позаводять
и „покачуся-повалюся/ и „куци-бабьт," я „ вт> ворона я
„вт> короля". А деяки зт> колисками на верби гойдалися.
Тут г ь и гусенятка жовтенький ходили й плавали: яі-сь яке
видереться на берягь да у трави заплутається та й поко¬
титься, які, яблучко. Який веселий крикч» оддалеки чути,—
справди весняний! Се такт» за воритьмьі, якт> вийдеш'ь за ца¬
рину. А вернешся у двяр'ь—тихо таггь усюди; тялькн соло¬
вейки спивають... такт> душу твою й займає! Гарно иншому
доведеться на свити жити... а чомчь не всим'ь?...

У Шугая и вт> його жинки ГІалажкм була ще тильки
перва дитина вт> колнеци. Грицько соби бувтз хазяинг хо¬
роший, не то щобт, заможний, а такь, поздоровт», Боже, и
всякому: було и на вбогого старця. Лишки тилькьі не зале¬
жувалися. Не вродить Богь — позичить винь людямт^ и на
сійбу, а тамт> Богь ще й бильше верне. Товарт. у кого за-

137

хоріе,—уже вині» свій пидставнть. И сама, голоду й холоду
не знає, бо й його люде зарятовували, якь чнмь треба. Зь
молоду, бувши парубикою, чумакувавь, а якь одруживсь,
такь и сивії на обмиль: сказано, жинка якь той каминь за
плечима. Та й любнвь же бо таки свою ІІалажку! уже
сказати, що любивші

Отже не дали добри люде всндити. Не люблять вони,
які) уже кому вельми добре вь господи: лучче й не хва¬
лись, коли хочешь сидити дома безь клопоту. Пидмовильт,
кажу, люде Грицька Шугая зновь до чумацтва. Винь и
справди наче ще вирись, хочь и такі) велнчнього бувь зрос¬
ту. Сказано—широке поле почувь. Оть, налаштувань соби
паровнцю таку гарну,—перву на все село! лушни мережани,
колеса штучно повьггочувани, ярма зцяцьковани, якь на вид-
данню у дивки сорочка. Молода жинка все йому впорядила*,
буханцивь напекла, сухаривь мишечокь насушила, сала, со¬
ли, крупивь положила. Грьщько нову мазницю почепнвь,
пугу ЗПЛИВЬ З'Ь НОВИМ!) реминцемт., пужално ЗЬ берес¬
ту внризавь и помережав!), зпорядив!) казанок!). Усе якь
слидь знарДдилн, вийихала мажа З'Ь двору, мовь молода вий¬
шла 3!) посаду.

Тильки ГІалажка мовь мерця оплакала: блида, блида,
и губ!) не розципьіть. Чи робить, чи ни, .а все мов'ь пить
чохлою втирає, и первачечка не веселить; доня плаче, а вона
коли-не коли попхне колиску, за вервечку. Та й Грнцько
щось ходить мов'ь сплутаний; усе крекче, мов'ь що преваж-
ке пидіймяе. Тильки мажа його, якт> квитка, красується се
ред!> двору.

Огь уже чумаки З'Ь усього села змовились у якому
упрузи вийиздитн на шлях!) за село, пидь вербами, надь
ставком!), проти церковки, дожидати одно ’дного. Паро-
внць из!) десять З’Ь одного села набралося. Сила и ІІалаж-

138

ка зт» немовляткомт» и зв чоловикомт» на паровьзцю, пойиха-
лн до чумацького гурту. Сумує ГІалажка, а Грицько вже
будимо то й ничого: не хоче показати передт> товарнстводгь,
що й його душу туга розбира.

Зйихалось товариство; жинкьі кожного провожалн;
дивчата деяки назирцем!» виглядали зт» левади: може у кот-
рои й любий козака бувт» у тій валци. Помолившись до
церкви, випили зв жинками по чарци, бо вт» дорози не ве¬
лить законе бильше пити; попрощались, промовили друж¬
ин остатни речи, хто своій матинци, хто своєму подруж¬
жю, хто й такт» зитхнувт». Помолились ище разь, попроща¬
лись ище разт»; замахнулись пуги, и рушили паровнця за
паровнцею зт» пидт» холодочку, повагомв-повагомт», на ши¬
рокий ПІЛЯХТ».

Одйихавши гоней зо троє, зупинились чумаки коло
Ганднберт>-могьілн. Бувт. колись великий воиьгь Г анди-
берв, що оборонявт» усю Вкрай ну; то йому високу могилу
насипано, дарма, що винт» умерт» ченцемт, у Трахтомирови.
Такий тоди бувт» звичай. Оце жт» тута зупинялась чумаць¬
ка валка кожного разу, що вийде зт» села, отаборювалась
и розпочинала вже ннбн життє бурлацьке. Жинкн, що
провожалн чумакив'ь, здавались тутт» людьми чужими. По¬
ловини до нихт» не озивались, а мовчки, мові» ти запорож-
ци-самитннкн, заходились коло свого дила поратись. Хто
важннци видвтязувавт», хто воли внганявт, за табирв у поле,
хто збиравт» попидт» вербами цурупалки, хто таганокт» ГО¬
ТОВИВ!».

Се жт» усе робили молодики, сказати бт» джури ко-
зацьки, а жонати половини тимт> часомт» стали вт, ради круж¬
ка и обрали зт» мижт» себе отамана. Ся честь припала Грнць-
кови ПІугаеви, дарма, що вт» ради було багацько людей ста-
рихт» и поважнихт». Тоди Грицько звсливт» розислати на

139

земли свій кожушок!» новенький, узявсь гречаного борошна З'ь
своихт» сакивокт», що на війн коло мажьі висили, и свои-
ми отаманськими руками замиснві» тисто на галушки. Пла¬
кала гирко, дивлячись на його, молода жинка: що вже ни-
би вт» його нема ни семт»и, ни роду, нибьі вже вить десь,
за Порогами, розмовля зт» буйними витрами та зт» сизими
орлами!—Ни одній жинкн не допускали чумаки взятись и
за холодну воду: самн й вечерю варили, самн й ложки по¬
доставали и вт» корякт» зь казанка налили, самн й вечеря¬
ти сили. Тильки вже по вечери не внтерпили чумаки, не
додержали давнього звичаю, почали ще разт» изть жинками
прощатися. Сказано: чумакт»—не козакт» и чумацький табирт»
не запорозька Сичт>. Отт» же важка була розлука наших!»
прабабокть-козачокь изт» чоловиками, та й чумацтво жин-
кам'ь не солодке.

Мовт» по той бикт» моря зоставила Ііалажка свого
Грицька. Тильки й чути було, якт» хтось у табори спивавт»
на честь козакови Ганднбєрови кобзарську думу:

Ой полемт», полемт» Кнлійськимт»,

Битиме ШЛЯХОМ!» Гордннськимт»...

Ііалажка так'ь и вдарилась у груди, наче справди іи
Грицько, мов'ь той Гандиберт» старосвицький, гуляє зт» ко¬
заками пидт» тимт» страшнимі» турецьким!» городом!» Кнліею,
звидкиля йшовт» татарський шлях!» на Вкраину. Молоднци
розважали іи: „Привикнеш!» 44 , кажуть, ,,якт» и ми.попрьівн-
кальї. Се тоби такт» тяжко, що вперше. Та й що воно? Чи
того було 3!» нашими бабами та прабабами за козацтва! Те¬
пер!» хоч!» татарва не набигае; а тоди наши, було, пійдуть
Киліи добувати, того гнизда ворожого розоряти, а орда
тимт» самим!» шляхом!» лине до наст» у гости. Твою пра-

I

140

бабку молодою вхоплено, видт первои дитини: нехай Богт
бороньїть таке й чувати, не то очима вбачати! “

Вернулась Налажка додому зт> дитиною; тамт и тамт,
куди ни гляне — Грнцьковн одежа лежьіть. Наче хто за
серпе стисне Палажку, а жалитись ни на-що; хочт и лихо?
да тихо. Не зобижена, не зунижена. Тавгь шапка Грнць-
кова, тамт кресиво, тамі, ременя шматочокт, тамть гаманець
ще й не дошитий. Згадала вона, яка* вішт и сндивг, якт и
говоривт> и що говоривсь,—и такт» у своих'ь думкахт напов-'
няла гомономт свого чоловика свою душу, що ажт гиркими
облилася и впала на іішгь. „Коли ж*ь,“—думає,—„люде бу¬
вають безт> горя? Хочте» и тихо, а все таки лихо“. Серце
такт ниє, в г ь хати сумно, скризь землю бт пишла; не хо¬
четься за дило взятись, наче не іи руки,—усе такт неспир-
но, недотепно роблять, як'ь тьш паншане, мовляв'ь, и не знає
що до чого,—такт журба при шиб ла; де той розумт, де та
сила подилася! Усе зт собою Грицько забравт у дорогу • Ди¬
тина Шлажчмна як ь ЗсЧснула дорогою, то все спала, поки
та й одумалася; почала поратись у хати, порядокт на завт¬
ра наймичци та наймнтови давати, звелила имт вечеряти, а
сама не вечерявши й спати лягла. И постели соби не по¬
слала. Заснула пєрвий сонт, кидалась скильки разт—неспо¬
кійно такт, тяжко; сниться, що прощається, хоче вдержати,
да ніякт не вдержить, а за слизьми не одхлине. Чує кризь
сонт скрьіпт возивь чумацькихт, чує останни дружни речи:
„Прощай, ГІалазю!“ Скрикнула, розмахнула руками та по
колисци,—й прокинулась. Прокинулись, коли жт нема коло
неи никого! Винт у дорози! и довго, довго його не буде!
Видцуравсь и жинки й дитини. Теперт винт не іи; теперт
його семтя—товариство понуре; теперт його господа—сте¬
пи безкрай, його стеля—зоряве небо, його лижко—холодна
земля. Яково-то йому, голубчику моєму, у тій дорози буде?

141

Колм бт> не сталась йому пригодонька на чужьіни!“ Такт» со-
би, сидячи вночи коло кольїски, думає чумацька жинка не¬
бога.

Сидить, думає, сумує, аж'ь справди чути, „гей, гей!“ и
скрипт, колист., и потимт> хтось наче й до воригь... Кину¬
лась Палажка до викна,—щось мріє. Боржій на себе запас¬
ку, краєчку нашвидку пидперезала, вибигла прожогом'ь.

— Одчиняй, моє серденько Палазю, одчиняй! Хай йому
пект>, тому чумакуванню!... Довику не покину тебе зт> ди¬
тиною!

Та взяв!, та на колини й пужално поламавсь, да по¬
крутивши, такт» швиргонув'ь, що ажт> загуло поузт, березу-

Обнялись мовчки. Хто кохав'ь, хто має серце, той
зрозуміє и мовчазни речи... Помогла ГІалажка розпрягати
воливт>, якт> не цилуе ихт>:

— Вольїки мои любеньки, воликьі мои сиреньки, волики
мои крутороги, гордине наша, товаришу паши!

Що вона йистн имч, заложила!

— Якт> ви й на дорижку поночи втрапили! Як'ь ви й
кручу вт> темряви минули!

Поприв^ьязувальї воливг коло яселт> середа двору та й
пишли до хати. Небагато чого треба було вт> хату вносити,
недалеко видйихавт> одт> господи, рибою, силлю мажн не
заваживсь...

— Теперх, Палажко, моя кралечко, николи не покину
тебе одиноку,—каже Грьщько.—Хай товариство сміється зть
мене, що я й отаманства видбигь, що я домонтарь, бабій.
Сс дурниця! якт> би на варту куди на військову чату, якт>
диди наши да прадиди козакували, зт> Турками да зт> Та¬
трами вуйтувалися, то побачили бть и мене, який я вдався!
иомирявт» бьі й я, скильки ігьядей у кого мижт> очима й пле¬
чима, може б'ь не згиршг того Гандибера! Не квапився б'ь

142

я тоди до печьі и знавв бьі я свій кошв; не воликами
бв я почвалавв, а бьістрнмв конелів, птицею летивв би.
Здається, козацтво своеи слави никольї не зопсувало; де
треба постояти, постоимо; слава наша не вмре, не поляже...
Жалкую дуже, що малими бувв, якв, було, батько стане
росказувати про того Ганднбєра, що вшгь внроблявв надв
дуками ерибляниками, надв Ляхами та нєдоляшкамн, або
про козака Байду, якв винь на гаку у турка внсивв, та
християнську виру застудавв передв безувирамн. Зажили
наши слави такв, що ихв слава ще й нашою стала. Ачумаку-
ваннє що? Се не козацтво,—у чумакивв тильки обряде ко¬
зацький. Безв чумакування можна обійтись. То козацтво
було дило святе! Хай парубки ходять та вбоги по тихв да-
лекнхв етєпахв, а вв мене хиба дила дома немає? Правда,
рибонько? Що жт.? тебе зв семви вирвати та тоби печали
тильки завдати! То инша ричв, якв я бувв одинокий, якв
нихто не журивсь. по мени, та хотилось свиту побачити,
писень тихв старосвицькихв у дорози наслухатись, про
давню нашу слану козацьку наговоритись та нажуритись.
Пійдешв у поле, думка молодіє, и сумно и весело разом в.
Воли—якв брати; а якв на ихв ярма помережани, колеса
точени, усе доладу, то мов в я вв дорогому жупани середв
отамання бенкетую. Теперв же мени милійшв одв усього ти,
моє подружжє, та дитина моя люба. Песть до кого мени
слово промовити и кого послухати. Чи не однаковий хлибв,
де його заробити,—аби зарибокв бувв чесний, якв мов¬
ляли мій батько покійннчокв.

— Я тоби Грицю, радитиму, якв своєму оку, — тильки
не кидай мене, соколе!—каже обнявши його ГІалажка, та
зв симв словомв и поснули.

143

II

Чась йде та йде, Грицько й ІІалажка наче наново по¬
чали жити. Грнцькови дуже не хотилось итьів'ь чумаки; та
якось вині» неначе соромився передь своимь товарне твом^,
що тань прилипх до свого нешуканого хлиба. У нашого
народу сього ридко буває, щобі* хто виявив^ь, якч> йому
добре зг любими подружжємь; кожне передь людьми та¬
яться зт> своимт> гцастєм'ь. Ни жинка чоловиком'ь, ни чоло¬
вий жинкою не хвалиться. Мовчать, мовт> про скарбт,. Отт>
и Грицько ні х хотивь зіпсувати свитови, який у його
скарбт> дома, та й пишов г ь у дорогу, затаившн тугу на серци.
Колишнє товариство, круторога воли, широки степи и сини
тумани далекії — все те сталося йому якось тисннмь,

МОЮ* КаМ'ЬЯННН МурЬ ОКруЖіШЙ, НеПрИВИТНШІТ, НЄМИЛИхМ'Ь.

Думка його не розпускала вже тепера орлиних^ крилі,
у тому простори: линула вона тьіхимт> голубомт> у захи¬
щене кубелечко, у ту билу хатину помиж'ь темним'ь га¬
йовими оступомч,. Грицько самі, того не видави, якгь вині,
любнвт> свою свитличку зт> кимнаткою, свою сем'ью, поки
не вьійшовт, бувт> оце за село, поки не зникла З'ь його
очей Палажка зт> дитиною на рукахт>, Тьі бт> казавь—зть
роду бинт, и не чумакувавтк такт, йому здалось пусто и
сумно навкруги Гандиберовои степовои могили. Полягали
чумаки попидь возами спати, а винт, довго сндивт, на мо¬
гили та думавт>, та дививсь у темряву, чи не блисне йому
хочт, искорка З'ь того виконця, де сумує його ІІалажка.
Потьі сидив'ь та думавт,, поки ввесь увійшов г ь у свою думку.
Наважився, збудивь свого наказного, передавть йому .ота¬
манство, та й вернувся додому. Оце жт>, наче на те тильки
й вибрався вшгь зт> дому, щобт> довидатись у свого серця,

144

де його щастє. Справди теперт» стало йому все вт» до-
мивци мьілище, любище, аж!» дивувався самі» соби, як!» се
йому очьі видкрьільїсь.

ІІалажка соби тежт» не знала, що така ій буде важка
розлука зт> чоловиком!». Вона бачила на людях!» сльози, а
сама ще зт» роду такт» гирко не плакала, не сумувала такимть
тяжкимт» сумомт», якь тоди вночи. Давала вона соби
обитницю до вику вичнього не розлучатися зт» чоловикомт».
Безт> його все кругомт» неи потемнило, помертвило. Ихь
хутирт» бувт» веселий якт» рай, а й надто тоди, весною, які»
усе попрокидалось писля довгого сну. Здавалось, и вночи
усяка зиллинка, усяка пташка, усяка казючка чула своє
щастє; здавалось, кризь сонт» усе всмихалось до неи, якт»
весела дитина, нагулявшись на сонечку. Тилькн вона була
сумна посеред!» свого тихого раю. Безт» Грнцька іи наче вь
землю опущено. Дизнала великои туги, хочт» и не на дов¬
го. Тимт» же й вона теперт» бильше радила и кохалась у
всьому, що вбачали очи, нижт» изт» початку життя свого за-
мижнього. Не видходила видт» Грицька, и очей зт> його не
зводила, неначе недавнечко побралися. Веселило ихт» усе в г ь
господарстви такт», наче наново на свитт народились.

Грицько вт» пасици. порядкує. Бжилокт» годує, мож-
нищи рои виддиляе, новеньки улійки~ лаштує на нови рои.
Сей рикт» коло нихт» ярини не було близько, то винт» свою
пасику далеко й не одвозивт», а поставив!» за гаемт», наді»
яркомт», на врочищи Солодка Вода. Все вь його спирно та
гарно йшло: чи то того, що вт> його на души такт» було
ясно, чи то вже Богт» йому, яко доброму и правдивому чо-
ловикови, сгюривт». Коло уліивт» що-ранку обійде, прихи¬
ляється, доглядається до всякого, прислухається. Кругомт»
ихт» пообкошує, сухе пооббирає; тьімт» часомт» нови уліи
струже, зпоряджае. Дида старенького до себе прийняв!»,

145

усе до його гомонить, радиться, що коли лучче робити В1>
господарству чи орати, чи сіяти. Вині* любнв'ь старисть не
таїгь, які? инши селяне, що й ридного батька поти слухає
* и поважає, поки той при снлахт». Увечери зт> дидомь ку-
лишу зтз саломг на вечерю наварять поузт» пасики вт» ярочку.
До ихт> поприходять Палажка зт> дитиною, наймичка й
наймнгь. Йде вт> них г ь весела вечирня розмова. Про все
переговорять, якь що краще зробити, де якх по людяхт>
бачили, чули про господарство, про порядки, або коло
скоту, коло хлиба святого.

Веснянокт» уже по селу не чути. Дивчата петривних'ь
заводять. ГІтици затихли по своихт> гниздахт, у пущи, а де-
яки уже й дитоо> повиводили; метелики, шершни, чмили,
бабки, коники снують, гудуть, чечекають. Сонечко уже й
добре припика. Палажка сорочки то-що востаннє пере зт>
наймичкою. Настигає кипуча цраця, настигає косовиця; а
тамт> пійдуть жнива, до самои осени прикротне дило. Ха¬
зяйки вт> ’Нехворощи позбирали зі> берегу гіонадт» ставком^
полотна, що зт> весни билили; ни колнсоїгь, ни дитей не
стало видко; все село потягло на синожать. Зибравт» и
Грицько толоку. Напакували цилу мажу хлибом г ь та паля¬
ницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили
на визь чимале барильце й горилкн, та й пойихалн зт> ко¬
сарями вси до-душн, зоставивши хату на дида, щобь назн-
равт>, сидячи вч> пасици. Грицько мижг косарями переди
вивт^, а Палажка зт> наймичкою коло страви косарськои по¬
ралась. Дитинка вже коло неи лазила по трави й дибки
мирилась. Весело познравт> сюди Грицько,. доходячи ручки.

Бувт> винть соби чоловшеь такои вдачн, що у всьому
кохався. Клепаннє кист> йому писнею здавалось, а важка
трава, лягаючи покосами, шептала йому якусь предивну

казку, мовт, дитини. Зпо лох путь косари перепелицю—и те

10

146

його тишнть, забавляє; почервоніє коса видь половньїць—
ВИНЬ И ТИМИ веселиться, дякуючи ВЬ серци Богови святому
за його благодать. Кругомь косаривь розливаються травьяни
пахощьі, наче Господнє кадило. Все воно вь тихій души
Грнцьковій озивається щастємь. Ие таки души на Вкраини!
не вся вона сумомь огорнена, не все вь ій попсовано воро-
ЖНіЧЬ духомь нелюдськнмь! не до всього викь добравсь,
та й не добереться во вики.

У недилю надь вичирь двинулась на Грьщькову сино-
жать нова толока. Грицько самь бувь за погонича. ГІалаж-
ка зь дитиною у першому ряди, а за нею дивчать зь граб¬
лями скилькн мажа здержала. Молоди та весели. Якь то¬
локують, то гарно й убираються. Такь як'ь квитовникь сн-
дильї дивчата, повбирани вь стрички та вь квитки. Иихалн
спиваючи черєзь село. Мажа Гридькова ще разь виступила
поважно любими воликами. Краще молоденького чумакуван¬
ня було Грьщькови домонтарство зь любнмь його подруж-
жємь. Дитинка уже чималенька якь квиточка сидить на
вози.

Зтз понедилка пійшло дило своимь робомь. Зь одного
кинця докошували, а зь другого гребци гребли; а потимь
чоловикн копици зтягали, а дивчата гребли. Чась у ихь
летивь необзнрь; и погребли, и покопнлн, и вь стоги по¬
клали за доброи години. За таку послугу гребцивь и коса-
ривь шанували добре, — що вславилась господа Гридькова
Шугаева по всьому селу Нехворощи.

Оце жь одно дило кинчалн, а друге настигало.

III.

Настигало: пологтє по городахь и вь поли на пше-
ници, дали брали льонь; а тамь и ячминь почавь колось

147

викидати. Зозуля охрипла. А тамь жита закрасувались. Чоло-
пики почали вивси косити та ранни гречки. Жинкамь же
треба було ще й конопли брати, мочити маткьі, щобь терти
па литнього сонця. Тежь безь чоловикивь не обійдеться,
бо треба й одвезти й привезти. Того имь и праня люба,
що все вкупи.

Диждали й жнививь, покидали й жинки й чоловикьі
уси свои роботи переди жнивами. Хто столярувавь, або
тссавь дерево, споруджуючи нови мльтни, чи будинки, то
й столяри й тесли покидали свои заробитки та йшли „свя¬
того хлиба“ жати. Ничого нема важнищого надь жнива вь
народу. Хто бь самль не бувь на жнивахь, той би здавався
вже й не господаремь, а захожимь якьімся. На що вже ко¬
нали та мирошники, и ти покидають у жнива своє ремес-
тво. Така жинка, що сама видбувала бь жнива, мала бь
себе за вдову; и народь би ганнвь за се чоловика, що винь
хлиба святого вкупи не зароблявсь изь жинкою. А жинка
не одну постать обиллє сльозами, бо пійде поговирь, що не
дружно живуть, не шанують одно ’дного. Се все одно, шо
икь бьі на Купайла який закоханий хлопець не прьійшовь
у своеи дивчинн винокь зь голови зирватьі й поскакати вь
іюму черезь огонь: великий бувь би ій жаль.

Спека страшенна пристигла. Поки, порали ярину, а
вже й колось позолотивь, набубнявивь, поклякь. Витрець
повине, то колоски такь и крешуть, якь у кресиво. Не
вважають добри люде на те, що спека: заробляють соби
хлибь, обливаючись потомь. Весело имь працювати коло
Божого дару.

Ото жь позаймали постати—хто на своій ниви, а хто
и на чужому поли за копу. Грнцько зь Палажкою, хвалячи
І>ога, зайняли постать на батькивщини. Скризь и передь
ними й по за ннмьі бреніють жиночи чипкн, чолсвичи шап-

148

ки, дивочи квитчани волошками голови... „Нехай хто хоче
чумакує! Не вичумакує соби такси веселости середа без-
краихт* степивШ' думає вв тихому своєму серци Гридько
Шугай. А все йому наче якось ніяково на души, що зрикся
отаманства тіеи сумнои ночьі. Що то вони плескатимуть
про його, вернувшись до домивки? Та нехай соби плещуть:
не попсують того щастя, що Господь йому пославт, за його
добру, лагидну вдачу. Шуканий хлиб*> гарний молодикови,
а жонатому кращий той, що ізч> господи. Такт> и дидт> па-
сишник'ь не разг гуторив'ь. Байдуже Грицькови про чу¬
мацьку валку, ридко й згада про неи. Дидусь пасишннк'ь
що-вечора, як'ь прийдуть женци додому та заходяться ве¬
черю варити, хвалиться роями; тильки тривожиться, що не
можна разомт> и вь пасици сидити, и вг господи: усе
боявсь, щобг не було якои шкоди. Ажь ось и його три¬
вога минулась безт> нещастя. У суботу ввечери видчьінив'ь
винч> царину своимт> женцями и привитавг покутнього вин-
ка, що несли дивчата спиваючи. Грьїцько зь Палажкою вер¬
нулись надвечирт> додому и наготувьіли обжинки ще кращи
вид'ь косарського бенкету.

Невелики вт> ихт> сього лита жнива були, скинчн-
льісь незабаром^, а ярового хлиба було чимало. Зблизивсь
и Спас'ь. Треба пидризуватьі медт>. Палажка конче хотила
нести медть святити та яблука. Грьїцько до церкви не пійшов'ь,
бо дуже не любивсь свого попа. Нехай се никого не здивує,
що така порядна, добра людина попа цуралась. Винч> би
всимнь серцемт, нрихиливсь до панотця, да коли жт> у Не-
хворощи, якг на те, бувх такий пишь, що може другого и
не знайти йому до парьі на Вкраини. Тильки й чутьі бу¬
ло вид'ь його яке вьшаганнє або лайку. Добрящому попови
вч> нас'ь и безгь вимагання люде сами всього несуть за добру
пораду, за ласкаве слово, а тому злюци хочт> и давали, та

і

149

не зі, щирили, серцемт,; жалкувальї даючи, и щедрьій чоло-
викт, буваві, скупий до його. Не любивсь никого сей пипт,
и жинку загнавт, на той свиті,, дарма, що вдруге женитись
не можна. Вмерла небога виді, сухоті, черезт, його нелюдсь¬
ку влачу. Ни до чоловика, ни до звиру ласки не знавт,.
Йде, було, селомт, зі, хрестомт, по людяхі», то й кота й со¬
баку палицею зачепить. Голубі, сидить, и того зполохне.
Дити які, забачать його, то такі, за тині, и поховаються.
Увійде вт> хату зі, молитвою—не звеселить, а заскорбить.
Зі, кропьіломі, пійде вт, комору—и ні, засикт, загляне, и вт,
дижечку око запустить, н на всяку торбочку зкьіне окомт,.
Та все супиться, та все гордує, и говорити зі, людьми не
хоче. Тилькн й чути було його розмову, якт> зайде до його
що судове. 'Годи й регочеться й спиває, зі> гостемт, по¬
пившись. За його ледачу вдачу такт, зненавидили його се-
ляне, що дехто вт, друге село говити ходиві,. Дали по¬
чали люде йиздитн до архирея, да поти йиздильї, поки таки
зкинули зт> парахвіи. Заслано його кудись на покаянне, а
вт. Нехворощу прислано саме вт, жнива нового попа. Тиль-
кьі Грнцько.не сподивавсь добра й виді, сього. Давно вже
вині, переставі, що-недили до церкви ходити, які, прнвьікт,
бувт, змалку; бо дивлячись на попа и споминаючи про його
ледарство, тилькн гришнвт» думкою своєю, а не молився.
Тимт, и тепер!» каже:

— Идьі, ГІалазю, сама до Божого дому, які» законі, ве¬
лить; а я помолюсь дома вкупи зі» дидомт, у пасици.

Оті, же про нового попа починали люде славити, що
вині, соби людина хороша. Хотилось Палажци на його по¬
дивитись. ІІійшла ото на Спаса до церкви. У церкви свичку
дуже велику поставила, за все разомт» и на часточку по¬
дала. У подоби ставть ій новий пише». И на попадю подиви-

150

лась,—добре облич■чє; такт» якось душа до неи прихиляєть¬
ся. Задалась тодн Палажка:

— Треба иіугь на вхидчьшьі рунця понестьі: здається доо¬
ри, поштнви. На часточку якт> подавала, тьіхенько взявт», не
ТЖЬ ЯКТз той було рвоне и вь вичи тоби зкрива зьірне.

У церкви великий бувт> натовпе, хоча й не вперше
правивт> новий пишь службу. Деяки чумаки зт> валки
Грицьковои повернулись учора вг вечирнимт, упрузи, а вт>
кого воли поприставали, ти ще в о дорози ночували. Дя¬
кувало чумацтво Богу за хороший заробитокт». Повисту¬
пали на самий передь, наче козаки, якт> вернуться було зт»
походу. Позирали на народть якось по орлиному. Вьіхудли,
пообпалювались у дорози на тьіхт> степовихть витрахж, не
бувавши віз хати видт> самои весни, то теперт. здавались
нибьі чужими людьми, а видь радощивт>, що добре заро¬
били, ажт повиростали. Оддалеки зт> бабинця видко було
ГІалажци попидголювани ихт> потшіици, а которьій, то й по¬
зирне по церкви, мов ь кого шукає очима. Чи не свого ота¬
мана се вони визирають промижт* народом'ь?

Церкивця віз Нехворощи була невеличка, бо тоди ще
іи будовано, яшь село було* маленьке, не розрослось, не за¬
багатіло чумацтвом'ь; то хто прийшов^ пизнище, мусивт,
ажт> за дверима стояти. Душно зробилось Палажци у тис-
ному натовпи, вийшла й вона до молодиць та бабусь, що,
стоячи на цвьштари, гуторильї про свои речи, покьі Божа
служба правилась. Все одно не було чути за людськими
натовполгь ни попа, ни дяка. Жиночки щебетали то про
своихтз чумакивіз, то про попа. Хвалили попа вельми. Ажт>
ось и попадя вийшла до тьіхтз бабусь та молодиць, що вже
іи знали. Вона мала такий звичай, що поки батюшка вер¬
неться додому, вже вона йому й пироги до сметани на
Отче нашг поставить, то виходила зт> церкви раншенько.

151

Молода ще була, ще тилькьі первою дьітьіною ходьіла, а
господарство такт» повела, що на продиво. Прнвитала жи-
нокь любенько. У кого запитала про здоровеє, чьі помогли
ти лики, що вона давала, у кого про хазяйство, деяку ди¬
тину пожалувала, погладила и пійшла своєю дорогою. Не-
забаромь и батюшка пройшовь. Зупинили його люде. Хто
гінтавЛ) коли прийти дитину охрестити, а хто просина
хворого запричастити. Вишь на все докладненько зт> ласкою
одвитувавь, народе поступивсь передо ннмо; вино и пишово
додому...

Радила ГІалажка: Оце жо Грицькови буде велика вти-
ха! бо вино сумувань що-недили, що, боячись одного
гриха, мусиво робити другий: не ходнво до Божого до¬
му! Та й не знав ь, которий грихв тяжчий: чи той, щобв
гирке думати вв церкви про попа, чи той, щобв не чувати
ви до говиння до говиння Божои служби. Хочв и не само
вино бувв такий: багацько хорошнхв людей одступнлнсь
одо церкви черезв ледачого попа, а все таки сумувавв, и
ІІалажци було жаль його суму.

Думаючи про се, верталась Палажка веселенька додо¬
му. Коли жв проти неи йдуть двоє парубкивв, та й питає
одьтнв у одного:

— Чи знаешв, брате, чия се жинка?

— А якт> же!—той видказуе.—Хто бт> же не знавв ота-
манськои жинкьі!

— Який вино у биса отамань! Ми ще його судитимемо,
що, не зпнтавшнсь у товариства, покинувв табирв.

— Та-же жв вино передавт^ своє отаманство наказному?

— Хиба його настановив^ наказний?

Та й поздоровкались до ІІалажки, изв Спасомв по¬
здоровляли, наче й добри. А вона ихв очима такв и пожер¬
ла обохв. Чула вона розмову ихв, та ажв у серци вв неи

152

запекло виді» досади. Щобч» оце парубками», да таке гово¬
рити про Грнцька Шугая, про іи чоловика!... Не видклоньїв-
шнсь имч», пійшла скорою ходою додому, и сама не знала,
що би» вона тими» парубками» зробила! Добре, що Грицько
такого не чувч»; та нехай и не чує. „Не скажу йому,—ду¬
має Палажка,—и до церкви самого не пущу. Нехай хочч»
жинкн ледачи посоромляться, а то ще й при йому инший
таке пробовкне, щоби» ихи» лиха година бовкала!“ Ажч» на¬
лаяла Палажка, та й зплюнула сердите слово, и перехристн-
лась оди» гриха.

Увиходячн ви» царину, силкувалась вона приподобнти
своє обличчє такх, щоби» не видно було, яка досада наче
ножемн» проколола ій серце. Та Грицько постеригп» оддалека
щось дивне. Знавп» вини» іи гарне обличчє яки» свою душу,
и привнки» вини» убачати його тихими», яки» та криниця пиди»
узгирч»ємч». Теперч» іи очн якось палали, краски на що-
кахп» додалось, тоненьки чорни брови зблизились до себе
мови» дви хмарки на чистому весняному небови. Що вона
ни оповидувала чоловикови про нового попа та попадю,
яки» ни затирала свій смутоки» шуткуваннєми» зч» молоднчихч»
розмовннч» пиди» церквою, вини» рази» порази» допитувавсь:

— Чого жч» ти, моя голубонько, прийшла невесела? При¬
знайсь: може тоби хто сказави» незвичайне слово? То я не
попущу никому. Нехай нихто не вважа на мою смнрнисть.

Та вони жч» бачили, яки» я оборониви» чумацький табирч»
види» комишникивт». Нехай мене Боги» простить за важку
руку. Вси порозбигалнсь, яки» почали комншньткн жакува- .
ти зч» возивсь чабаки та осятрину, а я... да се ти знаеши»,
бодай лучче не знати! Отч» же й вони знають, то нехай сте- #
режуться мене.

Скильки не видмовлялась Палажка, мусила признатись,
який ій бешкетч» учинили парубки, якч» ій уразили серце.

153

Захмарилось облнччє Грицькове. Довго сьідивх та ду-
мавх. Дали каже:

— Не льічнть мени зх парубоцтвом^ заидатись: то го¬
лови молоди, вихрювати; а е вт» нихх батьки,—нехай вони
ихх навчать, якх шанувати людей статечнихх.

ІІалажка радила вх серци, що Грьїцько зпавх на таку
лаги дну думку, и зновх були обоє весели; та вже такх у
свити діється, що одна приключка за другу вляжеться. Пе¬
реди вечоромх того жт дня загукало щось коло царини.
Вьіглянувх Грицько вх кватирку и пизнавх обохх батькивх
тихх двохх парубкивх, що обидильї Палажку. Вийшовх
проти них’ь до царини, ажт вони десь попились. Винх и
не хотивх зх ними вх розмову вдаватись, та вони сами
загукали:

— Гей Грьїцьку Шугаю, отамане чумацький! не гаразде
еси вчнньївх, що чумацьку валку у степу лиіпивх.

— Иидте, добри люде, своєю дорогою, каже до ньіхх
Грицько.—ТІо тверезому про се поговоримо.

— Ни, пане брате, каже другий,—ти намх сього не го¬
вори, а ставай зараз'ь на судт> передх нами.

.— Коли бх я мавх за що ставати на судх,—видказуе
Грицько,—то передх громадою, а не передх вами двома.

— Не про те,—кажуть,—громади у гарячий часх дбати,
щобх таких'ь якх ти судити. Хиба ти не чувавх, що де
два козаки, тамх вони третього судять?

— Таких-ь, якх я?—гукне зразу Грицько, мовх громо-
вимх голосомх.—Люде добри, гетьте звидсиля живи та
цили, а то буде зх вами те, що зх комьішньїкомх!

Стари нехворощане хочх и мали добре вх головци, та
розибрали, до чого воно доходиться. Вдарили по коняхх и
покрились за гаемх.

154

Вернувся Грьшько у свою свитльщю, та вона здалась
йому теперт нибьі вся чорннмт сукномт завишана. Палажка
ажт рукамьі зплеснула. Вона все чула оддалекьі, и сама якт
льістокт дрижала и болила серцемт за чоловика и боялась,
іцобт не вийшло якого колоту черезт сей случай. Почала
голубьітн ЙОГО, розвеселяти ЯКТ дитину. Чи вона жт його
серця не знала? Замалу годину вияснилось блиде та понуре
обличчє Грицькове, загомонивт> зновт звичайними робомт
то до дитини, то до дида-пасишнмка, то розпитувавт у
Палажкн про нового пола. Отт же постерегала Палажка,
що ся веселисть у його тилькн зверху. Уночи кризь сонт>
винт тяжко зитхавт, уранци прокинувся невеселий, а дали
хоч'ь и розвеселився за роботою, та чогось умовкавт посе¬
ред^ розмови и наче про щось думавт.

Згіершу Палажка вхнлялась видт споминки про чу-
мацькихт батькивт; дали бачить, що винт самт себе дум¬
ками пожирає,—почала вмовляти чоловика, щобт винт плю-
нувь на птяни голови, та й не псувавт соби марне життя
щасливого.

— Мени не те важко,—каже Грицько,—що меневт моїй
господи такт изневажено. Гирко мени приймати наругу
видт тихт людей, що стилькьі разт я, було, зт биди визво¬
ляю. Вси вони, си нехворощане, якись завзяти та негю-
рядни. Скотину бтють, не доглядають добре зимою, то вт
ртхт, було, воли завсигди малоенли. А я вдався жалислн-
вий до всякои твари, то я своихт бнчкивт такт було вико¬
хаю, якт чорноморськихт круторогихт. Кому жт я не гшд-
ставлявт своеи нари, якт треба було зрушити мажу зт
силлю чи зт рибою черезт дрючокт*)? А скильки жт я

х ) Платиться вт Крьшу и на Дону мито видт чумацького воза,
а мирою возовои вагьт вважається те, якт вольт рушять мажу, дарліа
що пидт колеса буде трючокт пидкьінутьтй.

155

шгь на гору бнчувавт> своимьі добрими воликами? Скилькн
разі» обороняв'ь ихт» видт> лихого чоловика вт, дорози! Було,
чи яке судове ледащо вчепиться, то я вмію лагидненько
його малими гришми видбутьі; чи злодіяка заляже вт> бай-
раци та пидкрадеться вночи пидт, табирт», — скоро собака
гавкне, уже я и вхопився за дрюка. Вси полякаються, роз-
бижяться незнать куди,—я одинт, вистою, гукаючи: „Сюди
наши, сюди!“—ажт> поки вси коло мене зкупляться. Й оце
мени така честь, така мени вт> Нехворощи повага! Не. пійду
довику ВТ) село: нехай воно имт> западеться, опричт, святои
церкви.

Такт* соби миркавт> Грьїцько Шугай, а його серце
тимтз не гамувалось. Тяжко було йому перенести зневагу
вид*ь товариства, що винть служиві» йому щирою правдою,
не минаючи ласкою своєю малихт», а послугою и запомогою
старшихт». Добри да тнхи люде чують иноди серцемт» обиду
важче, нижт» завзяти. Засумовавть Шугай вельми, ажт> по¬
хилився наче до земли, ажт> наче пристарився трохи.

А Палажка соби журилась, дивлячись на чоловика та
прислухаючись уночи до його важкого зитхання кризь
сонт». Почала небога думати та гадати, які» би чоловика зть
його таемнои нудьги вирятувати, та не знаходила про таку
болисть ни ворожки, ни знахоря.

IV.

Осинньою порою, писля Покрови, тоди якт> сонечко
свитьіть, та не гріє,—„мові» удовине серце“,—Палажка, роз¬
рум'янившись дуже, шаталась уранци вт> недилю по ко¬
мори: одчиплювала не одну торбинку зт» сволока и тамт,
усе перебирала, и до виконця приглядалась, та насилу
знайшла те, чого ій бажалось. Вона ще литомт», які» сонеч-

156

ко сипало тепльшгь проминнєм'ь, задалась, виходячи зт> цер¬
кви, понести колись понови рунце на розжиток^. Та ажт
и доси не зповннла своеи обитньїци; бо вона ще влитеч-
ку вимила рунце, але жт> то за синожаттю, то за жнивами
и не однесла; вимила и видложнла три найкращих^ вт>
окромишню торбинку, щобт> потрімт, ище й изт сихпь ви¬
брати найкраще, да й забулась, у котору, бо багато турбо¬
ти и всякого суму перейшло останнього часу черезт» спо¬
кійне, тепле серце Палажчнне. Не та тепера спокійна д/мка
вт> Палажки на души, якпь тоди була, коли вона ихг мила!
Не такт» уже ій весело, ясно на серци. Набиглн хмари на
іи чоло, морщнна виризалась на лоби.

Увійшла вона вт» хату, и рунце приховала видь поло¬
ви ка, бо знала, що вишь черезт> старого попа та й до но¬
вого неприхильний; гомонила веселенько то зь ним^ь, то
зь дидомть, и до дитини озивалась, а потимт>, швиденько
прибравшись, пишла до попа.

Ще не дзвонено до церкви. Увійшла в г ь пекарню Па-
лажка, а попадя саме щось прикритно поралась коло тиста.
Палажка поздоровкалась, изт> недилею поздоровила, та за-
раз'ь изняла зт> себе свитку, оплеснула гарненько руки и
почала ій помагати.

— Я маю вам'ь щось казати, матушечко,—сказала вона,
бгаючи пироги.

— Кажи, моя голубко,—видказала попадя, хапаючись изт>
тистомгь, поки не задзвонили до церкви, щобг и соби ви¬
стигти на Божу службу.

— Оце, матушечко, прочула я видт> людей,—почала 11а-
лажка,—що ви и батюшка обороняєте людей вид'ь туги.
Якесь лихо вперлось у нашу оселю, не при святому хлиби
згадуюч ЬІ - Чоловикт* у мене бувт> щасливий, веселий, усе
литечко працювавт> за двохт>, не вроку йому; а теперь... якт>

157

би валгь и сказати? хочт> и стережеться виїгь виявити свою
тугу очевидячки, а я серцемт> чую, що його щось йисть.
Винт> не такий чоловикг, щобг кому зло заподіяв^, а това¬
риство тяжко його обидило... Що вже я, криючись одт>
його, по ворожках^, по ворожбитах^ виходила! И вилива¬
ли, наглянувши його изт>-за тину, щобт> не Догадавсь, и
видшиптувальї, и водьі йому давала напитись одт> знахор-
кьі, н свичкьі догори перекидала, и хлибт> на тій води за-
мишувала; и сама ходила до криници у глуху ничт> по во¬
ду и не озираючись верталась додому, що трохи зт> ляку
не вмерла; та ни, нищо не помогло! То я вдарилась оце
до вась, моя госпоженько: уси люде кажуть, що ви маєте
таки ликьі, и багато вже декому запомогали.

— Не знаю, моя голубко, чи припаде тоби до серця моя
рада,—каже попадя.—Ото робила ти недобре, що по во¬
рожках^ бигала, Що вони знають, бувши людьми темними?
А лучче бт> тьі вдалась до священника, або твій чоловикт»
нехай нрийшові, бьі. Ми вже тутв зт> пивт> року, а васт>
обохт> у церкви не бачимо.

— Що жт, матушко!—каже, Палажка—я всю правду вамт>
скажу. Чоловик'ь мій за того попа одвьікт> ходити до Бо¬
жого дому. А теперь виніз хочгь и чує про батюшку добре
слово, дакіз через'ь людей не бува вв церкви, бо вони тяж¬
ко йому допекли.

— А ти жт чому не ходить?

— А мени якось боязько його самого зоставлятьт. Коли
бь ви бачили, який винь зробився черезь той сумь! нач
мала дитина, наче, сохрани Господи, не при соби ходить.

— Оть же, голубко, на сей сумт> нема ликивь, опричь
молитви,—каже попадя--Та я ще поговорю зь батюшкою
про твого чоловика. А ти не журись, не вдавайсь у тугу,

158

жалуй його, та молитесь уже хочт> дома, кольї не зможе
ТВІЙ ЧОЛОВИКТ> увійти ВТ> Божий ДОМТз безт> гнивнои думкьі
про свонхі, обидньікивт>. Бо за те ще бильший бувт> би
йому грихт,.

Тнмт> часомт, пирогив'ь долипьільї. Прийшов^ тнтарь
за ключами до батюшки. Батюшка почавт> молитву читати
(було чути, хочт» и прнчьінени були двери) та вбиратись до
церкви. Почали дзвонити вт> великого дзвона. Попадя за¬
ходилась убиратись и соби, а ІІалажка зт> наймичкою по¬
саджала пироги вт> пичх. Ось и у вси дзвони брязнули.
Батюшка перейшовь черезт, пекарню. Палажка пидійшла
пидт> благословенне, а якт> вийшла вона слидомг за попа¬
дею, то вже густо дзвонили, ажя> стара дзвианця хиталась.
Попадя ще завернулась изт> синей та наказувала наймнчци
прнстановнтьі дви страви на старцив^ь, дарма, що люде по
недиляхт» виносять имт> пидт> церкву всякои страви.

Переходячи зт> попадею черезт> цвннтарь, Палажка
сказала ій, що принесла рунне и зоставила в г ь пекарни.

— Ото жт надармо ти принесла,—каже попадя.—Моеи
ради не треба оплачувати!

— Я не за добре слово плачу вамх, госпоженько,—видка- ‘
зала Палажка,—а давно обитньїцю дала дарувати вамт на

ВХИДЧЬІНИ.

За се попадя подякувала и радила серцем-ь, що до
неи люде прихиляються.

Стоячи тть церкви, Палажка все думала, яка ся попадя
хороша людина! Слова іи здавались ій ликами, хочт? и не
багацько вона промовила. Вистоявши службу, перва вийшла
Палажка зт> церкви, щобх нести нови лики своєму Грьїць-
кови. Пидбигцемг йшла додому. Була весела така. Здава¬
лось їй, що тилькн вона тхне на свого половина, то, такт>
ЯКТ> ТОЙ ВОДОТИК'Ь, змиє ввесь смутоюь изь його серця. Огь

159

и почала казатьг йому, що треба поборити тугу, що треба
ходити до церкви, и що такт* и такі, попадя казала. Слу-
хавть іи Грьтцько мовчки, дали каже:

— И ти, и твоя попадя ничого ві, сьому дили не знаєте.
Я, слава Богу, не дитина: маю розумі, на все, що мени
треба. Яка буде моя молитва вт> церкви, якь черезі, мою
душу перейде досада на тихі, нехворощант, окаянних!,?
Лучче я тутт», безпь гниву, тихо помолюсь, то се Богови
прнемнищі, буде.

Здивувалась ГІалажка, що Грицько якт> разі, те каже,
що й попадя; а про—те видказала таки йому по свойому:

— Коли бт> такт, було краще молитись, то люде бть и
церковть не будували. А то жт> нащось ихт> будують!

— А знаеш'ь нащо? — зпитавт» Грицько, кинувши окомт,
на дида. (Дидт, ще ридше виді, його бувавт, у церкви, бо
його старий пшть налаявсь за щось поганим!, словом!,).

— А ну жт,?—каже ІІалажка, и страшно ій стало, що
вт> Грьщька очи якось засяли.

— На те, щобт, людське ледарство ще бильше висту¬
пило передт, Богомт, и перед!» його непорочними. Хиба я
не своими очима бачивсь, які, пипі, звеливт, Яцьковн Рн-
бальченкови станути иавколишки, а потимт, видпустнві», зга¬
давши, яку гарну рибу прьшосивт, йому батько Яцькивт»? Хиба
не при мени пипі, та'дяк'ь рвали о дині, у одного зть рукт>...

— Грнцьку!—перепинила його Палажка.—Що бо ти оце
кажеші,? Той пипі, давно воду ві, ступи товче, а тепері, у
наст, такий гарний священник!,, які, на образи святий на¬
мальований.

— Кому вині, гарний, нехай той и ходить на його ди¬
витись, а ми згь дидомі, и безі, попа вміємо молитись.

ГІалажка ажі, зплакнула, бо се вперше винь ій таке
прнтяві, слово. Які» побрались, то ще ни разу не змагались

160

вонн. Оті» вона замовкла, втерла сльозьшу чохлою, та й
почала поратись коло обиду, нибн ничого й не було.

Такт, Грьщько черезт» свою досаду на нехворошані»,
зовсимі» виддурався миру Божого. Не ходьів'ь и не йиздиві»
никудн зі» двору видь самих!» жнива»; и які» хто йиде або
йде було мимо, то вині» заступить за коморю, чи за двери,
іцобт» не здоровкатись. Зненавндивт» бидаха людей, и сама»
черезі» те мучивсь, наче який злочинець.

Прийшла недиля. Палажка бачить, що шкода й гово¬
рити Грьщькови про церкву. Вині» засвитнвт» передт» образомт»
свичечку и почаві» голосно молитись; за нимт» шептавт» мо¬
литви дидт>, а Палажка молилась мовчки. Наймичку жт» и
наймита виправила до церкви потай Грнцька, щобт» хочт»
вони за ихт» господ у благали Бога. Перестала й вона хо¬
дити и вт> гости, и до людей . Не весело жт> було в і» неи
на серци; все померкло вт, іи очахт,, и вся челядь ихт> якось
похнюпилась. Не було давньои веселости в’ь Грьщьковій
хати. Тильки дитина коли-неколн зирве усмихт» зі» усті».
А люде, бачивши, що вони никудн не завитають, такожт»
одстугшлись ОДІ» НИХ!».

Уже' останки дики гуси вт» вирій полетили, пасику
вт> зимовика» поставили; уже й товарі» на готовому харчи;
м’ьясннци минули; уже й пилипивка на двори; завирюха
зхоплюеться; вовки сновьідають, святять очима черезт» тині»
уночи; уже й курделя крутить, вовки виють наввипередки
зі» витромі», а собаки й соби, позадиравши голови. Дидт», зи-
гнувшися зі» холоду, береться на пичі>. ГІалажка мовчить
та здихає. Сядуть за обиді»,—не присмачений обидт» ихі»
веселою р ’ччу Грицьковою. Наближаються святки—Риздво
святе—и се не веселить Палажку.

На кутю вранци наймиті» почаві» двирі» пидмитатн, а
наймичка чепурити сини, а Палажка прибрала гарно свит-

161

личку: рушники шити порозвишувала, суки зилля за своло-
комть и за богами поперетрушувала, на чистому настильнику
положила гарно випечений хлибт», бо попа зь молитвою
сподивались.

ГрНЦЬКОВИ було ЯКОСЬ НІЯКОВО, ЩО оце ПИП'Ь ДО НИХ!»

прийде. Винт> лучче б'ь хотивт>, щобь його не було. А за-
тим'ь ничого робити: видличнв'ь копу грошей, а ГІалажка
на льнованнє приготувала попади дви повисьми льону.

Не гаявся пипт, на сели, бо за день перед 1 ь тніть зна-
рошне мало не всихг обійшов^. Хотивь винх погово¬
рити зт> Грнцьком'ь; теперх воно буде икт, речи. Огь и
прнйихав'ь саночками на хутирь. Увійшовт, у хату, побла¬
гословив^ усихіз, прочитав^ молитву, давт> поцилувати хрес¬
та; потимт», знявши патрахиль и положивши в г ь неи хресть
святий, почавт> лагидненько говорити. Зпершу розпитував^
про господарство, про пасику, дававт> раду, ЯК'Ь на зиму
ховати бжолу. У всьому знавт. якть треба, усе говоривсь дола-
ду. Грицько познравт> то на дида, то на ІІалажку, и його
обличчє повеселило. Дали священникть и каже:

— Я, Грьщьку, наумнсне до тебе послиднього сьогодни
прийшов^ з*ь молитвою, щоб'ь у тебе посьідитн та погово¬
рити. Я давно до тебе збирався, та, якь я новий тугь чо-
ловикнь, то треба мени було пизнати село, людей: и хто при
чому, И ХТО ЯК'Ь живе, бо вони вси на моій совистн. Му¬
шу знати тихі? людей, що одкрнвають мени грихи свои. И
про тебе я знаю вже багацько, дарма, що вперше оце
бачу.

— Що жч> ви про мене знаєте, батюшка?—спнтавт> якось
наче зт> серцем^ Грицько.

— Усе добре; и коли б'ь не знавг, то й не говорив'ь би
:пь тобою, ЯК'Ь зть приятелем^.

и

162

— Теперь же й я скажу,—видказавт> Грнцько,—що чу-
вавт> про вась багацько доброго: які* вьі гарно зт> людьми
обиходитесь, якт> ви каликт> да старцивь годуєте, як'ь ви
дитей учите, снригь у добри руки виддаете; та признаюсь
валгь—той старий пипт> зовсимт> мене видлучивт» одт> церкви
нехорошими своимьі звичаями.

— Оце жт> церква,—каже пишь,—посилає мене, яко свого
служителя, сказати тоби, що тебе ій дуже треба.

— Якт> то се може бути, батюшка?—спитавг Грнцько,
позирнувши на всихт*, дивуючись. И вси здивувались таки¬
ми речами.

— А ось як г ь. Прибувши сюди, побачивсь я, що церкивця
вже дуже ветха, не довго встоить. Я й випрохавсь у вла¬
дики книжку прохальну, щобт, зибрати грошей по христи¬
янському мнрови. Тнм*ь часомт* дививсь я по людяхт^, ко¬
го бч> послати зт> книжкою, и мушу тоби сказати, що не
знайшов'ь никого здибного.

— Як г ь се може бути, батюшко? вибачайте, що такч> ска¬
жу. А Гапоненко Микита? а Северннсь Домотканенко? а
Павло Кокодій? Та же жь вони велики господари и люде
зовсимч> тверези!

— Правда, що тверези, та нема вт> нихх порядности.
Господарство своє позаводили вони не такт> доглядомсь, як'ь
завзятистю. Ихт> усяке боиться, чи сусида, чи наймьггь; зт>
убогого вони вміють здерти своєю запомогою и зт> поден¬
ника викрутять останню краплю поту. Огь и росте вт> ннхт>
худоба, величають ихч» великими господарями, а Богь не
такихх людей соби шукає.

Мов-ь оливою на болющи рани зливсь батюшка Грнць-
кови сими словами, бо самт> винт> не разсь таксь гуторивт,
зі, Палажкою та зч> дидом^ь.

• 163

Познрнувт на обохт любо, а воньї соби радили, що
вт його зовсимт инше стало облнччє.

— Ще жт до того,—каже пиггь,—треба тоби, Грьщьку,
знати, що великого вт мене стоить поряднисть, щобт чоло-
викт усякои години бувт ривент, не такт*, що разт поста¬
рається, потимт занедбає, забуде, якт и що йому чини¬
ти, част угає дорогий, нагоду добру втеряе. Тутт уси лю¬
де черезт се не мають ни скоту гарного, ни садовини, да
й надто: дитей або на той свитт засилають черезт свою
непоряднисть, або викохують такихт, що ни себе самьіхт,
ни поважнищнхт видт себе не шанують..

Ще разт позирнув^ Грицько на своихт. Здавалось,
пипт читає у його вт серци, якт у книжци и, вси його раньї
загоює своимт розумними словомт.

— Батюшка, панотченьку!—каже Грьщько,—та вже жт вьі
сього не скажете про вашого титаря. У його й скотинка
визирає зт двору весела та росла, и дитей своихт винт
повикохував!) добре: за воритьмьі ихт—мовт квиток!) на
грядци.

— Се такт; та що жт, коли винт старт, чоловикі)! бачі),
перва його жинка була неплидна, а се вже зт> другою даві)
йому Господь на старисть утиху. Ну, винт до Божого до¬
му прихильний,—що вже й казати,—та снаги вт його мало.
Одного його послати не можна вт таку дорогу, а товариша
йому не доберу я, опричт тебе, Грицьку.

— Опричт мене? Господи! що се ви, батюшка, говорите?
Та вн жт мене не знаєте, вьі мене ни вт якому дили не
випробували! Я думавт, що ви мене картатимете словами
за те, що я видцуравсь одт Божого дому, а ви мене до*
такого святого дила закликаєте!

— Не кажи сього, що я тебе не знаю. Ще не бувши вт
паст на парахвіи, я чувт про Грицька Щугая, який винт

164

соби ЧОЛ0ВИК1* порядний, а ві* мене се великого стоить.
Знавсь я те, які* ти людямт* помагавт* и гроши давав!* не-
хворощанамт*, які* йизднлн до архирея. И про твій сумі*
дознавсь я перші*, нижі> твоя жинка прийшла до матушки,
и моливсь Богови, щобт* Вині* исциливі* твою немичт* ду¬
шевну.

Ажт> заплакавт* Грнцько, слухаючи панотцеве слово
благе и поважне.

— Чомт* же ви, батюшка, ранищт* до мене не озвались?
Може бт> я не такі* передь Богомі* согришивь!

— Ще ти не вельми провнньївт* передь Богомі*,—каже
пипт>,—а я знаю, коли що починати. Оце жт> и я радію
сердемі», що справди ти така добряща людина, які* я про
тебе думаві*, та й таки просто скажу: приходь завтра до
церкви, поблагословись у Господа, а писля обиді* мій ти-
тарь самі* по тебе зайде. Се таке дило, що його годиться
ві* велике свято починати. Уже ві* мене и сани, и 'коникі*
дуженький про сю ричт* наготовлени, то ви зі* Богомі* и
пойидете соби.

Та не дожидаючись Грицьковои одповиди, вклонивсь
на вс.и сторони и повернувсь йти зі* хати. Грицько кинувсь
поцилувати руку, и вси обступили попа, мові* не хотилн
випустити зі* хати „любои розмови 44 .

Палажка й Грнцько зовсимт* инши стали. Видко було,
що завтра празникі*. Грицько й чоботи закурени пиломі*
диставт*, що вже зі* пиві* року висили ві* комори, и дочавт*
ихть мастити добрнмь дьогтемі* проти огню. Палажка почала
гомонити до дитини, та заходилися зі* наймичкою пекти й
варити на завтра. А то ще якось и розмови не було про
завтрашній день, та й про кутю нихто не дбаві*, тилькн та
слава, що вт* пичт* кутю та узварі* заставлено. Тепері* дидт*
зараз’ь кивнув'ь на парубка, щобі* внгрибі* из'ь середини

165

стижка пахугцого степового синця на покуть. А Грнцько
тимі> часомі> домазавши чоботи, повиймавсь изт» скрьши жу¬
пана, шапку, пояст», почепивт, усе на килочку, щобг випра¬
вилось, и потим'ь, сивши вт> одними кинци хати на лавци,
маньїв'ь до себе дитину, а воно зт> другого кннця лави,
перебираючи ручками и держучнся за лавку, плентало ниж-
ками та реготалося, йдучи до батька. И батько соби сміявся
веселий, якт> дитина. Нове жьіттє йому пшгь показав^. Уже
йому остьіло сьідити на хутори, цураючись людей, та не
змигь би самг собою переломити своеи досади, а вона
такт> и впилась йому вт> серце. ГІалажка тильки дивилась
на чоловика та на дитину и радила серцем^. Ворочалась ко¬
ло порання такт., наче в'ь той день, якт> Грицько вернувсь
изт> чумакування. Подоставала зт> наймичкою настильники
про велике свято, рушника найдорожчий, ще видт> пращур¬
ки іи, шитий шовками десь ажт> у Турещини, и зависила
богивх на божнику. Ще побигли вдвохт> до комори та
внесли сухихь гвоздьікивт>, барвинку, запашного зилля, мтья-
тн, василькив'ь, и вдвохт> наново стали квитчатн сволоки,
божникь; а стари зилля зв'ьязальї вт> снопок^, шобт> пусти¬
ти за водою на провесни. Дуже нагадала Палажка Грицькови
щасльїви молодощи. Якхвона ще чогось биглд до комори,
вить іи перенявт^,—ажь кровсь прилила ій до лиця.—„Гриць-
ку, коханнє моє!*—шепнула вона йому, щобт* нихто не чувн,
та й полинула до комори. И наймичка зт> наймитомт> стали
доставати соби вт> комори зт> жертки що» мали кращого
про велике свято. Палажка жг сама внесла калини та рути
заквитчатись наймичди на-завтра.

Якт> же зійшла вечирня зоря, поставили на покуть
кутю зт> узваром'ь. Грицько приквоктував'ь, щобгь неслись
кури, и дитинку вчьівт,, держучи на руках'ь. Потим'ь поси¬
лали гарненько вси за стилі». Палажка взяла всь Грьїцька

166

дьітьіну зт, рукт>, та й почали вечеряти, кутю справляти.
Парубок^ внйшов'ь такт>, що нихто не постеригь, та й то-
рохнувії товкачемі, у ворота, гукнувши: „Морозе, морозе,
йди кути йистиР А дали ще торохнувт, проганяючи мороза,
и вси звеселились, яки» дитн; дитинка туди жт> реготалась,
наче й вона розумила, що воно е. Такв весело празникува-
ли вт> Шугаевому хутори кутю.

На другий день зоставили на самого дида дитину и
вси шпили до церкви, а писля служби, скоро пообидалн,
уже титарь п заскрипивт, по морозному снигу саночками.
Весело вдягся Грнцько в’ь дорогу; весело випроводила його
Палажка, а на души вт> неи бувть смутоісь великий. Вона
сими часами привикла зт> своимч> чоловиком'ь бути все вку¬
ли, привикла з-ь його очей не зпускати. Теперт» очи іи разт>
по разь шукали Грнцькового любого облнчча, а його тнмт>
часомг легеньки саночки мчять та мчять далеко видт> рид-
нои сем'ьи й хати. Розважала вона себе тнмь, що се дило
святе, що Грьщько набере поваги вт> громади такими диломт,.
Никому небога й не признавалась, що вч> неи на души, а
черезв те ще важче сумувала. Так*ь перебула дильїй тиж¬
день та й думає про другий и про третій, лякаючись сама
своеи будушини! Якт> його вт свити самій вибути! Вона жг
тилькн й розлучилась ото була зч> своимт> Грьщькомт., якг
пишовч, винт> чумакувати. Вона тоди думала, що довику
вже не розлучиться, а теперт> сама чоловика випроводила
зт> господи! Не спить уночи, а вдень усе передв собою
бачить Грнцька, усе наче бинт, або вь хату ввійде, або за¬
говорить до неи,—аж'ь жахнеться бидолашня молодиця! Вже
ій спадає на думку, що якч> сумувати за кнмв вельми,
то й тому не буде впокою, бо й мертве, якт> по йому дуже
тужать, тривожиться на тому свити. Силкувалась перемог¬
ти себе, та зч> великого силкування тилькн сльози ковтає.

167

Однои ночьі сьідьгть вона на лави коло кватьіркьі тихенько;
одна думка другу здоганяє. Дивиться вь поле, черезь ца¬
рину, прохухавшн заморозь на скли. Коли ж'ь ій здалось,
наче хтось изнадвору прохуховуе скло.

Морозь пійшовь по тилу... Се чи не його душа не
зтерпила іи суму та прилетила? Скоро такь подумала, ажь
справди захрупостивь снигь пидь виконцемь, и показалось
у кватирци обльїччє Грьїцькове. Вона такь и зомлила. Не
рушає зь мисця. Чьі се ій здається, чи се сонь? Й страхь,
и диво зовсимь іи оморочьіли. Коли жь чує—нибьі кватир¬
ку хтось миряється видсунути. Стрепенулася мовь зо сау.
До кватирки,—ажь чує голось Грицькивь: „ГІалазю, чого
се тьі не спить? Бачь, я такь и знань, що ти по мени су-
муешь.“ Тоди вона видсунула кватирку, шепнула йому:
„Мовчьі, Грицю! я заразь!“ и вилинула зь хати; а таки
остерглась стукнути дверима, щобь кого не збудити.

— Грицьку, моє коханнє,—каже йому вь синяхь,—що се
ти зробивь? Чого ти вернувся?

— Не змигь, серденько, безь тебе, безь дитини вибути.
Попрохавь, щобь дидь тьітарь довизь мене додому. Винь
тамь за цариною лагодить сани, бо вивернулась голобля.

— Грицю! се жь тоби грихь великий! Ми жь та¬
кого горя, такого суму збулися, а ти й забувь про
Божу ласку! Иидь, серце,— я сього не хочу, щобь ти святе
дило для мене кьінувь! Тоди тебе не тильки товариство, а
й батюшка видступнться. Було не братись, а взявся, то тре-
ба себе передь людьми шанувати.

— Правда, правда твоя, Ііалазю серденько!—каже Гриць-
ко,—се мени грихь. А чи ти жь здорова? Чьі здорова ди¬
тина?

— И я й дитина, хвалити Бога, здорови. Стало мицнишь
нижкамн ступати, уже й за лаву не береться.

168

— Ну, добре, Палазю! Я тилькьі подивлюсь на дитину та
й пойиду. Винеси іи до мене.

— Да я жі> усихі» збуджу; луна пійде про тебе; воно
маленьке сонне, питне,—простудимо.

— Добре, моє серденько, прощай же, не журись!

Поцилувалнсь. Вона його й не проводила, бо змерзла.

Чи змерзла, чи з'ь тривоги вся колотилась, насилу вт» ха¬
ту вернулась, та й упала на постиль и почала мовчки
плакати.

Ще бильний на іи смутокт» писля сього напавт». Хоча»
би винчь такт» не любнві» іи, а то ще бильшого жалю зав¬
давсь ій своими одвильшами. Перемогала свій жаль, які» тиль-
ки мога, тобі» люде не досвидчилнсь. По ночахл» дуже су¬
мувала.

Такт», черезт» тиждень, чи може й менші*, чує вона
вже вдень незвичайну хрупостню по снигу на двори и
гоминт» якийсь, и собака якось не гавка, які» на чужого, а
вищить. Думає, що, може, сино наймиті» прнвизі», и байдуже.
Ажт> зьіркт»: не порози Грьщько, такт» и влетивт» у ха^у! Ві>
Палажки ажт» у души похололо.

— Не бійся, серденько,—каже Грнцько,—не осоромлю ни
себе, ни тебе. За твои молитви Господь пославт» намт» не-
сподиване шастє. Макіевський пані» видпнсавт» на церкву
худобу. Землю родичамт» подильтв'ь, а грошьі оддавт. уси
на сильски школи та на церкву. Не треба бильнії» и йиздн-
тьі по селахт». Заразі» будуй та й годи! Ось и титарь йде
зі» скринькою.

Титарь поставьіві» скриньку на покути, потимі, помо¬
лився богамт» и поздоровкався зі» Палажкою.

— Ну, молодице!—каже до неи,—не знаю, хто зі» наст»
трьохт» заслужив!» Божу ласку. Я чоловикі» старий, то ба-

169

гацько маю грихивіз; а твій чоловиїгь мени вихвалявт> тебе,
яісь янголя небесного.

— Я и вч> тому признавсь, Палазю, дядькови,—каже
Грнцько,-— якг ти мене випроводила.

Палажка, дарма що вельми зрадила, а кивнула йому
щобт> не казавг при наймнчци: бильпіт» одт> усього берегла вона
честь и повагу чоловикову.

— Чи знаепгь, яке диво зт> нами сталось, небого?—каже
титарь.—Усю ничх ми снились маковецькому панови. Ми
вт> його таки вгь двори й ночували, та вить не знавт>, а
вранци питає: „Чи вь наст> ночували оттаки люде: одиьгь
сивий, а другий молодий русявий, зт> ясними синими очи-
ма? и —„Такт/ 4 ,—кажуть йому, „вони ночували, и теперть ту¬
течки.“—„Ведить же ихт> сюди: се мени самт> Богть поси¬
лає.^ Заразь до попа, написали духовницю, оддавь намт> гро¬
ти, запричастивсь та й умерт> того жт> таки дня опивдни.
Ми його й ховали, и старцями обидт> хороший поставили.
Три лирникьі и два кобзари були на обиди. Три дни поми¬
нали, бо добра душа той шить бувт,. Я його здавна знаю и
бильш'ь од"ь усього покладав ь на його надій у сьому дили, яко
на бездитного и богобоязливого пана, да такого щастя
и не сподивався. Теперт» у наст» церква буде на всю
Украйну!

Що вже й казати про радисть ГІалажчину! А Грицько
ажт сяє на виду! У недилю вт> нехворощанській церкви
була панахида по умершому. Людей бувь натовпе, и щьіро
молились за впокій побожного чоловика. По служби и
посли панахиди батюшка закликав^ до себе Грицька, тита¬
ря и дванадцятьох^ чоловикивт> изт> старихчь господарив'ь.
Якт> прийшли громадяне, то батюшка об'ьявив'ь, скилькьі
грошей зибральї и яку шгь церкву тепергв можна спорудити.

170

— Те пер ь же, — каже, — треба намь подякувать! симь
людямь, що труждалнсь для храму Божого. Старьій тьітарь
нездужає, проситься на покій; то се йому буде дяка, якь
.ми дамо йому перемину.

— Спаснби тоби, пане титарю, за послугу дилови Божохму
та й намь!—загули вси господари.

— Люде доори,—сказавь тоди пипь.—Се ви чините гаразде,
що свого священника слухаєте. Послухайте жт його й ще
разь. Старий титарь хвалить мени Грнгорьія Шугая, що
винь душа богобоязлива и порядна; то я б г ь думавь наго¬
родити його послугу тнмь, щобь настановити тнтаремь.

Уси перше мовчки вклонились, и потимь прикрили
Гридька шапками з*ь веселнмь оклнкомь.

Грицько Шугай ставь дякувати и видмагатись и свои-
ми молодими литами, и своимь малнмь розумомь, та вже
його не зхотилн слухати.

— Аби вь тебе були доори звичай,—казали стари госпо¬
дари,—а на розумь тебе наставить нашь любий батюшка.

Тоди два чумацьки батьки приступили до Грицька и
передь усима прохали простити ихь за грубиянство. Грнць-
кови се було майбильшою нагородою. Дякувавь вин'ь у
серци своимь ІІалажцрт, що вона вь його така розумна та
щира жинка, дякувавь и Богови за неи мовчки, а голосно
никому не сказав'ь, щобь люде не знали його великого
скарбу. Ажь сльоза потекла вь його зь очей.

— Згоджуйся, Грьщьку,—сказав’ь, бачивши се, старий ти-
тарь.—Хочь се дило й трудне, та воно тоби дуже пристой¬
не. Я тебе за всю гіарахвію благаю. Я вже старий и не
можу бильшь послужити. До новои церкви треба молодои
сили.

— Ну, коли така ваша, батюшко, ласка,—сказавь Грицько,
поцилувавшн попови руку,—и така воля громадська, то не-

171

хай мене Господь покрипляе, а я працюватиму скильки моеи
снаги.

Настала писля сього велика метаньїна по селу. Пидводи
то дерево, то цеглу, то зализо возять поки дорога стоить.
Уси принялись за роботу шпарко. Усяке наче чуло, що саагь
Богь тугь помагає, бо й справди нихто не зазнав^ такои
любои зими и такои легенькои дороги, якч> тоди була. На
провесни стало тепленько; стукть, грюкгь—рубають, стружать,
пиляють дерево, тешуть. Тутт> жинки обицянку дали глину
мисити, воду носити, людей контентувати. Грицько бигае,
порядкує, а вибереться хвилина, винть и самт, струже. Ба¬
тюшка за малярами йиздив'Ь за п'ьятдесятт, верстовь, а деяки
иконьї виписали зг Книва; дзвоньї повиддавали робити. Ро¬
бота кьіпила, церква якт> з'ь води йшла. Цильїй риюь будували
и спорудили церкву—яюь рясну макивку вт> городи, Гриць¬
ко обгородив г ь іи огорожею гарненькою, такт*, що кризь
огорожу цвьінтарь зеленіє; кругом^ огради насадив^ горо¬
бини, кленини, билои тополи. Поки скйгнчнльі церкву, то й
деревця зазеленили: чималенькими садив!*. А які* ставили
на церкви хрести, то народу було якт> мгли; уси попадали
навколишки, а деяки аж*ь плакали. Бильше жт оді* усихт* ра¬
дила душа Грьщькова Домонтарева. Вже його перестали Шу-
гаем'ь звати. Щасливий бувт> винт» теперт> кругомі*. Жнвт*
соби зть любою жинкою та пожьівавт*—наче весиллє гулявт>.

'Ррудящьій шукає доли, а доля
шука© трудящого.

оставсь я хлопцем'ь одь батька й оді* матери
одинадцята годі*. Коли бь самі», то пишові* би
вт> найми: свиті* широкий; ато ще зостався браті*
восьми литі* и сестра ігьятн годочкивт*. У хати
нимо, сумно. Перша*, скоро ми посиротили, дакт* недиль зо
три бигала то одна, то друга сусидка. Хлиба замисить, со¬
рочку випере, наварить, нагодує и пійде. Всього було ще
доволи. Батько й мати повмирали виді* якогось мору,
одного дня й повмирали, дак'ь усього було повно. А да-
лій—не стало вже ни пшинця, ни о лійки: все якось познн-
кало швидко. Покинули наст* люде самихт* у хати. Що
намт* робити? Зчепивт* я руки... Треба мени самому топити
пичт*, самому хлибт* миситн, пекти. Борошно ще було, и
дровець на дривитни прнзапаснв’ь покійннчокт* батько, наче
знавт*, що хутко йому помирати. Трисочокт* сухенькихт*
було доволи. Вині* бувт* соби убогий, та хазяинуватьш; а
пиднявсь изі* сирицтва, бо старший браті* завдадаві* батькив-
шиною, а його подав'ь, як'ь-то кажуть, чужими рукамт* на
потираннє. Ходивт* по наймахь, докиль приставі* у прийми

173

. і

до моеи жсь таки матери, такои жсь сироти, безь батька й
матери. Городець тилькьі мала та хатьану пустку. Отсь и
розжились бульї помалу.

Почавсь ото я справлятись у сумній нашій хати за
батька ‘й за матирт>. Напикт> зпершу такого хлиба, що и всь
рукахь не вдержнш'ь: ридкнй, кризь пучки лизе, кислий,
сирий. Повикидали свинямсь. На другий день зновт> мишу
дижу. Напиксь изновсь такого. На третій—попалнв'ь увесь
хлибт> на головешки. Поки-то наломився хочт> коржи пекти!
Ато хлибци, було, посаджаю таки, яксь проскурки. Рученята
мали, не здоліють. Ще я такий безсилокт> соби бувт?. Со¬
рочки пійду, було, пополощу соби, братови й сестри, та по¬
викручувати незмога. Сохнуть, було, на тину, сохнуть! По¬
качати покачаю, було, таки, та рубля добре не вдержу, дакт>
воно лубомь на наст> и стоить, ажт, тило дере.

Такт* дожили ми до весни. Громада якось не поду¬
мала, щобсь опекуна до наст, настановити. А ми були ко-
зачи. Порядки були тоди не таки, якнь теперт>. Яксь се й
хати не зпалнвсь! Весною, якт> птиця вт> вирій летить, щобсь
прогодуватися, зт> одного краю всь другий, такт» и ми: пороз¬
бирали наст» люде по чужнхт> селахт,,—кого за пастушка,
кого за няньку до дитини.

ІІервьш рикт> служиві я за карбованця, и вт> одного
хазяина вибувц ажсь чотири годи. Що-году, було, мени кар¬
бованця прибавляє. Вшгь би й не прибавивсь, дакт> нашт.
таки старшина на подушне вимагавсь, За брата, за себе и
за покійничка батька треба було подушне платити; а зодя¬
гавсь мене хазяишь. Намерзнусь, було, взимку, бо кожухт>
такий, що волосина вид'ь волосини на палець; та йому—аби
в г ь мене душа вт> тили задержалась. *Го не батько!... а за си¬
роту хто скаже? Бувт> у мене дядько, та я його зроду й
не бачивсь; а побачивсь тильки тоди, яксь забирали нассь на

чужи села. Сестру, що була ще вельмьт мала, нихто не зхо-
ТИВ'Ь узяти до дитини, дакт, поступили тій молоднци, що
іи взяла, материну кожушанку й свнтянку.—„Однакі",—ка¬
жуть,—„миль пойисть, закиль дивча до ума дійде“. А то
все, що було, дядько мій позабирав!, батькиві таки браті
ридний. Пару бьїкив'ь, овечаті, шестеро, дви свьши и яке
було суплаттє, вози, кадовби,—все чисто позабираві до
себе. „Се,—каже,—моє наслидство, бо сироти мали." Громада
була озвалась, та багатьірь заразь ій горилкою роти поза¬
ливав!,.—„Вині",'—кажуть,— „верне, які, розуму подохо¬
дять".—А вині, вернувт, мєни тильки вовни на рукавици.
Було в!, нас!, вовни наготовлено, та ще мати прикупили
на чотири карбований, щобі одежьі вробити, дакі и вов¬
ну забравт,, щоб г ь миль не пойила. Да таки все: чи нит¬
ки, чи мишокі, чи гребинь, свердло, сокира,—все чисто за¬
брав!,. Десятеро гусей, десятеро курей було, и те забрав!,,
а хату зпродаві. Тильки наст, йому не треба було. А вт,
самого шистьсоті улливт, пасикн було. Ажі на полиссє,
бу*ло, посилає. Челядгшкиві, челядокі державі,; свои плуга-
тари були; а намт> и на нигтнкі ничбго не зоставив!,. Те¬
пер!, винь помері,, а дитн його, кажуть, ходять по наймахт,
такі,, які, ми колись ходили. Дакі ото які, почав!, я вельми
мерзти ЗИМОЮ, люде мене Й напутнлн, щоб!, Я В!, дядька
хочт, кожушину яку випрохав!,. „Нема ві мене", видказаві,
„зайвого кожуха, а ось тоби вовни. Попряденії досвит-
ками, дакі тоби рукавички хто зплете. Се тоби того такі,
морозі докучає, що безі рукавиць 45 .

Гирке було жнттє моє ві наймахі, а сестри моій ще
гирше довелось. Я й не знаві, що вона ридко якои ночи
не спала пиді тииомт,, хиба хто забере побачивши та на¬
годує. Молодиця тая кожушанку та свнтянку пропила; ди¬
тина іи вмерла, и сама вона кудись поволоклась изі сусидть,

175

бо вона вь сусидахь жила. Дакь моя сестра такь и зоста¬
лась мижь небомь та землею. А мале, дила не вробьіть,
дакь нихто й зодягтьі не хоче. Оть же люде якось іи ви¬
годували, закиль знялась на ноги. А якь зросла, дань и за-
мижт іи взято. Я служиві соби помалу вь далекому сели,
та й не знавт> ничого про іи будуванню, а вже тоди дови-
давсь, якт> прийшла мене на весилле кликати.

Вибувши вь одного хазяина чотири годи, почави я
про себе инше дбати. И люде таки мене до себе пидмовля-
ли. Вже стала мени инша цина. Ажь шиснадцять годь хо-
дивк я по наймахь, да тильки чотьірьохь хазяинивь переми-
ньівь. Багатши хазяини все мени плату прнбильшувальї, а
вбожши не хотильї стильки давати; огь я зь одньїхь рукь
у друга й переходивь. Сами люде мене запобигаш. Далій
пристава я вь прийми. Хазяйка трапилась мени добра,—и
до роботи и до розмови. Та не давь ій Богь довгого вику.
Пожила зо мною тильки годочокь, та Богь іи й. прьійнявь
до себе. Зоставсь я вь тій семьи ни наймить, ни ха¬
зяйська дьітьша. Люде вбоги, а дивка друга пидросла,—на.
другого приймака надились. Поховали мою Параску, посу¬
мували, та й нійшовь я видь ньіхь.

Зь великого жалю зайшовь ажь на Динь. Два годи
ходьівь по Дону, прьіробьівь трохи грошей. Видпала трохи
туга видь серця. Тягло мене зновь на стари мисця. До
кого жь мени вертатись? Хто мене прьівитае? Ридного ку¬
реня мого давно нема. И городець матерьшь дядько мій
якось пустивь у чужи руки. Чи мени зь дядякомь пози¬
ватись? Брать, и сестра поросли, по далекихь селахь по¬
притулювались. Розтеклись ми всима сторонами по свиту,
мовь пташки зь одного гнизда. Не зь добра то хтось про-
ложьівь писню:

176

Мати наша, мати!

Не журись ти нами:

Якь поростемо,

Порозходимось самн.

Поросла трава
По горах'ь, по долннахь:

Буде нас г ь, мати,

По всихь украинахь.

Прийшов^ я вт> село, де тесть и теща жили. Вони
мене н^’дцурались би, та коли жь и вь нихь перевертом'ь
усе перевернулося. Теща вмерла зь журби по дочци. Тесть
приймака до меншои дочки не прийнявт». Лупились ій хо¬
ронім люде, на чуже село засватали. Сам*ь вина» мусивт»
итьі мовь би в'ь прийми до зятя зь усимь своимь наїцад-
комь, щобт> дочка старисть його догледила. Хату зпро-
давт>, и побачитись мени ни зт> кимі». Прьшшовь я до його
дворища, и сам'ь бувь не радь. Колодизь завалився, а де
хата стояла,—кропива та бурьянь заввишки зь мене поросло.
Колись на тому мисци моя Параска, зпизнавшн мене, хоро¬
шими хазяинамь хлибь повертала, а за мене подавала руш¬
ники. Багацько було черезь се гомону, а мени радоїцивь,
що така дивка, та мене волоцюгу тань уподобала. Теперь
и собака не гавкнувь. Смачний мени вь сьому дворнщи
бувь хлибь, хочь я й мало його попойивь из'ь моєю Па¬
раскою. Що й казати! Бачте, и теперь сльоза—не осудите
за се—не дає мени всього вимовити... Подорожня торбина
вь мене на плечахь, и стою на Паращиному дворнщи, мовь
на могнлкахь... Чи то жь то було легко?

Саме тоди близький сусидь ихь внзнрнувт, изь хати.
Здивувався, побачивши мене, прнвитавь и каже: „Чого се
ти, Снмоне, тутеньки шукаешь?“

177

Якь бьі оце теперь мій сьшь письменний туть бувь,
то показавь бьі вь книжци слова, що тоди буди віз мене вь
серди... Я й закметнвь ихь заразь, скоро почувь, якь вина,
чьітавь:

Шукаю-пнтаю
Зеленои—рутьі

Щобь тебе, мій ридньїй краю,

На викьі забути.

Синь мій читавши дивувавсь:—„Якь такн“,—каже,—
„щобь свій край забути!"

— Буває,—кажу йому,—таке на вику, що й ридньїй край
хотивь би чоловикь забути.

Дакь дидь, сусидь ото нашь, и каже: «Зайди, Снмо-
не, до нась у хату, видпочннь.»

Я зайшовь и все розизнавь, що оце вамь оповидую.
Внслухавь усе, кажу:—«Коли бь,—кажу,—таке знавь, то
тамь би на Дону й викь викувавь. Завтра потягну зновь у
чужу сторону. Не так'ь воно у чужьіхь мисцяхь тяжко по¬
чувається.»

— Ни, небоже,—каже дидь,—не раджу я тебе. Ще ти
недавно розпочавь жити. Знайдешь ище й прнтулокь, и
хорошнхь людей. У другому тилькн сели, у чужому, прий¬
мака пропитують. Одружишся, хазяиномь будешь. Се, коли
знаенгь, Ннчнпирь Кочерга. Знаешь? Якь йихали черезь
наше село зь цеглою на церкву, дакь вись йому вломилась.
Я йому позичавь оси, и тебе ми гукнули воза пидважнтн.

Тоди згадавь я Ничипора Кочергу. У його надь бро¬
вою бувь шрамь, и винь таки росказувавь, що навкулач-
кахь якесь ледащо, взявши вь жменю шматокь зализа, тро¬
хи не проломило йому голови ще замолоду, якь парубкувавь.

12

178

— Переночуй у мене,—каже дидт>,—та ходимо до його
клуни вкривати. Бинт» мене кликавч,. Таїть и зазнайомишся*
А всь його енна нема, сами дочки. Докиль тоби по тихть
свитахт> блукати? Хазяинуватьімеш'ь, се краще.

Пишлн ми зі* дидомч> до Кочерги, а дивка вже й за¬
ручена. Мени якось и ніяково вже стало, хочпь про мою
думку нихто й не знавсь, оприче наст> двохт>. Докривши
клуни, вернувсь я до дида. „Поможу,—кажу,—вамсь днивт>
зо два за вашу, дидусю, турботу, та й пійлу знову на Динсь,
Мене й на зиму наймали. 4 *

— Ни, я таки тебе оженю. Пойидемо до Стецька Гопака.
Переказувавсь, що виддасть за тебе дочку. Вині* про тебе вже
прачувт>, що ти вернувся. А дочка незгирша. Оцей то
вже тебе хазяиномг настановить. Чоловиксь пидтоптаннй.
Хоче старшу дочку хорошому чоловикови приручити. А
тебе винт> скризь, де ти пробував'ь, добре знає.

Днивії черезт> птьять и пойихальї. У його чотири дочки
та ще й унукт> тринадцяти годт>. Мене таксь ушанували, та
й каже батько тіеи дивчини: „Поживи жть у насть зиму,
ато мало часу: до посту не встигнемо ’дгуляти весилля, де
зсь чнмт, треба зибратьісь. Якт> уподобаешсь дивку нашу, то
й весиллє видгуляемо; а не виодобаепгь, то я тоби п'ятнад¬
цять рублив'ь заплачу за те, що поробнпгь.

Я зоставсь. Робимо вкупи, молотимо и вт> гаяхт, ру¬
баємо зт> нареченими тестем^. Дакт> мени не по нутру його
дила. ІІославч, разт> мене зч> верби гиллє збирати, а я поми¬
наю, що воно не його. Зновсь пойихалн, превелику липу
зрубали чужому гай. Я подумав'ь-подумав'ь... Якг мени
таке терпитн, та винч> мене буде вть таки дила ввертати!...
Диждавши ^велнкодних'ь в святоксь, узявь три рубли,
подякувавь за хлибть, за силь, та й вернувся до дида, наче
до родича. „Що жть?—кажу.—Не приходиться до дила.

179

Унукч» пидросте, оженять,—отіз хазяинь у двори. А я що
тоди буду.7 й

— Та воно такьі й правда,—каже дидт>,—я ба т гь, такт»
миркувавчь, іцо тьі на свою худобу тимть часом'ь збьівся бч>.

— И вже!—кажу.—У чужій кошари розплодипі'ь отари.
Що робити? Наче мени всюди путь одризана. Треба

мени йти на вси чотири витри. Тропа моя по всьому свиту.
А винчь третього дня каже: „Симоне, ось про тебе пропи¬
лявсь Филошь Рожа. Перепитувавсь про тебе людей та й на¬
казу вавь, щобсь ти до його навернувся. “

Я того чоловика поважавсь. Думаю: „Треба зайти хочт>
йдучи на Динт>, може винть мене порадить. “

А дидь каже: „Се жт и не дурно винь про тебе кло¬
почеться. Я його вдачу знаю. Слова не промовить винсь да¬
ремно. Ось пойидьмо до його на святкахх.^

ГІрийиздьімо; а в^ь Филона така бесида зибралась. У
його ажсь дви хати. Дакь у старій виїть изі> унучкою жи¬
ве, а противна величезна нова хата повна гостей. ІПуткую-
чи казавь, якт> строивь: „Моя Мотронка, яюь розкубльїться
замужемть, дакт> и вь двори дитвора не [іотовпиться.“ Весе¬
лий бувт> дидь, наче парубокь.

Побачивши стильки гостей, думаю соби: „Чого йому
мене пришилось на сьяткахь закликати. Се все хазяини зи-
брались, люде поважни.“ Та й наготовлено було всього не
мало. И порося свячене, и паска заввишки зь козацьку куч¬
му и захолоди, и всяки страви понаставлювани. А горилку
пьюгь саму варену зь джбану та ще й старосвицькими
срибньїми чарочками. Одь предкивь йому червонои миди
джбаьгь зоставсь на варенуху и си чарочки. Колись-то (ро-
сказувавь мени Ч^навпосли) добре жилось и весело пилось,
дак'ь оцими чарочками пили наши дидьі зь бабами чеберяч-
ки, прнспивуючи:

180

Чеберячки!

Коло чеберячкьі
Прнпадаемт» рачкьі;

А ЧЬІ Іи ВНП'ЬеМ'Ь,

А чьі іи виллємо,—

Чеберячки!

Та визьмс губамьі зі, помосту чарочку та й мусить
внпьіґн не розливши, а чарочку черезь голову перекине, не
приймаючи за неи рукою. Така була крутьба зт> роскошн!

Огь я ставь соби коло порога, и сумно мени, мові,
у пущи, середа веселого гомону. Тутть старий Филоні» про¬
сить мене до гурту; та кого постигне недоля за недолею,
той несмилнвнй середі» щасливнхі>. Закусуємо. Покрепи-
лись, пидвеселились ми зі» дидомт» изі» того високого гор¬
латого джбану; а в:ь його влизе мало сказати, що зь видро.
Не такт» же я тому джбанови старосвицькому козацькому
дивуюсь, які» Филоновій унуци. Що за моторна та похопна
дивчина! Услуговує, подає, приймає, звивається промижт»
гостьми, які» та ластивка. Усього достачає и хлибомт» свя-
тнмт» доповнює. Маленькою прийняві» старий Филоні» изт»
своєю покійницею старою сю Мотронку за дитину, бо сво-
ихі» дитокт» не давт» имт» Господь, та й зве іи унучкою.
Вона таки на мене зпоглянула, шастаючись коло столу, и
щобі» то? Чогось мени заразі» на души стало инше: за-
бувт» про своє сирицтво. Такі» наче сестра на брата зпо-
глянула.

Коли жт» Филоні» щось промовиві» до дида. Той ме¬
не смикі» за рукав ь и вийшов!» зі» хати. Я за нимт». Див¬
люсь, ажі» и старий Филоні» йде за нами. Кличе нась у
стару хату. Гарна та хата, рушниками закрашена. Боги вку-
тани самими вишиваними рушниками. Такихі» я й не ба¬
чив!» по лгодяхі», бо се була старосвищина. Шовками та

181

срибломт» инши бульї вишьівани; изт> роду вт» ридт, перехо-
вани и тилькьі на вельїкодни святкьі та на риздвяни чепляють-
ся. Я ажт> зупинився, дивуючись.

— Се,—каже Филошь,—се ще наши баби та прабаби ди¬
вуючи таке споруджували. Козаки тоди панували; подуш¬
ного, видбуткив'ь не знали, у військо охотою своєю ходили,
и шовкьі та срибло ажт изь Турещьіни здобували.

Я таки й чувавь про старого Филона, що вчь його
старосвишина переховується, а бути вт> двори вт> його не
доводилось.

Огь посидальї—самт> Фьілонт. кинедь стола, та й каже
мени: „Я тебе, Снмоне, ще хлопцемь знаю, та ажт ось ко¬
ли прививт> Господь у себе вт> хати вбачати. Огь що, мій
голубе: чи не будемо ми сватами?"

— А чому жт?—кажу йому.—Коли вамг треба помогти
та до косовици, так'ь я зг дорогою душею послухаю. Те-
перт, на Динт> ще рано.

— Нащо намт> той Дишь?—видказавг Филонт».—Буде зт>
тебе посгіьіту, що набрався по свитах'ь. Нора своимт> ко-
шем г ь осистись. Я бть тебе, синку, хотивт^ залучити до се¬
бе не до весни, а хочт> би й навики.

— Що жт>?—кажу.—Хоча, и на годт>, такт* мени до васт>
и на годі* не страшно договорятись.—А самі, думаю: „Чи
вже справди Фьілошь про що инше закидає?" Не йму самт,
соби вири.

— Ни, синку,—каже тоди Филонт»,—мени не челядника,
а хазяина треба. Ось постривай, я кликну Мотронку на по-
раду.

Якт> вийшов^, дидт> и каже тоди: „Розпитувавт> мене,
чи маепгь думку одружитись, дакт> я шепнувх, що ти не
впд'ь сього. Нехай Богь дає тоби тепера щасну годину!"

Увійшла Мотронка слидомг за Филономь.

182

— Мотронко!—каже до неи Фнлонх.—Довго шукавх я
тоби парьі, ІЦОбх И розумний, И ТИХИЙ ЧОЛОВИКХ буВХ.
Оце Ж'ь и знайшовх. ГІро Сьшона Кучмана, ти знаешх, часто
я згадувавх. Оце жх и єсть той самий Снмонх Кучмана,
що за молодого вику перепробувавх усякои доли.

— Снмоне!—озвавсь тоди до мене.—Ти будете ій, оцій
сироти батькомх и добримх подружжємх. Чи до вподоби?

У того Филона такх швидко дило йшло за словомх,
що ми обоє й не втямились. Насилу трохи опамхятавсь изх
великнхх радощивх, та й уклонивсь Филонови ажх до нипь.
Язик г ь мени однявся, слова не промовлю.

— А ти, Мотронко, чи вподобала того Симона, що такх
дивувалась, розпитуючи про його?

Затулилась вона запаскою.

— Я силувати тебе не буду,—каже Фьілонг.—На се не¬
ма й закону, кому кого полюбити. Дакх якх? Чи вподо¬
бала?

Вона мовчить. Сказано, дивчина.

— Кажи бо, Мотронко!

Тоди вона верть, та за двери.

А дидх каже: „И ви бо, Филоне, чого зхотили: гцобх
дивча прилюдно сказало, хто до вподоби. Коли мовчить,
дакх и постерегай, що квапиться.“

— Куди бо ти, Мотрусю?—гукнувх у сини ФшіОН'Ь.—
Йди бо ще сюди, дитино моя!—Та за рукаві, и притягх іи
ажх до самого столу.—Треба вже намх кинчати, а то, бачх,
усю беседу покинули.—Та й каже:—Оце, Снмоне, и ти,
Мотронко, благословляю васх и даю вамх усю мою худобу
и все поле, що маю зх дида й прадида. Роду вх мене нема,
дакх ви вдвохх будете моимьі дитьмьі.

Тоди вже я прнступивх до Мотронкн та й кажу:

— Коли пійдешх за мене, дакх уклонимось укупи батькови.

183

Вона такт> и вклонилась. Батько кажуть: „Ходимо же
до гостей. “

Оттуті, уже почали добре циднтн зі, того джбану.
Дидт, веселий такий! Які, пидпилн, дані, сами вдвохть у та¬
нець становляться. А людямт, ни чнчнркі, про сватаннє,
тилькн знай частують: „Гуляйте, люде добри! Може, мого
вику й не багацько. Кому-то мои чарочки достануться!"
Та все танцюють удвохт, изт, дидомі, по запорозьки. А
дали таки й за чеберячку взялись. Мотронка зняла зі, столу
килима, и прослала на доливци, а стари прнятели (бо все
тильки сами диди та баби до Фнлона зійшлись) припадають
рачки до чарочокт,, мові, дитн. Уси дивуються. „Оце Фьі-
лонть! наче весиллє гуляє!" Я тнмт, часомт, ходжу слидкомт,
за Мотронкою: „Що за гарна зі, тебе хазяйка буде! На чу¬
жому хлиби зросла, а яке дотепне!"

Довго справляли диди зі, бабами чеберячку, ажт поки
Тстки джбана до крапли вицидилн. Тоди гости порозхо¬
дились, а ми тамі, и заночували.

Райкомі, збираємось у путь, а батько й кажуть: „При¬
силайте жт старости."

Ми й не длялися: днивт, черезт, три й прислали, и
сами ирийихали, и горилкьі барильце доброи оковитои при¬
везли. Запили сватаннє. Подавала вона хустки.

— Ходимо жть до попа.

Узяли хлибт, та пивня зі, куркою. Прийшли, запитує¬
мо попа, що визьме за винчаннє.

— Стривай, Филоне,—каже батюшка,—треба у метрику
подивитись. Я недавно ще його див чину хрестивсь.

Подививсь. „Ни, ще не сповнилось/*

Ми прохати. „Ни, не можна!—Идите, каже до дя¬
ка: у його должно ще в г ь другій кньїзи бить записано."

184

— Оле жт.,—думаю соби,—не пощастить мени й тутт> одру¬
житись. Якт» не пощастить, то вже до вику не шукатиму па¬
ри. Тилькн вбнточнтнсь та гаяти чась! А згадаю Мотрон-
ку—забути не можу.

Наречений батько тнмт, часомв просить: „Та нуте бо,
панотченьку! погляньте бо пильненько в'ь метрику! Таки
видколи вже дивча живе в'ь мене. Вже ж г ь и моя стара
ігьятнй рикт>, яжь до Бога приставилась. 44

— Не вийшли года,—та й годи.

Покидали ми курей понови и хлибт. святий на столи,
пійшли,—сумуємо.

— Ну,—каже Фнлошь,—будьмо жт> укупи, докиль попа
вблагаємо. И ти, диду, не розлучайся згь нами. Пойидьмо
зо мною на пристань. Куплю плиті. та зроблю нову комору
молоднмт,; а то. ще прадиакь мій будувавь стару комору,
такт. похилилась и порохнею взялась.

А мене сумі. обіймає. „Та вже,—кажу,—пойидьмо.
Хочтз и не мени хазяйнувати в'ь новій комори, дакт> ій бу¬
де. Я й майструвати поможу 44 .

— Оце розумне вт> тебе слово!—каже Фнлошь.—Хиба
вже такт» и розлизеться наша справа, що пишь забезкалн-
чнвся? На те вина, ііипт>. Не страшно, кажуть, женитись,
страшно попа єднати.

Ііойихалн на пристань, вивезли плиті, ажі> сьома во
замьі (прнятєли дидови помогли), да тамт> и щуку таку здо¬
були, що зт> пиві, пуда буде.

— Се купимо попови на гостинець,—сказав'ь Фнлошь,—то
бинт, у метрику не такг-то буде дозиратись.

А мени все здається, що пипь не дурно ставт. намт>
на дорози. Сумую соби мовчки.

Привезли В'Ь ночи плить и ту щуку. Раненько взяли
зновь хлибь святий, пивня зт> куркою и страшенну щуку

185

ІІишльї до попа. Щуку на ослинець такт> и вивернули; по¬
ложили хлибт» на столи, горилки пляшку, звисно, поста¬
вили, а курей зв'ьязаньїхх у куточку коло порога положили.
Тугь було вже доволи людей договорятись за весилля;
парт» из-ь висимт> було. Та нихто такого, якт, ми, гостинця
не принисії. Повибигали дити, дивуються, яка величезна
щука! ГІобигльї вт, кимнату, росказують панотцеви й матуш-
ци про диво. ІІопадя заразт> таки й вийшла, а пиігь кин-
чавгь молитви зт> книжки, тильки разі, озирнувсь у про-
чинени двери на ослинчикть. Огь увійшов'ь. Ми просимо,
кланяємось. Дивувавсь, дивувавсь батюшка на ту іцуку-ри-
баху. Достав^ изт> шуплядки метрику, роздививсь увь оку¬
ляри (а першт> безг окулярив'ь дивився), та й каже смію¬
чись: „Повинчаю. Трошки додайте до пт>ятьохт> карбован-
цивь. Свята копа переможе й попа. 44

Ми тоди видії його додому людям!» оповищатн й
весиллє справляти. Та вже такт* мене доля налякала, що
аж г ь поки ставсь на рушнику, все сумлився: „А що, яісь
пить ище разі, у метрику зазирне! 44

Огь, дякувати Господеви, живемо зт> Мотрею двад¬
цятий годт>. Батька чесно поховали, ’дпоминали. Худоби до¬
воли намт> зоставивт>, а я ще до того прикупивт>. Правду
пророкував^ старий, нехай царствує: гіовенг двир'ь дитей у
нась. Господь усимт» благословив^. ІІомичт» своя. Оце вже
старша дочка на видданни. Люде хороши знаходяться
Швидко вже подушки кинемо ! ). Такт», бачте, треба дбати,
щобт» кожній дитини було на чнмт> господарювати. Люде
кажуть: „На що йому? Хиба вт> його мало? 44 А мій сшгь по-

х ) Якії дасть кому Бопь унукивь, дакт» на подушках!» не сплять,
а на ряденци, чьг на якій одежьши.

186

чьітуе вт> книжци, що кольї тоби дано й усихт> десять та¬
ланта, дакт> ти до тихт> десятьох^ придбай ще десять.
Хвалити Бога, я до того, що за жинкою мени досталось,
утроє прьідбавт> соби. Оце карбованцив-ь десять у кише¬
ня носишт>, — и на се треба, и на те треба; а тамт> прочу-
ешт> нивка або лука продається. Отт> я трохи дамт> завдат¬
ку, а таїть зароблю вт> кого майструючи, та й опла¬
чусь. Люде було мене лають: „Сякий да такий, має своє
поле, худобу таку, а по людяхт> робить поденно, мов'ь який
злидарь. Майструє по четвертаку день, ти бт> казавг, нема
зт> чого на силь розгорити.“ А мени байдуже. Назбираю
ще карбованийвт> десяток^ та й однесу; або позичу вт>
кого, та й одроблю. Нехай люде судять, що панамть, наче
крипаігь, служу. За мою послугу пани часом*ь и сотню карбо-
ванцив'ь мени позичали, та ще й приятне слово чуенгь одт>
нихт>. Иноди прийдеш^ у свято, посадять тебе, побала¬
кають изт> тобою, наче зт> роднчемт>. Стала мени горилка
якось ниби вадити, дакт> вони мене чєрвоннхчт> виномт> час¬
тують, або чаемг. Такт* не випустять, не почастувавши.
Люде кажуть: „Панський пидлиза.“ А имт> те й завидно,
що ихт> нихто не знає, а мене стринуть хочг на торгу, або
коло церкви: „Здорови були, Симоне Микитовичу!* 4 Огь
мени й весело, що поважни люде мене добрими словомт»
покликають. На роботи я вже за свого четвертака вроблю,
пани знають, и вже такт* змайструю, якт> самому соби. То
чого жнь мене имт>, або мени ихт> цуратись? У наст, госпо¬
даря гордують заробитками и еннивчь не пускають на по¬
слугу панами; а мени—аби я ничиеи роботи не перебив^,
або не вкравт> чого, не осудив'ь чоловика. За се грихх пе¬
реди Богомт> и передт> людьми соро.\гь, а заробляти хочт>
би и в'ь найбагатшого пана—се дило добре, аби по правди.
Та й що казати? Наши такт» не запоможуть чоловика, хочт>

187

тьі й золотий у нихт> будь. А вт> мене йе сусидка пани,
такт* и Боже мій! Нехай би мене порядила на цилнй годт>,—
здається, й про худобу забувт> би: така вона до мене при-
витна. На все добре наставляє; сина звелила письменства
вчити—я й вивчив^ таки, послухавши іи; а вже яка потре¬
ба—ни до кого не йди: вона зарятує. Наши мени завиду¬
ють, а заробляти, якт> я, не хочуть: господари!

Чорт'ь у крепацтви.

Казка.

>) увь_ соби дидь бог оугодний,— такий, бачте, що
ни пивслова не збреше и никого й на воло¬
сину не зкривдить. И була вь того дида баба та
й преехидна! Не давь имь Богь замолоду ди-
токь,—такь йисть його баба та й йиГігТіЗже зь того дида
зосталось не бильше снасти, якь на малу дитину: усього
ззила! А його Богь якось таки держить на свити. Зовсимь
идь земли похилився, а Богь його держить. И дило винь
робить, и хлиборобства не кидається. Сказано—сила Божа
вь немоци звершується.

Оть баби й нудно, що чого сей дидь на свити живе!
ГІримила бь,—його згламала. „Покину песького дида! 44 думає
соби, та й покинула. У сусиди впросилась до такои жь' якь
сама, яги, аби хочь симь свого старого збагнитувати. Ба¬
чить тоди бидолаха, що зовсимь лихо, пійшовь до церкви.
„Помолюсь (думає) Господеви: якь винь звелить мени го¬
рювати на старости лить моихь, такь и горюватиму. 44

А живь той дидь богоугодний на одшиби за греблею.
Гребля предовга, а ще на провесни грязь придалась. Важко
було тимаси плентатись до церкви: „Та вже (мислить соби)
якось доплентаюсь. 44 Ще й,д© вутрени не дзвонили (а се

189

було вт* недилю), ще тилькьг що почали зі* села овечата
на первий рясть изганяти. Дидт* заздалегоди пиднявсь, па¬
личку взявт>, шкандибає.

А чорті* саме тоди притаився пидт* греблею, щоб'ь
звести парубка зі* дивчиною. Бувт> парубика вт* тому сели
вбогий, да такий же то нетяга, що нихто не хоче за його
замижт* йти. А село багате: все господари сами живуть^
то имт> про приймака хочі* и не кажи. Було жт* и дивча
сиротятко, що ни батька, ни матери не знало; дакт* бага-
тирськи хлопци на неи й не дивляться . Огь и полюбила
ся бидота одно одного; та що жт>? Якт> имт> побратись? де
жити? хто ихь у двирт* из> дитворою прийме? Чоргь и
думає: „Стривайте жт, я васі* пиді* вербою безт, попа
одружу та й росплоджу зі* васт, циле кодло старчата!“

Парубокт* бувт* у хазяина, а дивчина вт* другого ха-
зяина за наймичку. Оті* и повиганяли вони овечаті* ра-
ниигь оді* усихт*. щоб'ь не прилюдно побачитись. Чортяка
ажт* усмихаеться, якт> то вині* пиддасть имт* обома* весняного
тепла! Ажт* гулькт*—щось хлюпостить постолами, чвяка щось
по грязи. Се дидь йде до церкви. Тугь саме вт* дзвона
бовкнули. Дид'ь наш'ь изнявь гарненько шапоч ку, пере хрес"
тивсь* Чорта ажт* у печинк ахт* запекло , що_дидь _ще й,
^цдеьтьщся. Якт> вискочить, якт* пхне старого зт> гребли!
Такт* и плюснуві* дидокт* наші* у калюжу. Що робити?
(Старому—які* малому: давай кричати, ажт* заплакавт, зі*
пемоги.

А дивка зі* парубкомт* тильки що зійшлись до купоч¬
ки. Чують лементі*, прьібигли, звели дида,—вині* увесь об¬
мівсь, труситься. Парубика зкинувт* изт* себе латану сиря-

чину.

190

— Вдягни, дидусю, та якт итимешь изт церкви, такт
зайди до Хоми, що надт кручею: свнтьіна твоя просохне,
а я вже й такт побуду: не дуже холодно.

Гіійшовт дид'ь, подякувавши, до церкви, а чортяка до
парубка. Давай загривати його, щобт займавт дивчьіну. Дакт
ничого не вдіє, бо весняний витрець такт и проймає хлоп¬
ця: не до жартивт. Дивка хочт и пригорнулась би до Його,
та вт його инша вже думка. Тильки разинку й поцилувавт
та й побигт на кручу до Хомннои хати. А хата вт того
Хоми така, що й викна вь землю повгрузали, дакт винт ки-
лочками пообгороджувавт, щобт свинота не повибивала.
Та бувт Хома усимт приятель—и лнхшгь, и добрьімт. Хочт
и вкравт би хто яку одежину, то винт переховає. Отт и
висушьівт парубокт у його дидову свитину.

^ Тимт часомт Богт покликавт передт себе чорта.

— А що се вкоивт, псявиро? Одинт у мене бувт чоло-
викт на все село правдивий, дакт ти й зт того насміявся!
Оце жт знай, цапина ти личино, що от ти сьому диду-
севи три годи, якт три дни, крипакомт вибувт.^Та гляди
мени: коли дидови буде яка пригода, або що, дакт и не ду¬
май! У мене не вибрешешся^

\[ Гризно таки заговоривт Господь на нечистого, ажт
блискавка по всьому небу сяйнула и громомт усю землю
зхьітнуло.

ІІочухавт чортт помижт рогами. Ниде дитись—му-
сивт итьі вт крнлацтво.

А дидт кладе соби любенько поклони вт церкви, та й »
не знає, чог о се та кт^блиск авиїїя об вилась округи бани, чо¬
го такт 'земля страшно зхитнулась^

Одправивт отець Якивт утреню, пишовт одпочивати, бо
винт у наст на ногьі кволий, дакт не швидко до служби
дзвонить. Богоугодний дидт соби й думає: „Що жт? Те-

191

персь я одинокий. Скотинку никому доглядати, борщику ни-
кому зварити. ГІійду додому. Нехай Господь мени дарує, що
служби Божои недилешньои не чутиму.

Пишовь. Йде поузгь кручу, ажт парубокь йому на зу-
стричь суху свитину виносить; одягь його, пидперезавь.
Дидь и каже:

— Парубико! Не давь мени Господь милосердний дитокь:
узявь би я тебе за сина.

— То що жь?—каже йому той хлопець.—Я вчора саме
году дослуживсь, дакь и будемо вкупи жити, бо й я соби
одинь одними, якь пучка. \

— Оть тильки горе,—каже дидт>,—що баба мене вчора
покинула.

— Та чувсь я, дидусю,—каже парубокт»,—то й охотнипгь
мени до вась и йти.

— А якт> же ми, хлоню мій, бурлакуючи, справимось?
Коли бь ти знайшов^ соби дивчину та одруживсь; а вь
мене, хвалити Бога, й земелька йе, и волики йе, тильки в'ь
господи никому бути, якт> на поле поидемо.

— Та я маю на прикмети дивчину,—озвався парубика,—
тильки, що6ь не було на вась, дидусю, важко, як'ь ми
вдвохть до вась у хату втиримось.

— Яка жг се вагота, хлоню?—каже зрадивши богоугод¬
ний дидь.—Та коли бь Господь благюсловивь вась дитонь-
ками, дакь я бь ихь мавь за риднихсь унучагь.

Слово по слову, вь одну хвилину порадились коли й
димку сватати, коли й весил лє справляти.

Хома заразь туть свою кирпу тиць! (бо винь у нась
кирпатий на всю околицю).

— Я, -каже,—пійду зь дид одгь у ста рости!

Дид'ь ажь на ногахь не встоигь. іГбчувсь неборакь
душею, що й на його зглянулась доля.

192

— Такт» що жь довго баритися? Не гаймо щаснои го¬
дини.

— Та я,—каже Хома,—хочт> и сьогодни.

А парубок^ до сього торгу й пишки.

— Ось я побижу додому—труситься зт> радощивч, дидть,—
та впоравшись и прибижу до тебе.

— Про мене,—видказавг Хома.

Полине дидт, голубому сивимь до свого двору, пид-
скакуе, всмихаеться, забувсь и про бабу; коли жг зиркт>!
ажт> у Його шось_в епітаетьс я_по подшртло.

— Що ти за чоловикг? Чого туть вештаєшся?—питає
і

А се вже чоргь розпочавт» своє крипацтво.

— Що Ж'ь, —каже,—такг и такт>: ниде мени вь свити
прихилитись, сновьідаю заволокою: приймайте, дидусю, вь
найми. Вже я й скотинку вашу понапував^.

— Неспромога моя наймита держати,—видказавь дидт,.

— Та я за шматокт» хлиба вт> доброго чоловика служи¬
тиму, —каже йому чортяка.-Ч^ мене така вдача, що я й
страви не йимт>, а взявши окрайчикт> хлиба, такт* соби й
прохарчусь ходячи^)

— Оце нехай Богь криє! — дивуючись одказавії дидт>.—
Мени хиба жаль страви? Та вт> мене, бачт>, хата маленька. А
ще ж'ь я приймака приймаю, такт» ниде гаразде и лягти
тоби вт> хати.

— А на що мени вх хати лягати?—каже чоргь.-4Я хати

змалку не знаю. ^

- А В'Ь ХОЛОДНеЧКу Ж'Ь якь?

— У холоднечку?[ Мени однаково, що зима, що лито:
такт> я звикт>, не маіочБГ"соби притулку.

— Чи справди? Та се жь дивно й слухати!

193

;— Не дивувались би ви, дидусю, коли бт> знали, вт> яко¬
вому пекли зрись я змалечку.

Здвнгнувт> плечима дидт>.^\ чорт-ь йому вт> ноги, та

знай просить, щобт> прийняв^ за шматок^ хлиба, бо ввесь ^
свигь його цурається

— За що жт> тебе цураються люде?—питає.

— За мою вдачу, що живу соби ризно: окроме йимх,
окроме сплю, та^ й не люблю^ фту^людського. А дило за
мною зроду не стояло. Ось погляньте, дидусю, якт> я вт>
двори вт> вась поприбирав!».

Дивиться дидг, ажт> усе позмитувано, позгрибувано,
чи кизякт», чи трисочка, або цурапалокт», дакт> усе вт> купку
позагортувано, и дривець на дривитни нарубано.

— Ну, — каже, — ради святого дня не годилось би

всього цього робити,

— Ни, дидусю, обидайте самиНЯ страви не вживаю

ч

ги

4

— Нема вь мене свята—каже чорть: —я не загуляюсь, не
запіячу, не засплюсь и на Великдень. Якт> день, яктЛ
нині),—разт, у разі» туп^ю та працюю. И собаки не держу, 1
такий я сторожкий. Згорнусь бубличкомт» пидь повиткою,-
и мишт не пробижить, щобт> я не почув^. Оттакий, я ди¬
дусю, вдався!

— Та й служишт» по людяхт> за шматокт» хлиба?

— Оттакь,—якт> бачите. Приймите мене, дидусю, бо вже
я свитчь пройшов^,—усюди мене цураються.

Змилосердився дидь, прийняв!» чорта за шматокт> хлиба.
А чорта» уже йому и ва» печи затопив!», и картопли на
юшку наскриба», и бурякива» на борща» накришива», тильки
горшки поприставляти.

Наварива» дида> обидати, кличе чорта.

г.

и

0 &/>-

194

А як^ йому вживати страву, коли чоловша,, сивши ^
до трапези, заразі, бла гословиться, охреститься-- Та ще жг
и шапку треба зняти, а пидт, шапкою вт, його, звисно, роги. ^ х

— Оце химерний наймиті,! — думає соби обидаючи
дидт,.—Ну, доглядай же домивки,—каже пообидавши.—Які,
тебе на имья?

— Ніякі,. Нема вт, мене ніякого ймення.

— А які, же тебе по людяхт, звали?

— Такт» звали: ти , да й годи. Скажете тильки: гей тьі!
я заразі, почую.

Ну, се такт, що наймиті,! Ажт, моторошно якось ди-
дови. Та вже прийнявт,, не проганяти зт> двору, мові, того
пса. А чорті, стоить передт, нимт,, зкривившись мові, сере¬
да на п'ьятницю. „Які, його бидолашнього виді, себе про¬
гнати? Ввесь свиті, його цурається; нехай же йому буде хочт,
у мене притулок^!"

Такт» соби миркуючи, потягь богоугодний дидт, на

кручу. Пійшли зі, Хомою,_ висватали дивчину . Яке тамі,

сирицьке сватаннє? Аби законь сповнити. Незабаром!, и ве-
силлє справили

Дидова хата помолодшала. Любо та гарно втрьохт,
живуть, а чорті, усе осторонь. Зпершу було всимт, чудно,
далій попривикали. Така вдача,—що ти чинитнмешт,? И не
видно чорта вт, двори, а дило за нимт, не стоить. Двирт,
такт, окукобивт,, мові, кубелечко. Скотини доглядає, да й
курей, и тихі, за нимт, не вспишиться молодиця попередьів-
люватись, и хочт, би де знеслась инша прнхнжкувата кур¬
ка, вині, те яєчко знайде й принесе. ^Курчаті, навиводили
безличт,. Хочт, би тоби одшгь розбовтокт,! Уси яйця квочки И
полупили. А що вже вт, поли на оранци, дані, дидови ста- Ч
рими ногами за наймитомт, и не поспишитись. Насилу мо¬
лодий хазяинт,, той уже приймані,, справиться. Волики вт,

його бигають мовь поросята, а плужокь такт» и пливе. Та \
никбли жь то не поламлеться, хочь и сокири вь поле не
бери; а скотину за ничь такт» понапасає, що боки повн-
ривнюються, мові, у сажовнх'ь свиней. Оттакь чортяка вид-
бував'ь крипацтзо!

Дивиться баба зь боку, якт> дидови щастить, та ажь
розривається зь досади! Стала думати, якть би звести його
З'ь хазяйства. „Видушу йому курей!" Огь и крадеться на
горище, бо собака на бабу не гавкає; а чортгь усю ничь не
спить, то й бачить. Винь драбину прнйнявь, та яісь загар¬
чить на горищи, баба якт> поточиться, якт> бебехне зь го¬
рища! Насилу встала. Очунявши, думає: „Се я не знать чо¬
го злякалась. Ось пійду йому телягь до коривт» повипускаю,
нехай поо6сьісаються!“ Лизе, крадеться вь хливець, а чорть
ій изь хливця назуст р и чт>!^Очи червони, огняни, а З'ь низ- V
дерь искрамьк] Баба такт, и гупнула навзнаки! Довго лежала
безь памьяти, а якь припленталась до своеи хати, дакь на¬
силу переполох^ ажь дви ворижкн вилили. „Ну, не бу¬
де жт у тебе хочь на городи ничого!“—сичить одужавши
баба. А дидивь городь бувь якт> раз*ь поузт, сусидчину
хату, дакь не страшно баби вночи. Вийшла баба на городь,
давай витоптувати, давай ирватн! Коли жь дивиться: се
не огудьіна, не бадилля, се вона самий гадь изь земли ви-
смикає, а вужаки та гадюки такь по ногахь да по рукахь
у нси й вьються. Ой лишечко! А чортяка зь-за лису: кухь-
кухь-кухь! Баба необзирь додому. Зь того часу втихо¬
мирилась, тилькн, зципивши зуби, зеленіє зо злости.

А дидь соби багатшає та й багатшає. Прийде бранка,
то иже його наймнгь и знає, чи буде мокре, чи сухе ли¬
то. Коли мокре, винь о ре сами горби, а проти ^сухого—

« іми долини та низину. То вь людей жито або повимокає,
ібо посохне, а вь дида стоить якь стина. Та вже по-

196

чавь дидь богоугодний знемогати на сили, снаги вже не
стало ставати. Увесь викь муку терпивь виді* баби, дакь
уже йому й щастє не вь пидмогу. Тильки подивиться, якь
його волики оруть, або якь женци жнуть, та й додому.
Все пильнувавсь нєборакь домивки. Дали й бачить, що по¬
ра до Бога йти, прикликавь названого сина свого и того
наймита.

— Усю худобу тоби видписую та й наказую, щобь
ти сього нашого наймита шанувавь якь брата: винь
обохь нась хазяинами настановивь, за його доглядомь пов¬
но вь нась и віз двори, и вь поли. Да таки визьми та й
полились изь нимь усією худобою, як'ь брать изь бра-
томь.

— З, ни!—каже чорть.—У мене така вдача, що я хиба
людямь инколн придбаю, а мени воно ни на вищо.

— Дакь чнмь же тебе за твою службу винагородити?

— Оце,—каже,—мени вся нагорода, що ви мене прийняли
за шматокь клиба, не знехтували мене сирому. А коли вже
хочете подякувати, дакь оддасте мени те, що вамь у двори
ни на вищо не потрибне.

— Та бери,—кажуть,—хочь що й потрибне.

— Такого мени не треба. Я соби таке визьму за мою
працю, що зь його вамь хиба шкода, а не користь.

— Ну, якь соби знаешь.

Привикли вже, що винь соби наче придуркуватий.

Умерь той дидь, поховали його, видпоминали. Оть
уже молода господиня сама! та й сама дома. То було дидусь
у господи тупає, а теперь уже, якь вийидуть на бранку вь
поле, дакь вона знай одна, що иноди й сумно. .

Оттакь сидить вона соби якось у хати, коли жь
увійшла до неи баба. То було й двирь обходить, а якь ди-

197

да поховали, вона прийшла до своеи ниби вже невисткн,
та й почала слебизуватн:

— Оце ти все сама вь домивци, Фесько? (А іи Феською
звали).

— А що жь? Мушу худибчинн глядити.

— Не дає Господь вамь дитокь.

— На те Божа воля, бабусю.

— Такь молода, —каже єхидна баба,—та знай сама вь
господи. То-жь-то мусить бути нудьга!

— Спиваю соби та й розганяю нудьгу.

— И вже, самій спивати! Се ти себе занудишпь, дитино
моя. Пожалься своихь молодощивь.

— А що жг робити? Сусидь близьких!» нема, оприче
вась; а вь шинкь я зроду не ходила.

— Ти бь до себе кого принадила, Фесю.

— Що се ви, бабусю? Крий мене Мати Божа! Хиба вь
мене чоловика немає?

— Чоловикь увесьденички вь поли, а молодій людини
та самотою—се вельми тяжко. Хочь би до тебе наші» дякь

ХОДНВЬ.

— Та нехай йому аби-що! На що мени той дяк"ь здався?

— Розговорив!» би нудьгу самитню, укупи б'ь заспивали.
Винь уси гласи знає.

— Нехай винт» соби тямнться зь своими гласами.

— Бачить, його ІІалажка вмерла оце на проводи, дакь
винт» журиться; отт> би вдвохт» погуторили, заспивали.

— Нехай лучче вь церкви спиває, а не зо мною,—видка-
зала Феська.

• ■ И мсни нудно жити на свити. Покійника не любивт»
мене; на старости вигнавт» изт> хати. Живу вь сусидахь
изі такою старою бабою, якь сама. Та вже теперь нема

ем*»-

198

1? 'V

Ґ

його на свити, дакь я й одссрднлась; а п оминати чоловика
годиться, який би винь тамь ни бувь.

Се кажучи, вийняла зь-за пазухи плящку запеканои
горилки, паляничку дистала та ще й ковбасу. Випила сама
гі невистку почастувала. ІІотимь и вдруге. ІІовеселищала
наша Феська, защебетала до баби. Коли жг туть у синяхь
двери—рипь. Кого се Богь несе? Дивляться, ажь се той
дякь и єсть. Веселий такий, привитний.

Прийняли його за гостя, почали частуватись.

Уже дякь и гласи заводить:

Тяжко та важко, серпе Палажко,

Радуйся, Фесько!

Зареготалась молодичка. Завели вдвохь писеньку. Ба¬
чить, справди такт» веселите, нижь самою вь хати сидитн.

Дякь уже іи й за поперект» обіймає, а баба обохь частує...

Тимт» часомь чорть доходить изь чоловикомь у пруга.

— Годи!—крикне мові» опарений,—годи орати!

— Якь годи?—каже чоловикь.—Дви скиби тильки од¬
вернути, та й упруть.

— Кажу тоби—годи! Служба моя скинчилась.[Дри годи,
якь три дни^бувь я вь крипацтви. Теперь живи соби, )
якь знаешь, а я побижу, визьму своє, да тильки мене й ^
бачивь.

Чоловикь дивиться,— чи не збожеволивь наймита»? А
наймиті» справди мовь божевильний дрегнувь изь поля до¬
дому. Не гледивь и дороги, манивцемь такт» и стрибає. Що
тугь чинити? ІІокинувь чоловикь упруга недобраного, по¬
гнавсь изь волами додому. Доходить до кручи, що надь
болотомь коло Хоминои хати, ажь чортяка щось пре зь
царини. Що винь несе на плечахь? У чортяки єхидна
баба!

199

— Бувай здорова!—гукунв'ь йому оддалекй, а самі» из<ь

кручи скикт», та вт> болото! Тилькьі й бачили наймита, а

бабиних^ и кистокт» не знайшли вт> болоти.

А Феська вже ажг тодй призналась, що з:ь дякомт,

спивала, якт, черезт» два роки перву дитину появила. З'ь

великих^ радощивт» чоловикт» не бивт» іи за се й не лаявт».

Та й дякт» безт» кропила не смивт> николи до його хати
-—-

прьіступиться.

]3 и р н а пара.

О ти, моя любові», моє подружжє!

Смерть виссала ввесь медь изт» усть солод-
Та не змогла краси твоеи взяти. [кихь,

Не подалась ти ій. Клейнодь уроди
На губоньках^, твоихт> ще червоніє,

И щоки ще цвитуть квитками вт> тебе,

Ще смертн стягт» блидий стоитт» далеко.

Шекспирг, Ромео та Джульета.

І.

жьітьі самому на свити. Нещасливий я чо-
;т> соби вдався.

Та й я дознав'ь одного щастя.

Стара моя вмерла. Дитей було вт> мене ба¬
гато, вси помирали. Зосталась сама Онилка.

Хотивт> я приймака соби взяти, щобт> не стояла пуст¬
кою батькивська хата, ажь унадився до мене зк чужого
села парубокт>, Сергій Вуст,. Йиздить винк та й йиздить.
Якт> тамт> кажуть,—унадились злидни на три дни. Бачу, що
й небагатий женихт>, и виді» людей чую, та що йому каза¬
ти, коли внадивсь? Ото жь и йиздить.

201

Вона за його охмаеться. Я жт> не неволнв'ь іи. Одна
вь мене зосталась: якії іи неволити?

Я й самт> одишь у батька синт> бувь. Мене зроду
батько не бивь и не лаявт>; а то гуляю разг на улици,—мени
не було що висимнадцяти лить, — батько вкликавт* у хату.
„Будемо,—каже,—тебе женити 44 .—„Я не хочу, тату, я'ще по¬
гуляю*.—А винт> мене по потилици.

Я бувт> боязький. Йдуть на розглядини, беруть ста-
ростивг. Я матери кажу: „Яке моє життє буде? та й іи,
якг я визьму на неи ненависть? 4 * А мати видказують: „Ми
стари, та ще помремо: тебе треба за добраго ума оженити. 44
Млію я, трухне моє серце. Везуть мене. Имт> мои речи—
мовь витерь гуде.

Увійшли вт> хату. Якт> я побачивт> іи,—зовсим'ь и не
вподобавт>, такт* які. собака палици. Гутирка іи, покиргь іи,
—такт* и верне. Млява и недогидна.

Я наступивт> старости на ногу. Ну, а старостами аби
почеська була. Оглянусь, уже й сало кришене стоить на
столи, сметана, горилка. Такг серце моє й упало.

Вернулись додому. Днив'ь черезт> два посилають мене
до неи ще зт> подарунком!,, зт> запаскою. „Хай,—кажу,-т-во-
на загориться!"—та й одмигся.

Посли пишли до попа. ІІипг не хоче винчати: „Ще,—
каже,—йому года не вийшли 44 .

Я такий радий: думавт», такі, воно й минеться. А во¬
на вже поспила: ій уже двадцять два годи. Вони-жт» усе
йиздять до нась, сватами звуться, кружляють.

Я разі? изновт, зосмилився матери натякнути, що во¬
на мени вь матирки годиться.

Вона такт» рогачемт, и пирнула-бь, коли бь не видхи-
ливсь. У шори мене забрали.

202

Старостами казань: „Дядьки, що ви соби думаєте?
Видно, свить кинець до кинця зійшовся, що ви мене хо¬
чете втопити. Нихто іи не бере, дакь ви іи на мою шию
накидаєте". Мовь и не чують: абьі горилку пьітьі.

А батько такий мовчазний. ІІоночи зь матиррю шеп¬
нуться, або вь комори, або вь клуни, якь мене нема, а за
обидомь и черезь губу ни одно не плюне.

А я вь ихь одьінь. Думаю: „Якь його й огорчати
ихь?“ А имь мене й не жаль

Такий сумь у хати. Вони хочь промижь себе гуто-
рять, а мени, одинцеви, та й ни зь кимь.

Два роки вони йиздили, ажь поки вийшли мени годи.

Якь ишовь я на винепь, дакь ажь заплакавь. А якь
йшли одь винця, дакь не зхотивь зь нею й за хустку дер¬
жатись, йдучи зь церкви вь пари. Иокинувь іи и весиль-
ньіхь, самь попроставь до хати.

Да що? уже звинчани.

Люди гуляли, гули якь бжоли. Я іїередь своимьі очи¬
ма ничого не чувь и не бачивь.

Дали за нею корову и дви овечки и третячка. Коро¬
ва здохла, третякь настромився на килокь и пропавь; овеч¬
ку одну метелиця напала, — здохла, а друга такт» вь отари
замишалась и загинула по сей день. Нищо вь руку не пій-
шло.

Не прихиляється моя душа до неи. Немоторна, нече¬
пурна, неввичлива. Сестра іи тамь така, що и вь ложци во¬
ди не піймаешь, а ся ни кь бису; а одніеи семьи.

Я пійду зь дому днивь на пьять: шевствомь зароблявь.
Прийду додому—ганьбуються, жаліються: и те не такь-» и
се. Я мовь не чую: пійду зь хати.

Изновь пиду до людей, оддишу.

203

Прийду додому,— що по правди, що й ни,—батько й
мати все докоряють. Изновт» прийду зі» роботи,—де бт» од¬
почити, а тутт» бида бидуе. Виганяли іи. И по плотахт», и
всюди іи намисто було. Ще мати було такт» приказує:

Хвала Богу, сьіна оженила;
Хвала Богу, невисткьі дождала,
Та вже-жт» вт> мене дижа стала,
Тарилочки та падь припечкодгь
Та заросли та рокит ечкомь,

А ложки та падь лавою
Та заросли та муравою.

И батько й мати таку ненависть узяли! Я кажу мате-
ри: „Та ви-жт» таки, мамо, зхамениться: мени іи не вбити.
Що ви ганяєте іи и по плотахт», и всюди?"

Посли батько вмерт» рокивт» черезт» два. Мати ще
пожили та й соби. Дитей у наст» було щьятеро; окреме
ціеи дочки, уси померли. Треба було мени тии одбуткьі ро¬
бити самому. То дошки на труни, то копачамт», то людей
одбувати, а попови жт»? Хочт» би одьінт» хлопчика» бувт» мени
вирист» на мій талант»! Остались ми сами на господарство.

Я іи не бивт», а такт» було все угрущаю. Оце які»
прийду зт» роботи видкиль, —усе порозкидано. Тамі» мичка,
тамі» днище, тамі» ложки нечиста. А я знарошна й не ска¬
жу, коли вернусь, то найду вже порядки! Недотепа. Таке
вдається.

Разі» ухопивт, миску, думаю: „Швиргону на ей... та
що-бт» и не вбити ще!" да тоди вт» двери! такт» череш»є й
розлетилось. З,

Иноди стану було ій казати: «Ще зі» тебе й зі» мене
будутт» люде сміятись, що вт» тебе вт» хати гиршт», нижт» у
хливи вт» доброи господини»... А вона иноди мени каже*

204

„Ти бт* лучче мене побив'ь, нижг отакі* дорикати. Ти ду¬
же цроречьістнй: діймаешт* лучче, нижт, палицею". А все
пуття не було, и жьіттє невеселе було. Тилькн труни ро-
бьівт* на дитей та ховаві*. Сонечко обомт* намт* не грило.
Обоє ми захирилн.

II.

Дані* оце яьидбнЕся виді* пути. Умерла й моя жинка
и покинула мени тилько оцю Онилку, що я й почаві* про
неи казати.

Ото жт ставт* йиздитьі до моеи дочки Сергій Вуст* зі*
другого села. Я бі* ему видчипного давт>, аби тильки поки-
нувт* нась, бо намт* треба приймака, щобт> хата пусткою не
стояла. Да ничого робити: треба увагу дати, бо й самі* своє
життє марно стратив^*. А вони-жт* любляться та й не по
нашому. Ийтьі имт* на перекирт* я не хотивт*.

Ото Сергій Вуст* порядився зі* людьми на цилий ва¬
гоні* на чугунку возити овесь и ще щось. Верстові* за двад¬
цять іп*ять оа'ь наст* буде чугунка. Одйизджаючн вині* про¬
щавсь изт* Оннлкою, и дуже обоє смутовали. ГІрьівизт* ій
усякихт* гостинцивт* коштовних!*, не тильки черевики, та й
на корсеті, черкаснну и добру гарусеву хустку. Да такт*
боявсь, щобт* я не приневолив!* іи зпаруватнсь изт* кимт*
иншимт*, бо знаві*, які* вині* мени не вгидені*.

Одйизжаючн приказував!* Онилци, наливаючи на па¬
лець каблучку: „Гляди-жі*, безт* мене на юлнціо не ходи и
на досвиткн не встрявай!“ Усе боячись, щобт* який пару-
бокт* не залицявся до неи... „Тн-жт* любиші* мене? ти-жг
не забудеш!* мене?“ усе благає Онилку. Слухавши теє, сльо¬
зи вт* мене виступали зі* старихі* очей. Пригадалось мени
моє життє безталанне бурлацьке. За що зкалялн моє жит-

205

тє? Такт> стиснуло вт> грудяхч>, що изь синей внйшовг, щобт>
вони мене не побачили.

Провела Оннлка свого жениха и дуже плакала; на¬
вить змарнила трохи. Посилила тиждень, другий дома. Ста¬
ли дивчата, хлопци пидбивати, щобт> йшла на вулицю зж
ними, а поттгь и на досвитки: „Ти-жт> пидешт, на чуже
село,—мовляли,—то й не побачимось. Чуже село — мачуха,
не пригріє. Може й мьі вси розбредемось по свиту. Ходимо
та й ходимо! Дивувати та й не нагулятись, не наспива-
тнсь“.

Онилка думала-думала: „Що-жг, каже: хиба якг пій-
ду, то розумг загублю, и мисяця свого зарази забуду, сво¬
го Сергіечка?“

Дивчата сміються: „Мовь твій Сергіечко кращий за
всихт> хлопцив'ь?“—.„Кращй виді, усього свиту“, видказуе.

Вбирається вт> мачки, вт> добре намисто, вт> стрички та
приговорює: „И нема таки по всьому свиту кращого “.

Надила вперве и корсеть черкасиновий, що Сергій по-
дарувавь, зт> золотими кгудзьїками. Найпервійший кравець
пошивсь, такт> и одливт> пидт> девьять усив*ь Випросила у
мене пивня й пшона, востаннє почестку дати своимт, то¬
варишками и хлопцями и досвитчаній матери, такт* и пиш-
ла на досвитки.

Пидт> хатою дожидалась, поки вбралась, цила низка
хлопцивт> и дивчатг. Вона вийшла и разомт, уси гучно ру¬
шили.

Гуляли, спивали, готували соби вечерю. Усю ничгь гу¬
ляли. Деяки хлопци и жалкували за моєю Оннлкою. Дру-
ги пивни вже стали спивати. Усяки гадки, балаканнє перей¬
шло, а то вже й така ричт> зайшла: „Уже Онилка та не
буде наша", кажуть дивчата.

206

А хлопци кажуть: „Треба поцилуватьі хочт> востан¬
нє, а то вона нась покине, та ще й кварту треба взяти зт>
іи молодого. 44

— Було раній цилувати,—видказуе Онилка,—а теперт> я
вже його.

Тугь хлопци кинулись іи цилувати. Вона, звисно якт>
дивчата, лається, верещить, пручається; а дивчата й соби
стали іи придержувати, помочи давати хлопцями. А одинг
парубокх каже: „А я визьму соби цю каблучку на памт>ятку;
Сергій ій Другу, кращу, подарує, якт> изт> пидть хури вер¬
неться/ 4 Давай знимати каблучку зт> пучки. Вона вирвала
вт, його зт> рукт>, да хто іи знає, де вона іи й дила. Уси
кинулись шукати. Мацалн-мацали по доливші —нема! Запа¬
лили вихоть соломи и пид'ь поломт>, усюди шукали деяки;
а деяки свого не хочуть подарувати, ще й лучче взялись
за іи,—и дивчата, а вона имт> мертва на руки и повалилась,
такт» якт> зилиночка пидкошена. Стали сміятись, покинули
шукати каблучки. Дивчата кажуть: „Намт> теперь за хлоп-
цивь треба стояти, бо вона нась кидає, а намт> зт> ними
треба жити. ГІравда? и

— Правда, правда!

Сміються, лоскочуть іи: „Не прикидайся, Онилко...
Се вона наст> дурить, налякати хоче, аби ми видт> неи вид-
каснулись. 44

Другий парубокь каже: „Я и черкасеву корсетку зни-
му, тильки не озвешся." Шуткуе зт> неи. Вона ни пари зт>
усгь. Вси обомлили. Що се? Дивчата кинулись до неи и
приложили вухо до серця—трошки чутно. Друга кинулась,
каже: „Не чутно.“ Хлопци соби. Давай кликати досвитчану
матирг,—зовсимт, не чутно. Злякались, давай терти хринт>,
класти проти серця. Не переливкьі. Ни, не помагаеться.

— Озвись, Онилко! Справди робиться страшно.—Деяки
вже й у голось. Инши побигли по ворожку, а инши й
до мене.

Я прибигь несвоими. Прошу іи, щобт> озвалась, щобт>
оглянулась на мои старощи, на дивчатх, бо деяки тужать
не вь жарть.

Мовчить. Такт» мене й окотило морозомт>. Свиті, мени
темний зробився: пожовкло, позеленило вт> очахт>. Що це? Се
справди хтось насміявсь. „Онило! Онилко моя люба, моя
єдина дитино! ти жть мене поважала, ти жт мене штьіла,—
озовись! Не морочт> ни мене, ни людей, не роби суму, н£
роби турботи! 4 '

Жарть-жартомт,, а се вже не жарті,, якт> мене за пе-
чинки бере, ноги трусяться. Винесли іи на двирт>, поло¬
жили. Зирно, гарно. Мисяць надь нею сушьятивсь, дивить¬
ся, дивується.

Людей хмарою нависло; а тамт, уже соцький и десяць¬
кий. Боже! ажт свиті, неначе здвигнувся. Лежить така кра¬
са, як'ь Божа роса, у мачкахт, проти мисяця, роскишна,
мові, короливна, поважна—не поворухнеться, до батька не
озоветьсь, холодна.

— Моя дитино, зглянься на мене!

Понесли до мене. Дивчата й титка голосять. Уже й
дома на лави лежить.

Я виді, туги зробивсь пьяний, хитаюсь. Здається, я жт>
іи не неволмві,, я жт, не согришивт,, я жт> ій слова про¬
тивного не промовивт,. Думокт, моихь тяжкихт, вона не
знала. Уже роблюсь несамовитий. И жинку поховавт,, хочт,
и нелюбу, и дитей шьятеро. Тепєрт, и иослидню Богь ви¬
риває зі, рукт,. Не такі, бере, якт> у людей, а нагло.

Мабуть я гришникт,. Або мій батько, або мати чимт,
проступили, та на мени кара Божа почувається. Не знаю,

208

що робити. Титка вже кльїкнула людей. Зробили труну,
покликали копача, попа. И пипо супоятьівся: тако усимо
дивна така ява, така воля Божа. Що було кращого іи мате¬
ринського, усе на церкву подави. Рушниками мари, корогви
поперєвоязували, и дивчато, котри несли труну, хустками
поперевт>язували. Усе винесли зо хати: іи и мою душу ра-
зомо. Труну зпускали полотномо, шо ще баба пряла, хоро¬
нили його на сорочки, и тонкого сувій полотна мати для
неи задержала, а то вже все вона понапрядала. Дивчата й
титка тако голосили, що й матери не треба—и тсперо по¬
чувається: „Сестрице наша, зиронько наша, первая, ясная!
та чого жг тн та за хмари зайшла? Ти жо наша беризонь-
ко! зо кимо же ми будемо колядки й щедривки спивати?
Чого жо ти наст, кидаешо? куди ти такт* швидко ходу
даеип>, та й не озирнешся на нась, може котру товаришку
та й загубила? запишалась еси, короливонько тн наша,—не
озвешся до нась. Що жг ми твойому козаченькови та й
казатимемо? Та питатиме жо вино: „де жо моя утинка?
де жо мій пишний, роскишний цвито? ой оддайте жт, по¬
дайте мени іи!“ Що твои дружечки да твои товаришки—яко
мако процвитас, одніеи дружечки, одніеи квиточки, одніеи
макивочки та й не доличаться. Що яке жо твоє весиллєч-
ко смутне-невеселеї Тебе, наша княгине, ни впросити, ни
вблагати—не споглянешо, не подивишся. Тебе янголи не¬
суть у широкий ясний свито. Ми одо слизо послипли, не
бачимо. Ми бо тебе вхопили, видо себе не пустили. Ти
зникла зо очей, яко зиронька.

III.

Поховали. Засипали домовину. Усяке кинуло грудку
земли востаннє: „легко лежати и землю держати!" Мене

209

довели люде добри додому. Деяки зостались души догля¬
дати, а може й моеи. Душа, звисно, три дни ще бьеться
вь хати.

Мени свить округи йде. Смерть би соби заподіявь,
якь би гриха за те не було. Чимала була купа людей, я,
кажуть, якь божевильннй усе одно торочу: „Я жг пере¬
кору не робьівь ій, бо й самі, нещасливий бувь/

Частуються люде. Я ничого не жалувавь на поминки.
Нащо воно мени? Здавалось мени, безь неи й йисти не
зхочеться, я й хату покину.

Аж'ь опивночи хтось у викно постукавь, а дали вь
двери.

— Идить! Хто тамь?

Та якось людямь страшно зробилось. Хто бь се глу-
пои ночи, вь таки вже обляги, прийшовь? А инши кажуть:
„Це щось заизже/

— Идить, идить,—кажуть люде.

Двери видчинились, и на порози ставь передь нами
веселий, румьяний, у свити и вь новим ь брили зь позу¬
ментами Сергій Вусь. Мовь на весиллє убрався, тильки
що нова свита була вь глею.

Я обомливь. Що йому казати? Видно, що винь просто
:»і. дороги и ничогисенько не знає. Веселий - превеселий,
наче вирись; засмагь такь.

— Що се ви,—каже,—безь мене вже й весиллє справ¬
ляєте?

Уразьівь мене вь саме серце.

Титка мовчки пиднесла йому чарку горилки. Заплакала
і л й каже: „Даруй Онилку добримь словомь, витай за упо¬
кій дути/

А друга молодиця пиднесла коливо.

14

210

— Не хочу я такь!—та взявь, горилку вихиливт> та й
плеснувг пидь стелю.—Оттак-ь,—каже,—щобь наши молоди
вибрикували та щасливи були!

Уси помлильі. „Се винт>, —кажуть, -збожеволивт>. И
сльози передь собою бачить, и коливо й чашечку зт> водою
на вик^ іи души, а жартує."

А я промовити слова не здолію.

— Уже твоя Онилка покійниця,—одна молодиця каже.

— Перомг ій земля,—друга каже,—легко лежати!

Третя: „Царство небесне, вичний покій!“

Вин^ь сміється.

Тоди люде шарахг такт» якт> овечки, та й збиглись
докупи, а хто и на пилт> скочивт», хто й на пичт». Думали,
що вишь збожеволив'ь та якт> зачне всихт> чухрати. Дитєй
позабирали боржій на руки.

Тоди я до його озвавсь: „Сидай, Сергію, та помтьяне-
мо іи." А й самг таки боюсь.

Бинт» сміється. Бере другу чарку, самт> наливає, пье
й каже: „Хай ій легенько икнеться, якт> пушина обт> пу¬
шину торкнеться! Тату, виддасте за мене Онилку? Вона
моя буде?"

— Та чи я жт> тоби іи коли не виддавав'ь? Я жт> вамт>
не чинивь перекору николи. Такого докору, Сергію, не
знесу.

— Тату, я вамт, іи приведу...—И наче мене що освитило.

— Синочку, видкиль?

А люде ще тиснійше збились у кутокх: поляка¬
лись.

Винт> за двери та Онилку й веде за руку.

Ми й покаменили.

211

IV.

Оннлка кьінулась до мене опукою. Чи се сонг? чи се
мара? Стали хреститься. Се, може, іи душа?

А Сергій каже: „Благословите нась, тату, людно, та й
весиллє видгуляймо. Е й гроши, не журитесь.“

Та й брязнувт> гаманом ь на стилт>.

— Та роскажн ж'ь мени, що се за дива робляться? Онил-
ко, голубко моя! кажи, що се таке?

— Про се вже віз мене питайте,—каже Сергій.

— Ни, мене,—каже Оннлка.

Сергій каже: „Тату, моя ричт> попереду.“

— Да твоя жт>, твоя!—И такий винт> мени тоди любий,
дорогий здався!

— Вернувсь я,—каже,—періїгь додому, поки мои това-
рншн, хто обламався, лагодились у дорози. Я збигавг до¬
дому верхи, дещо попродав'ь, щоб'ь грошей бильше було,
та й кинувсь до вашого села. Прнскочнвт> такт» у вечирньо-
му впрузи та й забигь у перву хату зт> кинця—люльку за¬
палити, щобть розпитати, чн все гаразде на сели. „Усе,
кажуть, гаразде, тилькн дивка наглою смертю вмерла вт>
Грнцька Зайця, уже й заручена. “ Я таюь и заципт». Питаю,
чи давно іи поховали? „Оце, кажуть, тильки що зт> кладо¬
вища вернулись." И люлька вт> мене зт> рота впала. Що
мени робити? Чи додому, чи до тестя братись? чи пійти
зі. мосту віз вирву кинутись? Сижу, мовт> зт> каминя теса¬
ний. Вони вже повечеряли. „Пора, кажуть, спати лягати/ 4 —
•„Дозвольте, кажу, дядечку, кинути у васт, коня у двори, а

‘ и пійду пихотою назустричт. нашими чумакамг, бо кинь
томлений. А вранци ми тугь будемо/ 4 —„Покинь/ 4 кажуть.
А ні. мене не те на думци. Не пиду зт> села, не попро-

212

щавпшсь, не побачивши моеи Оннлкн!—„Боже мій, свите
мій!“—„Чого тн?“ кажуть.—„Та пугу загубивт»“.—„Дань
отакі» по пузи журитись?" Я такт» себе вт> груди и вда-
ривт>. ГІійду,—думаю,—розкидаю іи могилу. Які» ій тамі»
тяжко лежати! А мени жт то якт> жити?!

Вийшов!» зт> хати, надибавт» у синяхт» заступі», узявт»
килка великого... Зтемнило. Зкинувт» усе на плечи и по-
бигт» до кладовища. А кладовище я бачивт» йихавши и по-
стеригт, одну свижу могилку: ще й хреста не поставлено.
Се жт» вона й буде. Думаю: „Хто мени боронитиме, то я
вбі»іо.“ ГІерейшовт» черезт» могилки, и не страшпо мени на
кладовьіщи. Знаю, що коло тіеи могили кущт» калини стоить
увесь у цвиту. Знайшовт» його.

Земля пухка, а тяжко лежати пидт» нею. Став!» ки¬
дати землю и заступом!», и руками, прнмивт» би й зубами
гризт»; ажт» стукнуло вже вт» труну. Мене обморокт» бере;
такт» и млію, наче вт» серце стукає. Руки, ноги трусяться.
Стукт», стукть заступом!» у домовину; а вт» серци: тьохт», тьохт»!

— Оншючко, доле моя! випливи, ясна зоре! дай мени
ще разі» тебе побачити!

Зриваю зі» труни вико, припаві» до неи. Тепер!» хочі»
и вмерти. Бильші» мени на земли ничого не треба, які» оця
домовина. И багатий, и щасливий. Мисяць випливі» з-за
хмари. Жива, які» не заговорить до мене.

— Княгине жі» моя! Божа ти росо! Яке се ти мени ве-
силлє зробила?

Ставт», правда, плакати, пилувата. Ставі» знимати зт»
неи той корсеті», що ій подарував!». Не тямлю самі» що
роблю. Посадиві» іи на колина соби, сивши вт» труни. „Та
яка жт» твоя хата тисна!“

Вона, які» жива, зхилилась на мене та — кхи, кхи,

кхи!

Щось мене вдарило по руци, наче каминцем'ь, та й по¬
котилось у домовину, а вона випросталась и сила вт> дру¬
гими кутку вт> домовини.

Я зг переляку видсунувсь у другий кутокг И ОХО¬
ЛОВ!). Замливь.

Опамьятувавшись, чую, щось тепле коло мене.

— Онилочко! Чьі се мрія? Що се зт> нами?

— Не знаю,—в!> силу промовила.— Де се ми?

— Уставаймо, вставаймо!

ГІидвожу іи, вона хиляється; ажт> у мене щось муляє
пид!> колиномт>: я лапт>,—и намацав^ каблучку.

Оттаке ми почули. Люде ажт христяться.

— Се та каблучка,—каже Онилка,—що хлопци вт> мене
виднимали.

— Де жт> вона взялась?

— Проковтнула, щобь не досталась ніякому хлопцеви.

Жинки кажуть: „Ми жт іи обмивали, вбирали, ми

думали, що каблучка тамт» на вечорницяхь и згубилась."

— Я Ж'ь вамх кажу, що вг роть укинула, щобг хлопци
не видняли, та нехотя й проглинула.

— Я іи,—каже Сергій,— видно добре струснувсь у своимь
жалю, що вона и вьіхрякнула зт> гортани. Се жт> вона, моя
вирна, не хотила никому виддати, моя кохана и Богови лю¬
ба дружина!

— Пиймо ж'ь тепера,, кажу, та гуляймо, добри мисли
маймо, людямт» на добро, Богови на славу!

]^виткьі зь ольозамьі, сльозьі зд>
квиткамьі.

(Зь подорожньои кньїжечкьі).

Квитки зь сльозами
Сльози зь квитками
Не розлучаються, сестро, николи.
Скроплюють сльози
Пишньш розьі,

Свои роскишни, велишни престоли.
Благоухають,

Землю зкрашають

Пьшіни престоли праведнихь слизь, рози.
Имт, же одрада
Вища награда—

Чисти да щири да праведни сльозьт.

П. Кулишь.

І.

Наближаюсь до хатьі. Дивча гуляє на приспи, и
Рябко перекидається переди нимь. У синяхт> две-
ри настижт> и вь хату, бо день бувь такий пре¬
хороший, що хто вмерт>, то каявся. Пиді* викна-
ми палисадничокг. Кунгь лиліясу и троянди два кущи. Со-

215

ловей не цурався вбожества и дуже гарно щебетавх, свьі-
ставт>, дзеленчавіз.

— Здорова!—кажу до дивчьшн.

— Здорови!

— Чи се Настина хата?

— Се.

— А не порве ваш"ь собака?

— Ни, винт> не займе: вин^ь у наст* плохий.

Ввиходжу. На покути сидить дивка, такт* литт> двад¬
цяти пяти. Вишиває вт> п'ьяльцях'ь рушникт*. Се жт> и була
кривенька Настя, що мени про неи казано.

— Здорови! Боже вамт> поможи!

— Здорови! Спасиби.

— Чи тутт> живе Настя Гречкивна?

— Тугь. А шо вамт>?—зкинувши хорошими, великими
карими очима, до мене.

— Та ось мени люде нараяли, що вона добре шнтки на
людей робить.

— Хто ж'ь се вамт> нараяв^?—зачервонившись позпьітала
Настя.

— Дивка Чорнявого.

— Та вона мене мало й знає,—сказала, всхмихаючись изт>
якоюсь роскошею, Настя.—Дежт> вона васт> бачила?

— А тамт> на Ворскли, на Мочари.

— А вьт жг сами видкиля? Сидайте, бо ноги видстоите.

— Я здалека.

— А іи жг якт> знаєте?

— Вона тамт> шила вт> берези коло полотен^: я й спи-
зналась изт> нею.

Тоди Настя:—„Тахчт, така пришивна, шо вид^ь шитокт»
и не одирвеигь 44 .

— 1 Мабуть, яка* и вьі,—кажу ій.

216

— Що жт> се вона мене вказала?—зт> притнскомт> сказала
Настя.—Я де живу, а вона де!

Я ій: „Кажуть же, що й хороша слава далеко йде, не
тилькн худа. Покажите, будьте ласкави, ваши шн'Лш, зраз¬
ки. Мени треба сорочку вимережити и лиштвою пошити.

— А що, якт> я й не визьму?—зт> добродушними усми-
хомт> сказала Настя.—У мене йе видх людей робота: я руїш
ннки шию.

Якь вона засміється, то можна думати, що зроду
журби не знала, и самому, дивлячись на неи, весело.

— Та визьмите й се, будьте ласкави.

— Ни, зозуленько, не визьму: у людей набралась багато.
Хиба чи не визьме моя небога, коли зхоче. ІІосєдьте ж г ь,
одпочиньте жг.

Встає зг потнньга й каже: ,.Там*ь така жт> калика, якчь
и я: и на жнива не ходить 44 .

Ажт> тугь и мале дивча за мною вт> хату.

— Йди,—каже Настя,—кликни Улиту, нехай прийде. Гу¬
ляйте жг;— зновт> до мене.—Оце жт я за-для вась.

Дивча побигло по Улиту, а бидна Настя пошкандиба¬
ла и принесла мени зт> комори сорочокт>, дуже гарно вн-
шнваних'ь. Розглядаю дивуючись, ажт> тугь прибигла й
дивчина: „Заразг Улита буде 44 .

— Якт> городами, то й швидко,—озвалось щось изт> печи.

Зазирну, ажт> тамт> сидить бабуся. Ми поздоровкались.

— Чи ви жт> роздивились по шиткахг?—питає Настя.—
Якт> би оце рушника, я бтз вишила. Вибирайте, яки вподо¬
баєте. Ось половнишничок'ь,* ось виризуваннє, лиштва, а се
пошиванка, се хмелика, се зерновий вивид^ь, а се рогатки,
сливки, а се петрушечка, а се ляхивка, а се пшеничка. Що
вподобаєте, те й вишиє. Я тильки не шитиму: на люде#
набралась багато. Отт> би добре уставки петрушечкою та

217

зерновимт» вьіводом'ь вишити, а чохла—виризуваннємт» або
рогачьїкамьі.

Тимь часомг, які» ми про се гуторили, скрипнули
двери. Мале небожжа каже: „Оть и Улита“.

Ждемт>, нема.

Настя крикне: „Чого соромляешся? Иди!“

А я чую, щось у синях'ь скромадиться вт> кутку. Я
озвалась. Чую смихт, тихенький, якт> дзвиночоюь, а посли й
голова зза порога визирнула—и що жт> то була за головка!
Може, одніеи З'ь трьохт> кграцій така красота. Та ще
три ряди й квитками вквичана. Квиточки такт» ходора й
ходять, тремтять на голивонци. Роса тильки що зт> нихт>
опала. Свиженьки: пахощами такт» одт> нихт> и повинуло.
Та зновг и зникла, и дверима хляпнула, та й прищемила
кинець запаски.

Тоди вже я до неи: „Йди бо, Улито, до нась.“

На продиво була вродлива! Л игь висимнадцяти див-
чина: ще й пушокг зт> лиця не зійшовг. Чорнява и смуг¬
лява. Краска силою пробивається. Здоровая багато. Волос-
сє таке чорне, що ажт» синява якась по йому. Вь коси дви
стрички, блакитна й червона. Про сорочку й казати ничого.
Сама соби гаптувала и ночей не досипала. За ушима изт»
селеха заложено два закручених!» пирця, и хусточка вт» ру¬
ни. Се вже первий шикт» у дивчагь.

Я стала зт> нею розмовляти й кликати. Увійшла вона.
Я ажь супт>ятилась. Боже мій да й тильки! Яке прехороше,
та яка жт» безталанночка! Гирппь нижт> у Насти. На милици
ходить. Я зовсимт» забула, що мени Настя про іи ка-
лицтво казала.

Що слово Ульїта промовить, такт» и зчервоніє; а що
смуглявенька, то ще крашчий здається той румгьянець.

218

Стали ми перебирати знов:ь сорочки, балакати про вьі-
шиваннє: яку мережку, яку лиштву.

Настя перепиняє нас'ь: „Дайте нам'ь по каблучци, ми
вамт> и вишиємо хорошу лиштву на сорочци“,—жартуючи
каже.

А потимь здіймає зт> моеи пучки каблучку и примиряє
на свою: „Яке маленьке!“

— Се того,— кажу,—що ми гульвиси: мало дила робимо,
то Й руки маленьки проти ваших'ь.

— З,—каже Настя,—нам'ь не населитись гуляючи, нам'ь
треба робити.

Улита чогось на речи не давалась: якось смутна наче
зробилась. Ще бильш'ь огню було вг неи вт> очах'ь. Стьо¬
жечка, причиплена до намиста, трепеталась на грудях'ь: важ¬
ко чогось дихала. Здається, ми зт> Улитою не розмовляли
словами, а тильки серце розмовляло зт> серцем^.

А Настя зновг добрими такими голоском^: „А се жт>
яка вт> вась така велика каблучка на руди? У нас'ь не довго
бт> таке побуло: хлоици бт> заразг изняли та соби бт> на
люльки покришечки поробили. (И се вона говорить изт>
якимсь задоволеннєм'ь). Що вони наздіймають у нас'ь!“

Я кажу: „Се мени найкрашчий парубокт, подарувавт».
Я вт> сій каблучци и купаюсь, и сплю 44 .

— Хиба жт> у васт, любляться?—запитала Улита и сип¬
нула проминпєм'ь зт> очей. Очи горили, вся зайнялась и
уши почервонили.

— А якть же?—кажу.—Любляться, та ще й якт>! що ни
заисти, ни запити... Тильки вт> нас'ь невильно на улицю
пійтн, зт> парубкомт^ уночи стояти, и на досвитках'ь и на
вечорницях!» гуляти.

Настя перепиняє: „У ихт> любляться вт> хати 44 .

219

— А вь наст,,—Улита каже,—у всяку годину и всюди.
Якт> сонце зійде, то видт> сходу сонця и по заходи сонця.
Сказано—рано й вечирт, не боронено.

И зчервонила. Квиточки затрепотилн, мові, и вони
заговорили.

„Чи вси-жь тій садьі цвитугь,

Шо весною розвиваются?

Додала журливо Улита.

— Лупається всього,—видказала Настя.

Половина садивт, цвите,

Половина обсьшается:

Одна пара винчаеться,

А другая розлучається.

Улита зитхнула такт, важко, що ажт, стилі, зколнх-
нувся.

Тутт, и я примовила:

А вт, горлички ниррєчко такт, які, жарт,:

Любилися, серденько, якт> на жаль.

— Всього буває,—каже Улита журливо.—Які, ласо не пе-
реиси, такт, и вт, мири не переживеш!,.

Здихнула, похитала головою; тильки квиточки заше¬
потали щось на голови. Взяла и стала мережити свою чох¬
лу, що принесла з г ь собою.

А Настя заспивала—та пречудовими же голосомт,, ажт>
душа вт, небо рвалась:

' Уродила мене мати

Темненькои ночи,

Дала мени чорни брови,

Ще й к рій очи.

Лучче-бт, мени, моя мати, *

Тьіхт, бривт, не давати,

Лучче-бт, мени, моя мати,

Щастє й долю дати“...

Улита поникла головою наді, свою мережку.

р

220

Коли тутт, якт> ударить гримі,, які, хрясне! такт, уси
й заципли. Ми й хмарочкьі не примитили. Блискавка разт,-
у-разт, блись та й бльїсь! такт, и розливається огняними
моремт,.

Баба на всю хату молиться: „Да воскреснеть Богт, и
росточаться врази его“, та велнки хрести покладає на себе,
та ажт изт, печи на пилі, злизла.

Ми про неи за любощами й забули.

Черезт, хвилину и вщухло.

Я кажу: „Пійду жг я додому

— Та гуляйте ще,—каже Настя,—гуляйте вт, наст, до
вечора.

— Гуляла бт,, та хлиба не брала,—кажу.

И бабуся й Настя разомт,: „Та може и вт, наст, изнай-
деться шматок ь“.

Посміялись.

—~ Спасиби,—кажу.—Тамі, мене дома ждуть.

— Оті, які, би ви до наст, ходили!—Настя каже.—Ми
бт, вамт, писеньокт, спивали. Ось поседьте, я вамт, заспиваю:

Ой тамь за я ромі, брала дивка льоігь,

Та забула пов'ьязати...

Ой нелалеко до милого хати,

Та никимт, переказати “

г Га, показавши на Улиту: „Вона думала, що се вині,
прийшовт, сюди, та й у квитки вбралась. Я ій зверетенила“.

Коли жт> чуємо, паровиця скрипить, а дали писню

чути:

Та не спавг я ничку, не спавь и другую,

Та не буду спати ще й третюю:

Ой чогось мени тяжко, на серденьку важко...

Я й самь молода, не вгадац.

— Се віть пройихавт,,—каже Настя.—Приходьте жт,,—
каже,— ми вамт, такои заспиваемо, що й заплачете.

І

221

— Прощайте Ж'ь,—кажу.—Хай Бопь валгь спорить

— А валгь хай щастить у дорози.

Я боржій пійшла додому, бо гримі, и блискавка и
дощт> завдали домашним'ь про мене думки.

II.

Прихожу черезт, два дни. Не ступила й на поригь,
заразі, Настя послала по Ульїту, по Ходору, Веклу, Вивдю.

Уси позходились, уси родички, и у кожнои пидт, кор¬
сеткою шитки: у кого чохла, у кого подилки. Литому до
жниві, тильки й пошити.

Повиходили ми на уздвирт^є. Беригь Ворскли услано
полотнами. Дивчата всю весну билять полотна, тамт> и си¬
дять и доглядають и вишивають. Полотно частенько вмо¬
чають, спивають писень одну за однією,—мові, ричка ллєть¬
ся писня за гіиснею, то зі, того, то зт> другого кинця.
Тугь же й сорочки шиють та вишивають. Удень берегь
Ворскли такт> биліе полотнами, мовь снигомь зпорошений,
а дивчачи спивьі луною по всьому селу розлягаються.

Теперт, уже мьі швидко вмовились за сорочку.

Тоди Настя каже: „Заспиваемо жт, ми вамт>“.

— Добре,—кажу,—коли ласка ваша.

Настя-береза завела, а за нею вси. Найбильше купаль-
нмхт, спивали писень:

„Ой не стій, вербо, надь водою,

Не пускай гилля по Дунаю.

Ой Дунай море розльївае,

И день и ничь прибуває,

Вь верби коринь пидмивае. ' •

Зверху виттє усихає,

Зь верби листе опадає.

Ой стань, вербо, на рьіночку

і

222

Вг хрешчатому барвиночку,
Вт, запашному василечку“...

Ще й инши спивали:

„Цвите мачокт, невельїчсж'ь.

Нема цвиту змини:

Хочг якт> козака, забожиться;—

Не ймьі, дивко, вирьі.

Козака,-тума зведе за, ума,

Не буде любьітьі;

Де найбильше челядоньки,

Таїть стане судити"...

Улита чогось поблидла и не хотила спивати. Глядячи
на неи, й иншнмт, не спивалось. Найтові, на дивчатт, сумі,.
Деяки зг потнньга перешептувалнсь, а одна й покинула
нась, мабуть, зі, такого жалю, які, и Улнтннт,.

Настя зитхнула й почала казати: „Такт, оце сьідьшгь,
сидиш'ь, спиваешт, цилий день, та буває, що заведенії, и
на кутни. Яку намт, зт> Улитою Богь долю давт,! Ни, не
Богь, а люде. Оце вже десять рокивт,, які, я крива. Изт,
очей сталось. Саме тоди, які, я розпукуватись почала, які,
мени п'ятнадцятий наставт,.

„Було вт, батька своє тягло. Я вт, батька одна та браті,
малий. Я й орала, я й запрягала, я й громадити, я й кида¬
ти стоги. Возовиця настане, я подаю снопи, вожу. Криють,—
я подаю парки. Я й коло товару, и всюди. Люде йдуть»
дивомт, дивують, які, я справляюсь така, що гаразді, ище й
не окрепла.

„Оті, мене й урекли. Заболила вт, мене нога; повело
іи, пидтягло жили. Що-ночи, щобт, не завдавати батько ви
жалю, злизу тихцемт, изт, полу, миряю ногу, чи коротча.
Росперло мени іи вт, колини, опухт,. Зсунусь, а на пилі.

223

уже й не вернусь: снаги не маю; и виді* журбьі такт» и
луснусь обт, землю. Кльїчу батька, кажу: упала, нога замлила.

„Було, нужу свитомт», до дила такт» и трясуся, мові,
до меду, а тутт» оттаке лихо. Була ще пидлиткомт», а вийду
на улицю,—до мене хлопци зт» усихт» куткивт», такт» и ку¬
пляться купцемт». А теперт»—о-хо-хо-хо-хт»!

„Позбувавт» батько все. Йиздили по знахурахт» та по
знахуркахь округи верстова за сто. Зт» пристриту, кажуть;
други: грижа,—и загризала. Привезли мене до костоправа.
Сило на мою ногу чотири чоловика, щобт» я, буває, часомт»,
не пручалась. Ставт» костоправі» мени ладити ногу; вертивт»,
вертивт», такт» мовт, коваль клшцамн, та й довертивсь. Я кри¬
чала не своимт» голосомт». Батько впавт» на пилт», затуливши
вуха, а маслякт» тильки хрусь. Я й умерла. Людей такт» мовт»
зт» мене скинуло. Вси полякались.

„Оттакт» то я зосталась безт» ноги. Затмився мени
день зт» того часу. Пропало моє й дивуваннє, вси радощи,
мои мрій, мои надій. И змарніешт» и зчорніешт». Радощивт»
ніякихт», а ни крьтхотки. Нудьгуешт» день за днемт». Иноди
до крику смерти бажаешт»“.

Дивлюсь я на Настю,— смерть наче передо мною стоить.
Де той усмихт» принадний подився. Губи били тремтять.
Па віяхт», мовт» дви перлини, сльози зависли, и зт, яко-
юсь гиркою зневагою виразно промовила вона: „Де та й
й смерть? до наст» каликт» спесивиться, не йде—не пидманшнт».

А в'ь Улити сльози тильки каш», капт»!

Настя зновт» своє: „Хай би той живт», хто вт» Бога
ласку має. Я така була до дила прикидлива, що хлопець
линкуватий бувт», млявий,—я його було на плечахт» поло¬
вину дороги на ниву и пиднесу.—Батько вмерт», а за нимт»
и малий брать мій. Я сама соби, мовт» та зозуля вь лузи,
зосталась. Тильки й одрадьі, що з~ь людьми погуторишт», зт»

224

дивчатами поспиваєш^ про ту зрадливу долю, або кого би-
долашного запоможештД.

А бабуся, гріючись коло дивчагь на сонечку: „Дай
Боже здоровьєчко! Нехай Богь вику продовжить, що й
мене пригорнула".

Настя така багата на слово, що я не мала часу нико-
ли й промовити до бабуси.

Знов'ь почала: „Оть я бабусю до себе прийняла. А то
вона дала велику волю своїй невистци. Правда, туть синь
ще бильше винент>, не поважає матери: то вона іи староідей
и не зхотила доглядати. Не постндилась и витурила іи. Не
знаю, чи моє, чи іи бильше лихо. Обндви бидолашни.“

Бабуся старенька приступила до мене, опираючись на
ципокь, на бадилля зь соняшничини. „Боже! каже, якт> дов¬
го мени не хотилось йти З'ь своеи хати старостю! Я в*ь ій
сорокь рокивь прожила и кривди не дознала. Старий самь
іи збудував'ь. ІІисля старои голови все марне пійшло. Ни
порядку, ни чину. Теперь нихто миру не знає: ни дити зь
оатькомь, З'ь матиррю. На конець свиту вже новертае с ‘.

— Коли б'ь уже швидче, щобь не терпити,—домовила
Улита.

— Нєвисгка не хотила дила робити, - каже бабуся.—
Картопля поспіє, чоловикь, бувало: зкошуе. Хати не обмаже:
облупиться, обсиплеться. Вийденгь, глянешь по улици,—у
людей и к'ь Покрови хатки биліють, такт, наче рядочокь
лебедяті, пльїве,—наша чорна, облуплена, мовь би тоби ста¬
рости не вибували, хлопни, та дивчата, то все молодій по¬
магали дила робити. Дуже мене стали нивечити. Такт* було
невистка зганить мене, що я вь неп стану чорнійша видь
земли. Оце синь и невистка посядуть тоби на лави, зведуть
колина, поставлять промижь себе страву и йидять, а матери

225

дадуть шматокь хлиба. Якь умерь старий, то я все право
згубила, мові, усе вт> домовину зь собою забравь. А, Боже
Ж'ь мій, думаю, чи довго жт> я таку наругу терпитиму? Йде
синь разь изь рачникомь по раки. Постійте Ж'ь, думаю, я
вамь удеру штуку! Наварили вони, сили, йидять, не дають
мени. Осталось одь ихь багато недоиденихь ракивь, не-
вистка и становить на полици. А я думаю: стійте Ж'ь, би-
сови дити! поснете ви, я ихь попораю, хочь позакидаю,
аби имь дотяти хочь симь. Оть, тильки дити поснули, я
до ракивь. Горщика якь брязне обь пиль, якь линуть на
мене помий!... Чисто всихь побудила. Вона, невирна дити¬
на, хитрійша видь мене старои: знарошне такь зробила. Я
якь вийшла зь хати, вона тимь часомь замисто ракивь и
поставила помий. Такий глумь! На всьому було прикмети
покладає. Сама не дасть, ище й доглядається, щобь и я не
взяла. Гнала мене, щобь я старостю хлиба іи не переила.
Було сорочки не дасть“.

— Изт> чого Ж'ь ви жили, бабусю? хто вась тоди зо-

дягавь?

— То зь пучокь, то зь ручокь. Кажу невистци: умру
пидт* лавою, а не вийду зь своеи хати. А,—щобь тебе, каже,
мі. ними дошки положили! щобь тебе на дрюччи винесли!
Тамь така пророчиста... и синь за нею ручь тягне.

•— Та ви бь же, бабусю, громади пожалилися. Громада
великий чоловикь, то имь би сказала, якь по Божому чи¬
нити.

— ІЦобь мени та вигнати ихь изь хати,—слово не обер¬
тається. Коли бь оце не недуга моя, я бь ихь довику не
покинула. А то никому мене доглядати. .А добра людина
знайшлася, я і і покинула свою хауу. На чужому кладовищи
и голову положу. Теперь оце вся моя снага (показуючи на
бадиллє зь соняшнику). Дай Боже викь довгий Настуси:

* 15

226

вона на симі гришнимі свити заслужила соби царство не¬
бесне. /

Не знаю, щось я подарувала бидолашній бабуси про
чорний день. Вона низенько вклонилась: „И спасиби, и
простнби! Нехай твій тропокі буде мілкенький, які мо-
ШОКі. Хай тоби Богі свитнть и вдень И ВНОЧИ, ЯКІ ти
мене не оставила, покидьку!"

Сумна буває ві насі писня молодощиві, а ще сумній-
ша—старощиві.

III.

На другий день приходить до мене Улита и прино¬
сить гостинця—ракиві, вишень и паляницю. „Оце, каже,
прийшла до васі, показати моє вишиваннє на вашій сороч-
ци: чи вподобаєте?"

— Сидай же будь ласко, та посидь, погомонимо про се
да про те свитове.

А потимі я кажу: „Які мене розжалобила вчора твоя
титка Настя своимі життємі?"

Улита мени: „Друге на речи дається, а які я‘ с ... Якось
Улита затнулась. ІІидождала, наче що проковтнула и про¬
мовила: „Ще жі у неи хочі одна туга на серци,— хочі
сама вона господиня наді своимі добромі; а моє лихо, моє
горюваннє зовсимі иншою мирою миряне. Хоть и здається,
що насі одна недоля спиткала, та ба! У неи батько буві,
що вона зазнає, а ві мене—мати: тильки й рижници. У неи
своя хата материзна, и ві мене. Я кривуючи живу, и вона.
А до сього лиха, оті яке ще. Невистка зі мене знущається,
а браті—яки квитки я посію на своєму городи, то повико-
ренюе. Се дурниця, каже... Хиба жі я не вильна на своєму
добри посіяти якого зхочу зилля? Мени жі ихі шкода зі

227

своеи хати гнатьі. Подумаеші», подумаєш^: у нихт» нема й
не буде, а вт> мене буде.—Та не знала невистка, чимт» до¬
корити мени, та взяла та й вибрехала. У якогось козака
покрала дивка, якась ледарь, моркву. Вона сказала, що наче
бь то й я крала зі» ледащицею. Мене трусили. Трояка й
приплатилась. А я мало жт> то сорома прийняла? Що мени
троякі» той? Честь мнлійша жнзни. Я трояка на церкву по¬
дала. Не доведи мене, Мати Божа, красти! Лучче я соби за¬
роблю. Чого нема вт» мене вт» скрини? Шисть сорочокі» до-
дильнихт» материнихт», тонкихт», наче золотом!» вигаптува*
нихі», та дванадцять розхожих!», що сама приробила. А то
мати покинули, які» шили на той свиті»—царство имі» не¬
бесне!—рушникиві» три, та титка подарувала одині». Сама ви¬
шивала орлами. А то моеи роботи, да ще старосвицькихі»
два зосталось по смерти матери. А що тамі» настильникиві»,
хустокт»! Полотна три свои зосталось; а то жт» я своимьі
руками доповняла скриню. И корсеток!» здобиль йе, и пла-
хоті», и спидниць.—Я не люблю, які» тепері» повелось... ІІла-
хотку надинеші» поверху, то й до дила, а тамі» унизу ви¬
дно билу шиту пелинку, то й до ума. А які» спидницю, то
не знать що. Всього вт, мене здобиль. Скриня які» налита. А
тилькьі бт»... Туті» знов!» затнулась, ковтнула, и тильки про¬
мовила: тильки бі» жити не хотилось. Оті» що сказала бт>
иамь... які» тамі» спивають*.

Що я роблю, дбаю,

Та доли не маю."

Улита, дуже зворушена, зхилилась на дзигликт» и зхо-

ішла себе за серце.

— На що таки муки Господь посилає на симт» свити?
Було бь уже пекла... Хиба, може, чим"ь Богу проступила?
Я ничого не винна. Робила, які» люде, почеськи, а... (и ви-

228

терла хусткою сльози: котились, якг горохт»). А гуляє зо
мною... Я бт» тебе, каже, и сватаві», коли бь ти не крива.
То такт* жару й пиддасть. Такт» и крає мени серце, безі»
ножа и безт» тарилки крає. А туть лита виходять.

Промовчала, які» пивонія почервонила.

— Сидить, нидіеші»... оті» и погуляешт» мижг челяддю.
Пидеші» на музики, та, вернувшись, які» почнете плакати,
Б'ь сиру землю битись!... Люде веселяться, долю мають; а
ми робимо и годимо, та намт> и свиті», здається, такт» не
свитить. Дивчата, які» ти бжилки, гудуть: бо вт» ихт» ду-
мокт» веселихт> багато, надій та й надій... Які» та веселка
центами процвитае... А намт> и вбиратись не бильно. Дарма,
що вт» скрини які» налито, земли важко, а ми вт» старому
йдемо, мові» зі» довгою рукою старий пидт» церкву,—йдемо
дивитись на людей, які» вони веселяться. Коли б'ь ми по¬
вбирались по людськи, то заразь и сказали бя»: калика, а
як’ь прибралась?

„Я цилий викт» свій радощивт» не мала, и хочт» би ме¬
не й заразі» прийняла земля. Я й теперт» часто по матери
тужу. Не знаешт», коли той вечирт» прийде. Які» згадаю,
такт» наче вчора іи поховала. Умираючи приказувала синови:
„Не завдавайте ій ганьби, то за нею то й вамт» щастє буде.
Які» я по матери журилась! Було, слизьми зхожу. Та, спа-
сиби, одна жинка догадалась: пидкравшись, та жита за
гілечи и всипала. Я й не стала вже такт» гирко плакати. По¬
думаєш!»: шкода, шкода! зі» Богомт» не битись...—И які» ти
люде живуть, що мають матирт», та не поважають! А я, то
се наче про мою матирь проложено:

Матьі-жь наша, мати!

Де намт» тебе взятн?

Хьіба-жь тебе, матьі,

Та й намалювати?

і

229

Намалюю матирт»

На божньїчку вь хати:

На покуттє гляну,

Матусю згадаю;

Назадь обернуся,—

Гиркьімьі заллюся."

Що було мени ій казати? Вона мени про мою втрату
нагадала. Згілакнули вкупи та й розійтись.

Рушила я дали зт, моимт> подружжємт, людськи сльози
збирати. Бо на радощи люде не такт> то багати. И сами вт>
соби не багато ми радощивт> носили.

феремогла.

Батько мнльїй, мати мила.
Дружина милійша.

Н. писня.

)атько й матьі любьільї мене, одьіначку, вельми, а
про те силували за вдивця, що винт> соби замо¬
жненький. А мени—якт> на чужи дити йти, дакт>
лучче три лити болити... Набрались, бачте, вони

І.

биди вт> убожестви, то имт> здавалось, нибн вт> багатстви
вся сила. Ни! ой ни! йе сила Й надт, велики достатки.

Мати—нехай царствує—и на розглядини до Грнцька
Шульги ходила, мовт> на попаску. Така думка, що мене се
пидохотить. Розписує було сердешна батькови, якт> сваха
показувала повни засики й кадовби зь пашнею, и воли й
корови, ще й велику икону, блискучу, зт> фольги, що за
покійницею взяв-ь... Кумедія зт> ними! А все таки своеи ди¬
тини жаль. Мати бачить, що я не теє, да зт> сватами й
розійшлась. А тимь часомь у моєму охманню супереки йде*
Спизналась я зт> москалемт>*) ГІавломт». Напгь таки селянинт> с
та зт> москалив'ь його на якийся часі, додому пущено.

') Москаль—салдагь.

231

Здатний бувт> Павло моска ль, на призвьнце Жигимонгь,
горе тильки, що вбогий, якт> и ми. Ну, зт> пучокь та зт>
ручокт> и житимемо. Дарма, що москаль, а я бхмалася йти
за його. Дакт> мати жт> на дорози стоить; а я матирт> лю¬
била такт*, що й тєперт> серце болить, якт> заспивають:

Мати жь наша мати!

Де намь тебе взяти?

Хиба жь тебе, мати,

Та й намалювати.

Намалюю матир-ь
На покути вь хати,

На божньїчокь згляну,—

Матирь спогадаю;

Назадь обернуся,—

Слизь ми обиллюся...

А панотець мій—нехай легко икнеться—се бувт> наигь
тихий янголт>, що пролитавт>, мовлявт>, пидт> мовчазну хви¬
лину по хати. Добре жт> имт>, що вони, хочт> и вбоги були,
та зпарувались, люблячись; а мени бт> то це за нелюба йти?

Мати, бувало, якт> не врадить ничого зо мною ти¬
ми статками-маетками да тією /блискучою иконою, то верне
зновт, до мого москалика: „Та вині* же,—каже,—до тебе й
не горнеться.“

Ще коли б~ь имт> прилюдно горнувся! Що то й за
козака бувт> би, щобт> горнувся при батькови, або хочт> при
матери! Я при матери або при батькови и до танцивт>, було,
не пійду.

Мати соби миркувала, що які» пійде на розглядини,
що й своє, мовлявг, тягло, и велика икона видт> покіДнои
жинки дитямт> зосталась, то я й зохмаюсь. А я знала, чого
той Шульга Грицько зь тією иконою, аршинь завбильшки,
носиться: мовлявь бьі то: ось яка В'ь мене жинка була кра-

232

ля! а твоя дочка—стареча дитина, та я не впослиджую,
беру до дитей за няньку, а соби за служєбку-господиню.

Мати жг, якть спогадає, що й сироватку по людяхт>
заробляла, то рада бт> Мене й вичною попихачкою зробити.
Разт> пряла вовну вт> дяка, дакт> росказувала, що дякь чи-
тавт> пряхами у книжци:

Кохайтеся чорнобрнви,

Та не зт> москалями.

— Такт, и надруковано—каже.

А я соби думаю;

Лучче мени, моя мати,

Важкий камшгь зняти,

Ани жь мени нелюбого
Соколомь назвати.

Лучче мени круту гору,

Мати, розкопати,

Ани жг мени изт> нелюбима
Та викт> викувати.

Круту гору розкопаю,—

Сяду видпочьшу,

А якт> ииду за нелюба,

На вики загину.

— Бачт>, доню,—було мати каже,—яка наша доля! Цилий
викт> бт>емось, працюємо, та не свои, чужи скрини сповняє¬
мо, не себе, чужихт> людей зодягаємо.

А мени наче хтось до вуха и до серця шепче: Ти,
Харитино, виплакала соби долю ще вт> зеленочку, пид^ сно¬
пами на жнивахх. Якт> батько-матн зажинали вт> Шере-
мета, # да батько не догнав^ постати, занедужав'ь, а мати
почала битись над^ь нимт>, що та горлиця, то вона згадала
про тебе тильно в*ь вечирньому впрузи. И то вже титка,
вертаючись додому вечерю варити, побачила, що на Шере-

233

метовій ниви никого не видно, а колиска на катрязи ви¬
сить, собаки пораються, и жень не повт>язана, покидана,
гукомг лежить, дакт> пидступнла, стала кликати, щобг хто
озвавсь.

Батько вт> мене плохий такий, мовт> весняний витрець,
—мовчки робить по людях'ь. Ни прошье, ни прогайнує. Ро¬
бить та й робить, поки його снаги. И я вдалась у батька.
Не змагаюсь изт> матиррю, хочт> що мени кажи, а все знаю
и роблю соби мовчки. Не показую натури, а іи вт> мене
стильки, як'ь у нихт> обох'ь, ще й зт> додатком!».

Як'ь бачилась, такт» и бачуся зт> Павлусемт» на вулици,
віз старечи обляги.

— Може,—каже,—ти мене й боишся, що москаль, нероба?
Ни, моя рибонько: тепергь и на москаля стало краще. Як'ь
вислужусь, то вернусь такими хлиборобомь, як'ь пійду. Те-
пергь добре: годкивт> чотири послужиш'ь, та Й додому. И
господарство не занепаде, и самі» не одвикнеш'ь одт, ро¬
боти. И тьі, моя голубко, не занидіетг, довго журячись.
Се тилькьт мати твоя розлучниця наша. Хочт» вона тоби й
мати, а серце моє кипить проти неи. Коли бт> не ти, я б'ь
и на стару зняв'ь руки.

— Павлусечку! що се ти каженгь?

— Те кажу, що як'ь де зустрине, то й одвернеться, мовт>
одт» душогуба. Вона тебе випихає на троє дитєй, аби не за
мене. Не Йди: благаю тебе, сестро моя Харитино, не йди,
моя ти матусю ридненька, за вдивця!

Во удивець—не молодець:

* Вси норови знає:

Ой винг твою русу косу
Пидт> ногьі зобгае,

Ой винь твоє биле лице

Изг свошгь зривняе...

Серденько, зиронько моя вечирняя!...

234

Та й пригорне, та й поцилуе, мові, огнемт, тебе прой¬
ме. Самі, гарнюсинькій же, які, линбкт,. А я—мові, та вт,я-
ла трава пидкошена. Я боюсь йому й виявити, які, вельми
люблю його, як'ь у мене серце болить оді, материного до¬
кору москалемт,. А мени вже двадцять одині, пишовь: уже
старою дивчиною взивають. Товаришки мои давно по¬
виходили замижі,, а мене старости кидають на висадки.

А тугь пробили вт, барабані,. Йдуть у поході, моска-
ли, наши селяне. Боже! все не легшає. Чи вси йдуть, чи не
вси, ничого не казавт, ІІавлусь. Млію та млію!

А мати зновт,:

і

„Кохайтеся, чорнобрьгви,

Та не зт> москалями...

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи й кі*іне. и

Сказано, такт, и проймає моє серце.

Хиба жь вині, жартує? хиба вині, одсахнувсь одг
мене, чи що?... А що, думала я соби инкольї, а що, які, и
справди вині, мене забуде вт, тій Московщини?... Я вже ни
за кого не пійду, ни за кого! И хресті, на себе положила,
и поклоні, ударила, и земли грудочку ззила.

Плачу, зайшовши за комору, стоя. Сама соби доми¬
слююсь що мени робити; никого ві, мене нема, кому душу
свою видкрити. Товаришкам!, правди не кажу, бо имт,
„наступивт, уже чорний вилт, на ногу“... Ну, що? (думаю).
Мени теперт, двадцять и одині, ршсь, а черезт, чотири роки
хочт, ВИН!, и вернеться, то мени буде и двадцять шьять. А
тнмт, часомі, забуде мене. Ще жт я зжурюсь безт, нього,
то здаватимусь трьідцятолиткою. Чи любитиме вин'ь мене
такт,, які, я його, поки мого тху любитиму? Хто любить
по мойому? Може я одна й е така на свити: и найщаслив-

235

«

ша и найбидолашнійша своимь коханнємь. А може ще й
оженившись тамь вернеться. Якь моє серце не розирвється
й видь самои думки про се!

Трушусь, якь у лихоманци. Треба соби якось раду
дати. Треба мєни зорнутн зь моихь думокь, якь изь мор-
ськои безодни... О! лучче бь я його не знала! Лучче бь я не
знала кохання! Винь мене забуде, насміється зь мене. Свить
широкий,—знайде соби. Які, пійде зь села, такь и закриєть¬
ся плечима й очима.

Саме тоди прийшли цигане, набиваються ворожити.
„Вродлива та щаслива!" Я, й бачу, яку вони правду кажуть.
Дала имь одчипного четверо яєць та й одпровадила, щобь
не глузували. А тоди й жаль мене взявь: нехай би поворо¬
жили! може б'ь и причарували, бо вони чари знають. Йе й
писня про циганку ворожку.

II.

Хвалилась матери титка, що вь неи цигане курку
вкрали. „Шатромь стоять, каже, за селомь. Циганчата би-
гають голи й голодни. Оступлять, каже, и всього просять,
а якь смеркомь, то й обдеруть."

Я думаю соби: „Побижу до цигань надь вечирь! До
Йивги занесу гребинь, днище, мовь на попрядки, а Иивзи
скажу, що пійду до титки, та навпростець до шатра, а
вертаючись, и до титки на хвилину. “

По сій думци, увечери за гребинь, за паляницю та
пидь полу,—тильки й була. Покинула вь Йивги мички, по-
бигла яко мога селомь. И страхь, и соромь. Се мовь про

мене спивано:

Ой бижить, бижить та дивчиночка,
А як'ь рибонька вгеться,

238

Днивь черезь трьі зновь чую те слово, и на мене ма¬
ти якось приглядається, наче щось випитує нимо. Бачу,
батько й мати якися невпокійни зробились. То було батько
тихий, тихий, а теперь мени промитои води нема ни видь
матери, ни виді, батька.

А сова кричить, які, єсть, удень. И люде ввійдуть у
хату: „Се якась дивка знайде дитину."

Нуджу я свитомь. Уже четвертий мисяць, а про ГІав-
луся ніякои звистки. Може вбито, може в мері». Та й до
кого бії винг писавь листи. Сирота, родичи далеки, ради,
що збулись убогого москалика.

Нема мени життя на свити. Думаю соби: „Зійду зь
сього села!“ Саме жі> тоди зь другого кутка люде на Динь
йшли. Спершу думала: „Пійду де наймусяа потимь: „Ни!
далій, далій ви дії дому!"

Надумавшись, наплакавшись, не сказавши ни батькови,
ни матери, побигла чнмії дужт> на той жутокь и впросила
чоловика мене прнняти до своеи валки. Прийшла додому,
де яку шустєлнну свою зв'язала вії оклуночокь, назапасила
сухаривь и однесла до того чоловика. Усе треба було
вигадать, тобі, ни батько, ни мати не спостерегли. Та ма¬
ти прочула якось, кинулась та й узяла пидь замокт» оклуно-
чокії зії сухарями.

Ще бильшихії завдала матери думокь моя мандривка.

— Душа моя,—каже—чула, що москаль насміється й по¬
кине. Теперь я бачу його наругу надь убогою хатою.

А батько й соби за нею ручії тягне. „Я перший,—ка¬
же,—постеригь прокляту сову, та мовчавь, стиснувши сер¬
це. Насміявся песький синь изь нашои хатини, та ще й те¬
бе жене виді, нась геть.“

Мати ажт, тужить, наче по мертвій по мени: „Дочко
моя, безталанночко! “

239

Туть родилася; тугь хрестилася,

А вт. чужу сторону знадобилася!

Чужа сторона безь витру шумить,

Чужий батько мати Й не бхе, та больїть.

Своя сторона одь витру шумить,

Що свій батько-мати й нобге, — не болить.

— Ви, мамо,—кажу,—своими вигадками й батька засму¬
чуєте; мене й його зплямувальї, и ридна дитина вамт> уже
зневирилась. Я мушу пійтьі на Динт>, щобт» ви трохи про-
зрили. Чи тугь заробити, чи тамт>,—усе одинт» хлиб'ь.

— Намт>—каже—дочко, не такт> на тебе, якт> на того не-
вирного москаля жаль.

А батько: „Лучче було ганьби не давати Грицькови:
зради не було бт>, сорома. Поганий тоби Грицько, на все
село господарь! важки чужи дити! Вони бт> у тебе хлиба
не просили. Пишла жт твоя товаришка Гапка за Грицька
та й живе соби спиваючи и чужи дити до неи купляться.
Богь дасть появьітн дитину,—готови няньки.

Боже! коли бь хто, а то се батько говорить. Такт> ме¬
не вщемивт>, що й хата мени нен&видна стала, не про бо¬
гинь кажучи. Усе та сова наробила.

Наважилася йти на Динь. Зновь позбирала все, що
мени треба, и дви пари постоликивь розгорила, та й од¬
несла до сусидь. Батько зь людьми пойихавь на луку по
сино Шереметови, мати до церкви пійшла. Я нашвидку
витопила хату, убралась у постоли, запаялась бшою хусти¬
ною, поцилувала на божнику боги, пишла не озираючись
городами, щобт> ни зт> кимь не~зустритись.

За селомь дожидали мене. Людей на зеленому поли
які. мгли: провожають своихь родичивь. Розкидано всяки
недоидкьі, валяються вь пляшкахь недопивки. Инши рушили
Й зь колискеми, не то зь малечею. Одно хлопья, ще безштань-

240

ко, знай верталось додому, кричучн: „А до баби! а до ба¬
би! “ Собаки поїшдт» возами молотили хвостами.

И пест> тутт» неодинокий, тильки я сама- самисинька.
Жаль мени й батька й матери. Не хотила гниватн ихт», та
сова ихт» пидняла на мене.

Инши зовсимт» повибирались на Донщину, попродав¬
ши хати й городи. Люде чаркували, плакали, обнимались.
Я не плакала, та мовь кризь землю йшла. Ажт» чую: „ Ру¬
шаймо! “

Похрестились, ударили по три поклони, дивлячись на
святу церкву, и пійшли—хто лихому, хто возодгь. До мене
зі» села долитавт» голосі»: „Дочко моя, безталанночко 44 !...
Коли бт» не стидно, вернулась би. Ажт тутт» склавсь у на¬
шій валди клопитт»: хлопчикь той, що кричаві» „до баби , 44
чкурнувт» до села, ажт» курява знялась. Батько побигт» на-
гонця, піймавт, за поясину, да й прип'ьявт» до учкура лобу¬
ряку, що не -хотивт» сидити зі» батькомт» - матирт»ю вт»
Донщини, а вертавсь до слипои бабуси, та ще й нериднои.

IV.

Здалась мени Донщнпа гарною, які» прийшли до села.
Народі» показний, гамаликуватий, хати порядни, церкви
блискучи. До кого жт» мени тугь по роботу вдатись? ду¬
маю.—Ажт» ось одинт» зі» нашьіхт» селянт» давай мене за
свого небожа-донця сватати, що вже давно осився зі»
його сестрою: та заробляла вт» Донщини, та й пару ій Богь
пославт».

— Йди Харитино, за^ мого небожа. Се тоби не Грицько
Шульга: парубокт», та ще й уродливий. Одинчикт» у батька-
матери, а його батько у трьі плуги оре.

— Ни,—-кажу,—я тутт» не хочу йтьі замижт».

241

— Не хочешт>? Та ’жж видсиль хиба яка послидуща див¬
на вертається додому. Чи вже жт> тамт> лучче вт, тій по¬
хилій хати жити, анижт> тутг за багатиря пійти?

— Не нажить* мени, дядьку, про се, не журтуйте! безт>
батька, безт> матерьі не гіійду.

Теперь, дакт» и батько й мати меди здались.

— Ти жт> за Гридька не пійшла, а якт> вони сього ба¬
жали!

— Дакт> що жт? Не пійшла—то инша ричт>. Та я про
се не думаю, дядьку.

— Ти,—каже,—крадькома видт> нихт. и на Дише чух-
раенл,.

— И то ринг инша. Та чого се ви, дядьку, причепились,
як'ь реп'ьях'ь до кожуха? Мовт> про свого сина клопочетесь.

— Того клопочусь, Харьітино, що ти вт> насг робитниця
на все село. Хиба жт> не правда сьому, що тьі, нажавши
ігьять полукипкивТ), хвалилася матери: Я бт>, мамо, й шостого
нажала, та боюсь, шобт> люде не завидували,—га?

— Я безт> ихт> воли не одружусь и з'ь тимт>, кого коха¬
тиму.

, — А якт» побачите мого небожа, що за козака, то мо¬
же Й одружишся. Я заведу тебе до ньіхь, однакт> тьі тугь
ііикого не знаенгь.

— И не нійду, дядьку, и не заводьте,—видказала такт>,
та Й сховалась мижт люде, що йшли купою.

( )т'ь, —думаю соби,—тильки два тиждни, янь изг до¬
мішки, а вже Й накльовується халепа. Почалось изт> петрив-
ського дня, то й буде до спасивкьі.

Здасться б ь, на мене й дьівитьісь гидко, такх за до¬
рогу припала пиломь, обносилась, обтопталась. Рубгє такт>
на мени й труситься. Тименьїци повно й на шьіи й на ру¬
ках!,; ноги попухли. А не жалкую, що пійшла зт, дому,

іб

242

ХОЧ'Ь и гирко, хочт> и чудно МИЖ'Ь чужнмьі людьми, що
всяке хоче зт> тебе скористуватись.

Село тяглось безт> кинця. Не такт*, якт> у наст> густо,
хатки, а розкидани геть по степу. Наши селяне розходи¬
лись по родичахь та по хазяинахх; я жт>, боячись, тобі)
мене не сватано, да вь таке вбрела, що ледви за рикт> вир-
нула, а якт>, дакт> ось якт>.

Йде якась жинка не зт> нашои валки. Я питаю: „Де бт>
мени, титко, тугь нанятнсь?“

Вона зрадила: „Ось я тебе одведу. Ие тугь изт> наших'ь
заможня козачка, оре восьмериками. Багацько вт> неи коса-
ривт>, женцивт! становиться, басаринокт* одробляють, дакт>
вона сама зт> дочкою коло печи не справиться / 4

Привела мене до багатирки. Я заразт» и найнялась. Якт>
поставили коло дижьі, дакть я цилий рикт> и не вилазила.
Литом'ь одни робитншш, а зимою инши,—молотники, стад-
ники. Трьшчи на день пекла хлибт> зт> трьохпудовои дижьі.
Одна зійшла, саджаю, другу замитую, третю розчиняю. Тугь
хлибт. постигь, виймаю, а вт> другій дижи вистигь,—саджаю,
а третя вже на поготови рушає. Такт* три дижи й стоять
рядкомгь, яюь москали. Було, хлибами столи й лавкьт такт» и
вкладу. За рикть постирала нигти на пучках^, що тилько
живе мт>ясо лишила. Тяжко працювала. Думаю: „Зароблю
грошей, то батькови-матери запоможу вт> ихь старощах'ь, а
то подушники уже, може, тамт> и викна повидирали. Усе вт>
нас'ь старе: окукоблю ихть".

Мени добре й заплатили, тильки несила вже була
и другий рикт> зоставатись. Нанялась до иншого хазяина.
Уже два зт> половиною роки зт> своими не бачилась. А зь
людьми, що зо мною поприходили, инколи бачилась на
поседенькахт>.

243

Вь сього хазяина було мени незгиршт,. Вже незаба-
ромт> пивтора року, якт> я вт> нього. Дотягну до двохт>, та й
вернусь изт> людьми додому. Може сова перекричала вже
своє вищуванннє, а батько й мати заспокоились трохи тимт>
часомт>.

Перебула я на Дону всього. Трохи була не вскочила
и вт> велику напасть: мало за злодійку не пощьітали. Да
хлопець мене вьізволив'ь. Служиві за мною вкупи наймита
Хведирт, Кандзюбенко, зт> нашои таки сторони, тильки си¬
рота, безхатника и безридншгь. Добре вин’ь мени и надоку-
чнвт>, та, спасиби, визволивт>. А якт> надокучьівт>? ось якт>,
Горнеться до мене, та й горнеться—хочт> не словами, даісь
диломть. Я й бачу, що воно йе: здуривт> парубокг, закохав¬
ся. Я жь йому й словомт>, и диломт, кажу: „Одчепись". Хло¬
пець гарний, хочт> изт> лиця води напийся; а що сирота винт>
такий,—дакть я йому сорочку виперу и добрими словомт>
розважу. То й винт> же, слухайте, ставі, мени вь великій.'
пригоди. Не дурно кажуть стари люде, що и вт> пекли тре¬
ба запобигатн соби приятеля. Тамт> сова, а тутт> поросята.
Хоч'ь з'ь мосту вт> воду! Теперт> слухайте.

Не було вт> наст* на Дону вечорниць, досвитокт>, а такт/
було, зходимось гуляти, умовившись, який день, и вечерю
варимо. Приходять иноди й молоднци зт> чоловикамн, аби
зі, земляками побачитись, про свою сторону поговорити
Погуляємо, погуторьімо, посумуємо,—оп> нудьга трохи вид^ь
серця й видляже.

1 Іидть той же то чась у моеи господини та й сталася
шкода: десь поросята зникають. Що-дня, та й нема, та й
нема одного. Огь лиха година! хтось насміявсь изь мене.
Люде говорять: „Харьітининт> глект* розбився". Оть не до-
буду другого году! Иисть мене господиня, якь иржа зализо,

244

за ти поросята. Такт» мене зганшіа, що чистійпгь на земли,
нижт» на мени: „Се ти носите та комусь оддаешт» порося¬
та: що дня недостача!“-

Було се вт»-осени. Загнали вт» клуню поросючку и
восьмеро поросять. Тамт» и житцемь ихт» сушенимт, пид-
годовуемо. На ничт» погодуємо жнтомт», зачинимо гарненько
клуню, а вранци встаємо,—одного й нема. А були одно вт»
одно, таки ловєньки!

— Се тн носинпь на складчину!

— Коли,—кажу,—ви такт» думаєте, я не ходитиму на ти
вечорници.

А порося зновчь десь дилось.

— Ти велишт» комусь одбиратьз!

— То замкните клуню!

Замкнули.

Отт» Хведирт», той безридникт», безхатникт», и каже
господини:

— Зховаюсь я вт> клуни та пристережу.

А вже погана луна пійшла про мене: „Розбився Ха-
ритьінинт» глект» а та й годи! Легко слухати? Хто мене не
взнавт>, той и вири доймавт». А свои мене знали, що я бт»
швидче попросила, або зт» голоду вмерла, а чужого не зай¬
няла б'ь Ну, хто жт» се викрадає?

Отт> и засивт» Хведирт» у клуни. А вт» воротяхт» у
низу дощечка проломана! Сидить мій Хведирт», ажт» прихо¬
дить,—хто бт» ви думали?—вовкт»! ІІрийшовт», усунувт» у ди-
ру морду та й свистить. А свини вельми розумни. Заразт»
почувши, поросючка вт» кутокт»—рохт, рохт»! рохт», рохт,! А
поросята соби—куви, куви! Отт» вовкт» повернувсь другимт»
бокомт», усунувт» хвоста вт» ту проломину та ля пі», ляш»
хвостомт», наче поросяті» кличуть, які» жита дають да ка¬
жуть: ць-ць, ць-ць. Вині» ляпт», ляпт», поросята до дверей, з

245

свьіня: рохт», рохт! Хведирт, вовка за хвоста да у бикт> звер¬
нувсь и держить скилькн могн. Той рвався, рвався, не
тильки хвоста и... заду одбувсь, та видбигт» изх пивт> гоней
та й здохть.

Тоди вже й хазяйка каже: „Тьі мени внбаччь, Харн-
тьіно. Мени й тяжко було про тебе такт> негарно думати.
Я про перше порося й промовчала/жаліючи тебе, а якт же
бильше терпитн! Коли бт> не Хведирт», ти б'ь у наст» пи-
шла за злодійку. ІІовнняюсь передт» тобою: такт> би вклепа¬
лась! Спаснби й тоби, Хведоре, що дознані» правдн!“ Та
взяла сувій иванивського полотна й одризала мени на до-
дильну сорочку.

Оті» які» пидпарубочий на чужій чужини при надоби
послужнвт» мени! А то хочт> утопись. Безь слави бь слави
достала. И я жт> його всякі» було пидохочую добре й вирно
служити.—„Се николн не пропаде: що Богь, а що й люде
завважуть‘ с .—Винт» засмутуе, робота йому остнне, а я його
й знову заохочу. То звеселю якт> небудь. А часто вь ме¬
не самои такт» гирко на души, такт» би рада, щобт» мене
хто пидвеселивт», та мои думки таемничи.

На його рукахг доволи скоту було. Любивіз божу
скотину. Росказуе, бувало, про воли та корови, мові» про
малюваннє* яке. ГІасе на зори та й не надивиться, якт> по
блискучій, искрявій роси виді» ннхт» лягає тинь, а кругомт>
степове птаство червону зорю витає; які» його крутороги
вг туманахт, поринають, які» вони на ревшци пидт» сами
хмари куряву збивають, рикома» своим^ вовки по комишахть
лякають. Втишався, мовь дитина, й тима», якт> добрий воляка
язнкомь, мовт> серпома», траву пид-ь зуби захоплює, які» ре-
микгае, якт> весело до пастуха озветься. Зимою вже нихто
над*ь його скотини не догледить. Як'ь пидвеселю, то далеко
поза кошарою чути: „Сюди, Сороко! А де жт> се Шпакт>?

246

Гей до води! гей, гей! А тьі, Соловей? куди, Мурло? куди,
Козо? чого се козирокі пидняві? Не розкидай харчи: зима
велика, все переисть. Гей до сина, гей, Ласію! гей, Головко!
Иижте, йижте на здоровьє“.

Тьім'ь часомі такт> увіязавсь до мене, які липчиця.

— Не дурій,—кажу йому,—Хведоре, не пійду за тебе. Я
заручена.

— О, бодай мени,—каже,—оглухнути! Не хочу сього чути
й знати. Коли бі я побачив'ь твого зарученого, я вбивк би
його якк вовка.

— Тоди бт»,—кажу,—ти мени бувт> такий любий, які
кишци собака. Не жартуй словомі, не кажи сього: грихі!
Ну, чого корчишся, мові шкурата на огни? Помиркуй самі.
Ти сирота, нетяга, наймитуеші зі биди, які и я. Отк, у
чому мене запоможенгь,—и запомип уже,—а я тебе запо-
могатиму на чужини, то й добре намі буде. Ти мени ка-
заві не разк, що ти сирота, що ти ласки матери не ди-
знаві и що тебе ни одна дивчьіна прьі твоихі> злидняхт> не
полюбила; що я тебе розважала, напучала, якт> ридна мати,
радила тоби служити та збирати копійку до копійки. Ти
ще молода дитина: тоби тилькьі девт>ятнадцятий пійшові>.
Ще годиві піять попороби, тоди й самі> порозумнишаенгь;
а тепер!) слухайсь мене,—кажу тоби твердо.

А ві нього, дурного-молодого, не така думка. Вині)
радь мене за себе взяти, що ві> матирки бі йому годилась.
Які» добуду другого году, то вже мени пійде двадцять ЇГЬЯ-
тий. Ото жі) напучаю його, учу його, а зі тихі ричей
дурнихі) регочуся. А які инкольі росерджуся? мовчу пилу
днину, то вині) такь и впадає, треться коло мене, мові
коло матсри. Я й одсержусь. И любиві, и боявся

мене.

247

V.

Симт> недиль не добула до другого року, якт> прьі-
йшовг до мене тяжкий листі, оді, батька, що мати вже
одійшла на Божу дорогу, на спочмвокг.

Ударьіла я себе вг груди, плакала, тужила:—Уже жт>
я тебе, моя ридна, та й не побачу! Уже жт тебе, моє со¬
нечко, та й хмарами заволокло! Все потемнило и понимило
навкруги. Соловейками, та й не щебетати, зозуленьками та
й не кувати. Кує по тоби одна зозуленька—ридна твоя ди¬
тина, да й та на чужини. Сумує по тоби чорний орелт,, ба¬
тенько мій ридннй, один-ь-одиннця на свити!

Убралась я вт, дорогу. Тильки й пйшло зо мною двоє
зч, нашого села. Хведирч, провивч, мене трохи за село. Пла-
кавч, якч, по матери, приговорюючи:

і

„Була вт> мене дивчьшонька,

Якт> матн ридненька;

Була вь мене сорочечка

Що-тнжня биленька 11 .

Далій каже: „Пійшов г ь би я, Харьітнно, твоимч, сли-
домч,, .якч, вирний песч>, та мушу году добуту, не розорю
господарства, де йивт> насушннй хлибч,. А добувши году,
прибуду до васч, на село. Дарма, що ти одружишся! слу¬
житиму й тоби, и твому судженому довику“.

І Ірийшла я додому, або, лучче сказати, прьібигла. Не
чорного жт орла побачила я дома: посививч, и лобиливч,,
яка. зима, батько зч, великои туги. Зовсимч, знемигся на си-
лахт.; не мавт, снаги й себе самого кукобити. Сорочку аби¬
яка. сухоиорну сполосне, а печи, то й не топить. Такт* на
чужій роботи день у день и бидуе за чужими хлибомч,.
Тплькьі іті, недилю прикине трохи, що бч> який буханець
изпекти, юшки зварити.

248

А про Павла нема й чутки. Ята водою змнло. Уже
четвертий рик^ь кинчаеться. Дехто зу того полку й повер¬
тались, чутно,\ по чужиху селаху. Казала циганка, що буде
пиду конєму: отеє жу воно й йесть! Чи встане жт то, чи
буде моиму? Коли бу уставе, ята би йому не подати наму
якои звисткн? Коли бпь думаву на рушнику зо мною стояти,
дата боявся 6у, щобу я зу иншнму не стала, остерегаву би
мене, благаву би мене. Ни, ч або нема його на свити, або ще
гиригь, нижу би вмеру... Ята, се я буду смертн йому ба¬
жати? Ой, Боженьку мій! Нехай буде й не мій, нехай до-
вику не побачу його, аби я знала, що вину живий, здоро¬
вий. ГІригледивши батьковиху старощиву, пійду ву черньї-
ци, замуруюсь по шию, не йистиму, не питиму, все Бога за
його щастє молитиму.

Оттата я сумувала. Сумно було ву насу у хати, мову
у домовини. Батько мову зу того свиту вернувся, щобу
тилькьі зо мною побачитись, я—мову на той свигь збира¬
юсь до матери провожать його.

А та сова таки прорекла правду* тильки не про мене.
Иобигла я до своеи подруги Иивгьі, ажу у неи вже дивчин-
ка по хати бигае: накритка! Мале шерепеня, прьі земли не
знать, а вже вь мачкаху: бо й мати була чепуруха: що-дня,
було, свижнй виночота, поки втеряла рутвяний... Зробило
соби мале запащину зу лопуху, походжає кружка и прн-
спивуе: „Король по городу ходить, дявочбта вибирае“.

Нарикала бидолашня Иивга на свого москаля тяжко.
Любьів'ь москаль жартуючи, жартуючи й кинуву.

А мій? а мій?... Затого сивий волосу пробується. Ята
я стара стала! Кого я дожидаюсь? кого сподиваюсь? Уже
ти чотири годи давно вплнли; а казаву же: „вернусь до
тебе <с ... Посивію, не диждуся!

249

Хата наша похилилась, наче хлиба просить. Ще зиму
якь спустити, то й рачки стояла бь. Батько хочт> и
взявь у лнснци, дакь облупилася жь кругомт>, обпала. Ни
за що й обмазати йому. А я все грошн дбала, необачна*
Чи не лучче бь же частками черезь людей пересилати? Ни,
сама хотила ними орудувати, хотила свого доказати, все
перемогти... Огь и перемогла, що матирь на той свить за¬
гнала, батьку до злнднивь довела, достатнього впаду! Ми¬
ри не знала вь гордощахт>, що ось я то! За се жь мене
доля й карає. Якь я зь отцемь-матирю, такт» Павло зо мною
вироблявь,—за чотири годи звистки не давь. ГІійду вь чер-
ниди, вморю себе голодомь, присвячусь молитвами. Нехай
тилькн павутинка моя, тинь моя легесенька на небеса до
Бога вознесеться. Тамь побачу праведними отця-матирь
тамь укупи простимо Павла за його зраду, та й видмолн-
мо вь Бога грихь його нєпрощений.

Похилилась наша хата, завоняла пусткою черезь мои
гордо іди. Я зь каяття стини облуплени ій дилувяла, а тє-
перь Иивгу бидолашку прохала—допомогти мени кругомь
хату, и знадвору й зь середини, обмазати. Пиднялась охо-
чьшь серцемь Йивга до пидпомогн. Найняла я вь людей во-
лнкивь, навозили зь батькомь глини, зь Иивгою обмазали
хату, зчепурнлн такь, якь молоду. Вона, мовь жива людина,
якось випростувалась, усимь навдивовижу. Новеньки викна
вь базари покупили, червоною глиною пообводили. Пози¬
рала хата на свить молодицею. Я принесла додому грошей
надь сотню: було чимь орудувати. У синяхь и вь хати по¬
висипали, повигладжувалн. Купила дви кони куливь. Бать¬
ко, де текло, кришу поладивь, а то хоть би й радь будь
поладити, дакь треба йти на чужу роботу, бо ничого буде
йистьі. До чого бь и доходився, коли бь не мои грошн.

250

Поховавши матира*, батько зовсима* опустив!* берега.
Теперт* люде йдуть да показують на хату: „Чи давно,—ка¬
жуть,—рачки стояла? а якт* випросталась! Оце вже на пз-
рози Покрова, старости ходитимуть, дакт* Харьітина ста¬
рається. Полатала свои злидни, то вже надить стара дивка
молодих!* парубкив!* до зальіцяння а .

А я для батька старалась. ГІолуччало мени на свити,
що батько голову пиднявт*. Я за* Дону пару сорочокт* йому
мережаних!, принесла. (Пошила за* того полотна, що пода¬
ровано мени на додильну сорочку). Походжає винт* у мене
коло хати, мова* той билий голуба* волохатий.

Деяки люде йдуть ульщею (не безт* ворогива* и вт*
наса>*. се вже родини Грьщькови Шульжьши) та й кажуть
против!* нашои хати: „Де ви, злидни, були, що губи на-
дули?“

Не дивно се тому, хто поблукава* по свиту да по-
поива* иза* чужьіха* печей хлиба. Ще й намт* би то надува¬
ти губи! Я хоча, и весело розмовляю за. батькома*, сміюсь
очима й устами, а ва* серденьку журюся журно. Дурни бу¬
ли цигане: що вони мени навищували! Бидна моя голнвонь-
ко! Яка* мій вик'ь промайнув!*! моє дивуваннє пиною
збигло!...

Тима* часома* старости справди до наса* иза* „закон¬
ними речами" навидуються. „Ся, мовлява*, и беза* волива.
хлиба заробить; сій и чуже поле жита вродить: по па*ять
полукипкива* у день ставляє. Та й Донщина про неи доброи
славьі повна. Хазяини за село іи проводжали, хазяйська
дитвора за нею, мова* за матиррю, плакала". Така* то ва*

свити: хто наса* у вичьі зневажає, а хто за очи до неба вьі-

і

хваляе.

Лицялись до мене заможни женихи, що наймьітива*
и наймичока. держали; лицялись и вдивци пида* сивьіма,

251

УСОМЄ, И МОЛОДИКИ таки, ЩО, МОВЛЯВЄ, уСОЧОКЄ-ЯКЄ той

колосочоке. Йивга мене пидмовляла: вона же на се проре-
чьіста. А я: „Не пійду, не пійду ни за кого“...

Старости гниваються, питають у батька:

— Даке не оддасте? на висадки держатимете?

— Не мени іи неволити,—видказуе батько,—буде вже зе
мене.

Други прийдуть: ,,Нехай вона тоби поснвіе!“ та аже
изе лутоке глина сиплеться, яке ляснуть дверима.

Ми зе Иивгою сидимо, прядемо. Вона до мене яке до
сестри прихилялась у своиме гори. Я й прядку соби и ій
купила. Батько наши писни стиха кахикаючи слухає. Я
про його старий шлуноке держу на полици звиробоивку.

Що-дня по чарочци д’обиду и д’вечери пидношу. Помичаю 1 \/
радіючи, що й краска трохи ве лице йому вступила. Ли¬
це кругоме облямоване кучерявою билою чуприною, да хви¬
лястою бородою; очици свитяться, мове те вечирнє сонечко,
а по щокахе и навить по чолу якийсь молодий румеянець
розливається. Веселиться мною, що я така переде ниме ве¬
села та спивуча: не знає, що таме у серци ве мене діється.
Тилькн бидолашня подруга Иивга знала.

Цилу зиму ми пряли. Добру основу виткали. Иивга за¬
робила ве мене грошєняте на байбараке йде Великодню. \/
Уже й весна. Потягли рядкоме качки, журавли... Туте и
мій журавель подаве зе далека голосе. Родьічн ІІавловн
здобули виде нього листе, шо незабароме буде, тилькн чи
зе жинкою, чи саме—не казали.

VI.

Таке яке трясця мене трясе. Зійшове у мукахе тиж¬
день,—нема його. Мьшае другий... Да чого я дожидаюся?

252

кого визираю? протьі кого внбигаю? Одже ж г ь Иивгу поки¬
нув!» зрадннкі», а мени чого сподиватнсь, старій дивци, що
на висадки зметалась батькови? Не впиню своихі» гиркихт»,
мовсь горохі» сиплються. Четвертий тиждень уже, яксь по¬
дави звистку, та й за$овкт>: що йому рупить?

Пійду до церкви, розважу себе святими спивами да
словесами. А може вт» бабинци й прочую що про нього.
Пійду рано до служби, попереджуючи й склнканчнкт». Прий¬
шла. Люде про Павла які» разі» таке гуторять, які» у мене
на думци. Горенько моє! Хочт» и не прописавсь, да була та¬
ка чутка, що прибуде зі» жинкою. Сестра його ві» других!»
орудувала тут-ь його частиною города вкупи З'ь своєю,
то будуть, мовляли люде, дилнтнсь, та хоче хату еоби став¬
ляти. Що имт? Сестра на друге село замижт» пишла, а
тутт> хата батькивська трухлобока лежить. Вині» самі, соби
З'ь жинкою тугь и житиме, а іи частину оплачуватихме, а
може й одкупьіть.

Одна, молодиця каже: „Де тамі»? не таки гольтяпаки
які» Жьігнмонтенко Павло, сплачують родичамт». Хиба за
жинкою що взявсь".

— А взявт» таки, взявт>,—каже старенька баба.—Дочку

якогось кожум'ьякьі висватав!», дакт» гамансь добрий додому
зт» жинкою везе, та й кожумт»яка, здавши еннамт» шмество,
за душею не малу копійку має. У

Ще одна додала:— Молодесеньку взявт», з г ь лиця гарну,
бо й самі»—-які» мальований.

— У кожумт»яки?—озвався ту гь хрипкий голосі» Хиврннт»,
Бовкалихи Хиври, що зт» шинку не вилазить, яі-сь чоловика
та старшого сина за крадижт» у козу посаджено.

— Хто видавсь кожумт»яку?—перехрьіета! Нашого Хаима
братсь вихрестивсь изт» жинкою й дочкою, щобт» можна

253

шинкувати на своє имья, такь Павло Жнгнмонтенко й пид-
хопивь грошовиту вихрестку.

— Що тьі провадить, Хивре?—перепинило іи разомь двоє.
—Чула, що дзвонять, да не знаеигь, у якій церкви. То жь
Иивжинь москаль оженивсь изь жндивкою внхресткою.

— Да хай имь халепа!—завершила бабуся.—Ось уже до
Божого дому склнканчнкь кличе, а ви туть кать зна про
що мовь у вси дзвони дзвоните, ще й мене довели до
гриха. Кажу вамь, що везе на батькивщнну багату кожу-
мьякивну и скупердяку тестя. Якь помре, дакь знатимете
тоди, якь пійде Жигнмонтенко вгору.

А я ажь не встою. Притулилась до одвирка. Слухаю,
як^ мене на смерть присуджують. Що жь? Разь чоловикови
помирати. Хай уже доконають: туть и вмру, якь не встою.
Ажь, спасиби, паламарю ударивь зразу вь уси дзвони.
Люде посунули знадвору вь церкву, понесло й мене, мовь
хвиля стеблину.

Зачалась Божа служба. Я зовсимь забула, чи я вь
церкви, чи я дома. Мовь учадила. Свичокь, свичокь наста¬
вили! Мигтить увь очу, мовь проминнє. Ладаномь батюшка
накадивь, що й людей не пизнаешь, де хто. Наче тоби хма¬
ри передь очима. Не бачили люде гиркихь моихь. Не жи¬
тиму теперь, а млитиму. А хочь би й побачивь хто, то
подумавь би, що про матирь згадала, бо я й до церкви
прийшла не такь-то убрана: чорна хустка прохоровська
приношена, свнтянка била, спидкнця морозьова. Хочь изь
царсвського ситцю я справила соби на Дону спидницю, якь
луччи думки були, да теперь про все байдуже: забула й
про дші гаруссвн хустки, що вь нась туть и нема такнхь!
мало не черницею вбралась. Правда, бильшь ни на що гро¬
шей и не тратила.

N

254

Теперт> мени зметалось тилькьі батьковихі> старощив'ь
доглядати. Не зацвивь мій садочокі*, хочть и розвився... Тамт>

„Господи помалуй“ на всю церкву гули, а в-ь мо'ій боже-
вильній голови розлягається писня:

Не вси тій сади цвмтуть,

Що весною розвиваються,

Не вси тій винчаються,

Що вирнесенько кохаються...

А батюшка почитує да все кадить., да все кадить по
церкви. Де й найменший образокть вьісить, вишь и туди
поклониться за кадильницею, держучьі зт> пидт> ризи опо-
лоникомг руку та збираючи промиж'ь мнромпь шажки. Ди¬
влюсь на се и не розумію, що воно, и на що воно. Наче я
вже вт> труни, и рукьі такт* якть мертва зложила. Далій зха-
менулась: що се я роблю? не молюся! а трохи чи не спи¬
ваю про своє горе вт> Божому дому... Грихт* мени за се.
Пійду, хочт* свичечку перед'ь богами поставлю да передамь
батюшци на молитви шажка, а пернгь одть усього вдарю по-
клонивт* з'ь шьять за упокій матери.

Положила скилькись поклонивсь, поставила свичечку,
повернулась до миру, шукаючи очима по церкви, де батюш-
чина кадильниця димує, ажт Павло стоить передо мною.
Моє сонце вибилось изсь за хмарі*: такт* мене й заслипило.
Павло саліе подавт* батюшци щось на молитви, и просто
очима вц очьі дивиться на мене. Я й перше, бт>ючн по¬
клони, бачила якись не селянськи чоботи, та думала, що се
кьщгь Яг.ьій: бо ві> нась хьіба не знаючи рядомь який зі*
жиноцтвомсь чоловикпь стане.

Зустршшсь наши очи. Я—мовь проти сонця похню¬
пилась, и зарази мене вт> серце гостро кольнуло: „Де жт>

255

його жинка?“ Повернулась до богивь и стала зпереду.
Оглянутись хотила бь, и не хочу. Що почну хреститься,
пучки мои тремтять, мовь у старця, що на лири грає. Дер¬
жу хустину, и хустка ходора ходить. Мени здається, що
вси люде дивляться на мене. Думаю соби: ,,Колн бь тильки
батюшка ставь благословляти, то швьідче пійду додому,
щобь и не бачити його жинки. Нехай живуть^.

Такт* и зробила. Скоро батюшка вийшовь на царськи
врата да почавь проскурою народь обдиляти, я мьітгю зь
церкви. Товпляться люде за проскурою, а я—боковими две¬
рима на цвинтарь, а тамь и не огледилась, якь на пивдо-
рози опинилась.

Ажь бижить на супроти Йнвга, така червона, така ве¬
села:—Панотець твій мене послань, щобь ти никудьі не за¬
ходила.

— А що? хиба занедужавь, крий Боже?

— Ни, Павло вернувсь изь полку, дань бувь у вась, гос-
тинцивь нанись тоби повну торбу и ввечери, казавь, ста¬
рости пришле до тебе. Пійшовь до церкви, щобь тебе по¬
бачити, бо, каже, заразь поиду до сестри та до зятя, щобь
сестра була свахою, а зять старостою.

Прилило мени до лиця, думала—згорю. Кинулась Йивзи
на шию:—Йивгонько, моя квитонько! якь я тебе люблю!—да
тягну до себе, да цилую, и сама не знаю, що робити. Увесь
снить би цилувала, обдаровувала.

ІІрибигла додому,—батько, якь сонечко. Подань мени
торбину зь гостинцями. „Я,—каже,—й не рушивь безь тебе.
Чи бачила Павла?"—питає.

І Іи, я втекла: думала, що винь жонатий.

< .’місться батько, якь дитина. „А подивимося жь, що
тамь у торби".

256

Я розшила. И грихт> трохьі було, да кортило. Добро¬
го намьіста достала зт> торбини ажт десять разкивт>, два
разочки граната, стричокт,, скиндячокі) по три аришньї—зе¬
ленок й червонои,—якч» папирт> лупотить, зелену запаску, га-
русеву спидньщю, хланели шматокт»—видно, що на спиднн-
цю про зиму (зт> роду такои не носила), черевики зів пид-
кивкамн...

Батько каже: „Може й мали на твою ногу.“ А Йивга
й горе своє забула вт> моихть радощах'ь: — Та обуй бо,
сестро, обуй!

Обуваю, ажг щось муляє. Подивилась—папернкг, ажт
тамт> бумажка зт> царицею, ажт> у сто карбованцивт>.

Батько каже. „Павло казавсь мени про царицю Кате¬
рину. Се тоби гостинець на те, щоб*ь ти все кт> весиллю
посправляла 4 *.

— ІДо намт> справляти? Горилкн та м'ьяснва купити, та
й годи. Аби людей одбути.

— 9ге, доню. Не годиться сихть грошей марно тратити.
Тяжко вишь ихт> заробляв^. Лучче ихчь оберни на госпо¬
дарство та подай частину на шпиталь. Нехай старци дя¬
кують Богови, що слобонивт> його виді, смертьі. Бився Павло
твій на війни зт> турчиномт> и вбито пидт> НИМ!» коня, ле¬
жав ь пидт, конемт>, да таки вибравсь изт> пидт, коня, а вь
правій руци вт> нього бунчукь турецький, не внпустнв'ь и
падаючи; ажт> тутт, настьігь самі, царь, вишь и подави бун¬
чука цареви. Отт> якть си гроши заслужени, доню!

— Чомт> же виїть, тату, не подави звистки за чотири
годи?

Батько всмихнувсь:—Такий удавсь, якт> ти: або що
здобути, або дома не бути. Не хотивь злндни московськи
додому нести, не хотив'ь злиднями злиденну хату нашу
пидпирати. Таке його слово. Тепер'ь винь дякує Богови

257

небесному, що наградивт, його царь за одвагу щедро. Завер¬
тали, каже, мене зновд у службу, хотилн мене офьщеромт>
зробити, а в'ь мене думка яка була, така й зисталася. Бра¬
вий козака твій Павло, не Грнцькови ривня.

Заходились ми бигати, купувати, заходились поратись,
ихоб'ь старостивг чесно прийняти. Осмерклось. Прийихали
старости и молодий увійшов^. Безт> сороіда казка: не
слизьмьі, квитками витали мои очи, мои щоки. Вернулись до
мене „молодощн-одрадощи“. Старости поважно законни ре¬
чи до батька промовляють, а вшгь прожогомчь кинувся до
мене, я кинулась до його. Прилюдно й не годилось би такі>,
да шьять рокивт» не бачились.

Не чули ми обоє, що вони тамь казальі 9 як'ь заковни
речи промовляли, не бачили, як'ь и хлибг на хлибт» обми-
нильї. Я зхаменулась тильки, якт> старости гукнули: „А по¬
дай намд, дивонько, води, побачимо твоеи ходи“, сміючись
З'ь тьіхь, що на висадки мене батькови покидали.

— Може я й справди стара,—шепнула я Ііавлови,—може
мене й не зхочешь?

А винт> мени шепче:—Коли бт> дарь дававть мени З'ь
^пидт> своеи поли князивну або й короливну, то й вони не
були б'ь мени ривня зт> тобою.

Прочувши про наше весиллє, селяне ажь руками зпле-
снули: „Стара дивка, на двадцяти шьятому пійшла замижт>
та за якого козарлюгу! що йому сам^ь царь кавалерію по-
чепив'ь, одставку давт> и грошима обмисливд!

Инши жт> кажуть: „То не диво, що винд іи тоди
любьмл., як’ь Грицько Шульга до неи лицявся у а диво, що
не забудь, не врадив'ь".

’Жипки ж'ь додавали:—И вона жт> йому ганьби не да¬
ла, додержали вири. Хиба мало, та й якихт» женнхивь на

17

258

неи квапилось? ни, за любого, за коханого пійшла. Оттакі»
себе на висадки держи!

А я така щаслива, прещаслнва була! И мисяць мій, и
зори мои, все моє,—мій Павлусь! Я все журилась та поби¬
валась. Серце було вт> мене засмучене. Тепер!» тилькн зро-
зумила, мій Боже, що та любові» зможе.

Павло батька мого шанувавт», наче свого ридного, дар¬
ма, що царя очима вт» вичн бачивт», и що царь справди та¬
ки йому хрещика на грудях!» своєю рукою почепив!» и сло¬
вом!» царським!» изі» ним!» перемовився, розпитуючи про
його достатки й про домивку, повеливт» видати йому зі»
казни на нове хазяйство ажт» пьять сотень карбованцеві».
Безі» батьковои ради не починав!» Павло ничого.

Заразі» покупили ми соби дви пари бикиві» третякиві»
и первий рикі» тильки ними втишалися, не орали. То ли-
щини привезуть, то гльши, то до млина поидуть. Другого
жь року стали ві> людей зі» половини орати, а то й свого
поля придбали. Ві» насі» и курочки й утята й поросята й
коривка молошна, людямь на вдивовижу.

Батько й унука маленького вже тишить, и до воли-
киві» носить, и гомонить изі» нимі», мові» изі» дорослим!»:
„Оті», які» би баба твоя дожила до сього часу! Оті,, які»
би побачила наших!» воликиві» та клуньку, повну збижжя,
та всього доброго ві» хати и ві» комори! оті» би хто бувт»
щасливий! оті» би хто нами всима веселився!"

А люде на все завидували, навить, що я соби стала
огрядна за Павлусемі». Було чуємо: „Годі» уже замужемі», а
здорова й не влузнеться!"

Инши жі кажуть:—Отт» Иивзи, дакі» и нема талану-
доли. Ві» Иивги й телиця и свиней двоє, було жі» и ще
де-що, та й зрадиві» москаликі». А ся, дарма що злидни,
а гордувала нашим!» парубоцтвом!». Оті» же й диждалась,

259

та й якого! Чьі вже йому заможнищои було не знайти?
Де вг нього очи були? Наче причарувала. А той невир-
никт, скоро зт> жинкою сюди буде. Чьі весело Иивзи? Усе
зійшло за куди й що!

Павло зт> батьком^ и городи й поле повиорюють; я
коло дитєй. Корова, свини, кури,—все клопочусь. За то су¬
хий кусокт» горла не дере и дійлива довели. Тилькн дити
часто докучають. Сама й не вправлюсь. Зт> першого году
такт> и почала сименитись изт> году на годь. Що вже лю¬
де завидували! „Бачгь, яка господиня! Колись и сироватки
своеи не було, а тепера и всього доброго вт> двори, и ди-
тей повна хата и .

Наймичку соби приняла, та й добра дивчина придалась.
Вона вт> мене—якт> ридна дитина. Ми зт> нею все то коло
дитєй, то коло хазяйства кублимося. Се, кажу, моя права
рука.

Ну, та де щастє, тамг и доля. Деяких^ людей така
заздристь брала, що горе та й годи! И чого бь здається,
досадувати имт>, що вт> наст> усюди повно, всюди ладно?
Краденого не було вь нась изт> Павлом!» ни порошини,
хочт» бинт» и вахмистромт, бувт> у драгунах!,, и на його ру¬
ках^ багацько було такого, чого не хотили доглядати стар¬
иш. Аби схотивтз, то и ві, ньіх'ь, и вь москаливг-товари-
шивт, нащипав!, би соби доволи. Ни, вині, тильки наградни
гроти та подяку виді, старшихт> приховував!,, то й назби¬
рані,, такії якії и я служачи, карбованцивт, изт, сотню; а то
вже царська мьілость його зразу на ноги поставила. Дакі,
нині, же на турчина, мовт> на ведмедя, самі, себе забувши,
кинувся, руку йому видтявії, бунчука пидхопив'ь и потьт
одбивавсь, поки Його вбитимт, конемі» навалено. Хиба жі»
се не сутяжпа заслуга, якії и моя? Намі, обомт, хочі, и пе¬
ред!, Богом!, на суди стати—не страшно.

260

♦

Досадно людямь и те, що мій Павле не заспить, не
спизннться зт> роботою, мовт> на царській служби, а вт> шьі-
нок*ь и дороги не знає. Коли хто зт> родичив'ь кликне:
„Ходимо зт> нами, Павле, по висьмушци В'ь Ицька випт>емо“,
винь: ,,Спасьіби, брате. Лучче зайдьі до мене, дакть я тебе
пошаную тією звиробоивкою, що видь неи й нашт, старий
помолодшавт,, потрошку що дня вживаючи". Сими словами
вині, имі> ниби жарт, на голову снпавт>: не любили його й
роднчи, не то що. „Гордує, кажуть, нангь багатирь. Боиться
й шага пропити".

Взяла злисть и нашу шинкарку, товсту Хаимову жин-
ку, що тугь же близесенько живе, а ій приходу мало.
Чи христиньї, чи похрестини, тильки людямт, почестку
дасть, або святки, чи пущаннє—смирно, безть лишнього, од¬
буде, дарма що й було бт> зь чого за боклага оковитои за¬
платити. Ну, се вже ричт, певна, що шьінкари зт> такихі,
людей не товщали бь, коли 6т, не чарували. Чарують уся¬
кими чортовиннєм'ь и наши кабашньїкн, а жидамт, и самі,
нечистий помагає.

Спиткала разі, товстуха нашу наймичку та й питає:

— Чи твій хазяинт, одпочиває писля обидт>?

А та каже: „Не спьіть, а трохи зт, дитьми поваляється,
зт, жинкою побалакає".

-— Хто йому ськає?

— Якт> дитина спить, або в'ь мене гуляє, дакт> сама при¬
сяде ськати, а якь дитину годує, то мени звелить, дакт> я
по ськаю.

— Слухай же, моя ти люба. Костюченко заставьівт> мени
жинчнного хрещика ерибного. Ти сама його знаеш'ь: ста-
росвицькьій, великий. А винт> ще ни одніеи заставщьши не
викупив^. И се та знаенгь. Того хрещика я тоби подарую,
що за нього мени наши жидки-ерибники два кербеливт, да-

261

вали. А ти мени ось що зроби. Цуесь? якь будеипь ськати,
вирви мени одну волосину зь голови вь свого хазяина.

Наймичка каже:„Добре!“ а поттгь якь стала ськати,
дакь „цурь ій,—каже—тій невири!" та й вирвала волосину
зь кожуха, що пидстилали моєму Павлови пидь голови, які»
ськався.—„Може ся товста ступа думає соби що наворо¬
жити; може чари яки зь тією волосиною зробить. На те
вона шинкарка. Чимся жт то надить проклятуща людей
до горилкьі, що пьють, поки й З'ь батькивщини поспива¬
ються, огь якь и сей Костюченко, що взявь за себе по¬
ливну, та вже й іи образи вь срибннхь шатахь полропи-
вавь“.

Такт» думаючи, и мени не призналась. Описля вже
росказувала.—„Стривай же, гаспидська жидивко! я тебе на
чисту воду виведуОть и однесла ій баранячу волосину,
а та—звисно, жндивка—волосину вхопила, а старосвицького
хрещика не дала.—„Прибигла,—каже,—Костюченкова жинка
та й викупила. Та не зурись, моя хоросаі я тоби пьять кер-
беливь заплачу, якь роззивусь на гроси“.

Що жь ви думаєте? Дивиться моя наймичка ввечери
(сама вже намь росказувала), ажт> той кожуха, що лежавь
у мого Павла пидь головами, лизе, лизе зь лави, спу¬
скається, спускається додолу, та черезь поригь, та черезь
дорогу навпростець до шинку. Вона такт» и похолола. Да-
лій зхаменулась, кинулась нагонця, давай його хрестити!
Годи виігь годи лизти, лежить соби сєредь шляху; вона
його й забрала.

Огь що вони роблять, си шинкари, на свою користь!
Оце б'ь мій Павло такь и кись у горилци, якь той Кос¬
ти щепко, коли бь у моеи наймички Пазьки була нехрнстьі-
янська душа. Ото бь нашнмь завидникамь була втиха! Та
Погь одвсрнувь одь нась халепу.

262

Даю> и подякувала жчь я Пазьци добре. Той сирота
Хведирг, що звав'ь мене матиррю, справдивсь своє слово.
„Не хочу нигде служити, яи на готовому хлиби жити. ІІрьій-
мите мене до себе безт> усього**. Ми прийняли. Пазька його
вподобала, а винт> уподобавь ІІазьку. Справили имт> весиллє,
та й живемо, хвалячи Бога, вчупи.

Ж_ иноче бидуванне.

і.

кт> я пійшла за первого чоловика, такт> и впльїла.
^ Такть-уже судилося, сестри живуть при хазяи-
нахт>, якч> цвити цвитуть, у нихт> усе йе.

Зисталась моя мати вдовою. Двохть сестерт>
оддала замижг за добрнхт> хазяинивь и части материзни
видднлила. Я була пидлиток'ь чотирнадцяти лигь. Живе
мати, побивається. Іи плугь на дванадцятій недили вииз-
джав'ь у поле орати. Поки накланяється! поки хто оглянеть¬
ся на вдову!... Усяке знає, що вдовинь плугь йидє, бо спи-
зньшся. Чи молотить, то вси обмолотини попили, а вдова
ще і і не починала молотити.

Тимь часомт>, “мов'ь на глумг, а всякий добрий хазяшгь,
молотячи своє, трохи и на вдову трепне; хоч!) переди оби-
ДОМ'Ь, хочь у вечирнимт> упрузи, хочть якт> уже бі> и йти
додому, вечеря його дожидає, а бинті таки по божому каже
своєму наймитови: „Скинь ище хочт> снопивть зт> пт>ять,
треппємо про вдову." Да й трепнуть.

4»

264

ГІизньїться зь своимь господарством^ усяка вдова.
Уже й мишьі половьшу попереидальї. То затекло, то не до¬
везли, то у поли у копахь стоить, поросло.

II.

Якт> погано орати, то лучче випрягти. Мати разь ка¬
же: „Які* мени, доню, остило ходячи да просячи людей то
косаря, то плугатаря! Коли бь уже ти соби пару знайшла,
то принялн бт> ми соби приймака."

Мени ще тоди п'ятнадцять лить було, що теперь, то
пить не звьязавь би. Тоди люде дурни ще були.

Найшовсь половинь у прийми. Люде кажуть—добрий
и зароботящий: и тесля, й столярь, и чоботарь,—до всьо¬
го здатний.

Оддали мене. Люде нараяли зь другого села. Я й
пишла.

Що я горя набралась за тимь, шо тань багато всього
вміє! Ничого не робить: пье, а посли спить. Зачну будити:
„Не займай, коли хочь, щобь зуби були пили".

Винь такий, що не бився пьяний. Танцює, спиває, а
ми горюємо.

Мати мурь дере, вь землю вбивається: „Утопила я твою
й свою головоньку!"

III.

А дитей у мене шестеро було. Тань первого году и
знайшлося. Одно найдеться,—друге вмре; одно найдеться,—
друге вмре. А ни йисти, а ни пити.

265

Його и ва* громаду не приймають, бо приймака*. Ка¬
жуть—не хазяина*.

Вина* жива», жьіва>, а посли каже: „Перейдемо ва> наше
село: я тама* буду хазяинома*!“ Подумала, подумала: а може
вина* покине пити?

Мати вмерла за* нудьги. Я хату перевезла ва* його село,
волива* продала, корову, пару коней и перейихала. Така дум¬
ка, що зроблю чоловикома*.

Вина* у три роки все кончива*: и гроши, и хату.

IV.

Одна дитина гальки за* шистьоха* зосталась. И того
нигде притулити и прогодувати. Я за* горя вже не годжу¬
ся никуди.

Мій па*янюга найнявся до одного пана и хлопця за-
брава*. Я до другого хазяина найнялась—у ризни с&ла.

Пана* той було чоловикома* моима* не нахвалиться. Сту-
лець яка* одиллє,—ажа* блищить. Чоботи пошиє,—людяма*
навдивовижу. Яка, умера*, що чаива* попоставлява* той пана,
за його душу.

Пійшла ото чутка, що вина* умера*.

— Пійди,—каже моя хазяйка,—довидайся!

Йду вже ва* тому сели, де вина* бува,. Тама*, саме на
рижку стоять, хату роблять. Питають, куди йду: до сього
пана? Зараза* постерегли: „Умера* уже твій чоловика*“.

— Чоргь його бери!—кажу.

Приходжу,—стоить мій Йвась середа* хати; йому шос¬
тий годока,. Я кажу* „Поховали батька, така, яка, ягоду!
Ничого не придбава* твій батько, все прогайнувава*. Живи
яка* хоча*!“

г

266

(

Воно стоить да такт, плаче!

Стала я його забирати, хазяишь и каже: „Зоставайсь
у мене!" Ставт> хвалити мого чоловика и показувати дзи¬
глики, яки винт> робивт>.

Я кажу: „Пійду до своеи хазяйки, а то лито робила,
дакть моє й пропаде".

V.

Забрала хлопця. Морозь такий, ажть биліе. Якт> Богь
дасть! На Його волю покладаю! якт> будемо жьіви, то бу¬
демо; а якть помремо, то менше горя знатимемо.

Вижить воно тими ноженятами по морозу, ажт> искри
летять, ажт> биліе морозе, хрупостить. А то трохи пиднесу.

Добрались до домивки, хочт> до чужои, але жт> доб-
рихт> людей. Побули ми три дни. Виходить хазяйка й каже:

„Не хочу зь дитиною—незвичайне". А воно при батьку і

було, то и звичаю не навчене.

Що жь мени робити? тилькьі вг ополонку...

Думала, думала да гайда знову на своє село.

VI.

Ничого мени за собою покидати, и веду, и несу, и
на спину соби привгязую. А вт> нашому сели да бувт> дидт>
одинокий. У його хата своя й огородець. Просто до його
вт> хату й прийшла. Ниде дитись!...

Вишв каже: „Оженюсь изь тобою!“ Миркую соби: „И
сестри мои тутт> на материзни живуть, а я все позбувала
черезгь того п'ьяницю**. Думаю: „Пійду замижх, у мене си-
нокт>—мижт> люде пійде.—Вині» старий, дитей не буде, и я
коло нього буду тупати,—проживемо. Тамт> хлопець пидо-

і

267

бьеться, пійде вь люде, и намт> помиче, а тамт> ожениться
и старисть нашу пригляне.“

Що Ж"ь? якт» знала, такт* и впливла.

Черезгь годт> знайшовся хлопчикь, що зовсим'ь би йо¬
го не треба. Ось йому теперь шьятий годт>. Я зжурилася,
зсохла, кашляю,—мабуть чихотка, а Йвась уже вт> людяхт>.
Дидгь зовсимт, уже охлявь и старий, нигь не пидійме, зт> пе¬
чи не злазить, хиба тильки по пид^ь виконню трохи походить.

Було вт> нась два воли; спряжуться зт> сусидом г ь: намт>
трошки впорють, соби багато, Які» скаже доплатити намг,
дакт> и зовем*!, спрягатись не хоче. Гіотимь був^ упадок^
на скогь: одинт, вилт> издохт», а другого продали.

VII.

ГІринист, чоловик'ь гропш, двадцять шьять рубливть. Я
забрала: чоловика дома не було. Я й не хотила брати, бо я
лику бумажкамг не знаю, а дали й забрала, бо чоловик'ь
трохи й знайомий, и такт» у папери на трямку й положила.
Якт» чоловик'ь мій прийшов^, я й кажу, що на трямку ле-
жять. „Дакт> и добре жт>!“

Ажт> ось пійшла чутка, що двадцятип'ьятнрубльови
бумажки не годяться, що треба доставляти вт> казначейство,—
тамт> инших'ь дадуть.

Чоловик'ь забравт> и понись миняти.

Розгортає, ажт> тамт> шьятирубльова. Такт> и охоловші
Якт. прийшовт> винт, додому, так'ь и хата мала!... Чи хто
тоди переминив'ь, якт> на трямку лежали, чи той чоловик'ь
одуривт> мене.

Тепер'ь нема мени життя, да якт> його й жити!... Опричт>
води—ничого нема. Ничого й йисти. Сами жаби. Весною за¬
топляє такт», хочь човном'ь йидь, які» изт> синець висту-

268

пьіш'ь. Жабокрюкивкоею й прозивається те мисце, де жи¬
вем!*.

Усе людний одробляю. Чи видпрядаю вовну, чьі коноп-
ли, всячину, тильки за йижу. Да таїсь прийшлось, що ни
сюди, ни туди. Якь би лито, то втопився бт>, а то зима.

VIII.

Я не думала, що його переживу, того тьяницю, бо я
горюю, а вить ни.

У людей дитина прийде, то хочч> досаду роздасть, а
мене ниіцо не тишить. Оце пійду до сина, хочу душу од¬
вести: „Йвасю, ИвасюИ—а воно й пику одверне. И пари зт>
усть не пустить.

— Ти бт> мени давть копієчку, синку!

— Я, —каже,—на себе роблю.

— Ну, якт> тоби мене не треба, то й мени тебе...

А то прийшовт* раз!* додому, трохи побув!* и йде.

— Гуляй, синку!

— Сидив!* би, як!* би дала горихив!*, соняшнику, а то що?

— Йвасю, ти бь нам!* дав!* копієчку!

— Я на себе заробляю.

— Ти вгору йдєнгь, синку, а я вниз!*... Гордуєш!* отак!*!

Я не стара. Зблидла з!* журби. Серце схне, духу вже

нема, чим!* дихати.

Горювала, горювала я на свити...

До неба високо, у землю глибоко. Журюся, сохну.
До того дожурюся, що не згидна буду ни ЛЮДЯМ!», ни со-
би. У його худоба йе: хата, городе. Людям!* оддасть—його
ДОГОДуЮТЬ. А Я, ЯК!* ДОЖЬІВуСЬ ИЗ!* ннмь, дак!* тильки ііид-ь
тином!* ляж!* та й умри.

269

Тепер'Ь Я ХОЧТ> трохьі ЛЮДЯМ!, пороблю, ХОЧ!, на хре-
бегь зароблю яку шустелнну, хочт> буде вт> чому вмирати.

Люде поховають, а хлопчикть и сей годив'ь черезт> чо¬
тири у люде пиде. Я б'ь його при ньому бт> кинула, дакт.
воши заидять.

Хай старий приручає кому хоче свою хату и своє
збижжє. У наст, тилько вода. Ничого на городи не ростеї
Лихо!

Сестри хазяйки живуть. Тилько тепера таки люде, що
не потикайся. Вони хочт> би й дали, дакт, зяти не дадуть.

Якт> хто безщасний, бидннй, такт, утопили б'ь, у зем¬
лю вдавили б'ь ще глибше. Хто горює,—довго живе, не мо¬
же вмерти. Здійми руки до неба та й кричи.

у[ "Б Я Н ЬІ ц я.

Ой, зацвила червона кальїна
Надь криницею;

Худо жити, моя матусенько,

За ггьяньщею.

Що ігьяньїця-ледащиця що-дня пье;
А якь прийде та домоньку,

Мою головоньку бье.

Жиноцька писня ..

І.

|атько було каже: „Слухайте, диткьі, старого чо-
!)ловика. Я на свити доволи проживав и всього до-
знавг."

Була я соби одна вт> батька. Виьгь на мене
дививсь, якт> мисяць на зори: дуже мене кохавсь.

Багато мене сватало, та нихто мени не бувт> у такій
уподоби, якт> одьін'ь парубокь. Що якт> уже я його запобига-
ла, якт> уже я за все бралась, що б'ь люде про мене добре
слово сказали! Спершу я, було, й боюся помислити про лю-
бощи, ни зт> кимт>, було, й на улици не постою, а то вже
й на досвиткьі и такт> поденно до людей ходжу, и вт> бать-

271

ка робила як'ь могла, щобт> таки добра луна дійшла до то¬
го, кого мени треба.

Таки такт> воно й сталось- Покохались мьі. Засилає
винт> старостив'ь. Батько каже: „Не йди, дочко, за Хвасти-
ка: умиєшся сльозою; а не послухаєш^, то вже до мене й не
пригортайся. Запобижьіш'ь його яки золота, а не збудешь,
як'ь ворога. Хто держить голову на бикт> та одягне синій
жудашь, — у вась и духт» займеться. Не йди, доню! проро¬
кую тоби лихо. Ти на його вроду завидуешт, а шо вшгь
на своєму господарстви важить? що винт, за чоловикт>?“

А я кажу: „Нехай же хоть знатиму, за що терпи-
тиму.“

— Дитино моя! ти мовь изт> огнемт> жартуешг, а моє
серце втьяне. Не заглядайся на його чорни брови, щобг вони
тоби не сталися налигачем^. Гляди жг, не жалійся посли;
не шукай у мене поради; не кволись, як'ь воно вийде не
такт». Яжт> його й малими хлопцем!» знаві».

Вразило мене батькове слово вт> серце. Як'ь таки мож¬
но таке говорити?! Та подивитись тилько на мого Гриця,
то мові» серцемт> до серця притулитись. Хороший же бо
такий, якт> намальований!

Переді» новими годом^ я ворожила: клала соломт>яний
мистокі» черезі» воду в'ь мисочци и що жі» побачила я вви-
сии? По сей бикі» рички сади цвчтуть, соловейки спивають,
а по той бикі» метелиця мете; а пидт> снигомт», пиді» мете¬
лицею, старець до ричкьі бреде: скорчився, згорбився, тру¬
ситься, в'ь дирявому рьіззи; простягає до мене руку, про¬
сить, щоб'ь його черезі» хибкий мистокі» у свій роскишний
садг-виноградт» перевела. Жаль мени стало старця, ступила
на мистокт>, аіистокг як'ь захитається! я вь воду... ухт»! та й
прокинулась.

272

Що се за сонь? протьі чого? думаю соби. Чи мени
батька слухати, чи свого серця? Послухаю серця! .. Та й
пійшла за Грицька.

г

II.

Одно тилько батько сказавь, провожаючи мене та пла¬
чучи такими, якь бибь: „Гляди-жь, Стехо, не йди за по¬
радою до мене. Коли що... визьмьі водьі вь рогь та й дер¬
жи. Нагріється вода, зновь набери. Такт* роби, щобь сту¬
пити й не переступити.“

Хатина вь його на курячій нижци: тилько що держить¬
ся. Вь хати голо. А на йому таки було.

Мати його, звисно, удова: якь вина, розходиться, за-
разь на пичь зализе та й мовчить. Спочатку, якь було спе¬
речається зь ньімь, то винь ій каже: „То ви мене, мамо,
вчили, теперь я вась учитиму.“ Якь йде видки ля, то хочь
опивночи, а я вже щобь и стерегла двери видчинятьі йому:
а то торохь, торохь у викно, ажь скло дзеленчить. А оби-
дать якь сяде, то й гляди, що миска й ложка полетить,
якь що небудь перепустить, або не додаси.

Мати вже мовчить и не мишаеться ни вь вищо. А я
пильную порога, щобь утекти.

Горилку добре вживавь. Чи то того, що стала лидмо-
га, такь винь загулявь, чьі Бопь знає. Чи то якь оженивсь,
такь и зажуривсь; чи то йому зроблено? Правда, що я у
подушпи вь себе писля весилля знайшла де що... може то
про його, а може й про дитей.

Винь и швець добрий; тилько, що заталанить, то все
й прогайнує вь одну ничь; а мьі безь шматка хлиба сиди¬
мо. Було хчсне бье, бье, та й засуне пидь пичь; я зовсимь
нежива. Посли одійду, погляну на його брови, якь шнуроч-

273

комт> зняти, та й думаю: на вась уповала! Самт> якт> карти¬
на, зуби перластеньки. Радосте моя, одрадо моя! Серце вт>
мене було одхидлнве: я про вс-е й забуду.

Свекруха було мене навчає: „Не все чоловикови од-
крьівай, не всю правду.“ Вона, було, мене жалує. Може то¬
го, що сама була безщасна. Мн його вдвохт* жалували че-
резт> край: мисцечко йому промитали; а намт> промитои води
не було; вишь нась николн не жалувавт>. Самь шве, гуляє,
а нась и словом^ не приголубить.

III.

Свекруха вмерла скоро,—чи зт> вельїкои туги, чи одг
вельїкои прапи, бо вишь ій ничшгь у господарстви не за-
помогавт>. Мени ще погиршало. Зосталась я сама, ни зт>
кнмг слова промовити. Тилькн на його втишаюся мовчки,
хочт> знаю, за що й одт> кого терплю. Бт>е винт> мене, аби
я озвалась, що люде роботи нанесли, може б'ь вишь що вро-
бивт>. Коли не кулакомт>; то словомт> приснопить. Никого й
соромитись: наст> двоє; що-дня вже за мене береться. А я
байдужечки, спиваю, було, сама соби:

. Любнвг мене, матн, запорожець,

Водьівгь мене босу на морозець;

А я жд> того, матьі, та й байдуже,

Люблю запорожця вельмьі дуже.

До батька не йду жалитись. Батько не мати,—видсах-
нувся. Не вволила його воли, такт* и не треба мени ни по¬
ради, ни одрадн... А може мій коханий Гриць и получчае?
Може вг його йе яка болячка на серци. Я жь його люблю;
згляну на його,—орелг, та й тилько. Насели такого мотор¬
ного парубка й не було. Хвастнкт>, кажуть, цвяшок^ вели¬
кий! Те мени ничого, що про його кажуть. И вь свити не-

18

274

ма надь його вроду, и короливньї йому мало: у хату ввійде,
то якь зоря зійде.

А посли вже що дали, якь ставь мени дошкулюватьі,
усе те зь його зслизло. Не шанувавь себе. Ту красу мовь
витерь обвіявь.

Огь якь ставь уже мени дошкулювати, тоди я: ба¬
течку, мій голубчику! Мій оборонничку, моя затулочко, обо¬
рони мене видь лихои години, видь невирнои дружини!

Далеко батько, не чує. Потужу сама соби вь хати, та
й не йду хвалитись батькови: тань винь мене пригрустнвь
своимь останнимь словомь, щоб г ь не ходила, хочь яке жнт-
те. Б*ье и пье до загину. Умиваюсь я рясними сльозами.

Годи вже й спивати:

А я того матьі, та й байдуже,

Люблю запорожця вельми дуже.

Другои вже теперечки завожу:

Коли бт> же я та все знала,

Изь тобою бт, не стояла;

Гуляла бь у батька,

Гуляла бь довкку
Дивчьіною молодою.

Ходила бт> я по дворочку,

Якч> бджилочка по медочку;

Роспустнла бь русу косу
По червчатому поясочку.

IV.

Сиджу, було, сиджу та й побижу вь шннокь про його
роспитатись; а коли й до сусидн переховатись, а писни самн
бредуть на думку, тилькн вже не дивоцьки, а ти, що я зро¬
ду й не спивала:

275

Довелося хазяину
Мною руки та потьіратьі.
Ой, потирай та, потьірачу,
Кольї тоби та довелося;

А я буду коритися,

Коли мени горе нялося.

Та й зновт. себе розважу, мижт> люде йду, трохи ро-
зибт>ю своє горе. Виьгь того не любьівь, щобг гарненько йти
до людей, а по шинках!» б&седу мавть. Приятеливт» соби назби¬
рає, зрадньживт., и якт> упнеться,—такий добрий: всих-ь уша¬
нує, всимт> догодить, гроши вт> Його кризь пучки сипляться;
уси його тоди такт, люблять, сього потирача, нероба. А вт>
семти шматка хлиба немає и тила ничимт» би прикрити, які.
би не вино. Сватали кращи, не пишла:

Сама соби не вгоднла,

Що ігьянбіцю полюбила.

Така доля моя нещасливая!

Але не все жт. такий гармидер-ь буде: може, воно
якось перейде. Пивтора року я мучилась; дитєй не було.
Чимт> я винна? А бинт, и за се сердився и казавть, що якт>
не буде, то винт> мене вб'ьс. И часто, чи треба, чи не тре¬
ба, по потилиіш й зациде. „Ти, каже, бездитуха!...*

Я до ворожки—так*ь, щобт, и винт» не знавт.. Люде
кляти такт, наробили. Як'ь я йшла замижт», такт, у мене вт,
подушци було, якт> я вже казала, станочокт» плахти, кали-
нови ягоди, свичечка, силь и цеглина, це все вт» подушци
знайшли: хтось наворожив!».

А як ь у кого хлиба нема, а дитей які. сарани,—зновт»
дорикають, що багато. Оце жт> то и вт> мене було вт> по¬
душци про дитей... Усе бигаю до ворожки. Люде мене ра¬
дять. А до батька боюсь и потикаться и ворожбитивт» бо-

276

юсь, бо моїй же такьі сестри, що вдругихт,, як*ь давт> у
пляшечци чогось, такт» у неи янг, пишльї дитьі, таїсь истьі-
но якт> сараньї наплодилось. Та все що понесе до хреста,
таїсь воно и вмре и вмре: бо то були чортенята.

Таїсь я не хочу до ворожбита, а пишла до ворожки,*
такг вона мени дала тильки симья конопляного, звисно, при¬
мовивши: „На,—каже,—пиди до схид'ь сбдщя по воду, на¬
мочи не надовго, а посли и увт>яжи вь кинець запаски: чи
проросте? А ту воду зховай и три дни іи потроху пий.“

Я такь и зробила. Ни жива, ни мертва ходжу. Якт> не
проросте, то, думаю, пиду втоплюсь, щобт> не горювати. Якт>
свекруха ще жила, то, було, якчь небудь душу одведу; а те¬
пера уже які* сама стала, стини ними, та й тилько.

Йому може й добре. У його гроши, вт> його праця,—йо¬
го люде знають, винт> у б&седи. Мени жт> и хати покинути
не можно. Коли яка копійка йому трапиться, вишь у тій бе-
седи іи й посадить. Усб мові, запобигае людськои ласки,
щобт, господарство, бачте, поправити, та нихто тій копійки
й не побачить. Якт> би я дивка була, то хочь би вильна
була до людей на роботу питьі; а теперт, я одрязана ски¬
ба видть хлиба. Вині, закриється очима й плечима, йому нищо
не рупить. Я зганена, знижена тимт>, що для його все за¬
була, все занехаяла. Вишь соби до вподоби напнеться, наще¬
бечеться и прийде йистьі, спати; часомт> трохи й попоро¬
бить, щобь знову пити, веселитись. Я жт> слизьмьі й поро¬
ги пообмивала. И батька й роду свого черезт> його видцу-
ралась и молодощивь своихт>, краси своеи, всього позбулася
за-для його, а винт> мени що за се поступивт>? Йому й бай¬
дуже, що я сама день-денички якт> голубка гуду, якт> зозу¬
ля викую, виплачу. А пиду куди, заразт»: „Де ти була? ха¬
ту кидаепгь, не доглядаєш^ ничого; а я роблю, каже, поби-

277

ваюся.“ Тоди йому й хатьі стане жаль, якт> я куди на часи¬
ну пиду. И на що мени ту хату доглядати и для кого?

— Я, каже, труджусь, працюю; изь людьми вожусь, лас¬
ки ихь запобигаю, щоб'ь мене люде знали, щоб'ь роботу да¬
вали.—Такий старий, якт> розгомониться. А де жь той при-
бутоюь? Ни коривного, ни одижного прибутку. Тилько су¬
хий хлибь.

Усе думала, що вині* своимь коханнємь мени на жит-
гє пидможку дасть. Пусто вь хати, сухо вт> горли. Ничо-
го сказати, поживилась любощами, якь собака мухою. Щоб'ь
дати яку присмажку на обидь, такт> и то свою копійчину
потрачу; одь його не питаю, аби вже не сперечався; запаску
свою до жидивки однесла, застановила.

V.

Якт> батько казавь: не важся за його йти, то я слу¬
хала його черезь верхт>. Тепера думаю: може Господь ути¬
шить нась дитиною,—то чи не одійде трохи. А то, як*ь
сим'ья не проросте, то не довго думавши, шубовстьну вь ко¬
панку! Тилько бульбашки побачуть. Коротки муки. Сказа¬
но, до такои роспуски дойшла, що тильки втопитись. Ажь
чую, наче що пидь серцемь поворухнулось. Боже! щастє
моє! Од радо моя! Жду його—не диждусь, якт» изь беседи
прийде, щоб'ь похвалитись. Швидче вь запасци узликь роз-
ризала и запаску поризала, щоб'ь подивитись. Ажь сим'ья
паросточки пускає. Я плачу, скачу сама соби, руки до Бо¬
га простягаю. Стала на лавди, обняла, поцилувала образь,
обтерла мокрими вихтикомь його, обмила своими слизьми.
А то серце було такь затужавило, такь захололо, що й
слизь уже не було и Бога була забула, такь духомь зьубо-
жила, такт» зачучверила.

(! .

278

ГІерпгь, то було затичу и бижньїїсь запашними зил-
лємт>, рушника* изт* орлами повишу, що недили павутину
пообмитаю. А то стало таїсь, якть у хливи. Серце трухне
и не знаю, для кого и для чого я живу. Було ба* батька
слухатись, було бь, було бт>... та ба!...

Огь же таки Господь змилосердивсь надо мною: про¬
росло симізячко! Поки вин'ь прийде, побижу, думаю, хочт>
батька звеселю. Побижу, досаду розирву! Бильше року не
була. Яка» тама* спивають:

Ой, давно, давно вт> батенька була;

А вже жь тая дориженька терномт» заросла,

Терномт> заросла, іінломт» прьзпала,

Червоною кальїною іюзавьісала.

А я той тернок г ь ножем/ь вьірижу,

Червоную кальїноньку вь прьіпиль вьіламлю,

До батенька до ридного вт> гости польшу.

Надумалась и прибигла до батька. А вина* у свою ха¬
ту сема*ю впустнва> до себе, бо яка> йому старому одино¬
кому було жити? И хата рачки стала ба*.

Убигла.—Де батько? Його нема: у клуни сама* моло¬
тить. Мени його треба. Доблнжаюся до клуни—одляскн
йдуть, да не така* уже гучно, яка* колись. Серце трохи за¬
мерло, а я ажа* горю... Прибигла на тшсь. Вина* такт» зра-
дива* и ципа* покннува*! До мене наближивсь. Я його ва*
руку поцилувала.

— Що, моя голубко? Ще тебе ноги носять? Ще ти
крипка? А що Хвастнка* та цвяшки ще тоби не впеклись?

— Ни!—кажу сміючись.

— Кажи вже!

А самі, така* подавсь. Стильки зморщинь по виду по-
пролягало за си часи. Хоча* я його инколи и вбачала, та
не часто.

_

279

— Ни, каже, моя дочко, було бт> лучче мене слухати.
Краса злиняє, сини жупани зносяться, цвяшки постоптує,
а господарства винт* изт* роду не провадив!* и серце вт*
його жорстоке. Якт* мати його було. ще малими до шевця
виддавала, то я тоди ще бачив!*, яки зт* його люде будуть.
Винть тильки те й робив!*, що видч> шевця втикав!*. Змію зі*
паперу зробить та по селу й гасає. То сильце поставить
та пташок!* ловить, а посли ихть душить. То щеня припне
на матузочци та й держить його голодне. Воно вишить, за-
дравши голову, визволу просить. А й скотину дуже грихі*
обиждатьі. Мати його не йому ривня. Побожна и правдива
була людина, легко ій лежати! Вині* іи тильки зневажав!*.

— То жть вин!> був!* маленький,—кажу.—Годи вже, тату.
Я вамт* щось хочу сказати.

— Хвались, дочко, хвались.

А голосх у його так!* дзвенить, мовт* розбитий ка¬
занок!*.

— Я радисть вам!*, тату, скажу (сама ажт* не встою). Вьі
одсердитесь на його.

— Ничимт* тоби хвалитись, дочко.

— Слухайте тату: у вась, чи пакт* у мене буде сннокт*,—
сказала я, обмилившися зт> радощив!*.

Мени якось и не теє було батькови симт* хвалитись
и трудно було мени си речи вимовити, але якт* знала, що
се його дуже потишнть, похвалилась.

— Коли бт* давт* Господь! коли бт* дав!* Господь, ідобт*
у мене був!* онук г ь! Господи, Ти бачиш!* мои гирки сльози,
Ти почув!* их!*, сподоб!* же на руки прннятьі дитину на¬
шу; удостой, Господи, а то у нашого роду обрости мало,
ридт* щось не плодовитий.—А втерши сльозину, каже: „Моя
ти безталанна! Не хотила слухати старого батька... Хоро¬
ший, хороший... та й лихо жт* хороше! А двох!* весен!* не

280

буває. Я зі» твоєю матусею двадцять два рокьі проживе, які»
одьш'ь день мени здалося. Не наринала на мене.

— Годи вже, татку, журитись. Чьі я вамт» жалилась, або
людямт»?...

— Тоди бт» ще легше було. Тилькьі зглянутн на твои
очи, то й знать, скилькьі вони слизь вилили. Може оді»
кого й сховаєшся, а оді» батька ни. Колн бі» тебе Господь
пидкрипьівт» диждатьзсь утихи, то тн бт» и додержалась на
симт» свити. Бинт» то крипьіться, врагть його не взявт». Я
все знаю и бачу. Хочт» вині» округи и ходить городами
до жидивки, а мени видно, які» у шинокг уходить. Не дури
мене.

— Ни, татусю, не обиждайте його. Бинт» николи лихнм'ь
до мене не бувт».

— Які» ти ввійшла до мене вт» клуню, я насилу тебе
пизнавт». Оті» що! Бачу я сонце, та кризь хмару: такт» и
твій смихт», веселий погляді», якть кризь тучу. Скильки разі»
я поривався до васі», та що разу супі»ячався. Бо які» би
наскочьівт» на хатнє лихо, то не стерпивт» бьі и розирвавть
його, твого миловида.

— Ни, таточку голубчику, мени добре, я все спиваю.

— Ти думаепгь, що мени люде наторочили? Я тильки на
тебе зглянуві», та на ти двери, такт» и прочитав!». Я виді»
людей тикаю, мени й такт» тяжко. Добре, що й не ходить
гіоузть мій двирт».

— Мени, тату, така радисть! Пиду ще й йому похвалюсь.

— ГІостричай тебе, Господи, моя крихотко! Самохить себе
занапастила.

— Не журиться,—кажу,—не слухайте, що на його бре¬
шуть. Хай воно за витромі» йде.

Та й побигла.

281

VI.

Приходжу додому, а вшгь саме вт> хати, червоний
пречервоний, ажт вилискується... И копьілт> у рукахт> дер¬
жить, и дешо такт> по лави пороскндано: люде понано¬
сили доволи. Якт> я ступила на поригт>, зарази питає:

— Де валасалася?

— Тамть, де й ти. Пивтора року вьісидила вт> домивци,
ще никуди й не пиди!

Такт» смиливо йому видказала, бо мала радисть йому
сказати.

Копила такт> и засвистивт> над'ь головою. Не влучивт>
у мене, бо вь паяного двоиться.

— Ну, ну,—кажу сміючись,—сидай та чобитки ший.
Дасть тоби Господь помичт>, хлопчика.

Винт> зминивсь изі> лиця. Усмихнувсь, наче подарував^.
У мене ажт> ушки засміялись. Я наближилась до його, ка¬
жу веселенько: „Будемо робити, хазяйство гарно провадити,
щобг диткалгь було що...“

— Добре, добре!

— Бачт>, якт> тебе,—кажу,—Богь жаліє. Ти хотивт> ди-
токт>, огь и будуть! Я буду сорочечки шити, а ти оцей ре-
минь на людей перешиепгь, так'ь одбудемо Й хрестини й
похрестьіни.

— Добре. Се тоби ворожка сказала?

— Ни, я сама почулася.

— Ну, дай Боже! будемо працювати,—каже.—Тепера я
ляжу трохи видпочину.

— Не лягай кажу: зарази даватиму обидати.

— Ну, добре.

ГІообидавт> и лигь спати. Тихо вт, нась. И мени якось
веселиш^; и за обидолгь ми таки трохи погомонили, як'ь

282

люде. Такт» у нась наклюнулось, наче на хороше жштє.
Огь же, думаю, може зт» посмиху та й люде будуть.

Ото вставиш, взявся за роботу; попошьівт» трохи и
такт» ничого. Я по хати вештаюсь и свитт» мени пошьір-
шавт» и все мени округи всмихаеться. Гляну, копилі» ле¬
жить. Хай же лежить, ничого й не казатиму навмисне, бо
вині» тоди бувт» не прьі своєму розуми. Нехай самі» поба¬
чить свои вчинки; його торкне совисть.

Та ще йду, та мові» нехотя й покочу ногою, або спит-
кнуся, та й не пидійму, щобт» вині» самі» на те ввагу зро¬
бив^. Винт» таки й постеригь; уставе, пидіймае однією ру¬
кою, а другою мене піймавсь за чохла и такт, гарно тихими
голосом!» до мене промовивт»: „Обидьівт» я тебе бидненьку
вчора “ 9 и такт» зчервонивт», які» мій очипокт».

Ми всмихнулись... Я таки й кажу: „Не роби сього ни-
коли, Грицю. Бо хто жт» твоихт» дитога буде доглядати,
яга я все буду тужити ?' 1 Бинт» такьі тихою ходою видійшовт»
и до самого смерку шнвт>. Робота ажт> горить у його вт»
рукахт». Які» би не шьянство! У вечери тильки сказавт»: „ГІиду
похмелюсь, а то голова болить".

Я кажу: „У мене йесть десять шагивт», я пиду и при¬
несу тоби“ Аби його задержати, аби вині, трохи одвнга
оді» шинку, одт» своихт» порадникивт» та розрадникивт».
Лучче самі» соби нехай дома внпт>е.

Не пустила його разі> и вдруге: ничого. Посумувавт»
трохи и ставт» шитьі. Трохи й грошей заробивт». Люде ще
роботи пидносять, а винт» робить та й робить.

VII.

Уже Богт» намт» давт» и сина. Я вгадала. Втгь такт»
радіє. Упився тага на хрестинах!», що й на ногахт» не вето-

283

явь. Ну, я байдуже, що на радощах^ь. Таю» уже Степанко
нась пидвесельїв'ь. А я його все здержую, якт> стане зри¬
ватись до жидивки.

А то ще й жидивка була побожна, не дуже дурила,
бо мене любила. Я, було, вт> суботу, то пиду, такт* и корову
ій видою, и такт* чимт> поможу. Уже й чималий наигь Сте¬
панко, уже й на друге надумали. Хочт> и п'ье и б'ье, та
менше. Я визьму, та дитиною й затулюся. Диждали ми й
дочки. Врить не кається: попиває.

— Чого таки тоби,—кажу,—вт> ту беседу ходити? Якт>
пидеш'ь, то тамт> и гроши посадьішть, а тутт, на все треба!

— Такт> и мене Ж'ь поштують.

— Яка Ж'ь изт> того користь, що й тебе поштують? У
нась при души копійки нема. Ти бт> гуляв-ь дома. Дити
скучають по тоби.

И такт> як'ь коли, то и вгамую, зупиню. Та трудно и
ридко се буває. А то кулаком^ на мене намириться, такт>
дити в г ь крикт>, у лементе, та трохи його^ й осадять.

Але то все тильки боротьба була одна. Щоби* навести
на просту дорогу,—ніякт> не зорудувала; вибилась изт> силт>
и ничого не зробила. А люде стали вже дуже на його
ремствувати, що довго роботу держить у себе; або поза-
ставля чужий р&минь у жидивки.

Дити вже й чььмали, уже бт> треба що й посправляти,
або до школи пооддавати. Чужи диткьі як'ь бджоли гудуть,
бижать изт, книжечками, а напш чучверіють.

Я велику надію покладала на свого Степанка. Як'ь по-
явила його на свиті*, то баба й звелила сховати пуповину
и які* уже буде воно таке, що трохи стане розумити, то
дати йому ту пуповину розв'ьязатьі. Як'ь розвт>яже, то буде
до всього здатне. Що Ж'ь би ви думали? Дала, такт* здиву¬
вались люде, як'ь воно тими пучечками видразу и розв'ьязало!

284

Оце бт> уже воно й грамоти бралось, и якт> бьі батько
учивт, шевства, то й чоботарь зт, його бувь би. Само соби
ножемт* струже то санчата, то возика, було. Та не нашому
теляти та вовка піймати. Бигдють у наст* дити голи, якт>
циганчата.

Батько, диждавши первого онучка, не надивився, не
навтишався, та скоро и вмерт>. Усе його здоровеє на журбу
по мени йшло. Було и вт> хату до мене не ввійде. ГІрьішле,
було, сусндку, щобт, я несла онучка. Такт> було втишається!
Було хитаючи ажт засапається. Не хотивь и бачити мого
чоловика.

А я було кажу: „Слухай, Грицю: якт> ти пусто, йдешт>,
то й я пусто пиду“. Винть мене коромислом'ь якт. опереже...
А я другою дивчьшою ходила, третього дня й знайшла. Ну,
чи можно жт изт> такими чоловикОхМ'ь зорудувати? Пу¬
стився берега зовсимгь.

Не настачуть мои руки на трьохт» дитей и на його.
Я вже багато хливив'ь оббигала, нехай якт> хоче, такт> и
живе соби, думаю. Було и жидивци заказую, щоб^ не да¬
вала ни на виру, ни вт> заставу, шобт> ничого не брала.
Мало вже заробиткивт> було. Бо за рбминь та й у шинокт».

Разг панночка занесла свои черевики полагодити, так'ь
винт> у шиноюь та й заставьів'ь. Вона дозналась, насилу в’ь
жидивки визволила.

VIII.

Дитьі стали пидростати. Бачу лиху годину, треба ди-
тей пускати по дюдях'ь. Бо що за день батько загорює, то
за ничт> я прогайнує. Ніяка сила, ніяки сльози, ніяке нари-
каннє, нищо його не торкає! На дитей дивиться и не
бачить, шо вони голодни й холодни.

285

Якт> же то мени самій тяжко на його дивитись, що
винт» себе такт» попустивт»! Гиригь одт» усього и важче виді»
усього те, що передт» чимт» молилась, у чимт» кохалась, тепер!»
дивлюся якт> на свою отруту, на свою и дитську погибель!
Бидна моя головонько!

Тепері» мене й дитн не тишать. И квитки на богахт»
посохли, поопадали и павутиною павуки позасновували. А
дити, якт» опудала, позамурзувани ходять, сорочки до пт»ятт»,
пороздирани. Боже! чи се жт> мои дити, мои найдорогши
квити? А я жг то думала панувати!... Замазури мои, ще
мени й усмихаються, и не мислять про те, що мати жу¬
риться, усе, що мала, позаставляла, то попродала, то пупо-
ризній баби поплатила та попови, то хустками, то плахта¬
ми. То б'ь давт» полтинника, або восьмьігривеника, якт» би
було; а то до жидивки плахту цупишт» изт» скрини, або
намитку, що коштує карбованець и два, та оддаси й за два
злотихт», якт» ни за що викупити, та й за те ще уклонишся!

Все така думка, що винт» оханеться. То все на¬
житне, изновт» розживемося. Якт» пійде на добро, то й ку¬
пимо, аби давт» Богт» здоровтя. Тепер!» душа такт» захирила,
що никого не здужає кохати, и дитьі не мили, тильки жаль
ихт». Бидни дити! Нема вт» васт» ни батька, ни матери!

Иноди каже мени: „Тьідитей учишт», щобт» вони мене
нснавидилиИ Бо якт» винт» мене бт»е, то вони проби кри-
чять и його бояться, на пичт» ховаються. Чьі я жт» ихт»
учу? Позирну вт» викно, якт» вертається зт» шинку: „Боже!
оце мои росконш йдуть! Оце моя затула й потуга!

Чоловиче мій, роскошм мои!

Роскошьї превеликій!

Роскошнлася я за тобою,

Які» верба надь водою.

Поздоровт», Боже, мого милого

286

Да й мене коло його;

Вин-ь мене любьть, рано не будьте
До кужиля лянного;

Самі* рано встає, мене прьщрьівае,

Щобь була я молоденька:

Ой засни, засньї, моя миленька,

Голубонько сивенька!

Оце жт> то роскошьі мои виді* жидивки лизуть, по¬
мацки вдень дверей шукають... Убоге, обидране, задрипане,
огиджене, осміяне, зглузоване йде...

Хто тилькьі не зхоче, той тилькн його й не бт*е, які*
ПТ*ЯНЬІЙ. Уже Й здоровьє ЙОГО подалось. НиЧНМТ* уже його
й прикрити и вт* мене пусто. Уже свій ставт* струментт*
тягати до шинкарки, жито носить и все, що попаде! А то
було й на талант* наклюнулось, такт* и теличку купили. Що
жт? Купили, та черезт* пив-року и продали: ничимт* було
годувати. Коли люде косять, заробляють, йому притьмомт*
у шинокт* треба йти.

— 9, мени треба,—каже,—йти: тамі* такий чоловикт* бу¬
де, що казавт*—роботу дасть.

И роботи не здобуде, и послиднє своє посадить, и
косовицю впустить, и такт* усе литечко збижить.

Я й на прощу його посилала. „Що ти думаешт*? що
я дурний? усюди Бопь!“

— Усюди,—кажу,—аби ми Божи були...

— Ти все на мене нападаешся! а я про дитей,—каже,—
дбаю.

Зновт*: „Чоловичокт* якийсь обищавт* роботу.“ Та й гайда
до шинку.

Чи то до Бога, чи до людей?! Трухне моє серце!

287

IX.

Пидняльїсь дити. Йе ихт> и по горахт>, и по долннах'ь,
и по всихть украинахт*. Наняла я свого Степанка и стала
пропитувати, щобт> и дивчатг понаймати. Хай хочт> людямт>
на користь буде. Потеравь винт, обь мене свои руки и до
дитей сикається. Хай хочг дити не бачуть лиха. Поблаго¬
словила и одвела ихт> до людей. Одно другого здоганяє.

На що Богь давт> такий законе крипкнй? И роду й
прароду закажу, ихоб'ь не ходили замижт*.

„Не показуй, було каже свекруха, усього стегна чо-
ловикови, а тилькн половину; не кажи усій правди и не
показуй грошей. 44

Я тилькн теперт, пригадую усяке іи слово, легко ій
лежати! Вона мене крипила своєю радою; а чоловикт> тйгь
и прнв'ьялнть словом^. Уже до краю дійшов^. Та де я
тихт> и грошей наберу?

— Ти жт>,—кажу,—бачите, що на мени не чоботи, а
стари шкарбуни, ни спидннци нема. Подивись, кажу, яке на
мени рнззє!—А на мени якт> на те жчь мовь чортяки одежу
деруть, такт> у зв'ьязаній спидннци й хожу.

Бинт, мени николн ничого ще не справив'ь. Я йому
казала:—«Буду я розумна, не буду я тоби давати грошей 44 .
Та як'ь скажу, що се моє, так^ь вшгь мени каже:—„Такт*
шкура на тоби й закипить!! Ти моя: я тебе закупив^ за
три копійки, ще у твоеи матери! 44

— Хто тебе знає! може й закупив^, якт> я вт> недузи
лежала.

Та такт» на мене чмарою й лизе.

— Не лизь,—кажу,—и не бийсь, а то зовсимт> уб'ьеиі'ь!

288

Тата було одволожьіть!... Охг, Боже! У мене разь по
разт> у серци ята цуркою крутьіть.

Ой, не бьій мене, моя родьіно,

Сьірою дубьіною;

Побьіла мене лиха година
Иевирною дружиною.

Що дали, то гиршьій стає. Сидить у шинку, не йде
до мене. Ята ножемт» одризано! Вь явки горилкн не дають;
а чогось же винт> та тамт> стремить. Тата мене вколе вт>
серце ся думка! Обую шкарбуни та й бижу його зч> шинку
тягти. Ничого мени не каже, тильки чмнше.

Позичу було де грошей, та й оддамо своимн, аби
бильше не напивавсь:

Дались мени у знаки
Чоловичи кулаки,

Кулаками по бокахт,,

Долонями но іцокахт,.

Прийшли жьідьі грабувать-—

Ничого у мене брать.

Була ложка, помело,

Та й те зт> дому загуло.

Якь бьі доіча я була,

То бг я того не дала.

А я синечкьі мела,

Та шукала помела;

Нахилилася пидт> стилів,

Лежьіть чобигь и постилт>.

Слава Богу, що знайшла!

О була ся та й иишла.

Черезг гребельку йду,

Ята голубонька гуду.

Ой щобт, знали по селу,

Що я вт> чоботяхт> йду.

Чого мьіла надулась?

Чому вт> кожуха, не вдяглась?

Щобт, у тебе такий духа,,

Яка» у мене йе кожуха,!

289

X.

То у на сь була жидивка милосердна. Оце було прий¬
де до неи задники заставляти. Дай, каже, мени висьмушку #
А вона: „Давай же вт> руки задники, а то я тоби не вирю“.

А я вже за спиною свого пт>яници й стережу. Отт>
вишь и дасть жидивци. А вона:—„Визьми, Стехо,“—та й
оддасть мени. Звисно, вишь уже на мене и на неи такт> и
скипить.

А друга, було, якт> ни прошу, не берить застави, якт>
що заставляє; такт> ни, и потаиться. А вишь и чоботи мои
и черевики пропивь и свитку хлопцеву. Розоряє насть. То
жьідивка прихильна була до мене, я ій и порадниця якт>
коли була. И вона безщасна була, хочг и не шьяниця іи чо-
ловикт>... Слидт> жидивський одна наша жинка брала, щобт>
жндт> іи любивт>, а своеи жинкьі щобт> не любківг. Брала и
замазувала у комина, щоб'ь сохт>, якь іи не буде любьіти.

Жьідови можно зт> нашою жити, а жидивци не
можно З'ь нашьім'ь; бо кров'ь християнська у ихть виру пе¬
рейде. И баба наша якт> бабує вт, жндивть, то три роки й
не говіє. Якт> же бо коло жьідивськои крови ходити.

іТье мій чоловик'ь, мени и на горщика» не дає грошей.

— Чоргь тебе бери! Хочт> и вт> очипку,—каже,—варьі.

Хлопець пидрист»; охота погуляти, одежи нема ніякои.

— Хоть би ти одежинку купивт>.

— Аби було купило,—отт> що вид казавсь.

— Вивса, чи жита продати можно бт>, кажу. Ще не все
пошш,—умолоти.

Як'ь даїть же винть мени молотьби, такт, и зубьі роз-

чиплювали.

19

290

Ой, не бьш мене, мій миленький, удень,

Да не смишьі челядонькьі и людей;

Побьій мене, миленький, уночи,

То я переплачу билу постиль стелючи.

Горе намт>, жинкам-ь, изт, сими пьяницямьі! Що имт,?
ІІразньакують! ГРьють пт,яници цильїй день, потимі, борються;
потимі, ну бьіться, потимі, позиватись, потимі, миритись. И
за всякими разомть чаркуються, та все й попропивають.
Тилькьі нема найдурнишого, як^ь мій: паяний усихі, частує.
Сидить у шинку разі, у разі,, оббирьканий, и спиває:

Та ще жт, бо я не вмиравт>,

Обпершись на пляшки;

Да ще жт, бо я не втерявт,

Жидивськои ласки...

Боже! увійду, подивлюсь на його: сидить зі, паляни¬
цями, патякає; регочуться. Имт, смишки, а кому й горе!
Боже мій! свите мій! ажь сироти повиступають, дивлячись
на його! Уже моє золото гряззю взялось, и не маячить. И
на що си шинки видумано? Разі, я трохи не посердилась
изт, жндивкою, докоряючи іи шинкарством^, а вона до мене
дуже добра була. Не зазнала й вона добра зі, своимт, чоло-
викомт,. Прочула якось, що іи чоловикт, та кохається зі,
молодицею. Гирке ій стало життє черезт, сю чутку. А та
молодиця брала сі, пиді, іи жида слидт, и замазувала вт, ко¬
мині», щобі> до неи жиді, кохався.—„Не журись, кажу,—безь
примовки ничого не буде 44 . Вона трохи зрадіє.

Я було піякамт, кажу: „Пийте, та його не заволикай-
те!“ А то ще прийдуть пиді, викно. /1о хати вже и не
вступають, бо я кропивтьяньїмі, сим'ьямт, такт, и засиплю. То
вони пиді, викномт»: „Грнцьку, Грицьку! вийди щось треба
сказати! 44

291

Такт» и вилине! и потягльї до шинку. А якт> я що
скажу:—Ти бт, пишовт, та лищинки де заробив^ кгрин-
джола, огорода бьі обгородили, а то пустиня, чужи свини
усе повиидали.

— Николи! мене люде лають, що довго роботу держу.

Бидолашни вони люде, си ігьяньщи! Вони бт> и не пили,
та шинкари имт> такт» роблять. Оце якт> шьють у шинку
люди та позоставляють недопитки, то вони позливають у
чарку, та й пидсунуть чоловикови. Дивись, и ставт> чоло- ,
викіі гиркимт* ш>яницею. Огь яке лихо си шинкари кують.

Сиджу, сиджу, бувало, дома; думаю про се, думаю, зхоп-
люсь та й побижу його ратуватьі. И гоню, и прошу, було;
ничого не вдію; а часто и зт> синяками вернуся зт> шинку.
Жидивка мене разт> у разт> обороняла.

Мени іи жаль! Вона такт, любить свого пейса, свого
жида, а винг уподобавг соби нашу.

Хвалилась:—Ледве, каже, очника зт> голови вт> неи не
вирвала. Вийшла, каже, смеркома на двири, ажт> щось пидт,
иовиткою треться, вовтузиться щось... Я туди, а вона
шасть: трохи, трохи очипокг у руди не зостався... Уже бт>
я ій славу зробила!

Видна! побивається, такт, якт> ия. Мій гидкий, так'ьз'ь
нимь лихто и кохатися не хоче. А той жидюга блищить
як і. золото! У його и пейси золоти, борода у кучери по¬
милась; яломочокть оксамитний!...

Хоча, и не моє дило, а чому бт> отому жидюзи не
любити своеи жидивки? Тамт> така пристойна, чесна и гар¬
ненька, п багатого роду, та вже мабуть и чахотку достала.
„Жалую, каже, його такт>! и матери и батькови своєму не
хвалюсь, а сама журюсь до загину.“ Такт, и іи пожитки
дарма йдуть.

292

— Я оце, Стехо, зь тобою тилькьі и поговорю, и поплачу.
А своимь боюсь и казати, щобт» не дойшло до батька, та до
матери: тильш ихь викт> засмучу.

Я було и знаю про ту жинку, бо що вечора шасть
поузь моє викно; а я за луткою коло викна сьіджу, проти
мисяця мьічки мичу, або пряду; свитла нема, то щобпь люди
не вказували, я соби захилюсь та й кручу веретеном^. Та я
все мовчу; хочь и жидивка, а такт* іи жаль... Такч> вона
його любить, мовт> и не жидивка.

XI.

Держали мене на свити дитьі. Мєни вже й веселите,
якт> його нема на очахть. По три тьіждни було, тягається, хто
його зна й де... Сама білось изг дитьми. Хлопець трохи за¬
служить, Ганнуся й Катруся.

Вить николи й не питавсь мене, видкиль яка шусте-
лина взялась. Ще и йому сорочку напряди, поший, а прий¬
де, то я йому и води зогрію, та вимию голову и самт> щобт>
обмився. Разг те, щобг не наносив^ усяких^ болистей: у
мене жг дити; а друге: се жт> таки ихт> батько, та щобь
и йому було легше на тили. Прийде та ще й буруе; а що
знайде вт. комори, у шинокг и забере. ГІиде до дитей и
поодурюе: у котрого карбованця визьме, у кого коповика.
Звисно, я йому виговорю, що вони голи, на видданню, а ти
имч> ничого не придбавт>.

Ну, та слава Богу! вт> Ганнуси де що вже и вь скрьі-
ни йе. Що напряду, до ткали однесу; а грошей у неи жт>
визьму та й заплачу. То свитинку куплю, за іи гроши, то
запаску, то те, то се, та все вт> скриню и бгаю, та дома и
не держу скрьіни, а вь чужьіхь людях г ь... Горе тильки, що
не переди моими очима будуть дочки. Який небудь зрад-

293

ннкь знайдеться, насміється. Одправляючи своихь дочокь
до людей, наказувала: „Глядить, дитн, служить добрими
людямь, слави своеи не каляйте, щобь вась люде хвалили
и любили."

Прийдуть додому на святки, якь ясочки, щебечуть
якь соловейки. Коси у ихь роскощіють. Сами повніють. На
чужому хлиби мои дочки вь снлку вбиваються и на другий
рикь ихь зоставляють хазяини. Росту я вгору, а все та¬
ки боюсь за ннхь и часто одвидую. А вони мовь изь води
йдуть, мои лебидкн. Прийшли зновь на святки. Позаробля¬
ли вже соби трохи и одежини, повбирались: такь, ій Богу,
и вт> мене очи горять, и плакать хочеться. Бо я зовсимь
була колись така, якь Катруся; а Ганнуся на мои очи ще й
краща здавалась. Боже, Боже! скилькн то ви виплачете
слизь! Ганнуся трошки ще якось несмиливо дивилась зь-
пидь лоба и чи засміється, чи застнднться, такь искри и
сипле зь очей. Не то що якь чужий хто заговорить, а хочь
и зо мною. У Катруси вдача друга. Голову вгору несе. Ди¬
виться смилнво, очи блакитни якь небо, велнки; то жт ру-

л !Л

м'ьянець; а коси як'ь золото, ажт до пьять; у тіеи чорни.
Як'ь повбираю ихь до церкви, позаквитчую, то и ушки вь
мене сміються, такь ними втишаюся; та имь сього не ви¬
казую. А йдить, кажу, до церкви. Вони вийдуть. А я зь-за
комори забижу и все дивлюсь на ннхь, поки не стане ихь
видно. Витерь має стьожками, вони якь струночки. Тильки
метана йде, такь все охррошуеться, усе на соби облажуе,
то личмань, то намисто, то назадь оглядається, чи доладу
вь юііци усн лежать, такь якь голубь оскубуеться; а та и
не хитнеться, якь стрилка.

Пу, вь тебе й дочки!—кажуть сусидки, та й сплю¬
нуть.

294

— Та хвальїтн Бога! не каликьі,—кажу,—усихгь у церкви
заломили! Нехай и хазяйськи дочки поховаються.—Я не хо-
жу, сами мене ноги носять. Весело мени на нихт> дивитись.
Не напасу своих'ь очей, на нихт> глядячи... И оце видт> та¬
ких^ дитей батькови одвернутись?! Се жт> Божа роса та й
годи!

XII.

Було, куди ни пидуть мои дочки и поденно робити,
або що, николи ганнби не чути. Було, якт> йдуть зт> дому,
то я ихнь навчаю*. „Бережиться лнхихт> людей! не всюди таки
гарни хлопни, як% напій; другий пидлеститься, та и зведе
тебе зт> ума и на вики тоби свигь зав'ьяже/ 4 Особливо боя¬
лась за Ганнусю. У попа ій добре було, уже третій рикт»
кинчаеться, якт> вона нихт> служить: та тамг наймити
позаводились. А тамт>, де Катруся, там'ь я була спокійна,
там'ь хочг и були хлоп'ьята, та благородни.

ГІищла я раз'ь до дитей. Прийшла до Ганнуси до пер-
вои, бо вона на перепутти. Прийшла, такь попадьіна дочка
и каже: „Хороши твои дочки, ТХехо! Хто ввійде вт> хату,
панахиду занесе, або хрестить дитину, то все роспитують:
изт> якого села, видкиль, де, живе батько й мати? Тилькьі,
Стехо, пидверне Катруся пидт> корито твою Ганнусю. Ме-
ни такть наче цуркою вт> серци повернуло. Се жт> бо обид-
но Ганнуси буде, якт> менша та раништ> пиде замижт>, пид¬
верне старшу пидт> корито! Вони хочт. и молоди й убоги,
а люде все запитують, що мьясниць. Я всимт> одказую, що
ни зт> чимт>.

А Гриць мій такт>, якт> парубокт>, ни про що не дбає,
и дитей у його наче нема: ничьшт, не журиться. У мисяць
разі» заверне додому. Я спершу такг стидилась якт> почула,

295

\

що вині, у скитки пишовг, а то вже й рада: які>
ирьінист»! Та тилькн опричь чотирьох.!, шагив'ь одь
чого не бачила, а що прийде, то його и погодуємо и при¬
одягнемо. Себе я стала жалувати, щобг на свити ще пожи¬
ти та дитей трохи до ума довести. Таки мене дочки пид-
веселнлн! Оце тилькн попаднна дочка мене засмутила, що
такг Катрусею мене налякала.

Пишла я дали, провидять и Катрусю. Благополучно и
тамі>. Така огрядна- робиться та гарна: здоровья у неи за

ДВОХ!).

Вернулась я додому и гризе мене одна думка: треба
оддавати Ганнусю, якт> тилькн люде знайдуться. Не йде вь
мене оте корито зь думки. До колодизя пиду, „корито “
такт* и стоить у серци. У комору пиду поолиднє вискребти
изт> засика—„корито!...“ Хай же тоби хринть! Та побигла
до ткали, забрала хустки и поки той мьясоидь наступив!,,
я ихь и побилила.

Прийшов^ празникі), поприходили до мене и дивчата,
и хлопець. Ажі> туті) незабаром!) и старости.

Гарний парубок!) и не по нашому, здається, пирью, та я
знаю, які) би ще погуляла, и люде іи роспизнали, то й не
такого бі) соби хазяина знайшла. Зі> снмі> тилькн як г ь у
хрещика гуляли святками, такі) тоди спизналася трохи. Не
далеко виді) мене й живуть. Парубок!) до всього здатний.
Хоч'ь воза поладить, хочі) рало зробити; ступу, ночовки,
усе зробить, и непитущий.

— Оце,—кажу,—дивись: не слипа, и не крива, и не кри¬
вобока.

А то люде, які» почули, що старостивт засланть, стали
кривдити, що кульгава та всяки поговирки пустили. Звисно:
заздристь. Взяла мене досада, що люде іи хочуть окаличитн.
Ихь дочки по вечерннцяхі, бигалн, та й не кульгави и не

296

крьівобоки; а мои може и зь досвитокь повтикали бь, якт>
потушять хлопци свитло... Я и сама по досвиткахь не хо¬
дила, а кохатись умила.

Увечери кажу: „Ти бь, Ганнусю, у комори лягла спа¬
ти. Туть мени треба для тебе напирннкь икь весиллю на¬
бивати. “

Вона мнеться.

— Не бійсь ничого, стелись у комори.

— А якт> Василь?...—каже.

— Ни,—кажу,—винь пернгь у хату, а я й не пущу. А
тебе вклнчу.

А сама ажт> киплю. Рада бь и на досвиткн іи посила¬
ти, ьцобь укоротити цокотухами язика.

Трохи згодомь чую, шамь, шамт» по синяхь. Налапавши
двери вь хату, Василь увійшовт>.

Те та се про батька, про воли, та про лозу.

Я мовчу.

Догадавсь парубокь. Внйшовь у сини, мовгь воДн на¬
питись, а двери вт> комору тилькн рить! Я й рада: нехай
самі, бачить, що и не кульгава и не кривобока. О! си цоко¬
тухи! даються у знаки добрими людямь.

Я бт> іи не оддала ни за що вь свити такт* рано, та
все корита боялась. Черезь годокь я вже й бабою була!...
Таке жь хлоігьяточко прегарнесеньке Богь имь давь. Оце
я було озвуся до його: Иосю! Винь такт* опукою и кинеть¬
ся до мене. Свекруха тилькьі лиха була, а свекорь добрий,
побожний. Чи миря вона полотно, що вть купи пряли, чи
диляться вовною, коноплями,—усних обиднть. Що Ж'Ь? ма-
тери гирко бачити свою дитину пидь коритомь, треба було
поспитатись.

А Катруся?... Катруся... Охь! я іи не доглядила, бо
вона жила у самнхь благороднихь...

297

Разів прьійшла гостюватьі додому, ажг прийшли іи
сватати. Двери вт> насів одт> старостивь не зачинялись. А
то прийшли таки сватати, що ни кола, ни двора. Вона се
й знає. Я й випроводила. Ще, кажу, недавно оддала першу;
нема ничого, не надбано. А вона стоить у синяхгь.

— А що, мамо, не оддасте?

А я кажу: „Якт> же се? Хиба такг, що хочть за вола,
аби дома не була?"

Вона соби якось губи оддула. А мени и не вів до¬
га дг.

Коли жт> разів приходжу до тій пани, де Катруся слу¬
жить...

— Бери свою дитину (якт> довбнею мене по голови),
щобіь вона соби якого лиха не заподіяла.

— Що ти, Катрусю, нездужаеїшь, чи що? Що се про
тебе кажуть?

Вона сидить як'ь квитка: подавила себе за боки, пода¬
вила... „Ни,—каже,—мамо, ничого, се такт,, яків було ко¬
лись..." Бачу, бачу! лиха моя годинонько!

Забрала іи до дому, йдемо. Сили пидт> коморою; я іи
й питаю: Якт> се сталось?

— Та я й сама не' знаю... Мене -напоилн, чи такіь чогось
дали. Далеби не знаю... не знаю...

— На* що жь ти, доню, уповала?

Чьі на його кони, чьі на його грошн, *

Чьі на його вроду, що хороший?...

— 1 Я не знаю.

— Люде жт> на що небудь та дивляться, на що небудь
біьють. А твоя краса такт> и пропала!

Оттаке то лихо! Тилькьі мени и втихн зь тнхт> двохіь,
а ся пропала навики!

298

Сьшт> же мій такий жалибникчь! Тишнться мною, що
я ще молода А посли: „Ви, мамо, прямесенько сидить: от-
такт>!“ та й випрямиться.

— Сину! горбатого могила виправить! Мене давно вже
горе згорбило!

— Ни, мамо! се ви не хочете!

Та самх прямесенько й сяде проти мене. И горе, и
смихт> изт> нимь. Пестить мене, цилуе.

А іи уже й не турбую, моеи биднои Натруси, щобт>
уже благополучно знайшла.

А якт> же то матери весело, коли бт, усе було по за¬
кону! Якт> опе послидню дитину оддають замижт>, або же¬
нять, то зов'ьють винокт> изт> лепехи та зт> пруськои цибули
сережки и повищають; та вт> човенг посадять, та й возять
по селу. А то вже поганих^ писень спиватимуть. А часомт>
и хомута матери наливають та й водять по селу.

Страхи мене ошибавт>, про таке думаючи. Якт> спару¬
вала я Ганнусю зт> Василем^, то сваха другого дня привез¬
ла мени пироги, усе по два вт> пари нозв'ьязувани; а тепера
то якт> воно буде?

Якось проводила я сусиду видт> собакт>, а вона мени
й каже: „Не во гнив^ тоби, Стехо, щось я вт> тебе попи¬
таю. Чи правда, що твоя Катруся вповни?

— А що?—кажу.

— Та вчора,—каже,—йду я и зустричаю Оксану, ту, що
никого не мине. Питає мене: куди се йдете? До кого? Чи
не той старий горбатий шкарбушь кличе? Тю на тебе ка¬
жу. А вона: „То до Катруся?"

То якт> мени не тяжко слухати таке, про свою ди¬
тину?!

— Охь, правда,—кажу,—правда! Сподиваюся онучати!

299

— А я,—каже,—іи й бачила, та думала, що дизка при
здоровхєчку, та й байдуже.

XIII.

Не одно жт> и лихо на мою голову. Чоловикт* тя¬
гається, шьянствуе. Иноди по пивтора мисяци и на очи не
навертається; а якт, прийде, то такт* які, изт* опуха.

Я кажу: Ти бт> хочт, два шаги кому перекинувт>, то
тоби бт* сорочку випрали; а то якт* таки? ГІо шисть тьіж-
днивт* дома не буваешт* и всю грязь додому несепгь?

Кинувсь ловити мене за коси, а птьяннй, добре на¬
брався. Я давай ховатись, а тутть и дитей нема: які* на тежт*
позходшін зт> хати. Стоявт, мишокт> зт> борошном г ь середа
хати: жито днмомть пидійшло, якть пожежа була, такт* чоло-
викт* дешево продавав^; я и взяла на одробитокть, а воно
мени й затулою сталось. Винт* за мене, а я за мишокт*
присила; винть кулакомт* лусь по мишку. У шьяного все то
двоиться, то троиться; винть зяовт* лусь, а я на другий
бикт> захилюсь за мишокть. Винть ажт> употивть, та й я соби
тожть. Але писля того я ажт* два дни пролежала вт* недузи.
ІІишовт* винть зновт* у скитки. Уже тьіжднивть зт* девт*ять не
чути про його. Одного разу ввечери, сонечко вже закоти¬
лось, я сиджу прихилившись коло викна. Ажт> щось наче
майнуло поузть викно. Сиджу сама, серце вт> мене охляло.
Тильки що хлопець забижить у тиждень разі* та поти-
шнть. А що винт> у скиткьі пишовт*, то хочт* и гирко ска¬
зати, та нехай соби йде, аби наст* не чипавть, аби я скле¬
пила свои очи безт* огиди. А тутть, про вовка помовка,
ажт* щось шасть у хату у мене за плечима. Обернусь, а
винт* передо мною, якт* мати народила! Стоить и тилькн
шархт* на шьти гарусовий. Самть посинивть ще и всмихаеться.

300

Боже мій! я ледве не впала зсь лавьі. Зхопилась и
перехрестилась. Що якт> та хвортуна кепкує зь мене! Пливу
по широкому свиту, якт> човешь безт> весельця и не набижу
тропи. Що се, кажу, за мара? и глассь у мене замерз.

Полиз'ь на пич'ь... Я боржій не за кочергу, щобь
його витурити, а до скрини, щобт> його гришне тило при¬
крити, щобт> дити не нагодились, се жт> ихт> батько! Кину¬
ла йому сорочку й штаньт.

— Що се? пропивсь?—кажу.—Чомсь своеи шкурьі не про¬
пивсь? Охсь! Охт>!

А винсь ище й спиває:

Ой пий и не иьш,

И любьі, и не бьш!

Буду гіьіть, буду лить,

Буду любить, буду бить!

Зхилилась на пшгь, думала, що й духт> випре.

— Постій, —каже,—якт> роскажу, такт* ти и сердиться не
будепгь. Я святе дило зробьівт>, хотивт> тоби хочт> разт> до¬
годити. Задзвонили до церкви, я й пишов'ь; ажж тамт> са¬
ме архирей виходить, огь и я за нимт>. Думаю: проведу
його. Мене причетники и пидвезлн верстовсь изт> десять.
Ось подивись, який гарний шархсь!... А то ище я й самсь про-
йшовт, верстова изт> шьять, до самого города. А потимть уже,
<гамт> службу вистоявши, яксь вертавсь, такт> знаю, що не-
. чиста сила мене роздягла и хотила мене на верби повисьі-

ти и шархт» мени почепила на шию; такт> я вирвавсь та й
утик*ь. Такт» таки прокляти люде! Зайшов^ я всь хату, сама
жинка всь хати: сказать би тисно, або людно. Яксь завере¬
щить, заляскотить на мене, та й полизла на пич'ь, не дала
й погриться. А бачить же, що я змерзт,, та кричить боже-
вильна. Прийде, каже, чоловикх, то добре тебе погріє. Нехай

ЗОЇ

тоби хринь! та й пишовь изь хати. Оттаки йе люде! А
я іи чоловикови колись и чоботи лагодивь. Оть люде! Я
вь другу хату, бо морозь хочь и покривськьій, а бере за
плечц. А тамь дитьі такий лементь склали и розбиглись. Я
думаю: чорть вась бери, аби батько та мати була. Та ви¬
правивсь та й кажу иадь: „здравія желаю!* Жинка заразь
изь лави пидь стиль. А винь каже: якь не вийдешь за-
разь изь хати, такь и пущу мискою вь лобь. А я його
не разь ще й шанувавь у шинку... Ось подивись бо на
шарха!...

— Одчепись!—кажу.

— Ну, слухай дали. Постій же, кажу, пиду до Аронихи;
вона мени всипле, то я и знати вась не хочу. Я вась пош-
тувавь, а ви старци никчемни... Подивись бо, який гар¬
ний шархь! воно не страшно... Такь я розгнивався та й
намирнвся йти до Аронихи, та поривнявшись зь нашою
хатою, згадавь про дити и про тебе. Якь то ви безь мене
туть бидуете? Хто вась прогодує безь мене? Теперь тиль-
кьі пизнавь людей, яки вони. Безь мого пиклування вамь
не прожити.

— Двадцять три роки,—кажу,—пробула я сама зь дить-
ми и онучать безь твого пиклування диждала. Чого тоби
ходити до нась та страму наносити?

Кричить: „Я такий хазяинь, якь и ти, ще й биль-
ший! Моя хата!“

Не довго посьідивь, погривсь и потягь до Аронихи.

Покрепившись добре, зновь заходився: „Моя хата!“
та ще затіявь іи продавати. Де й купци понабирались?!...
Бачать, що пьяниця, що винь не при соби, за трьі шаги

виддасть.

302

Я пишла до громади просити, щобт» оборонили, а
посли й до судди. Ну, вже винт> мене колинчивпь, колин-
чьівт> писля сього, а хата все таки при дитяхт> зосталася*
Боже мій! якть згадаю, що сей же самий чоловикт»,
якії гарненько було до мене заговорить, то мовт> янголи
своими крильцями на мене витрець поженуть, мовт> Господь
свою хвалу на мене зхилить. А теперг що?!

і

4

і

^ О Л О Т Н ЬІ К ЬІ.

нась у кого нема свого плуга воливг и не збе¬
реться на те, щобг хочт> бути супряжннком'ь, то
й становиться молотити за коробку.

Четверо такьзхг убогнхг людей довидальїсь,
що вт> удови, сусидньои хуторянки, добрий урожай, а поля
вгнеи вт> кожну руку по п'ятнадцять десятнн-ь.

Прийшли:—„Чи треба молотннка?“

— Треба, та ще й геть, бо я, коли хочете знати, не
люблю пизнитнсь. Миши ярнну мени такт> перемочать та
переточать, що скогь понюхає й не йисть, а вь жити повно*
го колоса не знайдєпгь.

— Ну, яка жі> у вась мирка?

— Така, які, и вт> людей.

— У людей, ми чули, дванадцята.

— А я чула—симнадцята.

Стали Вхчовлятнся. Дило зладилось. Згодилися моло¬
тити за ігьятнадцяту коробку. Тильки старший молотника,
на призвнще Тупотушь Иванг, озирнувся кругомг и каже:

- Усе гаразде у васг, добродійко, одно не гаразде: „пе¬
карня тис на.

— Се не велика бида,—видповила вдова,—хиба не можна
угльї розсунути?

— Та воно то правда,—видповивь, и усомь не моргнув¬
ши, Тупотунь.—Дакь оті* же що: не псуймо будивли, бо
не ’дь Великодню йде—идь Риздву. Нехай товариство ми-
стнться по лавкахь, а я соби зроблю оселю пидть столомь,
аби мени соломи.

Иваї-гь Тупотунь бувь чоловикь середнихь лить, при
здоровлю, румьяний, кругловидий, русявий, середнього зрос¬
ту, очн голуби, добри. Си очи все дивилися потупившись
и тилькн тоди зводнвь винь ихь спокійно на свого слуха¬
ча, якь його кумедне слово викликало смих г ь. Самь Тупо¬
ту нт> ледви усмихався, да й тоди ще лице його зоставалось
похмуре. Ринь млвь таке обличчє, якось такь дивився, наче
бь то Йому було смишно и дивно одно: що люде мо¬
жуть зь чогось сміятися.

Молотники прийшли ввечери, умовились, и заразь же
кожень обибравь соби мисце де спати. Тилькн Тупотунови
треба було соломи. Товарншн його любисинько порозляга¬
лись по голнхь лавкахь, пидмостившьі пидь голови свои
кожушки. Найстариший кожушокь бувь уТупотуна. Звавь
винь його кожанкомь, а щобь теплише було,—вдягавь пидь
його свнтянку жинчнну,—се никого не дивувало. Внбій-
чани штани у всихь були вь латкахь, а на тихь латкахь
нови латки понашивано,—и се була звичайна ричь.

Радила вдова, що трапились ій добри молотники: люде
знайоми зь сусиднього села. А жила вдова соби хутор-
цемь. Мала свій плугь воливь, наймиті, ходнвь за гглугомь,
а наймичка була за погонича. Хазяйльїва була вдова и не
любила такнхь людей, що ихь у нась незвичайними звуть.
Да* боялась таки, якь хуторянка, людей захожнхь, звучи

ихь заволоками.

305

Другого молотньїка звальї Карпо Кавуна. Сей разг-у
раза> мовчав'ь, хоча» до смиху бува» дуже охочий, и бува»
соби то жа> при здоровлю чоловика». Волоссє чорне куче¬
ряве, погляде спокійний и правдивий.

И двоє останниха», Хома Макитра да Харько Колотуша
люде були смирни, дарма що були веселои вдачьі. Уси були
за малима» не ривни литами, люде пидстаркувати. И се га¬
разде; а то ще молоди старого за» жарту почнуть, яка» у
наса» кажуть, припикати. Виляти молотникови не можно:
молотника» не косарь, — той сяде нагострити косу та
й одпочине; молотннк'ь и не жнець, — той сама» гонить
постать. А тута» траха» - траха,, траха» - траха», — не оста¬
вайсь!

Молочьі у вдови було чимало. Частину поля виддавала
вона половинщиками, та ся частина все меншала, а то ось
череза» що: Ридко було наймичка у нашои вдови хуторянки
добуде року, бо зараза» писля Дмитра яаскочуть старости, а
вона свою наймичку прилюдно все хвалить, уміє переди
людськи очи поставити, да ще й до хазяйства вміє нахили¬
ти. Оцю останню рича» уси знали. Гляди, сирота-вдовивна
йде ода» неи за отецького сина. И вже зараза» инша най¬
мичка замисть тіеи найдеться и неминуче коли не писля
Покрови, то вже писля Дмитра засватана буде. Се надило
до вдови найуродливишьіха» та найпрацьовитишиха» дивчата»
иза» села, дарма, що на хутира» наши дивчата не люблять
найматися.

А ва» парубкаха» ій не щастило: йшли до неи тильки
таки, що иха» хазяини не брали. А се тнма>, що парубки
люблять ходити по досвиткаха» та по вулицяха», а дивчата
вси в'ь иха» перед а» очима, всяка на вибира». На при кинци
става» до вдови парубока», що скризь за дурного бува>. И

справди не дуже тямива» у хазяйстви, да за те такий слух-

20

306

няний, що удова не зложьіть йому циньї. Парубка звальї
Антоном^, по вулишному Куций. Негарне призвьіще: Ку¬
цими або Куцакомт> звуть у нась того, що в г ь пекли гриш-
никивь припикае. Да й не бувт> винт> куций, то бт> то на
зристг малий, навпаки -винь дуже вирист* изт. свити, що
була в'ь його, здається, одна на ввесь вик'ь, як'ь и шкура #а
тили. Свитка зробилась куца, а через'ь убожество ни за що
було справити довшои—ото жт> и приложили призвище
Куций бидному сироти Антонови.

А що вині* трохи придуркуватий бувт>, то,—нигде
правди дити,—люде правду казали. Оце скаже йому вдова:
„Антоне!",—а винт> и озивається: „Добре!“ И такт, разт>-у-
разт>: його питають про одно, а винт> каже друге. Вьідно
винг и самії се бравії у тямки, через'ь те й ни вь яки роз¬
мови зії людьми не зривався; та хочг и питавг хто, то
тильки хазяйци видповидавх, а якг инший хто спитає, то
мовчавії упирливо. И не сміявся николи Антині>, хочі> би
як'ь реготались люде зії якого оповидання про жида, цига¬
на, ляха, чи льітвьша. Через'ь таку його вдачу вси люде
певни були, що Антинт* дурний, такт* думала про його и
вдова. Та одного разу сей дурень ій каже, такг—ни сило,
ни впало:

— Добродійко, чи ви бт, мене не одружили?

А вдову нищо не дивувало.

— Чому не оженити?—видповидала вона, —аби ти заслу-
живії того.

— Я заслужу,—каже дурень зважливо.—Скильки ви за¬
порали поля торикт>?

— Висимо десятина толоки та висимо на зябь на овесчь.

— А я пидіймаюсь по-дев'ьятьі запорати.

— Нехай тоби поможе Богь и Божа Мати. Дакг оце
тебе за се й ожени?

307

— Ни, не за се, добродійко, а ось за що: служитиму я
валіть годь, служитиму два й три, и що году прибавлятиму
запоранои толоки и ярини, а ви карбуйте соби копи, скопи
и вмолоть. Якь мало вамть трьохь литть—я ще послужу.

Байдужливо прнняла вдова вмову дурневу,—не виявля¬
ла вона ннколи ни радощивь, ни смутку, а вь души радила
зь дурня Антона Куцого. „Се мени благодать Божа“,—ду¬
має вона, да, зазнавши за свого життя всячини, довго не
няла вири, щобь исправдьілось усе те, що ій обицяно.

Та минає рикь, другий, третій, а вь неи орють поля
своимь плугомь по одинадцять десятинь у руку. Удова не
хвалить свого дурня-наймьіта ни йому самому, ни кому ин-
шому. Йому самому, щобь не запишався, а сусидамь, щобь
„не одбшш“. Навить свитьі йому довгои не справляє: який
прнйшовь до неи куций, такий и зостався. Стали одначе
люде поминати, що робота у вдови ажь кипить, да и хли-
ба на десятини родить бильше противь иншихь ратаивь.

— И, люде добри,—каже сусидамь удова.—Се все дурень
за моимь прнводомь працює. Я на зори встану, скотинку
вижену на пашу, а зимою разивь скильки синця вскубну та
воликамь пидложу; оть вольїки веселенько вь плузи реми-
кгають, а я дурня свого вь спину поштовхую, да такь и
прибавляю и прибавляю оранки. А що бильше вь мене ро¬
дить, то знайте, се вь мене Пречиста помагає про моє одн-
иочество; а то ще я, сами бачите,—скоту доволи на пашу
приймаю. Хуторець мій одрубний, йе де випасти, а скоть
мени пюйку прндбовуе. И вже я вь осени й на провесни
не дамь Антонови гави ловити: знай вози та й вози на поле
гіюйокь. А ви сами здорови знаєте: у кого руки вь гнойку,
у того дужа вь лойку. Живемо, хвалити Бога, незгиршь.
І Іс жалуємо соби снтенькои баранинки, до що. За все про
псі* треба дякувати Богови милосердному.

308

Отакт> удова сусидськи здогади про пеклованнє дурне-
ве Антонове збиває, а сама соби таке думає: „Забрав^ Го¬
сподь до себе дитокіз моихт> и чоловика забрав^. Одружу
я сього сироту, нехай винь живе вг мене. За нимт> усе:
вині, мене й на свити держить. А тугь же й наймичка вт>
мене така трапилась, що не жаль ій кусоне города посту¬
пити. Не показна вона З'ь себе, кирпатенька и трошки глу¬
хенька, да до роботи руча, и голосом^ приятна, вдачею ти¬
хенька. За такою жинкою чоловикчь ни нудьги, ни нужи не
знатиме".

Оттаке було у вдови, якт> стали вт> неи молотники мо¬
лотити за коробку.

Дуже звичайни були люде молотники. Вони знали, що
у такои хазяйки знайдеться що повечеряти: у неи й сало
вт> схови, а на осинь и баранячи джикгири; але молотники
повечеряли дома и заразь полягали спатьі.

Вдова З'ь своеи свитлички довго чула веселий, невгав¬
ний смихт» убогих^ людей и дякувала вь думци своїй Бо-
гови за те, що, оставшись одна на свити, була на всю губу
господинею, що й бидакови у неи йесть заробитокг. Цика-
во ій було, зт> чого такт> безжурно, такт* весело молотники
сміялися. Почала прислухатися, ажт> тильки одиш» говорить,
усе Тупотунь, а ти сміються.- Кольї-не-коли хто небудь про¬
мовить слова два-три, и зновт. смихт>. На при кинци голоси
слухачивь Тупотуновихт> зовсимт> позмовкали, а вишь усе
говорив'ь ривним'ь голосом^ безь перестанку. Такт» удова й
заснула, дослухаючись мовт> би до дзюркотання весняного
струмочка-бурчака. Вранци вдосвита вдова встала и вкупи
З'ь наймичкою наварила сниданнє.

— Ни, госпосю,—сказавь Тупотун'ь,—треба спершу вмо¬
лотити на вдову, а тоди вже и йисти.

309

Вдова уподобала добрий звичай, а таки пишла слид-
комг за молотниками у клуню и не видходячи пильнувала
праци. Траплялися ій таки молотники, що ховали вт> кули
невимолочене жито жменями або зменшальї одличєни снопи,
одкидаючи вт> засторонок^; а добра хазяйка, поличившн пе¬
ревесла, помичала хвальній, и ничого не кажучи лукавими ро-
битникам'ь, николи вже не давала им'ь у себе заробитку. Се
тань чинили ій ти, що молотили за гроти, та вдова ду¬
мала, що треба пильнувати й тихт>, що ставали за коробку.

Змолотив^ Тупотушь зт> товаришами десять снопивт>
на вдову и пишли снидати. Увесь част>, поки робили, ве¬
сели бидахи не вгавали балакати, кидаючи одно одному по
слову и смишилн одне ’дного, але той хто сказав^ смихо-
вину николи не сміявсь, а Тупотушь тильки дивуючись
ледви осмихаючись, поглядав^ на товаришивт>.

Одинь молотника, Карпо Кавунт>, сказавші

— Треба мени черезт> день збигати додому. Хлиба нема
вт> господи—-хочть груди теши. Треба вготовити, одвезти
вт> млишь, а то наши жинки, якь уготов^ ій дровчь, хлиба,
дакх и мовчить, а ни, до такт» и пре колиньмн зт> хати.
Ну, рушаймо жт> снидати!

Уподобали молотники удовине сниданнє.

— Такт> и моя жинка не втне,—сказав^ Карпо Кавувгь.

Обидь ище бильше припавь до смаку; черезт> те вве¬
чері!, кинчаючи роботу, молотники казали:

• — Ни, братци, не хапаймось, а трепнимо ще на вдову.

— Зге, зге,—озвались ннши,—трепнимо хочт> снопивт» зт>
И'ьять.—А трепнувши вомисто п'ьятьох'ь дилий десяток^ сно-
мивт>, зривняльї грядку жита, зробили ципомь хрестт> и го¬
ворили:

— Нехай же теперх Мати Божа достерегае.

310

— Бачі>, які» гарно розумни люде говорять,—сказала вдо¬
ва своєму Антонови.—Замичай, до й самг колись будете
розумними.

А на той чась Антинь гній изі> клуньїща возьів'ь.

— Та пора, добродійко, вже й тепер'ь вашому дурневи на¬
братись розуму,—сказавсь Хома Макитра. — Которий йому
годг?

— А которий же йому годт>?—одказала вдова на пнтан-
нє пнтаннємт>. — Думаю, бильній одг двадцяти двохчь. — Та
винь безбатченко, до ничого сього й не знає. А мати, не
вамт, кажучи, пидь тнномт> умерла.

— Сказано: самосійна дитина, тимт> и дурний, — промо-
вивт> Харько Колотуша.

А Хома Макитра зитхнувть и сказав’ь:

— Лучче бтз и вт* мене бувт> дурний синг.

— Що ти говорнш-ь? Нехай Богь криє!—сказала вдова.

— Те, що чуєте. У мене такий розумний синг. що вже
двичн сидивг на грудях^.

— Якх се?

— А так:ь, що я його за чуба, а винг мене за груди, та
й пидгорнут, пидт себе, наче ведьмидь.

Засміялись и зії сього двоє слухачивт>. А вдова не
сміялась, и другого дня, як'ь прийшла вв клуню до молот-
никивії, то сказала имі>:

— Самьі виновати ви, добри люде, що дити вась не по¬
важають, на себе жалкуйте.

— А що ви думаєте, браттє?—озвавсь Харько Колотуша.—
Господиня наша, нехай такії щасливо викує, наче раює, вона
я чувт>, древнього роду людина: всячину переказомг знає;
що ни рече, мовії тоби зії письма бере. Воно таки прав¬
да: ми сами вннувати. Поки дитя малесеньке, николн не
зупиняємо. Я й самі, теперх порозумнищавг, як'ь померли

311

мои дитн, а то, якь що, до мени, або своій матери, межи
очи плюхь! А иноди скочить, розбадьорившись, та пугою
тебе й набье. А ми регочемось. Далеби, що такь! А разь,
дакь ось яке вигадало,—де воно й почуло? Я вась у Сибирь
позавдаю! Оце жь Богь ихь одибравь, до туди имь и до-
рога. Хай Богь простить! Оце чую—бодай було не чутьі! —
то вже й твій синь у тебе на грудяхь сидивь, та й не
жалкую, що й померли. А якь же ти йому й догоджувавь!

За вечерею вдова усе чує изь своеи свитлички роз¬
мову; гучного гомону нема, а тань у пивголоса, и не може
розризнити, що говорять: стилько було смиху. Потимь уже
наймичка доповила ій, що се все Тупотунь такь веселить
беседу. Росказуе про свои мандривки на Динь, про видьомь,
про своє домонтарство, та нема й краю його оповиди. А
якь полягли спати, винь изновь тягь свою безконешну каз¬
ку про голого царя, що хотивь піймати лебедя вь золотій
корони, про пидстреленого орла та про його сестерь-цари-
вень, про бабу вь лиси зь дванадцятьма синами-розбійни-
камьі... Нема й краю його казкамь.

— Уже яка я до нихь охоча,—додала наймичка, — та й
мене сонь зморить, не дослухаю, поки змовкне.

Ничого не одповидала вдова, а сама соби подумала:

— Усякь чоловикь заглушує своє горе: хто пьянствомь,
хто скнаростю, а сей, бачь, казками.

Пильнувавши у клуни за молотниками, вдова сказала

имь:

— Дивуюсь я, слухаючи вась, яки вьі люде весели! Ци-
лий день працюєте, и про вдову, спасиби вамь, не забуває¬
те, потомитесь, а знай жартуєте.

— Чомь же намь не жартувати?—сказавь Ивань Тупо¬
ту нь.—Хиба журбою поле перейдешь? Я, добродійко, вьі-
журився за себе тоди, якь сватався.

312

— Хьіба жть се журбова ричт>? — слитавт> Харько Коло-
туша.

— Добре тоби таке казати. Тоби живеться и на скибку
береться,—сказавсь Тупотушь и замовкав.

— Мабуть, не дурно вині, учора, йдучи до клуни, спи-
вавь такои сумнои,—додавт> Макитра.

— Про гадину?—спитавсь коротко Кавуна.

— Зге: що журба коло серця мовг гадина віється... Гар¬
на писня, та чи не самі, винт> и проложив'ь? Якт> до ладу
проложено, дакт> я заразь и перейму:

Чомусь мени, брате, горилка не ггьеться:

Коло мого серця мовь гадина вгеться.

Коло серця, брате, коло серця мого,

А коли не вирьшгь, нехай коло твого.

— Тим'ь винт> и мени завидує.

— Авже жг тьімт>, — озвавсь изнов'ь Иванть Тупотунт».—
Нкхто того не видає, як*ь сирота обидае. Я живу, брате
Хомо, прикупивши горя. А коли хочете знати, дакх за
мене годив'ь, може десять не йшла та й не йшла ни одна
дивка. Хтось про себе ошь якт> проложив'ь:

Ой вьшду я за ворота,

Сюди—туди гляну,

Одна несе вареньїкьі,

А друга сметану...

Страшенний регитт> перепьінив'ь його, навить и вдова
засміялась.

— А я, не вамт> кажучи, вийду було на майданть: дивчагь
стилько, що за день не перевишав'ь бьі, а пиди свататись,
дакт» и чоботи видтопчеш'ь. Та хустокт. не напряла, та руш-
никив'ь, та до Петра не пійде, та по жнивах^, та по обмо-
лотинах’ь надумалась йти, та ще полотна не вбильїла. ІТТобнь

313

вась дидько усихт» злизаві»! Вида вбогому чоловикови пару¬
ватись. За думками и ничт» мала, а за ходнею—день. Заду¬
мав!» нетяга женитись,—тамі» пиде шапки познче, де свит¬
ку, де пояса, де чоботи. Я пійшові», тилько гнива дойшові»
и добра не знайшовт». Хотивт» бувт» уже вт» ченци йти, дакі»
тамі» усе треба мовчати, да низько кланятись. Туті» хоча»
горе своє кому *роскажепгь, да й туга спаде зт> серця, а
тамі»—твори молитву да мовчи.

— А тоби се виді» усього гирші», які. мовчати,—сказавт
Харько Колотуша. „Се справди була бі» йому нудьга," по¬
думала вдова, слухаючи сумну сповидь чулимі» серцемь. Ма¬
ла вона серце добре.

— Ни, скажи мени, Йване,—спитав!» Харько Колотуша,—
чом!» за тебе дивчата не йшли? Сього жт», кажуть, цвиту
по всьому свиту.

— Чому не йшли? Ось чому! Одно, що ві> мене було
стилько худоби, якть у шолудивого чуба, а то ще прозвано
мене злодієм!». Злодій та й злодій, — всюди мене й цура¬
ються.

— Хиба жт» ти справди бувт» коли злодіемт»?—сказавь
Колотуша.— Ми знаемт» тебе видколи, а злодієм!» не звемо.

— Я не злодій, братци, и не буві» злодіемт», а злодюж¬
кою бувт». Оті» люде зі» злодюжки та й зробили трохи не
злодіяку.

— Якимі» же ти бувт» злодюжкою? Вибачай, що спитаю,—
сказала вдова.

— А ось якимі», коли хочете знати. Бувт» я хлопчиком!,,
ще й сиротою, у одного пана й паній. Звисно, треба щось
и сироти робити. Що жт» такому невеличкому робити? Да¬
вай йому гусей пасти. Можна гусей пасти й не йивши.

— А вони таки, си пузани!—укинуві» слово Колотуша.

314

Тупотуна перечасувава, давши товарншама пересмія¬
тись и става дали казати:

— Що жа я, малий? А ось що! Пасу, пасу, та й закуняю
за голоду,—далеби! Дивлюсь, а вороннє вже гусенятами
вгори телипае, воронятами несе. Буде мени тепера» лиха го¬
дина вида» моеи пани. Та за велнкси туги—хипа, хипа!
нахапава чужнха гусенята» за пазуху четверо.—Яка» гайнува»!
А за мною дитвора. Я берегома» деру, я ставкома»—да ва»
воду! Дитвора нада» водою тьщь! а я, скилько могн, да
хляпа у сини! И тичка ва» мене ва» рукаха», щоба» нихто до
мене не пидійшова. Не ходи! держу на постраси, а малень-
ки гусенятка змишалнсь иза» великими и пизнати не можна.
Стари гуси малиха» не займають. Тута» люде до паній:
„Ваша хлопець покрава гусей. “—„Ш»та,“ каже, „у меня
сполна“... Було ба мени ода паній, яка би я не поповннва,
бо ворони та сороки ажа четверо перехапали. Сказала:
„И не вертайся беза гусенята! “—Оце прийду, було, додо¬
му, жьівита полапає: „Кто давала ізсть? признавайсь! “
Признавсь раза, така було има! Ота и перестали мени да¬
вати. ІІійду пасти, внбижать сильськи дити на майдана иза
своима стадома. У кого пнрижечока стремить изза пазухи,
у кого паляничка. Йистн така хочеться, я вирву да й ззима.
Такий розбой, що й не показуйся мени на очн. А побижу—
нихто й не наздожене. Пошле було инднкива пасти. Я по¬
путаю иха, наче кони. Лежать вони любенько цилий день
на поли: не вміють у пути по-кинськи плигати. А инднчат-
ка пасуться. Увечери прижену,—иха погодують. А то и
клоччє вали, и инднкива паси. Я паса и свиней—дака я и
сю пеню знаю: порозбиваються, ніяка докупи не зже-
неша. Ота я прнваяжу поросятко до пуги, та й воджу по
полю, а яка треба зозватн, то я й давай колинчити. Воно
кувикае, мова його колють: свнни позбигаються,—я й по-

315

жену додому гурть увесь. Та разь позабигалн ажь у по¬
пову леваду. Колинчивь я, колинчивь дурне порося да й
доколинчьівсь, що тамг и здохло. Ну, якось викрутивсь.
Оттакь то журивсь я соби журно змалку! Такь и зло¬
діякою зробився. Сказано: сонь мутить, а голодь краде. Да
якь вийшла воля, дакь мене нихто и не наймає и поденно
не бере. „Краде!“ кажуть. ІІоживь; бильшь обизнали мене
люде, стали наймати, а я ставь лучче промишляти про се¬
бе. Теперь якь хто пугу краде, дакь у мене й тило трусить¬
ся, а тоди—голодь!...

Вдова ще никали не чувала про таке горе, а товари-
ши тилькн сміялись. Вона помислила:

— Оце жь и е вони—весели злидни.

Инколи си весели злидни такт» жартували:

— Ой лишенько!—кричавь одинь, покинувши молотити.

— Що тамь таке?—питавь спокійно другий.

— Запороншвь око житиною.

— Житьіна вь око впала?—говорить третій.—Ке сюди,
я викорпаю ципнлномь.

— Хочь би бичемь, а то ципилномь,—одповивь, проти¬
раючи полою око, той, кому треба було викорпувати.

— Хиба око мале? бичемь не внкорпаешь.

Кавунь тильки сміявся, жартувати винь не вмивь.

— Оце, братци, добре, що нась четверо молотить,—гово-
рьівь Тупотунть.—Нема лучче. Молоти втрьохгь, дакь ви¬
ходить: чорть, чорть, чорть: а вдвохь способнійще, бо то¬
ди виходить: Богь помичь! Богь помичь! А найгиршь одно¬
му: ни спереду вь нього, ни ззаду.

Ивань Ту поту нь зовсимь не сміявся, провадивши про
свои дитячи штуки, тильки всмихався, дивлячись, якь то-
варишьі регочуть. Та не минало й хвилини, щобь винь чо-

го не сказав!,. Вдову се дуже цикавьіло. Занедбовуючн ро¬
боту ві> пекарни, поспиталася боржій до молотннкив'ь.

— Жьіто парується зі» пшеницею, гороху изт> чечеви¬
цею, а овесь—удовець!—навчаві, товарншивт, Тупотунт».

Товарнши сміються тнмі, же самими смихомі,. Але жь
Харько Колотуша, миркуючи про парованнє жита зі, пше¬
ницею, гороху зт> чечевицею та про вдовуваннє, що суди¬
лось вивсови, запитаві,:

— А як т,, Йване, лучче живеться: чи гуртом^, чи ко-
жент, самі» по соби?

— Гуртове-чортове,—одповивт, Йвані, Тупотунт,.—Самі,
соби голова—оце найкраще.

— А на що жт, кажуть: у гурти й каша йисться?—ска¬
зав!, Хома Макитра.—Та знові, же кажуть: добре на однні,
сниш, жати. Про що воно, добродійко? Ви розумни люде.
Навчить нась.

— Навчить вась бида зі, саломі, коржи истьі, а я скажу
хиба ось що: чула я, що й по три невистки зі, дитворою
вкупи вживались, свекорт, й свекруха имт, порядок!, давали.
Ие сторони, що, кажуть, які, батько вмре, такт, старшого
брата и невистку слухають, наче и стару голову. Оттакимт,
то, мабуть, людямт, у гурти й каша йисться.

— Ну, Йване,:—сказав!, Харько Колотуша,—тепер!, ти, я
'думаю, не журишся журно. Було й минуло.

— Не журюсь, дакі, горюю, а хлиба не купую,—одказавь
весельїмт, голосомі, Тупотуннь.—Які, прийдеться зі, петрив-
ського дня, дакі, и до спасивкн.

— Се вині,, добродійко, говорить, аби горло не зашер¬
хало,—сказаві, Хома Макитра.—Бо вині, старший оді, усихт,
нась, а стари люде говирки.

— Котрий же тоби годі,, Йване?—спитала вдова,—ще
старощн виді, тебе далеко.

317

— Не лита старощн роблять,—одповидавь усе ривншгь
голосом^ Иван'ь Тупотунь.—Чи не пора пш'ь обидатьі?
Огь метльї не треба такт> становити, якч> на насиннє го-
туенгь, а треба класти; а забудете, дак"ь стояни й будуть
у жити. Ге, ге! ось два колоски вкупи, подивиться! Добро¬
дійко, оддайте корови, дакт> и будуть вамт> телятка-близ-
нятка.

— Да ти, бачу, Йване, всячину знаепіг.

— Усячину, добродійко, знаю, тильки не знаю, якь свою
долю втоптавсь. А свита багато бачивь, да тропи не вхо¬
пивсь. Змалечку оце, було, панію одбуду, дакт> пант> пая¬
ний поставить мене на вколишки: Давай, я тоби одправлю
службу. Я говивсь саме. Се було вчь писгь. Що жть, спивавсь,
спивав^,—паску поивт» не свячену и яйця. Отсь и одпра-
вивсь мени службу. Тоди мени давь порцію. Треба було
зновг мени починати говиннє.

— А якт> вийшла видт> царя воля, тоди куди ти приту¬
лився?—спитала вдова.

— Довго сновидавт>,—казавг дали Иван'ь Тупотунь.—
Нихто не найма и поденно не бере. Хотив г ь одружитись,
дакь и зализни чоботи витоптавши, не знайшовт» би соби
пари. А посли пишовь на Чорноморію. Заробивши грошей
и дива всякого надивившись, людей лучче пизнавшьі, вер¬
нувсь изновт> у своє село. Тимт> часомт> мене тутт> приза¬
були. Я придбавсь пивторьі сотни карбованцивь, прийшов^.
Ажсь тутть прьісусидивсь до мене о динь пройднсвит'ь. Слав'ь
мьяхко, а довелось спати, дакч> твердипць нижть безт> соломи
у вась пидт> столомть, не вт> гнивсь моє слово. Се я про
мого тестя вамт> росказую. Якт> мени йти вт> суботу додо¬
му, дайсь лучче б*ь увь ополонку. Приймакови такт», якт> то¬
му куцому собаци. Якт> де побачите куцого собаку, то зна¬
чить у прийхмахт> бувсь. И свои пивтораста втопивсь, и те-

318

пері, безь хлиба и безт» права сиджу й роблю на ихі». Які»
бьі добрий до мене був^ь тесть, то я бт> до його трийчи!

— Де жі» се такі» буває?—спитавт» Харько Колотуша.

— їй Богу правда! Винь мене лаяв^ь не разі», а я його
никольї. Разі» прийшовт> родича, ничимі» шанувати, дань я
четвертака й давт> на горилку.

— И самі» же пиві»?

— Ни, и губі» не обмочив'ь: пійшовт? соби на заробитокі»
мовчки. А теща... Бодай ти на себе наглу смерть достала!
Мени б'ь легше, щобчь я прийшов^ додому, ажт. Богт» и
зривнявть усе. Висилає мене вт> найми, а я кажу: Коли ти
посилаешгь у найми, то й сама служи. А жинка ажг ви¬
скочила зт> хати, якть почула таке іи слово. Які» же не
жаль жинци? Якт> я у людяхт» молочу, то зі, яловичиною
борщі,; а якт^ субота, мене ждуть додому, то й нема, и
свитла не засвитять. Ище жт> мене нихто зі» ряду не вьі-
кидав'ь. Нагодуй та й шемть жени, а вони й того не хо¬
чуть. А теща усе до другои дочкьі зт> комори виносить и
моє зароблене. Сей тесть тильки на практики: сидить да
сміється зт> усихт», да причти каже; на соби ничого не ба¬
чить и робити не хоче. Йимт» та й гнусь, тобі» менче
ззистьг. такг их г ь боюся.

— Ну, се ти мени, Йване, таке сумне росказавт», що я
зроду й не чула,—сказала вдова.

— Оттакт>, які» чуєте,—казавт» дали спокійно молотника.—
Надало жь мени встряти! и векселя не давт», а тильки мт>ях-
ко славі». Які» той жьідії наймичци: Тьі зі» у мене ницого
робити не будесії. Тильки попери платтє да й сядь; коро¬
ви повидоюй, да й сядь; самовара поставі», да й сядь; лю¬
дей одбудь, да й сядь; дитину заколисьі, да й сядь. Тепері,
и я сиджу, мові» та жидивська наймичка, що не здншеть-
ся. А ихії годую.

319

— 1а й я—сказавт> тать саме Хома Макитра,—прийду
додому, дакт> и свитла н£ засвитять. Ять би не онуть, то
ни до кого бь її загомонити. Заразть озветься, якт> не спить:
Диду, дидусю! А невистка й сорочки не залатає. А я то жт,
що зароблю, те й несу. Сьш'ь уже, кажу вамт>, не разь у
мене на грудяхгь сидивт>.

— 9ге, теперь така пленида настала,—сказав^ Харько Ко-
лотуша.—Оце Ж'ь казали, що зь нового году не буде уро¬
жаю, дать сить устане на батька, а батько на сина.

— Яке ви все гирке та важке говорите!—сказала вдова.—
Я тать думаю: нехороший се звичай, що дитн ростуть у
вась, ничого не знаючи. Навчить, кажете, сама бида. Огь и
росте дочка вчь матери-господини така, що тильки поле та
пряде. Мати, бачт>, усе жалує дитини, да сама дило й ро¬
бить. Тнмт> и втикає молода жинка вид^ свекрухи до ма-
тери, поки обвикне вт> чоловика.

— А се правда,—згодились молотники.—Ни одна безт,
утекивт, не вживе, поки наломиться. Да хочт> и наймита,
або наймичка. Попереду втиче, а тоди вже й осядеться. А
хазяйство у хазяйки й гине.

— Тнмь же то,—казала дали вдова,—и прозвали свек¬
руху лихою; а вона, бидна, не знає що й робити. Не вміє
ничого зробити невистка, а ниже не шупить у госпо-
дарстви. А хочт^ би й на ічене. Се не своє дитя, що нав-
чиигь: чуже—ять його вчити?

— Отто ж'ь про свекруху й проложено—сказавт> Ивать
Тупотунт>:—Хочт> не лає, дать ворчить.

— Ото Ж'ь у кого йе дити, нехай учить; а то в'ь печи уси
чавуни й горшки поперевертає, коло хатнього дила не вміє
повернутись, а хиба копати, або сино гребти. Ять добра
наймичка, то й ій добре. И чоловикови за нею буде добре:
усе вміє, усього соби приробить. У нась люде якось заздрос-

320

ти бояться. Тилькн трохьі проворнувате, зарази и кажуть:
изь неи добра не буде, бо на ій шкура горить. А котра
працьовита, дакт> мати й не вельїть, щобі> не врекли. Такт> и
привикають до лежачого хлиба змалку.

— Ось я щось вамт> роскажу,—сказавсь Ивашь Тупо-
тунт>. — Инша дитина вдасться розумнища за батька. Ото прн-
йихальї старости сватати панночку. Вона постерегла, заразі,
и вибигла на рундучокт, до ихт> назустричт,. Вони кажуть:
Позвольте де припт>ясти коней.—Де хочте, каже: хочт> до
зими, хочт, до лита припинайте. Зглянулись мижт себе ста¬
рости.—Дурна! соби на думци. Увійшли вт, свитлицю.—Де
вашг татонько? питають.—Пойихавт> сто рубливх на гривен-
ника миняти.—Ну, думають старости—та й дурни жт! Да
побудьмо трошкьі.—Панночка каже: Може вам г ь дать що
закусити?—Та коли ваша ласка, дайте.—Чого жт> вамт,: чи
прибутного, чи одбутного, чи задерн-голови?—Вони уже й
самн не знають, що имт> робити. А о дині, и каже: Та рос-
кажить намі>, що воно оце все значить, що вьі кажете? Не
зрозуміємо ничого, хочт> убьій! Наприклад!,, що се значить:
привт,яжить до зими, або до лита?—Значить: хочт> до са¬
ней, хочт, до воза, що на подвирью стояли.—Д що значить:
сто рубливт» на гривеника миняти?'— Заєць гривеника
стоить, а коня заганяє вт> сто карбованцивт,.—А прибутне
що?—-Молоко, бо що дня бери и що дня прибуває. А од-
бутне—сало: його кусочок^ визьми та й нема на те мисце.—

А задери-голова?—Капуста.“ „З, ни, — тоди кажуть старос¬
ти,—вона дуже розумна. Добре, що ми боржій не верну¬
лись додому.“ Та роспитались, ума довидались, та й за¬
сватали.

— Ну, вт» тебе, Йване, не зашерхає вт, роти!—сміялись .
товаришн.

321

— А то ще,—казать дали чорноморець,—війтові» одннт»
батько на заробиткьі до багатого сина за коробку, такт» які»
оце ми стали. Умова така: скилько зерняток!» улетить
батькови в'ь роті», стилько йому коробок!». Молотить бать¬
ко,—ни одно зерно в'ь рогь не летить. Сині» радіє. Батько
журиться. Уже все жито перемолотив!» батько: уже остаеть-
хя три снопи. Які» же ставь домолочувати, які» стало жт
йому зерно в'ь роті» летити, дакі» сині» уже й просить,
щобт> рота такі» не роззявляв!» батько, бо прийшлбсь не
тильки тим^ь, що вт> клуни, а й тимі», що й за клунею и
в'ь засикахт» досипати.

Знову сміялись залюбки молотники, а оповидачт» ка¬
завсь дали:

— Такт* и я: що замолочу, все додому несу. Оце прийду
зі» роботи пизно, дакі» и свитла не засвитять и не озвуть¬
ся. А жинка не насміє. А я пт»ять литі» роблю на чужу
пельку и своих'ь пивтораста, кажу вамі», уложив*ь у ихт»
худобу. Тильки пійду додому, щобі» нужи не завести. Тесть,
які» изт» людей насміятись, дакчь и подай, а дила опустився-
Усе на мене здався. Щобі» имт» тамі» хата згорила! щобі, и
вони Й ми в'ь найми пишли!

Тоди Хома Макитра говорить: „А які» я прийду до
свого сина та до невистки, да я Ж'ь вамі» кажу: коли бт»
онукь не озвався, то й слова бт, не почувт». Се тепера такт»:
син'ь на двери, батько вт» викно. На грудяхт> у мене ажт»
двичи сидивт». А невистка сорочки не випере, штанив'ь не
полатає. ІДобі, я іи на лави побачив!,, поки дійду! А я
им'ь хату, городе заробив!». Симдесятт» карбованцивт» ве-
силле стало. А жинка моя Настя—нехай царствує, пером!»
ій земля!—уже висимт» лит'ь які» мене покинула. Вергає було
по сим!» пуді». Такои жинки не найти, и жалувала мене

здорово! А які» у шинкч» було пиду, дакі, пугою й жене.

21

322

Я як'ь ігьяннй, то зо мною що хоч*ь зробиш^. ЯК'Ь займе
зт> шинку, дакт> ажт спотикається. А вже як'ь тверезий, то
и не пидходь!“

— Оть же кажуть,—промовивь Ивань Тупотунт>,—як'ь
свиня вкусить, або жинка попобт>е, то на страшний судт>
не встанеш^. Щобт> ти не попускався! Мени сього ничого
остерегатнсь: жинка вт> мене тиха.

— Та в г ь мене тежт> тиха, — сказавт> Харько Колоту-
ша, — та бида, що нехлюя. Якт. пійду зь господи, то
як'ь покину, такгь и застану,—такт* як'ь у хливи. Мабуть,
николн й не вимете хати. Тильки готове зводить. Оце за¬
ходивсь коло -неи З'ь батогомгь, дакт> самого смиття висим-
надцять коробочокт> винесла. Свекрухи нема, никохчу при¬
воде давати. Вона вт> матери жила на своій воли. Матирки
ничого не навчають. Поки замижь пійде, бигае по хатахь»
З'ь гребенем^ да на ульїцю гуляти. Огь намт> и горе. Инший
самохить и вь москали йде, як'ь жинка така нечупарна тра¬
питься. Та й за коробку таки мабуть сами таки нетяги мо¬
лотять.

— Вге!—сказавсь зь притиском^ Ивань Тупотунь.—Оце
жт>, мабуть, про таку недбаху та нехлюю й писню проло-
жено, що каже:

Чьімт» я вь мужа не жона,

Чьшь не господиня?

Симт> день хати не мела,

Смиття не носила.

Та вимету разкомт»,

Та вивезу возкомт,.

Купци приижджальї,

Смиттє купували:

„Ой що тоби чепурухо,

За се смиттє датн?“

Сюди хить, туди хить,—

„За се смиттє висимт, киптЛ

323

>:

— Ну, я до своеи сього не прнкладую,—сказав!* мовчаз¬
ний Карпо Кавуна.

На се Харько Колотуша сказавт*: „А моя якт* спече
гниздюка, дакт* и ві* горло не вбт*еигь“.

— А тьі бг зт* нею такт* зробивсь, якт> нашт* Кучма Харь¬
ко,—сказав^ Ивант* Ту поту нт*.—Се чоловгяга моторний.
Якт* оженивсь, бачить, що жинка ничого не тямить. Отт*
разі* молотить у клуни, а жинка дома мисила, мисила хлибт*,
ничого не вдіє: такт*, може, якт* и твоя не вчена. Прнбиг-
ла.—Ни, чоловиче, я лучче паляниць напечу.—Да зновт* ми¬
сила, мисила—и паляниць не спекла. Вижить изновт*:—Чо¬
ловиче!—Чого, жинко? А тамь, ажт* морозі* по шкури йде.—
Я лучче кнншивт* напечу.—Да печи жт*!—Зновт> бижьіть,
ажт* земля вгинається одт* жиру:—Ось йди, чоловиче, якого
я гниздюка напекла — Та ходимо жт.—Прийшли вт* хату.—
Поможи жть, чоловиче, виняти зт* печи!—Той гниздюкт*
такт* и розплився по черени и рострискавсь! Чоловикт* ко¬
чергою гребе, вона рогачемт>; викотили.—Ну, жинко, се жт*
ти понесешт* батькови на гостинець.—Добре. Тилькн поможи
мени донести.—Добре, поможу.—Убрались, дійшли до бать¬
кових!, ворить.—Неси жь тепер!* ти, жинко, ти на те доч¬
ка, а то що я йому?—Вона забрала й несе. Увійшла вт* ха¬
ту:—Ось, тату, гниздюка тоби принесла.—Тоди батько взявт>
пугу, да гнуздав!*, гнуздав!*. Дочку раз!*, матюрт* два, дочку
раз!*, матюрт* два. А зятя покликав!,, посадив!* на покути и
горилкьі купив!* и пбшанувавт* добре.

— Такх, такт*, брате,—говорив!* Харько Колотуша.—И
матирокт* треба вчити.

— А батькивт* треба вчити за синивт*,—сказавт* Ивант*
Тупотунт*.— Я знаю парубка, двадцяти шьятн литт*. Нихто за
його не йде. И полукипка не зложить, рижна до кгрші-
жолт» ни затеше. Чи се жт* не батько винуватт*! А здоро-

*

324

вий, и вь двери не влизе. Я таки разь и запитавь: Чому
не вчишь ни косити, ни такт» що вь хазяйстви робити?
—Жалуємо, каже: добре, що вь тебе прнплидку нема, дакь
ти таке й верзенгь.—Огь и поговори до гори. Ще й насу¬
пився.

— Ну, мій Антинь хочь и не вміє майструвати—сказала
вдова—дакь винь же про те й безбатченко: впрись дурнемь
пополамь зь бидою та й годи. Якь не вміє майструвати, то
се його не влякнє—винь каже: „аби дерево ; 14 а якь запи¬
тала я його, чи зробить лубьяну коробочку, то й се його
не збило зь пантилику — винь каже: — „а дидь!“—се бь
то чужими рукаму жарь загрибати.

— Не зовсимь винь и дурень,—сказавь Колотуша,—не
шуткуйте, добродійко, зь вашимь Антономь. Винь криється
зь своимь розумомь. Ума вивидуе вь людей, а мовчки за¬
лицяється до вашои глухенькои Одаркьі, усякь ій услуговує.

— Не знаєте ви ще моеи Одарки,—сказала вдова.—Вона
зь вами говорить голоскомь тоненькнмь, а на парубка знай
гримає. Винь іи боиться, наче мачухи. Що ни загадає, за-
разь кинеться й зробить.

— Та винь и шуткувати вміє,—сказавь Макитра.—Разь
питаємо: чи не пора бь тоби, Антоне, женитись? А винь:
Бувь я вже двичи жонатимь, дакь одна жинка на льоду
розидралась, а друга пидь кожухомь у петривку замерзла.

А Тупотунь до того додавь:—„Оть и воли, та й у
тихь йе розумь. О динь виль каже другому волови: Якь я,
каже, боюся хурн! А другий каже: А я гаивь, дерево во¬
зити. Бо на хуру вагою кладуть, а дерево безь ваги. Виль
розумний. Разь изь конемь закладався, хто швидче поби-
жить. Кинь каже: я, а виль каже: я. Да трошки й про-
бигь вибрика. Тильки що земля, каже, пидо мною прова¬
литься, тимь Богь и не веливь довго бигати. А ракь ище

325

хитрищий одг вола. Зіа вовкоміа закладавсь, хто швьздче
добижить до якогось тамть мисдя. Отт> вовків бижить, а
ракь и прьічепьівся до вовчого хвоста: той прибигь до гря-
ннци та й каже: обертась!—А я давно жду васт». А вовюь
повернеться, та й махне хвостомь; ракг и ставг упереди.
То чомть же людямч> не хитрувати? Я оце згадав^ про од¬
ного прояву, дакч> се вже правда. Тоди проморьзя була на
дитей. „Пійдн бо до ликаря!“—каже жинка. Аж'ь тугь и про¬
явивсь у нась дохторч».. Усяки вча його пляшечки: де глина
наколочена, де цегла, де яке синило. Ходить по хатахч», а
жинкн облавою його обступили. Такт* обійшовсь трохи не
все село. Добру калитку грошей надбавч>. Каже, що його
прислано. А в'ь дитей дехторнтн, чи що, були, гирла боли-
ли. Посли каже: Треба мени верстова за десять пойихатн
ище всякого медикаменту набрати. А тугь його просять,
щоб'ь ище зайшовча да поличнв'ь. Нема вже ликарства. Отч>
одиніа заможний чоловикч, дає коней и погонича, годивч> де¬
сяти хлопчика, дарма, що було пидча робочу пору. Тильки
дойихали до кущивь чагарнякивч>, винь заразч> погонича
знявть зча воза за спину, якт> цуцика, скинувч,, а самча по
коняхт>, и бувіа такий, и по сей день його не знайшли. Де
якнхча дитей поризалн мертвьіхча, щоб'ь побачити, одча чого
вони такіа мруть, а в'ь ихча одча його ликарства усе вть жи¬
воти брусомта побралось. Сказано, кинець свиту“.

— Така наша лиха година,—сказала вдова, що всякий за¬
волока людей дурьіть.

— Ну, у нась тильки ошукують людей, а инде, дакч> и
розбивають, одказавча Ивань Тупотунть. Отча як ч> я бувча у
Чорноморіи, дакг чувь про Гната Голого: Савурь Могила
близько Ростова, за Катеринославомча. Ми ходили на Чор-
номорію, дакча таміа на Савурча Могили живіа чоловикча Са-
вурт> (такіа и звуть) изь дочкою и тяжко грабували людей.

326

Могьіла висока, деві»ять верстова йти вт, гору. Оце жг по-
узт, ту гору йти и йихати. Везуть люде рибу, вині» никого
не пропустить, усе грошьі одбнрае. А Гнать Голий та слу¬
живі» за наймита вт» одного хазяина, та й прочувт» про це.
Им*ь треба було йихати зі» хазяиномт, поузт» Савурт» Мо¬
гилу и платити, оплачуватись, щобі» не розбивали. А
Гнаті» Голий зробив!» соби дротянку. Йдуть; хазяинт, боить-
ся. А той узяві» мезьінцем!» зачепив!» за пидтокьі,—такі» во¬
за й повернув!». От!» хазяинт» бачить таку силу, перестав!»
бояться. Дойихальї до Савурт» Могили; Гнаті» Голий и
каже: Давайте я самі» йому грошьі однесу. Той дзвт, скиль-
кось; винт» пишовт» и дротянку зі» собою забравт».—Нате,
каже, гроти. А дочка Савурова ще щось йому сказала. Вині»
які» ударьівт» дротянкою, такт» надвоє Й росколові», а посли
й його. Тоди позабирав!» уси гроти, що вині» грабував!» у
людей и прьінисі» хазяинови. Соби ничогисинько не зоставив!».
Сили коло осели, сидять; ажі» йде чоловикі, и дуже жу¬
риться, и такий наляканий! Росказуе имі, які» вискочило,
каже, симі» чоловикі» та й позабирали рибу. Гнаті» Голий
каже: Ходимі» до тьіхі» заразі»: я ихі» розбишакі» усихі» по¬
переводжу, які» того Савура! Той боиться; а хазяинт» штов¬
хає його да каже: да не бійся: вині» силачі». Оті» и пишли.
Йдучи, бачать долину таку превелику и тамі» хатка и ба-
гаттєчко. Подивились у виконце; бачать: вони за столомі»
сидять, шьють да гуляють. По стинахі» риба порозвишувана
того чоловика, що позабирали. А хазяинт» лежить у пери¬
нах!» и росказуе имт». „Ви, каже, на одинця николи не на¬
падайте. Одинь николи такт» спроста не пойиде, а непре-
хминно 3!» якьімьі-небудь химородами“. А тутт» Голий у викно:
„Одчинить!“ Не одчиняють. Винт» узяві, за замки,—такт» и по-
одпадальї. Увійшов!» и каже: „Подайте мени отого крайнього,
що вт» перинахт»! “ да такт» дротянкою и росколові», и всих^ь

327

повбнвавп. Найшли погрибп роблений изн цегли. Що тами
срибла, золота! усе позабирали. Принесли, а посли й по-
йихали, тильки Гнати Голий ничого соби не зоставнвп“.

— Да годи тоби вже верзти про таке страхиттє!—ска¬
завсь Харько Колотуша. —Ось скоро й обмолотини будуть.
Кинчаймо вже! ГІоздоровп Боже господиню, може таки и
ви насп одлнгне на серци.

— Будуть, будуть, да ще й яки!—сказала вдова.—Такихт»
обмолотини ще нихто не справляв'ь молотниками.

— Чи справди?—загов зрили молотники и навить Кавуни
додавсь:—Се добра ричи.

Швидко домолотили молотники. Ви суботу ввечери
мали справляти обмолотини. Пекарню вбрано по святному,
а наймичка була ви чохлатій сорочий та вп мачкахп на го¬
лови.

— Оттакт> вирядись!—сказавп Тупотунп,—неначе молода.

— Вона й йе вт> мене молода княгиня,—видмовила вдова,
—сьогодни й свататимуть.

— Хто? звидкиля? за кого?

— Ви самн, добри люде.

— Ге, ге! тепера бачимо—заговоривп Тупотуни.-~Се жт
того таки Антинп ій и вслуговувавп! Рази изнявп у неи
коромисло зп плечей, та й лонисп видра вп пекарню. Отн
яки вини іи боиться.

— А що жн?—казала дали вдова.—Вини сирота, вона
сирота. Невисоко литають обоє. Нехай поберуться, то ве-
селище буде имн у мене ви наймахн. Я й хату имн збудую,
и города вдилю, и поля дами по десятинци ви руку.

-— Спасенне дило ви робите, добродійко,—сказавп Тупо-
тунп,—тильки я не велю вами грунту записувати; а чомн
не велю, даки ось: люде навчать, покине вини васи. А яки
знатимуть, що земля ваша, даки и житимуть зи упокоемп,

328

и Богу й вамі. дякуватимуть. Я свиті. пройшов!., дакт. на¬
дививсь на всячину.

— Спасиби тоби за пораду—сказала вдова, и не призна¬
лась, що й сама такі, думала.—Оце жт. тоби, Йване, прн-
ходиться бути за староста впь Антона.

— А мене—сказав!. Макитра—берите за пидбрехача. Да
нехай заразі, ваша дивка внесе намі. води, щобт. ми поба¬
чили іи ходи.

— А я хотиві. би почути говиркьт. жениховои—сказавсь
Колотуша.—Женили ми одного такого, якт> ваші. Антинт..
Оті. и навчаємо: Ти жт., Дороше, не мовчи, щобт. не ска¬
зали: дурний! А які. переговоримо свои речи, дакт. и ти
скажи що небудь кругденьке. Тилькн що замовкли, а вині,
які. бовкне: „Обручі.!“ Боже! які. ляпнувт>—дивка й батько
й мати вт. одно слово: да се жь вині, дурний! Тоди ми за
шапки, та за пальїци! тилькн й бачили наст.. Боялись, щобт.
ище й не бито за таку насмишку.

— А то мати ’ддавала слипувату дочку—сказавт. Тупо-
тунт..—Дакт. ся мудро й навчила: кинула заздалегидь про-
торга передт. собою, а слипувата дивка нагнулась та й по¬
дала: Ось, мамо, голочку ви загубили! Такт, и взято іи за
видющу. И добра зі. неи була господиня, не пекла гниздю-
кивт., такт. які. та Кучмнна Харькова жинка.

— Усе гаразді, у вашои молодои пари, добродійко,—ска¬
завт. Харько Колотуша,—одно не доладу: що чоловикт> буде
надто смирний, а жинка лаюча. Буві. у наст, одинт. такий,
що жинка й пидт. пичт. кочергою було зажене, ще й туди
штнрхае та кричить: Бачт. який злий! ажть за кочергу хапа¬
ється!—А вині, изь пидт, печи: А на що жт. ти за мене
йшла, коли я такий злий.

— А я тебе, дивонько, пораджу—сказавт. Тупотунт,:—не
діймай вири Антоновій смирноти. Ось я тоби заспиваю пи-

329

сеньку, замисть весильнои. Ііеренявь я іи вь литвинка, якь
бувь у Чорноморш. Туди всякого язьїка находить. Иншнй
заволочеться зь Москви. Ну, вь моск^ляу звисно, лубьяннй
язнкь. Чує, якь нижненько кругомь по нашому говорять:
плугь воливг , а верне но своєму: плукг валофг. Ну, а лнтвн-
нокь хиба льіхо його нападе, щобь не дзєкнувь. Не скаже
по нашому винь, вона , а йот, яна, не скаже єсть, а йость.
Оце жь и писеньку я тоби заспиваю такь, як'ь винь спи-
вавь, по-литвннськн:

„Вяскдитясь, красавицм,
Докуль йость урьемья.

Вн ня вьертя жаньїхамь,
Што яньї бажацца.
Жаньїхами забажацца,
Мужми пазабудуць,

А надь вами младьохньїми
Сміятися будуць*.

Вси гуртомь зареготалися зь оповидання похмурого
оповидача, що, не зазнавши радощивь, не навчився й смі¬
ятися, а людей смишити добре вмивь.

Середь веселнхь розмовь уступивь до пекарни Ан-
тинь у довгій новисинькій свити, пидперезаний червоннмь
поясомь.

- Оть тоби Й Куций!- ЗаГОхМОНИЛН вси молотники.

Одарка тнмь часомь показала свою ходу. Почалися за-
конни речи, а за ими—веселе шануваннє.

— Тисна вь вась, добродійко, пекарня,—казавь Тупо-
тунь,—а якь намь було й простирнр й затишно! Оце бь ми
молотили вь вась хочь до самои косовнци, и про жинокь
своихь позабували.

330

— А мени зт, такими молотниками такт, було весело,
наче вт> гостяхт,,—одказала вдова.—Якт, дасть Богь, дожде¬
мо нового хлиба, дакт> уповаю, що не минете вдовинои
хатьі. Ми зт, Одаркою за никольствомт, не понапрядали на
рушники та на хустки, то я оце крамне вамт, покупила.

И щаслива наймичка подала всимт, чотирьом!, молотни¬
ка мт> но довгому рушнику, орлами тканому, та по гарній
хустци вт, квитках'ь.

— Оттеперт, буде чимт, токову куряву -’бмитатьі,—казавт,
Тупотунт,, прибравшися вчь гарни подарунки,—такихт, руш-
никив'ь и нахил, соцький не дававт, за своєю одиначкою.

— Зге!—промовив'ь, радіючи мовчки, Кавуні,.

Зт, удячности Тупотунт, удруге сказавт, свою пораду
вдови:

— Бо хочт, винт, и дурень, а заразт, васт> покине. На
сели вт, наст, не одно таке дьіво було. Поки не дає векселя,,
то й поважає старого. А хто не остеригся: ти, мовлявт,,
мене годуватимеш^, за се до смерти, — дивись, безземель¬
ник!, та й випирає старенькьіхт, изт, хатьі! Иноди й одчеп-
ного старий дає, гцобт, збуться напасти, збутись такого
лиха, та й ничого не вдіє. То не велю, добродійко, й
вамт> даватись у руки дурневи. Оті, же й мій тесть вид-
казуе мени на пидпитку: тоди оддамт,, які, свини бигтимуть
сами вт, череду.

— Нехай уже воно на сухьій лист, йде, те нелюдське
лихо, а вт, нашій хати дай, Боже, щобт, було тихо!—сказа¬
ла вдова.—Не здивуйте на сирицьки подарунки. Николи
було намт, самнмь понапрядати; нехай за наст, крамт, одви-
чае. Дакт, за те жт, не дорикатьіме й Одарка мени такт,, якт,
та дочка матери, що каже:

331

Скрине моя, скрнне!
Не годт>, не два пряла
Не весну бильгла,—

За день роздилнла.

Ой дбала жть я, дбала
Матьі надибрала,

Боярь дарувала.

%

|ІОЛОВЬІНЩЬІК'Ь.

ередт, Спасом!» хазяйка хутора ^Закрутки майорша
^К^кснха вийшла на свою толоку, щобт> огледитн
землю зорану на жито.

Майорі* писався Еуксипг , то й майоршу
треба було б'ь Куксьіною звати; та майорі» народився у су-
сидньому сели, Б'Ь Внступцяхт», и вси внстуичане знали, що
його батька, козака Куксу, нихто Кукснннмт» не звавт», то
и самого майора звали Куксенко, або Кукса, а його майор¬
шу—Кукснхою.

Вси поля округи хутора Закрутки вже поорано. Одннт>
тилько половннщнкі» Опанась Харченко доорював!» послид-
ній упрупь толоки.

— Ти дуже пизно орешт», Опанасе!—сказала йому майор¬
ша. Се тилько вдовина справа пизннтнся. Дакт» то жт» удо¬
ва, а ти ниде не кланяєшся, не просншт», а ій, бидаси, дово¬
диться. У тебе свій плугт» и сині* дорослий, добрий помиш-
никі». Ти баришся, а й мени зі» того втрата: земля не пид-
парнться, то й не буде вт> тебе доброго жита.

333

Опана сть^Сарншшо^-Демолоднй^—рокрщь-й-ому^сррок'ь,—
І русявий, зі, великими голубими очима, з'ь льіцемі, засмуче-
‘ нимі,, покирно вклонився майоріли Куксьіси и видказав'ь
лагидно:

— Нехай вамт> не буде гнивно, пани, хотиві, оце втикати
ві> степи, на Донщину, да тилько що пора вже перепори-
лась.

— А то жт> які», Опанасе?—попитала майоріла.

— Да такт», не вамт>, пани, кажучи, хотиві, усе покинути,
задушити...—и голосе йому затремтиві,, увирвався,—да люде
не пускають.

— Що се ти кажеигь, Опанасе?—сказала вражена майор¬
іла З'ь прихильними жалемі,, ‘зовсимт. не тнмі, докирли-
вимт, хазяйськими голосом!,, що озвалась була попереду до
половинщика.—Що се ти провадиш!,? Да ти, я бачу, пла-
челгь? Голубчику мій, признайся, яка вт> тебе журба?

Майорша Куксиха народилась на хутори Закрутки.
Вси виступчане знали іи змалечку за добру панночку. Була
вона дочка-одиначка у своих'ь батька й матери, людей ста-
росвицькихт», и не знала за собою иншого догляду, тильки
догляде крипачки-клюшньїци, знанои по всій окрузи гос-
подини.

Пидт, тимі, любимі, шанобливим!» доглядомт, була пан-
ночци воля роздавати зі, хутирськнхт, комирт, щедри дарун¬
ки мужицькими та козацьким!» дитямт», внступчанамі,. Тимі,
и зажила вона соби ще того щасливого часу слави доброи
панночкьг. Потимт, панночка поихала вчитись до институту,
а вернувшись додому спершу налякала була своихт, силь-
ськихт, приятеливі, своєю великоруською мовою, та потимт»
хутирськи комори зновь почали видчинятися за для щед-
рихпь дарункивт, и стара слава ожила на ново. Тимі, и те¬
пер!, Харченко залюбки звирявт, свои смутки пани майорщи.’

\

334

— Ну, кажьі жт*, кажи все, Опанасе,—промовляла майор¬
іла.—Я й не знала, що тоби якесь лихо сталося.

— Охт*, пани моя, пани!—важко зитхаючи видповивт* по¬
ловинщик!*,—не вамт* би такеє слухати видт* мене, та мушу
все вамт* виявити. Такі* воно мене палить, дакт* душить и
рве, що навряді* и в!> пекли буває гирше.

— Голубчику Опанасе!—провадила майорша ласкавими го¬
лосом!* своимт*,—не вкидайся такт* тяжко в'ь своє горе. Мо¬
же жг ище йому чим!* и запобигти можно. Скажи, що то¬
би сталося?

*

— Що?... ОТ!* що! Уже я девт*ять лить-про свою жинку
чую, та вири не діймаю,—почав!* навпростець свою сповидь
сумний Харченко.—Таке жт* удане, вродливе чортеня, що й
очей не ’дведешт*!... А вона що надо мною коверзувала! Ге,
пани! одно горе тилько зт* сими жинками! Теперг, на двад¬
цятому годи, присочивт* іи, да такт* и отрухт*.

— Що се, Опанасе?—перепинила майорша.—Ти кажепгь,
що твоя жинка зрадила тебе?

— Зрадила, та ще якт*!—промовивсь понурившись Хар¬
ченко и замовк!*.

— Кажи мени всю правду, Опанасе, — зосмилювала його
майорша.—Правди не бійся мени казати.

— Вамт*?! —скрикнуві* несподивано палко Харченко. — Та
я жг попови на сповиди того не казав!* би, що вамт* рос-
кажу. Хиба жг ви забули, якь я й той рик!* перед!* Спа¬
сом!* до васт* приходив!*. Сусид!* Кихоть изт* жинкою мо¬
єю... гмт*! гм!*! не вам!* кажучи, пани... а свою банить що
дня! Хоче и мене зг свиту зогнатн, щобт* изт* моєю Ори*
^ною вкупи пожити. Я й той рикт* вамт* про се натякавт*.

— Згадую, згадую,—сказала майорша.—Охт* ти жт* бидо-
лаха! Такт* воно у васт* и доси таке?

335

— Я, пани, чоловик'ь милосердний и до скотини, и до
людини,—казавт> дали половинщика,—огь же колибг я зако¬
ни писавт>, дакт> я бт> оттакихг вт> одну годину деся-
тьохт, повиснв'ь, бо в*ь нихт> нема ни до кого жалощив^.
Им:ь що бабку, що гриба зорвати, що половина знь свита
згубити... — такіь обурювавсь Опанась. — Хотивь я жали¬
тись на його. Вшгь каже: я начальства не боюсь. Знає замо¬
вний. У своєму кожуси усе й носить той папирь. Я пи-
тавт> у людей поради, щоб'ь таки його спознватн. Люде
кажуть: на вси обидві єсть законе, а на чарьі и на ви-
дьомство нема. ^А^ я и вовкулакивг би вказавсь, и видьомг
и всякихт> чаривниць, що й труять и всяки замовний роб-
лять.^сть клята тварь, и Бога перехитрить и замовить. За¬
кону нема, оттого жт> вони таке й творять. Я разт* пидсте-
ригг, якь винт> свій кожухт, викинувсь одт> моли провитру-
ватьі. Бачу, никого нема, я пидкравсь, полизь рачки, нала-
гіавт> той папирг у кншєни, забравт> и списавг соби оту бу
мажку: пху, дур'ь йому! щоб'ь його поверхх дерева носи¬
ло! Ось що вони начальству роблять: винт> одт> ус якои ка¬
ри видможе ться, якт> оте прокаже. Ничого не боиться.

Майорша здавна вже наважила николи такому не су¬
перечити. Даремни бо були вси іи заходи проти тіеи вири.
Мовчки слухала вона нарикання нещасливого Харченка на
чари сусидови, а тоди спитала, аби жаль свій до його ви¬
явити.

— А що ж'ь тамт, у папери написано на шкоду началь¬
ству?

Харченко видповив'ь, зитхаючи:

— Я, пани, законе знаю и почитаю. Я хиба зт> жидомь не
похристосуюсь, а начальству оддаю честь по писанію. А то
на що я й письменний бувт> би. Винт> же, зла личина, ось що

у кьішени носить: Вовкомь йду , сшупнемь поганяю. (Ну, се
вже не по закону). Сонце мижь очима , мисяць за плечима ,
зорею завернуся (бачите, уже Бога касаеться), ніякого на -
чалства не боюся. Сонце и мисяць исходьгть , у началньгка
умг росходьгть. Амьть. Тепер-ь скажите, пани моя, чого та¬
кому гриха боятись? Винт> себе дияволом'ь оградивт,, а моє
_жнттє занапа стив^. Хлопцеви ~мбимуГдевт>ятйадцять • лигь,
дочци п'ятнадцять, ще одному літ девт>ять и трьі годи
дочци. Уси ж г ь вони знають материну ганьбу. Хотивт> бувт>
я повчити свою... дакт> синт> не дає, и винь у ту гущу—
боюсь довести до гриха сина. Тєперь, милостива моя пани,
у лисовнка бильше правди нижт> у людей.

— Невже бильше? — спитала майорша, аби щось сказати,
а сама думала про сю нещасливу сем^ью. Вона любила Опа-
наса Харченка, що бувт> чесний та працьовитий. И теперт>
питалася сама себе: якого бт> способу добрати, щоб'ь изновт>
усе до згоди довести?

— А ви думаєте менше?—одказавх Харченко пнтаннєм'ь
на питаннє. Од ному чоловикови була зт> л исовикомт> така
причта. Чоловик'ь та жинка поихалн по дрова вт» лись.
Жинка каже: „Подивись, подивись, чоловиче, пидт> кущем'ь
дитина лежить. Лежить голеньке! Та його жт> комари за-
идять!“ Узяла, скинула З'ь себе хустку, та й угорнула ту ди¬
тину. Хустка була вже ветха, не жаль, мові, якого вихтя...
Уранци щось стукає вт> викно: Добридень, одчинить! Чо¬
ловик'ь вийшов^.—Виганяйте каже, воли, я попасу.—Я те¬
бе не знаю, хто ти такий.—Се жт твоя жинка мою дити¬
ну вгорнула в~ь хустку вид'ь комаривть. Тилькн вижени, да
скажи, коли приганяти, дакт> я й напасу и прижену. Да
я й самть знатиму коли.—От'ь, пани, яка вж лисовьїка прав¬
да! А я свого не разт> одг комаривх боронивсь, не жалуючи
себе самого, а яка дяка? И винт> у ту гущу—за матирт>: хо-

337

тиви. іи яобаньїтьі,—не дави.. Гирко мени стало. Думави. усе
закинути, и поля не сіяти, дакт. малий дити... Оті. гречку
оце посіяви., волочу и самі. не знаю що роблю. Тепери. до¬
дому не поспитаюсь, не рупить мени домивка; нихто мене
не жде, и парубоки. мій байдужєни.. Хто його зна, що й
робити. Мабуть, пійти свити. за очима. Тепери. нихто ни-
кого не шанує. Кажуть же, що яки. Содоми. та Гоморп.
Боги. уништоживь, до тильки вививсь изп, цилого городу
одну спасенну душу, Лота; те, мабуть, и ви. нась буде. Бу¬
ло, ви, стари года добрий дила не забувались: хоть и чуже,
до яки. небудь де перейде тоби дорогу. А тепери. и своє до¬
роги не покаже. Тепери. батько старий, або мати, то сини,
орудує ними не знать по якивськи. Теперь багато людей
своеи вири не доглядають. Мени, каже, аби на сьому свити
було добре, а на тому хочи. и тини мною пидпирай. Або
це торикп. челядка вт> нашого титаря пишла, хрести всюди
на водохреще пописала, скотину покропила. Се жп. такт* не
годиться! Господарь у своими. дому дольженп. поздоровити
всихп. зп. празникомп. и покропити. А то вона яки. скаже¬
на бижить и скотину кропить. Прямо острахп. бере!

— Дивно мени,—сказала майорша,—ти добрий половина
и Святе ГІисьмо читаепгь, а на серци у тебе така вага и
свиті, тоби здається такими, немилосердними, та смутними,.
Ти би. помолився Богови та помирився зп. жиккою й зн.
людьми, хочп. уже яки тами. вони. Боги, такихп. терпить на
свити, —треба й нами, терпити. Послухайсь моеи поради, то
й полекшае на серци.

— У такій незлагодній семпи, — одповиви, понуро поло¬
винщики., — и самі, посатаніешн.. Двадцять лити, я й за ду¬
бець не брався, а тепери. бьі погривп. ій ломакою спьшу, даки.
сини, не дає. Оце йду додому и стежки не бачу, земли не

чую оди. журби: то по роли скачу, то ви. ярокп. зализу.

* 22

*

338

Мові. той чорті, скакавь у свьінорьш, тикаючьі зт> панщиньї,
такт> и я теперт, скачу, а самть хилюсь... Тепергь мене и пи-
ша птнля поборола бь, горобець би побивть. Такт, воно ме¬
не йисть, оце горе! Оце зт> меншьімь вьшхавт, на ниву.. Ой
ВОЛЬІ Ж'Ь МОИ ПОЛОВИН, ЧОШ'Ь же ви не орете? А вони чу¬
ють, що ихть хазяинть не при соби. Не г омоц ю вже до нихт>,
речи нема, и вони не озиваються. Никли ходять, и имт>
погано, такт, якт> и мєни. Охт,!..

. — Опанасе,—казала йому майоріла, — журбою поля не

перейдепгь. Не вирь чужими речамт>, а вирь своимть очамт>.
Чого люде кґе накажуть? А ти про те думай, що тоби ось-
ось дочку замиж'ь давати.

- Не ПО ЧИМ'Ь И бі>Є, ЯЮЬ НЄ ПО ГОЛОВИ!-ОДПОВИВ'Ь би-

долаха.—На що іи виддаватн? Щобт> и соби людей зводи¬
ла, надивившись на матирі>? Теперть ще ничого по ній не
помитьішт,, поки не замужемгь. Уси вони гарни дивками.
Дочка сама и на городи, и коло коривсь, и всюди, а ми зій¬
демось обидати, то мовчки й йимо, а якть ложками стук¬
немось, то ажть здригнемось. А було колись по добру жи¬
ли, усмихнемось, а дитьі й соби; тепера и стини ними, и
ми ними. Було та й загуло... Телерт» у неи тилько й думки,
котрий очипокт> до лиця: чи гурочковий, чи кумачевий, чи
квитчастий, або на Салимонь ворожити. Кого залучить
письменного, то й загадує на Салимона. А за ворота внби-
жить, спиває у боки взявшись, наче дивка дивуючи:

Чортьі Його батька знає,

За що мене чоловикт» лає?

Чн я йому галушок^ не варю,

Чьі я йому подушокь не стелю?

Я жт> йому и галушечкьі,

Я Ж’Ь йому и подушечкьі.

Оттакои втне! А мене ще пірніть за печинкн бере. Мовть
сонце затьмилося, така на думци темрява. На догадт> бурякивть,

339

дайте капусти, а вь мене пучки такт» и бгаються, такт> бий
давь стусана. Якт> оце що мени треба до неи, то я черезт»
сина кажу. Коповиця була, люде мовт> бджоли гудуть да
медт> збирають, так'ь люде нагребли, копи возять. Хлиба, хли-
ба пидродьіло! Везуть, радіють... Про мене!... Кажете, не
вирь чужнмть речами. Дакт, я жт> бо присочив'ь. А поки не
присочив'ь, які» вона варила зт> мене воду! Чого не вигаду¬
вала, щобт> мени очи 'двести! Якчь з'ь мене знущалась! Од¬
ного дня занедужала: Охт>, охт>! А мени вт> серци тьохт>,
тьохчь! Чоловиче, Опанаснку, ти б'ь каже пишовт, до моря,
то я була б'ь здорова, узявт> би горщичокг морськои води
зт> пискомг да й принись. Де жт> теє море? и вона не знає,
й я не знаю. ІТишов'ь я ажт> на друге село: тамт> низина,
чи не ликарственна вода. Весною заливає, ажт> човнами
йиздять зт> хати до хати. Принись я ій води зт> писком^.
Нагрій же, навари.—Годжу, наваривсь: така думка, що й по-
можеться. А шептухи не хоче.—Да покоштуй же, яка вона.
—Таке соби: вода водою, кажу.—Ну, коли жт> тоби здо¬
ровому так'ь, то як/ь же мени недужій? Огь изнов'ь: коли бт>
ти, чоловиче, узявт^ сусидову собаку, да поганяв^, да на-
бравт. калу, да росколотивт> у цій води, то може б'ь мени
й полегшало. Огь же, ей же то Богу жт> то, пани! Хибажт
я коли збрехав'ь у чому передь вами?

— Ни,—одказала майорша.—За те я й люблю тебе и зем¬
лю даю найближчу до саду.

— Огь же я пишов'ь; ганявт>, ганявсь сусидову собаку,
набрав'ь калу, принись. Каже жинка: визьми жт да роско-
лоти.—Роскодотнв'ь.—Покоштуй же!—Покоштував'ь.—Яке
воно?—Погане.--Коли тоби здоровому таке, то якт> же мени
недужій? Ни, пиди таки до справжнього моря, то я буду
здорова. Оть йду я, и самі, не знаю куди. Вона все стогне,
а Б'ь мене серце мліє. Йду, плачу и стежкьі передт» собою не

340

бачу. Не знаю, де моря шукати, де тнхт> ликивт> шукати, а
що люде натякали, я й байде: не вдогадт» мени, чого вона
мене зь домивки пре. Йду, плачу. Уже коло другого села
стричаю знайомого музику, Дерев^ьянкою прозивають, бо вт>
москаляхт. здобувся рани и довго на дерев'ьянци ходивт>. Той
мене питає: Куди йдеигь?—Такт* и такт,, кажу.—Постій же,
вернись, я іи виличу. Я вси жиночи болести знаю. Ти може
чувт> про Соломаха, як'ь вин'ь дяка спіймав'ь изт> жинкою?

Висить лгьяло на килку,

Буде жинди и дяку...

Чувт>?—Чувь, кажу.—А в'ь тебе м^яло виситьна колку?—
А вже жт> висить.—Оце жт>, каже, й лики на жинчини бо¬
лести. Ходимо.—Прийшли до мого двора.—Ходимо в'ь клу¬
ню.—ГІишли. Завернувсь мене в'ь куль соломи, притягь до
синєй. —Лежи тугь —Положивсь мене у синях'ь. А самг про¬
ситься до недужои жинки; а вона саме зт> сусидомт* закусюе.
Такт> роспалалась! Сусидт>, мордохай той, Кихоть Карпо, пи¬
тає: Хто стукається?—й не пускає. А в'ь мене й серце за¬
мерло, волоссє днба пиднялося.—Я, каже музика, кумт>, свій.
А вона:—Пусти, каже. Я добре знаю сього чоловика, винт>
хороший, —и впустила. А вони п^ють та гуляють, и музици
пиднесльї чарку й другу; а вин'ь имт> грає:

Чьг чуепгь тьі, Соломахт>,

Шо діється ю домаха?

Висить йгьяло на колку —

Буде жинци и Карпу.

Да ще притупне ногою и приспивне си слова,—тактИи
и вразить. —Ни, ти чорзна що граеть и примовляепгь,—а грай
тратайда, тратайда! — Заграва. Як'ь пустились танцювати!
Хата ходора ходить. Тоди музика каже:—Де жсь мени лягати

і

341

спати? треба соломи внести. Вона показала. Винт, унист> соби
куль соломи и поставивт> мижт кочергами. Изнові, грає:

Чьі чуепгь тьі, Соломахь,

Що діється ю домахг?

Вьісьіть мт>яло на колку—

Буде жинци и Карпу.

Зновії уразивсь іи. А вона зновт, каже:—Не грай бо та¬
кси, а — тратайда, тратайда! Изнов'ь удвохт> носяться на
здибочки и крутька по гіанськи. Які? вискочу жт> я тоди з'ь
куля да за мт,яло! Жинку разт>, а Карпа два, жинку разт>, а
його невирного двичи, щоб'ь не знущались изт> мене, не
краяли мого серця безт> ножа й тарилкьі. На двадцятому
присочивт,, та й вигнавт> суевира. Уже що суевирт,, дакь
справдешній суевирь! Ото жь якт> передг Спасомт> я бувт> у
васт> и стали ви мене вгрущати, щоб'ь не сумував^, загомо-
нильі до мене ласкаво, трохи ’д серця ’длягло, и дали мени
яблуку а я кажу: у мене, слава Богу, и свои родять, да
тильки ни зт> кнмть мени яблучко святе роздилитн, и дити
про мене!. . Такіз воно вт> нась и доси. Мовчимо соби з'ь
жинкою и синть за неи. Я одинт> горюю. Вона сина потай
мене й на вечорници, якт> ляжу ’дпускала. А якть винт> бувт>
лиха доскочивт>, дання йому дано, усе ти жт> сами вороги.
У васіь, у панивсь, усяке наллє чарочку и вишье, а вт> нась,
частуючи, и пидсипле, да ст> соняшникомт> дання й дасть.
Тоди винт> бачить горе, що погибае, прибигь до мене. Якт>
тревога, такг идо Бога. Прибигь и всю правду ’дкривт^що
вона його спроводжала на вечорньщи, а я забороняв^ хо¬
дити. Вона жт> про своє дбала, щоб'ь свидкиві> не було, и
всих'ь по хатахт> порозсилає: ту проса товкти, того гулять,
кого бабу одвидатьі, аби довше загаялись, а мене туряе до
моря. Ну, що З'ь нимі> робити: горить мій парубок^, не знать

і

і

342

що говорить! И ничії мене не йме. Пишов'ь я, накопав^
молочаю, натовкт> його багато и давт> випити, та й кажу:
оце, сину, надвоє: пий! хочт> жнтнмеїігь, хочії помрепгь.
Тяжко лежавії, на стину дрався, а я все викоренявт» оте
даннє; ото й виходився. Тепера уже на вечорници не хо¬
дить.

— Я вси твои речи вислухувала т перше, и теперт» добре,
—сказала майоріла,—и ничого не домислилась тоби на роз¬
вагу, на полегкисть серця,—тилькн, що ти повинен^ поми¬
ритися зт> жинкою.

Половинщик!» понурився и вадповивг жалибньїмт» го-
лосомг:

— Ви не вважаєте на те, що вт» мене згага запеклась, що
я гласу не ’дведу, бо по два дни не имж Хиба се я не чоло-
викії? Голубт> да й то любить свою голубку. Тилькн похит¬
нись вона,—такх и вирве ій чуба, голову пробне. А чоло-
ВИКТї тилько притулись, оженившись, до другои, до жинка
заразії и покине. А я що таке?

— И все жії тоби треба помиритися зг жинкою. Отх
Спась приходить—великий день. Я жі оді» вась чую, що
на Спаса сама Божа Мати роздає на тому свити дитямт>
яблука. Треба миритися заради дитей. Черезг ваши сварки
та бійки дитн ростуть якії буріїянії, часто и вмирають. Опа-
насе, помисли що я тоби першії казала: соломгяна згода
краща за золоту зваду.

— Та се жії ви, пани, пристаєте до мене З'ь зализннмн
клищами,—сказавг сердито Харченко.

— Стеменно такь!—видповила майоріла.—Я б*ь ще й ,рос-
пекла ихії, аби тебе до згоди примусити. Ти повинен г ь по¬
миритися неодминно. Чуешт,? Самії каженгь, що вь тебе то-
рикії писля нашои розмови стала полегкисть на серпи. Те-

перт> Я тебе напучу ЯКТ> ПОМНрЬІТНСЯ З'Ь ЖИНКОЮ. ІІОСВЯТЬШГЬ
тьі на Спаса вв церкви яблука, прнйдеіігь додому, рззри-
жешт яблучко и дасьі по скьібочци всимв сем'ьянамт»: жин-
ци й дитямт>. А давшн, понуро не мовчи, ни! Озвися до
своеи Орьіньї такв, мовв промижв вамьі й не було ничого.
Не дай, Опанасе, щобв тебе зло переважило, переможи його
добромв. Си речи ти чнтаешв у Святому Пнсьми и треба
тоби такт* и зробити, неодминно такт? зробити. Чуешв?

— Гарно ви говорите, лани,—сказавв Опанасв лагидно,—
та що жв, коли я не переважу себе? Горе, мовлявв той,
гне, а хороше жнттє виправляє. Не переможу тіеи зневаги.
Я, що мени до неи треба, то кажу все черезв сина. Не пере¬
важу... Скилько лигь вона потирала мною, скилько лигь
знущалась, кепкувала, дурила, зневагу робила передв людьми,
передв дитьми. Мене люде за дурного мали... приспивують:

Ой пишов'ь Опанаст,

По горилку для наст,.

Зачепився за пень,

Та й стоявв увесь день.

Прийшла жинка, видчеинла.

Та й по пнци била, била.

Я вири не діймавв, якв люде про неи торохту пу¬
стили, и іи не бнвв, и не нахилявв на свою стежку. У ме¬
не мовв змія за серце ссе.

— А я тоби раджу,—казала майорша,—переможи себе.
Теперв ти мучишся и дитн твои якв овечата безв пастуха,
а тоди тоби ясно буде на серпи и радий будете, що пере-
мигь своє серце. Забудь свою кривду и снмв робомі> на¬
хилиш!) СВОЮ СЄМВЮ ДО ОДНОГО дила, ДО ОДНИХВ думок!) и
будете вси жати на один!) снищь.

— Не можу,—говорить Опанась.—Се не людське дило.
Господь милосердний своєю благостю тилькн може все
простити, а ми люде гришни, я падаю зт> горя.

344

— Переважу себе, Опанасе,—не покьідала свого пани.—
Жинка твоя неписьменна, темна людина, а ти кажеигь, що
й спав у би зу тими книгами, що я тоби подарувала. А
си жу книги виду самого Христа намт> послано черєзу
апостоливу. На що жт> тоби й письменство? На що жу тьі
й чьітаепгь, коли ву серце добра не набираешу? Ти тильки
розумому своиму несешся, а серце твоє скаменило. Знай,
що вси твои слова про жинку переду Богомт>—дурниця.
Таки слова и кожна темна баба, и кожєну злий чоловику
скаже, а тоби, чоловикови письменному, розумному й доб¬
рому—тоби таки химери цровадити и сороме и гриху. Пере¬
можи зневагу милосердому своимт> по Божому, и Богу вер¬
не тоби твоє щастє. Ти іи любишт>, ти любицгь іи й те¬
пера, хочт> вона й прогришилась,—того таку и мучишся. А
помиришся, то тую муку, мову каминь изу души, скинешу.
Мовчишу?

— Мовчу, пани,—одказаву Опанасу.—Увирнлась вона мє-
ни. Уидаеться, мову за батькивщину.

— То се ти мьілосердємг не хочепгь уподобиться От-
цеви нашому Небесному,—сказала майорша.

— Не кажить бо так-ь доткливо, пани,—заговорив г ь кризь
сльози Опанасу Харченко,—не говорить згризна до мене.
Бачте, у мене й сльоза зу очей покотилась... не здишусь.
И сили нема, щобь перемогтись, и не знаю, що сказати
ваму. Ваши речи таку мене побивають, а ву серци у мене
на ней чогось и злобьі немає. Другий чоловику лютуваву
бьі, а то й ничого.

— И дяка Богови,—сказала майорша.—Я тоби знову ка¬
жу, Опанасе: жиноцьтво слабодухе. / Ви, чоловики, перши
повинни переважувати себе^| Ваму Богу даву сили багато.
Ви сами кажете, що Богу ваму даву снаги, набравши на

345

лопату, да ще й притоптавсь, а жинкамь тилькн на вила
взявши, да ще й струснувсь, то й у души вт> ихсь сили
менше, нижт> у вась. А ти чнтаенгь святи книги мовь по-
дурному, ничого на тоби не видко зт> того чигання...
‘Йди жсь додому та покажи, що слово Боже тебе про-
свичуе.

Понурившись, мовчки попрощався половинщика зт>
паніею. Вона дивилась услидь йому, аж ь поки зннксь.

II.

Прийшло велике свято Спассь. Прийшло й Семена,
якт> сіють. Останнимт, сивачемт>, якт> останним'ь орачемсь,
був^ь Опанась Харченко. Вийшла на толоку пани зт> хутора
Закрутки и бачить передт> себе иншого чоловика, зовсимсь
не того Харченка, що ннкнувт> ажт> до земли зт> туги.

— Хвала Богови!—озвалась до сусида-половннщнка су-
сидка пани.—Ти моеи ради послухався.

— А ви вже, пани, й знаєте?—весело сказавь Опанась.

— Видно вже зт> того, яксь глянешь, якь ступнешсь, яксь
рукою махнешсь, сіючи. Не по дурному вона кида вг землю
зерно. Мнролюбннмт> людямт> Богь помагає и дома й на
поли. Ну, кажи жсь, якт> була у вассь справа?...

— А ось яксь, милостива пани,—спокійно казавсь ревни¬
вий чоловиксь.—ГІрийшовь, ото я додому зсь поля и не ве-
черявсь, и не чувсь, що кажуть и що робиться. Лигь и всю
ничь проплакавь. Казали ви мени, и самсь я добре знаю,
що жинкн чоловикамт, таку зневагу прощають часто, а
щобг чоловиксь жинци—николи. И по соби бачу, якт> воно
трудно намт>. Занедужавь я, розгорився, якась трясця мене
трясла. Синь усю ниченьку не одійшовь» одсь мене, а жинка

.3

і

346

стояла коло порога блида. Я готувався до добра, мовт»
гришньїк'ь до сповиди. Справди, думаю: мьі жт> дужчи
одт> жинокт» и тиломт> и духомг, читаємо божествєнни
книжки, и спали бт> зчь ними, мовляли ви праведно, моя
пани, ну Й постуємо, ДО церкви ХОДИМО И СВЯТО бильше ВИД'Ь
усього содержуемо, бо се намт» лехко: людей побачимо у
Божому доми, и всяке себе покаже. Дивитесь, добри люде,
який я зодягний та ошатний! Ни, запоможи сусида, прости
оттаку... и дитей занехаяла!.. Зроби се про свою душу, щобт>
вона свитнлась перед г ь Богом'ь, якт> свичка вт> церкви. Не
запоможе тебе при лихій години сусидт>—байдуже, аби ти
запомигь, аби ти вмивт> таку простити. Ось чого Богь
вимагає. Правда, пани?

— Справди такт>,—сказала сусида.—Радію, що недурно
подарувала тоби Евангелію.

— А то намт>,—казав'ь дали Харченко,—усе у заздристь.
Чи вть сусида багато корова молока дає: а бодай йому! чи
скотинка вт> руку йде: а щобт> йому! або ще й виздихала...
подумаєпгь, що й подумати грихт>. Ото жт я, перебравши
вси націй грихн та виплакавшись добре за ничт>, вставши
на другий день, почувавсь якось инше: духу прибуло вт,
мене; а тугь и Спась прийшов^. Дзвонять. Пишовт> до
церкви и освятнвт> яблука. Сили ми за стшгь; я поризавь
на кусочки, давг ій, а потшгь и дитямт>, и самт> иззивт* да
й озвавсь до неи (а то було никольї не озвуся): Нехай, ка¬
жу, се святе яблуко наши души освятить и сокупить.
Будемо, жинко, жити мирно. Бильше не спромигся на сло¬
во. У неи тилькн сльоза тремтила. А вт> мене гласт> по¬
рвався. Вона мовчки взяла кусочок^ яблука, перехрестилась
и, трясучись, иззила.\ И ставт> я зт> того часу до неи гомо-
нитьі, и якось у мене на серци радисно зробилось, а вт> неи
облнччє пояснищало. Тамт» така, що хоть води зт> лиця на-

347

пийся, дарма, що й не зовсгшт» молода, такт» искрн й снп-
ляться. Дитн повеселильї, оселя тежі». Я радий бувт», що
змипь таку наругу вибачити. Вона стала вгь мене про все
питати, що робити, и все вь наст» пишло на добро. Ставт»
я бондарювати, що люде ажт> дивуються:—Видкиль се взя¬
лось у тебе скуство?—То було якт»-небудь видерце, або ба¬
рильце набт>ю, а тепер!» кадовба пересиплю, утори пидри-
жу, самт» дно вставлю!... Чи то Бопь уже мени такт»
давь, я й самт> не знаю; вмію да й умію зі» того часу,
не робивши зроду. Які» стали жт> и ми посли того копи
возити, то можно сказати! Вт> щьятьохі», які» вийдемо на
ниву, то по полукипку поставимі», то й то дви зт» полови¬
ною копи вт> день, а які» же по копи!.. А часто я й вона по
пивторн, по дви копи становили. Женци молодий, серпи
золотий, такт» и крешуть! Тепер!, я, пани, вирист» на три
корхи вгору!

III.

Рано по весни хазяйка хутора Закрутки, майорша Ку-
ксиха вийшла на своє поле, щобт» глянути на оранку. Не по¬
чинали ще половинщики ралити поля, зораного на зябт»,
але Харченкови десятини були вже запорани. Радіючи, що
ожила діяльїшсть найулюблеиищого зі» ноловинщнкивт»,
майорша обійшла округт» чорну, мовт» крукове крило, рил-
лю,—коли се передт» нею став!» и самі» Оланас!», ал^ не за¬
порошеним!» ратаєм!». Удягнений буві» по святному и нист»
ій на ралець пидь пахою, загорнену вь билу якт» снигт»,
хустку, паляницю. Уклонившись низенько любій пани щас¬
ливий половинщик!» озвався:

— Одбув'ь, пани, хрестини й похрестннн. Спасиби за се
Богови тІГй вамі».

348

Прийняла пани видть половинщика гостинець, якт> зви¬
чайно, прихильно, покликала його до господи, почастувала
хутирською наливкою, и винт> за чаркою признався ій:

— Познаходивсь я, пани, гурочковий очипокт> и Салимонь
знайшов^ на горищи та й попаливсь у поли, и попшгь по
витру пустивсь, нехай воно все таке йде на сухе дерево, а
людей минає. Не знає вона сього и мовчить про свои зрад-
ливи очипкн та Сальїмони, а я соби мовчу. Теперсь ходжу
по земли твердо. Вся семт>я моя живе вт> добри. И васт>,
пани, задовольнив^, и Господа Бога. Не хочу я посли себе
поганий слидсь кидати. Маю надію, що и семсья моя не бу¬
де пасти мижть людьми задню.

русалка.

Десь тьі мене, моя матьі,
Вь барвнику купала,
Купаючьі проклинала,
Щобт» доли не мала.

Народнл писня.

Ге роднсь уродливими, роднсь щасливими,-—кажуть
наши земляки.

А що жт то щастє? яке вон о? Вси йогб шу¬
кають, а хмало^хто знаходить. Якт> спнтаеіігь, якт>
же щастє знайти, земляки наши видиовидають таємничо:
„Треба набигтн тропн“.

Якіі же іи набигтн, тіеи щасливои тропи? Нихто не
скаже. Вирить народе, що пробигае вона и черезг панськи
будинки, и черезх найубожчи хатки; натрапляють на неи
навить и старци, и бурлаки безридни. И хтозг такими людь¬
ми в г ь спилци, то й той черезт» их'ь щасливий. Не багат-
ством'ь тутг діється, а тимь, що, набигши тропи, треба іи
держатись.

350

\У>

Одного прегарного литнього дня громаду села _Куку-
рикивщиньї зворушивп внпадокп надзвичайний. Ото зн жи¬
та, що вже почало половити, красуватись, вийшла русалочка.
Таки звали вси маленьке, зовсимп голеньке дивчатко.

Русалки^ н асп —се померши дити, недоноски, що ихи
мати звергла. Звнчайно^ихп ховаю ть пи дп гюрогомь у хати, (
—черезп те вони на Мертвецький Великдень кричать:

Насп мати породила,

Нехрьіщеньїх'ь хоронила,

Пили иорогом'ь положила...

‘ У\ Ховають сихп дитєй и пидп перелазшз- И пцд з>_ по- _
рогомн, и пидп перелазами ховають на те, щоби яки хто
переступатиме черезп нехршценнхн, то тими самими мови
би то чинили надн йми хреста. О

Такнхн дитей засмучени матери поминають на четвер¬
тий день Зеленихи свягь, и черезп те сей тиждень зветься
Русальньгмг, а четверги —Русальньгмг четвергомг. Ви сей день «а
виносять у мисочци меди на перехрестя, а дехто шанує су-
\ / сидськи дити варениками, пампушками, то-що.

— Сьогодни,—кажуть,—свято: Русальни Помьгнкьг.

Все це на те чинять, щоби заспокоитн души, що по-
вики ими замкнено царство Христове, Русалки, коли ихи не
заспокоять добри матери, мстяться нади людьми за недо¬
носи, за те, що ихи мати звергла. Мстяться нади кож¬
ними, кого стринуть самого ви гай, ви жити або ви чага-
ряхи нади ричкою,—тами вони найдужче люблять пробу¬
вати. Русалки залоскочуть необережного, а часоми и ви воду
затягнуть.

А про те на ихи днтячи гулянки дивитися можно.

Устаньте,—кажуть,—ранесенько та й пійдить на пере¬
хресте: тами вони не шкодливи... У наси одини чоловики

351

жьіве кч> полю коло жита, дакч> и теперт> бачивсь ихт> рано
вранци. А хто винесе на перехресте меду, дакт> и медь пойи-
деньш и ступенци на писочку знати: русалочки потупали.

Докж ото жт одна така таемньзча йстота переполошила
кукурикивцив'ь, ставши имт> переди очи.

„Що баби,—те й громади ти мь и поважни дядьки,
чи то, по старосвитському,— громадську, мужи , вирять таюь,
ЯКД) вирять ихт> баби. Черезт> те Й „русалочку як'ь вий¬
шла вона зт> жита, прийняли вони зт> превельїкьім'ь страхомь.
Довго не зважувались озватися до йєи, бо жт> знали, що
всяку нечисту силу не треба питати або озиватись до неи,
поки вона мовчить.

Що дали було,—я того не бачила, а що знаю, то те
чула видгь самои русалочки, бо я іи знала вже дорослою
дивчиною-поденницею. Ось що вона сама про себе мени опо-
видала:

— Зт> малку ось якт» я себе зазнаю. Стою пидт, селомт>,
коло цариньї, вт> жити. Собаки мене кругомч, оступили, а
посли й люде. Що ти? видкиля тн? А я й сама не знаю, де
я взялась. Росла десь, якт> той бур'ьяшь... Чн мене зь неба
спущено, чи я зт> земли виросла, чи зт> птаха перевернулась
у людину,—не знаю, таки й зовсим'ь не знаю... наче я рикт>,
чи що, спала, и мене сонну перенесено; и мисце не те, и
никого не згадаю, ничого не зазнаю; никому не кажу тату
або мамо. Чи мени дано такого зилля забутного, чи що?

Малесенька, а вже вмила й балакати трохи. Людей, лю¬
дей зибралось коло царини кругь мене! Наче якого звира
лавою обгорнули мене. И довго стояла громада та гомонила
коло мене. Усе село зибралося.

Я пидтомилась, видно, по житу блудячи, и боюсь ихь,
и рученята простягаю и до людей, и до собаюь: йистоньки

352

хочу. Бонн Про мене ЩОСЬ ПОМ ИЖВ себе гуторять. Нихто
мене не бере вв свою череду: бояться мене.

Я почала плакати. Якась дивка зирвала квитку зв го¬
лови, кинула мени на забавку. Я вхопила й ззила. Уси пб-
торопилн. Гу-гу-гу! загули якв тій чмели, и такв лавою, не
повертаючись спиною до мене, далеко видійшли и росте-
клнсь по хатахв, и собаки те жв зв ними. Осталась я сама,
сама. Упала вв жито та й лежу. Серце тилькьі тьохв,
тьохв, ТЬОХв!

ІІамвятаю, що якась пташка прьілетила и сила передо
мною на шляху. Якв тепера, то я думаю, що, може, то
моя й мати. Я до неи ловьітн,—вона пурхв! Я за нею,—
вона й пурхне. Що я наближусь, вона зновв пурхне, и
видманила видт> села.

Тамв дивлюсь—жита колосіють, волошки блакитніють.
Такт* уже теперв мовв у ви сни мени ввиджаеться.

ІІамвятаю, квитокв багацько, багацько! Я давай збира¬
ти ихв, да тамв и заснула, та мабуть, чи не на другий
уже день прокинулась. Отв вамв и все.

Прокинувшись, давай плакати, наче вв риднои матери...
А вв мене тилькн небо та жьіто, та ще округв мене багато
ввялихв квиточокв жмуттємв лежить: вовчьіхв жшгь,
куколю, волошокв, що зв вечора, видно, рвала.

Зновв я плачу, бвюсь у жити, наче вв води, плутаюсь,
падаю. Упаду та й лежу. Нихто не рятує. Никогисенькому
мене не треба. Лежу я, лежу, та й встану непрохана. Нихто
дьітиньї не рятує, не пестить.

Отв такимв побитомв и пробилась я на якусь поляну,
ажв тамв людей цила мгла. Я внрнула зв жита та й стою/
Волзько мени, бо тоди воньґ мене вси покинули. Чого по¬
кинули,—не знаю. ГІамвятаю тильки, що вони все пучкою
на мене, да якв закричать!...

353

Теперть визирнула, зновт, ихть бачу. Бонн вси на мене
зновт> пучкою, та давай хрестьіться, а дитьі зь крикомг у ро-
стичт,! Я зновть заховалась... Ансь валюся: йистн хочу. Моло¬
де колоссє З'ь жьіта зриваю, жую. Посли вже прийшло
два половини, стали по житу ходити и мене вишукали. Я
вид^ь ннхт> прудко втикала и падала, а вони таки мене зло¬
вили й однесли вть росправу. Тоди кажуть:—„Се нехрєщена
дитина “. Однакт, нагодували мене, тильки все таки стра¬
хались.

II.

Сндила я тамт> у росправи днивт» З’ь птьять. Нихто до
мене не прикидається ни батькомт>, ни матиррю. Нихто мене
не бере. Ни родини, ни доброи людини. А як^ би оце те¬
пера були посли мене яки спадки, де 6т> та й родина на¬
бралась. Русалкою мене взивають.—„Се нехрещена дитина.
Русалка та й русалка".—А я таки, видно, була хрещена, бо
посли у жити знайшли мою и сорочку и поясокчь: видно,
я сама іи з’ь себе скинула з’ь нудьги та зо спеки. Уже жт
би нехрещенои мене не держалн. Може я зблукалась у
жити, якт> у лиси, та й загубилась тамт> одть людей?... Си¬
джу вт> росправи. Ажт> ось дивлюсь,—днбле старенький
дид'ь. Драночка на йому и на опаліть латана свитина. Ду¬
мали, старець.

А то не старець прнйшов г ь, то прийшла по мене вся
моя родина. Безридннй дидусь, чуженнця, прийшовть и
прнйняв'ь мене до себе за дитину. Не було вт> його ни
хати, ничого, тильки сорочка драночка на хребти та на
онапгь латана свитина.

Винть усе вартовими бувт>, при садовини, або при бані-
танах’ь. Бувало, хочт> поросятко на орчьїку держить, щобть

23

354

йому охотнищт, було на свити жити, щобт, щось до його
озивалось, щоб'ь його сподивалось; а вить його чухає, жа¬
лує, и воно переді, ньім'ь як^ цуценятко перекидається; хвос-
тині, у його бубличком!,, бо добре годував'ь. Дидт> йому й
солимкн свиженькои пидстнлае. Та коли та душа до поро¬
сяти такт, оберталась, то якт> уже вить до мене прихилявсь!
Пером!, йому земля!

Огь забраві> вині, мене. Я йому незабаром!, занао- /
мичт, стала: яблука збирала, а тамт> дали й макі» рижу, и
квасольку лущу. У будци, було, изт, нимь сплю.

Допитувавсь у мене, які» мене мати звала, а я й ма-
тери не памхятаю, наче й не було іи ві, мене. Дані, дидусь
тоди: „Ти моя комашечко! Така жт сирота, які» и я на
свити. Комашечкою, золотою оленкою пустиві) тебе Господь
на сонечко, які) и мене колись, та й любо намт> на Божому
свити. Ти приповзла вт> мои руки оленкою"... Та було й
зве такт>: Оленко! Оленочко! то я й бижу до нього, мові,
те поросятко, які, на його скаже „паць! паць!" або вацюкне,
або плямкає.

У дидуся, такт, які, и ві, мене, никого не було; самі,
соби й сорочки полоще, и мою уночи випере и повисить,
уранци скача и надине, бо переминн ше ві, мене довго не
було; а ві) дидуся була перемина: вт, його, опричт, лата-
нои свитини, була й торбина, а тамі, лежала, які, вині, ка-
заві,, про смерть чиста сорочка, а друга на хребтини; бильнії,
ничого не^було. Люде наче послиплн: нихто не подавт, ста¬
ренькому. Не подавім,—що се я кажу?*Росказувавт, дидусь,
що йому хотила якась побожна людина прати сорочки,
дакть вить и не схотивт,: „У тебе, каже, е кого обпирати.“ А
була то вбога удова, що заробитками ажт, четверо дитокт,
годувала. А разі, хтось ирннись дидусеви недоношений жу¬
пані,, дакт, вині, и не прннявт, ради Христа. Каже: „Йе лю-

355

де бидниши за мене. Мого вику не багацько зосталось." Я
такьі й жалкувала про той жупанок^. Кажу йому: „Башт*
у латках т*.“ А вині* мени видказавч»: „Хрнстось любьіть ла¬
таних!*. “

Тією свитиною, було, вдвохі* и вкриваємось. А тор¬
бинку пидт> голови, бо тамт> и хлиба окраєць бувт* нашть,
дакі* щобт* чужий собака не заволикі*, або що. Я дуже ма¬
ла тоди була, ничого ще не тямила, а люде мени де-що про
мене росказували, дакт* я по тому наче помацькн й соби
згадую, да це й вамт>, спасиби, що балакаєте зо мною, рос-
казую. Нешвидко потимт* оглянулись и люде на нась, и
драночок^ мени назносили, а дидусеви, бувало, хочі* и да¬
ють, ничого не визьме, и не попросить ни вт> кого ничоги-
сенького: якось наче боявся людей. Мовчущий бувт> такий,
тилькн зо мною да зт* поросяткомі* розмовляє; не такт» роз¬
мовляє, які* озивається до наст* ласкавими* голосомт*. Я
ничого з г ь його розмови не памьятаю; такт* наче витерець
шелесне вт> листи, така його була приємна й тиха мова.
Описля вже почала я памт*ятатн, що вині* гуторить, та й
почала роспитуватн про всячину.

Литуемо, було, у будци, ажі* покиль прнйиде на ря¬
бому кони осень х ), а на зиму хто небудь залучить мого
дидуся скотину порати, вирьовкн плести; дрови* уже дакт» и
не врубає. А я, було, пирт*ечко деру, хату пидмету, а по-
тимт* и пряду, даки* и на мене 4 шматокт* хлиба йде.

III.

ІІидросла, почала людямі* и геть одпрядати за хлибі*.
Дидусеви давали на зиму хазяйську одежу, щоби* не мерзт,

*) Годнна неоднакова: день ясно, день дощі*.

356

коло товару, и мене, сироту, чимь небудь старенькимь при¬
кривали, а литечко само про нась пиклувалось; и такь на
свити мени здавалось гарно! Не бажала бь я вь Бога кра-
щои доли, коли бь увесь викь такь ни про ідо зимою не
дбати, а литомь зь дидусемь у будци жити. Далеби! Ща¬
сливе то було времьячко!

Тилькн вь мене бувь одинь звичай препоганий: лю¬
била ласуватись. Найбильигь того й бажалось, чого не
можна. Зо всихь гладишокь чисто було вершки позьидаю,
наче той кигь. Якь було дидусь мене благає, и хазяйка
и хазяинь угрущають и Богомь и лозиною!- Гляди— й
не втерплю: то сметанку зт> глечика, то крашанки, хочь
зь-пидь курки, дакь заберу. И ничого не догляну. Зь моихь
очей усе можна забрати: собаки, и то помитили мене, яка
я вдаха. Держу вь рукахт> хлибь, або тараньку чищу на
юшку,—дивись, уже Рябко й понись, а я вже тоди ни вь
тихь, ни вт> сихь, які. собака вь човни.

Зь одніеи хатьі наст, за се и середь зими вигнали; и
то дидусь не покинувь мене. Що дужче зледачію, то
бильше винь за мене береться, наче й самь бувь колись
такивський.

Наставь мени десятий рикь; я помишньїця йому, хочь
и злиденна. Юшку, кулишь варю коло будки. Я й цурупал-
кивь назбираю, бараболи начищу, горшки побаню, на кидки
повишаю, повисушую на сонечку, юшку саломь затушкую;
коли й яблукь напечемо, губь напряжемо, потапцивь изро-
бимо, да й живемо; писля вечери посидимо трохи, погомо¬
нимо. Я така вже рада!

Старенький бувь, жаль мени його, и слухаюсь було
його лучче, бо вже порозумнишала. Оце було мене Отче-
нашу вчить, Богородици, такт, було поспиль и прокажу, не
мину й слова. „Голубко, каже, моя Оленко! веселить ки-

нець мого вику. Никому не потрибннй, тилькьі тоби
здався “...

— Який ти старенький!—було кажу дидусеви.

А вине одказує, було, ус микаючись: „Та й знадобився

каже, однноцтво та убожество
би н0 воно, я бе ище й молодий
рьі горщоке

тоби, молоденькій! Се мени,
таке вике скоротило. Яке
буве; ще бе на твоєму в.<
пер екин увсь..** ^

Було часто, по-пиде рблунями плентаючись зе торби¬
ною, мимрить (уже гласу не було):

Ой хто льіха не знає,
Нехай вь мене спьітае...

Я й роспнтую иноди про його лихо, яке вшгь по¬
бивавсь у свити змалку. Мовчить. А про инше що гово¬
ритиме зо мною, то й до поросяти озветься: наче й воно
слово його розуміє.

Оце посли вечери гомонимо, гомонимо, соловейка слу¬
хаємо, та й полягаємо спати. Такт» зирно та гарно!

Мени не треба було луччого щастя, ни в г ь лв іщщщка
зе дитьмн бигатн, ни ве перепелкн. Було мени показує, яке
зирочка покотиться, або покаже, де на неби стоить Визе,
Волосожаре, Квочка. Я було й питаю: „Яка же то Квоч¬
ка? чи рябенька соби курипочка, чи биленька?“ А вине ка¬
же: „Ото зорява купочка. Ото вона."—А я, було, кажу: „На
що же Богови квочка?—А дидусь мени:—^,И Боге радіє на
неби зе усякого творива свого, таке яке людина на зем¬
ля. Баче, спивають за вовною баби:

Горе мени вгь свити жьітн!

Що мени робити?
Посаджу я курипочку,

Щобь вивела дитьі...

• 358

Утиха чоловикови зо квочки на земли, а во Бога
Квочка краща.“—Ото вона така искрява?—було пьітаю. А
вино мени: „Не показуй на зори и на мисяць пучкою: на
Боже сяево гришка показувати! Укуси себе за пучечку, щобо
чого не сталось.“—Я й укушу, та й зново не втерплю: такт,
небо те хотилось мени знати виді, мого дидуся!...

Росказуе, було, мени и про сонце и про мисяць, та
дуже мала ще була, не все памоятаю. „Се, каже було, не
ввесь ище свиті* Божий, де ми зо тобою живемо. Оно ба-
чиигь по-за зорями ще зори та й ще, та й ще визирають!
То все праведни души во Бога живуть. Нема имо личби,
а Богь усяку зироньку на имоя знає и памоятае: се я во
церкви чуво, які* пипо казавсь про небеса ГосподниЛ

Жалує, було, мене дидусь:—„Ти, каже, звеселила мою
немнчо, голубко моя Оленко! Ти сирота и я сирота: добре
намо.“

А я до його ще й бильнгь прищулюся.

— Як'ь пидростєшо, то терпи усе, що на тропку спит-
каеться. Жити мижо людьми важко! Скажи лихо та й мов¬
чи тихо! Бувай, мові* те пташа сторожке. Люде люблять
щасливихт>, а такихо, які» ми, цураються, не люблять. Мо¬
же, чула еси: сироту спиткай, та й прикопай. Такт* воно
й е: бояться, щобо сирота хлиба не вбавила.

Разі, я спитала: „Чи й ви, дидусю, були русалкомт*? чи
во васо мати була?"—Похнюпивсь дидо и ничого не вид-
казаво, наче не дочув!,, а вдруге я вже й не поспитала.
Прочитаємо Отченашу, помолимось и за бсатька, й за ма-
тиро... Дидусь, було, велить, хочо я й не памоятала никого.
Було кажу:—Я не знаю, яки вони; може зо зилля, чи зо
птаха я народилась?

359

— Такт* грихт,, доню, казати, молись! Бачть, яке вони ме-
ни щастє зробили на старисть! Тебе бт, у мене и не було,
коли бт* не було батька-матери.

— Я ихт, не хочу, дидусю! Я зт> вами житиму: якт, прий¬
дуть, дакть я на найвищу грушу вилнзу та й житиму. Я ихт,
не хочу.

Дидусь мовчить.

Дакт* ото якт> устанемо, пильненько за дило беремося.
Я таки була берка до роботи. Я вже йому, було, й сорочку
сполощу, людям!* помагаю з г ь весни картоплю садити, а вт>
осени вибирати, гичт>, бадилля очищати зт> городив!,. Симт,
було вже й полотна на сорочку зароблю.

А дидт* поросятко продави у чуже село. Каже: на плидт*.
А тутт, не схотивт», а то, каже, якь будуть його колоти,
дакт, щобт, хочт, изт* очей, щобт* душа не чула.

Отт* за ти гроши, що за порося взявть, мени на юпоч¬
ку набравсь, соби желетку справивсь изт, пійстрн,—отт, наше
тило й не свититься.

Дидусь усе, було, приказує: „Роби, небоже, то й Богт*
поможе. Лежачого хлиба нигде нема.“ А иноди каже: „ІІидт*
лежачий каминь вода не бижитьЛ

Бинт,, старенький, часомт, у дощт* любивт, полежати.
Я йому морщинки розгладжую на лоби, чубт, його сивий,
брови сиви рясни. Якт> теперт, спогадаю, дакт, винт> мени
ввнджаеться, наче святе щось.

Його й пани не цурались. На сели якийсь пант, живт*,
не зт, нашихт,; такий бувт, соби суворий, ч послав!, до
його хазяинт, дида чогось. Отт, прийшов!* дидусь до того
пана. Той пант, и не злий, та вже така панська вдача чудна,
усе такт*, щобт, загримати. Ще дидусь и на поригь не сту¬
пив!,, ще й не поздоровкався, а той уже на його й гукає*.

360

(

\

/

—Ну, что?...—,,Бувайте здорови, пане!“—одказавт, дидусь.—
„Тн зач'Ьм'ь?"— „Постійте бо, пане; бувайте здорови зж
середою. и —„Ну, что?“—„Нуте бо, паночку! нажите: здрас¬
туй, спасьіби.“—„Ну, чорть ст> тобой, садись, садись.“—„Не
нажить бо такт>, а нажить: Богь зт> тобою“.

Що жт> би вм думальї? Полюбнв'ь той жорсткий пашь
дидуся. Посадивсь сьілою на стильци, поч^вт>_лїєдом'ь його
шанувати пивними, бо горилки дидусь не вживав!* зроду.
Хотивт* йому щось и подарувати, та дидусь ничогисинького
не взявсь. Дані* пані* ажт> за ворота самь провивт> його
видт> собакть, да все хвалить:—„Вогь ончь, старичок^ та Бо¬
жій! Харонп,, дГдушка, харошть ти! Цалюбилса мн'Ь. ГІри-
хади еще на мн'Б, дБдушка, медку папить“. Да дидусь ни-
колн не йшовь безт> посилки, а тильки було каже, що й
пани бувають гарни, тильки их*ь нихто звичаю не навчить.

А чого винт> туди до пана ходивт>, не знаю: посилано

його.

і-

Ище згадала про дидуся: щобг вині* мени ни росказу
вавт>, а все було увагу зверне на те, що який грихт> чепат:

[/ Що уіуже. Лучче своє латане, ниж'ь чуже хапане. Що й на
тимт* свити Господь такнхт) обійде.

Те пері* мени те все такт*, які* ви сни ввьіджаеться.
Свята, може, й справди людина була; а я сього тоди й не
знала!

IV.

Одного разу ми такт* залюбки нагомонились! Вшив

каже:

— Якт> мени тебе, Оленко, жаль! які* умру, хто тебе такт»
пеститиме?

Зт* симт> и поснули.

361

Прокинулась я на зори, а проти нашои будки неда¬
лечко слива була рясна. Дивлюсь, щось Дер#тіт<*?г--*кі ттеи \
трусить. Пр игледж усь, ажпь то хазяйський, Рябко. Я до його, \

схопившись. Винь почавт, до мене лащитись, хвостомт, ви¬
ляє, ставсь перевертаться. Я соби повалилась на трави коло
його, почала пустувати. Хазяйка вже й корову вигнала до
череди и веде теля у вишняки за мотузку.

— А де, каже, дидт>? Нехай теля припне у вишняку, де
лучча трава. Мени треба швндче до господи: дитина зай¬
шлась.

— У будци, кажу.

Вона хоче йти до будки. Я кинулась напереді.—Ди-
дусю! диду!—кажу,—хазяйка кличуть!

— Не збуджу: спить ище; збудить його ви сами, ти-
точко: я не збуджу.

Острахт> мене взявт>: що дидусь, було, мене що дня
будить, а тепера я не добуджусь. Отгь вона лапнула його
за руки, за ноги, винть уже й холодний. Уже Богу й душу
оддавсь.

Боже жт> мій! Свите мій! Якими жт> я гиркнмьі запла¬
кала! скилькн жт> я ихь виточила! Справди такт> було, якт>
спивають: котилися, які» гороху. Се жь свиту кинець, ду¬
маю. Якт> тепера СВИТТ> стоятиме? Якт> тепергь усе безт. його
буде? Мабуть, и по матери такт> не плачуть, якт> я плакала
но дидусеви. Саме стала розумнищатн. Дивлюсь, ажт> на
йому й сорочка драночка билесенька, дарма, що була ше
тилькн пятинка. Бувь на останній дорози, и мени не ска-
завт>. Зарази узяли й поховали його.

Була якт> мнзинок'ь, и зосталась зновг одна, якт> гн-
чечка, якт> човничок'ь у мори: туди хить! туди хить! и не
знаешт>, де опинишся. Боже! якт> же мени дивитись? Що у
кого питати? Боже, свите! то жь усе за мене дидусь мнс-

/

362

льтт>. Мени було легко жити. Що жт> то значить Богь?
Чому дидусь мени про його не ростовкмачив'ь? Знаю тильки,
що Винтз добрий, що Бинт, Отець наш^, иже еси на небе-
си. Пишла бт> до Його, попросила бх, упала бть, щобг Винт>
оддавг мени дидуся. Кажуть, що Богови душу оддавт.. На
що жт> дидусь оддавт> душу Богови? Чому жть винт> мени не
оддавгь своеи души? А казавт>, що мене любить. Сказано,
мала була, то зт> горя чого не передумала.

Лазила й на березу, на найвищу, заглядала на небо,
за хмари,— нема, нема дидуся! Увесь ридч, разомт> утеряла!

Було, посли почую, що люде одмиральт. Чому вт> нась
не одмирають! Я пишла бт> роспитала про свого дидуся.

Да хиба жть дидусь зовсимть оддавт> свою душу? Якт>
се винт> мени забувг росказати, чи зовсимг люде душу Бо¬
гови оддають, чи на якийсь част>?

А може винт> и на чась оддавг. Може, яинт> ще й
прийде.

Якт> же мени у будци самій жити? Гляну на свиту
його и жаль мене, було, визьме.

А все таки никуди не хочу йти, сиджу вт> будци. Ха¬
зяйка було кльїче вт> хату, — не йду, и ввечери сиджу вт>
будци. А мени чогось стало страшно. Я закуталась зть го¬
ловою и не зчулась якт> заснула. Другого дня хазяйка за¬
зирнула, а я чищу на юшку.

— Що ти робьші'ь, моя голубко?

Такг вирненько якось до души сказала. Я цилисень-
кий день не йила, и никому на очи не потикалась.

— Я вже й борщу и юшки понаварювала,—каже хазяй¬
ка:—на що жт> ти чистиш^?

— Се, титко, я дидусеви чищу на юшку. Винт> забувсь
изт> вечора мени сказати, що душу Богови оддасть. Чи на¬
довго, чи на часокії оддавт>; може винь хутко й прийде.

«

363

— Йди за мною, годи сумувати,—хазяйка каже,—я тебе
буду жалувати. Да ажт, зхлнпнула, чи по дидусеви, чи про
мене, сироту.

Понурилась, мовчу.

— Ходимо жт,, ходимт,!—да за руку и снломиць потягла.
Дала мени йистьі. На душу не йде. Трошки чогось иззила,
та й не хочеться.

— Лягай же спати,—каже хазяйка.

Я свитою вкрилась дорогесенькою и лягла. Давала ха¬
зяйка й рядно, да ни! хочт, би й ковдру: то не дидусеве.

Я опричт, хазяйки й хазяина, никого й не знала, да й
то коли не коли ихт, бачила, або говорила.

Де мени теперт, подитнсь? У мого дидуся було не
одижно, та вйижно... Встаємо весело, за дило берешся ве¬
село, лягаешт, спати весело, здорово; соловейко заспивае,
свиже повитрє заколише.

Було, не кажу хазяйци, про шо я думаю; не одкрнваю
усіеи правди людямт,. Люде люблять людей веселнхт,, ща¬
сливих!,, ЯК!, МОВЛЯВ!, дидусь, а таких!,, ЯК!, ми, бояться,
наче смертьі.

ГІійду, бувало, та злизу на березу та й дивлюсь на небо
и хмари. А може винт, мени махне зт, неба рукою. Та й
журюсь, було, чому се теперть Богь не ходить по земли*? А
колись ходив!,, як!, росказувавт, дидусь... Я пишла бт, зт, Бо¬
гом!, до дидуся. Таке було дурне. А разт, думаю: може й

ДИДуСЬ буВ!, СВЯТИЙ!... И ЗДаВСЯ ВИН!, МеНИ ТОДИ В!, ся-
еви; наче сяезо сяє вид'ь нього, якт, у церкви помальоване
по святих!,. Сказано, дитина!

V.

Зоставила мене хазяйка зовсимт, у себе, прнстановнла
до дитини.

364

Покьі ще я дуже тужьіла за дидусемг, то такт» які, и
люде була, ничого не зачипала; а тилько видпустнло, стала
смикати хазяйське то се, то те. Хай би голодна була. Ха-
зяиньї у меня добрящи були и роботягди. Вони бульщне прос¬
ти, а полупанки. Оце самі, и ві. поле изт, робитннкамьі, и
на синожать, и такі, по силь та по рьібу було паровнць дви
спорядить, а вона дома до всього рукт> прикладає. Оце, бу¬
ло, які. робоча пора, то й подушсжт, не стелють, щобт, не
заспати, и пивня пидт, пичт,... Які, би жт> то я шанувалась!
Які, би жг то мени дидусь розумі, свій праведний поки-
вувт, у спадокт,. Які. би жт, то знавт,, де знайдепгь, де
загубишт.! Які. би жт, то знавт, чоловикт., які, набигти тро¬
пи своеи!...

Хазяйка моя, було, які. вирядиться до церкви, дакт, и
заздристь людей бере. Вивт.яжеться шовковою хусткою, надине
(хороший синій старосвицький халаті, изт, позументами хре-
стоагь на кульшахт., кунтушемт. звався; и вся одежа на ій
такт, гарно припаде! То було й шепнуться люде: Пристало,
кажуть, які. свини вт. дощі.. Сама все робить, наче й най¬
мичка, а що які, виряджається, мові, попадя, або справжня
пани! Знайте мене, багатирку! А инпіи кажуть: Де воно все
вт> нихт. береться, мові, зі. рукава сиплеться? А вони разт,-
у-разт, обоє робили. Було и вт, ннхі. самихт, и про людей-
усього доволи. Дай, Боже, давати, а не прохати, було мов¬
ляє. Прийде зт> церкви да й сміється: хтось людямт. не ве¬
лить рано вставати та дила пильнувати. А то й кличешт.
на роботу, дані, не докличешся; просини,: переважить, кому
треба заробитку, и тому не перекажуть.

Два роки побивались вони зо мною, та й вирядили
мене зі. довгою рукою пидт, церкву. Не шануєшся, йди жт»,
небого, мижт, чужи люде. Вони тебе вивчять добра. Ми
тебе на спомині, про дида держали. Теперт. сама на шляхів

365

утрапншт*. Зт* такого куколю не буде добра. Мабуть и мати
вт* тебе така була, що ридну дитину вт> жити згубила, ру¬
салкою зробила.“—А про мене вси знали, якт> я русалкою по
жит&хт* блукала, та й имт>я мени не було на сели иншого,
які* Русалка. Се тильки дидусь мене Оленкою звавт*, а то
вси, сміючись и сердючнсь: Русалко! йди гуляти до дитєй!
Або: Щобт* тебе чорти вхопили, Русалко ти проклята!

Отеє жт* и хазяинн мои гиркнмі* словом'ь витурили
мене зт* господи.

Пійшла я ходити зі* хати вт> хату. Бо дуже довги ру¬
ки мала... Усе спотнньга й потягну що небудь, а зт*-пидт* очей
у мене хто хочт> бери, я не бороню, и своє усе посію, де
хустку, де пидбривннк'ь, де сапу; де що роблю, тамт> и по¬
кину. Про завтрашній день не дбаю. Така вже вдалась, не-
стелбпа, роззява.

Було, дидусь покійничокт> мени каже, нехай царствує:
„Не рушв! то чуже“. Я й одвикла вже була чуже займати.
А теперт*, здається, не було хати вт* сели* де бг я не пере¬
була наймичкою! Не держать мене. Хати на мене не кидай.
Люде було торочать: „Що жг? вона у будци виросла, дакт*
и хазяйства не тямить доглядати. “ А иноди виддухоп&лять
добре, щобт, доглядала. А я там!*, у будци, святи дила, святи
речи чула й бачила, а така вдалась ледача. Дай сама стала
така лем&ховата. .Ходжу ухвоськана, пустилась берега зов-
симт* по смертн дида... Може се я того така, люде кажуть,
що я русалка, нехрещена бт* *го; да я жт>, видно, хрещена
була, бо й платтєчко знайшли вт> жити, якт* дожались. Не
вважали на се, а було прьіспивують мени не то дитвора, та й
молоднци:

Мене мати родьіла,

До хреста не носила

Я визьму черельїнку
Та зарижу дитьінку.

366

Я й не розумію, що то за черепьінка, и яку дитьшку
хто нею заризавг, а дуже гирке мени було се слово! Справди,
наче ризали мене по серцю безт> ножа симт> приспивомт*.

А инши було провадять и таке: мабуть, увесь ридт> іи,
вси баби и пробаби зть пращурами и пращурками були таки
ледачи, що по свиту валасались та крали.

Оце жт> гнали мени всимт> селомт> изт> хати вт> хату,
що никуди хчени и йти.

Тоди давай я думати гадати, що мени робнтиусьому
/широкому, та бездомному свити! Куди йти? Згадала прн-
* мовку: йди, ринде, де инде: тамт> тебе люде не знатимуть и
риндею не зватимуть... Пійду, думаю, в'ь таке село, де не
зватимуть мене Русалкою. Скажу, що я на им'ья Оленка, на
призвище Дидусивна... И пійшла.

Йду, ажт> такий гай прехороший! Я й заспивала:

Ой гаю жг мій, гаю,

І Та густьій, не прогляну!

І

Мени тоди люде такт* уси огидли. Дивлюся на висо¬
ченну сосну. Витерт> нею гойдає, а я зт> жалю спиваю:

Не хьільїся, сосно, Не хьільїся, вильхо,

Бо й такт, мени тошно! Бо й такт* мени гирко!

Спиваю та й думаю: поки снаги моеи стане, дотнтер-
питиму, и житиму вт> гаяхт>. Сила я на трави, сьідила, сидила,
та й задримала.

Якт> би напереді той розумт>, що тепер'ь, мени бх и
простувати зновт> до своеи хазяйки. А вже жт я й хлиба
скилько у неи переила! Ни! подалась на чуже село. Стала зт>
першои хати найматись, той же талань... А де яки потимт*
стали мене и пизнавати. Чьі не жила тьі, небого, у того?
або в'ь того? Ге, ге! яка вона Дидусивна! Се Русалка, а не
Оленка! нехрещена Русалка; нема вт> неи й им'ья хрещеного...

367

Оттакт» мене на глузи пидіймають! Нудьга мене бере, соромі»
давить мене. Зійду зі» сього краю! думаю соби... Та які» пійшла,
які» пійшла, то верстовь за пивсотни опинилась. Та не йду
шляхом'ь, або стежками, а все манивцями. Все по надтьрич-
кою, иноди черезт» затони й бридьма, наче справди русалка.
Добралась до села. Тугь лесяцьки, соцьки, війти до мене
пристали, що я зі» другого повиту, а паперу вт» мене нема.
Нехай громада стане вт» ради: треба попитатись, що зі» див-
чиною робити? Боже жт» мій! и малою люде не . знали, що
зо мною робити, и теперь морочаться! Тоди я вт» жити, а
теперт» у свити, мові» у густому, непроглядному гаю заблу¬
дилась... Усе жт» таки тоби безт» бумаги йти не вильно, ка¬
же громада. Хто тебе одпустивт» таку молоденьку? Гляди,
чи не вкрала ти чого? Такт» и вразили мене вт» серце.—
Здається, ти холоднои не миненії», небого... Заходився коло
мене той великий чоловикт», громада, мові» я чьпо душу загуби¬
ла. Почали мене роспитувати про все, про все, у кого жила и
які»? А одинт» каже:—Ти жт» моя землячка, я самі» зі» того
села. Не бійся, ничого тоби не буде. Лагодиться туди мій су-
сида йихатьі до своеи дочки, накажу, щобт» вислано тоби бу-
магу, що ти тутт» у наймахт». Я знаю и хазяивт» твоихт», знаю
все про тебе,—и моргнувт» якось вусима такт», наче ножемі» у
серце вразиві,... Да, спасиби, не сказавт», що я на имт»я не
Оленка, на призвнще не. Дидусивна, а имя й призвище моє
Русалка.

Ну, зі» початку всяке до мене ласкаве, ввичливе, апо-
тимт» я сама своєю вдачею соби зашкодила. Мене й лають,
мене й бт»юті», и мени одчуваються речи дидусеви: „Стере¬
жись, було каже, чужого добра, якії вогню; переступи, а не
визьми. Лучче своє латане, нижт» чуже хватане“. Вида сироти
безт» тихого прихилля! Жене мене хвиля безт» упину. А де
жі» бєрегь? думаю соби. Схне моє серце...

368

Узявт* мене до себе соцький, поки бумагу вишлють.
Всилу ігьять мисяцив'ь пробула в ь нихт*. Зновт* пійшла по
людяхт*. Де пролитую, де прозимую; луна усюди ходить вид-
ляскомт> про мене: погана. Я и плачу и дида згадую, атамт*
забудусь та й запущу руку. А тьшт* часомі* розійшлись и
тутт* чутки, що я нехрещена Русалка, тимт* и закону мени
нема, тимт* я й краду. Сказано: хороша слава сягає далеко,
а погана—ще дали.

Уже шиснадцятий рикт* мени, а я що попнхачт* той!...
|Ни до кого не прихиляюсь, такт* валасаюся. Дубт, мій батько,
‘липа моя мати, береза моя сестра, явирт* мій братика. Ру¬
салка я на свити, та й годи. Може, думаю, й справди мене
не хрещено. Може б'ь мени пійтьі до попа охреститись?
Дакт* люде жт* кажуть, що тилько малих!*, ще безгриш-
нихт* дуніт* христять. А вьіростеш'ь, мовлявт*, наберешся
грихивт*, то вже вт* тебе Христост* не ввійде. Тьімт, при¬
мовка й про жидивт* перехрьістивь: жида охрести та й
голову видотни. Такт* и мени, думаю соби, хрестистнсь те-
перт* зась! Не ввійде Христост* у мою ледачу душу, думаю,
та й плачу. Адже жт> и дидусь не вселився вт* мене зт*
своими добрими словами. Онт* пант* той не зт* наших;ь, и
язикт* у нього лубгяний, мовляли, а винт* и того звичаю
навчивт*. Та й думаю соби про дидусеве обличче ясне, и мо¬
люсь його жт* таки молитвою, що навчилась у будци; „Прий¬
ди и вселися вт* ни, и очисти ни огь всякій скверни"... Ни,
думаю, мене вже иих.то не очистить. И Богт*, и люде одт*
мене одвернулись, мене хиба у нечи на сухарь зсушити
та вт* стули стовкти, тоди бт* зт* мене що добре вн-
липивт*... *

VI.

Ажт* ось давт* мени Богт* притулитись до ’дніеи вдови
убогои. Роблю все; вона не дуже и допевняється моеи пра-

\

369

ци, то натомьіться, то загається. Старенька вже соби. У неи
була маленька дочка и синь жонатьій. Тилькьі синь окроме
живь и йшовь на-суперекьі матери. Мати його, було, каже:
лучче самій пробувати, якь наругу одт> дитей приймати.
Шматка хлиба не ввобьешь у горло, такь невистка кози-
рюе, щобь синового хлиба мати не переила. Й сит,, и не¬
вистка, було, іи усе лають то за молоко, що десь дилось, то за
пшоно, що не добре втовкла, борошна доладу не насіяла,
а вона ще бидна й не добачала, бо виплакала стари очи
черезь дитей.

Разь, каже, сили йисти; попоили борщу, потимь поча¬
ли йисти кашу молошну. Каша у ихь була що разу хороша,
ни цятиночки води, а на сей разь молоко зсилось. Вона й
каже невистци: „Оть якь би оце яколодійлива ходила, до
ти бь сказала, що я щось изробила, що каша зсилась“. А
невистка такт, и скипила и зачервонилась, ажь пидскочила
на полу.

— Дакь я видьма?—Та давай іи лаяти, ганити, усякь іи
проклинати.

Дивчинка, побачивши, що матери зневага, обиждають,—
висолопила проти невистки язика, стоя на полу.

Невистка дивчину такт* и вхопила за патли и поста¬
вила на доливци. Мати помацьки зхопила за плечьі обиручь
невистку, обороняючи свою дитину, а синь соби за матирь...
И Боже, що тамь склалось!... То вже кинець свиту, якь синь
на матирь руку здійме. Да посли давай зь іи хребта усю
шустелнну здіймати. И се, каже, наше, и се наше.

Не доведи мене, Господи, ни бачити, ни чути таке, яке
я чула видь моеи любои старенькои вдови! Вона справди
виплакала очи, живучи вь тій проклятущій хати зь синомь,
лютимь зміемь, и невисткою, гадюкою. Ослипла, таки зов-
симь ослипла бабусенька нещаслива. Що робити? Мусила

24

370

Богови праведному коритись. Такь, мовляла мени, сподива-
лась, що за сю слипоту у Бога ій готується той свить не-
вечирній, що про його чувала, стоячи вь бабннци. До Божо¬
го дому стала ще частить ходити, викрадаючись одь ди-
тей—тань якь дитн видь матирокь на вечорници крадькома
ходять. Ну, Божи словеса, росказуе було мени, покриплялн
іи, и поралася вона помацькн, и все такь робила, наче по¬
молодшала. Невистка було каже: Се вона слипою себе вдає.
—Не доведи, доню, тебе Господь, було видкаже, слипоту
мою вдавати!—та й порається всюди за видющу. Що жт> би
ви думали, паніечко, невистка? Взяла ще бильшь зло проти
слипои свекрухи. Хотила зь свиту згубити. Наварила рьгд-—
диною юшки та й каже, йдучи зь чоловикомь у поле жати:
„Ото жь, мамо, у синяхь на польїци, якь схочете йистьі, юшка
зь вьюнамн стоить“.

Пійшльї вони вь поле, забрали серпи, торби, да й ру¬
шили. Заманулось йистн старенькій. Пійіпла вона слипуючн
доставати юшку, да й вивернула соби якось на очн. Що ж г ь?
Сотворнвь Господь за іи правду надь нею чудо своє. Видь
тіеи гадючои юшки зробилась видющою, вивернувши нехотя
на свои очн. Побачила варенихь у юшци гадюкь своими
очима. Стеменно сама мени се росказувала. Подивилась та
и впала навколишкн лередь образомь.

Йде зь поля невистка зь сьіномь, ажь мати порається
коло печи: вечерю имь варить! То було тильки корову по-
доить, на ступи товче, льонь бье, макь риже, а до печи не
доторкається, а теперь вечерю дитямь варить и Бога хва¬
лить. Свинямь уже зилля понаривала, кабанови кропиви на-
сикла, сказано—видюща повернулась!

Такь и зомлилн обоє, бо й чоловика видьма-жинка зро¬
била злюкою, и винь сподивався побачити матирь мертвою

371

вт, хати. ГІростяглнсь переди нею обоє: Прости, мамо! Якч>
Богь, такт* и ти!

Ну, мати ихт> простила, ни словом^ ихт> не докорила,
та вже взялась за розумть: продала, яку мала, шустелнну,
шуплаттє лишнє, скотинку, та й покинула имт> свою мате¬
ризну: городе и хату. За ту жт> бо материзну ін й тиснильї,
щобт* скорійигь изь свиту зійшла, тоди бт> сироту, мовлявт>,
прикопали та й панували.

Стала вона зт> малою дочкою у людяхт> жити. Стали
ихь люде зодягати, платити и шанувати, бо того стояла. За
нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться. У
кого яливка, а вт> неи й двома бичками разт> корова оте¬
лилась; у кого свинка трос поросята знайшла, а у еи и
десятеро й бильнії, одвалить, що Й двирь тоби увесь за¬
красить!

Огь я пидт, той часі, до ихт> и приблудилась: вона, та
бабуся, и приняла мене вт> сусиде вже вт> чужій хати, наче
сем'ьянина, бо вт> сусидахь сама жила и помогала скотину
доглядати. А синт> зь невисткою такт. зт> того часу збид-
нили, що й хата рака стала.

Ну, трудно стало старенькій по людяхт> жити. Бо на
свойму господарстви, може бт>, и заснула, а тутт> по шьять разі,
у ночи зхоплюеться, чи не отелилась на морози коривка. Са¬
ма себя вбивала, іцобь догодити чужій хати. За два чи за
три роки приробила соби грошенягь и спорудила соби хатку
на ньівци за селома,. Материзна вть неи зосталась нивка.
Хатка стояла пидт, селомь коло розлогои старои верби, мовт>
картинка. Видно зь хатини такь далеко вь поле и на гай,
наче ввесь свит'ь до вдовьінои хатини тягне.

Мени добре вь бабуси жити, наче вь риднои сестри
дидусевои. Слава тоби. Господи, вже мени двадцятий пій-
шовь, и люде хороши до мене лицяються, та бабуся не ве-

372

лить рано замижт> вихоплюватись. „Не хапайсь, доню, з'ь
козами на торгь. Ще того дива надивишся, які* и я нади¬
вилась, вискочивши молоденькою. Знаю, почимт» кивать лнха!“
Добре намт» паніечко моя, зт> удовою живеться. Набигла
таки я тропи, теперь іи держатимусь и старенькои слухати¬
мусь, -які* риднои матери.

Нась тройко тихомирних^ у хати. Вси вкупи робимо.
Вони мене жалують. Стеся, дочка іи, мене полюбила и я
іи, и такт> якось моє серце прихилилось до нещасливои ма¬
тери! И сусиде мени вси здались якись луччи. Тугь уже й
Русалкою мене не звуть: старои бояться обиждати. Надт>
нею Господь зробив!» чудо своє.

Такт» и я стала людиною, спасиби Господеви та ди-
дусеви, що за мене на неби молиться. Звуть мене Оленкою
Дидусивною. И порозумнищала жі> таки, не передт» вами,
паніечко, хвалячись: хочт» не була замужемт», а взнала й я
незгирнгь старенькои моеи, по чимт» на свити кивать льіха.

Так'ь хчени росказала про себе бидоланіна дивчьіна Ру¬
салка. Живе вона вт» найближчому до мене сели. Мени на
втиху, пишла про мене слава яко про приступну й балакучу
панію,—тьімть и Русалци моій схотилося мене побачити. Не¬
кликана прийшла (а се зридка буває) вона до мене на робо¬
ту и зт» того часу ми заприятелювали. Які» вона мени ро-
сказувала про свого дидуся та про свою бабусю, тую бидну
вдовицю, риси іи виразного вродливого обличча займалися
огнемт» глибокои чулои души. Вона мене чарувала - прина¬
джувала, я вбачала вь ій несвидомого поота.

VII.

Цикавьіла мене исторія сильського вбозства, вбозства
подекуди зт> своеи воли. Тьіхи чесноти безт» розголосу и

пихи приваблювали мене. Я влюбила Русалку и силкувалася
всяко додержувати нашу приязнь. ІІисля тій щирои снови¬
ди сама Русалка, яка» на мою думку, мусила бт» хотити од-
видати мене. Та на жаль и на дьіво моє вона бильнгь не
приходила на роботу. Хочт> вона ій, здається, и вподобалась.

Минає мисяць—нема моеи любои Русалки. Стала я ду¬
мати: чого бт> се? Згадувала я, яка вона замислена, якт> вона
сама боиться—чьі хрещена вона, чи не русалка вона справди.
Зт> іи оповиди видно було, які* вона й сама думає, що мо¬
же черезт> те вона така и вдалася, що справди нехрещена.
Чьі не трапилось ій якого лиха, такого, що тильки зт> нею
й могло бути? *

Минуло ще мисяцивт» зо два, зо три,—нема Русалки.
А сказала, що прийде пособлятьі мени робити крохмаль зт>
картопли и класти варево. Минула й Покрова, така важна
дорослими дивчатамт». Безт> Русалки проказували наши вро-
дливи, на пори ставши, свою позтьічну молитву до Пре-
чистои: „Свята Ііокривонько, покрий мени голивоньку, зе¬
млю в'ьялим'ь листочком!», голову червоним!» платочкомт»,
землю в'ьялою квиткою, голову билою намиткою“.

Надійшли й Риздвяни свята, колядки й щедривкн. А
середа моихть веселих!» гостей дивчать не було тіеи, що
такт» багато росказала мени невидомого про життє силь-
ськои бидноти.

Роспитувала я селянт» про неи, але мени одказувано
байдужно, мовт» про аби що: „Хто іи знає. Вона на дру¬
гими кутку живе, такт» ничого й не знаємо".

Приходить до мене поздоровляти звизда, нагадуючи
трьохт» царивт»-волхвивт». Спивають мени школяри старо-
свитську бурську ПИ£НЮ:-,

Шедше тріе Цари
Ко Хрьісту со дарьі

374

Иродт. же ихт> прьігласьівт,,

„Кудн идете“? СПрОСЬІВ'Ь.

Прийшли Й школяри зт> новьіхть СИЛЬСЬКЬІХ'Ь шкиль,
пивчи, а промиж'ь ихт> и килькьі дивчатокг. Не сказали й
вони ничого про Русалку.

Настигає й весна. Вже озивається старовина козрп^кл—
устами сильського дивоцтва вродливого:

Ой весна красна, ой весна красна,

Та й изь стрихт> вода капле:

Ой уже жт> тоби, та козаченьку,

Та й мандривочка пахне.

Може й Русалку, думаю соби, весна порушить и пиде
вона, щобт> навтишатися зт> гаивт>, левадь та лукт», зт> ру-
сальнихт, захистивт>. А си захисти саме були мижт іи се-
ломт> та моимт> хуторомть. Вона любила тій русальни игрн-
ща, любила квитчати свою голову винкомт, зт, конвалій. И
до лиця бувт> той винокт* іи тонкими рисами, трохи бли-
дому замисленому обличчу и повними палкого таємного по¬
чування очамть. Може зновг прийде на роботу, на щиру
розмову. Та приходили до мене и давни й нови знайоми
дивчата, самои Русалки не було. Питаю—чи не знають чого
про неи? Видповидають якось чудно: „Хто іи знає, чому
вона не ходить! Вона, паніечко, такг соби: усе думає... чи
зт> великого розуму, чи що... Хочх у хрещика гуляє, хочт>
у лебедика бигае,—усе не довго. Такт» у неи очи якось и
затуманяться. Чудна, одно слово, чудна! “

Питала, чимт> же чудна,—нихто не каже. Тильки тає¬
мничо й коротко сказали: „Мьі іи боимось“.

Довго я випитувала, черезт» що жт> вони бояться та¬
кси чепурнои, такои проречистои й любои подруги.

>— Та вона то й промовна й проречьіста, и ричт> у неи

375

красна, якь ви, бувайте здорови, кажете,—промовила до
мене старша поденниця,—та вь неи щось у очахь нелюдське
свититься.

— Як'ь нелюдське?—питаю, дивуючись.

— У людей такого погляду не буває,—одказала мени
смила поденниця.—Або ій на роду щось таке написано,
або,—не дай мати Божа,—може вона й доси русалкуе, да
такь десь и динеться.

— З, вони таки си русалки!—озвалась молодча.—Мою
матирь зь другого села взято, зь Ракоидивкьт, дакь мати
росказувала разь,—да не мени, а тайкома одь мене баби, а
баба мени росказала, а мати не хотила мене лякати. Що
вмерла вь Ракоидивци дивчнна, як'ь разь у русальний чет¬
верь,' а вь русальний четверь хто вмре безь причастя, такь
и стане русалкою. Оть умерла, поховали іи вь садочку, а
іи мати да пожалувала на смерть червонои плахти червчаті
ки, що самого шовку червцю пишло тросточокь зь пьять,
та й поховала, вь Морозовій спидници. Поховала; ажь разь
рано вранци, саме вь русальний четверь, побигла менча доч¬
ка по воду, ажь вона биля криници стоить пидь вербою.—
„Катрусю, се ти?“—И не злякалась якось русалки, зляка¬
лась, та не вельми, бо сестра. „Я каже“.— „Чого жьсе ти
прийшла?* Сама не знає, що говорить.—„Дай, каже мени
моеи червчаточки хочь годокь поносити. Я й принесу че-
резь годь“. Побигла дивчина, достала зь скрини плахту,
оддала. Та не знать де й дилась, наче росою взялась по-
пидь вербшо^А сонечко вже сходило, роса блищала. Якь
на те жь мати полизла чогось у скриню, ажь червчаточки
нема. Тоди дочка й каже, що оттакь и такь.— „Чому жь
ти мене не кликнула? Моя Катрусю, моя ти дитинонько!
Хочь би разочокь я на тебе глянула!"—„Не тужить, мамо,
каже дивчина: вона черезь годь прийде Дожидають уже

того четверга, такт> дожидають! та никому не кажуть, щобь
не сполохнути русалки. Наставт> русальний четверо. Мати
ще вдосвита побигла до крнннци. Нема никого. Сила вона
гладь вербою, плаче. Коли жь сонечко почало сходити, и
роса такт* якось червоними искрамн сене! Дивиться -переди
нею Катруся, и червона плахточка на ній, та такаухвоська-
на! Що вже тамтз було, Господь ихть знає; тилькн русалка—
ни словечка. Мати іи обнимае, голосить надь нею, роспн-
туе про той свить,—вона мовчить. Привела вь хату, поса¬
дила пидь богами на покути,—мовчить. Не йисть, не пье, и
ни до кого ничого. Покликали й попа, и пип г ь ничого не
враднвь. Била, якь стина, сидить тадь богами и ни слова.
Тильки якь виймуть хлиб'ь зь печи та примочать, и пійде
пара, вона ту пару вдихає, и такт» наче трошки почервоні¬
ють губи й щоки, а очи заблищать, якь та роса на сонечку.

— 9ге,—перепинила одна зь дивчать,—русалки.„парою зь
хлиба живуть. Тимт> у русальний четверь нихто й не пече
хлиба. У-нась одна забулась та й напекла -хлиба, а сама,
примочивши хлиб'ь, и пійшла зт> хати. Вертається, а ди¬
тини вь колнеочци й нема. Сюди-туди, де дитина? Знрне
Пидь пичь, ажь воно тамь залоскотане.

— Ну, ся була смирна,—казала дали оповидачка.—ІІроси-
дила такь цилий годь, а на русальний четверь іи й не ста¬
ло: тилькн червона плахитка зисталась шадь богами на по¬
кути.

Не диво, що Русалчннн подруги, збєрагаючн, ще видь
часивь дохристиянських^, таку виру, вважали чимсь не¬
людськими и іи проречнете слово, и іи надзвичайну на сели
красу, и іи неспокій турботний, и любовь до самотности.

Довго роспнтувала я про неи даремно. Та вже не
скоро, мало не за рикь, бачу вь церкви вдову тую, що вь

377

неи жьіла моя Русалка. Питаю про неи. Та, трохи не пла¬
чучи, каже:

— Иишла замижт*, добродійко! Оті* правду кажуть: не¬
хай ти плачуть, що замижі* йдуть. Са ма сей є^сьию мштк. якин-
чадд*.. Нихто іи не силував'ь. Чудна вона стала якась. Усе
гадає, що вона нехрещена, да такт* ій на дорози лихо й
стоить. Ще тилькьі три недили, якт> и яе силлє ^одг улял и
опла кане. _

За такий чась короткий доля дивчьінина погиршала.

( \ „Обизвалась доля, да по тимт* боци м оряД —такт» спивають
наши селяне про таємничу, часомж незичливу долю. Хочт>
моя русалка й казала, що „набигла тропн“, але я думаю,
що тіеи тропи ій ще доведеться набигтн, а саме які* пиде
замижі*, бо зі* того часу починається справжнє, хочт* зде-
бильшого нещасливе жнттє нашои сильськои жинки. Часомт*
зустринепгь молодицю зі* дивчиною й пнтаеші* у розмови:
Которий тоби годі*, молодичко?—Дванадцятий.—Які*—два¬
надцятий? А дочци твоій которий?—Одинадцятий.^—'Такт* \Х^
наши жинки дивоцьтво своє вважають бильше за якесь не¬
виразне й мрійне русалкуваннє, анижі* справжнимь життемт,
зі* його—ой леле!—занадто видомнмт> лнхомт*.

Бабуся-вдова не говирка була. їй важко було казати,
черезі* що саме плакала бидолашна молода, и які* се снло-
миць вона сама себе звинчала. Ві* бабннци, де я, виходячи
зі» церкви, несподивано зустрила іи, було багато людей, а
имі) не годилось те знати, що вона могла бі* росказатн
мени.

Моя русалка пишла замижт* у тому жть сели, але на
такий далекий кутокі*, ажт* Пидгаи , що звидтн поденниця
до мене не ходять.

Спершу я хотила йихати до бабуси, та було бт* се по
панському йихати просто зі* цикавости. Мусила якусь за-

378

чипку до того знайтьі. Вигадала, що треба мени готову ха¬
ту купити, щобт, перенести. Рають мени й таку й таку.
Пишла луна про мои питання, тоди вже й я пойихала до
бабуси, та замисць того кутка, де стояла весела хатка ба¬
бусина, потрапила ажт» на другий край села. Стриваю моло¬
дицю зт> повними видрами (се жг має пощастити—народе
каже), питаю про бабу Зуйчнху, а вона мени:

— Ой-ой-ой! та се жт> ІІидгаи, а вона живе на Кури-
пивци!

Я знала призвнще Русалчиного чоловика и за малий
чась була вже вт> неи, вт> своеи дорогои Оленки Ди-
дусивни.

Якт> би вона знала, що я прнйихала до неи зт> жалю
надт> іи долею нещасливою, то се замкнуло бь ій уста.
Щнристь у насг—рич'ь випадкова, що якось несамохить
виявляється. Бояться наши люде не то цикавостн, навить и
добростн, коли вона словом^, а не вчинком^ виявляється;
бояться врешти й усього, що вибивається зь вузького кола
простолюдного побуту. Се в'ь ихт> озивається невидома
намт> исторія ихт> минулого. Я просто сказала, що шукаю
хаїи и черезт> се заихала до знайомои людини.

Замисть блидихт* щикть и очей заплаканих^, я поба¬
чила Русалку румт>яною и зовсима, спокійною молодицею.
Вона мени зрадила, та виявила радисть не по нашому:

— Якт> ви змарнили, паніечко! мабуть ви вже скоро
вмрете.

Си слова переклала я думкою на нашу мову любовьі й
одказала, що натомилась, шукаючи хати, бо мени дуже іи
треба.

— Чи не думаєте до кухни,—вона вь вась тиснувата,—
прибудувати прикухенокт>? Воронь вас'ь, Боже: тоди вже пев¬
но вмрете.

379

Я заспокоила Русалку, сказавши, що старими людямн
прибудовувати не годиться, и вона хотила була вести мене
до доброи хатьі, що дешево продавали пересельци, йдучи
на степи. Та я сказала, що втомилася, ажт> хвора черезт>
свою шуканину, обицяла прьшхатьі иншимп часомір, и по¬
малу ми щиро розбалакались. Надто, що господиня була
дома сама: чоловпкі зт> своими дитьми бувт> на поли,—
сіяли ячминь.

Русалка казала, що хотила не рази бигтн до мене; на
те вмисне й паляниди пекла (безт, святого хлиба вт> гостину
не ходять).

— Да снаги, паніечко, не ставало. Трудно жити було,
трудно! Усе вами роскажу, чи не буде якои полегкости
души.

Тоди обличчє вх неп видминилось видразу дуже. Сму-
токт> глибокий, безнадійна журба (якои вона зучила себе ни
переди кнмп не виявляти) обняла іи тяжко.

— Може й справди мене нехрещену загублено ви жити,—
почала вона.—Тими и тяжко мени на сьому билому свити.
Широкий, мовляли, да нема де дитись. Ось слухайте, моя
матинко, моя лебидонько! Почну казати ще зт> веселого
.часу. Сидайте отугь на полу, я постелю вами чисте ря¬
денце.

— Охп, та й тяжко жп мени споминати про моє щастє,
паніечко моя. Мабуть чи не важче, нижи про нещастє. Бо
ви нещастє сама я вбрела и впливла, нихто не пидмивавп ме¬
не, а щастє втекло хутко, мови тая пташка, що крилечка¬
ми стрепенула, вп темни луги полинула. Слухайте жт бо
таки, не роните доброи сльози, не вважайте на мене, що я,
дурна, плачу.

380

Врешти Русалка втерла сльози, опанувала себе и по¬
чала говорити про себе якось, сказавь би,—трагично-ра-
дисно.

VIII.

— Литомь одного тихого та гарного дня якось у мене
було такь тихо на серци. Се бувало ридко. Тоди я чогось
була засумила. А то а ни хвнли на души, мовь на сон¬
ному гладенькому ставку, и такт, чогось солодко на души!
Сама не знаю, чого мени такт* любо. Летила бь кудись, у
якийсь вирей, чи що, або зь земли на' небо.

Ухопила юпчину и ранисенько погнала овечагь у че¬
реду. И видра вь мене на плечахь. Одигнавши вивди, я
тильки що за звидь, ажь дивлюсь, коло мене паровнця та-
кнхь гарних!, воливь зупинилась! Я й пизнала, чия паро-
виця: сусида нашт» кудись далеко йиздивь, и ото прибувь.
Такий поважний и одягний. Ставь одчиняти ворота у свій
двирт>.

Воли не стоять, рвуться додому: ради! Ярмомь учепи¬
лись. Я поналивала видра, поставила, та за вольї! Увела ихь
дядькови віз двирь, поклонилась и пишла. А винь скинувь
на мене тильки очи, наче прикмету положнвь. Подякував'ь
мени, и такт> ласкаво на мене подививсь. Скилько я старого
бачила, то винь такт> николи не додивлявся до мене. Наче
йому зо мною жити. Я хотила зачинити ще й ворота: зга¬
дала дидуся свого, якг винь мене навчавь поважати ста-
ренькнхь. А винь каже: „Пожди, небого! ще козакь за
мною йиде.“ Зь симт> и пишовг у хату. У хати у нихь ни-
кого не було. Зараннє пишли мат6кь тягати* опизньїлнсь
помочити. Ажь йиде той козакь. Я ще такого хорошого
на вроду й не бачила. ІІишов-ь винь зь дому, не такий

381

бувь. Ажт, тутт, и батько вернувсь изь хати и каже сино-
ви: „Нема никого дома 44 .

Батько воли пороспрягавт,, а сині, постановив!, ихт,
середі, двора, до яселт>. Я тильки рушила зі, коромьіс-
ломт,, а козакт, и передо мною: „Дайте, будьте ласкави, води
напитись/ 4

Я загорялась, мовчки повернула видра. Винт> ставт,
пити, та й каже: „Неначе ві, гаю: нема людей. 44 Я ще й бильнгь
запалилася зі, сорому, бо зт> нимт, не поздоровкалась и не
сказала доброго здоровая пивши: мові, нима. Про це жт
вині, и натякнувт,. Ставі, пити, а батько кричить*. „Василю!
на тще серце! 44 ... Той шапку мени знявт, и такі, подивився,
наче що мени подарував!,. А батько ще зупннивт, мене: „Чи
не знаешть, небого, куди наши пишлн? 44

— Конопель,—кажу,—пишльї тягати.

— И наймичка пишла?

— И іи, кажу, забрали, щобі, швидче...

Та з*ь симть пидбигцемт, изт, видрами додому. Які,
увійшла вт, хату, взялась за дило,—все вт, мене вт> рукахт,
горило! Я те поробила в г ь день, що було бт, мени й на два
дни. То була беркі, а то ще й краще.

Роспалильїсь у мене щоки; серце загомонило, сама не
знаю що зо мною робиться! А вині, усе передт, моими очи¬
ма ввиджуеться. Може я вже його люблю!... Я така вбога и
безталанна дивчина покидька, чужий попихачі,; а вині,—
Боже! яким г ь поглядом!, мене охрестивть! мові, короливну.

Мени наче свиті, поширшаві». Вернулись хазяйки до¬
дому.

Дивиться на мене удова та й каже: „Чого се ти такі,
роспалилася? Щобі, ще лихоманки не було 44 . А я мовчу та
думаю: чого вони обоє такт, подивились на мене?... И виді.

і

382

сій думки одніеи наче твердище по земли ступаю и на людей
смильївище дивлюсь: и я щось таке на свити! думаю соби.

Райкомі» треба мени йти по воду. Мени чогось соромі»,
чи що. У мене такого почуття ще николн не бувало! Мени
здається, що й вині» вийде. „Ходимо, Стесю, по водукажу
я. Удова засміялась: „Що се ти? сама не втрапить? Чи козака
боишся?“

Такі» мени снмт» и вцилнла вь серце. А вт» мене й такт»
щоки палають.

— Гарний,—каже,—кать його батька не взявт»! Гляди,
щобт» не звиві» зі» ума, які» про того туму спивають:

Козакі» тума зведе зт> ума,

Не буде й женитись;

Де найбильше челядоньки,—

Тамі» буде хвалнтьісь.

— И я, каже, замолоду не усупротнвнлась проти чорннхт»
очей. Де той и розумі» дився? Такт» чари на тебе й наведе
(та й сама такт» зачервонилась, які» и я). Колись, може, мене
згадаешт». Йди, Стесю, зі» Оленкою, охотнище буде.

ІІишли ми вдвохт», а стара сусида, Василева мати, саме
пазолкн зі» хати виносила та й дивиться, де бі» той попшгь
викинути, бо скотини шкодить, и людямт», які» хто ступить
на пазолкн.

— Добри-день, кажу, титко.

— Добри-день, видказала, небого. Стала Стесю кликати
у хату: „Йди, каже, матери рибки передамь*.

Стеся пишла, а я за журавля, щобт» витягти води.

А Василь уже, залигавши, й веде воли до водбпійла.

— Постривайте, каже, я напою воли, а тоди й вамт» витягну.

— Ви жт» мене загаєте. Я першь соби витягну.—А сама и
на мисти не встою.

383

— Да погуляйте жт» трохи! Ми жт су сиди зт» вами. Дома
не бувь, то васьине бачнвт».—Мирне мене очима, а я ажт»
одвернулась: мени такт» соромно! Я зовсимт» людей не знаю;
а то мовт» сонце сяє передо мною.

Грається зт» журавлем!», гойдає та мене гає. Я кажу :
„Порожни понесу"!

— Не сердьтесь бо, моя...--тай ставт» тягти воду, бо моя
хазяйка бабуся виглянула зт» синей... Поки жт» то воли
напоивт»! Ажт» тоди й мени води витягт».

Я такт» и побигла, не подякувавши. Бо що жт» мени
зт» багатиремт» ривняться?

. Ой чьі зійдусь, чн не зійдусь,-

Не поривняемось:

Тн вт> жупани, а я вт» свити,—

Не повинчаемось.

Думаю се, а серце вже й видказуе за нього:

Я жупаньі поскьідаю,

А свити добуду—

Такьі тоби, серденятко,

Дружиною буду?

Коли бт» же то! охт», коли бь же то!

— А де жт» Стеся?—каже бабуся, моя хазяйка.—Стесю згу¬
била.

Кажу, якт» було.

— Бижи жт» приведи, а то вона й рибу погубить.

Не хотилось и йти до ихт» у хату, такт» не хотилось!
Я тильки черезт» поригт» до ихт» ступила, Стесю за руку, да
й видтиль. Засміялись стари: „Ну й дивка! Недоторка, яка
соромляжа!"

384

IX.

А их'ь наймичка усю правду мени було й поросказуе.

Мати Василева було каже про мене: „Гарна дивка,
ганьбуватн ни за яку роботу не можна, але жт> поголоска
про неи погана! удача іи стидка!"

Батько Василив'ь озвавсь: „То колись було! А теперь
послухай, що про неи каже удова! Скилькн вже годь вони
вкупи. Вже жь удова до неи придивилась*.

А Василь, сидячи, усмихався и мовчав^. А потимх ста¬
рий росказувавь, що помитивь мене й перше, та й каже: „Я
вт> цимтз дили знаю силу. До пари нашому Васьілеви, до
пари!*

Батько зт> енному ходиві, на заробитки та й мирку-
вавт», щобт>, повернувшись, соби невистки шукати. Тамгь и
воли соби старий купивь и рибьі набравг. Таки вси ради,
що вже повертались додому. И мали сина оженити та й
оженити зарази! „Шукаймо невистки!*

— А я тоби скажу,—каже старий до старои,—що намт>
ниде бильпгь невистки шукати. Я мовт, скарбг який знай-
шовг, які? побачив^, Оленку Дидусивну, вернувшись...

— У Василя, — каже мени наймичка, — й ушки засмія¬
лись.

— Я й дида того знаю, каже старий, и поголоску про
неи знаю: то пусте. Кому яке дилодо того, яки ми були ма¬
лими? Знай себе, та й буде зт> тебе. Берка и здибна дивчнна
до всього, а погляде у ней такий, що и вмирати шкода, по¬
бачивши його.

— Якт> звикне собака литомт, за возомч>, то й зимою за
саньми,—одказала стара.

385

— Дитина ще,—сказавь батько,—та й почавсь молитись
Богу, засвитивши на божничку свичечку. Богобоязний поло¬
винь: не ляже спати, не засвитьівшн переди богами свички,
дарма що було часомь и втомиться.

Я якт> згадаю, що ти материни речи про мене та й Ва¬
силь чувгь, тань и скотить мене то морозомь, то жаромь.

„О, щобь я не диждала була по тому жити битись! Сикра-
дижки вь мене черезь русальство моє стались! думаю собй.
Тепера, думаю, винь на мене й не гляне. А якь же мени
по воду ходити? Свитоньку! де мени дитьісь?

— А стара, каже мени наймичка, и на боги байдуже: чи
перехристилась, чи й ни, вже й йисть його, мовь та иржа
зализо.

— Та що се?—каже,—хиба наша» Василь послидущий?

— И вона не послидуща!—видкаже було батько, лягаючи
на лави пидь божннкь головою.

А та зновь стара порощить: „Оце^ першу, яку здибавсь
волоцюгу, наймичку,— за нього й тиче!“

А служебка ихь усе мени й доносить... Горе мени,
думаю, теперть винь на мене й не гляне!

— Бачили ми хазяйських^ дочокь!—видкаже було старий
жинци.—Вони тилько ласи, а до роботи мляви.

Мени цилу ничь не спалось, якь перечула я про сю
розмову. Проплакала я до самого свиту! Уже трети пивни
спивають, а вв мене й очьі не склепались. Винь тепера на
мене й не гляне! Каялась я и повинялась и дидуся згаду¬
вала: чомь винь мени рукь довгьіх'ь не поперебивавсь? Боже,
якт> я плакала гирко! Коли хочете, паніечко, знати, дань и *
вь недузи трохи пролежала. Боюсь, щобт» зь ним г ь и не
постричатись. Бо якт> згадаю, що винть мени не ривня, так'ь
и серце струхне. А винсь, Богь його знає чого, знай мимо
вдовинои хати вештається. Серце моє болить и спиває:

25

386

Ой не ходи, багатнру,

"Коло маса тьіну!

А сама прьшила бь, вискочила та його слидочокь цилу-
вала. Бачу його,—рвусь пополамь; не бачу,—визираю.

Ой не видко його хатьі,

Тилькьі видко грушу:

Туди мою пориває

Рано й вєчирь душу.

Уже не дармо сказано, що писня—правда. Теперь мени
вона вь писняхь видкрилась и засвитклась.

То Стесю мени треба, то що на двори робиться, а
мени хочь би його слидь побачити. Бидне моє серце!

Якть я його вперве тоди побачила, який веселий день
бувь! Сонечко моє ясненьке! Яке ти мени щастє казало! А
теперь ти захмарилось; тепер'ь вищуенгь те, що сичи вь
пущи. Не будемо вь пари, не будемо!

Русалка впала на стиль грудьми, припала до рукь го¬
ловою и мовь скаменила. Мовь забула, де вона, зь кимь
вона, забула все за своєю страшною безнадійною мукою...
Врешти чую—мовь непритомна:

Ой Боже, Боже!

Що та любовв зможе!...

— Я його слидочокь листєчкомь прикривала, слизьмн те
лнстєчко зрошала.

Звелася й почала зновь оповидатьі такимь голосомь
мовь мученицй кохання розмовляють одна зь одною на не-
бесахь.

— Бачились ми не разь и не два. Я була боязька: бага-
тирь!... А винь мени, було, каже, що я горда, що я зазнана.

Я горда й зазнана? Справди?... А може! Хто жь мени

387

давгь таке почуттє? Одиль його погляде: я почула себе лю¬
диною.

Мени здавалось, що нихто никого такт* не кохавсь, якт>
я його, бо любощивт> своихт, ни на кому було позбутись.
Усе дома, було, сиджу; тильки удову стареньку та Стесю ма¬
леньку й знала.

А тимт> часомт> мати Василсва, якт> стала, якт> стала
коитн свою волю, да й заслала видт> Василя старости до ба¬
гатирки, що заздалегидь присватала—'Батько суперечився,
довго стоявт> на своимт, первимт, слови, а вона все його
пидкопуе, наче водою пидмивае, тими волами да коровами,
тими статками да маєтками. Замовк^ старий, бо розживав¬
ся туго, та й не вельми розжився; а теперг, думає, буде за
що зачепити руки. „Ще я на сили почуваюсь; удвохт> изт>
Василем!, доробимось таки й ми до худоби". Оттаке вже
почавсь говорити; а наймичка все мени переказує, не знаючи,
що безь ножа й без'ь талиркьт моє серце крає.

Мати й батько посилають Василя на розглядини. Не
зхотивт,.

/ Дали вже мати: „Збирайся, Василю, на ярмарок^: що
'^ебудь икт> в есиллю „ку пити“. Не зхотивь, не пойихав г ь.

Батько ажт> загомонивь тогди на його! „Та чи довго
ти кгави тутт> ловитимешгь? Не той теперт, часі, прийшов^.
Ми вже й ногьі видтоптали, ходивши до свата. Все село
про це знає. Чи ти нась надумавсь осоромити?"

Мати и на розгляди йиздила сама. А батько мовчки
нидивх, и видно було, що вдавався вт> тугу. Того весилля
не дуже бажавь, да якось корився своій жинци, и потуру
не дававть Василеви, щобт, ще гиршт, зт> того чого не
вийшло.

.— Чудно,—каже було моя хазяйка удова,—їло якт> сей Ва¬
силь дила зовсимт, опустився! Ни про що не дбає... Усе

388

гцобх стари за його робили. Вони сами и на ярмарокх йиз-
дили. Наймичка й небога тутх рвуться, а винх стоить,
изхьілившись на лису, да, як г ь той мовлявх, граки ловить.

Оце жх ми зх нею вперше чуємо, що батько йому
такх докирливо вимовивх. Перше, було, имх Василь каже:
„Ви вже, татусю, своє одробили, годи вамх поратись. Мени
стидх, якх би я самх двохх парт» воливх не попоравх“.
Та й попорає, и повичищає всюди, двирх вичистить, ви¬
мете, хоч*ь покотись. Теперх його й не пизнати. Ни до
чого й рукх не при дожить.

Про це все удова знай мени торочить, щобх у мене
вивидатьі ума: чи не виявила мени чого наймичка, або ча-
сомх іи невистка злюка? Я ничогисинько не знала. Що дня
зійдемося було З'ь Василемх, сумуємо. Мовчазний ставсь.
Сумх, що дальніх, и мою душу обляга бильше. Не жартує
Василь зо мною и мало що мени каже.

Разх питає вх мене: „Чи пійдешх завтра до церкви?"

— Безпреминно пійду.

— Не йди, коли любишх!

— А ти хиба дома будешх?

— Мени треба йти,—насупившись, якх чорна хмара, вид-
казавх Василь.—Мени треба!—да ажх затремтивх. (А мени
все те не вдогадх).—Мени присягати треба.

— Хиба що, якх ти прьісягатимешх, а я тамх буду?

Винх замовкх.

Здалась така чудна мени ся розмова. „Пора, кажу, йтьі
вже додому. Бабуся моя, мабуть, уже й спати лягае“.

Винх мене дуже лшцно обнявх и мицно поцилувавх
трейчи, всилу випручалась.

і

389

Рано-ранисинько я пич^ь витопила, паляниць напекла,
убралась, надила хустку, заквитчалась и побигла чнагь дужі»
по воду, бо забулась изт> вечора наносити,—такт* вин'ь мене
зкаламутнв'Ь. Поки ще корову уранци прогнала до череди,
а на те й байдуже, що води обмаль, та Стеся нагадала.

Бижу зг видрами, щобт> не опизньїтнсь до служби, а
тугь бабусина невистка злюка назустрич'ь изт» порожнимн!...

— Здорова, Оленко!

— Магай би!

— Се такт» убралась на весиллє?

— На яке весиллє?

А тнмпь часомі» зовсиміз я наближалась уже до Васи-
левои хати. Ворота навстиж'ь, молоднци и наймичка, зть по¬
засукуваними чохлами, туди й сюди метушаться, у хати чути
такий гоминт>, що ажт» стелю спирає.

— Якт> на яке?—видказуе невистка злюка-—На Васнлеве.
Сусида та й не знаенії»!

Я такд> и брязнула видрами обт> землю, и квитки зт>
себе позривала. А вона ще й шуткуе:

— Собака впавт>! Що це ти спиткнулась?

Позбирала я видра швиденько, витягла води, а одно
шубовтьнулось у колодязь! Тоди я за друге та й подалась
до синешнихг своихт. дверей, одбигла й коромисла. Сама
якт> переступила поригь, такт* и впала, застогнала.

Догадалась порадниця моя бабуся. Кинулась изт» хати
до мене. „Доненьку моя, голубонько моя! не показуй сього
людям'ь. Що жт»? я все те знала. Да й наймнчци не звели-
ла тоби казати“...

Та се кажучи, и причинила синешни двери.

390

Мои жт» очьі не висихали... Годи й до церкви. Того
жг то вин-ь видмовлявь! Чи то боявся, щобт» я не врекла,
чи що? Думаю, не додумаюсь... Який то вчора бувт> до мене
гарний! Що жт? винт> не мій, не мій!... Плакала, свита Бо¬
жого не бачила.

ГІидвелась, прочинила двери, щобх зглянутн на Васи-
леве подвир'ьє. Може то люде помиляються. Дивлюсь, при¬
дивляюсь, бо за пухлими очима й не бачу... Чи мало жт я
часу тутт> у синяхт пролежала? А проти мене молода йде
зт> дружками,—и не станеться! йде, якт> пава пливе. Йде до
близькои сусидьі, до моеи бабуси вт хату.

Чую, спивают ь дружки:

Ой рядочкомі», дружечки, рядочком-в
Да иопид'ь вьішневьім'ь садочкомть!

Ой повела Любочка, повела,

Рутою м'ьятою обвьіла,

Хрещатьім/ь барвиночкохліг обтьїкала,

За собою дружечокт> покльщала.

Я вхопилась за серце.

А бабуся зза спини каже: „Може то й не вона. Бо та
не плила бт такою павою: не охотилась итьі за Василя. Се
якась инша молода княгння“. Мени наче одхлннуло. А може
й такт»! Я ще разт> придивлятись. Очи мои зупинились на
старшій дружци, на небози Василевого батька... Вона, вона!
Се Василеве весиллє! Я побигла в~ь хату, забилась у кутокт.

Чую, зновт пидт викномі»:

Ой летилн бджилочкьі по ярнни,

Да ходьільї дружечки по сторони/

Да й пришли вони до хати,

Стала дивочка прохати.

391

Молода ввійшла вт> хату зт> старшою дружкою. „Про-
сить батько й мати на хлибх, на силь и на весиллє —та й
заципнлс ій сказати: и я прошу , и заплакала бт>, може, та
переломила себе середа людей. Уси зглянулись.

Чи легше мени, чи важче було, що й вона оддалась
не охотою, силомиць звинчано? Не знаю, бо серце на двоє
було розризане,—не жило вже, не чуло, не тямило.

— Хай вамт> Богь помагає, диточки!—видказала бабуся и по¬
частувала.—„Молода сумна,“ каже мени описля: , /Гилькн
до губт> довела чарку та й вийшла мовчки, мовт> боиться
зарндати.“

Питали гости й про мене, дакчь бабуся одказала, що я
пишла на той кутою>, на си бт> то нещасливи ІІидгаи.
і Бабуся ходила на_ весиллє, близька сусида, а я й не
пишла, одмовилась, що я слаба. Що жт> про те весиллє
росказують! Силомиць обохт> спарували. Слава така була,
що Василь з"ь батько \гь перви чумаки на всю околицю и
грошей навезли з'ь Донщьіни безличт>. На се й поквапились;
а вона иншого покохала, та боялась признатись, а той
боявсь до багатирки лицятись. Тильки зійдуться, посумують
удвохт>, та й годи.

Василь бувт> на себе не похожий, росказували мени. У
хати наче туга давить усякого. Чогось наче темно, наче
душно, наче тисно дихати. Ни чарка, ни музика, ни що не
розважало людей! Що жт> изт> того весилля вийшло? Ка¬
жуть люде: йде староста благословляться до батька та до
матери, молодихт> дитєй на посада за стшгь завести; тиль¬
ки що одклоньївся и поблагословився, а батько и мати од-
казали: „Еогь благословить! Нехай Богь дає нашими ди¬
тям^ щастє й долю!“—староста туди сюди зиркт>, а молодои
й нема. Де, де? Побигла до тину послиднимт> словом^ пере¬
кинуться вт> тимт>, що кохалась! Упала на його плече и

392

припинила, залилась гиркнми слизьмьі. Староста молоду за
руку да й на посаду! А сива шапка подалась уподовж^
улнци, коливаючись.

Росказуючьі се мени, бабуся моя ажт сплакнула. Якь
мени, паніечко, се було слухати и потимт, на свити жити?

Скинчнлося весиллє.

Я довго видт> обох’ь молодьіхть ховалась... Нужу сви-
томт>. Усе було роблю або пизно увечєри, або рано на
зори, щобт> людей не бачити. У серцю моєму якт> пожежа
пройшла.

Потимт» згодомт, стала ходити и до корови, и на го¬
роде, и по воду, и разт> изійшлись до колодязя зт> жин-
кою Васнлевою мовчки.—Мовчки розійшлись. Дивимось
одна на 'дну, такт, наче вт, воду вбрели, та й не вибредемо,
и боимбсь одна ’дніеи, щобт> не притопила.

Минуло тьіжднивл зо два. Мн зійшлись изновт,; я вкло-
ньілася ій, вона мени. Стали говорити; вона на мене не
сердилась. Рада була бть, якт> би я ій на дорози стала. Бу¬
ло, зитхае, проклинає своє життє. Які, би, думаю, поминя-
лась изо мною! Вони мижт собою й не лаються, а тилькн
жили такт*, яки ремези, іцо зл двома дуплами гнизда. Дар¬
ма, що вкупи ночували, а тилькн одно туди, а друге туди,
головами навпаки. И якт> наче знано: й хата була вт> ихт, ‘
старосвицька зв двома рундучками. Вині, сидить що вечора
икт, воротямт,, на рундучку, де колодязь, а вона по той
ойкт>, що на городи виходить. Бо хочт, черезт, тини та
черезт> городи того журавля побачить, де іи несуджєний во¬
ду тягає. Тамть іи душа й серце; а сей мене пильнує.

Жаль було бере всякого. Яки жтк, кажуть, люде обоє
прехороши! никому не можна ганьби дати,—та не любляться
й кришки! Нидіють обоє.

А зо мною що робиться?

ф

393

— Бабусю!—було кажу,—зарижте, убийте мене!

Як'ь вийде Василь на рундучоюь да стане на свнстилку
грати щось сумне, сумне... волоссє на голови пидіймаеться...
А іи було чути иноди, на другому рундуци спиває:

Сама не знаю. чомт> доленькьі не маю.

Прокляла мати малою дитиною:

Зт> кимі, любилась, не стала дружиною,

Зь кимт. не зналася, згь тбімт, повинналася.

Да такт* наслухаєшся, ажт> серце стисне не тилькн
своє горе, да й чужа печаль.

Я, було, сумую, сумую, у синяхт* сидячи!... Вона наче
мою долю виспивуе. Батько й мати Василевн засмучени
совманяться по хати, очи попухли, радости и помочи нема
виді* дитей, ни пидмогн на старисть. Якт> би не наймичка,
то може б'ь достачм не було и вт> хлиби: усимт* руки опали—
и молодими, и старими. А то вона й нагадає, що тепера
витерсь хороший, мливо гарне. Отт> старий и налаштує паро-
вицю та й пойидуть до витряка.

А Василь тилькн човгає по двору, да своє подвирчьє
миряе. А зт* двору ридко, ридко... Все стереже мене.

А я тежг пустилась берега. Де було перил* чисто,
гарно, тепер г ь смиття по колина. Було, пійду по воду,—де
винт* и визьметься, наче зт> земли виросте! Стоить передо
мною, як'ь смерть блиднй! Не хотивь батькови й матери на
супереки йти...

— Оленко! я вмираю за тобою! Серце моє незабутеє, не
нуди хмене, хочт* не ховайся виді* мене! дай мени хочт> на
тебе надивитись.

Б'ь моєму серци заворушилось щось таке негарне, по¬
гане, чого я попереду николи не постерегала: я росердилась

394

на його, розлютувалась. И ставт> винь мени супротивний,
якт ворогь лютий. Я ажт> крикнула на його:

— Одчепись! Не горнись до мене! Не завдавай моєму
серцю жалю! Коли вмираеш'ь за мною, то чомт> мене не
взявсь? На що взявт> иншу? Ти не дочка вг свого батька, а
син!), якт> би ти схотивТ), тебе бт> мати не приневолила. Ти
занапастив!) мій викт*; не топчи стежки за моимт> слидомтЛ
Геть!

Я зненавидила його вг той чась, була готова заду¬
шити його своими руками.

Такт> и рвонусь видг його. Думаю, може бг винг и
жинку полюбьівт>, якт> би мене не було на очахть? Хай уже
я буду одповидня, безталанна душа, Я почула, що моє серце
вже й прохололо, перестало ненавидитьі його...

Да якт> же мени зійти згь сього села? де мени знайти
той захьістг? Мени жь такг гарно у бабуси; та якг же
мени прожити, щоби» и його не чути, щобт> не бачити, як'ь
вині) мов!» квитка має по двору? Дражнить бинт» мене пис-
нямьі та бровами. Писни його —лики мои,—и лики, й от¬
рута. Хочу вмерти—не приймає мене сьтра земля! Благаю Бога,
щобть вин!) мене навчивт, якими зиллями бидне серце моє
остудити. Увесь поригь було зиллю дрибними слизьмьі, до-
видуючись у свого серця, чим!) подолитьї своє горе. Як!>
не бачу його, то люблю його; якт> угляджу, то ненавиджу
його.

Вин!) мени що дали, то все бильше проступку не
дає, а я втикаю, ховаюсь одт> його. И вона вже стала по¬
минати. Мовчазна зробилась, ни пари зт> усгь, ни слова
теплого, ни докирливого. Тильки иноди не втерпить и ро-
зиллється гиркимьі словами: що вона не зазнає свого ди-
воцтва, що воно ій тильки майнуло перед!) очима, що луч-
че б!) ій було засохнути вг пупочку,—така вона щаслива!

395

Затруситься, було, зачервоніеться, які, оце мени каже.
А всяке іи слово такт,, які, те кресьіво, обт> моє серце й
креше.

Постановила я соби покинути удову^бабусю. Перейду
до кого иншого вт, найми далеко, далеко... Напитала у лю¬
дей мисце й перейшла на другий кутоюь села. Се не здиву¬
вало бабусю. У неи душа чутка, вона зрозумила серцемт>,
що довше мени тугь зоставатись не можна... Стеся дуже
плакала и бабуся... да не впиняла.

Чи легко мени було виді, них!, виддалятись? Се однако¬
во, що живому кризь землю провалитись. Вшгь мени и вдень
и вночи ввнджаеться. Було, прийде до того двору, де я слу¬
жила, зляже на лису, постоить, подивиться мовчки, серце
моє розибгье—и пійде. Що мени робити? Ходжу якт> боже-
вильна. Чимало вплило часу. Я живу вт, наймахт, и його не
бачу, та й почала його трохи забувати. Не такт, ясно сви-
тяться вже передо мною його чорни очи, а ти чорни брови
вже привиджуються мени мовт> у тухчани. Наче хмари
вкрили його пишний видт>, наче тумана, полигь наді, його
красою, які, полягає и закриває зелену луку литньои доби
ранкома,. Тнхйше стало на серни. Я вже й не знала, чи
люблю його, чи ненавиджу. Якось стала я немовь деревт,яна.
Стало мени про все байдуже на свити. А тоди саме почавт,
чеплятись до мене москаль Задьоренко. Ходить та й ходить
до мене...

Пійду, думаю, замижтЛ Однакх зопсований викт>. Бинт,,
мене тоди покине, и станемо якось бути на свити —хочт> не
жити, дакт> бути. А такт>—се гирше лютои смерти. Усимт>
тоди лучче буде. Бинт, перестане до мене тоди ходити; ма¬
буть, що треба Йти, треба йтьі. Рветься було такть моє сер¬
це, рветься та й заспивае:

396

Вьілитальї орльї
З-за крутои горн,
Вьілитальї, буркотали,
Роскошивг шукальї.

Охт> и скилько не литатьх,
Треба вньїзт. спуститься.
Ой у поли дви дороги,—
Треба розійтися!

Воно мени спиває, а я такт. и впаду, щобт. його при¬
душити. Каменем! би зробилась, та ба!

Ну, що жт, моя паніечко, що мени ще вам! сказати?
Так! мени судилося. Мабуть мене мати В! барвнику ку¬
пала, купаючи проклинала, щоб! доли не мала, а потим!
и втопила в! тому житяному мори мижь русалок!.

Ну, що Ж! ище? От! шо: молодому не довго знайти
чоловика. Хоч! и не до любови, ни до розмови, а мушу.

Уві>язавсь та вчепивсь до мене Задьоренко. Москалем!
вин! був!.— Подаю хустки! Нехай, думаю, хоч! вони по¬
живуть укупи, як! одружусь! Буду хазяйкою, то не пид-
ступьіться. Лишенько моє, недоля моя! Які. же мени ихт>
на весилле прохати? Які. же мени отой поригь переступати?
Що жт, які> прийду, да тамі, и скинчусь?—Такь сама соби
погадаю, а потим! видпочину ’д! свсша^г оря. Т оди знов!
щось мени шепче: треба бути хазяйкою, тоди другий ладі,
буде.

Думи розбивають мою голору. Вечоріє: думаю, пійду,—
нехай бабуся замовить Задьоренкови.

Побигла я городами, перелазами, щоб! не зустритнся
зі. нимт.: розигналася, чепляюся то за соняшннчьіннє, то за¬
плутаюсь у гарбузинни, то скачу картоплищем!, заплутаюсь
у гьічт., упаду и знаю: не будь сього лиха насердного, то й
не впала бт., а то ноги не несуть. Розигнавшьісь, бижу, би-
жу, вьіхромт> мене несе; а дали тьшь! що се таке? Се вин!
передо мною, вині.! Усюдьі його знайдеш!, всюди зустри-
нешт.. „Оленко! не жаль тоби мене, покинула та й байдуже!
А я все той, який був!. Йду городами по долото до

397

Шкандибайла, буцимь то мени того й треба, та й чую сер-
цемь, що тебе зустрииу. Яки ми обоє нещасливи!“ Цилуе
мене, обнимае. Я нима. Духь мени спирає.

Ни, думаю: не видушить изь мене речьі! Знайду соби
иншого, наче втоплю себе. Ти мени не важить ничого. Ось
я соби вьіскипаю чоловика! Да прожогомь видь нього.

Хитаюся. Всилу втраплю на стежку. Винь оддаликь
ледви човгавь за мною. А я такь и влетила до бабуси вь
хату. А серце моє кидається, кидається! Боже жь мій! Се
жь воно прокидається! Се жь воно оживає! На що винь
стривоживь його? Що мени робити, що почати?

Увійшла я вь хату, мовь несамовита... Стеся й бабуся,
такь зрадили, такт» прикипили до мене. „Чого се тьі такь
роспалилась? Собака, чи вовкь налякавь? и

Кажу, чого прийшла: „Натякнить Задьоренкови, бабусю
що вже йду за нього“. Да ажь не здищусь.

— Чого жь ти такь засапалась?

Я мовчу: не здишусь.

— Не сподиватись тоби вже, моя голубко, щастя-доли!

Хоча й йому ганьби не даю. Слави про його худои нема.
Тилькьі дуже старий проти тебе, а не пьяниця и чепурно
хату свою держить изь малою дивчиною та з~ь хлопьямь.
Достаткивь нема, ну, да тьі працьовита. Винь и сьогодни хо-
тивь зайти до мене; видерце бравь набивати, такь обицявся
занести. Оце добре, що ти сама про його замовила, а то вже
винь проточивь мени голову: єднайте та й єднайте Оленку;
я іи не обиждатиму.

Мени ричей одь бабуси ніякнхь бильшь и не треба
було... Мени вже щобь вєсиллє гуляти. Швидче виходжу зь
хати, іцобь додому бигти поузь ихь двирь; а В асиль уж е \у
на воротяхь вартує. Шсилу вирвалась. Не диждусь я

завтрашнього вечора. Хустками й рушниками надилила мене
бабуся, лучче бт> у яму на тихт> рушниках'ь впустила.

Диждала я вечора. Обдилила й старостшгь. У суботу
дивчата вили гильця, дружокт. водила, зайшли и до бабуси
и—до ихт>...

Я була якт> зть каменю тесана, и Василь стоявт>, якт>
укопаний. Увійшла я зг старшою дружкою вь хату, та й
стою. Усе заверетенилось у мене вт> очихт>. ГІо моій дружци,
по моихт* квитках'ь, по рушнику пизнали, що се молода
ввійшла. Не мовлять мои губи ничого, скилько не силкува¬
лась, скилько попидт> руки не штовхала мене моя старша
дружка.

Стала Василева мати частувати; чарка тремтить у
мене вт> руди,—усе й вихлюпалось. Мати Василева другу на¬
лила, частує, радіє, що одружилася, а я радію, що мене видь
ихч> двору ще дали винесе.

Батько Василивт> ухопився за голову, якь ми ввійшли.
Мабуть, чи не заткнувь долонями вуха,—такт> казали.

Зт> симть ми вийшли зт> хати.

Жинка Василева боржій вискочила зь хати та й схо¬
валась у комору. Якт> я виходила зт> хатьт, захиталась и вхо¬
пилась за одвирокь, переступила поригь. Старша дружка вь
синяхт> ухопила зт> видра корець и пирснула мени вт> вичи
погожои води. Наймичка, моя подруга, протерла мени очи
рукавом^ и холоднои мняти листочок^ вирвала З’ь голови
и всунула мени вт> рогь. Якт> би не вона, бехнулась би
передт> усима. Безт> неи и вь хати не було бт> ладу. Усе во¬
на порядкувала. А то все поторопило.

Хто жт> сподивавсь и сього весилля! И сама моя по¬
друга наймичка ничого такого не сподивалась. Занапастила я
чоловика: пишла не по любови. Того такожт> занапастила!

399

Оттакий, паніечко, наша» заквитчаньїй викь. Кого лю¬
била, зь тьімь розійшлася, а зь кимь не зналась, зь тимь
повинчалась. Та нехай соби живуть, якь имь Господь по¬
може. Живемо, якь бачите, й ми сякь такь З’ь чоловикомь.
Така моя доля! Може мене справди мати проклинала, щобь
я доли не мала. Може, черезь мене и гриха й горя набра¬
лась.

Така була нова сповидь моеи Русалки... Бидолашна!
їй здавалося, нибн я на божій дорози, але сама вона вже
стояла на ій. Згничуючи своє коханнє, не довго змогла вона
держати гору надь своєю романтичною вдачею. Якь поми-
нувь тиждень писля нашои розмови, я довидалась, що зь
нею трапилось такь, якь спивається вь писни:

Ой пійду я, пійду
Не берегом!,,—лугомт»:

Чи не зустринуся

З'ь несудженьші» другому.

Здорова, здорові», луже,

Несудженьш друже!

Ой які» мьі з'ь тобою
Любьільїся дуже!

Вона його обминала, несудженого друга, вона зь його
обіймивь вирвалася вь тяжки кайдани замижжя, а теперь
сама пишла до його, пишла не криючись. Коханнє спала¬
хнуло несподивано вь іи палкій истоти, несподйвано зь но¬
вою силою й обняло іи полумьємь. Божевиллє-коханнє змо¬
гло безщасну. Зь розмаяними косами, вь винку зь конвалій,
бигла вона, скоро свинуло першьімь свитомь росяного ран¬
ку, саме якь іи колишни подруги поспитались—хто зь
видрами по воду, хто зь вивдями й коровами до череди.
Винь зустривь їй биля того колодизя, де вони вперше за-

400

зналися. Вишь ниби сподивався іи, ниби знавт>, що вона
прийде, знавт—чого вона прийде, и вийшов^ на зустричт,
саме сонце сходило. Вишь ухопивсь, пригорнувсь свою несу-
джену—прилюдно. Не змагаючись корилась Русалка шале¬
ними поцилункамт божевильного. Задихаючись, вт дикому
захвати, вишь спитавь:

— Хто перрий?

— Я!—видказала вона радисно.

— Ни, я! Ти мене й тамт> не покинеш^!—скрикнув'ь
бинт, и люде, що тугь були, ще й не схаменулись*— бинт
уже бувт> на дни вь колодизи. Вона скочила на цямриннє,
іи припинено. Вона билася вт> рукахть у людей, що хотили
іи рятувати, хотила вирватись; у боротьби кровх линула ій
з"ь горла и вона зхилилась мертва.

Такт» оповидано мени про сумну подію. 9ге, се була
русалка * истота занадто нижна, занадто чутлива й палка за
для звичайного життя. Я нишкомг журилась по ій, и кон¬
валій сталися мени найлюбишьіми квитками. Як/ь живу я ба-
чила їй перед*ь себе вь винку зт> конвалій. • '

Минувсь рикт*. Прийшовт, довику незабутній мени день
іи смерти. Рано вранци я пишла, якт> кажуть, у росу. Лю¬
блю я ваши хутирськи левади пидт> буйною росою, що
мигтить мижт> проминнємт> вранишнього сонця. Пишно про,-
цвиталн, пахощами віючи, конвалій, и не соромт> мени при¬
знаться—обняв'ь мене остраху, що побачу я середа ихт> мою
покійну Русалку. Але скоро страхт> минувся передь мріями:
яки нижни, легеньки, чужи свитови истоти си русалки! Ни
трава не гнеться вх неи пидт> ногами, ни роса не осиплеть¬
ся. хАле си нижни истоти мстиви. Вони мстяться надт>
людьми за ихт> лихи почування, негарни розуминня.

Такт» я миркувала, звиваючи винокт» на спомшгь про
мою дорогу Русалку. З^ь ішмт> винкомг пойихала я до мис-

401

та до моеи родички, що кохалася в 'Ь гаєвнхт» квитках!».
Була недиля. По недиляхсь у нашому маненькому мисти бу¬
ває базарь, густьій які» ярмарокт». Я проходила черезсь його
пишки, несучи обережно вияокі» зсь конвалій. Коли чую—
хтось плаче, .мові» по мертвому тужить. Передсь мене стояла
Русалчина бабуся, голосячи:

— Ой, моя жт> ти голубонько, моє тн ридне серденько!
Я жт тебе бачила вт> конвалій останньои твоеи години! О,
та які» же гирко мени, які» тяжко на сю конвалію дивитись!

Народь оступнвт» нассь, сказавсь би,—побожно. Мало
не вси знали Русалку. Дехто побожно хрестився, зичучьі
ій царства небесного й вичного впокою; а одшгь тихий
сумний голосі» проказавсь биля мене:

Ой пиду жт> я утоплюся,

Чи обь каминь розибт>юся,

Нехай люде добри знають,

- Якт> зт> кохання помирають.

26

Уреба. набигтьі тропьі.

і.

ійшов'ь я вь москали х ) не своєю охотою: зглянувся
на матерьіньї сльози. Вона каже: „Які* не пій-
дешь, ГІилипку, за Петра вь москали, а Бопь вику
мого продовжить, то хто жг моеи старости до¬
гляне?

А невистка соби каже: „Буду ноги мити и воду
пити,—йди вь москали за мого чоловика!“

Я зглянувся на материнн сльози,—пійшовь. Жаль та¬
ки й брата: винь уже й дитьіни сподивався...

Йду до прийому, да чогось и ноги трусяться, пидко-
шуються, и себе жаль, и матери жаль,., а тамт> шось ш£пче:
Да ти й не пійдешт>, бо ще малолитній, тильки ще сим-
надцять лить, ще й пушокь по лицю!

Привезли и мого таки брата до прийому, бо винь за¬
писаний, а я вь зайви. Стали викликати на ймення. Тиль¬
ки кликнули мого брата, мати зробилась якь крейда била;

1 ) У москали—вь салдатьі.

403

такт> и брязнула обть землю. Невистка сплеснула руками, а
потихь мене пхьщь у приємну!

Роздягли мене. В'ь очахт> потемнило. Спитали: чого?
„3 а брата,“ кажу.

Чуба скинули, и самі, тамт> зостався...

Т&кть отт> якть блискавка мигне, такь моя доля змиг-
нулась. Моя трудна путь настала. Теперть треба набигти
тропи. Иесть, кажуть, три доли и три недоли: набижи
тилькьі тропи...

II.

Насть швидко зт> того города й погнали. Де я не бувт>?
И пидт, Севастополем^, и ординарцемт,... Я получьівт> ажть три
медали...

Я й грамоти навчився. Я думавх про грамоту такт, ко¬
лись: „Що ’цде: то круч&чок'ь, то молоток^... стулингь ту
кривулю, виходить слово". Арихметичка трудна мени здалася.
Вть школу, було, ходжу вчитись. Учитель охвицерть хороший
у насть бувть, изть нашихг. Тамть було усього учять: якть
стрилять черезч> ричку, якт> изт* гори, изт^ чого порохч>
робиться. Що було й винь надг нами погшгорюе, попо¬
мучиться!... Та ще ми такт» понятнищи, а що руськи, по¬
ляки, нимци, латнши... и Господи Боже! Охвицер'ь якт> во-
лоссє на соби не рве. Оце було кричить на ихт/. „Зй, тьі!
ничбго не понимаешть! наїдь хоть и по хахлацьки в£рне, а
понятниишй одь Москаливь! Тн жть, каже, руський—цапова
голова, да й не знаєшть, а ихь бараняча, да й лучче роз¬
бирає" .

А коли, то й мене на часи поставить, якт> арихметьіч-
ку не знаю.,, Дважди два?"—Чотири.—„ГГьятю п'ьять?"—Туди,

404

сюди, и не знаю.—„Прнходь же завтра на часи пидь моє
викно!“—А я все вже думаю: „ІГьятю ігьять,“ та все вт> та¬
бличку. дивлюся, поки вині, усихт» перепитає.

Огь вийшли зт, школи. Хто додому, а мени треба
йти на часи, поки обидатиме. Ходжу поцидт, виконню. Вигля-
нувг изт> викна: „ГНятю ігьять?“ „Двадцять шьять,—кажу.“
„Щестю симт>? <с —„Сорока два/ 4 —„А воливт> якх поганяти?"
„Гей, воли мои крутороги! цобт>! цобт>! гей, г£ей, ваше високо-
благородіе“! Зареготавсь. „А що! добре на часахт> стояти,
Зозуле? 4 *... Бачте, мене Зозулею прозивають. „Йди жт.
обидати.* 4 —„Слушаю, ваше високоблагородіе!* 4 Зробите
йому на плече, повернешся и ііійдеш'Ь. „Молодець, моло¬
дець, Филнпонька! ступай!**

Нашх добрий бувт> до всихь: и до москаливт>-каца-
иив'ь и до ляхив-ь и до нимця. Тии тилькн своих'ь любили,
а чужих'ь було дере таюь!...

III.

Начальника прийиздив-ь, посланник'ь одт> царя. Значить,
левизорх, такйй генерала. Самі, же у книжку дивиться, а
ти йому такт* одвичай, зт> голови, або на дощечци пиши.
„Очннно хорошо,“ левизорт, охвицерови каже. Учитель пид-
рись на три вершки вгору.

Тамт> народе такий!... Тиждень учить, учить учитель,
а посли—не годиться! А изт> нашихт,, дакь и до царя брали
на ординарець! Учитель нашт> добрий, не вилає и бить, не
б'ьЬ, а на часи ставить.

Ординарець щобт> на гоминку бувь твердий. На орди¬
нарцю ротний самі» и муницію оглядає, якт> посилає на ор¬
динарець. Оце прийиде посланник'ь, вийде зт» карети; музи¬
ка заграє... волоссє пидіймаеться!... Изь карети вийшов^.

405

Які» тилькьі махне рукою, такт» ординарци які» журавли и
пидходять, три парьі.

До мене бувт» пидпарованнй, щобт» и гоминка така и
лице було таке, однакове, які» у мене. А ві» мене, бачте,
нис'ь горбуля, та й не куций соби,—що було й хлопци ка¬
жуть на юлнци: „Вт> Пилипа нись які» за симт» гривень
сокира. “ Оце жт> три пари наст» такнхі» сокнрякт» пид-
ходнть.

Питає: „Для чого посланні—„Для посилок!» ваше-
високопревосходнтельство. (Ихт> три важннхі, йе генера-
ливь: Високопревосходительство, превосходнтельство и ге¬
нерала майорі»). „Якого полка?" питає. „Такого.“ Изновт»:
„Якого году поступив^ на службу?“ Рапортуеіігь йому.
„Зними ранець, покажи все. Скинь сапогт»“. Такт» які» на
смерть одягайся! Нигти чнсть, пугвнци, ус&...

IV.

Служиві» я довго. Усього лучалось, и доброго й худо¬
го. Поставили наст» на кват£рн. Нигде нам'ь узяти ничбго.
„Хазяйко, дай на онучн!" Не дає. Що ту ті» робити! Пишла
вона до корови; я вт» хливт», тамі» платтє висить. Я най¬
тові» драночку, заразі» одполовнннві» соби, взяві», а то ій
на пелюшки покинув!». Вона потимі», які» посохло, клопо¬
четься: де, де дилося? А я кажу: „Бачнвт», які» кабані» тя¬
гав!». “

й друге (усю правду одкрьіватнму). ГІишли ми
пиді» Севастополь, я й загубнвт» манєрку. А, бидна Ж'ь
моя головка, що робити, що таке склалося! Зробили при¬
валі». Я по за кущами, по за кущами, да пидкрався рачки,
да за манєрку, да й укравт» у салдата.

406

А великого ничого поганого не робивсь. А други сал-
дати крадуть; лупається!

Стоимо разь на сели. Кажуть, що молодихь некруті? же¬
нуть кудись черезь наше село. Ми повиходили: ажь симь
чоловикь изь нашого села! Якь побачили мене—такий крнкь,
такий гукь та радисть! Дивлюсь, и мій брать поспивь! Такт?
и кинувся до мене. Уже третій брать, що тоди маленькими
бувь. Винь мене й пизнавь, а дванадцять лить не бачились.

Ставь прохатися до нашого полку, а земляки соби.
„Не можно кажу, имь, и помислити! У який полкь на-
мичено, тамь вамь и бути". А за свого брата я гшшовь
прохати нашого ротного й полковника. Мене знавь ротний
и генерали мене знали, бо мене усюди, куди треба... на язикь
я бувь твердий справний, вирний. Писати не такь-то, а
читати-—добре читаю. Куди пошлють зь конвертами, миттю
збигаю, потимь лучче погуляю.

Гірибигь я до ротного кажу: „'Ваше високоблагородіе!
брать мій поспіль!"—„Ну, такь что же?"— ;; Я думавь, що
внкупивь обохь своєю кровью,—куля мене таки черкнула доб¬
ре,—а туть, дивлюсь, и другий якь изь земли вирись передь
моими очима: треба жь и сього спасати брата. Прошу ваше
високоблагородіе зоставить його у нашому полку, гцобь
мени була одрада.“—„Хорошо, я для тебья, Филипонька, по-,
стараюсь. Ти такого заслуживаешь."

И вистаравсь!

Изь нашого села тильки мого брата й зоставили вь
нашому полку. Призвавь мене:—„ІІрипоручаю, каже, тоби
твого брата. Учи всього, и вартувать пидь окномь, якь арих-
метички не буде знати. А воливь уміє *кь поганять? учи
всього“. Регочеться.

Я брата призвивь у люде. Оце, було, ляжемо спати,
уси сплять, а ми не наговоримось. Я його вчу молитовь,

407

тяблнчку умноженій, и які» складати склади. Мардшровкьі,
стрельбьі инши учили.

Було, жаліються на брата. Кажуть „Филипонька! взнщн
зт> свого брата до за те, до за се."—„Добре, добре" кажу.
Зновь бижагь. „Правчн, Зозуля, свого брата".—„Добре, доб¬
ре, кажу. Я йому задамт, березовои кашн!"—Ляжемо, я не
надивлюсь на його, не наговорюся! Наче матирі, чую, батька
покійного бачу. Бинт, таки й схожий на його, якт, вилитий
батько. И говирка и хода його.

Привчив! його и читати, и все ставь робити як!
слид!. Я його не силував^,, не намагався дуже. Бинт, потроху
и наломився.

Сумував!, я трохи на чужини: попослужив!, уже зі,
п'ятнадцять лить. Усього понаучувався.

Кумедія була зт> брата, якт> узяли його у денщики
Охвьщер! и каже йому: „Постав!, самоварь“ та й пійшовт,
3!> хати. Браті, бачить, що самоварь стоить, и переставив!
на друге мисце. Виходить такі, які, через! часі,. „Поста¬
вив!, самоварь?" —„Поставив!,".—„Ну, подавай!"—Вині, и
подаві,.—„Что зто? холодний? “. Дивиться, порожній. И безі,
води! Бинт, його й прогнаві.

V.

Добре, що мени ще трапився ротний изт, своих'ь та
добрий: то що, то избачнть, и розважить, хочт, и пидт, вик-
ном! вартувати поставить. Поможи йому, Боже, де винт,
обертається!

Попосмутував! я на чужини. „Оженюсь, думаю, да по¬
веселюсь." И дивка була незгирша, хочт, и не нашого ро¬
ду и заможненька. У батька и коривт,якт» дви, и коней чет¬
веро. Зимою столярує, ЛИТОМ! ^ хлиборобство вдається
(тильки сохою паше). Ііидходяще до мене.

408

Тамт усе свахт шлють, а вт наст старостивт.

И я сваху якусь нагнбавт. Пидославт, вона й згоди¬
лась. А мн таки кватеру мали недалеко, такт що й ба¬
чимось на улнци не разт; а то й батько іи воза разт пере-
вернувт изт синомт, а я на улици стоявт. Бинт мен&
клнкнувт; я помигт пидвестьі воза, винт и заклнкавт мене
пообидатьі. Дивка красна, ничбго. Розмивка не така, удача
не така, да я вже й самі,, може, не такий ставт... А своихт
коли то я дивчатт побачу! Тоди по двадцять птять рокивь
служили. Теперт> чортт-зна що, а не москали! Бинт, добре й
ступить не вміє, ни стрелять, ни що, а вже й дома!...

Думаю, думаю, та й своихт дивчатт згадаю, и улицю,
и досвиткн, й вечорннци, и купала, и колядки й щедривкн,
усяки сгіиви наши: и зажннвки, и веснянки, и гребовицьки:
и весильни, да такт, такт задумаєшся, такт тяжко зитхнеть-
ся! Дивочнхт очей давно не бачьівт, ни чорнихт бривт.
Хочт я й молодий бувт и не закоханий ни вт одну див-
чнну, а такт свого ридного бажаеться. Своє сонце наче
лучче свитить и лучче гріє.

Такт и бачу, яка моя доля! Невистка пхиць—чубт геть,
та й край... Ну, думаю: годи минають, ударю жт ли¬
хом^, об'ь землю! нехай же мене приголубить хочт оця
чужа чуженнця. Чаво , чаво, а гарненька. Хиба Ж'ь у неи
души нема? Довго думавт, да пійшовт, да й повинчав-
ся. Спивали, спивали, тилькн жалю завдавали, — негарно
такт!...

Сватушка, сватушка,

Откгадай на чомт. ар'Ьшки растуть?

На верб'Ь.

Не вкгадалт,, не вкгадаль, а и не вкгадаль.

Такь же мени негарно те здалося, я ажт млію. Изновт

каже:

7

409

Сватушка, сватушка,

Откгадай на чомть орішки растуть?

На сосн'Ь.

Або—на липи, да такь усе:

Не вкгадаль, не нкгадаль, а и не вкгадал'ь!

Якь перебере бси дерева, да тоди скаже: на ориншни,
тоди вже: „Укгадаль укгадаль, а и укгадаль“.

А вь наст» же зовсимь не такь. У нась кажуть:

„Старосто, пане пидстаросто! благословить молоднхь
дитей за стиль завестн!“ Одказують: „Богь благословить**.
И заводять молоднхь на посада. А на покути стоить
и сниш, жита. А вь ихь якь угадає, тогди й заводять, и
на покути ничого нема.

И вт> ихь таки коровай бгають. Та спивають негарно.
У нась так^ прикладно та гарно, а часомь такь жалибно,
що й сльозою тебе пробне. Отії хочь би й ціеи жь заспи-
ватн:

Десь я тоби, моя мати,

Та докучила в'ь хати,

Що ти мене хочепгь, мати,

В'ь землю закопати,

Хусточками, що напряла,

' Рученькьі покрити,

Рушничками, що наткала,

В'ь яму опустити.

VI.

Радь я бувь, якь весиллє вже одгулялн: не по нашому,
не до вподоби мени було. Грошей багато дали, ажь пьять соть
карбованцивь. Я пожнвь трохи вь тестя, а то ми пишли у
похидь. Бачу, погано жинку за собою тягати. Я попросив-
ся додому вь своє село, нась пустили.

410

Я пожніть дома три тнждни. Уже матери не заставсь,
легко лежати, землю держати, вичньїй имт, покій! Оставнвт,
жинку, кажу: Нехай и вона вкупи робнть, а я скоро дослу¬
жусь, прийду, воливт, куплю, и вт, дви пари будемо орати.
Жинка моя жвава, справна, у нась господарство пиде добре.

И невисткн якось мижт, собою добренько згоджають-
ся, а се вт, наст, ридко буває, щобт, мирились. Ни сварки,
ни лайки, мижт ними нема, погодились.

И жинка моя й сама охотою зосталась, и грошн при
ній уси зостались. Якт, мати такт> по свиту тягатись, то
лучче на одними мисци пидождатьі чоловика.

Я до неи пнсавт, часто, потимт, наст, погнали дальше.
Тутт, наклюнулось на війну. Гонять наст, та й гонять. Я
довго не пнсавт,, а потимт, пишу, дакт, мени не видписують.
Я вт, такій досади, хочт, би куля мене не минула! Лучче
було одинокому: такои журби наче не було!

Писля війни листт, надиславт, просто у волость. Дакт,
одписали, що жинка мене пишла шукати: засмутувала на
чужій сторони, д а не вси листи доходили.

Я до тестя листт, пославт,. Бинт, заразт, мени одпн-
савт,, що шукала и сама не знала, де шукати, а потимт,
прийшла додому, до батька, и вмерла черезт, два мисяци.
Такт, и грошн зт, нею зостались.

Отть доля! Тяжко мени було, и сказати не можно.
Отт, доля! ніякт> не вхоплю тропи.

VII.

Ще протягь скильки рокивт>, вийшла мени одставка.
Не такт, уже весело, якт, тоди, дійшовт, я додому,—а по¬
плентавсь... важки года сидять на плечахт,! Матери нема,
жинки нема и грошей нема!... Невистка казала: Буду ноги

411

мити й воду пити, яка» пхицьнула мене замисць свого по¬
ловина, а Бога» знає... усяки думки... Не думаю вже про
своихь дивчагь. Хочу писню завести та й гласу нема... по¬
зички ззили! Хочу якчь небудь себе розважити. Се жа»
одставка, се жт я зовсима» бильний и подущникивт> мени
байдуже... Сума» великий обнява» мою душу. Дума думу
пошнбае, и я вь таку темряву зайшова», у таки тяжки, не-
весели хмари сій думки занесли мене!

Було тепло, правда, весиннє сонечко на мене ссяло и
моди мени пиддавало. Верба на мене своима» свижнма» по-
витрєма» подихала. Усе такт* гарно, усе тань любо на свити,
нихто мене не займає и вь моій кншени трохи грошей йе,
а ва» ранци одставка, воля, а серце щемить, голосить. Яка» би
мени вхопити тіеи тропи, де щастє?

Знесилив!» я духома». Чи се жа» я?! Де жа» та сила,
де жт» та миць! чи такий я пійшова», чи такій я йду? Ле¬
жав!» я у вогни до вечора. Думаю: що жа* се таке? Якт» у
чумака визт» ламається, то чумака> ума набирається, а я жі»
оце дурнишнй од!» чумака... Зберу всю силу да й марить у
дорогу, як!» колись пид!» музику.

Узяв!» ранець, шматок!» хлиба ззива», ковтнув!» води,
перехрестився и пошмандикгавь до села вснлу, превелику
силу. Спала мени тоди на думку писня, шо ще, було, матуся
спиває, легко ій лежати:

Лита жт» мои, лита, та вьі молодій.

Де жт» я васт» подила за часьі малій?

Якт» би жт» була знала, де старисть продати,

Де старисть продати, молодисть купити,

Я бт» старисть продала,—цинн не доняла;

Молодисть купила,—диньї бт» доложнла!...

Отт» така» и я уси ба» грошн положив!», яка» би вер¬
нулися лита молодій.

412

Добився до якоись хати, за ночлигь дава> шага. Ко¬
лись було й не беруть... Изнова, дали пійшовт>, поки свого
ридного краю зазиривь. Тутт> наче веселище ноги стали
нести. Сто верстов'ь я ва> велику силу за пт>ять днива>
изверстава>. Охляв*ь зовсимг черезх ту службу та муштру.
Тильки яка> жива> раза> у генерала, дакт> тильки тоди й
силу почувт>; сказано вь тепли, та ва> добри. А тепера>...

„Вернитеся лита мои хочт» до мене вт> гости!“

Я й самт> знаю, що лита> мени не багато, та яка> не
вхопипгь тропи, дака> вони тебе великими тягаремт> до земли
й хилять.

VIII.

Прийшов^ до брата. Звисно, вони наче й ничого,
й ради, тильки невистка й нигь не мила и води не
пьіла, якт> обищалася; а мене та надія все тишнла, що яка>
вона мене притулить на старисть у себе вт> хати... Оттака>
усе: яка> беруть, то сто коней дають, а яка> визьмуть, то й
одного не дають... Умила тильки пхицьнути. Правда ржава
тепера/. То колись було на покути сидить, а тепера> у по¬
рога стоить.

А що було зт> худибчьінн, то все безт> мене продали.
То матира, ховали, то брата ва> москали виряджали. Багато
литт> упливло... Брата> старший вида> мене, може бива> на
мои гроши, що я зт> полку принесу. А салдагь що тама,
заробить! Трохи було...

Ну, ми мирненько злиднями подилились... Невистка
разива* зі> па>ять облатала и сорочки попрала, а то вже й
бачу, якимг духомгь дише; та за дитьми трудно що й вдер¬
жати. Книжки порвали, змій поробили, усе моє поруйну¬
вали. Без:ь ладу попсовани дити.

413

Сумувань я по своій жинци, сумувавь, а тамь люде
стали раяти, щобь спарувався. Йесть дивка, сирота смирнень¬
ка, то й оженись! Лучча за мене й не ниділа бь, бо я
пидтоптаний. У сіеи нема ничого, то вона й рада буде за
мене йти.

Я кажу: „Дайте вичуняти посли туги, посли хоро-
бн й посли дороги! Дайте видпочину! 44

Ще мисяць перебурлакувавь, окрепь трохи, тремниший
зробився и посли, не довго думавши, заславь старостивь,
бо вже вони мени пороги позбивали, ходячи да нараджую¬
чи, щобь я притьмомь брався.

Обминили хлибь, я тоди чогось улякнувся: „Не хочу,
кажу, зовсимь паруватись 44 . Вона стала мене клясти: „Щобь
ти, каже, що мисяця женивсь и не оженився 44 . Я думавь,
думавь... Що жь? И сирота, а я мовь насміявсь... да вь не-
дилю й побрались.

А бидному чоловикови якь женитись, дакь и ничь
мала; тамь шапки достанешь, тамь свити, тамь чобить, на¬
вить и сорочки. Добрихь писень спивали сироти, усе бь
плакавь, да слухавь, бо й самь я сирота поламаний, потро¬
щений.

Пожили ми вкупи зь братомь. Недобре... Не добре
було, а то ще гиршь стало. Треба соби окремо. Никого
нема старшого. Дити батька мало що й слухають, а нась и
поготивь. „Не потурай йому 44 ,--кажу, а винь гнивно вид-
казуе: „Се того, що своихь не маешь, дакь и кажешь—не
потурай 44 ... Вь одній хати не живеться! Попадуть мій чо¬
бить, або жинчинь черевикь, до мотузка причепить та Й
гайда по улиди замисць возика, а я й своій дитини та¬
кого бь не дозволивь. Не живеться намь. Дити кричать,
верещать, нищо на мисти не встоить. їй за дитьми никольї
й дила робити, то все моя Мелашка видбувае.

414

Приторгували ми соби стареньку хату та поставили
на своій частини города, що намт> посли диленнци впавт..
У салдата скора справа. Черезть два тнждни вже моя Мелася
обмазувала хату, а я іи оклннцювавт, хочг помалу. Убрали
хату такт»!... Сказано: прибери пень, то й пень покращає.
Хто що подарував^, а що самьі прибудували, аби, думаємо,
на наші» викт> стало. Скриня пишла замисто столу, на лавки
спромоглись. Незабаром^ за сволокомт> и за божником!. уже
пахущи зи лля зацвилн!

— Оттаюь кажуть: наши стареньки вгору пишли.

И правда, я самі. почувт>, що я помолодшав^, а на
Меласи й краска заграла. У своій хати, своя й правда. Ви¬
проставсь я за молодою жинкою, гоминка вт. мене наче
твердища стала. Зробили ми соби вг-осени лито. Такт. и хо¬
четься спивати. Стали рано вставати, робити; я стружу,
вона пряде, то за грошн, то соби приробляємо. Бачу, вже
моя Мелася и писни заводить. Я було вже й молотити
пійду до людей, або воливх поганяти. А тамі, и соби би-
чечкивт, купили на випасе.

И котнкт> у запичку лежить. Куди ми, туди й вині..
Ми на жнива, и винг за нами на ниву. То коника соби,
то сарану, то перепелячих^ я£чокт> йому надеремо, водиди
у запаску наллємо,—вишь и наптьеться. Люде не надивують¬
ся, якт> у наст, гарно, и наче все зт> води виросло.

Живемо и одно ’дного поважаємо. Вона лиха дознала,
и я. Бнчечкнвт. поки викохали, то й шматочокт>, що намт.
упавх, ми викупили, що позаставляли, якії весиллє гуляли.
Стали самн орати. Мелася поганяє. И хлиба вже вт> наст>
кусокт> зт> свого власного поля.

415

IX.

Прожили ми такт> десять ронивсь и стали гадати,
щобт> ище на сей шматок^ хлиба, що ми маємо, да кого
небудь настановити и по нашій смерти. До готовои колоди
добре огонь пидкладати. Се не те, що ми старистю поби¬
вались... Де бт> таку годящу людину знайти, щобт> оцим'ь
іи нагородити, а воно щобгь нась до смерти не забувало: и
догодувало й поховало?

Стали думать и гадать, погомонили вдвохг зт> Мела-
сею и пригадали що робити, які» закрасити своє стареє
життє, ище й дати шматок^ кому хлиба на вичность. У іи
йе небога замужжю. Чоловикт> и троє дитей. Ну, прийме¬
мо жт> ихт>. Оддамо имі> усе. Вони наче луччи одч> невист-
ки и дити поштивищи. Нехай нас'ь догодують до смерти и
поховають. А ще будемо робити вкупи, поки ноги носять,
руки володають. Прийняли их г ь. Одписали городт>, хату,
дви десятини земли, се бт> то дали на всю худобу век¬
сель.

Яо> минуло три тиждни,—уже чую: городт, продає
наш'ь приймака. За поле сторговується. Що мени робити?
Пропали ми, Меласю!

Даю йому одчипного двадцять рубливі,,—не хоче, а у
мене тилькьі волики були. Я тридцять—и то не хоче. „Ска¬
жи жт> мени,—кажу,—за що жт> ти зт> мене й си грошьі
берешт>? Ми ни разу ще й не пообидалн твого обиду.
Ти ще й мирки картопли на нашому добри не придбав^,
усе нашою годувались.“

Слухати не хоче ничого. Примивт, би, вт> ложци води
утонивт,, не тилькн вт> ричци.

V'

416

— Берн сорока!—Не бере. „Якт> даси висимдесягь, даю*
забирай своє." Боже мій єдиний! правду казавсь цигань,
що: „тепера нигде нема правди, тильки у Бога та вь мене
трошки! “

Усю худобу хоче збути! Добре ще, поки руки зма¬
гають, то якт> небудь по свиту плентався бь, а потимь то?
Тепера такб: и пидь чужими тьшсмт> не стій. Кажуть: Чо¬
го стоишь? не ламай мого тину!...

Я побигь до судди, а суддя таки мене й знає. „От-
такь и оттакь кажу, ваше високоблагородіе, усього три
тиждни, да й дитки жь и винть годувався"...

Отт> я таки свои злидни одстоявь, хочь и заплатив!»
одчипного. Шистьдесять рубливть! А за що?! Стій самь, а
до людей не торкайсь. Такт» и повались, якт» трухле дерево,
а то опоганишся. Я й курку й вольїкьі и що можна, на що
не дававь вексель, все збувт» та й давь одчипного,—хай па¬
нують. А я зь своєю жинкою хочь на своій лавци помира¬
тиму. Хочь своя хата.

А винт» перебрався, да хутко и вмерь, а потимь и ха¬
та згорила. Дити голопуцьки, якт» горобенята бигають по
улипи.

А ми й теперт> ще зі» Меласею живемо. Можно сказа¬
ти: набигли тропи. Теперт» уже не зважуся кого-небудь
приймати до себе.

Треба всякому чоловикови вмити свою .долю піймати
да й кохатися вь ній. Йе.доля у всякого, та не набижнть чо-
ловикт» тропи.

Праправнучка П а ^ьі П°РД Я '

Не травнця ногьі спутала,
Не росьїця очьі вьібнла:
Спутало мене замужжєчко,
Невирне моє подружжєчко.

ь сією дивною молодицею, позтомь щоденного
життя, спизналась я найпрозаичнише. Дьівну свою
природу внаслидувала вона виді* позтнчннхь
предкивь, яктз про се гарно сама й огїовидувала.

Козачци Маруси Горбоносиси не пійшльї вь руку сви-
ни. Звелась вона зь свиней. Була така на свнни пошесть,
на найкористнищу й найшкодлнвищу вь сильському побути
животину. Ніякій Горбоносиха не спромоглася зновь „уби¬
тись у свнни Та ще й закрутки покручено,—мабуть, на
всяку тварь, щобт> и хвоста вь двори не було.

Купувала Горбоносиха и поросять, и пидсвннкивь, и
поросючокь, щобь розвести розумнищу и найдосаднищу, и
користнищу, и шкодливищу, и приятнищу селянинови тва¬
рину,—ніякі* не змогла.

27

418

А Горбоносиха знана на всьому сели, на Кукурикивци,
праправнучка „Баби Борця,“ ривна вона первнмь хазяйками
не то що на своєму „кутку,“ Бурякивци, та й по всій Ку-
курикивщинш И не скрасити ій свого подвирря—и кому жь?
ій!—поросятами, що ссуть огрядну поросючку, а вона роз¬
валиться да тильккг рохь! рохь! рохь! що вь господини й
серце росте. Бирко ій було знизитись передь людьми роду
малого, недавнього, не такого „чесного,“ якь вона вихва¬
ляється, що, мовлявь: ми роду борецького.

Оть чер^зь сей же то випадокт> я й- спизналась изь
славетною сусидою, дарма, що видь мого хутора до іи во-
рить було ажь дви верстви, коли не бильній. А про мене,
мушу сказати, лунала луна, що вь м&не купи, дакь усе пій-
де вь руку. И тнмь же то робомь, черезь свиноту, що лю¬
бить багно, побачила я передь собою вродливу, хочь и ду¬
же блиду, молодицю. Рунна зниклои краси мене всюди ча¬
рує; а туть пидь мальовничою рунною знайшла я ще вразну
мойму серденькови семйову драму...

Дуже вподобала я Горбоносиху. Описля ми були, ска¬
зати бь такь, приятельками.

Купила вона вь мене поросючку, не торгувавшись,
бо „торгуватись не годиться, “ коли купуешь на плидь. Та
вь ту годину не спадало мени й на думку, що маю справу
зь праправнучкою знанои по всій кукурикивській околици
„Баби Борця.“

7 *

II.

Упливло пивтора року. Писля лютои зими настала добро¬
дійна весна. Усе вь моєму хутори нижилося й радило.
Одного ранку сиджу я на подвирри. Собаки мои повиверта¬
лись, гріються на сонечку, а то зразу позхоплювались и за-

419

гавкали, мові» на вовка, або на „коробейника.“ Якась люди¬
на, зигнувшнсь пид'ь тяжкою торбою, бралась на перелазі* у
воротній хвирточци. Ми справди думали, що се странній
цесарець, мовляли, австріякі». Ажть ниі розигнавши собакі»,
дивчата мои побачили, що се знана ваші», поважна кукури-
кивська господиня, Маруся Горбоноснха, роду давнього
статечного, чесного, праправнучка Баби Борця.

— Здорови були, барннечко!—такг вона мене прнвитала.

— Здорова й ти, Марусю!

— Зі* празннкомт, поздоровляю.

— Який же сьогодни празннк'ь?

— Як'ь який? ми зі» вами побачились, оті* и празннкт».
Се жі> лучче, нижт* той казавх: Чому не орете?—Свято/—
Яке свято?—Чересло й лемиші* изнято.

Любила Горбоноснха шуткувати, не вважала на свои
болести, що такт* виразно говорили ві» іи мученимть лнци,
в г ь карнхі>, дуже блнскучнхт» очахт>, вт* чорньїхі* и низьких!»
бровах^. Тепері> вона шуткувала, держачи на плечахі» таку
вагу, що було бт» по сили й доброму парубкови. Се мене
дуже вразило у хворои жинки. Двоє моихт» дивчатт* миттю
кинулись полегчити іи.

— Що се ти принесла мени таке важке?—спитала я.

— Нехай нашимт* ворогами буде важко!—видказала пра¬
правнучка Баби Борця.—Се вамт» дви мирочкн картопельки,
а ось ище й хлибт* святий.

Туті* вона дистала з-за пазухи паляницю, загорнуту
вт* билу, які* снигь, хустину.

— Картопли принесла я вамі» на розводі* гарнои. Не було
вт* насі» ни ві) кого такои. Я здобула ажт* изь Батурина,
та й добримт* людямт* надилнла. Тепері» дякують.

— Зі що ж!» се така ласка?

420

— Спаснби Богови та й вамт,, теперт, у мене гукомт, сви¬
ней. Уже що правда, дакт, правда: не жалуєте, продаючи,
ведуться добре.

— Мьі ничого не жалуемт,, продаючи,—сказала я.—Сього
вт, наст, нема, щобт,, даючи, жалувати. Дякуємо тоби зт> ду¬
ши за добру памт,ять. Тильки, голубонько моя, на що тоби
таку ваготу на своихт, плечахт, носити? Хиба никого по¬
слати?

— Та й послати бт, знала кого. Що жт, коли самій зхо-
тилось подякувати? Воно жт, бо такт, годиться: ви мене
бувайте здорови, настановили на свини!

— На що жт, було такт, багацько набирати?—допитува¬
лась я.—Мени твоя дяка дорожча ’дт, гостинця.

— Се я, баринечко моя, про свою честь, про свою ста-
течнисть, не про що, дбаю. Уже коли ми борецького роду,
дакт, не честь намт, и не подоба аби-які, себе показати. По¬
думали бт,, що я скнарую. А хочт, би й не подумали, то
воно бт, вамт, такт, у руку не йшло. Казавт, же той святий,
Богт, його знає, який: коли даешт,, дакть давай повною жме¬
нею и повними пригорщами. Та признаюсь вамт, по правди,
така вт, мене вдача змалку була,—и вт, мене и вт, моеи ма-
тери, легко ій лежати, землю держати! Вона, було, наст,, не^
хай у Господа Бога царствує, ось якт, навчає. Нехай поти
палає, поки горить, щобт, не курило, тильки горило. И
здоровая вже першого нема, а взяти на плечи мирочку
мени якось ніяково передт, людьми. Сказано, борецького
роду.

ІІисля такого патріархального початку, пійшла вт, наст,
приятельська розмова.

Манили мене Горбоносишиньї слова: борецького роду.
Що то за такий ридт, поважний? Та я ншоли соби не
дозволяю випитувати: у такому рази вислухувати лучче.

421

У Горбоносихи мерли дати. Зоставсь тильки сьінокт»
одинчикть. Я й поспитала:—Що жт твій одинчшп>? чи хо¬
дить уже вт» школу?

— Да ходить!—одповидала вона мало не гнивно.—Я такт*
бьі хотила, щобт» його хороше вчили; а то прийде зь шко¬
ли, дакт» усе тилькьі про крокодила да про ведмедя, да хли-
вець тоби нарисує.

— А тьі бт> чого хотила?

— Чого? молитов^: се намгь найгютрибнійще; да нехай би
мени прочитав!» що-небудь зі» Псалтира. А той крокодилі»
на що мени здався?

— Ти бо хочеигь, Марусю, щобт» вині» заразі» изт» неба
зори здіймав!». Молитви молитвами, а то й про Боже тво-
риво нехай знає.

— Ото жт> то я й боюсь, що які» набч»ють голову ти¬
ми крокодилами та ведмедями, дакт» и молитвами буде тисно.
Я все тильки на Господа милосердного вповаю.

— Оце найкраща ричт»,—промовила я.—А котрий же
йому годокт»?

— Та вже дванадцятий.

— А тоби котрий?

— Багацько! вже двадцятий пишовч».

Се, бачте, вона личила свои лита зі» того часу, які»
пійшла замижт». Иноди стринепгь молодицю, веде за руку
дивчннку. „Котрий годі» дивчинци твоій?**—„Да, слава Богу,
вже десять.** — „А тоби?**—„Мени одинадцятий.**

Не дожидаючи мого питання, Горбоносиха розвела
широко риччь про свою семіло и про свои любощн, які» се
повсюдно роблять наши молодици й баби, тильки зачепити

ихі» життє.

422

— Якт> я йшла замиж'ь, дакг тильки послухати. Ще й
іниснадцяти мени не було. Була соби ще невеличка, та не¬
наче про мене оце виспивано:

Ой хочі> же я невеличка, та ще й недоросла,

Поставила и виткала шовковий кросна.

Се вже я замужжю пидросла, вьіривнялась. Та го¬
ренько моє! пройшлось и мени видказуватн матери такть,
як'ь тій, що спивала:

Не травиця ноги спутала,

Не росиця очн вибила:

Спутало мене замужжєчко,

Невирне моє подружжечко.

А діялось воно, коли хочете знати, ось янг. Умерь
батько; наст* троє зосталось, мати четверта. Тій мали, я
пидлитокЧ). Матери находяться люде,—дарма, що на дитьі.
Вона така була вдана, така вродлива! Постать поважна.
Друге на речи не дається, а вт> неи слово—як'ь струмочокт»
дзюрчнть. ІІо всьому селу знають: до всього придалась. По¬
надивсь на неи найпервиїций парубок^ на все село. А вт>
наст>, то парубокТ) до вдови, да ще й на дити, не вельми
квапиться. Да ще й безт, худоби вдова, а самт> вин'ь ху-
дибний.

Се було на все село чудо, якь винь залицявся до моеи
матуси, царство іи небесне! Не подививсь и на те, що мо-
влявь:

У ВДИВОНЬКЬІ серце-—

Якь осиннє сонце...

Ну, вин'ь на те Не вважавь: мовь у первоцвиту, такь
у ій закохавсь. Дивувались люде, та й оглядались, що нангь

423

ридт* не абн-який: хороший! Моя мати про свою прабабу, а
мою прапрабабу, .росказуе було, що то за скусньїця до
всього була! Які. ось чоловикт* померт*, дакт* вона сама бу¬
ло й барила робить, дижкн, кадовби набиває, клепки сама
було внготовуе и хлопцями орудує, дуби корчує, вергає...
9ге, вона такивська була! Оце жт* одт* прабаби (а намт* во¬
на прапрабаба) та й на наст* проминнє свитило. Тоди люде
не таки були, якт* тепера*. Уже якт> и мати вдалась, то й
такои не знайти. Іеперт* люде маленьки й безсилки, та й
до роботи не таїсь то охмаються. Мабуть, Богь такт* дає
про те, щобт» менше люде гришилн. Тимт. и велетни тепера»
звелись. Та й безт* велетенськои сили ни на Бога, ни на
людей не вважають. Тепера хто дужчий, той и старший.
Кинець свиту! Колись не було такт»... Колись оттака жин-
ка, якт* моя прапрабаба, да й то чоловикови корилась, мала
розуме, а тепера и наймичка коритись хазяйци не хоче, а
ій плати!

Дакт* ото засватавт* мою матир'ь парубокт*. Плаче моя
мати та й каже мени: „Доню моя, горе моє! що мени за*
тобою робити? По людяхт* пустити,—не хочеться ридт*
свій поважний знизити, и мене судитимуть люде; держа
ти Ж'ь тебе при соби на чужому хлиби не впадає."—Я жа»
и соби ни вроку вдалась, борецького роду не шпетила. А
тутт* сусида*, черева, хату, каже: „Якт* би мени оцю дивчн-
ну та за себе взяти, я бт* ликтями перехрестився! “ И нади-
слава, до мене старости.- Мати зрадила, за гостей прийняла,
аби по людях!* мене не пускати; почестку имт* дала, и за¬
пили заручини, не питавши мене, чи згоджуюсь и я на те,
чи ни. Старости кажуть: „Ви бачите, який вині*!" А вина*
такт* осторонь стоить, соняшника* дзьобає: пидбрехача не
треба було.

424

Мати скинули на його очима. Парубокт. при здоровлю,
великий проти мене, и вже йому доходило до тридцяти
лигь. У старосвищнну, знаєте, яки люде були: здорови,
снльни, велнки, оті. и винт., упадає, зт. тнхт. то людей
велетенського роду. А я якт. павутнночка, тильки до робо¬
ти палка.

Воно, бачте, як'ь береться, то й на скипку кладеться.
Оть же матери давт. Богь талант., а мени дакт. уже й не
повелось. Да хто про се тоди змигь би знати? Тоди тиль¬
ки було й мови, що вискочила за першого вт. сели. У клу-
ни вт. його повно, у засикахт.— поверхи йде, у комори боч¬
ки ще батько його понаповнював!., усе нерушене стоить.

Хата вг його З'ь рундучкомт. и пичт. не зт. бовду-
ромт., а такт., якть у п&нивт., зт. бнчкомт., зт. трубою; на
двори не пусто: тамт. мекеке! тамт. кг^-кге-кге! тамт. корин¬
ки, тям'ь волики. Ничого Бога гнивнтн, усимт. Богь здо-
вольннвт..

Увійде винт. до Божого дому,—вснмт. заломить: на
криласи почитує, и такт.—якт. жупанть, які. шапка, чобитт.,
усе до ладу; и на вроду гарний, и зт. людьми обиходливий,—
ни вт. чимт. нема хиби. Достаткивт. сила, а на його вроди
того й не видно. Друге носа дере, а винт.—ни! Його грома¬
да тнтаремт» настановила. Уси люде вт. одно казали: „Які.
би оце да винт. у воєнній служби бувт., його бт. охвнце-
ромт. настановили: жвавий, повновидий.“ Люде було тильки
дивуються: „Такт, уже, мабуть, имт> судилось у давній по-
вази вдержатись... Матери и вдовуючи та яка дорога вид-
крнлась! та й дочци незгирша. Никому й близько думки не
було, щобт. Тьімко Горбоносенко та залицявсь до Маруси
Стусанивни!“ Оть якт. люде мовляли!

Ну, та вже жь и мати два тнждни не розгинаючись
готувались до весилля. Тильки москаль, що кватирувавт. у

425

нась, дакт, помагавт, трохи. Дев'ятнадцять самихт, бараня¬
чих!, голивсь до захолоду сама посмалила та ще й мняткою
полила, та вт, комору й повиносила. Такт> запахт», запахт,
пречудесний! Видро спирту купила, да горилкн три видри,
стручкивт, зі, червоного перцю... Оце визьме стручечокт,,
да наризн&, и впустить меду туди; а посли воно такт, по¬
лежало день, вона пидсмажнла та й положила вт, горилку.
Що то за смакт, бувт>! Ну, и, які, поводитьця у наст,, и
гуска зі, капустою, и локша, и всього, всього до схочу! до¬
води й примусу було,—не такт, які, уві, иншихт,, що все,
мовляві,, було, усе було, тильки примусу не було. Якось,
бачте, ніяково гостеви йисти й пити безт, примусу, щобт,
не подужавсь хто: „Мабуть, нигде не бувавт,, добрихт» гори-
локт, не пивавт>, хорошихт, страві, не йидавт>.“

Мати покійничка и на шию вже ухопила, а весиллє
справила на ввесь свиті,, що й теперт, люде згадують. Уже,
мовлявт», свого роду ничнмт, не знизила. А наші, ридт, не
заможній, не кудлатий, які, тамі, кажуть, да уданий.

Слухаю я сю—сказати бт> такі,—гомеривщину, а сама
думаю все про того дивного борця, що звався Баба Борець.
Моя жт, проречиста сусида тягне та й тягне своє будден-
не оповиданнє, мові, та Пенелопа своє тканнє, а Бабу Бор¬
ця тильки на кадовбахт, та на дубахт, оддалеки показує и
родову славу покладає вт, баранячихі, головах!, такі, само,
які, и ві, верганни дубивт,...

Та про мене вт, іи просторикуватому оповиданни наче
видгоминчь иіновт, изі, далеких!,, може, Й зі, бояновськихь,
часивт,...

III.

Вподобала я вт» простій козачци спадкову пиху своимт,
поважнимі, родомі,. Идеалт, арнстократства, вищости, луч-

426

чостьі людськои, не чужий се идеалі,, які, бачу, й нашому
простонародньому демосови. Не вподобавь демократа ру-
син'ь свого давнього панства—кого за чужоземний звичай,
кого за чужовирство. Та саме именованнє молодои пари
княземг и княгинею , а ихт> почту боярами показує намт,
національний погляде на людей вищого зросту громадянсь¬
кого.

Я похвалила кукибливу и працьовиту мою гостю, що
вона у новому життю за багатиремт>, які, величає нашть на¬
роде людей заможних!», не стерялась, такі» повела госпо¬
дарство, наче вт, такому стани й родилась.

— 9, ни, моя утиночко!—озвалась, блиснувши очима,
колншнясь краля.—Що я за господиня? Я смиттє проти
моеи паниматкн! Се не по за очи люде кажуть, а вчь вичн.
Вона вже пидтоптаною вмерла, да й то коли бт, ви іи по¬
бачили! Хочт, води зі» лиця напийся, така пристойна моло¬
диця! Та ще того старосвицького порядку держалась: плах¬
та, кунтуші, зт> кгальонами и намитка! Любо такі», по
церкви має, які, квитка! Дуже чепурна до смертн була та
смилива! Куди мени до неи! Вона скинулась на свою бабу,
а та, бачте, та була соби знана на ввесь свиті, Вава Борець.
Отто, коли бт» ви чули, була людина, дані, такт,! Мати
частенько було згадують, що ихт, прабаба та була борець.
Оце жт> я й почала росказуватн вамт, про свою прапрабабу.
А які» росказувала покійна паньматуся, легко лежати, дакт>
оті, які»:

Пойихали вони, іи прабаба, а моя вже прапрабаба, изт>
своимь таки чоловикомт, на ярмарокт,. Ну, туди наижджало
тоди всякого народу зі, далеких!» крайні»: хто зі» Москов¬
щини, а хто з*ь Нимещини, а хто й зі, Турещнни. Ажі, вихо¬
дить борець на майдані,,велетень страшенного зросту: огряд¬
ний мижт» плечима два ликти буде, рука—які, лопата добра,

427

пучш-ЯКТ> у вола рОГН, НОШ- ЯКТ> ЧОВНИ, ВЬІДТ»—якт> во¬

лоський гарбузяка... Виходить вишь оттакий и каже до лю¬
дей: „Гей хто хоче зо мною поборотись? Дамт, пивторн
сотни рубливт>, або вт, землю по поясь ужену". Уси боять¬
ся, микуляться, чи йти, чи не йти... А вшгь такий соби
огрядний! Руки розставнвть—витрякт»! Тоди моя прапрабаба
й каже: „Пійду я, чоловиче!“—„Воронь тебе, Боже! Винг
тебе зитре зт> земли. Дивись, який! Може, тамт> ще вт> йому
й нечиста сила криється! Хиба нема такнхт>?“—„Та пійду
бо спробую! а —„Що се ти провадніїгь? Кажу тоби,—вишь
тебе тугь убье й закопає".— „Да не бійся, чоловиче! пій¬
ду бо!“

Виступила таки. Борець каже: „Ходимо жт по порцій
вншьемо".—Випили.—„Давай, каже, руку!"—Люде помлилн,
глядячи... Дала руку, винт, здавнв*ь,—тилькн пучки знать;
вона здавила,—кровт> зь пидт> нигтивт> свиснула. Вишь якт>
струсоне іи,—навколишки посадив^. Вси люде обимлили.
Вона ж'ь його якт> придавила, дакгь и шия й голова ввій¬
шли межи плечи, и земля пидт> ннмт, угнулась. Тамт> и
поховали сердегу.

Вона до чоловика. Чоловикть іи вхнляеться, боиться,
хреститься.—„Не бійся,—каже,—якч> шанувалась у тебе, такт>
и тепера шануватимусь, як'ь тоби корилась, такт» и кори¬
тимусь".

Огь ми якого роду! роду борецького! У нашпь ридт>
ще нищо нечисте не замишалось. Тепер'ь люде постали
дрибни та гришнищи- Бо всяке силкується не по правди ро¬
бити. Насиння дасть, да й те не зійде,—столитнього! А я,
барннько моя, лебидонько, я така, якть та овечка: щобг спов¬
нялось и велось у людей такт>, як-г и в'ь мене. Та и ввесь
наигь ридгь одмитешь соби усим'ь. И богобоязливий. Мати
моя, було, велять, щобг іцо-дня Боже слово промовляла:

428

„Отче напгь“, „Вирую“, „Помилуй мя, Боже“ читала. Не
посилала мене до церкви часто, хочг и сама часто не хо¬
дила. А вири своеи доглядала. Каже: „Прочитай молитву
Господню щиро хочг и дома да вирненько роби, то Богь
тоби й поможе. Такт* роби, дитино моя, щобг на твоихг
рукахг и кровг показалась. Богг любить трудящого. На
чуже не поривай очей, чужими доброму не напасешся, своє
дбай. Такт» и твоя прапрабаба чинила. А будуть злишки,—
убогшому подаси. Оце Богови усе прьіятство. Песть таки, що
хрестами все пообписує: и ночвьі, и двери, и корито, що
свиней годує, и помийницю, а слова Божого не промовить
и заповидь його забуде, тильки чортивг споминає. Се гіань-
матусине слово. Я такого змалку наслухавшись, усе спов¬
няла, скильки моци, що посилію. Отг якг прикупили ми
города, дакг що тамг було пирію! виорати хочг и не ду¬
май: плугг зверху йде. Я як г ь пійшла, які, стала, якг стала,
дакг и сапою, и граблями, и руками, да такт* колиньми ви¬
лазила, такт> усе викоренила, шо й щиколотки соби по-
зчовгувала, да такг зробила, якг пухг ту землю!... Не пови-
рите, пучки такг якг ломаки, було, стремлять, не зигнепгь.
Якг уродила жг мени картопля, дакг мирку продаю по
полтинннку, на тридцять копійокг дорогше проти людей. Да
ось гляньте вг мишокь—яка вона йе. Оце жг принесла
вамг дви мирочки. Бачте, яка буйна! А вгрьізните, яка кру¬
та! Двичи закипить, такг и розвалиться.

IX.

Борець!... Скильки вг насг було борцивг мижг жи-
ноцтвомг у нашу гирку давнину!... Такг, або якг инше,
знай боролись вони за власну, та й за нашу будущину... Хто
се збачнувг и збагне?...

429

Тнмії часомі, у мене заворушилась у голови споминка
про якусь Васнлнну, дочку якогось Минули Селяннновича.
Наша Баба Борець заявилась милсь селянами на ярмарку, а
та добралась до самого князя Володимира: такії бо здивува¬
ла сучасннкив'ь своихії невиданою силою, ясними розумомь,
однсеевськнмн хитрощами и—що про мене найвндатнійще—
вирностю своєму мужови.

Нехай уже, думаю соби, Горбоносиха трохи вигово¬
риться (говирка була несказанно), тоди я бовкну ій сливце
про таку Бабу Борця, що здивувала й святого князя кн-
ивського. Може, воно збудить и вт> неи ще яку давню спо¬
минку. Може, думаю соби, знайдеться який повгьязь мижт>
двома легендами.

Ни! не знайшлось... Зрадила памт>ять напгь народе у
його невирному, хибкому побути ще тоди, якт» спивець
Игоривт, згадував^ь про соловая старого времени, вищого
Бояна. Мени впало на пай слухати тильки гирки споминки
сусиди моеи про власну іи боротьбу зт> життемт» та про
миць жиночого закохання, що дала и ій доволи духу, ро¬
зуму й хнтрощив'ь на оборону жиноцького права...

А Горбоносиха, не догадуючись про мои думки, про-
речисто казала дали й дали:

— Я ще й не такії,. було, роблю. Було, гребу сино,—ажт»
курява курить! Одна нога тутчь, а друга тамт>; а руки тиль¬
ки мнгь, мнгь! такії и горну покись за покосомт, у вали, а
посли вт> копици коплю, громаджу, так^ и ростуть у мене,
ЯКІЇ гриби... Чоловикії мене ТОДИ дуже любнвії и наймичокії
тоди було не хочу: сила змагала.

Усе по правди треба робить, а на чуже не зазихатьі. А
то оце хочії и жндивії розбивали (напала моя Горбоносиха
на другу тему, що вагонила на іи думкахії). Ихг спози-
ватн можна, коли що не по правди, а то що жт>? и вони

430

<Ф

люде. Теперт> своєю худобою ля й награждай ихт> за те,
що руйнував^. Друге зт> дурного розуму, зт> жартивь пи-
шло, аби пуки жидивськи роспускати по витру, та й опи¬
нилось у рештансьшх'ь ротахт>. Вт> одному двори дви хати
и ни одного хазяина не зосталось, позабирали! Що жт> изт*
сього? Жинки плачуть, дитки ажі мурт> деруть, такий га¬
ласе исклався. Лучче своими пучками зроби, щобт> ажтг
крові, запеклась на рукахт», а на чуже очей не поривай. Своє
поступи, а чужого не займай.

— Чому жт> ви своихт> чоловикивт> да своихт> синивт>
не зупиняли?—спитала я.—Бать, якь ти розумно теперх
говориш^.

— У нась половина здержати?—вигукнула Горбоносиха.
—И ни в~ь свити и вт> вики вични! У його хоть учепись
жинка, такть винт> тильки нисг розибхе, а що задумав^ь, те
зробить: таке горе! На наст, таки Господь напусгь напу¬
стив^. Моя прабаба яка, а переди чоловикомт> зменшалась,
корилась йому. А якт> би половинь' придавсь борцемт», то
вже бт, носа до неба дерт> би. Горди люде, и не приступи
до його. Що якт> то вже святий Петро про нась, про жи-
нокі), турбувавсь, ходячи зт> Исусомт> Христомт> по земли!
Не вважали й на його, знехтували. Таки вони ти половини.

Се мене вразило. Жиноцьке питаннє вт> простонаро-
дньому розуми онт> які, давно вже стоить на ряду.

— Зге, я чула ще малою, сидячи вт> запечку коло вовно-
пряхи, що й тоди ще святий Петро благавть Суса Христа,
щобт» на земли старшинувало жиноцтво.

— Що жт> йому проти сього видказано?

— Не знаю, баринечко! таки сказати правду, що не знаю.
Мала була, байдуже мени було тоди, вт> кого бильше вт>

431

серци правди, чи вт> чоловика, чи вт> жинш. Огь уже те¬
пера, дакт, добре знаю, да шо зь того?

И важко здихнула праправнучка Баби Борця.

— Я вже и вт, попа допитувалась, чого воно такт*, що
не той бере гору, вт, кого серце правище? Не сказавт, мени
ничого й пип г ь...

Загадалась праправнучка Баби Борця про свою бо¬
ротьбу за правду. Мало бачила правди на свити, мало було
іи и вт, своій хати. Про се стеменно думала вона и зновт,
почала роскрнватн повню свого гирколюблящого серця.

— Не части вт, мене дити були, та все вмирали, тильки
мезинчикт, зостався. Оце жть уже и вчь школу ходить...
Здавалось би й талант,, та ба! И худобки доводи, та ни!
Здоровеє своє звела, хирію, а чоловикт, сього да й не за-
любляе, бо сказано: зять любить тещу багату, а половша,
жинку здорову... А для кого я все робила, билася? Все
дбала про одного, щобт, йому вику прибильшити. Теперт,
же винь що мени провадить? „Коли бт,,—каже,—ти одій-
шла, я бть у мачкахт, соби взявт>“.—Чуєте? Весело слухати?...
»Огь кобець,—каже,—стукає вт, уголт,: то по твою душу“...
Такт, мене тишить! А бравт, якт, ягоду... „Якт, бьі, каже, сю
дивчину, и худоби мени не треба,—вгорнувт, би вт, кожу¬
шину та й понист>“.

Що жт,,—я була соби якт, павутиночка, тильки, ка¬
жуть люде, що вдана, не було надт, мене у всьому сели.

Прощайте жт,, баринечко моя, спори вамт,, Боже!

Гіидт, серцемт, болить, баринечко, пидт, грудьми по¬
пухло, ледви дійшла,—додала ще на прощаннє. Не злюбнвт,
мене чоловик'ь, такт, зт, нудьги мени й сталось. Хло¬
пець мій недолитокт,; я нездужаю, а чоловикт, тильки моеи
смерти дожидається. „Черезт, яму та й на другу гляну“. Онт,
що винт, каже! А якт, то я! Полюбила його та й люблю.

432

V

!

Гину вщгь нього, та й не зфальшу. На що наст, Богт та-
кшгь сотворив!?? Хочгь би, здається, й голову стинавт> тоби
чоловикть на порози, и тоди бт ще на нього, здається бх,
озирнулась: „Прощай, дружино! Побачимось на тимт> свити,
да й помиримось".

^олодьіча боротьба.

і.

тг мени на очн викидають, що вт> нась хати не¬
ма, у сусидах'ь живемо. „Щобт^,—кажуть,—имт>
избьітн хочт> такисиньку! А то скилько дитей, а
вси й дома сидять, а хатьі й нема! Можна бь,—
кажуть,—и дивку, й хлопця по людяхт> пустити, або на
Динт>, або на заробитки.“ И такт» нась судять гирко за се,
що ми такт* живєхмо!... Да хочт> чужа хата— гирка хата, я байде...

Се вже я вдруге замужжю. У першого чоловика була
таки хатина, на чотирьох^ стояла, да й то була панська. Я
перше за крипакомт> була, и панською помийницею мене
звали; и диток'ь у мене було двойко. Хлопчьїк'ь був’ь же вь
двори, гусенята доглядавт». А то вт> мене була й дочка
Федося. Оце буто, ЯКТз залучить соби яблучко вт> кишеньку,
дакт> и закличе мене вт> хливець: „На, мамо!“ Само зроду
не ззисть.

Та й занедужало.

— Моя дитиночко! Може ти вмренгь?

— Умру, мамо. Не хочеться мени вже до тебе й говорити.

28

434

Уже й парубика бувь би вт> мене зі» хлопця, коли б'ь
росльї. Хочт, бн двойко: я б'ь и замижі» не пійшла вдруге.
И то вонн мене уголнльт: годуй та ховай. Здоровеє зі» ме¬
не внйнялн.

Оце йду вночи зі» панщини, воно все гомонить. При¬
йду та й боюсь итьі вт» свою пустку. Боюсь, дакт» воно
бачить, що мени сумно, та боржій само вскочить, огледить
кутки, тоди й каже: „Нема, мамо, никого, не бійся.“

Оце, було, изі» кручи набере рукавець писку,—ніякі»
на гору не знесе посипати по хати, щобт» хороше було.
Таке було кукибне, таке було охайне!... Жити б'ь такому
на втиху мат ери!...

Хочт> би, було, загомонило до мене. Три дни тильки
й лежало. Ще й щедрувати просилось. Занедужало на го¬
лодну кутю. Призираюсь, думала, що виспа, бо тоди саме
виспа бигала. Покликала ворижку, вона іи зкупала й глечн-
чокт» скинула, а ничого, ; —умерла!... Ни дитьшн, ни дру¬
жини...

А ми зі> чоловикомі» у правди жили. Щастє вт» мене
по п'ьятах’ь билось... А теперпь прийду, було, додому, то такі»,
які» стина, нимо. Сумі» гукомі» стоить.

Я й чоловика гараздь не роспизнала: швидко вмерт»,
які» ми побрались. Тугь вині» ступивсь на Божу дорогу, а
тутт» слидомт» и вони обойко одійшли на Божу путь.

Справа зі» нашшгь сватаннємт» була швидка. Вині»
прийихавт» до мене кобьілякою. Якась титчина родичка при¬
вела його на Богородицю. И старбстивт» не було. „Йди,
Б'ь тебе нема ни роду, никого. Йди, каже, за його.“ Мене'
титка заразі» и ’ддала. Що тамі» ище за сиротою часі» из-
водитн?... Ііхиць за першого! Коротке сватаннє! Таке й
житло швидке й коротке: які» нитка порвалось уві» одині>
менті». Скилько виточила я слизі»!...

435

Боже сохрани, якгь нездужаепгь, що й на двирт> не
вийдешт>, тоди нихто тебе не бачить; а яісь на померз ду¬
ши, дакгь назбигаються; де тни жалибники, де тии родичи
визьмуться! та доглядають такт>: де ганчирка, де латка, такгь
и рознесуть и розметуть! Своя дитина, Федося, було, водици
подає, ягсь я нездужала, а чуже не те... Виспа іи ззила...

Я іи вть намиточку м-ьякеньку вмотаю було... Ни, ста¬
лось!...

II.

Думала, думала: одинока якт> мнзинець, якт> мени вику
вт> тій пустци дожити? Пійшла вдруге и московкою за
другими чоловикомт/ изробилась, а винг мени пидійшов г ь
пидт» мисли. У його ничого не було. У нась така думка:
ми вть добрихт> людей вику доживемо, будемо ихт> послуха
ти, щобт> и имв було добре видт> на с'ь. Нась у сусиде до
себе закликають, а не туряють. Ми не крадемо,—нам'ь ни
зт> чимт> и ховатись. Ми знаємо, що правда—се Божа ди¬
тина,—по правди й живемо. Уже ідо йе, то такт> якч> на
долони. У синяхт, стоить кипгь изт> борошномт>, на горьі-
щи два винки цибули, рукавець пшона, гарбузи пидт* по¬
ломе у хати, у торбочци губт> трохи сухихт>, та й симня
трохи на коржи баба сповитуха дала онукамть. Скриня моя
за стилт> править. Чоловикт» мій потроху кравцює и хлопця
свого вчьіть. А то пиде замолотить коробку, а ще й за¬
жнемо якого снопа...

Я хочч> и не майстерна людина, дакв учу своихть ди-
токв ходити чистими робомт>. Як*ь хлиба спекти, подоити
коривку... нема своеи, дакт> на хазяйчиній учись; учу й
прясти, чепурною хазяйкою бути. У колисци мала дитина,—
воно вт> мене знає, якт> заколихати злегка, за вервечки, а не

436

швиргати, шо дитини й памороки забт>е и виски набт»е об'ь
бьзльця. У неи нога не зходнть изт» почишкьі. Навчаю, янь
и покупати, и сповити, як г ь приголовчикі», якт> пупочокт.
завинути, щобі» водиця не зайшла,—сказано усе: які» ниж-
кн, ручки помиряти, щобі» и своій дьгшни, бува, нижокт>
не звихнула. И яке зиллє хлопцеви подобае ві» купель клас¬
ти, а яке дивчнни. —Заможнихт» иноди обминають, а які»
у мене хазяйка дочка, то не соромі, и панови,—статку-
маетку не треба.

А мени було сміються люде: „Які, будуть, каже, свои,
тоди й навчиться. 9-же жт> ми понавчались.“—Про мене!—
кажу. У мене така думка: оді, свекрухи, оді, чужои матери,
трудно навчитись. Свекруси ничого й гриха на себе брати,
чужу дитину вчитьі, та лаяти, знущатись, які» я знаю де-
якихт», та потилишники давати, що квасоли не доварила,
та на голову вивертати, які» по инишхт» поводиться. Се не¬
людське дило. Хай ридна мати нахьіля до всього. Моя не
заслужить сього, бо вміє чавуни засунути й не зхлюпнутьг,
не налити на припечку й на доливци, и які» що доварити,
чи позолити платто, биль билити... бо я сама всього вчу.
Своя мати побгье,—не болить, чужа полає,—болить.

И свекруха грихуе, и вона черезі» те свекруху и чоло-
вика кидає й малу дитину: бо пидт» таке безладдє свекруха
всячиною дотина, сина навчає*.

Купьі, сьінку, дротяну нагайку,

Та бий жинку зт» вечора до ранку...

Охт>, знаю, знаю зі» самих!» писень, що зі» сього ви¬
ходить! Одинт» дурний послухав!» дурнои матери, такт»—

Изь вечора комора шумила,

Опивночи стина гомонила,

А и л'ь кт> свиту невистка нежива...

437

А то іде й такт> виспивуе гирка писня гирке моло¬
диче* життє за ледачими чоловиком'ь та за старою свекру¬
шиною головою:

Ледача невистка,-ледача,

Ще й до роботьі невдача,

Не вміє дилечка робьітьі,

Мени старенькій годьітьі...

Вона то й годить ій, мовт> тій лихій болячци, та ни-
чим'ь не вгодьіть,—огь писня про неи й хлшіле ревними іи
плачемт>:

Вьімету (каже) хату,—не гляне,

Вьімьію ложку —не визьме.

Постелю постиль,—не ляже,

Ще й моєму серденьку докаже.

От'ь що виходить изт> материного недорозуму, що не
вчила мати дилечко робити, и вт> свити, хочт> би й такт»
якть я, жити! Бачите: „А идт, кт> свиту невистка нежива“...
Який же всьому тому кинець? И свекруси гирко, и синови
лихо:

Лежить мила, мовь китайка синя,

Стоить мьілий, якт> стинонька бильїй...

А черезть що? Черезг неуцтво материне. Я жг, хва¬
лити Господа милосердного, ще виді, моєи риднои добру
науку мала. Тимт> и вт> боротьби своій изт> долею й лихи¬
ми або дурними людьми встояла. Ось слухайте, моя госпо-
сю, моя панійко.

III.

Тепера» хочт> и в'ь чужій хати живу, а потуру дитямт»
не даю, навчаю... Мою й тутт> заберуть. Не страшни ино-

438

рови никому. Не крадлива, не сварлива, маку, соняшнику
по чужихсь городахт> не ламле, ничрго не ’бносить, години
не топче, не нивечить.

Иноди мени колють очи, чому до людей не ’ддаю
Я Ж'ь у ихт, хлиба не прошу. Ми контуемось изсь своихт>
ручокт» та зг пучокг.

Багацько бачила я дивчатсь и хлопцив'ь, що повертають¬
ся зсь Донщини та й грошей не приносять. А вт> домивци
вже нудяться, за господарство не беруться: мандри пахнуть.
Розволочиться, да и само роспуститься: слова говорять гид-
ки, старого не поважають; або що не по ихт», заразь „щобт>
и подзвонилось, щобг и закурилось/* а само й виновате.
Якт> на Дону можна заробити, то можна й дома. Мои ди-
ти ростуть перед'ь очима, не роспускаються. На Дону по два
карбований, мовлявх, косареви на день... Добре! Де ж'ь тій
гроши, тій достатки, що вони безличь приносять? Нема то¬
го ничого: дурний розумсь порозгублювавсь.

На улицю пійде и то навчиться погано лаятись, що-
туть же й батько й мати, а то на чужини!...

А який грихсь, якт> кого по московськи налаяти! Та¬
кому не слидсь и до церкви симть годсь ходити. „Божа мати
воздвигаеться на хрести, проклинає того.** Не достоенсь (ре¬
че) й трапези йисти. Мій чоловиксь, якт> бувт, у москаляхсь,.
та почувт> се, даксь, каже, ни до кого таки слова изт> устт>
його не виходили. Лають, сквернять його Московщиною,—
винсь мовчить, не видлаюеться. А мчжсь иншими москалями
инше діється. Сказано: батько й мати далеко, а грих г ь на
порози,—зовсим'ь розопсіе.

Ми, слава Богу, горюємо, а хлиба не купуємо; конту
зт> обохг нассь доволи.—У ихт>, кажуть, стилько гречки,
скильки у шолудивого—чуба. Хай и такх: я ничого не зай¬
му, а якт> що, то й чуже доглежу. Мене не виганяє ха-

'439

зяинт», а ше запрошує. Друге й найметься й обиждае хазяи-
на, краде... А Боп> не скиреігь та влучен'ь и влучить вшгь
винуватого: бо воно й само краде, и другому пидстушь дає,
и потури робить ледачими.

Хай сміються, а мени по правди любище жити. Я й
своимт> дитямчь того бажаю. Ось баба, моя сповитуха, та й
та мени яке витинає: „У тебе, каже, й сковороди нема.“ А
моя бида, госпосю, що сковорода не така якт> у людей. Та
не крадена, хочт> и не куплена: ми соби зробили сковоридку
зт> у юшки, видбившн вушко. Намт> іи, валящу, зайву, па¬
нича Коровай подарувавт>.

Багацько де чого бракує намт>, та свитле око. Не йде¬
мо ни проти людей, ни проти Бога. Живемо соби ти¬
хенько.

Моя дитина отакисинька, шьятнй годокт>. Разт> мени й
каже: „Дай, мамо, папн!“ Я дала, та мабуть паляннци тогди
ій забажалось. Воно взяло й кинуло навпаки. А я зарази іи
по рукахт>. Воно на мене (треба жгь мижть дитьми почути!):
„Гидь, волоцюго!“

Ми, бачте, по чужих'ь оселяхт> волочимось, не маючи
своеи,—черезт» те ми вт> заможнихт> сусидт> и гидь, и воло¬
цюги. Охт>, Господи праведний! „Хто, кажу, гидь? хто во¬
лоцюга?" Та по губахт>, та такть и пхнула на подушки на
пилт>. “А що? будешт> таке казатн?“—„Не буду, не буду, ма¬
мо! Зге! наука не по пущи и ходить, а промижт» людь¬
ми,—и ледача наука, и така, якт> моя та моеи паниматуси,—
нехай, у Господа Бога царствує.

А хлопець мій прийде зт> школи:—„Мамо й той бив^,
и той пхнувт>, лаявь мене и вчитель!“ А я його ще й за
чуприну: „Не займай никого, слухайся вчителя!“ Отт> воно

440

й держиться осторонь, його й не бьють, и не лають уже
вь школи.

IV.

А баба сповитуха, (прости ій, Господи Боже, нетяму¬
щій!) мени хвалиться, мовь чьшь добрими:

—• Ми, каже, такт* изь невисткою втишаємось Патійкомь
своимь! Таке удане, таке розумне! Ще маленький (чотири
годочкн) та прийшовт> до своего брата двохлитка, вь
жмуть сорочку поверхь голови побгавь, та по голови, по
голови лозиною якь ушкварить! Смихь такий! А посли: „Я
тебе вбью, каже. Мени дидь споюдить Б пугу йеминну,
такь я його такь иобью, що й кьйовь пьисне, вси кистоп-
кн йому поямаю“... А далій каже: „Дивись, бабо, чи вь
його шкуя на потнльїци тьиснула? Чи кьйовь не йде?“ каже.
Таке втишне! Ми такь регочемось... Або на матирь: „Я іи
повчу, сю Иваннху! Я зь іи оципокь зойву. Вона байстюч-
ка“... Регить такий складається! що мале, та таке жь ро¬
зумне, той Патійко. Шкода, що пипь имья чудне давь: ГІа-
тійко. Або осе я полизу на пичь погритнсь, то й кричить:
„Тикай, бабо, зь пепи! Се мого батька! Се батько гьиною
зьипнвь!“ А та вже Варочка, дакь и не така соби вдалась.
„Бабу тьеба сьюхать“, каже, „баба все носить гостинци одь
панивь, я юбью бабу... Бабо, бабусю! се ти гьюха?“—„Глуха,
Варочко л .—„А гьишка такь, гьишка! (да ще й ногою ту¬
пне). Патій бнтнме“. Ну, се ще не таке смишне, якь Патій
изь бійкою та зь лайкою своєю. Знай, сміємось.

Ч Спорудить пугу, реминну, такт» я його такь побью, що й
кроїть прнсне. Вси кисточкьі йому поламаю... Днвьісь, бабо, чи вь його
потьільіци на шкура триснула.

441

А вт» мене волость вт»яне, се слухаючи. Ще гаразді» и
вимовити не вміє, а ІДО КОИТЬ. Я жт», госпосю, потуру ДИ¬
ТЯМ!» не даю. Мазана паляниця хороша, та не дитина. Ди¬
тина мазана ледача. Дитину тилькн сонну люби, такт», щобт»
воно й не знало. У мене, якь йде батько зт» миста, зь за-
робиткивт», я николн не дозволяю по кншеняхт» нишпорити,
обшукувати, наче злодія. „Шукайте, дитн, хлиба, ложечку
татусеви, а я всиплю гарячого борщику. Бинт» утомивсь,
йисточки хоче, змерзт».“ Хто по хворостець побижить, щобт»
у грубци прокинути, хто миску лаштує, хлибт»; дитн
ради батькови, ажт» танцюють, а які» спить, то ходять на
зднбочкахь. Отт, и ншцнмня страва смашна безт» присмаж-
ки. Не волоцюга ввійшовт. у хату, батько. Изт» дому йде—
спиває и додому йде—спиває... И чужа хата йому не чужа.
А Кузько малесенький, які» почує, що батько йде, заразі»
ряденце на себе, та на пичт», угорнеться й лежить. „Ска-
жить, мамо, татови, що я пишовт» його стричатн.“ (На та¬
ку брехню и я цгоджаюся). Увійде батько: „А де Кузько?“
„Пишовт» назустричт».“ А вині» зт» печи й озветься зо¬
зулькою: „Куку! куку!“ Отт» намт» и радощи.

А друге, які» зайде зт» дому на роботу, дакт» які» би
не треба сорочку билу взяти, дакт» хочт» би й мисяць до¬
дому не вертатись.

Лучче вт» чужій хатини та весело, нижт» у своій, та
невгиддє, та звяга, та випиканнє очей, та докирт», то зт» то¬
го, то зт» сього боку. Ничого ми сього не дознаємо, ще й
добрихт» людей у сусидахт» звеселяємо.

Заздристь бере дурнихт» людей, які» у наст» при вбо-
жестви та квитки цвитуть: не дитн ростуть,—квитки цви-
туть. Оце які» що, то й кажу: робимо диткн, робимо! Бать¬
ко тамт, за для наст» махає ципомх, а ми тутт» працюймо
за для його, а прийде, вкупи згуляємо й оддишемо. Вони

442

беруться, регочуться. Мале ледви ходить, и те радіє бать-
кови, не знає чого й само. „Господи помилуй, и мові» у
церкви спиває, за здоровлє батькове молиться, поклони ло-
бочком'ь бее. А прийде батько, чоботи йому витирає, хоче
не гаразде, а витирає. У наст, никольі суму не буває. Иимо
черствий хлибе весело. Батько чьіме дуже бижнть изе мис-
та додому. А дитьі бижать назустриче. И мале гіереде цю¬
цею заздалегидь уже танцює и хвалиться цюііи, що тато
прийде, и танцює, взявши цюцю за лапки. А цуценя Бровко
й соби, яке скажене, гавкає, радіє, мотається, верещить. И
моя душа росте вгору.

V.

Таке то, моя панійко, я зе долею та й зе людьми
боролась, та ниби й гирку долю поборола, и людський не¬
дорозуме. Бо моиме робоме и чоловике, дарма що й у
москаляхе буве, не зопсувавсь. Його таме вивчено читати,
а трошки й писати. Таке вине и додому вернувсь изе
книжкою святою, що якась душа спасенна подарувала йому
и положила на груди, яке його поранено ве руку-правицю
ггиде якоюсь батареєю, и лежаве у лазарети. Сю книжку
святу вине и почитує мени вечорами, яке сяду прясти, по¬
вкладавши дитоке та поприсипавши котками. Мати Божа,
(думаю соби, слухаючи,) благословенна еси, що породила
Спаса душе нашихе!“... Оте що, панієчко, госпосю моя,
держить насе осторонь виде усихе, що ниби тильки й
живуть про хатню звягу, та про буяннє за воритьми, та
про шинковий галасе.

Ми зе чоловикоме радимось тихцеме и дбаємо про
те, щобе и проти Бога, и проти людей вистаратись гаразде.
Хиба не навмисне що зроблю не по божому, не по святому?

443

не вхоплю, знаєте, тропи. И Бопь наст, якось держить, безт»
журби на земли.

Тимт», якт» чоловикови мойму вт, москаляхт» була стра¬
шенна пригода одна, то Богт, оборонив!». Послано його ку¬
дись изт» штахветою вночи. Пильно треба було: штахвета
про волю була. „Началство мене (каже мій чоловикт») лю¬
било и довиряло. Про волю людямть й ундерофицера вир-
ного не знайшли послати, а мене, рядовика, послано: що
вже не запт»ю, не забалакаюсь, не загракаюсь, та й не зля¬
каюсь... Звисно, присягав!» и душу свою покладати за друзи
свои, по Евангеліи. Ну, я (каже мій чоловикт») положив!»
ту штахвету на серце и рукою ще правою держу. Ажт»
тремчу, щоб!» як!» не випала. Йду скорим!» маршем!», наче
в!» огонь пидт» картечу. Пусто кругомв. У поли ни люди¬
ни, ни скотини. Йду, ажт» подивлюсь перед!» себе: сидять
на дорози ажт» дванадцять вовкивт». Потемнило вт» очахт»,
зупинивсь и скаменивт». Сидять рядкомт» по путивцю, наче
ждуть мене. Що мени робити? Лякатись не велять и пидт»
огнемт» на війни. Не памгьятаючи самт», що роблю—такт» уже
Богт» мени давт»—які» гукону на вовкивт»: „Здарова ргьбьята ,
па нужд^ь\ кажу, па великай 11 . Вони зглянулись, поклони¬
лись мени, и дали дорогу. Такт» уже, мовлявт», Богт, мени
давт»“... А я, моя госпосю, думаю, що се йому за те Богт,
одпустивт», що винт» николи по мовсковськи не лаявсь и
старнхт» людей поважає.

Моій дочци вже шиснадцятий, хвала Богови. Зази¬
рають хлопци вт, вичи, та ба! Нехай дивляться, вони не
поживляться. А замижт» ище,—кажу,—рано. Люде й за се
мени очи довбають. За першого велять оддавати. Чого вона
своїй ще хоче? Кого визирає? пана, чи що? Ми хочт» три
угли пидпираемо, а вона що?...

Тепера, ятсь чоловикт> дома, я всимт, задоволена. Дакт>
люде жт>!... Куди ни ступлю ступнемо,—у всьому перехнблю’
усе не ПО ИХ ' Ь , ХОЧТ) я ничого й не прошу ни вт> кого, та
имт> наче силь увт. очу и все не вгидне, не таке, які» имт>
хочеться. Ходи вт> чорному,—кажуть: не годиться; ходи вт>
билому,—кажуть:.чепуриться. Що жт> мени зт> ними зма¬
гатись? Моя боротьба З'ь ними не словомт>, а диломт>, та
ще й мовчущим'ь. Сказано: хто мовчить, той двохт> навчить.
Мовчанка не пушить, та й не сушить.

рабисована дивчьіна ^іаотуся.

Ой пишла бть я на музики,
Кобд. давт> батько шьятака,
Закрутилася б'ь навики,

Да вдарила тропака.

Туггь, тупь ниженьками!

Цокь, докг пидкивкамьі!

Гопть, чукії, га, тропака,

Бо я зроду така.

Мабуть моя ненька мила
Змолоду якь макь цвила,
Мабуть вт> воду все глядила
Гарну доню сповила.

Чи вт> толоку завербують,—
До всього я придалась.
Хлопци зь иншимьі жартують,
А видь мене знають зась.

Ой пишла бь я на ульїцю
Да вдарила тропака,
Закрутила бт> я навики
Молодого козака.

Зь писни.

рьщько ніякії не вхопьіть тропи. Батько Насту-
сині» и слухати не хоче, щобт> за його ’ддатн
дочку. „Злндни,—каже,—може не йивт> трьі дни, а
лизе мижії люде. (Уже наши батьки забули мо-

446

лодощи). Захляла,—каже,—кьіса, мало не здохне зт> голоду.
А ни грудочки земли, а лизе до тебе чмарою!“

Грицько жть напгь ходить, якт> божевильннй, звився
парубок^ ни на ідо.

Ну, за такою дивкою и пожуритись не сороме. „Умру г
серце, за тобою~“,—спиває писня; писня жь не казка, щира
правда.—То Настуся, такт» Настуся! Почнемо хочт> изв іи
спививт,. Що вже на пвинтари вть наст, який сад*ь густий!
Усяки дерева, и що тамт> солов'ьив'ь у тій гущини! отт> же
вона и перещебече ихт>. А на улици такт* и лежать уси
хлопци одт> іи вигадокч».

Сама жт> неприступна була. Пусто не робила. Зт>
жартами хлопець не пидходь—за щьятнмн воротьми гавкнешт>,
коли не за дев'ятими, якт> гуторить гутирка. Не одинь и
п'ьятами вкрився за жарти. Не пидступайсь! Очима дивись, а
рукалгь воли не давай. Зась!

Така вдана, така вже вдана,—хочт> куди! Черезт> те й
призвище ій „забисована дивчина“. И сила вт> неи велика,
та й духт> не малий.

А батько все таки батько. Стоить на дорози мижт»
коханою парою, та й не кажи йому ничого. Багатирю на
всю губу.

Що іи любили вси, хлопци й дивчлта, дарма, що гор¬
довита! Огь же Ганну Синьогубку не злюбили, хочт> та соби
й покладлнвенька. И приставляють ій, и глузують зт> неи,
як'ь и ходить и плечн пидійма,—такт, іи й укриють тими
смихамн. ^

Увирились вони ій, витурили зт» села самохить. Вона
ноги на плечи та й пишла за Динг, и матирт> покинула й
батька, да тамв и одружилась; подала, бачте, лнсгь, що ни¬
чого ій не треба, ни хусток^, ни рушннкив'ь, ни доброго
намиста старосвитського, ни бабиного дукача: хай сестрами

447

буде, а тилькьі, щобт» коровгяку продали, та пт>ять овечата,
що ій призначали, и ти грошн щобть ій подали. Такт* сво-
имгь хлопцями и дивчатамт. насміялася й видтиль. Про мене!—
каже. ..

Уже наши яктз не злюблять кого!... або кнсляколгь
прозвуть, або гарбузом^. Отже й Ганна роду хорошого,
пристойного и не вбога й не калика яка,—нихто й любитись
изт> нею не ставт>. Такт, зовсимт. оця челядь, якт> собаки,
Господи прости: якт> опадуть кого, дакт. и самьі не скажуть,
за що. Аби одно гавкнуло, чи цявкнуло, такт, и йтиме луна
по селу.

А за Настусю вси обиручт, держались. Вона жг ихх
такт, и розмете... Зге! справди розмете, а тнмт. часомт. до
себе якось надить: на іи красу не надивитись. Уподобонь-
кою звали*. „Онт> йде наша вподобонька“. А й краси то вь
неи небагацько. Якт> подивитись изт> боку—на виду трош¬
ки дзюбата соби, трошки кирпатенька, трошки губата, дакт> /
очи дуже прьшадни, багато вогню, такт> и мигтять, мовт.
иноди искрами сиплють. Сама смуглява, щоки які. жарт.,
розумна, задирлива, жартовлива, й мертвого збудить своєю
мовою; а хода вт> неи, удача вт> неи дуже поважна,
ти бь казавсь наче високого колина. До себе никого
не пидпускае: дражниться такт, метко, що зарази призвшце
залицяйникови й приложить. А якт> хлопци зт> того кутка
прийдуть, дакт. и бійка З'ь иншнмн хлопцями складеться.
Таке диво!

Дакть оце жт> киса худорлява. Захляла, мовлявт., киса,
що й грудочки земли нема вт> нашого Гриця. Оця жь киса,
та грудочка земли на дорози вт> закоханих'ь стоить—гора
горою.

И Грнцько парень нивроку, такий, що й за його бійка
йде миж*ь дивчатамн—не кулаками, а може й слизонькамн.

448

Його Маруся Крутоярова дуже любить, да винт> и пику
одх неи одворочуе, и парьі зі> устт> не пустить, гордує нею.
А й дивка—хочт> води з'ь лиця напийся; та ба! Забисована
дивчина Настуся, та й годи.

Дакіз ота жт> празька кнса розлушниця! За кнсу свигь
увесь не мирить. Що й у панивь, да й то вона все през-
магае. Одннт> пант> та був'ь соби вбогенький, нихто його й
не поважав-ь, як'ь же впала йому велика худоба (роднч'ь
умерт> багатирю), зарази и мужики й пани давай низенько
йому вклонятись. Тоди вині, йиде коляскою, йому вклоня¬
ються, а вишь вийняв'ь кису да й вклоняється нею, а шапки
не скидає, голови не хилить. Я сама сю кумедно бачила. За-
стидивтз увесь мирсь.

Журився й нангь Грицько, страшенне журився. Що
той ступинь земли робить! Любощн вжились Гридьковн га¬
диною віз серце. Не заорудує ніяк г ь изі* Настусинимг бать-
комт,. Той бо й соби вдався забисованьш. Що скаже, те й
зробить: удача мицна вч, чоловчзяги. Про Грицька одно ми¬
мрить: „Хрущи вч> борщи, ничого вч> Гриця нема, тильки
годуй приймака, наче ридну дитьшу. Не такого мени зятя по¬
дай! Настуся вт> мене краля на все село." И мимрить, и го¬
лосно таке говорить.

Да й забисована жт дивчина Настуся, справди! Що на
.йогю згляне, дагь и зов~ьяне. А до роботи жг яка метка й
берка! Оце ливою рукою на прядпи пряде, а правою вт> му-
щири силь товче. Пійде копати, дак'ь на обидви ноги, ни¬
хто й не перейме. Не грихт» таку й погодувати, хочт> би

Віз ЯКІЙ СеМТзИ. ,

Безземельника здавався Губріеви гирший виді* гадини.
А Губрієм^ прозвано його за те, що був'ь вельми багатий и
добре губатий. „Не ’ддамч>—каже—Настуси, не впослиджу
моеи дитини, моеи одиначки". Готова був'ь из'ь свиту згу-

449

бити того бидолашного Грнцька, не то що: „Якого биса
вин*ь дочку засмучує!“

Грьщькови з'ь одного боку гаряче, зт> другого боку
боляче. Любощив'ь ни зайисти, ни запити, ни заспатьі.

Отже, такт* якчь винь за Настусею, такт» за нимт> уми¬
рала сусидка Маруся. И заможненька була дивчнна, да йому
не того треба. Призналась матери. Спершу було тилькьі
спиває сама соби стиха:

Мій Грнценьку сокольщу,

Говори зо мною!

Якт> не будешь говорити,—

Умру за тобою.

Звисно, вт> наст> писня на все й про все. Кожне
серденько снує іи вг свою оснивоньку, а чого не стане на,
втокт», те воно З'ь живого життя випряде; хочт> би й йа
останнню довелось прясти,—прястиме.

Мати сю писню та й пидслухай. А вона вт> нась, не
при хати кажучи, не за хлибомт> згадуючи, та була видюха
на все село; вона й сама замолоду знала те лихо, що,
мовляв^, жаль ваги не знає, и видьомства у рожденнои видьми
зт> великого жалю навчилась. Отчь, бачить, що дочка тане
яка* вискх, одт> очей вродливого Гриця, та й озвалась: .„Що
се ти, доню, все одно та одно виспивуені'ь? Ти б'ь лучче
сіеи заспивала:

Ой мамо, мамо, жаль ваги не знає:

Нехай же Грнценько та двохт> не кохає

Давно я помитьіла, що йому до вподоби й Маруся й
Настуся. Тоби здається, що вшгь росєрдився на тебе, а
вишь, ледачий, хнмороду хьімородить. Ну, та я його пере-
химороджу!"

29

450

Вона ж'ь, коли хочете знати, була ось яка в'ь наст,.
Не чепай Мурашчихи не то словом^, та й поглядом!,. Вона
родомгь зт> тихт> козакивь Мурашок'ь, що, не доведи Гос¬
поди побачити, живу кровт> людську пили. Страшна була
Мурашчиха, боявсь іи чогось и Грицько, та не знавт> самт>
чого; вона ж'ь думала, що вишв виді, неи ’двертаеться все
за іи видьомство, да й сичала на його ,вже здавна гадиною.
Теперт> же й доня кохана пидсипала ій пекельного жару
вь гадюче серце. „Гарний—каже,—ти, Грицю, гарний! при-
чарувавт> еси вродою своєю мою дитину єдину. Зроблю Ж'ь
я тебе ще чаривнищим'ь: побижиш'ь из'ь села вовкулакою 4 *.
Та надумавшись такт>, рече до Маруси:—„На, моя дитинонько,
соняшнику. Пидсядь увечери до Гриця, якт> заспивають
дивчата:

Уси хлопци на колодци, а мого немає:

Изь тьіхого Дунаечку коня напуває,

Ой кинь ирже, води не п'ье, дориженьку чує.

Нихто ж'і того не видає, де милий ночує.

На сьому слови обернись до Гриця любенько да й
тиць йому насиннєчка в'ь руку! Визьме, хочть не схоче, —
а де ночуватиме—не питай доню.“

Страшно чогось зробилось Маруси. Не хотила й вона
брати завороженого насиння проклятущого, та нехотя й
узяла. И любила вона Гриця, и якось ненавидила. Тимт,
поняла матери вири, що розлучили іи з*ь Грицемт> Насту-
сини забисовани очи; а ,жаль ваги не має, се кожне знає.

Вийшла ввечери, ажт дивчата справди спивають:

Ой не видко іи хати,

Тилькн видко Грушу.

Туди мою пориває
Рано й вечирчь душу.

451

А Гриць, мовь на пеню, уставі» зі» колодкн та й по-
зирнувь на ту грушу, що, буйна та роскишна, закривала
мові» плахтнною Настусину хату. Защемило вь бидолашньои
серденько. Вона йому тиць проклятущого насиння вь жме¬
ню... Не хотивь винь брати видьомського нашепту, які» и
сама Маруся, та взявь нехотя, бо нечиста сила Г '-^їГБгбачите-,
взяла гору надь чистою, чортяча сила —надь ян гольською.
Гриць—не приведи, Господи, такого бачити й чути—круть!
и побигь, и побигь изь села вовкулакою, попустивши хвоста.
Уся вулиця вжахнулась, перехрестилась и розійшлась.
А видюха замовила таке йому на три мисяци. Оть
яке вдіяла, крий нась небесна сила! Такь хвоста й попу-
стивь уродливий Гриць, наче справдешній вовкулака.

Похололи люде, се чуючи. А що жь то Настуся! На¬
стуся ще й не виходила. Вси люде засумили. Тильки Гу¬
брій, батько іи, надувь зь пихи ще бильше губу. „Туди
йому (рече) й дорога! Нечиста сила дала йому за мене видь
коша. Знай, свине, своє стійло!“

А бидоласи-Грицеви бида страшенна. Дознавь, почимь
кившь лиха, вовкулакуючи... Вбвкьі, бачте, вовкулаки не за-
люблюють: усе осторонь держаться, бо вовкулака йисти
падло гидує.

„Оце, каже (описля и самь росказувавь Грицько), оце,
каже, пидкрадешся да й визьмешь хлиба зь'торби вь ора-
чивь, оть и покрепишся, а якь коли, дакь голодний голо¬
ду ешь цилнй день, або гуживку знайдешь та й зжуешь, було.
Оть вовки тебе й посилають на провидки, де яку скотину
потягти, бо вовкулаку собаки не такь чують, а вовка чують.
Котра скотина призначена вже вовкови, то вона вь поли такь
наче горить огнемь оддалеки цилий тиждень. “

„А пидь шкурою вь вовкулаки (росказуе, було) поясь
изь перевесла / 4 И якь те перевесло на самому Грнцькови

452

порвалось, дакт» вині» и зробивсь чоловикомі», та й побигі»
до людей пидть викно прохати одежи, бо й свитина и все
на йому опало, тилькн перевесло десь узялось пиді» вовчою
шкурою. Зразу полякались, а потимт» оглянулись (бо имт»
не первинка чути таке гсре) и дали. Пипт» його зновт» охре¬
стив!», мові» удруге на свиті» народивсь.

Оті» яки си вильми, бо дай имт жьтлось на свити!

А зі» Настуси тьімт» часомт» зробилась одна снасть*
дарма, що була забисованои вдачи: изсохла, зчорнила, змар-
нила, які» про того несудженого спивають:

Зчорнив!» я, змарнив'ь я, по пидь гаем-ь ходячьі,

За тобою моє, серденько, тужачьі, тужачьі!

Синє попидт» очима, . поробилось, мові» ожиною хто
помалював!», и не хоче ходити на досвитки, и ій на очи
вси викидають „святи любощи.“ Батько Настусннт> радіє,
що безт» його гриха сталось таке Грьїцькови: безт» висти
зньїкть, вовкулакуе.

Оті» же Губрій, надуваючи згорда товсти свои губи,
того й не знає, що вт» Б ога по тайний грих т» ше й гришни-
щий. Забуві» и про те, що спивали старосвитськи кобзари,
навчаючи людей на все добре. Які» зробилась на Чорному
^ мори страшенна хуртовина (я й сама виді, нашого Архипа
/ сей спивт» маленькою чувала), дакт» чьімт» Олексій ГІоповичт»
{ вирятувався? Уже просиві» соби мизиннои пучки вризатьт,
крови християнськои вт» море пустити, щобт» воно крові»
християнську зачувало, судна козацьки ковтати-гльїтати
перестало: вгамувалось воно тоди тильки, які» вині» потайни
свои грихи товаришам!» козаками виявиві»-висповидаві».

Губрій вже й позабував!» у своїй писи, які» малого
його старосвитськи спиваки, надючи гарним!» словом!» ухо
людське, на добро, на милосерде наставляли. Та черезт» його по-

453

тайни радощн трохи не вмерла й сама Настуся, йеднне ча¬
до, що народилось у нього. Бидолашне се чадо мовт> не
при соби по його подвиррю тиняється. То сюди Насту сень-
ка прийде, то зновг туди метнеться*, ти бт> казавг, три губ¬
ки снує.

А Грнцькив'ь нещасливий и вбогий батько тимк ча-
сомк ходить по селахть да обтявляе людямь про Грицькову
пригоду, благаючи, що якт> вовка вт> поли чи вт> гаю хто
побачить, нехай гукає, мовк Грнцька кличе: „Грицьку! Грьіць-
ку! Грицю, Грьщеньку!“ дакт> вишь почує своє имт>я святе,
вовкулакуючи, дакт> и годи вовкуватн, бо то не прирожден¬
ний вовкт, а зроблений. Огь, якт> и на ймення (казано бать-
кови) назвати, дак*ь и буде зновть людиною. Коли жт>
Богь погодить, даісь и перевесло розирветься пидт» шку¬
рою. Якт> небудь зачепить за коляку, або черезг балюру
стрибатиме, напружить силу, то й буде зновт чоловиком'ь.
Тильки вони, си бидолахн, якт вовкулаками бигають, то
якось про сей учннокт> забувають, дарма, що поки людиною
бували, то вси прикмети знали. Таюь уже животина живо¬
тиною, а людина людиною.

Журився дуже батько Грийкивт», матери жт> жалиб-
ници у його не було, такт> якт> и вь Настуси. Мо’ й лучче,
а то подухмайте: дитини іі треба й конину йисти й падло;
одворочае було (розказує Грицько), а йижть, а то й розир-
вуть. Треба йисти зт> вовками: З'ь вовками жити, по вов¬
чому вити. Треба, каже, й лягати за витромг, щобт> не по¬
чули вовки, що се чоловикь; а якь вовки прикрадаються
овечку або * вола зйисти, дакт> й пидсилають його жг,
Грнцька, на розглядкн, бо винк перевертень, дакт> не такт>
дрочить собака.

Лихо Грицькови та й годи! Никому ти любощи такт»
гирко не прийшлись, якт> йому. Хочт> и забисована дивчина,

454

хочь и на все село краля Настуся, та де жь вона и ко¬
му достанеться? Бидувавт> гирко... Гндко йому падло
йистн.

Побить, побить, кажуть, вовкулакою; скризь увь
одннь голось росказують не то вь нашому сели, та й по
всихь окольїцяхь. Настуся се чує, що його тилькьі бь зу-
стритьі, та Грьіцемь назвати, дакь и перевернеться людиною.
Рада бь вона вовкулаку й обняти, лапочки йому перєцилу-
вати. Не то вовкулаци, кожному вовкови рада бь вона ла¬
пи цилувати, да котрий же мижь ними Грицько?

А батько Настусннь веселий соби, тилькьі радощивь
своихь никому не внявлюе, у за таки радощн непрощений
грихь. Щобь свойму ненажерному серцеви вгоднтн, винь
изь свиту хоче звести дви души: дочку й сина. Йому вже
стращно, що грихь, а все таки радіє мовчки.

Ажь ось, черезь два мисяпи, чи що, пишла поголоска,
що у такому то сели, далеко десь, вовкулака проявився:
стрьтбнувь черезь ривь, напружився, дакь перевесло пид-ь
шкурою порвалось, и що якийсь парубокь заходивь до лю¬
дей у хату водьі напитись та одежи прохати, тило
покрити. Бо Грицько зь вовкуластва зробився такимь, якь
народила мати. Настусьше й Марусине серце дуже звору¬
шилося видь сіеи поголоски, да не на одну стать. Обьідви
не подоліють свого зворушеного серця. У Маруси незмир-
не горе, що винь вернеться зь любощами до супротивниця
Настуси; іи совисть и вбиває, що вона на таке наважилась,
аби його привернути до себе; а якь зробила непрощений
грихь, послухавши видюхи матери, тоди й очи ій видкрьі-
льісь... Що вона оце вдіяла!.. Мабуть чине сухоти добигла й
кровью стала хрякати, каючись. Зге! Йе каяттє, да нема во¬
роття... Та й Настуся сумує: батько креминь не подається. Оть
ій и гирко, дарма, що його побачить, побачить свои радощи.

455

и що виїгь не завиє бильше вовкомт,, не буде бигатьі по бо-
лотахт,, по куп'ьях'ь, не буде вовкувата, гуживокть зт> го-
лоднечн жуватьі да падла вовками шукати, про ихт> нена¬
ситну пельку дбати.

Сумують обндви бидолашечкьі. Коли жт> справди Грнць-
ко заявився й примчавсь до Настуси... Боже! повне серце
ричей, не дає й вимовити!

А Маруся, почувши, що справди заявився, подалась у
черннци, щобт> свій грихт> одпокутувати, своє горе погаси¬
ти, постами да молитвами душу одт> пекельнои муки сло-
боннтьі. И туть, було, ходить до церкви да мовчки плаче.
Огь таке склалось ій.

Ставт> изновчь Грьщько нудити Настусьіного батька, а
той якт, побачив^ь його, дакт> и губи сципив'ь, щобі, и сло¬
ва не промовити. Бо думає: „Як'ь розжалобить мене дити¬
на, вона жт> у мене йедина, та вимовлю що необачне, дакт, и
забряжчать мои грошн писля мене вт, кншени вт> беззе¬
мельника / 4

Бо винт>, сей Губрій, чудний соби вдався: и на грошн
ласий, и на слово твердий; тнмт> и сам'ь себе, скнара, бояв¬
ся. Сципнвшн зуби ходив!,, а потимт, каже: „Вовча шкуро!
Як'ь дамі, тоби по голови, дакт, три дни голови шукатн-
мепгь. Не ТОПЧИ МОИХТ, ПОрОГИВТз, іцобг ти тропи передь
собою не бачивші Знай, до кого йти, злнденнику прокля¬
тий! Були вт> мене старости, пидбрехачн твои, ну, одвер-
нувт> я почеськи тоби хлибт,, не прогнавть тебе тоди вкупи
зт> поважними людьми, не насміявся зчь тебе прилюдну...
Чого жт> ти лизешь? Ще твоя суджена на прнпєчку кашу
йисть, а моій дочци ти не ривня. Набери торбу сухаривт,,
такт, якт> той Мануйло, що зйивши дви торби, вснлу за
третьою таку злиденну, як'ь самь, нагнбавт>!“

456

Вийшовх зх хати Гриць, коливаючись. Настуся жь
усихх старостивх посли Грицьковихх бильше до батька
не допускала. „Не пійду ни за кого!" Такх що нихто й не
поривався.

А батько дивувався: що воно за знакх? и худибна й
хороша, да й не чути никого, мовх заворожено! То було
й двери не зачиняються, такх уночи по роботи й шастають-
сй... Чи не зроблено? Та й сумує соби гордивникх мовчки.

Уже жх и п:ьять мисяцивх, якх вовкулака звернувся, а
нихто й не рипне!

Настуся жх за слизьмн свиту Божого не бачить. Обой-
ко вони боялись и зустричатнсь посли цього.

Тильки було спивають стиха:

Ой нійду я, пійду не берегом'ь, лугойгь,

Чн не зустринуся З'ь несудженьїм'ь другому.

Здорсжь бувай, луже, несудженьш друже!

Якт> же мьі з'ь тобою любшльїся дуже!

Вирно любнльїся, та й не иобральїся,

Тилькьі вориженькн з'ь насгь навтишальїся.

Ажх ось,—може, черезх пхять мисяцивх, писля сього
випадку,—повиходили селяне й батько Настусннх на поси¬
деньки, на майданх. А чого на майданх, не на колодки, не *

на вулицю? Дакх ось чого! Було вже холодно вночи,—
багаттє клали. ^Хто куликх старихх остришкивх при¬
несе, хто назбирає ломачча^ дакх темнои ночи видко, а хо-
лоднои тепло. Село жх наше та було налякане пожежею.

Отх и згадали ту нещасливу годину, якх мало не пивх се-
ла Дюжежа знесл а. А знесла вона (гуторено) черезх те, що
люде надто вже стали гришни, тильки про наживу, про
гроши й дбали, такх якх и теперх; такьшх робомх ходили,
мовх той батько Настусинх ходить. Се жх никому иншому,
якх тому Губріеви гордіеви й докоряли: за його, мовлявх,
очн завидющи, руки загребущи, за його руки грабли,

ь

457

за його очн ямки. Бо всихть уже досада взяла, що тильки
й знає почесний хлибт> старостами вертати.

Були й у Грнцька завндннки, що забисована, мовлявт>,
дивчнна на все село вирекла: „Коли зх Гриньком'ь не пой¬
муся, такт> лучче пійду втоплюся/ ну та вт> Губрія судеб-
никивть було бильше.

Бувт> туть и Гриць на поснденькахь, була й Настуся:
вшгь зт> одного боку посиденьок'ь, а вона зь другого, наче
той мисяць и зоря, бо гарни жт> вони справди мени здава¬
лись у своїй розлуци. Такт, и дзвенила вт> мене вт> ушу
писня: „Зійшов^ь мисяць и зоря.“

Оть и миркують соби люде, котри були старищи: Ма¬
буть скоро вть насть буде суд'ь Божий. Саме на великодни
свята, коли кому дасть Бигь диждати (почали пригадувати),
сталась та пожежа, та якт> же дивно сталась! Прийшли люде
зть церкви зь утрени, Чоловикт* ставть шукати на припечку
багаттєчка, щобт* воскову свичку засвитити, до божника
прилипити. Не знайшовши жг у себе вогню, побип> до су-
сида; тамт> не дали чомусь. Вшгь у другу хату, тамть ще
й вилаяли*. „Якть таки вть таке свято да по багаттє би-
гати! “

А вин'ь то був'ь (росказували мени, я ще недавно зт>
чужого села пишла сюди) вин'ь, сей чоловьяга, бувь хочть
вельми вбогий, та богобоязливий. - За останню копійчину,
може, свичечку страстненьку купивть та й хотивт>, якть воно
годилось, до божника переди богами прилипити. И таки
вдався соби до людей добрих^, якт> Богть велить. Обійшов^
геть село повизт* околицю. Де хата ще порожня, не верну¬
лись изть церкви, а де, яко вбогому, не дано, та ще инши
насміялись изв його злнднивь. Вертається жть оцей злиден-
никт> добряка додому, знркть! ажть за околицею жевріє, та
жевріє, такт> жевріє, наче цилу ничт> сами березови дрова

458

палено. Вини, туди,—нема никого, сама купа жару, та ажн>
жахтить, червоніє. Кольт жп, придивиться—сидять утрьохи,
по за тими, жароми,, и хто жп, сидить! Очи йому видкрьі-
лись, яко чоловикови спасенному, винт> и впизнави, ихи,
трьохп,: одини, святий Петро, другий святий Илля, третій
мижп, ними самт> Господь Богт>. Не боронили вони йому
багаття робомп, гришнихи, людей, та якт> його взяти, що ни
головешечки, а самий жари, червоними, золотоми, жевріє.
„О, бери, чоиовичє, ви, припилі, (рече Господь 'Боги,), бери,
не бійся!“ Набрави, вини, у припили, та й радіє, що явлено
йому чудо таке: не горить пола! Приниси, додому, висипавт>
на припєчокп>, засвитьіви, свичечку, прнлипивп, переди, бога¬
ми, а жари, хотиви, загребти ви, попили, на раноки,. Дивить¬
ся, ажиГто не жари,, а щире золото.

^ Ще вини, протирави, очн нади, червинцями, не ймучи
роби вири, коли жп> рипи,! увійшовп, сусиди,: „Де ти взяви,
грошей такихп,! 44 —„Да оттамп, и тами, за околицею . 44 Коли би,
не велике свято, даки, потаиви, би той чоловикп,, а то
вже треба правду казати. Сусиди,, на ими,я Петро, на при-
звище Стельмахи,, вернувсь (я його знала, ледачого) додому;
хвалиться жинци. Жинка яки, накасалась: „Бижи та й бижи
за околицю!'* Треба йому йтьі ви, поле прохати багаття. А
вони, ти троє чудовнихи,, звисно, знають, хто чого заслу¬
жив!,. Стельмахи, сей бувп, чолови,яга запеклий соби, такий,
що купить на торгу оселедця, самн, йисть, а жинци злюци
(и вона вдалась добра...) ну та нехай би жинци, а то й-
диткамп, не дасть, и зожре самі, переди, ихи, очима. Отакий
які, набрави, повну полу жару зи, Божого попуску, та й
несе повизп, клуни та ще манивцемн,, даки, жари, сиплеть'
ся йому зи, поли (бо жадний бувп, на грошн); а клуня за
клунею, хливець за хливцемп, слидоми, займається. И ви, са¬
мого солома ви, синяхи, таки, и жахнула. Яки, стало жп,

1

459

котить, дакчь мало не пиві» села такт» и викотило, тильки й
осталась та хата, того чоловика, що гроши зі» огню зро¬
бились. Бо той на свичку Божу проснвь багаття, а сей про
сами гроши дбаві>, и не бравть чудовного багаття, а кравт»;
на святого Петра й Иллю зт> Богомт, посереднни и не по¬
дивився: думавт, старий странни якись коло чудовного ба¬
гаття гріються. Черезі» те зі» гришного чоловика й крадуна
зробивсь великим!» гришннкомт», та зі» журби по грошах!»
и вмері» безі» причастя неприкаяний.

Оце жт> могила його була людямт» страшна. Нихто не
важився вночи й мимо кладовища йти. Які» за живота
добра не бачили виді» нього ридни дити, такз^и про .мер-

I сі, 1 І-

твого йшла поголоска, що визирає с-пиді» могили, да кого г
" попаде, такі» и цупить у_ проклятущу, -яму. Його й хова- /К,

ти нихто не хотивгь, цурались и ями копати. Ажт» йиде ^
якийсь странній, та чуючи тривогу велику на пожарнщи,
каже: „Сей мрець не даватиме вамт» довику впокою. Хочт>
сами кистяки вт> домовини лежатимуть, учепляться й
кистяки за людину."

— Що жт,—кажуть,—робити? Хиба зійти зі» пожариш.а?

Дакі» церква жт» близенько?

— Церкви не кидайте,—каже странній,—а заспокойте злю¬
ку гришннка. А як'ь його (рече) заспокойте, дакі, ось які»:
назбирайте попросомт, грошей доволи та поставте наді, ним'ь
великого хреста,—такого, що в-ь дванадцатьохт» тильки зня¬
ти зі» земли. А ходити вночи мимо кладовища не важ¬
тесь. Вирветься злющий зт> домовини та й задушить живу
людину рукамн-кистякамн. Коли жь зхочете ще бильнії»
його заспокойте, нехай мижт» вами обереться хто смилнвий
та пійде вночи на гришну могилу, визьме жменю земли
зі, могили та й посипле нею на Великдень кругі, церкви,
по тому слиду поповому, які» пить ходиві» святити паски.

460

Тоди гришна душа заспокоиться й кистякьі тлитимуть соби
вт> домовини до страшного суду."

— О, якт> бьі справди хто доказавт» такого дива!—вир¬
веться зт> словомт> Настусинь батько.

— Я докажу!—гукає Грицько, бо вт> вовкулакахт> винчь
згубнвь усякий страхт> изт> вовкулачнм'ь перевеслом^, дакт>
йому ничого не було страшно вт» великій тузи по Настуси.
Нехай мене, думає, лучче той упнряка задавить, що за-для
грошей спаливсь село!

— Докажеш^?—гукне зт> погордою Насту синь батько.—
Хиба тнмь, що бигавь вовкулакою? Докажеш^,?

— Ни, не тнмт>,—видказавь бидолаха Гриць,—а тнмг, що
не даешт, мени на свити жити. Пійду й принесу жменю
земли. Лучче мени ві> ями зт> упнрякою лежати, нижь че-
резт> такого, якт> ти, погибатн!

Губрій ажт> зареготався зт> досади: така вт> нього була
вдача чудна, що регоче сердючнсь. Зареготався та й пид-
цьковуе Гриця на погибель...— „Який ти—каже—смилнвнй!
чи не про тебе се писню проложено:

Ой ишовь я до дивчьшьі темненькои НОЧЬІ,

Сндьіть гуска на купьіни, внрячьіла очьі;

А я кажу, гиля-гиля, а вона й прьісила...

Коли б'ь не кнй, не пальїця, дакь була бч> и ззила.

— Смійся, зт> мене тоди, якт> принесу тоби грудку земли
зт> ледачои Стельмаховои могили. Докоряенгь мени грудоч¬
кою земли: я тоби принесу іи й самт> кругом^ церкви посиплю,
и все село видь страхиття слобоню.

— А ну-ну! докажи такого дива!—видказуе Губрій.

— Докажу! зарази и йду.

461

— Добре!—промовьів'ь Губрій, сміючись у кулакт>, а самі*
думає:—Огь якт> мени сього безземельника збутись! Се че-
резт> нього проклятущого нихто й клямкою зт> почесними
хлибомь не брязне. Тамт> йому буде й аминь. Не даремне
таке напророкував’ь странній, а напророкувавши заразь и
зник'ь марою. Не вернешся, Грицю, живий з*ь кладовища!

Се вишь подумав^, мовт> окомг измигнувт», та й каже
лагидно, наче хто добрий: „Гаразде, синку, гаразде".

Ще бильшнй жаль узявсь бидолаху Грнцька.

— Дакт» ти мене ще й сином'ь на глумі» узнваенгь! Що жт>
ти мени даси, якт> принесу жменю земли? Чи оддаси за
мене Настусю?

А Губрій певешь його пагуби, й вирикт»: „Виддамт>!“

— Чуєте, добри люде?—промовив'ь Грицько—чуєте, що
сказав г ь Губрій?...

— Чуємо! чуємо!—загукали кругом^.

Про Губрія жь (и я се чула) така йшла слава, що
винт> черезт> пиху та багатнрськи гордощи николи свого
слова не зрекався. Не дукою срибляннкомть себе вважавт>, а
якимсь царем'ь-багатнрем'ь, що свого слова не ламле ни вт»
чому.

— Чуємо, чуємо! чуємо!—гукає громада.

— Йду! — перехрестившись Грицько, и споглянув!» на
Настусю. А вона йому кивь оддалеки головою! Бо смилнва
б^ла й сама, то й коханому давала виру певну.

— Ни, ще не все,—озветься зновт> Губрій.—Ти прине¬
сенії» жменю земли, та не зт> могили, а сі ь пидт» царини. Коли
жт> хоченгь, ось тоби вухналикт». Прибий ннмі» до хреста
цю хусточку, що вт» тебе за поясом!»!

— Давай, прибою!

462

А Настуся слухала се, та й не боиться ничого: певна,
що іи коханий Грнцько й зт> пекла живий вернеться, но-
сючн іи вть серденьку. Забисована дивчина! Певна й вт> тому,
що батько свого слова не злама, дарма, що такий гордий
та пишний, дарма що такт> високо несеться.

А ничт> насунула темна. Увесь майдане, ти бч> казавг,
кожухомт> укрито. Ще й Грнцеви важки, завзяти ступни
чути, а самого заразть темрява проковтнула. Старий Губрій
тилькн руки потирає, на дочку позираючи. Якт> на те жт>
вона соби вдалась у батька губатенька. Хлопци зт> досади
було ривняють іи до вбогои Ганни, спиваючи:

Багатая, губатая та ще кть тому й пьішна,

А вбогая хорошая мовт> у саду вишня.

На велику худобу, батькивщнну іи, заздрились! Отже
вона довела, що найубожчого зт> нихт, покохала, да не пе¬
рестала кохати, яка» вовкулакою зроблено його.

Було, якт> спивають на колодци про багату та пишну,
дакт> вона, знаючи, до чого се, и видспивае имт> (а голосе
у неи такий бувь, що й соловейко бт> заслухався):

По пидт> садомт> дорога
Та до мого порога,

По пидь садомг стежечка
Та до мого сердечка.

А хто жт> сього не знавт» у сели, опричч> Настусн-
ного пан-отця, що вбогий Грнцько гордувавт> вечорницями
та по-пидт> садомь ходивт> до забисованои, мовляли, див-
чини. Коли бт> жива була мати іи, може бь вона се знала,
та вона й матери, ще дивчамт>, було, каже, пригортаючись:
„Матинко, риднисенька! твоя доня тебе не осоромить! “

463

А Гриць добре знавг, що зт> нього не спускають очей
парубки й дивчата, надть усихт> же та вродлива Маруся.
Отт> йдучи по пидт> садомг, якт> разі» мимо досвитчанои
матери, визьме та й заспивае своимх дзвинкимт> голосомт> на
все село:

Ой не ходьі, Ґрьїцю, та на вечорньщи:

Бо на вечорньїнях'ь—дивкн чаривньщи...

ажт> покиль закинчае сими словахми:

Ой мамо, мамо, жаль вагьі не знає:

Нехай же Грьщенько та двохт> не кохає.

Наче заздалегидь чувт> серцемть парубика страшну свою
пригоду, та самт> соби іи й вшцував'ь.

Справди жт> бо й хлопцями и дивчатамт> спершу зда¬
валось, що винт> кохає заразом^ и Настусю й Марусю: ту,
за Губріевьі достатки, а сю за таку вроду, що хочт> води
зть лиця напийся. Досадували вси на багату, губату та ще
кт> тому й пишну, та щобт> іи й його подратувати й при-
спивують було, ниби такть соби:

Ой пійду я за ворота, сюдьі-тудьі гляну:

Одна несе вареньїкн, а друга сметану.

А Грицько, молодикуючи, бувт> соби ввичливий, мо¬
торний, жартовлнвий з*ь усима. Не то що не любивт> Ма-
руси, а якось и боявся іи пильного погляду. Очима вона
схожа була на свою матусю, а про іи матусю здавна вже
йшла недобра слава, що вбого жила, та ласо нила. Було
доить свою мизерну коривку, та й устромить ножа-коло-
дія вг одвирки, дакт> зт> того ножа по колодочци такть мо¬
локо й дзюрчить. Їй то добре ласувати зт> дочкою, а су си¬
лова скотинка сохне...

464

Винт> такьі справди наче пророкував:ь своє вовкулаку-
ваннє; та за його правду, за його щире коханнє, за його
байдужнисть про Губріеве дуцтво-срибляньщтво Господь
його внрятувавт> не то зт> вовкулацтва, та й зт рукт> упи-
рякьі.

Огь жт> и минулось тяжке лишенько. Весело позирає
згорда- забисована дивчина на своихь завидникив'ь! „Нехай
знають, який у мене Гриць! Пєрєбувт> нелюдську пригоду,
Й не злякавсь би за для мене й самого пекла, якт> и я бх за
його не злякалась би!

Така думка свитилась проти багаття на іи гордуватому
виду. А на те й не вважає, що іи панотець усе бучниіцимт>
та бучнищимт> поглядом^, поглядає. Уже не дурно вони на
хреста тому паліеви всим'ь селомт> складались. Правда дубового
хреста не всовитував'ь Губрій на сходи мужами громадськими
ставити, бо той странній про дуба не казавт, ничого: не хо-
тивт> на сю складку лишньои копійки вкладати. А теперт>
воно йому й на бильшу користь випало, бо ласий, якт, и
вишь самт>, на грошн мрець—ходила поголоска—гнивався,
що його абн-як'ь поховано, та й читавсь ничною добою на
всяку людину; дакт> попаде вийт, и Грицька вт> кистякьі-
лабети!

Ну, якт> би воно тамт> ни було, хто його знає, що вт>
того сильского дуки Губрія стеменно діялось у^души. Певно
тильки, що винт> усе бучнипць та бучншцт» позиравт> на¬
вкруги себе, які» на сели бильпгь та бильшть пивнивіз ози- к
валось. Тамт>, думає собй, І^е^чутно ни однисинького пивня
на мошлках'ь, на кладовищи, дакт* лихий мрець нб^злякаеть-
сяДземли зт> могили своеи вовкулаци не попустить, бо й
‘ЖГдитей своихт» був'ь зажирливнй, и скильки, було, вт> су-
сида не заробить, усякому докаже: якт> у тебе робити, дак*ь

465

старци доведеться водити... Гниваеться теперт* на все село,
дакть певно потягне вт* яму та й гризтиме, поки той судь.

Такт» винт* соби миркувавт* мовчки. Такт» и все наше
село, зт* хмалого малку та до старого станку, думає. Ничт*
(мовляв!*, сам г ь соби вь думци Губрій), ничь-матн звикла
все таємниче вкривати. Завтра люде побачать хиба яму ту,
що до себе нею поволикь Грндька кистякь-мрець.

Се думаючи, дивиться, ажт його дочка поблидла, мовт>
рутонька втяла: зомлила, мовт> на останню пряде.

А виня, таки любивсь іи велико, тнмь и хотивь за та¬
кого дуку-срибляннка ’ддатн, якт> сам!* „Чого (рече) сумуєш!*,
нависна голово, дивчнно? Я тебе ’ддамь за такого, що й усе
наше село купив!* бн.“

Настуся жь наче того й не чує. Люде вже почали
гуторити про те, що вь кого було на уми. Кожне прига¬
дує, якт> ще вь запинку чувало страшне страховинне видть
бабусь; а Губрій дакь навпростець уже гласить-оголошуе
свои думки, свои радоган: „Ледачому ледача й смерть! Не¬
хай там!* зальщаеться до якои вовкулакивньї, а не-до Губрі-
ивнн, своеи неривниД

Затрусилась одь сього жорстокого слова, які* вь осенн
листь, моя Настусенька, блида якь смерть. Думали, що туть
упаде та й Богу душу виддасть. Злякавсь и батько тоди,
забувсь и про свою повагу панотецьку. Вхопив!* бидолашну
за рученьку, де й нижнє слово вь пннди-багатиря знайшлось!

— Моя ти царивно! моя короливно! моя втихо єдина на
свиуиі — Ось якь заговорив^, бо дочка зробилась уже сама
не своя. Та й я, нехай Богь простить, подумала: „Таки не дурно
прозвано тебе Настусею забисованою. Хиба ти людина? Ти
мижь людьми якась русалка, якась дивна, що никого, опричт*

зо

466

Гриця свого, не вподобаешь, усима хлопцями й дивчатамн
ниби гордуеш'ь, а ми до тебе вси горнемось / 4 У страшну
хвилину я се подумала, та й згадала чогось до неи мою
присьпивку; бо присьпивками змалку звикли розмовляти
зт> Настусею (ми близеньки сусиди, вкупи гусенята було па-
семо по наді» ставкомт>). Дакт> я й згадала гришна (каюсь):

Чьі ти царивна, чи короливна?

Я не царивна не короливна:

Губріева дочка,

Мийсь людьми панночка!

Огь и мигонула вт> мене гришна думка: чи не чарив-
ниця еси й сама, що всихт> наст* чаруеигь?... Та щось у
серпи вт> мене видказало за неи:

Мои чаронькьі—кари оченькн,

Моя принада—сама молода.

Оце жь покиль я вамт>, пани, моя утинко, розказую
та розмазую, святкуючи, а тамт> на майдани вт> одинт> менгь
одно за ’днимт, переминається. Спершу якийсь сумі,, потамть
великий жаль, далій дивовижа така зть Губрієм^, що гордий
дука-срибляншсь заговоривсь одсь серця, а що вже всих'ь
ростривожило—помертвила Настуся. Зовсимь наче нежива!
Такт> и схилилась на руки батькови, хочт, зарази по нашого
отця Петра та по дяка й пиддячого посилай. Що, Боженьку жт>
мій! Лелечку мій! Недавнечко, мовлявсь, була гожа, якт»
повная рожа, а теперт> стала, яксь рутонька всьяла.

Оце ж'ь вона справди наче вмирає на рукахт> у батька.
Далій, якт> метнеться, мовт> іи невидома сила на крила вхо¬
пила! Скик г ьІ... и вже тоне вт> тій темряви, що й наші* Грнцько
ьтонувь, бо майданове багаттє, що кругт> нього гріючись
розмовляли стари люде зт> Губрієм^, ще й надто згустило
темряву.

467

— Настусю! Настусенько! загукали вси вкупи зь батькомь.
Нема!... Кинулись навмання по іи слиду: не видко, куди май¬
нула передь нами; куди жь, якь не на кдадовище? Гукаємо,
шукаємо, одно ’дного питаємо, мовь тюбожеволили. Нимуе
все, могила могилою.

Багацько нась, дакь и не страшно. Простуємо вь пить-'
ми до знаного всимь хреста, де мусивь Гриць вухнальїкомь
хустину свою прикувати.

Ажь туть небесна сила дала, що мисяць, молодика,
изь за чорнои хмари виризався - випливе. Надь тимь ми-
сцемь засвитило Господнє свитло, надь ямою, де лежавь
жадний на гроши мрець пидь березовими хрестомь замисць
дубового, якь би "годилось^ Засвитило, та й не видко ни
Гриця, ни ШсїусиГни самого хреста.

— Ой горе мени старому одинокому!—заридає тоди На¬
сту синь батько.

Плаче старий, глаголе неподобне зь великого жалю, а
молодиць наче впавь изь самого неба вь хмарну темряву.

Страшна се була хвилина, мовь передсудйя. Не вь одного
(признавались описля) зивьяло волоссє якь, одно ’дного вже
не бачило, та ще треба сказати, що й не чуло; понимила
майданна громада. Тильки Губрій бидолаха кричавь: „Нас¬
тусю! моя Настусенько! Грицю, мій Гриценьку!...“

Зге, бида не свій брать; викує вона хочь зь якого
пи нди лемишь та й чересло.

— Ось де я, тату! ось-ось де!—чути стало Настусинь го-
лось, та ше й веселий, мовь не сь пидь земли, не зь того
свиту озвалась, а зь раю до батька заспивала.

— Ось,- ось-де ми, татусю, ридний батеньку!—гукає сли-
домь за нею Грьїцькивь голось.

468

А на неби (дьівна се була ничсь) наче хто величезною
митлою позмитавт, хмари. Навкруги молодика розсипались
яснимт, зерномт, зори...

Ну, дали ни про що й росказувати, хиба тильки про
<те, що ^реста зроблено зі, товстои берези. Була у наст, у
займани на Галахт, береза суховерха, що поти сикть зт, неи
пускали, що й усихати почала. Чия вона? Ничия, такт,
які, сама займань — громадська. Огь іи зрубано, та, не
обдираючи зсь низу кори, хреста важенного обтесано та
на двохт, паровицяхсь Губріевихсь привезено й укопано.
Прибигае до сього гришного хреста несамовитий вов¬
кулака, напгь Гриць, зі, ухналемт,. Тильки забивт, ка¬
менюкою вухналя, повисивт, хустину, а хрестсь пидт, нимт,
визьми да й схитнись, а земля пидт> нимт, визьми та й про¬
вались! Злякався (описля розказувавсь), нигде правди дити,
думав!,, що мрець тягне його на той свиті, за ноги. Зда¬
валось йому, що й кисткьі пидт, ногами мерцеви хруетили.
Оби мливі,, а_ хресті,, пидгнивши здавна, повалився да ипри-
кривт, йому плечи! „Настусю, Настусенько!“ гукне вже вт»
останнє Гриць, йдучи, які, думалось йому, кризь землю. А
вона саме прнбигла туда навмання пидт, велику темряву.
„Грицю, Гриценьку! ось я, ось!“ Та вдвохть и визволи¬
лись.

Позирав!, батько на хустину, приковану до хреста. За-
плакавт, старий ревно, не знати вже чого, чи зі, великих!, ра-
доїцивт,, що дочка вернулась и жива й здорова, чи зт, ве¬
ликих!, жалощивь по с воих ь. скарбахт, да по гордошахт».
Ну, нехай його Борь судить за його зажерливисть, які,
отого жадибника, що мало не пивсь села спаливі,, а На-
/ стуснне весчллє справди^таке справивт,, що довго не за¬
будуть.

До роливщьіна.

і.

тилькьі зазнаю, як'ь, було, вт» кутку сиджу. Хто
схоче, той мене й одлупьіть. До тринадцяти годь
мени такт» було: в^менебнхо-

Мати вмерла, я семилиткомт» зосталась; а
батько вмерт» ще перш г ь того. Який бувт» батько роботя¬
щий: и день и ничть, було, робить та й робить, столярує.
Хто, хто вставт» рано, а Якивт» Король уже вставі», писень
спиває, а рубанокт?, або стругт» тильки дж-ж-ж, дж-ж-ж и
стружки литають, якт> мотили, по всій хати, не переведе й
духу. Симі» и вт» сухоти, кажуть, себе ввогнавт».

Ще ось що памт>ятаю: якт» я руку соби чимсь уризала,
дакт» батько лакомт» примочував^. Теперт», що згляну на
шрамокт», дакт» його й згадаю: „Парство йому небесне! “

А матирт» по тому згадую, що, було, наст» изт» собою
забирає вт» двирт». И нянька вт» наст» була хороша, а не зви-
рялась на неи.

Пани дуже любила мого батька. Було за що й лю¬
бити. Тніть и призвнще дано йому таке гарне: Ко¬
роль. Було, що празннка своеи паски присилає пани розгив-

470

лятнсь. Та й не одному Королеви присилали вони паски,
нехай изв нимв укупи царствують! Огь разв прислали, а
винв бувв недужий, пидвився зв полу трохи: „Розгивляй-
тесь, каже, дити,“ а самв и вмерв.

Мати жв у холеру померла.

Я й сама недужа була; лежала на печи, а тутв дви
баби коло матери сидило; одна каже: „Умерла Тетяна!“ Я
такв и зомлила. А друга каже: „Ни, се вона заснула / 4 Довго
такв мене малу дурили.

II.

Якт> умерла жв моя матусенька, дакв сусиде й почали
насв грабувати... Теперв мени про се хрещений батько рос-
казувавв. Винв тоди ще парубкомв бувв. Бильше за всихв
насв прикашикв Сухоперний обголивв. Ми вси його такв
звемо, бо винв у билому сухоперяому сюртуци ходивв.

Поясивв однихв було вв матери дванадцять, ище не
крашенихв; вовни, одежи скилько, полотенв сама мати
наткала. Скилько синятокв було, хустокв, ряденв! Все по-
виволикали на подзвиннє соби! зоставили насв безв усього.

Братв маленький одв грудей ще вмерв. Друга сестра
чотиролитка вв людей жила,—у кучера: ихв у нашу ха¬
ту перевели.

На іи й накинули хлопця двохлитка глядити. Вона за¬
брала його на пичв, та й не доглядила: наловило, сказано,
риби. А кучерихи дома не було. Прийшла пидв чаркою,
якв ухопила мою сестру та гепв обв пилв изв печи! Такв
и розидрала коло ока. Покотиться бидолашечка моя зв пе¬
чи на пилв, а описля й додолу, да скоро и вмерла. Що бв
и мени було за всима йми йти! Сидили б в у царстви не-

471

бесному, у тому вичному покои, та й „ни пєчали, ни воз-
днханія/ мовляві* батюшка.

III.

Які* тилькьі мій батько ту хату окукобнвт*: „Не мени
каже, буде, дакт> моимт> дитямт>.“ Поклинцював!* іи, грузомт*
набиві*, обставив!* очеретомт* навкруги, щобі* теплиші*.
А саді* який хороший у насі* бувт>: самі* нащепиві*. И
невеличкий садокі*, довгенький, та вишнякі* хороший, дви
яблуни й сажалка, наді, сажалкою похилилась калина. Си¬
димо, було, пидт* рясним!* цвитомі* у спеку, які* пидт* да-
хомт*. Наді* самими синьми яблуня розпаялась и два
чорногузи гниздо звили. Наче й щастє пророкували. Льі-
ліясу три кущи. Соловей не одно гниздо звиві*. Було
свище на все село. Я, було, тихенько пидкрадусь та й
дивлюсь, а вині>, заплющивши очнци, й щебече. Наймичка
наст> и одведе, щобі* не полохали.

Копаночка була; теперт* згадую, які*, було, наймичка би-
лить биль; а потимчь и вт> вишняку сидить, пояси плете, а
ми гуляємо коло неи.

Оце, було, й я визьму гребинку, прнвт>яжу мичечку, та
й пряду, а батько кажуть: „Моя дочко, моя паняночко! я
одкуплю тебе, на волю випущу. Пряди мени на ятери: риб¬
ку тоби ловитиму . 44 Пійде рано-рано, язи позаставляє, на¬
чиняє таке, духи позакриває, в'ьюнивт*, карасивт* наловить.
А мати кажуть: „Дитино моя! пряди, пряди на рушники,
на хустки, я натчу та ще й жижечкою обведу.“— Усе
намт* щастє пророкувало, та баі..

Які* би давт* Богт>, щобі* живі, батько, я-бі* теперт*
ничнмть не журилась. Ми хочт* и панськи були, а наст* ду-

472

же не неволено. Батько скриню мени гарну зробивсь, на
колесахт>.

Дань якт> ставть ото вже кучері жиги вт> нашій хати
зт> жинкою й трьома дитьмьі,—садт> усохт*, не доглядали.
Вони його не садили, то имт, байдуже; та які* пустилась
по йому куряча слипота, глуха кропива,, лопухт>, будяки гю
грядках'ь, свнрипа, гирчипя,—такт> и поглушило все. Пій-
деш'Ь'—дак'ь у реп'ьяхи й уберешся! Соловейки затихли, бо
дити часто полохали та голодни коти. Я жт, було, й киш¬
ку годую, дарма, що носить кошенятами мишей, годую за¬
для ради соловейкивт> та ихг диточокт*. Запашни дерева мо-
хомь поросли, та повсихали; мохи на ихі) та губи поросли.
Садокт> наїить зробився колючий, мовчь йижакії. Собака
бувт>, и той зійшовт изт> двора. Описля склалась пожежа,
дакт> и садовину на дрова вирубали, тилькн пеньки стир¬
чали.

А пожежа якт> склалась? Кучерт» лигь спати, а вона
ще чогось пишла вт> хижу, а прийшовши полизла на пичг.
На печи жт> у нась було виконечко зь кватиркою; вона на
тому виконечку поставила каганець та й заснула, а кгно-
тикт> упавт* на винно,—почало горитн. Описля вихопився
вогонь изть кватирочки та й пишов'ь чухрати все кругомт>.
Повна хата диму! Вони сплять. Нагодились якось люде, ста¬
ли стукати, насилу добудились. Москаль убипь у хату,
всилу ихг вицупьів'ь, и дитей поколошкав^. Мале, що зі>
нею на печи було, до половини пузирем^ знялось; а одно
хлопья, щестнлиток'ь: „постій, каже, мамо, чобитокт^ одьін'ь
забувся / 4 та й випорснуло зт> рукт>. Кинулись його шука¬
ти,—налапали вт> диму. Чобитокг у руди, а воно нежнвень-
ке, задихнулось.

473

IV.

Усе вт> ихт» погорило, и наша хата. А Сухоперннй той
усе наше добро позводьзв'ь. Дви корови було, сива й ру¬
да. Було, до наших!» корив!» николн видьма не пидступить-
ся. Молока багато давали, бо нашт> дидт> умить одт» видьомт>
замовляти. Тилькн треба було три слови сказати, які* йдеш!»
доитн. Вин'ь мою матирь» навчив!»: було, йде доитн, та й
скаже ти три слови. Я мала була, мене мати й не встигла
навчити... Якт> же пишлн ти корови по руках!», так!» по¬
захарчовувано ихт> страхч>! И молока стали давати мало, бо
вже до их!» ходили видьмн.

Що ви думаєте? Якт> видьма на кого та взлиться, уже
виддячить. Вона схоче, перевернеться хоть чнмт>. А наст., бу¬
ло, ніяка видьма не займе. Нашт> ридт> знав!» ти три сло¬
ви про ихт>, тилькн я—горенько моє—не зазнаю, бо рано
батько й мати померли. Якт> би жили, все бт» и добре було,
а то й усе лихо мени через!» моє сирицтво сталось.

А то, кажуть, у моеи титки стоявь москаль; оть, во¬
на зт> имт> чогось и посперечнлась, а вона була видьма.
Отт>, якт> вин'ь лигь спати, вона й обернулась мухою:
гуде та й гуде. Не дає йому спати; огь, вин'ь піймав!» іи
та вт? пляшечку й заткнувь. Устає дядько, чоловикть моеи
титки, лежить вона и не дише, бо в'ь видьомт> тилькн ду¬
ша вилитае, а тулуб!» остається. Чоловикт? такть журиться,
що вже свитт», а вона не дише. Огь москаль и каже: „Ко¬
ли вона заприсягне, що такт> робити вже не буде, дакт> я
іи душу випущу." Ну, чоловикт» знавь про свою жинку
що вона видьма та й поручивсь. Вин'ь и випустив!» муху
зт» пляшечки. Муха загула; жинку стали будити, вона й

устала та й заклялась.—Моя титка ше не зла була видьма,
бо прьірожденна, не роблена.

Я дуже жалкувала, що мене не навчили видьомства.
Разт> я знялась и пишла до родички вчь трейтихт>, а вона
вмила видьмувати. Думаю: „Попрошу, навчусь! Чужому не
покаже, а *мени ’дкрнеД Приходжу, а вона саме на ричци
изт, сиру ворочок'ь прала, дакт> и Боже жт» мій! чого тамт>
нема! Такт* на ворочок'ь и скачуть, лизуть вужн, жаби,
ящиркьі, всяка гадина; одно ’дного попереджає, штовхає;
одно шубовстьне вт> воду, а друге пнеться, кихтемт* чешіяеть-
ся. Отт>, вона й каже мени: „Приходь у глупу шить до ме¬
не (вона ж 'ь була неприрожденна), да вже жт—каже—
вчись.“

— Добре, — кажу, — прийду не’дминно. —Приходжу. А
вона вийшла на рундука, та які* свисне: де тая й гадина
набралась—такт> сюди й лизе, а вона й каже: „Визьми та й
подій усяку гадину. “

А я ій одказую: „Усе тоби виддам*ь, тильки пусти
З'ь душею, не хочу вчитись!" Не хочу, думаю, тебе й за
родичку мати.

Такт> и впала. Не знаю, чи то справди було, чьі то
увьтджалось мени, а якть іи поспитаю, дань одкидаеться,
сміється. То жт> видьми встають зт. того свиту, а то та¬
ки й мерди ходять. Вони встають тричьі на ршсь. На Велик¬
день—оце разт>; потимт> на русальчишв Великдень устають
нехрещени дити (вин:ь такт> оце колись коло Петра бу¬
ває) — оце два. Да ще колись у трейтє. Дитей и не
пускають купатись, бо русалки залоскочуть. Вони й у саду
гуляють уси голи. Се все дити нехрещени. У нась ище й
копанка, дакт» вони й товпляться, було... А якт> попадеться
хто вт> гаю, дакт> хочт, и велике, дакх залоскочуть.

475

Я не хотила бутн злою видьмою, а щобт> материзна
вернулась, отт> мени що рупнло, а то все розтеклось. А вт>
видьмн—зась!

V.

Дакт> ото жт> забрали мене недолитком'ь вт> помнатьг
описля матерннои смертьі. Мени вт> панивт* добре було.
Тильки раз'ь разомт> панг мене за вухо поскубли, що я
безт черевикив'ь по морозу бигала. Нудьга тильки була
по панському вчитись, якт> що звати. У наеь миска, а вь
ихт> ваза , у нась дзиглика, а вт> ихт> сшулець або крисло, а
вт> нась крисло зветься матня вт> штаняхт». У наст, запаска,
попередника, а вт> ихт> хвартухь . Що вт> наст, юшш зт>
двома рукавами, то вт* ихт> спидниця такт* зветься* Оце
тильки й негарно.

Десять лить послужила я в'ь комнатахь ,—мене випу¬
щено.—Скоро я вийшла зт> комнать , мене змовили за бага¬
того одинця* У його й мати була, йому ще йлюда не ви¬
йшли женитись.. Оть, зробили заручини. Я подавала й хуст¬
ки. Я вт> ихг и жила до винця, мовь би невистка вже. У
мене хатьі не було, згорила при Сухоперному, а вт> ихг жи-
ночихт* рукт> бракувало. Я все робила, що мати, се б'ь то
свекруха, скаже. Дотклива була й лукава, ничого правди
таитьі. Оть, вийшли йому года, ладитись би намт> ик г ь ве-
силлю, а вони тоди одкидатись. Луну пустили, що вже
знайшли соби кращу. Тоди мене давай гнати зт> хати,—и
гнати й нивечити.

Я до його: „Що се ти, Микиточку! Бога бійся! хай
би мене твоя матуся нехтувала, а то й тьі за нею ручь

тягнешь.

476

Що Ж'ь? яке дерево, таки й пагоньци... Хай воно имг
западеться! Силою вт> колодязи води не докопатись! Винть
У такт, мене любьів'ь, як'ь собака цибулю. Я Ж'ь дарма, що як'ь
гичечка була и вбога соби, а дило вмила робити. На ве¬
ликому господарстви зросла вт> панивт>. Не бьіто мене тамі»,
а тутт> бт>ють!

Воно хочт> и не по божому, думаю соби, Микиточку,
такт> глумуватися зт> сироти, одкидатись, та коли бт> не
те... охг!... коли бт> не те лишечко склалось, .дакт> я тоби,
думаю соби, подякувала бь за хлибт>, за силь, та й геть изт>
твоеи хати, и пару соби ще й кращу знайшла бт>.

Такт» зрадника насміявся гирко З!* мене, погордував!*
мною, як'ь витерть травою. Вині* до мене ходьівії такт,, що
й свекруха не знала. Вона таки й казала намт>: „Глядить же
мени, дитьі!“ Такі) що, було, й цилуемось, захилившись за
двери, а тутт> не стямилась, як'ь и дитину нарядили. Тогди
невира мене й покинувь. Кращу, мовляли, знайшовсь.

Чн я Ж'ь не хороша, чьі я Ж'ь не вродлива?

Тилькьі моя доля нещаслива!

Впередт» снопи пов'ьязавшьі,

Да наврочать люде,

Впередт, правдоньку сказавши,

Да любить не буде.

Сльози й теперь душать, як'ь згадаю... З г ь иншою по-
винчався, а мій викт* занапастиві). Про се й писня спиває.
Вона про мене спиває:

Ой пійду я лисомг-бором'ь,

Та й стану я пид^ яворомь:

Явороньку зелененький,

Пропавг мій викт> молоденький.

477

Такть, паніечко моя,ия пійшла лисом'ь-бором'ь... Коли б'ь
же то справди, а то промижт> людьми наче вт> лиси-бору
тинялась, та не знайшла й явора зелененького, щобь заго¬
лосити до нього: Пропаві, мій викі> молоденький!... а
заголосила до сивого дида, до мого хрещеного батька.

Прийшла до його впь хату. Самитникомт» та ще й сум¬
ними соби живі). Ни дружини, ни родини. Думала: сей
дубт> мохнатий старенький прикриє мій сороме одт> людей
лучче зеленого явора. Ни, якт> глянув^ь, такт> и грянувші Ти
не моя дитина, не моя хрещена! Моя дитина у порожни б'ь
ходила...

Симь словом^ такт» и випергь мене зт> хати.

VI.

ІІилий рикь по чужихт, дворахь пороги терла. Та
вже якть занедужала вт> людях'ь, та давт> Господь мени ди¬
тину, тогди батько хрещений зглянувся, прийшові> и мене
зії дитиною забравть до себе. Було, й жалує мого хлопчика...
Жалує, жалує, а посли й одвернеться: „Що жь? прижитне“,
каже. Такі» и вразить моє серденько вкрай. Наче б'ь то
вже воно й не одгь людей народилось! Такь и заголосить
изт> пидт> сирои земли до мене писня про вбитого брата:

Та помалу, малу, батеньку, грай,

Та не вразьі мого серденька вкрай!

Ой Боже мій милосердний та праведний!

Чьі я вбрела, чьі я впльїла, чьі мене ішдльіто:

Чьі сам-ь мьільїй любить не ставт>, чи Його одбьіто?

Ой Мнкиточку, моє серденько! ти й теперть ще стоишт>
передт> очима вь мене, и теперг ще любила б'ь тебе, дакт>

478

ти жт> бо мене любити не ставці Бидна моя дитиночко!
безбатченку мій! И ридний твій батенько, и мій хрещений
цурається тебе, мого цуценяти заблудного. Понесла баба
сповитуха до хреста дакт> и батюшка таке важке имт>я
давт> да трудне, що баба й не донесла. Удруге хлибх но¬
сила. Вида накриткам-ь! Батько хрещений стане пестити
мого синка Короля, безбатченка, а тамі» и ’двернеться, мовь
його що занудить, мовт> що його душить... Які» миркне
своє страшне слово „прижитне," такт» и вразить моє сердень¬
ко вкрай... Хиба жт> воно не Божий твирь? Хиба жт>
и Богі» такт> одт> нього ’двернувся, які> оді» мене люде
’двертаються? Та щобі» доняти які» небудь хрещеного мого,—
а вині» бувт> соби побожний, що й казати!—отії я, щобі>
його навести на праведнишу думку, взяла та й зложила
тихцемії писню про таку жгь, якт> и я, нещасливу людину,
про Уляну Сотникивну. Ся поти заробляла гроши, перево¬
зячи човномт> людей черезт» нашт> Сеймі», покиль заплачено
ій гиркою недолею. А яку писню, дакт> ось яку. Я й заспи-
ваю вамт», паніечко голубонько, якт> спивала своєму батькови
хрещеному:

„Моя донечко, ти, Уляночко,

Чого ходить сумна по Дунаечку?

Чи сумна ходиигь, чи талант» ловьінгь,

Чи людей човномл» знай перевозьшгь?"

„Гирки, матинко, перевози мени:

Проливаю вт» Дунай дрибни сльози мои.

Десь ти, матинко, льоні» прачемт» била,

Що раненько мене та й не будила.

Чужи дочкьі зори не просипали, ~

Щастя, доленьки знай визирали,

А я спала соби та пизнилася,—

Гирка доля мени прьіключьілася“.

Іи жт> таки батько та брати—були се наши сусиди,
люде хороши...

479

„Ой пльївльї човномь два рьібалочкьі,

Прнглядальїсь воньї до Уляночки,

Що й Уляночка себе вславила,

У Дунай на вшсь слидт» оставила,

Ой не щуку й лина уловили вони,

А піймали дитя не сповиване;

Несповиване й необмиване,

Бо дивоцькьіми слизьмьі обливане"...

— Що се за писня? чи не про Уляну Сотникивну се
вже проложено?—обизветься старий зт> нехтуванном^.

— А вже жі),—кажу.—Бачте? я не пійшла робомт, Уля-
нннимт>, а дитину викохала „яко (мовляєте) душу живу*.

А винк, царство йому небесне, було й з г ь Библіи свя¬
том мени почитує. Огь и годи з г ь того часу мени прижит-
нимь дорикати. Дакт> що жт>? У кого три журби вгь хати,
да не такг журиться, якт> я однією. Було, терплю-терплю
мовчки та й зложу соби ще на гирши жалощи писню,
хочт> би й оцю... Заспиваю вамт> зт> биди, моя паніечко,
моя зозуленько:

Чи то, мамо, Божа воля,

Чи нещасна моя доля?

Чи вродила ти ледащо?

Ой пропав'ь мій викь ни за що!
Пропав'ь мій викт>, якт> ягода,—

Що зт> миленькими незлагода,
Пропав'ь мій вшгь, якь макивт, цвигь,
Стемнивт> мени широкий свигь,

Вночи зацвивті, а вдень опавт>...
Отакь, мамо, мій викт* пропав'ь!
Пропав'ь, якь та квасолечка,

Бирка моя се долечка.

Пропав'ь, якт> та ожьіночка,

Невирна се дружиночка.

480

VII.

А якв умерв хрещений батько (винв удивець бувв та,
мавши хорошу людину-жинку, не схотивв удруге жени¬
тись), якв умерв, нехай у Господа зт> вирньїм'ь своимв по-
дружжємв царствує,—дакт> я тогди що робити? як'ь мени
на свити зт> дитиною жити? Зробилась я досвитчаною ма¬
тирвю. Мени винт> хату ’дписавв, а при хати й городе хо¬
роший; я його й души достерегала, як'ь умиравв. Зробилась
досвитчаною матирвю. Дакв оце як'ь вв осинь, дакв уже див-
чата й парубки на сели такв и пропитують: де вдова живе?
та щобв хороша, простора хата вв іи була. Та коли вв
неи одна дочка, то ще имв и краще, щобв уже іи просити
досвитчаною матирвю бути.

Иноди й дивка стара буває досвитчаною матирвю...
Отв, якв котра сиротою останеться, а хата йе, вони іи й
обпрядуть и обсвитять, такв и пиджнве. Оце й сходяться
дивчата й парубки. Дивчата несуть и борошно й яйця, сало,
пшоно, хлибв,—матирки дають, а якв не дають, дакв не грихв
и вкрасти. А хлопци несуть горилку. Дивчата, що вивторка
и що четверга, то й прядуть на досвитчану матирв. Литомв
помагають ій полоти, частують іи, якв самьі пвють. Див¬
чата, якв сходяться, дакв прядуть соби, а то бв матирки й
не пускали на вечорници; а парубки якв хто, то рукавици
плете, хто веретена робить, хто зв чнмв прнйшовв: иншнй
изв свистилкою. А- хто розмовляє, або й спивають. Якв
розжартуються, дакв иншій и мички попалять, сказано:

Молодоїцьі, видрадощн!

На серденьку своя воля...

А я доспивую до писнрі:

Ой що люде ігьють-гуляють,

Тилькьі м.оя гирка доля.

481

Цилуваннечко, милуванночко
Та до серця доходьіть:

Семьг аршьінл» поясьіна
Коло мене не обходить.

Ну, та нехай воно вже на сухий лись йде:

Перебула поговори, перебуду й славу...

Семья вь досвитчанои матери велика. Ие зь кимь уда¬
рити лихомь обь землю,—не одинока зь моєю дитиною.

У недилю якь гарно вь неп буває. Насиння, соняшнику
понаносять, лузають, гороху, симня нажарять. Хто зь паруб-
кивь ще недавно ставь ходити на вечорници и на досвиткн,
той тань самь соби й держиться, коло порога або за сто-
ломь, а хто вже такь що й покохавсь, то й симня вь див-
чиньї любои попросить, сяде коло неи, якь тамь у писни
кажуть:

Ой сядь коло мене та ще й обійми,

Усю мени правдоньку та й роскажн.

Щука риба грає, та й та пару має,

А я молоденька пароньки не маю...

Розмовляє зь нею, писень спивають; а тамь уже й други
й трети соби паруються, пьють-гуляють.

Дивчата гарно повбирани, заквитчани такь що... Бу-
бонь иноди гуде, бась, троиста риже, тильки одляски йдуть,
дивчата танцюють зь парубками! Хто на шагь натанцюе, хто
на два, парубокь и заплатить музипи за кохану дивку. Тра-
та-та-та! весело такь... охь! да не всимь. Скилько настукають
голову досвитчаній матери що недили! Того жь то тамь,
де дитей багато вь хати, и не буває вечорниць, якь у моій
хати бувало.

зі

482

Описля парубки якт> натаскають соломи повну хату,
свитло погасять, тоди й лягають, де хто схоче.

Чи свигь, чи зоря, уже й повставали! Парубки солому
винесли, тоди й додому. А заспи—то дома й не пустять!
Зге, всюди порядку пильнують: и на вечорннцях'ь, и вт> до-
мивци.

VIII.

Такт» я й добиваю, було, свого пидкошеного вику, а
хлопця до дяка посилаю. Огь и втишаюсь ним'ь, не жу¬
рюсь, не вдаюсь у тугу.

Оце, було, росходжусь, дакт> и пидтанцюю й спиваю:

„Ой казальї вражи люде, що я замиясь не пійду,

Посіяла васьілечкьі у зеленому саду,

И васьількьі мои, и Василь ирьі мени,

Пеісь його матери, сподобався мени“.

У кого лихо скаче, у кого плаче... Якт> смутна досвит-
чана мати, дакт> іи не люблять!...

Мене добри люде не цурались, бо я слави своеи ди-
воцькои не скаляла бт>, а тилькн йому, зрадннкови, вири до-
няла. Мени й описля знаходився хазяишь, да я вже ни на
кого вири не покладала. Лучче хай усе моій дитини буде:
и хата, и той городь, що посли хрещеного батька мени до¬
сталось, а то я ще имт> и худобу свою виддамт» за те, що
мною й дитиною нехтуватимуть, гордуватимуть. Нема правди
ни вт> суддивт>, ни вт> людей, а зт> моеи дитини люде будуть.
Житиму й сама, а то ще мени й очи продовбаепгь моєю
дитиною, моимт> короликомт»... Воно гарненьке, не аби яке, и
граматки береться.

483

А то, якт вигнала мене свекруха, що бт ій за неправду
важко дихати, що я попожурилась, що я попотужила, що
я свитомт попонудьіла, що я пополамала рук^ь!...

Ростуть угору парубки, а ми низомт йдемо. Пійди
жалитись до судди... не вьіноватт. На козаку нема знаку...
Пху! нехай на васт халепа! Я й сама соби ради дамт. Богт
святий не звертається, а вони звертаються. Отт у мене
теперт, мовляли люде, байструкт, та й росте якт структ. И
на Короля воно, дьітя моє, схоже й удачею й парсуною.
Живе воно вт мене незгирше. Хочт и струже дещо стругомт,
та изт роскошивт струже; хлиба вт його йе кусокт; я не
прогайнувала, а придбала, не такт, якт онт Хведора все вт
шинокт да вт шинокт носить, а дитокт ажт шестеро. Си¬
дять Хведорини днточки биля викна голопуцьки, да знай
кватирочку видчьіняють, проходжалого питають: „Чи не
бачили вьі нашои матери?“ А ихт матуся вже й сорочку
пропила, на хребти тильки спидниця да юпчина. Дасть Богь,
мо’ чи вернетьця й на ничт, а диточки, якт зирочки (шо
я ихт люблю!) уже по птять разт кожне вт проходжалихь
питало: „А чи не бачили нашои матери?“ Вони думають, що
такт и треба ій робити, а имт голоднимт у холодній хати
сидитн. Чоловикт же на іи не наробиться. А сама жт ся
Хведора якт мени очьі вибивала, соромила!... Теперт мій
синочокт—дякувати Богови святому, а іи синочки та дочки?!

Богт знавт и бачивт, якт було язт ньімт, изтмоимт
Короликомт, ховаюсь по кропиви и по будякахт, и по чагар-
някахт, щобт дитиною навтишатись, очиць ясненькихт
праведнихт нацилуватись... Бачте, прижнтне, дакт його
грихт и кохати й голубити прилюдно. Нехотя знайшла його,
та й короливщину писля мого панотця, наслиддє все про його
вжитокт позбирала. Де що було дидивське-короливське,
що працювавт-робнвт мій панотець, повизяаходила: вт кого

484

ДННЩЄ, В'Ь КОГО СТОЛНКТ, ЧИ ОСЛИНЧИКТ, у кого божникт,
чьі мотовило, або возочокт,—я все повнминювала: то за пшо¬
но труджене, то видпряду, то поможу конопель типатн, або
мочити, щобт короливське добро, дорога мени короливщнна,
не ростикалось.

Люде, було, й кажуть: „На що вона це робить? Хай би
вь неи була дочка, а то хлопцеви! бинт и самі» же майстер¬
ний; а то своє замозолене носить лювямт да те паличчє
збирає.

„ А я довго В'Ь панивт жила, то й уважала, що вони
що небудь старе материнське, або бабине люблять и бережуть.
Дзиглика зовсимт старий, и нижку нову вже прироблено, а
вони його якть цяцьку держать. Се (кажуть) покійна бабуся
сндила на йому. А навкруги таки хороши, нови, пидт ла-
ком'ь дзиглики й шахвн стоять, да тому безногому бильше
шани.

Хочт я зт своимт> Королем^ и по кропнвахт, по ку-
Х/щахт и по лопухахт, було, ховаюсь, пестивши його малю-
сенького, бо людське око на мене гостро дивилось, и на
мене й на моє нажитне, на моє неблагословенне... про мене!
я В'Ь кущах'ь, було, таке соби свято зроблю, що про ввесь
свигь забуду.

ГІху! оце якт> я сплюнула, якт> оця слння щезла,
такт> щобт и Микита зннкт, той зрадника. Хотйла йому
штучку ’дпалнти, якт внгнано^мене зт хати, сироту, безт
притулку й осоромлену. Піймала горобця та й хотйла очн
виколоти горобцеви да й пустити по свиту, щобт якт>
горобець по свиту тинявся невидющий темний, такт» щобт
и бинт. Отт же ни! Занедбала свою думку. Жаль стало
горобчика: пустила видющого на волю. Коли Богт його
не вбнвт,—намт не лнчнть карати. Я люблю його.

485

зрадника, й доси, люблю, да нехтую, бачите. Королика же
мій, дякуючи Богови святому, не на батька ледачого, а на ди-
дуся свого Короля та на мене схожий... Веселись, коли
зможеш'ь непрощенин грихт> свій забути... Про мене!... Не
дивуйтесь, моя паніечко, соколихо моя, що я плачу: се сами
сльози ллються. Уже не заспиваю, якт> виспивувала, дивуючи:

Чоловиче мій, роскошн мои!

Б р е ч а н ьі к ьі.

і.

оре оцій бабуси Ганнусци! Диждала соби трьохь
синив^ь ,була надія, що й догодують іи й дида, а
не такь сталося!... Теперь таке: и дитн ридни те
роблять, що й приймаки*, пальця вь роть не кла¬
ди, оть що!—За молоднхь лить баба (а не дидь) тямовита
була и рухлива—старалась про дитей: одного вь кравци,
двохь у шевци оддала: побудуть по тиждню вь хазяина,
да й маха додому, не хочуть братися ремества! Иноди—
ще баба и додому не дійшла, а дитки навздогинь, а иноди—
навпростець та й дома: назустричь матери зуби повьітри-
щають; а матери мовь нижь у серце.

Мати за ковиньку да й прочухана надає, а батько
байдуже.

Не слухають вони матери, не слухають и хазяина, куди
вона ихь у науку пооддавала, а батька (мьякушку) и пого-
тивь, бо баба булаву носила, а батько плахту. Баба звива¬
лась миттю всюди и спонукувала хлопцивь до дила. Невси¬
пуща баба! бере, було, на налигачку хлопця, щобь не втикь.

487

изновт> тарабанить його до миста. Хоче, бачте, хлопцивт» на
хлибт> настановити, до ума довести.

— Буває,—каже баба,—не вродить хлибт>, а поля свого
нема, тильки хатина стара, да й то на чужій земли, то й
буде заробитокь, изь хати не виходячи. Отт> по доходять
литт>, то й батька й матирт, догодують, и згадають, якт>
вони побивалися.

Домоглась баба таки свого: повиростали и ума дій¬
шли—шиють керсетки, юпки, свитки й чоботи. Одного мен¬
шого вь москаля забрали. Яку копійчину загорює мати,
такт> и на гостинець Петрусеви.

Часто згадує, було, бабуся, якь забрали його вт> мос-
кали, що виюь було ій спиває:

Вьіряжаеигь, моя родьінонько, — чи не жаль тоби буде,

Якт> я иойиду на ту чужьіну да минеь чужьш люде?

Спогадай, моя матусенько, да якь сядешт> хлиба йистьі,

А я тебе изгадаю ище и не йившьі...

Старший енні?, швець, уже й одружився, и на оддшпь
пишов'ь: у прийми пристава. Нема старьімт, добра! Почишь
поганий... Невистка йидьма йисть бабу й дида. Невистка—-чужа
кистка. Вони іи спонукували на добро, якт> молоду людину,
а вона на ихь гнивт> положила; и синт> тягне за нею руку.
Багата, бачт>! Винт> пишов'ь на оддилх, бо за жинкою й хату
взявть. А вишь ЧОЛОВИКІ5 майстерний, такг пишла, хочт> и
худибна дивка. Треба бт> батька й матирт, спом'ьянути за
те, що маги такт> побивалась... Теперь имч. Богт> прьіспо-
рив^ь: и машина йе, и заробитки. Та—ба!

Другий сингь, кравець, пишов'ь на стеггь и довго не
вертавсь: усе тильки йому билети висилають що року. А
батькови й матери копійчини не передавсь.

488

— Ну, вже прийде Петрусь! Винь нась догляне, не за¬
буде, прихилить нась до себе, затула наша,—каже бабуся ..
Чи вже таки спасеннои души не буде на нашу нсмичь, за¬
хистити нась?... А то й стопитись ничнмь.

Стареньки що зберуть одь своихь немощивь, одь
своеи праци, мозоленнхь рукь, то й одишлють москалеви,
меншому синови. Пише Петро, що й письма його вже на¬
вчено. Оце, було, якь зайде який москаль зь ихь полку на
своє село, то заразь бабуся своєму ІІетрусеви й посилає
гостинця, а то й грошн поштою шлють. Бабуся, де чужого
москалика забачить,—хочь и не зь того полку, де іи синь—
зарази шанує, хочь винь и не знає іи сина, да вже на спо¬
мине про Петруся. Десь и винь бидуе на чужини! Вона
його згадує не то тогди, якь сяде обидати, або вечеряти,
якь у писни спивають, а якь и дихне, то його спомьяне.

Разь несе бабуся вид г ь панивь яблука й сливи,—ій
дали на гостинець. А саме москали (салдатн) на сели на
видпочннокь стали. Зь велнкимь страхомь, мовь до при¬
частя, пидійшла до охвицера бабуся и, уклонившись низень¬
ко, промовила: „Ваше вьісокоблагородие! не гнивно вамь
буде, — позводьтесь яблучокь, сливокь смажку прогнати по
дорози! (Се бь то погладила дорижку, щобь мтжкенько
було ступати. Бабуси хочеться про сина запитати вь охви¬
цера). Дозвольте, ваше високоблагородие, вашнхь москалн-
кивь помогоричити, по яблучку имь дати!"

— Спасиба, бабушка, памакгаричь.

Пишла бабуся и себе не забула помогоричити для
хвабр'остн. Вертається смилища.

— Ваше внсокоблагородне! чи нема часомь туть у вась
сина мого? у вашому полку? Я й москальїкивь усе могоричу,
сина-уголубчнка згадуючи...

489

Бабуси ажь духь спирає прн сихт» словахь.

— Якь же, бабусю, вашого енна прозивають?

— Петро Гречаника.

— Гречаники, гречаники!—ажь скрикнув^ молоденький
охвнцернк'ь радисно, и щось у його вь думкахь заворуши¬
лось.

— Зге, гречаники, гречаники у печи. Зге, ваше високо-
благородне.—И бабуся, пидбадьорнвшнсь и сльози на очахь,
ударила вь долони та й почала:

Прьійихальї паньїчи, гречаньщьі у печи,

Прьійихали охвьщерьі, гречаньїкн не печени.

Гопь мои гречаньщьі!... гот> мои невданьида!...

Кланяється бабуся: . Ваше високобдагородие! прошу
вась покорнійше обиськати у вась мого сина! Я якь побачу
москалнкивь, дакт> и плачу й сміюсь".

А охвьщерикови любо було дивитись на все, що ви¬
робляла бабуся, бо й самь бувь зь сій сторони, да прнза-
буВЬ своє ридне слово, у корпуси бувши, а теперт> щось
заворушилось у його вь серпи. Спершу мовь на чужозе¬
много звира дививсь, а то стань трохи пригадувати.

— Ахь! бабусю! яка ти люба! Видно, що ти свого сина
дуже любнпгь.

Живи струни ридного слова загомонилн йому вь усій
истоти його. Посли корпуса винь уперше спиткався зь
такою бабусею, а дитиною чувавь писни, казки и про гре¬
чаники и про всяки чудеса, що оповидалн бабуси. Ставі,
пригадувати писню за писнею, що бабуси й дивчата йому,
дитини, шепотали замисць котка, аби спало, аби вгамува¬
лось невстрійливе, які, його звали... Зворушене його серце
мисця не знаходило!... И вь його далеко звидсн йесть мама
и така бабуся...

490

— Ти, бабусю, така хороша, звичайна, видно до панивЕ
уходжа?

— Змалку ще ходжу. Мене за се инкольі й чоловике лає.
Ти,—каже,— тлке за дитьмн побиваєшся и любишт> ихе,
мові* благородна яка, нижна!... НамЕ и журиться гаразде не
можна... Я часто листи пишу до сина. Я йому про все, а
винг тильки: кланяюсь нєвистци, Векли Григоровни, да бра-
тови Опанасови Хведоровичу, да сватови, да всиме, да поки
нерекланяеться усимЕ титкамЕ и небожатами, то й паперу
не стане, що6е батькови й матери у тому листи що вид-
писати, іло6е душу розважити. Я й у сльози. А мени пани
уже яке напише льісгь до мого сина, дакЕ уже теє слово
проречисте пройме й душу й серпе. Сказано, мове я й сама
зе нимЕ раджусь и розмовляю. Мове я ве одній хати зт>
нимЕ живу, кусокЕ зе одного хлиба йимо, мове його бачу,
чую. Иноди пани й каже: „Ти 6е ище й про те йому на¬
писала. Яке йому на чужини буде любо оте взнати. “—
„То напишить, спасиби вамЕ% да ще й поклонюсь, просючи.
Було и ве руки визьму, дакЕ такий важкий,—пани уже и
конвертЕ, и паперЕ свій дає и каже: „Однеси же и ничого
не плати.“ А я таки и на пошти питаю: „Може ще хоче
зе пЕятачок г ь треба доплатити, бо пани усе життє наше
посписувала, то воно важкувате". Прикине на вагу пошмей-
стерЕ: „Ничого, бабусю, бильше не треба." Дай Боге йому
вике довгий: ничого не взяве, хоче и важке. А синивЕ
листЕ яке визьму, дакЕ и легкий, бо самими поклонами на-
пакувавЕ. А ве насЕ усе життє змальоване,—вагота яка!

А охвицерикЕ слухавЕ бабусю да згадувавЕ старовину.
Скилько рокивЕ пробувЕ у корпуси, а ніяки нимци, ніяки
хранцузьі, ни маршировки не винищили зе його серця того
ридного дорогого... Було, часомЕ нудьгує та журиться зе то-
варншемЕ. Нема впину нудьзи... туга якась безодповидня...

491

Разт, потьіхеньку й заспивавт,, щобт> себе да товариша роз¬
важити:

Дивчнно, рнбчнно, здорова була!

А ти й постерегли, мові) китт, мишу: такт* и завору¬
шились, та до його зт, короткими гужами:

— Что зто за рябчина, рябчина?

Винт, и духт, прнтаивт,.

— Больнн, вт, мяча не играете, а рябчину гг£ть можете!
Надо дядект, раснечь: ото они благородних!, д^тей учатт,
уличннмт, пйсням’ь. Кто сегодня дежурний?

-- Грнцько Буханець.

— Какой зто Кгрицько Буханізці,? Онт, васт, совратилт,
сть прямого пути. Такого ни вт> лексиконі, нивт, календарі
ИМЄНИ Н'Ьт'Ь. Что онт,, не христіянинт,, что ли? На первнй
разгь я его не арестую. А вась прошу, какт, благородних!,
дітей, держаться тіхт, правилі,, которня вамт, в<;егда вяу-
шаются, и уличннмт, пТснямт, не учиться. Которнй вам!,

ГОД!,?

— Шестнадпатий.

— О, пора-бн понимать! Ступайте!

И скилько литт, тая туга якась безодповидня жерла
його душу, тягарем!, лежала! Було й дижурннй охвицерт,
пидійде.

— Что ви не играете? можетт, бить ви чувствуете себя
нездоровим!,?

— НТгь. Ничто не бо литт,. А тоска безпред^льная. Безт,
ц'Ьли б^жалт, би куда-нибудь, б'іжалт, би и умерт,.

— Віїроятно васт, кто-нибудь изт> товарищей огорчилт,?

— Н^гь, нізгь! Тоска!...

492

— Ну я васть кь доктору сведу. Вьі какт> будто вт> изсту-
пленіи...

Дивились ликари, щось по латини казали... Хиба жч>
вони пособлять!...

А теперг побачивт> чепурненьку, облатану бабусю, по¬
чувсь щире слово ридне, и воно проняло дивними незрозу-
х\шлимт> почуваннємт>, мовт> цилющою водою напоило його
серце, мовт> огнемь проняло... И ликари не дознали його не¬
дуги, а може й дознали, та мовчали. Думали, що сухоти
будуть... А воно ошь що!...

— Тильки здамчь свою роту, зарази и додому, до матуси
своеи, щобт> почути ще свого духу: поки ще не згасло вт>
моій души невгасиме, якт> я бачу...

— Бабусю, голубонько! ти мои лики: ти мои рани насерд-
ни загоила, замовила риднимт> словом^, ридною гшснею. Годи
гречаникив'ь. Чьі не знаешчь ти про королевенка писню? Мене,
було, дома бабуся учить спивати, да забувся.

— Чи ще се вона, ваше внсокоблагородие?

Ой пойихав'ь та королевенко на погуляннє,

Покидає Марусеньку на горюваннє.

— Такг, такт., бабусю, на горюваннє.

— Дакь вона, кажете?

Не вийихав'ь королевенко за густенький лист»,—

Ой обняла королевенка темненькая ничт>.

Да припьявь коня до явора, самі» лигь спочивати.

Ой приснився королевенку чудний, дивний сонт».

— Чи такт», ваше високоблагородие?

— Такх, моя бабусенько, спивай дали.

Якт> пишовт» же королевенко до бабусеньки:

„Бабусенько старесенька, отгадай цей сонт>:

Зт> пшгь правои да рученьки вилетивт» соколь.

493

— 9ге, такі>: вьілетив'ь соко.ть.

— Да й ви добре знаєте сю писню, ваше високоблаго¬
родие.

— Знаю, бабусю. А якт> бьі тебе не побачьівт,, то николм б'ь
и не згадав^. А то наче прозрив'ь. Тн зворушила моє
серце!...

— Ваше високоблагородие! Чого ви таки блиди стали?
Побижу я да погожои воднци вамт> принесу?

— Не треба, мои люба бабусю! Я здоровий,—усмихнувся
охвнцерьїк'ь.

Уже твоеи Марусенькьі на свити нема,

Уже твоя Марусенька сьіна зродьіла.

— ОхтН задихалась бабуся! Випий же тьі водици да
й спивай до кинця.

— А чого жг ви, ваше високоблагородие, такт> задихались?
Я одт> старости. Ой, молодосте, одрадосте!...

— Се такт*, се такт,,—хочу кинця дослухати, бабусю.
Бабуси и невдогадв, що вона його збуджує—ворушить

своимьі писнями, своєю мовою.

— Може й щедривкьі якои знаеш'ь, бабусю?

— Знаю.

Ой на, сьінку, райській ключн
Одимкнутьі рай и пекло...

— Чи йе у вас'ь, бабусю, дидь?

Охвицерг промитои води не дає бабуси! Такт> якт> -за
молодою впадає.

— Ие, ваше високоблагородие. Все молодщи свои вис-
пивуе.

494

Зт» почьшу такт»: *

Та литае орелт>, та литае сьізьій,

По високій внсокости,

Ой плаче, плаче та козакг старенький
Та по своій молодости.

— И се хороша писня, та я іи не згадаю.

— Яю» бьі ви пожили у нась, то я бчь вась повчила ба¬
гато. Тилькьт гласу нема. Які» оце горилочки внп'ью та гор¬
тань промочу, то тропиш й на голось зведу, а то усе мові»
звидт» скрьіпнть.

— Я оце,—думає охвьіцерьж'ь, —и самі» соби вирьі не дій¬
маю, що розмовляю зт» бабусею своєю ридною, святою мо¬
вою.

— Бабусю, ви ще не рушайте. Я ще зі» вами погомоню.

— Ни вть свити! У мене ще й на думци нема, щобт»
рушати.

— Мовчить моя бабуся,—думає охвицерикт»,—яю, я роз¬
мовляю, які» я хиблю проти свого ридного слова. Та може
у кулакт» и сміється!

— Бабусю, де ви живете? Яю» ваигь кутою» зветься?

— Тонкозирка, ваше високоблагородьіе!

— Я вамт, пришлю гостинця, а тепер!» нате вамт, трошки
грошей.

— А, мій голубе сизий! спасиби вамт»!...—Чи не послиднє
оддавт»?—подумала соби бабуся,—де йому взяти такому мо¬
лоденькому, тильки пушокт» на усахт, пробивається.

— ІІоцилуймось, бабусенько, востаннє! „

У охвицерика на устахт» ажт» згага запеклась... Вині,
не йивь, хоча товариши його й кликали. Дорога була всяка
хвилина, щобь погомонити зт, бабусею ридною,—вона йому
у те кволе тильце утхнула життє.

495

Боже мій! який солодкий то бувт> поцилунок'ь.

-- Бабусенько, не забудьте мене!

— Хай мене Богь забуде,!

— И довидуйтесь на пошту. Глядить же, не забувайте
мене!

— Хай одт> мене Богь одвернеться, коли я васг забуду,
мій синочку, мій орлику, мій князику!... И бабуся вт> патоси
заголосила: Не одйизжайте!... не одйизжайте!... Хай вась
Богь озорить небесними свитомгь. Дай тоби, Боже, щобг
бувть здоровий якч> вода, багатий якч, земля, щобт> тоби зт>
води й зт> роси йшло! Зарази» же гостинця пошлю своєму
синови, або сами черезт> полки» передасте, де вини» зна¬
ходиться. Або ви сами скажить йому: мати прислала.

— Да я жп> не знаю, у якому полку вшгь йе.

— И я забула. Дарма. Скажете: Петрови Гречаникови.

— Сього мало, бабусю.

— Да воно одно по одному й дійде. Скажить: изп> села
Какарикивщиньї.

— Ни, бабусю! Ви зп» письма адреса внпишить на кон-
верть... Прощай, бабусю!... Злетивп, яки» орелп> на коня.

А бабуся упала пшгь коня и перепинила йому дорогу.

Вини» таки» и зомливп»! Коня на себе зсадьівп», ажт
дибки стави» кинь.

— Устань, бабусю—що ти робити»?!—И стрибнувп» зп» ко¬
ня, и пидвивп» іи пидп» руку.

— Такт* мени жаль, що ви вже одйизжаете! Ще поки
сонце зайде, хотила би» я зт> вами розмовляти—не нагово¬
рюся и не надивлюся!

Охвицерикп» знову сивп» на коня,—плаче бабуся. Треба
рушати. Стьіснувь шпорами коня, затрубили ви» труби и
пойихавь, зкомандувавши...

496

— Мій голубе, мій сизенький! ти жт> моє серденько зво¬
рушивсь! ти жь мого енна нагадавсь! Коли жсь я твои оченьки
побачу, Петрусю мій!

Охвицерик'ь соби гадає: „Яксь вона зворушила моє
серце. Якт> давно не зазнавав^ я такого почування високого.
О, ридна Краино свята! Матусю ридна, дорога! Скилько вито¬
чила слизсь изтз старихть погаслихч, своихт> очей, згадуючи
про мене! Чи достойни жч> ми вашои любови?“

Гаряча сльоза скотилась по обличчу... туга обняла йому
душу. И спала на думку и мама, и баба, и край ридньїй.
„Як'ь потужно, яксь безмирно можно любити! яксь теперх у
мене серце бгеться! не схоже на прежнє почуваннє! я те¬
пера почуваю себе достоющим'ь чоловиком'ь. Буду помагати
матери своїй бидній и Крапни рьідній святій, и бабусь не
забувати. Я твердо тепер г ь виступаю на схидци життя мого.
У мене прокинулись вси благородим почування до всього
високого: найперша повнннисть всякого чесного чоловика.
И ся бабуся, згорблена зь праци, нещасна, одними словом^
рпднимсь зробила зсь мене чоловика тверезого ума, видкрьіла
таємницю ваги людськои самосвидомостьі! Прикувала мене
золотими ланцюгом^ кч> земли:— словомсь.

II.

А бабуся, додому йдучи, собн думає: „Сколихнувсь моє
серце сей охвицерик'ь, се бадиллєчко, що мовч> безь роси п
без'ь сонця зросло, своєю розмовою, да писнями,—мов'ь давно
мене знає, рпдний мій! А благородне!... Оце жь завтра й на
пошту, и грошикьі Петрусеви йе. Огь дидт> зрадіє, якч>
брязну!

Прийшла баба додому, дидь зглянувсь на іи й каже:

497

— Де вн були, що такт* губи надудьі? Чи не знайшла
якого скарбу? Яка ти весела и поважна, и приступу до тебе
нема, и пизнати не можна,—ажт* помолодшала.

Баба тильки по кишєни брязь!... знайте нась! Се ми! Ось
яки ми! Се ми йдемо!... И, закинувши голову, по хати прой¬
шлась, мові* пава.

— Да що тамі*? уже кажи!

— Те, що бачипгь!—изновт* брязнула.

Диждавшися другого дня, баба на-тше-серце такт» и ру¬
шила до пошти.

—- Ще рано,—дидт* каже:—пошта не прийшла.

— 9! хто знає; я стара людина: або ногу пидколю, або
колючка нападе, то й запизнюся. Почимчикую: тьопть,
тьоть, да й на пошту, грошьїкьі й подамт> ГІетрусеви.—Да
брязнувши по кншени знові* перед'ь дидомт*, задравши го¬
лову и роспустивши свьітянку, якт> павичі* хвоста, изновт*
пройшлася, запишавшися, по хати.

Обоє стареньки зареготались. Боже! ять вони радили
тій копійчини! Може тильки янголи такт* радіють, які* гришну
душу одт* гриха одведуть, або чорти, ять кого упечуть. А
то, бидни, забулися, які* и радіють люде,—така гирка ихт>
доля! Усе вт> клопотахт*, у тузи. Сини зневажають, да ще й
биднисть до того. А дидь такьт зновт*: „Тьі ажт* помолод-
шала!“

— Мо’ й свататимеш!*?

— 9ге! Які* би лита вернулися, то ще бт* дивчата гор¬
нулися...

— Ось, ну, ну!—-бабуся посварилась пучкою.

А дидт>: „Ой молодощьі-одрадощи!...“

— Ти вже мени сими молодощами Й голову протурчавь,
дарма, що соловей, мовляли.

32

498

Се бабу й збило колись: уродливий бувт> дидт> и спи¬
вана добрий змолоду бувт>. Його соловьем'ь и прозвали,
такт* и дражнили. А баби й кози вь золоти здалися. Потимт>
якт> роздивилась ближче, дакть и завалькуватий и лемеху¬
ватий. Да вже що пипт> изв'ьязав'ь, того нихто не розв'ья-
же,—хиба мировий розлуку дасть. Дакгь и хороший же
удався, на його хришь! Не одинт> синг у його ничимт> не
вдався, хиба линьками. А у баби до роботи й тепергь жижки
трусяться. Гарна баба! люба баба, чепурушка, якт, охвицерикт>
іи назвавт>! Якь би вишь заглянувт> тепера, у ихт, души!
Скилько винч» щастя-радощивт, имт, давт> отимт> карбован-
цемт,!... Да й дрибними ще давт>: бряжчять, дакт, и багато
дуже здається.

Ище жт> и Петрусеви не послали, да й то и хода не
та и мова вт> обохт>. Що та любове може! якь те старе
серце горить, не диждеться, що бь Петрусеви таку радисть
дати, як'ь соби.. А Март,янку Богь принявт>, такт, и зго-
рила... Да шо вже насердну тугу згадувати, коли треба ба-
буси йти на пошту!

Прилетила бабуся до пошти, мові, на крилахт, іи при¬
несено, а не чимчикувала, які, вона казала. И попосидила жт>
вона пиді, поштою не годину, дожидаючись!:.. Сила и
дримала и увиджалося їй, що Петрусь на кони верхи йиде
охвнцеромт,, да буцимт, вині, каже батьковий матери: „Йесть
у мене кинь вороний, да й пойиду до матусеньки прямо вт,
двирт>.“ И вони обоє таки повбирани! Тугь брязнуло щось
наді, головою, и вт> бабуси такт, уси золоти мрій и рбзле-
тились, яка, тумана,... зосталася сама правда.

— Отт> же й одчиняють пошту,—на думци вт> бабуси.—
А я й забулась про неи вви сни, загледившись на свого
охвицерьїка. О, Господи! може’ вина, и справди охвицера,!
може Його й наградшш! Може той охвицерика, його й при-

499

звивчь,—зт» його станеться! А Петрусь такий добрий, щирий...
Оце що лнстть од г ь його, то все: и татусю й матусю, при¬
цілить мени хочт» троячку. Усе було такт» пише.—Ну, наши
недостатки, а ми бт» ради й душу туди вложнтн, бо добра
дитина! Ми що разу де карбованчика заробимо, або по¬
зичимо, то й одишлемо. Бинт, добрий, я знаю, догодивт, на¬
чальству, може й росказавь, якт» ми бидуемо, изт» ручокт» да
зт» пучокь живемо, и що за имт» журимося,—усякі» буває,
може й призвели...

Якт» на бабусину думку, то зовсимт» можно, щобь його
вт» охвицери „призвели.“

Бабуся за клямку уже разивт» двадцять бралась, усе за-
чьінени двери були. А теперг такт» и опинилась коло по-
мишннка поштмейстра.

— Чи нема, ваше високоблагородие, листу видт» Петруся?

— Якт» же васт», бабусю, прозивають?

— Гречаники!

— Ось нате. Цикаве призвище, дакт» и одложилн особ¬
ливо. Добре, що перва прийшла, а то бт» попостояла!

— Ось я гроти хочу послати у полкт» сннови.

— А давно винт» на служби?

— Да ще одинт» рикт» йому служити. Три роки одслу-
жнвт».

— Дакт» може винт» уже и вт» дорози?

— Дакт» якт» же, се бт» то не посилати?

-— Нехай тоби хто заразт» листі» прочитає, дакт» ише ус¬
тигнем!» одислатн грошьі, коли винт» ище не вт» дорози.

— Боже жт» мій! Царице небесна, хто жт» мени про¬
читає?

Да й побигла зт» пошти до купця знайомого, той за¬
разт» ій листі» и прочитавт». Ажт» ушкн засміялись, ще по-

500

молодшала бабуся. Синь повинень бути вь дорози, служба
на годь поменшилася. Оть поживемо!...

Бабуся, піймавши на базари сусидку, помогоричивши,
випила й сама и потанцювала и поспивала зь радощивь,
держачи тремтючими руками чарку...

— Се тій сини тильки нась нехтували да нахвалялися,,
що нась изь хати виженуть. Да ще казали: „Скорить ти,,
стара собако, мене послухаешт>, нижт я тебе." Оце синь
такь каже, оть и на хлибь настановила! Оттака ловись!
„Мовчи, кажу, Степане, про тебе й кури сокочуть по смит-
никахь, що ти такий грубиянь и валяка!“—„Про мене хочь
кури споминають, а про вась и того нема.“ — „Мовчи, ка¬
жу,—а то й за чуба визьмуЛ—„Не доросла!" каже. Да не
дав'ь мени и вгору глянути, а вже мене поваливь и насивь
Дидт> кинувся обороняти, дакь винь и його вь потилицю
як'ь бехне, да зь хати й виштовхнувь, ажь той лобомь
обь стину вдарився. А за що, кумо? За те, що я сказала: *
„Чомь ти не ходить до людей молотити, да все сидить
дома, да лежить! Ти бачить, ми трохи заробили хлиба,
дакь и кинчаемо, не сподивальїсь тебе... а може дасть Бигь
и Петрусь довидаеться. Ти бь, кажу, теперь заробивь тро¬
хи, а тамь прийде литечко, то й зажне*мь укупи вь людей.

А то пьять годь тебе не бачили (се жь винь на степь хо~
дивь), прнйшовь ти зь порожнимьі руками, при души нема
ничого и туть не робить,—люде тебе оббигають и не кли¬
чуть".—Да не туди винь дивиться, щобь намь руки пидкла-
дати, а щобь нась у лабетахь своихь держати! Дакь вид¬
но прогнала жинка його за линивство, за грубьіянство, хочь
винь никому й не признається. Горе, кумасю! Лежить, та й
лежить, то • на полу, то па печи, а йистн подай, та й ни¬
чого! Коли бь намь уже давь Господь милосердний Петру¬
ся диждатись; Петрусь—то орель у нась, а не хлопець! А.

501

той, хто його знає, вт кого винт удався, а сей ще малнмт
бувт, дакт усе: татусю ви, матусю, да слухняне таке, що й
черезт край.

— А якт окриляться, то й не теє,—приточила кума.—У
мене дитей нема—горя того не знаю—такт друге: бездитуха
кажуть!

И потанцювали кумаси, и поплакали, и додому пишли
вкупи.

Приходить баба додому,—дидт веселий, плете соломтя-
ну коробочку. Се вже щось велике у лиси здохло, се вже
баби справжни радощи! А то, було, або спить, або по ха-
тахт новинки збирає, а бабуся мотається по своій хати якт
клубокт да все робить. Такт и дитей вигодувала и вико¬
хала зт пучокт.

Почувши дидт таку радисть, що Петрусь буде, за остан¬
ній пудт жита, та на плечн и понист до мирошннка, шобт
измоловт. Баба побигла и взяла коробочку ячменю на видро-
битокт, щобт не гола юшка була; купила пшенишного
борошна...

III.

Прнйшовт Петрусь, и сльози, що ще не зашерхли, за-
разт и висохли и все повернулось на радощи.

— Ти, мій Петрусю, ти, мій голубе сизий, не знаю, що
тоби й зварити. Чи борщику, чи юшечки бт тоби зва¬
рити?

— Ни, мамо, вареннкивт.

— Вареннкивт!... Моя дитино, нема коривного, нема
сирку!

— Дакт у васт нема й доси коривного!...

502

— Ще сьінку нема. Замолоду не розжнльїсь, а теперт, и
поготивт,—старощи прийшли. З'ь чого розживатись? На чу¬
жій земли хата, и сниігь на чужій зємли; зажнемо стилькн,
що й не хапає, а то ще й Степана зт> степу прьшшовт, да помо¬
чи давт,, а руки у наст, немошни уже, добре намозо-
лени, не працюють як'ь колись... Та побижу до куми, до Бло-
шихи, дакі> вона дасть, а я ій поможу полоти.

— Слава Богу, що ти прибувт>, мій синочку,—каже бать¬
ко.—А си не дуже наст, шанують, неграмотни мовляві,, не-
образовани. Ти граматку вивчив!,, свиті, бачивсь, да у тебе
не такий норове и зроду бувт,. Любивт, наст, изроду, ша¬
нувавсь, ще хлопцемт, тоди бувт,, ще погоньїчелгь.

^ —^Кабингь, мамо, паскаріе варенички!

— Заразі,, мій голубе! И липлю, и руки тремтять. Заразі,, •
уже окрить у ключі, кипить.

И нигі, старенька мати не чує, снує по хати метко.

На другий день бабуся не знає вже, чимі, свого коха¬
ного улюбленчика вшанувати: „Чого жть, Петрусю, ще тоби
зварити?"

— З'ь карасиками, мамо, борщику схатилось.

— Гмт,! З'ь карасиками!...—ві, одно сказали батько й ма¬
ти.—Трудно й добути! Оді, отця Федосія учора наймичка
вибигала увесь кутокі, и тильки уві, одного знайшла и таки
дороги, що батюшка й годи, й не купили. Да де ихт> и
знайти? не ловляться!

Мати зажурилась и задумалась. А батько каже: „Не
журись: я скажу де. Колись Максимі, Опеньокт, мени ка-
заві,: зроби мени коробочку соломсьяну, даксь я тоби надилю
всвкшивт, и карасивсь. Оті, коробочка йесть трохи не допле¬
тена, то заразі, доплету и однесу, то й здобуду."

— А у вьібойщика штани и ничимсь викупити буде,—до¬
дала бабуся Ганнуська,—а свято ось-ось.

503

У

— А може ще здоровеє послужить, дань ище вьшлету.

И по симт> слови сивт, зарази доплитатн козубеньку, а

енною, тнмт, часомт, за шапку да й пишовт, по датях! ,
швендяти, поки вони наробляться да наварять. Стари й не
надивились!... Усе бабуся притуляє свои очн до викна, чи
не йде Петрусь. Таю що-дня. А на обидт, и прийде. Да
все коли бт, що смашненьке, да коли бт, сальця бильше
присмажку добру зробили. Да таю усе дивується, що того,
да того у старих^, бракує.

— Даю у васт, и сала нема, и доси не розжились?!

— Ни, сальце ще єсть трохи: пошила спидницю людям!,,
таю дали кришенню и миску пшона.

— А свого кабана и не вгодували?

— Де намт,, синку! ти забув!, нашн достатки! Икь Ве-
ликодню збили пивтора карбованци, хотили хочт, поросятко
купити, даю ти написав!,, що у нужди,—даю ми тоби
карбованця й одислалн, а за тридцять копійою купили борош¬
на на пасочку та мт,яса розговиться. А то мазала людям!, ха¬
ту, даю дали шьятеро яечою и пшона, а свою мазала вже
уночи, бо вже празнню заходнв'ь. Таю тильки одннмь
яечкомт, и розговилнсь изт, дидомт,, а то онуками по кра-
шанци роздали, да й то не догодили, хочт, и старистю по-
слиднє роздилнли!..

— Таю ви, мамо, усе на людей робите, а самьі й доси
ще не розжились? Яю изт, молоду у вась хрущи вт, борщи,
таю и тепер!, нема ничого,—сказав!, байдужно Петрусь, та
й усмихнувся зневажно.

Чогось у бабуси чепурненькои сльози покотились; на¬
че бт, то й ничого и гиркого не сказаві,, а пронявт,...

— Постарили мьі ще за си годи—нема й того спору вт,
рукахт,, шо й тоди бувт». Коли бт, давт, Бопь тебе швидче
одружити да видпочнти. Зт, молоду васт, усихт» трьохт,

504

треба було приодягти у люде, чобитки посправляти, сви¬
точки и що недили вамть наризно порозносити сорочки, ко¬
му на село, кому на мисто.

— Якт> ви все памт>ятаете, мамо, що й кому,—и не за¬
були!...

— 9ге, моя дитино, и не забула. Бо все у тягли и то-
ди, и теперть. Да було иноди й чоботи на мени драни, мо¬
тузкою звьязани: ни за що справить, аби васт>, мои ридни,
до розуму довести; було й замочу ноги, и захолоджу, а
кочу на батькивськнхгь до дитей по селахть та на мисто*
Та не те спиткалося... Не спосудилося. Дяка Господеви
милосердному, що хочі> тебе диждалн, а зт> тебе добрий
швець и наст* колись у чоботи вберенгь; а на сихт>—мала
надія, бо Степашь на нась и рукою махнув'ь, и руки поти-
равь. Да ще жт> ми втратились, якт> и Маргянка умерла,
утиха наша! Оце, було, нахилюсь до неи, воно лаш>, лашь
по виду: чи моя мама? Якось не добачало передь смертю...
А то разт> Бобренчиха саме нагодилась и схилилась до неи,
воно зновт>—лап'ь-лап'ь: „Ни, у моеи мами носокь довгий. “
(А у бабуси за споминками сльози кашв-капт» зт> очей)- Які?
вона дивно Богу преставилась!

А Петрусь за шапку, кинця не дождавшись такого бо¬
лючого.

— ІІидождн, синочку, зарази докажу трохи, якт> вона
ступила на Божу дорогу,—чистий янголь!—Положи бо
шапку!...—захльшнувшись зт> горя й зь обиди, говорить
бабуся.—Сиджу я коло іи, духт> прьітаивши, мрій мене
усяки душять, одна ’дну настигають. Ажт> де взялись два
кобци, бгьються да й бгються у викно. А я кажу: „се ян¬
голь прнлетивт> по твою душу.“ А воно сплеснуло рученят¬
ками да й пишло до Бога!...

505

Замерли й сльози, и голосі, у бабуси...

— Огь уси наши й заробиткьі пишльї на похороні,... А
тугь Степана горя додає: я скажу, щобт, робивт,, а то й
люде на його дивляться, які, на дурного и обминають, не
кличуть на роботу; и сорочки жт у його нема, а вині, пи-
де, зі, скрини самопихомт, батькову визьме та й носить, а
я немошними рухами насилу виперу... И паски освятить
никому ’днести до церкви. Кажу Степанови: неси. Одвер¬
нувсь, лежачи на полу, да й лежить. А у батька куряча
слипота. А сама я не подужаю. Думала, думала... Тоди за
шапку, на батька надила и свиту поясомт, пидперезала и по
пидт> руки довела до цвинтаря, одчинила хвиртку да й
упхнула: „А тамі, тебе добри люде доведуть, коли синки
знущаються.“ Прийшла додому. Вині, які, лежаві,, такт» и
лежить, и не поворухнувся!... Опанась жинди таку волю
давт>, які» укупи ще жили, що було йисти сядемо за
стилі,, то й згинаємось и пояси попидтягаемо, щобт, менше
ззисти; а Степана лається, бгеться, зневажає; а у наст, остан¬
ній мишечокт» борошна дойидаемо. И вечери николи не ва¬
рили,—усе обилняшню юшку тьопали. У його одна думка
„Які, хлиба не стане, дакт, батько достане, а які, не буде,
то мати добуде.“ Се, що трохи грошенягь йе, що ми по¬
кропили твій прихидт,, дакт, се охвицерикт, подарував!,: хо-
тили тоби послати, а теперт, за остачу батько хочт, штани
соби викупить у вибойщика, а то другий мисяць лежать, а
вт, сихт, уже соромі, и ходитьт,—стилько латок!,!

— Да бингь, мамо! дайте мени трохи грошенягь, я й за-
булт, вамь учора сказать. Ми зт, Сидоромт, у закладі, би¬
лись, дакт, я й програві,. Хотивт, я ворону попередить. Я
бижу, а вона летить, дакт, я й не наздогнав!,, да се трохи—
тильки двадцять копійокт,, а то вт, карті, програві, Сергіеви
сорокі,.

506

—- Мій сьшочку! Се же цшшй пуде борошна буве бьі!
Де же ихе здобути?

— У васе, мамо, видно ве одній кншени воше на налй-
гачци сидить, а ве другій блоха...

— Добре, що тебе казна годувала, даке и лиха не за¬
знаєте. Яке я тоби оддаме си гроши, то будемо уси безе
хлиба, а батько буде у латкахе! Хай уже й таке: ти наме
уже хоче стари чоботи поладите... А штани же!... ( На,
тилькн пеятаке и зостанеться...

— А бите! на що ваме бильше, мамо?

— На те, на що я тоби сто разиве торочила! Глухому
два рази не дзвонять. Я же тоби казала: хлиба и до хлиба
нема!

— А бите, я й забулся, що у васе сала свого нема, я й
забулся. Ну, кабише, тато коробочку виплете, да й вибой-
гцнку можно заплатить.

Петрусь за шапку да и гайда на вечорннци, на погу¬
лянки. А таме уже косу й руду дивку нагнбаве зе копита-
ломе—сороке рубливе маєтку. Уже й хвалиться матери,
хоче вже й одружитись.

— Ще же, синку, хлиба заробимо, хоче литечка дожди¬
ся. А то ничнме гуляти вєсилло.

Не по ихе було. Одружився. Батька й матире у таки
позики втопиве, що й ушей не видно. Думали, молода не-
вистка хоче буде ихе обпирати, а вони вкупи житимуть,
поки сила змагатиме и робитимуть,—менший сине и дого¬
дує. Куди! ся невистка ще гирша виде тіеи. Зразу не схо-
тила прати сорочоке, а коло печи недотепна ничого зва¬
рити до ладу. Горщикиве по три дни не миє, що стара й
йиети гидувала! Озвалась бабуся, не грозьбою, а прозьбою,
добриме словоме, яке до риднои дитини.

*

507

— Я всюди,—робила, да й не була упослиджувана. Се
у вась такт,, що й хата мала!—такть загукала невистка
на бабусю.

— Оце кричить, мовт> на батька!—казала бабуся.

— Да ти ій хочт> мулюй, а вона усе на своєму стоить,—
дидт, озвався!

Усе не легшає старими. Сорочки прала небога, а баба
ій за те що небудь помагала. А тнмь часомт> Степана и
ГІетрусеви зт> жинкою впикся. Ничого не робить, а все при¬
бирає, що подадуть на стил:ь. Дакть вони дали завдатку за
стареньку хату на трьохт, нижкахт,, да покинувши батька й
матирь на зйижу Степанови, да й перебрались, а батькови
й матери и доси лагодить чоботи.

Такт, тяжко, такт, сутяжно довелося имт> жити зт>
Степаномт,, що бабуся й дидт, одного разу до свиту, поки
вині, ище спавт,, забравши свои злндни, вибрались та й
пишльї жити наризно зт> дидомт, послидни дни свого жит¬
тя: бабуся до Опанаса, старшого сина, а дидт, до Петра. А
Степана самого покинули вт, хати жити. Тогди й гроши
знайшлись у його. И пичт> самі, витопить, ище й спиває, на
улици чутно; сорочки людямт, ставь оддавати прати, усе й
прнрозумив'ь. Спить, скилькн хоче, а встане, то спиває, не-
виглась.

Хочт, баба зт> дидомт> и наризно жили, а що дня ба¬
чились и горе дилнлн. Тяжко було на старисть свою хату
кидати и наризно жити, одт> дитей утикати. И хто жть ихт>
розвивсь? Ридни дитн!

Да проживе я свій вика, не такт* якь чоловик г ь,

Що люде жьівуть, ЯК.'Ь квитки цвитуть,

Моя жт> голова, якь в'ьяла трава.

508

>

И то старша невистка дорикала бабуси: „Намть и самимт,
тисно жити!" А руда дида виражала: „Пійдн да зароби
десятку, дакть и будемо держати, буде за що й поховати. “

А бабуся такт, зажурилась за своимт, солов'ьем'ь, бувши
у розлуци з'ь дидомть, що тильки три тиждни погорювала
и занедужала новимть тремть. Нищо й не болить, а смерть
передть очима стоить.

Якть дуже залягла, дакть усе було пучкою показує на
ротть, води щобть давали. А мову одибрало. Ногу й руку
правцемі, як'ь поставило, дакть такть чотири дни лежала и
не поворухнулась и Богови душу оддала.

Довго дидт, смутувавть,—не мигть забути свою рухливу
бабусю, довго якть грядини у його котилися сльози,—хочть
и мовчазни, да гарячи. Мучивсь, мучивсь да й перейшовть
до Бобрєнчихи жити.

Саме якть бабуся вть чепурненькому убранни лежала на
столи, прьійшовть листть одть охвицерика на бабусю З'ь гро¬
шима. ГІишовть боні, назадт>, а потимт, незабаром!, прнй-
шовть знові, листі, на дида вже—пропитує охвицерикх,
чого листі, той вернувся, и присилає троячку грошей.
Дидт, подавть на часточку: за охвицерикове здоровеє и за
упокой своеи бабуси, панахиду однисть и йому ще зоста¬
лось—на горюваннє самотою...

— Не тильки,—каже,—мировий розлуку дає, а й ридни
дити: той молодимть, а сій й старимт, не соромляться! Оті,
и кабишть и абишть, навчився грамоти и свитть бачивт,!...

^Батьі^ова помьілка.

мелька забрали вт> москали,—зосталася сама його
жинка Устя. Невеселе замужжє вт> неи було. Хочт>
уродилася гарна, хочт> одна дочка вт> батька була,
а зламав'ь ій життє батько. „Все,—каже батько,—
тильки про любощи дбають: то на чорни брови, то на удзн-
ство вповають; про життє имт> байдуже!“... А се дочцихо-
тилося за одного замижт>, а батько іи за другого... Виддавг,
якч> самт> знавь. Забув'ь, якт> самі, укравт> соби жинку!... А
теперч> дочка йому й не кажи ничсго. А самому якт> кор-
тильї й любощи й молодецьки ваби! Жинка його уданенька
вмерла зарано, то шкода: було бт> кому й одмагати Гната, и
заступити дочку видт> силомиття. „Лучче,— каже Устя,—
кусокч» хлиба у писокт> умочивши йисти, анижь изт> нелю-
бомгь свить завт>язати.‘ с Се вже давно дивчата вирекли зт>
свого чистого серця законе. Дак*ь Омелько батькови впо¬
добався.

Устя дуже сперечалася и не хотила йти за Омелька, на
иншого дивилась, бо щиро закохалась.

510

И подумати,—ЧБімг Дмитро ій не пара? Парубок^ тру¬
дящий, тилькн що убогий, дакт» ище вси годи його на переди.
Винь не хвастикт> и ноги не одставляе, якт> оти багатнри
роблять. Та батько на іи слези не зважив^,—такт, уже йому
той Омелько вт> уподоби ставт>:

— Що ти сльози! Мові» витерь,—каже,—гуде.

Пинілн на винець. И Дмитро, коханий іи, стоявпь по¬
ручі. Усе думавт>, що вона скаже батюшци: „Не согласна,“
то винг и поступить на мисце Омелькове, черезт> одикт,
ступинь... то й щасливший изт> щасливих^ буде. Легко дума¬
лось те щастє вловити.. Вона жчь занимила, бо батько зь
другого боку іи пасе, якт> кить мишу. И пошепки сказала
попови: ,,Согласна“... Дмитро трохи не впавт>. Почорнило
вь очу... „Усте! Усте!..“ шепотали уста... Скинчилось його
щастє, що воно вже його й обіймало и пестило теплимь
подихомгь ихь душт> и палкого кохання. Такт> иноди доля
кепкує- зт> людей черезь дурний розуме, черезт> оману.

Устя молодицею бездоганна була красавуня—до заздро-
сти доводила людей. Очипочокт* на ій вишневий, самий ужива¬
ний тоди, а квиток^ хочт, иззаду було за очипокт» понатикає и
на грудяхгь—такч> любила квитки, бо ще й не накрасувалась.

Не бачиться вона зт> своимт> Дмитром^, бо их'ь постере-
гають. Минуло килькись часу—разт> тильки назирцем^ по¬
глянули одно на 'дного у Божому-доми,—великий рухч> воно
зробило имт> у серцях'ь... Дмитро заразг писля того пишов'ь
изт> села до дядька на мисто, и тамт> його дядько десь на-
нявт>, чи що, и чутка про його пропала... А вона якт> спи¬
ває, то мовт> тужить, свитомт, нудить:

Ой изь ІІетрьщивкьі та изь Головкивкьі бнтая дорога,—

Туди пійшла, тудьі пойихала любая розмова.

А все таки люде думали, шо воно такт> и перемеже-
ннться, бо наче все вщухло... Але жт>—ни... Надчь любошьі

511

нема ничого гиршого й солодшого. Ихть не перемогти. Зго¬
рніть, а кого любннгь—не забудепгь...

Омелька забрали вь москали. Пожьіла Устя вь свекра тро¬
хи и стала до чоловика писати, що найметься—не хоче зт> свек*
ромч> и зт> свекрухою жити. „Коли хочепгь йти вт> найми,—
одписуе ій чоловик'ь,—то наймись не вч> якономію, а такт»—
до добрихть людей, до хазяина: у якономіи усяка наволоче:
и босяки бувають и пусто живуть".

Огь вона наче й нахилилась до своеи доли и прохала
свою приятельку настановити іи на хлибгь, пошукати службу.
Та ій знашла у одніеи паній, тамт> и згодилися на рикт>.

Пани іи дуже вподобала; чьіта ій листи видт> чоло¬
вика, ище й навчає, яісь треба любити й злагидно жити,
щобт> на старисть не золсуватн своеи доли. „А то, каже,
ви все спиваєте: упустила долю, упустила щастє, а теперт>
и не піймаю, а зт> замолоду и не подумаєте про си речн“...

Пани іи приодягла хороше, у городи пошили іи керсета
и юпку, и черевики купила, очипка иншого й не носила,
якт> вишневий. Було й гости ею втишаються, кажуть: „Оце у
ваеь такси ще йне було: такт, и вабить очи,—-и прихильна, и
принадна."

Дивиться тильки пани, що все вона одніеи писни спи¬
ває, все:

Ой изт* ІІетрьїкивкн та изгь Головкивкьі бьітая дорога...

Пробула вона зь чотири мисяци у паній и проситься
на храмт>. Пани каже: „Ще ти недавно служшігь,—не можно

Вона пожурилась, а тамт> и забула про се. А пани,
надумавшись, розмиркувала: „Що у мене жт такои вданои
и прикидливои до всього ще й не було,—за що жт мени
іи до инших’ь ривняти?"

512

Увійшла вь кухню и пустила іи на храмть, надавала ій
ще й гостьінцивтз. Вона паню цилуе и вх руку, и в~ь губи,
а поденниця стоить тугь же та й каже ій: „Як'ь щиро про¬
щаєшся! мабуть вертатись не думаешт>?“

— їй Богу вернусь! може ще й ранше, як'ь пани дозво¬
ляють.

Пишла вона на храмі, и прийшла вчасно.

Пани увійшла вт> кухню и бачить: 'не тнмт> віє. Уже
Устя стоить коло лави бока и не обертається до паній, бо
щось має на думци.

— Здорова, Усте!

Ни пари зт> устт>.

— Огь тоби й храмі,!—пани каже.—Не будь солодокт>,—
проглинуть, не будь гироюь,—прокленуть... Усте! шо я тоби
зробила, що ти мене, проходнвшнсь, цураєшся? Отт> и нацилу-
валнсь... Кепська справа! Як'ь горе, дакт, и до Киива—а як'ь
минулося, такт, и забулося.

— Я вже у васт> не буду. Мени треба йти додому.

Скилько пани іи ни вгрущала, — вона забрала свою

шустелнну та й гайда... А пишла зі, чого? зт> дурного розу¬
му. Батько добре зробив'ь, випхавши, да й вона видно, що
його дочка. Стрилась вона зг своимт, коханими Дмнтромт>,
на храму бувши. Скилько тамт> побожни люде іи не угру-
щали и не лякали батькомт, и чоловиком'ь и що се и лю-
дямт, буде на смихь, як'ь чоловикт, вернеться и буде ій,
о причт* сорома, й горе. Ни, нищо не бере. Такт* як'ь ведмедя
у гай уведи, то винт> хочть и невидющий, а почує по духу
свою волю, своє щастє—такт» и спинається на ноги и зализни
ланцюги рве! Такт, и ій щастє пригадалося, такт* и ій квитки
зт> неба посипалися запашни и запахли щастємь, усе зринуло
наверху палюче й болюче й солодке... Годи! и не кажи ій
ничого. Ніяке горе ій не страшне. Лучче вт* мори потопати

513

и пину ковтати, нижт, изт, нелюбимі, викть викуватьі. Що бт»
було сказати: „несогласнаГ*

Які, пишла наша Устя гуляти... Дутого золотого на¬
миста накупила, стьожок!, на намисто начепляла, прибра¬
лась и вже котить селомт, на вози зт> парубками й зь
дивчатами: у якономію прнкащнкт, на буряки понаймавт,. И
дзвоникь, и балабончики, и на скрипни музика риже, а
Дмитро поручі, изт, нею сидить. Дакт, чи можна жт, було,
коли таке, зупинити? Сидить поважно, мові, короливна,
и ридннй батько ій не ривня, и ничого зь нею не зро¬
биш!,... А вт> церкви на винци які, онимила! А то такт,
и загуло й заграло по селу... А за сими дзвониками та бала-
бончикамьі бижить недоля-горе... А за. радощами, за любо¬
щами ихь и не видко йне чути...

И оцій принадній Усти довелося ч£резь пивтора року
завитати зновь до паній. Великий свиті,, а нема де дитись!...

Сидить пани у своимі, покои и чує—щось у кухни не¬
знайоме гомонить. Вийшла пани, пидходить до неи якась
молодиця зі, дитинкою и поцилувала вт, руку панію.

— Здорова, молодице! Видкилі, Богт, несе?

— Изт, Кисиливки... Хьіба жт, не пизнальї?

— Голосі, наче й знайомий, але жт, не пизнала я тебе.

— Що я наробила!... що я наробила!...

— Усе жт, таки я тебе не пизнала и не знаю—що тьі й
кому наробила,—я жт, и не суддя!...

— Я жт. Устя!

Боже мій! які, та краса скоро злиняла!... Умалилась
Устя, голосі, зминився и сама змарнила... Показує хлопчика
гарненького та слипенького на обидва ока—и воно само одно
очко кихтьїкомт, продирає, щобь свиту Божого запосягти
и матирт, побачити, що його, бидолашнього, на билий свить

пустила. Охт», лихо, лихо зі, симьі любощами!.. И труяться

зз

514

и вбиваються, и ворйжкн не видмовлять, и попи не видмолять
одд> такого лиха...

Пани охолола! Бидне немовлятко, якт> мучиться!

— Було бь вась слухати... Дакь не можно жт, ианієчко...—
И очьі затуманились сльозою. — Було бі>... було б'ь вась
слухатись...—Казала й ковтала сльози...

А немовлятко, якх янгелятко, ничимт> не винне... Жаль
бере на його дивлячись, якч> воно пучечкою очко продирає...

— Що жт! се справди не переливкн!... Се твій чоловшгь
за поводира йому буде? Се жь горе тоби й йому!..

А вона: „Да ще й люде нацькують!"

— Люде? на що жт> тутт» и цькувати!,.. Иидь же ти не¬
гайно не вг Чернигив'ь до веодосія, а спершу у Книвт>, тамт>
чи не зарятують ликари, а тогди подякуешт» Богови.

И вона таки йизднла и не помоглося.

Четвертий рикх наставт» внезабари,—чоловикть зь полку
вертається. Тремтить наша Устя...

— Боже жт> мій,—каже,—що мени робити, якь прийде
чоловик'ь? Чи мени убраться да систи на лавди да й сидити?
Чи якчь винт» уступить у хату, дакчь стати навколишкн да
впасти йому вт» ноги?... Нихто мени ратунку не дає. Лишеч¬
ко жт!...

Прийшов^ и Омелько зь полку. Йому на сели вже все
сказали...

Се було свято, и людей чималенько вт> хату зибралося
до Усти. Якт> увійшові* у хату Омелько, такт* у його вт>
голови замакитрилось и вт* очу позеленило й потемнило.
Ступивт* черезь поринь, такт* и похитнувсь, мовь ігьяннй,
и поблиді*... Люде зть жаху вщухли,—його не привитають,
полякались... Мовь и стини ще бильше побилили,—великои

515

грози сподиваються. Увійшов^,—и самчь дюдей не витає.
ЇІидступьів'ь до Усти, кулака добрий стуливши. Вона, била
якт> крейда, не ворухнеться, сидить на лави.

— Цилуй кулака!

Вона подилувала прилюдно... Зновг пиднявт* ногу.

— Цилуй у пидошву!

Треба понижаться!... Подилувала и вь шьяту...

Такг воно тихо й минулося, малою хвилею. Люде якь
бджоли загули потроху, мовт> сонечко рій прнгривало. А
вона й очей не зведе. Годи вже зорити да маяти стьон-
жками, да празникувати...

И Омелько виненть: ото на чужий коровай очей не
поривай. Ну,—такт» сталося. „Теперх уже доберегайте одно
’дного,* люде мовляли.

Теперх живуть тихо, а які* дали буде,—побачимо. На¬
робив^» батько!...

румн© подругує.

Прьісвята моимь вельїкошановньїм'ь Прьівитньїкам'Ь та Прьівитньїцямь
березиля в'ь 3-й день року 1901.

килькьі оцей Йевмент» Чортив^ хвисгь, (хто його
знає — чи то його призвьице зроду таке, чи
улошне) истоптавть чобить, ходячи по свитахт>,
шукаючи соби подружжя! Уже мабуть чи не го-

див г ь ігьять ходить да шукає. Уже годи старостивт, поси¬
лати да пидбрехачив'ь. Нихто им^ вири не йме, и горилкн
на ихт> багато сходить. Салгь тепергь швендяє по свиту. Оце
насушить торбу сухаривт> та й йде. Да чоботи на внсочен-
ньіхт> коркахь пошиє, щобь не швидко зносились. Мабуть
и тим'ьям'ь неба досягає,—таки високи... Якт> пойисть су-
хари, стопче пару чобитх, то й вернеться додому.

Нема доли. Кудись далеко втекла... вона якт> кого по¬
любить.

Недобрий бувт> ихт* батько, дакт> люде оббигають.
Умерь батько, умерла й мати. А два бурлаки, два сини, зо¬
стались. Ну, и вт> ихь удача не манка... Хоть и робитннкн
вони не послидни! Да бильше черезт> батька обиходять, бо,

517

звисно, яблучко не далеко видів яблуньки видкотьіться. Да ма¬
буть и самн пидбрехачьі вже не те брешуть, що слидт,, бо
порцію поменшив!,. Одно вже призвьіще и то лякає, одвертає.

У насів на сели ни одна дивка за його не хоче йтн.
Куди ни потикались старости, такт» и одвернуть хлибь. То
видмагаються, що подушокт, нема, то посли ярмарку, то ще
рушннкивт, не добилнла...

И таке вже стало, що старости видказують: „Намт,
тилькьі душу саму треба, а вина—ніякого...“ И то нихто не
хоче йтн. Видима смерть хочт, кому страшна!...

Що жт> оце робити? Хата пусткою воняе. Безт, хазяйки
погано. Виніь оце пійде чого за диломт,, хочт, до панивт,,
хочт, до багатого козака, що наймичку держить,—заразіь по
голови стукть-стукіь, лапт,-лапт,: чи дивка, чи жинка вь
очипку? тобі, то притьмомі, сватати...

Оті, же й була така, що й одурнвіь, хочт, и поморо¬
чивсь самі,, ходячи довго. ІБьять литі, изходивів за иншн-
мн,—се можна хочів яки грихьт видпокутуватн!... А його суд¬
жена тутт, же, заразі, поблизу. Яка жт> суджена! снломить
люде втопили. Хрещений батько. Оті, яке ій судилось!...
Уже справди: суджене не розгуджене.

Сватало іи ажів шисть парт,. Вона, Домаха, тяжко жу¬
рилась по дружини своїй и просто нибн зареклась йти.
„Не пійду, не пійду ни за кого!" Люде й одступились оді,
неи. Вона пожила сама два роки, прикупивши горя, на-
бидувалась: а ни топлива никому привезти, ни дров'ь ни-
кому врубати, ни у млині, пійти,—дитину ни на кого поки¬
нути,—и вночи страхт, бере. Хатина у іи на одшиби, наді,
бережкомт,: и господарству користь, и гусей и утяті, держи,
и так^ хочів полотно побилнтн, то до ладу, и конопельки
помочити... Да які» зі, доброю дружиною, то й на свити

518

нажитись, а зосталась сама, дакт, тилькн горя ще бильше
набралась, настрахалася.

Живе вона сама соби, вдовуючи, и хлопчиюь у неи.
Вона ще така й чепурненька. Така якась хода у неи приємна
и до ричей вона вдана.

Огь вині», той Иевмен'ь, до неи й надиться та й на¬
диться.

Вона змагається: „Не хочу йти ни за кого, а то бт> за
його!“ Винт> усе іи угрущае, сватає. Вона й не дивиться.
Журиться, тужить! Усяки думи іи крутять.

„Охт», Наумочку! якь тяжко-важко жити безт> тебе!
Якт» би знала,—й не починала бт» такого щасливого життя,
щобт» посли коротати самій таки гирки дни за днями... За¬
туло моя... видрадо моя... роскошнлася я за тобою... Якт> би
хочте» спромогтись тебе оплакати... Два роки минуло... Ни,
не оплачу такт», якт» серце моє голосне почуває... Життя
мало, щобт> тебе оплакати... и серце моє ще не доспило—
не окрепло, да щобт> такий голосі» подати, які» у йому те
горе почувається—моя утрата... Серце моє любеє, коханеє...
Ни, що се за слово! що се за гукт»!... Воно гуде, які» ви-
терт> изт» за хати... Воно жт> у серци не такт, озивається...
Треба вище якось узяти. А які» про тебе згадаю,—усе моє
тило, моя душа розимліе, роспалиться вть солодощах!», а
слизі» проточннх'ь нема... Ще не дозрило моє серце мов¬
чазне... ще спить, завинуте у пелюшки... а то бурчакомт» по¬
лились би... билися бт» ключемт» до самого неба, розли¬
лися бть по всій нашій земли... Всяке бть питало: ^ що се и
чого се землю вода поняла?... Се мои сльози—Домашннн:
по дружини сльози... Що и люде бт» пизнали, яку я дру¬
жину втратила! Не для мене вині»' судився... я оплакати його
не зумію.

5*9

А тьпугь часомі» стриха тече, а тамт> лутка зт> дверей
валиться—на ничч> килкош> пидпирас. Ни отопнться, ни
освититься. А вині» спокою не дає. Домаха каже: „Огь
нечиста сила упленилася! Що мени зі» нимі> робити? 44

Хвалиться сусидамг. Нихто ій не нарає, що ій зь ньімт>
робити, якть одбьітьісь, чи одхреститись. Сказала, що буде
двери зачиняти, якт> одт> нечистои сьільт и хрести округи
хати писати, бо вині» казав-в: „пидкопаюсь у хнжу,“ які»
не буде видчьіняти. Такі» и зробила: всюди хрести попи¬
сала округи осели—які» оді» сатани, А синешни двери
замкне и вдень не пускає.

Винт» постукає, постукає и одійде, а то жт ніяке вид-
маганнє не помага. Сидить вона веселенька, пряде, спиває,
зт> хлопчиком!» гомонить. Знові» чує: хрусь-хрусь пидт» но¬
гами то писокт», то паличчє, шамі»-шамі», а ві» серни іи
такт* и замре: то вині» йде...

Вона боржій и захилиться за лутку и замре... А хлопця
вчить казати, що пишла кудись.

— Одчини!—вині> каже.

— Не вмію, не достану,—хлопець йому видказуе.

— Ослинчьіктї пидставт».

— Не пидійму.

— Нехай же якії я буду у васії, то тоби приладнаю, а
ти й одчиниші».

— Якії мати научить, даісь и одчиню.

А вона лежить и не дише...

— Потягни матир'ь за руку!—каже.

А мати свариться пальцемт», щобі> мовчав!».

А хлопець каже: „Нема матери дома".

Ну, винть думає, що справди пишла куди до су-
сидії. Але жх не все такт» ій щастило його дурити.

520

нечисту силу ту. Хочть и кажуть, що якчь треба одурити
чорта, то туди жинку посилай. Довго одт> Йевмена Домаха
видбьівалася, але жт> нечиста сила и іи перемогла.

Разт> захилилась за лутку, якт> винт> пидійшовт> пид'ь
викно, а кинчик'ь спидници днищем^ прищавьіла и не встиг¬
ла іи видтиль вихопити. Винт> глянувь у викно и догадав¬
ся, хочт> вона хлопця пхнула зт> лавьі й сказала, щобь пид-
лизть и сидивь мовчки. Помитивт, таки іи спидницю. Зна¬
чить—вона дома.

— Одчини, Домахо!

Нищо не ворушиться.

— Видчини! Бо таїсь тоби зроблю, якт> та лисиця зт>
пивникомтс виконце видеру, борщикть виим:ь и тебе визьму.
Видчини жь, кажу, а то се тоби буде соролгь, якт> викна
побтио.

А Домаха мліє й мовчить, а хлопець и соби вже
злякався. Трусяться у своій власній хати.

Гукавсь, гукавг,—такь пишов'ь: може подумавт>, що се
таїсь, стара спидниця валяється, бо й хлопця не видно.
Дакт> на тому жт> не переставь.

Палкий такий, що й не дай Бигь! що задумав^, то вже
зорудує! Уночи продравт> кришу,—бо вона на криши за¬
була хрестив^ пописати,—и вбравсь уночи вчь хату. Скиль-
кн вона його ни ганила... и ганила, и кляла! Вингь одт> іи не
одійшов'ь.

Молода ще Домаха и поговору боялась, и щобть ди¬
тини ще не злякавсь, якт> прокинеться... Що жт—и вдень
йде та й йде. Наче бт> то й гіринадив'ь іи всякими уле¬
щаннями.

Подумала-подумала... Трудно вдови жити самій! Хочі>
би дитини не було, то бь нанялась, або пишла бь свити,
за очи. Нихто дровь не врубає. Нихто вть. млинх не ’двезе,—

521

я ще жь його треба було й уробьіть безь любои розмо¬
воньки, безь вирнои дружиноньки. Тильки й полекшае, якь
на дитину гляне, що на його скинулось. Хату виддатьі на
чужи руки те жь небеспечне: запустіє,—вона й теперь
ветха. Похилилась за два роки, и страшно, щобь злодій не
обикравь... И ночей одинока зь жаху не досипає... молоде...

Думки такт* отягчили ій голову, що люде вже поми¬
нають и питають: „Чого ти, Домашко, така понура стала,
мовь кого зь свиту згубила? Ни до кого й слова прнви-
тного не обернещь, наче сердишся на всихь. Удивонька мо¬
лода, червона якь ягода, да ще й така, якь ти,—червоний,
та гурочковнй очипокь носить, щобь далеко манячнвь, а ти
поникла, якь вьяла трава, ходишь, посупившись, наче вику
дожила и все дороге втратила. Ще жт> у тебе й дитина
йе на втиху, и обличчємь скинулось на твого Наума. “

А іи думи не покидають... розпанахане серце. Жити
самій трудно-страшно! Людей одвела—нихто вже не сватає...
да й утопити своеи души не хочеться: посли того, яка»
осяйну дружину мала!...

Та до того жь отой Иєвмень надокучавь, що й пишла...
життє тяжкеє переважило... А найбильше батько іи хреще¬
ний. Прийихавь,—каже,—пидь ярмарокь зь Ковтюшокь и
заночуваві) у неи и вмовлявь іи йти замижь, такь умо¬
вляв^: „Йди, дитино моя, кровь моя! Що ти сама сидити-
мешь? Не зважай на людей, що кажуть про його,—винь до
тебе добрий буде,—бачь, якь прихиляється. Не проживешь
тьі сама зь малою дитиною. А то жь тоби й затула й обо¬
рона буде!“ Послухалась!... Сусиде ажт хрестяться, якь до-
видались, а вона вже винчаеться...

Страшенне скупий!.. Хто жь його знавь? Гнивннй: усмихь
на його устахь не блисне. Дакь оце якь вона пряже що-

522

небудь, то й виьгь наді, душею стоить, якт» чорті, надь
гришною душею, а вт, неи руки трусяться, а дитина и духт,
притаить; а якт, вині, куди пиде, до такт, дитина радіє:

— Отт> теперт, ми поживемо, мамо! поживемо!—Бигае
скаче, у мт>яча гуляє, до матери сокоче, бидне! А то які,
пригничене.

— Мамо! батько усе тебе лає. Я усе вт, його хочу щось
подивиться... Якт, струже оплинь, або що... Дакт, вині, усе
тебе лає, дакт> я й боюсь пидійти.

— Ще тьі маленький, мій синочку,—навчишся стругати, якт>
пидростепгь. Хрещений батько навчить и визки робити й
саночки: що тамт, додивляться!

— Я, мамо, ось що хотивт, подивиться: чи вт, його ге
роги? У цвинтари мени Иося показував!» сатану, дакт» изт,
рогами... Ти часто, було, кажеигь на батька, якт, винт, йде
до йась: „Уже несе сатану!...“

— Цить! батько йде! Цьіть, а то вбт>е!

Увійде Иевмент, у хату,—дакт, мові, сонце потьмариться,
що й птнчки зт, жаху вси вщухнуть и зт, дерева попадають,
такт, и вони: якт, наткнеться вт, хату, то й вона й дитина
такт, и замруть... А ще жть и молодий, а нема вт, йому ни-
чого живучого. Усе морозить!... Ни жвавости, ни теплого
слова, а коли й жартовливого. Самі, чорний якт, цигані,,
уси настобурчени, очн хочт, и крешуть, та не тьтт, огнемт,,
що вабить, а тимт,, що жахає...

Увійшовт,, запальївт, люльку,—вона йому й огню ви¬
гребла.

— Дай конопель,—каже,—на снизкьі.

— Немає. Мьі жт, не сіяли...

— А то що?—показує на конопли.

— Се чужи, я зт, половини людямт, пряду.

523

— Хиба жг тоби не можно випрохати?

— Да я жт. уже й прохала й випрохувала не разь!

А винь іи по уху. (А вона ще й терпить, и людямь
не признається, що втопила себе). Дитина вь крнкь.

Такт» и ждуть, несь ластивка весни, щобь його винесло
зь хати.

Не мине днивь два-три, зновь йому чого забажається,—
бракує. То и пійди попроси оцупокь березини на верете¬
на, або й на оплинь.

— Я жь и не донесу.

— Можно й пойихатн...

Жалкувала Домаха,—не такь на себе, якь на хреще¬
ного батька , якь винь іи угопнвь, а вона жь йому так'ь
вирила.

Зновь надумається Иевмень.

— ГІійди, Домахо, позичу дьогтю на раз'ь пидмазати.

— Да ми ж г ь уже всимь за до вжилися! Ни в г ь кого вже
й позичати!

У спину стусана.

— Боже мій! Чи се я вже вь старци записалась, чи шо?
Я жь не з'ь такого двору йшла. Я ще сама, було, подамь
людямь и старцеви.

Другого стусана, а иноди й вижками, коли вь рукахь
держить.

Пожила вона годивь изь чотири и все кахи та кахи!
У ихь було дви дивочки,.а хлопець їй вмерь... Що жь, воно
маленьке,—перетлило вь його сердечко. Страшно тяжко ди¬
тини й матери було такь жити,—щобь и не переступить
и не доступить. Да й соли дрибка не взяти! Се жь хазяйка,
а не яка небудь, що волоче все вь шннокь, а чоловикь за¬
робляє! А винь до всього дозирається, стереже. Оть хре¬
щений пидвивь! А якь лихо, то хрещений батько и назнр-

524

цєлґь очу не показав^: а які» ій тамт>, мовлявт» живеться?.. А
вона в'ь велику путь задумала.

Такт» яків вискії изтала... и вмерла. Зостався зт> мале¬
сенькими дивчаткамн, вже годивт> по висимть теперт,. Вони
чистять картопельку на юшку, а вшгь варить,—топить пичь.

Оце попитають його люде, що якт> винії живе? якії
дивчатка? А винть грамотний такий:

— Сухіе! *;■

Такг би сказать: непривнтни, чи щобії то?... Зов-
симі, у його вдалися. Дакть и не любить свого подобія.

Вони й на дитей не схожи. Никудн не ходили и до ихт>
нихто. Тяжко диткамії безг матери горювати! Як г ь на ихі>
подивиться,—мертвить имт> серце, дарма, що ихії и не бивії.

Мало щастя на земли!...

1901 р. 37 лютого.

X. Кулиншвка.

а к р ьі т к а.

, Дивчьінонько, пусти у комору!

Козаченьку, боюсь поговору.

кть намальований,—такий пишний, якть Божа ро¬
са дивний, величний, заявився передо мною па-
рубокт,... Не бильше, якії разив!, може зть п'ят¬
надцять ми побачились, познайомились... Церкву
вть нашому сели-будовано, а винть пидрядчнкивть сннть. На
якийсь часть прнйизднвть зт> батькомть и ходнвт, частенько
до наст, позичати то казанка, то саквивт, на силь у городт,
йихатн за покупками. Не бильигь, якть тижднивть птьять
тутт, прожнвт,. Мнгнувь якть блискавка передо мною и по-
йихавт, назадт,, додому... и бильигь не вертавсь, а я його
зть очей думкою не спускаю...

Оце я видть ридного батько втекла важкою, звиняйте
на симть слови, черезт, те, що послухала и не побоялась по¬
говору да впустила козаченька молодого...

Батько покннувть матирь, якт> мени було ще пивтора
року, а самі, потягся и Бопь знає чого й куди... Чутка бу¬
ла, що десь и вь тюрми сндивть пивтора року за те, що

526

билета не мавт>, чи що... А то ще прокравсь—колеса забраві»,
и по селу воджено за те: одьінт, чоловикт» попереду йде,
другий ззаду, а вині» посередник...

Не годилось бьі мени, може, про батькови ВЧИНКИ'
згадувати, може, мени й грихі» за се, да коли жт> и батько
тяжко зневажив!» и матирі» та й мене...

Мати жт> молода зосталася и вдана и до всього при-
кидлива—и пазовнта така, що!... ІІишла зо мною ві» найми,
поки ще я малесенька була, а потимі» я й сама зі» нею слу¬
жила: то гусей пасла, то дитей тишнла. Ми вдвохг и на¬
дбали трохи грошенягь и скриню наповнили, ще мати й го¬
роде прикупила.

Журбою поля не перейдешт». Такт» наши лита красни
протекли ХОЧ!» И ТИХО, да В!» великому 3!» неволи труди.
Мати не пустила себе пусто, а які» найлучче бралась до
роботи.

Люде й кажуть матери: „Що тоби такі» усе ходити
в!» ярми? Уже давно законний строки вийшов^ волоцюзи,
твоєму чоловикови,—иди замижі»!... Люде хороши знахо¬
дилися... Нащо вині» тоби здався?"

А мати все пильнувала господарства и замижг не
квапилася, и мене жалила. Бо ще який то батько буде! тиль-
кн мени радила.

Не знаю, які» вамі> и сказати, паніечко, про своє ди-
воцтво. Цвило воно—ажі» жахтило! Дуже красне було, що
й сказати не можно... весело мени жилось, безжурно. Які»
уже ми осшшся,—годи й наймичкувати. Гуляти мати не
забороняла николи, ще такі» весело було мене стричае! Див-
чата до наст» ходили гуляти—спиваємо цилнй вечирі», ви¬
шиваємо, було, соби сорочки... На колиску ходимо... Та все
думаю:

527

Прннесьг, Боже, кого я люблю дуже!

Ой хочь не його, дакь товариша його:

Пропитаю про здоров'ьєчко його.

Такь якь сонь ти любощьі минули. Але жь сонь не¬
забутий...

Чого воно такь буває, що оть мати моя дуже моло¬
да, якь рожа роспукуеться передо мною и пусто не робить,
и замижь не йде, для мене дбає, а я... у кого жь удалась!...
Ие каяттє, та нема вороття! Я вже й не така... А любуюся,
на матирь глядя. Щобь іи робомь йти!... тиха, Божа!... Са¬
ма поминаю, що нема вь мене вдачи бути такою. У кого жь
я вдалася?

А туть несподивано батько прийшовь. Копійчини не
принись, а лить чотирнадцять проваласався... Да й ставь
нами орудувати и всимь маеткомь, що мати надбала, горо-
домь и душами нашими. Се жь погано, не доладу... А и
я жь яка!...

ІІомитивши, що я у повни, промьітои води мени не
дававь. А самь якь робивь!... Да нихто зь нась и слова
йому гиркого и докирльївого не сказавь, а винь такь якь
зь неба спустився на нашу власнисть и затмивь намь свить
и всякимь словомь своимь нась разь-по-разь вьялить, до¬
коряючи мени та женучи мене...

Чомь же не сидивь дома, не пильнувавь своеи дити¬
ни? Ще й матирь покинувь уродливу молоду на спокусу
людямь! А вона жь не подалась имь, якь я...

Никудьі вже й гуляти не ходжу и дома не вгоджу. Ма¬
ти, на мене глядячи, нидіє и гиркого погляду зь мене не
зводить...

— Не журь мене,—кажу,—моя матинко, моя квитонько!
Ти бачишь, я й сама вь журби потопаю.

528

Чужий батько не бсье й не лає и добра не дбає, а мій
ридннй—бсье и лає та й такт* саме добра не дбає. Боже
мій, що мени робити? А той чари напусшв'ь и. забув^ь на

мене-ЗНЬІКТ>... Охсь! Куди не повернусь, ВИНТі у мене на дум-

ЦИ. Що у СИХТз хлопцивсь мабуть скильїш всь решети диро-
чоксь,—стильки у ихт> правдочокт>... Журюсь, та ще дужче
думаю: принеси, Боже, кого я люблю дуже!

V

Ой хоч'ь не його, дакь товариша його:

Перепитаю про здоров'ьєчко його...

Якт> би жсь можно, то нанялась би! Батько мучить...
Та не вйьгь же мене й вигодувавсь, та не винт> же и на¬
дбавсь усього! А прийшов!» И орудує. А ЯКТ> у матуси моеи...
який бувсь поглядсь радисннй, нижний, якт> я вернуся зсь
колиски додому, або зсь весилля убрана у квиткахсь, у стрич-
кахт>. А винт>: „И тебе,—каже,—порубаю, и прндбаннє твоє!“
Сказано, хочт> топись! Я й надумалась: пійду втоплюсь!

Близько бидсь наст, гайоксь и сажалка. Бачила я тамт. и
гадюка доволи, и жабт>. Ох г ь, гидко!... Да пійду—и пій-
шла... Уже мени си докори! вони й доводять дивчатт» до
гриха. Йисть якт> иржа зализо, а матери яксь черезсь мене!...
Йду вулицею, такт» уже вт> вечирньому впрузи, серце мре, ма¬
тери жаль... А тугь и друга думка: да вишь тоди й матирсь
не буде так*ь мучити... Вийшла зт> села, а навпроти й той
лисокт>, таксь якт> гонивсь троє пройти. Дивлюсь, проти мене
щось бовваніє, зсь лису виходить, мові, вовксь, и просто
чимчикує до мене. Мени зробилося таксь страшно, що и во¬
лоса до гори на голови ставт>... И не стямилась, та бигомсь
назад'ь. Видима смерть страшна!

Нехай батько лучче вбиває! И вернулась додому. Да
тилькьі матери призналась про свои замири.

529

Вимовляла вже мени матьі, вимовляла: „Що жт ти
про мене гадала?! Кажуть, надт> матирт, нема бильшои роди¬
ни. И ти ж'ь сама скоро будецгь ею... Побачингь, які» мени
оттаке легко слухати... А тьі на мене забулася. И що се ти
замирилась? збожеволила! Я жт> тебе малою не покинула,
я Ж'ь тебе за пазухою виносила, викохала по наймахі)... Ка¬
жуть, йе три журбоньки вт> хати: одна журба—дитина ма¬
лая, друга журба—свекруха лихая, третя журба—милий по¬
кидає... Я все те горе мала: и дитину малую, и милий по-
кинувт». Я все те перемогла... Чому жть тоби вт» мене не
вчитись, да ще нове мени горе хотила завдати?... Може бт> я
його й не перемогла бт>... Подумай ! 44

— Мамо,—кажу плачучи,—та й мій же за витромчь пи-
шовчь... Та ви ж'ь може такт* и не кохались, да у вась же
и я на рукахть була—скилько горя, а часомт> и втихи!..
да васт> же нихто такт» и не гризт>—такг, якт> мене бать¬
ко... Се не хазяйка полає! Хиба нема такихь на свити, що
мають безбатченкив'ь?... и до ума призводять, ище й якт>!
и Бог'ь на ихь оглядався! Огь у Олени Сипакнвни, у Ходо-
ри ГІостернакивнн... Усе твориво Боже, усе благословенне
Соби зробила худо, а никому бильнгь. А мени ридннй бать¬
ко прослидку не дає, да ще й порубати хоче...

Да потимт> надумалась, надумалась, нагорювалась,—
да й перейшла до баби сповитухи, аби дали одт> гриха.
Хочт> ними стини, да нихто мене не йисть. Да друга би-
да: стини ними, та не годують нещаснихт», тильки захи¬
щають. Про .се я не подумала... Пишла я додому, щобт> узя¬
ти що зг скрини, щобг продати, чи заставити, а батько
вже на скриню мою и свій замокт» почепив'ь. Я Ж'ь нажила
соби сама, безть його. А вт> баби тежт> нема ничого.

Знайшла дитину— ниввищо завинути, ничимч, и души
пробавьіти и рушити зт> мисця трудно.

34

530

А тутт» и Великдень... Батюшка дурно охрестив!» мою
дитину, спасиби йому, бо зт» матиррю ми служили вт» його,
а матушка недобра була,—дакт> и тепера, не оглянулась на
мене. Я череза, людей переказала, щобт> мати передала чого:
чи мняса, чи паски,—вона й передала. А то ще люде на¬
несли породилли мняса, паски, хто яєць, хто молока,—пид-
держатн мене, а то охляла. То люде на Великдень изі»
церкви йдуть, а батько матирт» перищить: нащо вона дала
нещасній дочци розговиться...

Що жт, мени тепері» робити? Ни за що рукт» зачепити.
Усього треба: н пелюшок!» нема, и кусочка мила нема,—ни-
защо купити, щоб*ь дитину обмити.

Через!» тиждень мене сусидка одвела до одніеи паній
у найми. Не хотила вона мене довго браги, бо зь дитиною,
и я никуднне годжусь, и не схотила й вийти до мене... Да
потим!» таки стала пани де-що у тіеи сусиди роспитувати
про мене, стало ій мене жаль и подобалося, що хочт» які»
горюю, а прикидаюсь до дитини и люблю іи... Подумала,
подумала да й вийшла пани и взяла мене. Живу вт» неи, и
вона впадає коло моеи дитини. Оце якт» я купаю, то й во¬
на тамі», що вечора доглядається и мени де-яку раду дає.

Сусидка дуже мени наказувала купати; я такт» и роблю
дарма, що я вт» наймах!,. Дивлюсь, почервонивт» середній
пальчикт» у дитини, ставх пухти. Перестала я купати, по¬
бачивши таке лихо. Воно кричить и йисти не бере. Пани
доглядається до дитяти и сама зробила спуску зт> оливкою,
злегесенька прнвт>язала. На другий день погиршало, хочт, и
прорвало, а воно за ничт» изкрнчалось и ничт» не спало.

Подивилась пани на ручку и вже червоне та опухт»
пишові» за долоню, мало не до ликтика. Пани ажт» ужах¬
нулась! Каже своєму робитньїковн: „Негайно йди на пашу
по коня й запрягай,—нехай Секлета йиде до ликаря."

531

А я, якч» пани пишла зч> кухни, й кажу: „Не хочу, не
пойиду! Щобч» ручку одризальї."—И затялась на сьому. Пани
казала: „Якч> тн не зхочешч», то и ризать не будуть: се
твоя воля."

— Дд мени баба не радить.

— Треба бильше слухатись ученихч» людей, а не баби не-
тямущои.

Той побигч» по коня, а я здуру—ни за що не зхоти-
ла. На другий день пани зновч» зглянула. Як'ь побачила...
„Заразч» же йидь до ликаря!“ И написала листі» до його.

Як'ь показала я ликареви ручку, то винч» мени й каже:
„На що вже ти його й привезла? воно вже доходить"...

Вернулась... Ще таки понесла до баби... Воно такт» як'ь
через-ь годину й кончшюсь. Тоди я ударила зч» розпуки
обч, поли руками. Не одно горе... И дитини нема, и ничого
нема, и зь чого його й сорочечку на смерть пошити! Таке
горе, що й слизі» нема... А треба жч, и трунку, и попови, и
людей одбути... Ще й насердна болячка!... Хто сього на
соби не мавч», тому и не вдогадч», як'ь крушиться серце...

ГІобигла я до попа, каже: „Дурно поховаю," бо я вь
його служила зч» матиррю. Зновч» побигла до дядька, матери¬
ного брата, и той оглянувся, каже: „Зроблю трунку зч» сво-
ихч» дощокі» и принесу." Пійду жч» ище й до ридного
батька.

— Тату! дайте мени грошей на похоронч»!

— Йди кч» бису!

— Дайте Ж'ь хочч» ключа видь моеи скрини, визьму хочч»
юпку, хочч» спидницю продамч», або заставлю, да виручу се¬
бе передч» Богомч» и передч» людьми.

— Йди кч> чорту, а то тоби й вьязи скручу!

— Ну, тату! мучили мене, виганяли, хотили й рубати, я
тоди все терпила—черезч» дитину: насч» було двоє,—а те-

532

пері, мени не страшно соби смерть заподіяти... Я сама пійду
втоплюсь, або завищусь!

— Які» хочт».

Мати гирко заридала й скрикнула: „Боже мій! батько-
ви такт» сказати ридному дитяти! я бь и чужому тань не
видказала... Ми жт> тоби докирливого слова не сказали, ду¬
мали, коли прийшові, зі> мандривки, то оханувся, а ти дви
души разомгь хоченгь зь свиту згубити. Ми и такт» наче не¬
самовита. А ти ни Богови свичка, ни чортови дудка, ходя¬
чи по свитахії не придбав'ь розуму, доброго серця, а ще
насії нивечнцгь. Самий нослидокії зт> Божои руки. Чн чу-
вано—вимовити християнській души, йеднному дитяти:
якії хочт>, хочії и втопися! А не дай. Боже, вх таку годину
скажепгь, а воно скаженіє да пійде да й утопиться!... Се жт>
грихх не прощений ни Богомт> ни людьми!., да оді, одніеи
сіеи думки душа сконає зі, жаху!“ Плакала, побивалася
та й дала свои дви сорочки, щобії я продала. Насилу втек¬
ла зі, хати. Бижу, куда очн,—ажт стричае мене сусидка, та,
що одвела мене до паній... „Чого ти, каже, тепері, би-
гаеші,? Тоби треба бт, хочі, изі, тиждень ще посилити у
спокою “...

У мене такт, и ринули сльози зі, очей, такії мене про-
няло чуле, добре іи слово. А батько ридннй!...

— Йди,—каже,—я тебе проведу — яка ти блида, ажг
страшна, и хиляєшся. Бигла, чи що? задихалась.

А ві, мене ажг голова кружка йде. Вона мене такії
пидії ликоть узяла й веде, а я росказую ій про своє горе,
про батька...

Пани дала карбованця й на сорочечку. Да жинкн всього
йистовного назносили. Такії гуртомь по християнський и
поховали мою крнхитку. Я не проводила його. За першими,
кажуть, не йдуть, щобг не вмирали.

\І

533

Маленьки дивочки, у квитках'ь и в'ь стричках'ь повби-
рани, несльї труну,—то іи дружечкьі. Охг, и його втрати¬
ла, и здоровая не здобула, а слави, горя—досягла... Хочч>
би воно живеньке було! Може бт> хочч> тимь трохи свій
грихт> спокутувала, що його, викохавши, до розуму бт> до¬
вела...

До ИНШОИ ХОДЬІТЬ.

І.

одить, нудьіть свитомь наша Тетяночка, наша
утиха сильська. Не одинь би парубокь бажавь зь
нею вь пари на рушничку стати.

— Боже мій!—каже Тетяна, зчепивши зь горя
руки, стоя на городи, пидь похилою гиллястою березою.—
Великий свить, да нема де дитись... Одна душа забрала ввесь
свит'ь видь мене! Говорить вияь,—я прислухаюсь, якь до
Божого слова. Майне рукою,—серцю одрада; по хати пі-
йде,—втомлени очн мои од г ь слизь висихають, на серденьку
легко. Не надивлюся, на його глядючи. Очи на тебе наведе,
усю душу обійме солодощами, мовь квитками пахущими на
тебе подихне... Охь гарний, гарний, та не мій! Люде ка¬
жуть—не мій буде... до другои холить... зь иншою гово¬
рить!... Як^ його люде терплять, те пекельнеє горе? Я не
стерплю... Бо се жь любощи... Чомь люде не однакови,
якь зори? Я бь тоди за имь не журилась. А теперь соловейко
голосний тильки роздирає мени душу. А колись я и зорями лю¬
бувалась, и соловейками утишалась, якь стояла зь нимь отуть,
пидь березою цією. Колись одь його зори всмихались, одь

535

щастєчка мого, як*ь мьібуло вьібижнмо одно до ’дного, тахочт>
пидт> нею постоимо!... А тепера! Люде кажуть: до иншои хо¬
дить... Я все себе розважаю, и вть тій самій розвази ще бильше
трую своє серце! Боже мій, свите мій! чого ти потемнивсь? ши¬
рокий, веселий, роскишний дивами божими, небесними, чого
ти для мене потемнив^)? Теперсь.,. Боже мій, дружино моя...
Що се я?.. Ще жт> тильки моє коханнє, да й то!..-
Ох'ь, ляжу у сьому садку, де стояли, де говорили, серденько,
зть тобою, на сирій земельци,— вона жт> мене обійме й об¬
горне, и прохолодить моє кипуче змучене серце,—коли бт>
навики захолодило! А колись, було, приляжу, и пахуща тра¬
виця мт>яка мени шепоче щось гарне потайне, мрій далеки,
осяйни мени веселкою замріють... Коли бт> мени оте пере¬
могти горе несподиване!... Якт> би ти мене знавг одну,
то серпе бт> моє зновсь до Бога завитало добрими
нижним!, подихом!,, молитвою - подякою, а теперт, воно
вт> тузи, пригничене, ничого не мовить, яксь мрець безмов¬
ний. Ти силу могучу маепгь надо мною. Ти тилько посто-
ипгь, було, помовчнигь, визьмешт, мене за руку, де й сила на¬
береться... Я весела, я здорова, я жива, лину всюди—по
городу, по полю, ажт искрьі крешуть; тамсь снопи кладу
метко, тамт> кубахьі ростуть, тильки махну сапою—ажт, куріе
земля!... Ніяке око не вганяється за мною, що й мати ажт»
посміялась: Чого ти, каже, такть хапаєшся, мовт> свято ве¬
лике на порози? Мові, батькови або за готови гроши робьшгь?
А я ажсь не вдержусь одт> невсипущои сили, одь тіеи по¬
туги, що ти мени давт> своимт, коханнємт,-надіями. То мене
гарячи, солодки думи женуть, женуть... А тепера гирше
пидкошенои трави: два тиждни не бачимось, а було жть двичи
на день убачаємось...

Сльози ринули з'ь очей, упала на землю Тетяна. За¬
вернулась земля округи, вона стогне, и земля лунає вкупи

536

З'Ь нею... Свигь ІЙ ОНИМИВ'Ь-ПОТеМНИВ'Ь. Нищо жьіве іи
душьі не доторкалось, усе вмерло, вогонь пальта ій серце.

II.

А тнмі, часомі, удова мати Тетяннна до ворижокт,
знай тилькн бигае, про любощьі роспитуе, які, би ихт, пога¬
сити.

— Присько, моя голубко, визволяй нась изт, бидн! Одволо-
дай мою дитину єдину! Дай дання вид^ь любошей!

— Не всяки любощи, моя кралечко,—одповидае ворижка,
можно згасити: єсть таки потайни глнбоки, що й наші,
браті, ничого не вдіє! На, дай ій оце на-тще-серце випити.
Напій іи зг непочатою водою. Да якось же и йому треба
дати, щобт, уже розлучити, щобт> не надився до неи. Не¬
хай уже до другои ходить, коли такт,... Я знаю, вині, ве-
ликои краси мижт, парубоцтвом!,, и трудно хорошій дивци
вашои породи устояти. Як'ь не влучншт» и йому
дати сього дання, то марне й вона гштиме. Я не буду
дурити. Не надійно, що бт> си любощи скоренити. Треба
вгасити вь обохі,, а то не буде дила. Есть три любовн.
ІІропасниць сим десяті, симь, а любощей тильки три.
Перва коренаста зветься,— найлютиша, друга— летюча , а
третя,— прочахла . А у іи саме коренаста... А його силують,
одвертають оді, неи, а вині, кислоокои Хвеськи, що батько
йому велить любити й брати за себе, не хоче, и вони що
дня вагуються. Така звяга йде вт, дому. А його одвертає,
нудить оді, тіеи Хвеськи кислоокои.

Таки взяла мати Тетяннна вт, пляшечку даннє про
любощи, щобт, свою дочку оборонити виді, сихт, боливт,...

537

III.

Лежить наша Тетяна, вернеться ій свить, ни на кого
й жалитись, що свигь ій увесь загмився! Ажь чує: шамт>,
тазуть—щось легенько ступає по шовковій трави. Ожива
Тетянине серце, чогось тьохнуло, щось вельми знане, щось
близьке йому блнжнться... Серце здержує, щоби» не билось
гучно; прислухається: оть-оть... Се жь не сонь! Се винь,
Василь!

— Васильку! Васильку! озвись! Чи се ти, моє серденятко?
Дай мени твою руку, щобь знала, що се не мара твоя, що се
ти. Чого жь стопить? чомь не пидійдепгь?...

Хоче встати, вь немози пада, во/юссє зь роскишннхь
кись роспустилося по плечахь, упало на груди... а груди
важко, важко дихають...

Василь стоить бяйднй, нерухомий, до мисьця прнки-
пивь, побачивши змарнилу, слабу, замерлу свою кохану. Де жь
той огонь, де та моторнисть, жвависть, де ти троянди,
що жахтшін-цвилн на іи гцокахьі... ти чорни бчн? Усе зве¬
лось, погасло...

Тетяна зипнеться на ликти, такь и похилиться. їй
здається, що се янголи небесни ій кадять, и не може зня¬
тись на ноги, щобь допевнитись. Василь пидбигь и пидло-
жнв'ь свои руки,—вона такь и грянула вь немози... радощи
такт» іи подолили. Уста щось шепчуть и все ій здається, що
се сонь. А винь побачивь у кущи якийсь каламарчнкь (то
мати поставила зь даннємь), ухопнвь його и давай рукою
бризкати... Вона упала зновь йому на колина, знемоглась;
* полежала и наче снаги добула видь нього, але жь ще очи
мутни блудять. Вині> іицилуе вь голову, вь уста, упивається
ВЬ тій ОЧН* гріє ій своимь поднхомь руки, душу бь уло-
жнвь... Не знає, що й робити, ЯКІЇ оживити губи іи поби-
лили, якь ій запомогти очутитись...

і

538

— Василю, Василю!... Я жт думала помирати. Ничого вже
м^ни не зосталось у свити безт тебе,—не хочеться ни нащо
дивитись. Все мени чорною смугою покрилось: и звизди, и
все творнво Боже! Васильку, серце! Зновт щастє... Чи на¬
довго жт? Люде кажуть, що ти... Охт, страшно чути твою
одповидь!

Затуляє йому рота и голову одвертає, очи заплющує
зт жаху, мовт жде громовои стрили зт неба, тіеи страш-
нои видповиди Васнлевои.

— Мовчи! я не хочу слухати!...—кричить.

— Тетяночко! моя квиточко, я жт твій на вики, моя до¬
рога, моя галочко! Не розлучить наст теперт нихто, хиба
сира земля. Я зт дому в такт, блукавт, йиздивт човномт та
все думавт, якт його вирватись видт тіеи опеки, що наст
спиткала. Батько виявивт, що винт думає самт одружитись,
дакт йому чудно попережати сина. То винт змовився зт
своимт супряжннкомт... А то лукавий бист,—аби горилку
пити,—заразт свою родичку и нараявт: отт дивка, такт
дивка! Саме,—каже, — твоєму Василеви до пари... тамт
така кукибниця!... А я іи брата знаю: ледащо, нероба. Тильки
вечирт—ще й до вечора—заразт на пичт и захрипт. И вона
не луччавидт його: одворочае... И до хлопцивт така сми-
лива...

— Яка твоя мова солодка: я якт до соловейка прислу¬
хаюся.

Да зипнеться, щобт його побачити и хилиться назадт:
чи зт несили, чи може винт слипить іи своєю красою.
Винт любується іи косами, бровами,—гладить ихт, цилуе.

— Коли бт здоровте вернулося, дорога моя! Блукаючи
помижт лепехою, помижт очеретами човномт, я таки до¬
думався правди. Чумакт ламається, дакт ума набирається, а ми
не згирше видт чумака! А се жт не ярмо и не вись ламається,

539

а трьі души гинуть: мати старенька, я и ти. Богт, мени по-
мигь без*ь гриха найти соби шлях'ь квитчастнй.

IV.

Тнмчь часом'ь якт> Василь и Тетяна у саду розмовляли,
мати, у хати стоячи, завважала у викно, що хтось у саду,
мовт> чуже човгається. Зайшла дворомг такт*, щобт> видко
було.

— Боже ж г ь мій, се ж'ь Василь!... а до иншои ходить!...
Огь якт> би теперт> пощастило да обомт, дання дати! Мо¬
же си любощи не коренасти, то можно бт> ихт» збу¬
тися. Коли бт, вони ще не роздавили мого каламарчика зт>
даннємь. Побижу... И розлучати ихть не хочеться,—пара була бт>
хочт> куди! И Богу бь слава! Та й горе таке бачити: се
вориженькам'ь лнхшгь тильки на втиху. До иншои ходить!...
А моя дочка йединая тужить-тліе, убивається. Се жь бла¬
гословенне, святе дило, бо надт> любове, надт> коханнє, ка¬
жуть, нема ничого вищого, святищого... Се первоцвит'ь
краси, пахощи серця! И Богт, же ввесь изт> самои любовн,
а мени доводиться занапащати те, що зт> самого Бога йде.
ГІійду, розибгіо вт» скалочки отой каламарчика! Якт> буде,
так "ь нехай и буде! Хай розійдуться, коли судилось, та безх
мого втручання до ихт>. Скажу тильки, щобт> була обережна,
бо до иншои ходить, а тебе зводить. Винь наче й хилиться
до неи... Я жт таки ій мати!...

Серце рвалось, щобт> розвести, щоб'ь не було безнадій-
ннхт> мукт>, а тоди знову: „Ни-ни! любитеся, кохайтеся, мои
дитн, життє наще коротеньке. Мои дитн, мои квити... лю¬
битеся, любитеся. Се щастє, радощи неземни—не всимгь да¬
ються. А ви любитеся, коли любиться 0 .

А вони сндилн, розмовляли...

540

Оюь Васьіль пидвився, да ще нахьільївся поцилувати.
Трудно було ИЗТ* ИХТ> обІЙМИВ'Ь ХОЧ'Ь одного одирватн.
Довго держава іи за руку, вт> вичьі дивився, потимь повер¬
нувся, сказавсь щось и стрибнув^ через г ь тмн'ь , зникт»...

Зновп у знемози впала Тетяна на траву. Мати побигла
до неи.

— Доню моя, голубко, йди до хати! Я тебе пидведу
трохи.—Пидводьіть пшгь руку Тетяну, глянула, а каламар¬
чика лежить бока осторонь. Вона такт>. и сплеснула руками!
Вона жт> не хотила уже вт> Боже дило втручатись! Ламле
руки, тужить: „Боже мій! котре жт випило? Да Приська жт>
казала, щобт> коли пити, то разомт* обомт>. Охг мени
лишечко, що я наробила!"

А Тетяна: „Мамо, ви все журитесь... Моя матусенько
дорога! Ваша йедина не радощи, а горе вамт> принесла.

— Стривай, дитя моє. Хто випиві* изт> каламарчика?

— Нихто. Василь на мене виплескавт,, якь я зомлила,
жалкував'ь, що було тамі> мало води, хотив^ мене напоить.

— Хвала Богови!—перехрестилась мати,—що мій грихт> ми-
нувт> безг покути!.. Хотила вамт> супереки стати, думала,—краще
буде, а потимт> злякалася дуже сього и побигла по кала¬
марчика, щобт> ухопити й розбити його. Лучче запобигтн
одну хвилю радощей, ниж'ь того николи не видати, що
йе вт> Бога святійшого-хорошого. Самг Богь васт> извивт>
докупи. Дай Боже, щобт, Василь удавсь у твого батька,
то бт> я спокійно ступила вт> Божу путь. У мене й теперт>
сльози котяться, згадуючи незабутнє щастє... Чимть я його
заробила! Да ще мени й дочку таку Богь пославт> зть ве-
ликои ласки своеи, що до всього здатна, прядочка у еи
грає, веретенце шумить и дзижчить, до господарства перша
кукибничка. Боюсь тильки, що люде кажуть...

541

— Все неправда, мамо, все неправда! Казавсь, Васьіль, що
через!» два тнждни завитае, одужувати звеливт».

— Одужуй, доню моя. Уже виня, щось думає... дурно
слова не кнне... А все таки мучать мене усяки думки, хочт»
и ненавидить винт» Хвеську...

V.

Мучать Тетяну завитальннки. Хто не зайде, то все
одно кажуть, що Василь до иншои ходить, ажчь обридло...

Але жт» Тетяна розважає себе надією тіеи радостн,
що черезт» два тнждни буде... и силкується себе оздоро¬
вити сими надіями.

— Мамо, дайте мени мои уставки и заполочт»,—я дови-
шиваю.

Подасть мати, але жт» за малу годину уже й одпо¬
чиває, уже й лягла. Згодомт» знову зведеться зт> м исця: „Ни,
мамо, дайте,—я лучче очипка вамт, дошию.“ Думка, що
инша робота, то лучче буде шитись, здоров'ьє швидче при¬
буде. Здо^овтьє льотом!> внлитае, а по воловому вертає. Та
й зновх, бидна, ляже...

— Дайте, мамо, мени помочи, я пійду до берези про-
ходжуся.

Пидвела мати й привела іи до берези. Посьідила на 6

сонечку,—гарно такт», гадки всяки марили, усе ожило... Ме¬
телики литають, пташки пурхають, щебечуть; комашечки
всяки, червони козачки такт» ворушаться по земли, таке
щастє мають, сонечко ихт» прнгривае... У саду пахощи роз¬
ливаються оді» груши й яблуни, що пт»еш!» и не напнешся
пахощивт,. Посидила трохи—налюбувалась зт» творьіва Бо¬
жого и тремниша стала. Знов!» и на другий день и на тре¬
тій походить и поправиться. Мало не пивтора тнждни все

4

542

снагьі набиралася. ІІотимт> якт> убралася, якт> надила квитки,
почепьіла стрички, намисто, льічмашь и пишла до церкви, то,
звисно, всихть дивчатгь заломила своим'ь станом^, своєю кра¬
сою. Вг церкивку ввійціла, яісь зоря зійшла, такт* у ще-
дрйвци спивають. Свичку пишла поставити, такт> и зашепо- * і

тили люде: давно не бачили, то вона ще розцвила, а од-
митна й ходою й красою. Одними тильки не пощастило
Тетяни: Василя не побачила,—не бувь у церкви.

Минуло й два тижднш Мати й дочка одт> викна не
видходять. Ажт> одного разу чують,—шам'ь-шам'ь, хрусь,
хрусь!.. Сирко зразу загавкавт» и втих-ь; а на тьши побачили,
що до когось Сирко лащиться. Тетяна прожогом^ь и мати
кинулись до дверей... И ввійшова» веселий Василь.

— Здорови, моя матусю вирненька! Здорова, моя кохана
перва й остання!

— Сидай, Василю,—каже радисно мати,—бажаний гостю,

щобт> усе добре сидало. <

— Я не гисть уже у васт,, а сьін'ь ваша,, мамо.

—.Голубе сизий!... хочт> я тебе й люблю давно якгь сина,
да не наша воля те робити, що хочемть.

— Зге! але жх йе, мамо, таке випаде, що можно й по
своєму закону зробити. Батько мій найшов^ соби пидь
мисли вдову. Боже йому поможи! Годи йому удовитн,—не¬
хай йому заквитне в'ь хати, нехай йому доля усмихнеться.

А то дш сами й топили й варили. Нехай йому тепера» дру¬
жина його й варить. А на мою долю нехай не пориває ру¬
ки. У нась йе тильки три дива у життю людському: на¬
родитись, одружитись и вмерти. Першого дива я не розу¬
мію и останнього: не всякий В'ь пама>яти буває. А що до
другого дива,—се вже наша сила, и я сього домогався як'ь
найлуччого щастя. Хочу побачити и почувати всим'ь сер-
цема,, всією моєю истотою. Мамо! я взява, билета на степа>.

4

543

Берить ви на Тетяну й на себе. Ми будемо вильни. Вт>
тихт> двохт> днвахг не моя сила, а тутч> моє право та Бо¬
же, а не людське. Идить, мамо!

— Йду, синку, йду, мій сизий!...—якт> импетомт» іи до
сього пхнувь. Тетяна кинулась до його на плече, зхнли-
лась, плаче сльозами, дякуючи. Мати, блида видт> щастя, ки¬
дається, шукає хустки на голову, руки тремтять.

— А що жь дали, синку, робити, якч> билета визьму?

— Нехай хрещена мати Тетянина заразч» переходить сюди
жити вх вашу хату зть дитиною. Може ся хата и ій дасть
таке щастє, якт> намт»—хочт» не скоро. А іи хата буде пид-
сусидкамт»,—поки ваше добро попродає.

Пишла мати, перехрестившись. А вони зосталися...

VI.

Поминуло килько днивь. Темннм'ь досвиткомь уси
троє вийшли зт> села. Вч> души сльози озивалися, прощаннє
З'ь риднимч» селомч, стояло вт> души, зч» батьковою моги¬
лою, изь тією березою, изт> хатою ридною, якт> поригь ій
дилували, виходячи...

Василь батькови черезть людей переказавт», щобч> йому
сказали, які» уже вони далеко будуть. Просивх його благо¬
словення, и просивт» вибачити, що потайно пишовт, на заро-
биткьі. А йому бажавт» усякого щастя и одружитись до
души, и не обицявь скоро вернутись, бо пишовт» доли шу¬
кати,—чи не щедриша та сторона и чи не добрита на долю...

А сльози все вь души змагаються и капають на гру¬
ди... Ледви, ледви на зорю стало пидійматись, стали й пта¬
шечки озиватись... Жайворонки звились угору...

544

Ще пройшли килькось верстов г ь, стало сонечко вгору пид-
бнватись, так'ь велншно. Ввійшли вт» село—журавли риплять,
скотина реве, напувають, женуть до череди зт» села на пашу.
Гуси по ставахт» закгекготалн, дивчата на беригь полотна би-
лити повиносили, вмочають, постилають... Писни залунали,
по всьому селу, плуги заскрипилн, пойихалн орати. Жнттє
загуло своимт» звьічаемт». А вт» подорожнихт» уже ставт»
якийсь спокій; вони, перейшовши село й узявши погожои
води, зупинились за селомпь одпочити. Стали вси три нав-
колишки, на сонце молитися Богови, дякували... Заспо-
коились, познимали свои торби, стали снидати... Нав¬
круги бджоли гули, пахло мєдомт»...

Дійшли вони до миста. Василь заразт» найшов!» соби у
знайомаго хазяина вь господарсїви службу. А вони такх-
сякт» перебули тиждень и имт» одкрилось мисце. Мати за
няньку у другому двори помижт», а Тетяна на машини ро¬
била часто з-ь Василем!», у його хазяина. Мало не рикт» такт»
було. ГІотимт» хрещена мати продала хату, городт» и дви де¬
сятини поля, и вислала гроши, а сама зновт» перейшла вт»
свою хату жити, Василь послуживт» до году и потимт», за¬
бравши вси докупи гроши, свои и материни, купивсь ма¬
ленький шматочок!» З!» хаткою земли и поселив!» их!>. 'Годи
З!» Тетяною повинчався. Ище рикт» послужив!», а по¬
тимт» и сам!» хазяиномт» став!». Хочт, тяжко працююгь обоє,
да радисно: бачуть, що ихт» сила росте. А бабуся вже й
онука гойдає—втишається нимт». Воно засміється, и мовт»
сонечко до их'ь до всих!» засміялося.

Дай, Боже, щастя!

Кулишивка, 1901 р. 2-го квитня.

Друкарськи помилки,

Бикг:

Рлдокг:

Надруковано:

Має бути:

99

1 1 згорьі;

коджушину

кожушину

128

і знизу:

ат вона

та вона

гЗі

2 „

зашляють

задляють

133

5 згори:

христа

хреста

136

: 5 зньїзу:

покачуся

покочуся

148

14 „

наготувили

наготували

6

нрихьіливсь

прихиливсь

і 59

12 13

Яцькови Рибальченковьі

Яцькови Рибаль-

ченкови

1 75

6 „

будуваннє

бидуваннє

195

8

зь-за лису:

зт>-за лисьі:

225

ю „

пророчиста

проречвіста

227

16 згори:

трьі свои

три сувои

241

4

журтуйте

жартуйте

247

12 знизу:

добуту

добути

250

13 „

ГОЛЬІВОНЬКО

голивонько

255

її ,,

свахою

свашкою

268

і згори:

Жабокрюкивкоею

Жабокрюкивкою

285

8

ДО П'ЬЯТ'Ь,

ДО П'ЬЯТ'Ь

328

5 ..

за староста

за старосту

3 66

5 »

пробабьі

прабаби

426

13 зньїзу:

бабу,

прабабу,

428

І м

збачнувь

збагнувь

437

і »

страшни ино

страшни и но-

454

12 згори:

у за таки

бо за таки